Про написання наукових рефератів, курсових та випускних атестаційних робіт
| Вид материала | Реферат |
- Методичні рекомендації, 358.86kb.
- Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна, 820.8kb.
- Ематика випускних робіт, творчих проектів І рефератів для слухачів курсів підвищення, 3530.32kb.
- Методичні вказівки до написання, 498.59kb.
- Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
- Графік консультацій до написання курсових робіт з методики викладання іноземних мов, 17.24kb.
- Конкурсу студентських наукових робіт, 61.85kb.
- Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни, 268.08kb.
- Державний вищий навчальний заклад “запорізький національний університет” міністерства, 707.37kb.
- До написання студентами (аспірантами) самостійних наукових робіт з перекладознавчих, 419.13kb.
Положення
про написання наукових рефератів, курсових
та випускних атестаційних робіт
учнями І - ІІІ курсів
З метою виявлення і розвитку творчих обдарувань ліцеїстів, формування навичок науково-дослідницької роботи, підготовки до навчання у вищих навчальних закладах для учнів І курсу ліцею вводиться написання наукових рефератів, для учнів ІІ курсу - наукових рефератів та курсових робіт , а для учнів ІІІ курсу - випускних атестаційних робіт.
Науковий реферат являє собою короткий виклад у письмовому вигляді змісту наукових праць або праць спеціалістів за обраною темою, огляд літератури певного спрямування. Науковий реферат не передбачає самостійного викладу наукових результатів. Його завдання - узагальнити те, чого досягли інші, самостійно викласти проблему, опираючись на факти, взяті з літератури. Це не просто переказ прочитаного, а серйозна робота, що вимагає глибокої підготовки автора.
Науковий реферат не повинен бути занадто глобальним і загальним, тому що порівняно невеликий об'єм роботи ( 15-20 сторінок) не дозволить розкрити тему.
Курсова (випускна атестаційна) робота - це самостійне навчально-наукове дослідження ліцеїста, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Така робота допомагає учню систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань, оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Курсова (випускна атестаційна) робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних учнями за час навчання та їх застосування на практиці, вона повинна бути комплексною і включати в себе розділи, які б розкривали методичні, дидактичні та практичні питання.
Науковий реферат, курсову та випускну атестаційну роботу доцільно виконувати в такій послідовності:
- вибір теми, обґрунтування її актуальності;
- з'ясування об'єкта і предмета дослідження;
- визначення мети і завдань;
- виявлення і вибір літератури з теми, її вивчення;
- складання попереднього плану роботи тощо.
Тематика наукових рефератів, курсових, випускних атестаційних та наукових робіт не обмежується, вона повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і погоджуватися з науковими керівниками та завідуючими кафедрами.
Усі роботи повинні бути виконані державною мовою, крім окремих випадків за дозволом дирекції ліцею.
Структура наукового реферату, курсової ,випускної атестаційної та наукової роботи:
1. Титульний аркуш
2. Зміст
3. Вступ
4. Розділи (два і більше)
5. Висновки
6. Список використаних джерел (в алфавітному порядку або по черзі їх використання у роботі)
7. Додатки
Титульний аркуш повинен мати відомості, які подають у такій послідовності: назва міністерства, навчального закладу, прізвище, повні ім'я та по батькові автора; назва теми; повна назва документа, а також курс, клас та спеціальність автора роботи; ПІБ і звання наукового керівника, місто і рік виконня роботи.
Зміст - це друга після титульного аркуша сторінка. У ньому визначено структуру (план) роботи з назвами розділів, підрозділів та номерів початкових сторінок.
Перелік умовних позначень (якщо є) друкується на наступній після змісту сторінці.
У Вступі обґрунтовується тема, предмет і об'єкт дослідження, визначається мета дослідження. У вступі необхідно розкрити актуальне значення теми (проблеми) та стан її вивчення. Після визначення актуальності проблеми роботи формулюється мета та завдання дослідження, обґрунтовується важливість його проведення.
Основна частина (розділ 1, розділ 2 і т.д.) може поділятися на теоретичну і практичну. Теоретична частина передбачає аналіз та осмислення опрацьованої учнем літератури за темою дослідження, а також певні висновки, які спонукають до здійснення необхідних дослідницьких розвідок. Практична частина містить опис виконаного дослідницького завдання та розробки навчально-методичних матеріалів тощо.
Основна частина курсової (випускної атестаційної) та наукової роботи складається з розділів, а також з підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки.
У розділах основної частини подають: загальну методику, методи досліджень та вирішення задач, результати теоретичних або експериментальних досліджень, їх аналіз та узагальнення, а також огляд літератури за обраною темою.
Виклад матеріалу підпорядковується одній провідній ідеї, чітко визначеної автором. У розділі "Огляд літератури" необхідно стисло охарактеризувати напрацювання науковців, дослідників, які використані автором роботи, слід обґрунтувати доцільність вибору проблеми та визначити значення подальшої роботи над нею. При цьому у списку використаних джерел обов'язково вказати авторів запозичених матеріалів та видання, у яких вони друкувалися.
У роботах або розділах теоретичного характеру розкриваються методи розрахунків, гіпотези, що розглядаються. В експериментальних - принципи дії і характеристики використаних приладів, апаратури, а також методів математичної та інших форм обробки отриманих результатів.
У наступних розділах автор курсової (випускної атестаційної) або наукової роботи викладає результати власних досліджень, аналізує та обґрунтовує їх.
Висновки випливають зі змісту роботи. Висновки не повинні мати зайвих слів, у них необхідно відобразити найважливіші результати досліджень, звернути увагу на якісні та кількісні показники здобутих результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
Список використаних джерел розміщується у порядку згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією або за абеткою. Internet - джерела розміщуються в кінці списку літератури і повинні мати обов'язкове посилання на офіційні сайти організацій та установ.
ДОДАТОК необхідно починати з нової сторінки. У ДОДАТКАХ вміщують матеріал, який:
- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;
- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;
- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.
За необхідністю до додатків доцільно включити проміжні математичні та інші доведення, формули та розрахунки, таблиці допоміжних даних, схеми, ілюстрації допоміжного характеру, протоколи випробувань, опис алгоритмів і програм, вирішення задач та ін.
Виразність і мова тексту
Науковий реферат, курсова (випускна атестаційна) та наукова робота повинні бути написані логічно, послідовно, грамотною літературною мовою. Не слід вживати дуже довгих складних побудов речень та надто коротких, лаконічних фраз.
Стиль наукової мови - безособовий монолог, тому виклад ведеться від третьої особи множини. Але нагнітання в тексті займенника "ми" створює негативне враження. Тому автори застосовують конструкції, які виключають займенник "ми", тобто вживають неозначено-особові речення: "спостерігаємо, встановлюємо, маємо на увазі" тощо.
В окремих випадках використовують такі вирази, як "на наш погляд, "на нашу думку", "на думку автора праці", "можна стверджувати", "проведені досліди підтвердили", "дають підстави вважати, робити висновки" тощо.
При згадуванні в тексті прізвищ, їхні ініціали вказують перед прізвищем (наприклад: К.Д.Ушинський), а не після прізвища, як це прийнято у списках літератури.
Посилання на джерела
Посилання в середині тексту та унизу сторінки, як правило, широко використовуються в роботах гуманітарного профілю, посилання в кінці тексту частіше застосовуються в роботах природничо-наукового і технічного профілю. Посилання, зроблені усередині тексту, беруть у дужки. Порядкові посилання пов'язують із місцем (за порядковими номерами посилань).
Наприклад: цитата в тексті: "........................1", "........................2".
Посилання в тексті на джерела, що розташовані в кінці роботи, слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.
Наприклад: "у працях [1 - 7] ..." або [1, с.7]
(Джерело розміщене під номером 1 у "Списку використаних джерел" у кінці роботи, сторінка 7)
Список використаних джерел
Необхідно складати згідно з державним стандартом у порядку появи посилань у тексті (або в алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків, якщо авторів більш, ніж троє). Зарубіжні джерела, що використовуються мовою оригіналу (за винятком російських), записують у кінці списку в алфавітному порядку.
Додатки оформляються після списку використаних джерел (кожен додаток - з нової сторінки).
Скорочення в тексті
Довільні скорочення слів застосовувати неприпустимо. Дозволяється скорочувати слова перед цифрами, що позначають посилання у тексті на певний елемент чогось:
| том - т. | І таке інше - і т.ін. | сторінка - с. |
| випуск - вип.. | та інші - та ін. | професор - проф. |
| частина - ч. | сторіччя - ст. | академік - акад. |
| рисунок - рис. | наприклад - напр. | |
| пункт - п. | дивись - див. | |
Обсяг наукового реферату для учнів І-ІІ курсів - 10-15 друкованих сторінок, курсова робота для учнів ІІ курсу - 15-20 друкованих сторінок, обсяг випускної атестаційної(наукової) роботи для учнів ІІІ курсу 25 - 30 друкованих сторінок.
Правила оформлення наукового реферату, курсової (випускної атестаційної) та наукової роботи:
Оригінал друкується на папері формату А-4, шрифтом Times New Roman 14 кеглем, міжрядковий інтервал 1,5.
Відтиски на папері повинні бути чіткими.
Розмірні показники друку:
- в одному рядку 60±2 знаки з урахуванням пропусків між словами,
- абзацний відступ 3-5 інтервалів,
- на одній сторінці суцільного тексту 30±2 рядки,
- верхнє поле і нижнє поле - 2 см, праве - 1 см, ліве - 2,5 см,
- заголовки відокремлюються від тексту зверху і знизу 2 інтервалами.
Заголовки, зміст, вступ, назви розділів, висновки, додатки, список використаних джерел друкують великими літерами (жирним шрифтом). Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу і виділяють жирним шрифтом. Крапки після заголовків не ставляться. Підкреслювання заголовків не допускається.
Кожну структурну частину роботи слід починати з нової сторінки.
Нумерація сторінок, розділів та підрозділів здійснюється тільки арабськими цифрами без знака № . Першою сторінкою роботи є титульна, яку включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не ставиться. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки вкінці.
Курсова (випускна атестаційна) робота обов'язково підлягає оцінці наукового керівника та завідувача кафедри.
Захист наукових рефератів учнями І курсу здійснюється у травні місяці поточного року.
Захист курсових робіт учнями ІІ курсу здійснюється під час навчальної практики у червні місяці поточного року.
Захист наукових рефератів та випускних атестаційних робіт учнями ІІ та ІІІ курсів здійснюється на останньому занятті зі спецсемінарів.
Учні І-ІІ курсів, які виявили особливі здібності до наукової творчості, захистили курсову роботу на " відмінно", можуть бути рекомендовані до роботи в Малій Академії наук України.
Тези кращих робіт випускників- ліцеїстів рекомендуються до публікації у збірнику '' Ліцейська освіта''.
Вимоги до змісту наукової (курсової, випускної атестаційної) роботи, наукового реферату
Титульний аркуш оформлюється за встановленою формою (зразок додається).
Зміст подається на другій сторінці роботи, включає назви всіх структурних частин із вказівкою номерів сторінок (зразок додається).
У вступі коротко розкривається актуальність теми, обґрунтовується її вибір, вказується мета роботи, об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом виступає те, що досліджується. Предметом - те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення. Предмет дослідження визначає тему роботи. Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення.
Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ - окрему частину цього питання.
Логічним завершенням курсової (випускної атестаційної роботи) є висновки. Головна їх мета - підсумки проведеної роботи. Висновки можуть подаватися у вигляді окремих лаконічних положень. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням.
Список використаних джерел відображає обсяг усієї використаної літератури і розміщується після висновків. Його необхідно складати згідно з державним стандартом у порядку посилань у тексті (або в алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків) з обов'язковим наведенням назв праць. Наприклад:
| Характеристика джерела | Приклад оформлення |
| Монографії. Посібники (один, два або три автори) | Романенко М. І. Освіта як об'єкт соціально-філософського аналізу: Наук. моногр. - Д.: Промінь, 1998. - 131с. Суслов О.П., Вишневська В.А. Програмно-цільове управління: аспект моделювання. - К.: Знання, 1998. - 115с. Рудницька О.П. та ін. Основи педагогічних досліджень: Навч.- метод. посіб. / О.П. Рудницька, А.Г. Болгарський, Т.Ю. Свистєльнікова; Нац. пед. ун-т. ім. М.П. Драгоманова.- К., 1998. - 142с.: ілюстр. нот. ілюстр. |
| Чотири автори | Культура в законі: Стан та проблеми правового регулювання культури в Україні / Укр. центр культ. досліджень, Ін-т культурної політики; В. Солодовиц, О. Грищенко, М. Стріха, В. Вечерсткий; За ред. О. Гриценко. - К., 1998. - 100 с. |
| П'ять та більше авторів | Принципи менеджменту: Конспект лекцій / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Укл.: О.О. Мамалуй, О.С. Марченко, Л.С. Шевченко та ін . - Х., 1997. - 109 с.: ілюстр., табл. |
| Колектив авторів | Програми для загальноосвітніх навчальних закладів / М-во освіти України, Голов. упр. серед. освіти. - К.; Ірпінь: Вид.-торг. фірма „Перун", 1998. - 63 с.: табл. |
| Багатотомні видання | Христианство: В 2 т. Т. 1. А-К: Энциклопед. Слов. / Ред. кол.: С.С. Аверинцев (гл. ред.) и др. - М.: Большая Рос. Энцикл., 1993. - 863 с. |
| Перекладні видання | Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания: Пер. с англ. - К.: Ваклер; М.: Рефл-бук, 1998. - 462 с. |
| Збірки наукових праць | Вісник Харківської державної академії культури. Вип..1. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформати-ка: Зб. наук. пр. - Х.: ХДАК, 1999. - 187 с. |
| Словники | Дрякіна В. І., Соколовський Ю.А. Російсько-український музичний лексикон: 2000 термінів / М-во освіти України. - Кіровоград: Фірма „Алтей", 1997. - 239 с. |
| Збірки | Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Відродження фахової збірки на новій інформаційній основі // Вісн. Харків. держ. академії культури. - Х., 1999. - Вип. 1. - С. 5-13. |
| Журнали | Величко О., Худолій В. Поштові марки України: минуле й сучасність // Друкарство. - 1999. - Трав. - черв. - С. 34-37. |
| Енциклопедії | Махновець Л.Є. Володимир Мономах // Українська літературна енциклопедія. - К., 1998. - Т. 1. - С. 348-349. |
(зразок оформлення літератури додається)
Додатки оформлюють як продовження наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої літери симетрично відносно тексту сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, Ї, І, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, Додаток Б тощо. Якщо додаток тільки один, то він позначається як Додаток А. На одній сторінці має бути тільки один додаток. Якщо додаток не поміщається на одній сторінці, то він продовжується на наступній за підписом Продовження Додатка А.
Нумерація
До загального обсягу наукової (курсової, випускної атестаційної) роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Усі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не ставлять. На наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Номер розділу ставлять після слова „розділ", після номера крапку не ставлять, з нового рядка друкують великими літерами заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу теж повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку має бути заголовок підрозділу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку - заголовок пункту.
Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати двом одинарним інтервалам.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці подають безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації позначаються словом Рис. і нумеруються послідовно в межах розділу за винятком поданих у додатку. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під ілюстрацією.
Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщується напис „Таблиця" із зазначенням номера. Наприклад: Таблиця 1.2. - друга таблиця першого розділу. Якщо таблиця переноситься на наступну сторінку, слід написати: Продовження таблиці 1.2.
Кожна таблиця повинна мати назву, яка розміщується над таблицею і друкується симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця" починають з великої літери.
Формули нумеруються в межах розділу. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках. Наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Нумерувати слід лише найважливіші формули, на які є посилання в подальшому тексті.
Посилання на джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками [1-7], або [1:7] або [1, с.7], де 1 - порядковий номер джерела за списком літератури, 7 - номер сторінки, звідки взято цитату. Для internet-посилань найбільш доречні посилання на офіційні сайти організацій та установ.
Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу).
Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках. Наприклад, „... у формулі (2.1)".
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: „... в табл.. 1.2.". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись". Наприклад: див. табл. 1.3.
При наведенні цитат у роботі необхідно точно відтворити цитований текст. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Кожна цитата супроводжується посиланням на джерело.
Оцінювання наукових рефератів, курсових
та випускних атестаційних робіт
1. Максимальна оцінка за науковий реферат, курсову та випускну атестаційну роботу встановлюється 12 балів.
2. Учні, учасники МАН міського туру - захищаються на рівні з тими, хто писав курсову (випускну атестаційну) роботу.
3. Учні, які стали переможцями та призерами міського туру МАН, оцінюються таким чином:
І м. - автоматично 11 б.
ІІ і ІІІ м. - автоматично 10 б.
4. Учні, які стали переможцями та призерами обласного туру МАН, оцінюються таким чином:
І і ІІ м. - автоматично 12 б.
ІІІ м. - автоматично 11 б.
5. Усі переможці Всеукраїнських учнівських олімпіад, Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів МАН України (І, ІІ, ІІІ місця) та Міжнародних конкурсів отримують автоматично 12 балів.
6. Учасники Всеукраїнських етапів оцінюються 11 балами автоматично.
Зразки оформлення
наукових робіт МАН, випускних атестаційних та
курсових робіт, наукових рефератів
Зразок титульної сторінки наукової роботи МАН
Міністерство освіти і науки України
ХЕРСОНСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ МАН УКРАЇНИ
МІСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО УЧНІВ “ПОШУК”
херсонський Академічний ліцей при ХДУ
Відділення „Економіка”
Секція „Мікроекономіка
та макроекономіка”
сучасні тенденції функціонування
фондового ринку
-
Виконавець –
Журавльова Дар’я Сергіївна,
учениця ІІІ курсу
економіко-природничо-математичного класу,
спеціальність “Економіка
та підприємництво”
Науковий керівник –
кандидат економічних наук,
доцент Н.Тюхтенко
Херсон–2011
Зразок титульної сторінки випускної атестаційної роботи
| |
Міністерство освіти і науки України
херсонський Академічний ліцей при ХДУ
ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Приступ Вікторія Сергіївна
неоромантизм лесі українки
в контексті західноєвропейської модерної драми
Випускна атестаційна РОБОТА
учениці ІІІ курсу класу української
та іноземної філології, спеціальність
„Філологія та журналістика”
-
Науковий керівник –
учитель-методист В.Шеховцова
Херсон – 2011
Зразок титульної сторінки курсової роботи
| |
Міністерство освіти і науки України
херсонський Академічний ліцей при ХДУ
ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Ковальчин Андрій Володимирович
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЧОРНОГО МОРЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА БЕРЕГИ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
КУРСОВА РОБОТА
учня ІІ курсу економіко-
природничо-математичного класу,
спеціальність„Природничі науки”
-
Науковий керівник –
кандидат біологічних наук
Т. Чинкіна
Херсон – 2011
Зразок титульної сторінки наукового реферату
| |
Міністерство освіти і науки України
херсонський Академічний ліцей при ХДУ
ХЕРСОНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
Єфімова Анна Андріївна
Аспекти семантико-стилістичних трансформацій фразеологічних одиниць у сучасній англійській мові
НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ
учениці І курсу класу англо-німецької філології,
спеціальність „Англо-німецька філологія”
Науковий керівник – кандидат філологічних наук
Ю.Главацька
Херсон – 2011
Зразок оформлення змісту роботи
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. культурологічний смисл ігрового начала У
процесі становлення культури .............................. 4
- Дослідження ігрової природи як культурологічного
феномену ..................................................................................... 4
- Основні ознаки гри як діяльності .............................................. 8
РОЗДІЛ 2. КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ФОРМИ ГРИ У ПРОЦЕСІ СТАНОВ-ЛЕННЯ СВІДОМОСТІ ................................................................. 11
- Символістичні форми гри в культурі ........................................ 11
- Містичні культові та спеціальні форми ігрової діяльності .... 14
- Гра як процес миследіяльності .................................................. 17
2.4. Гра як поле перенесення інформаційної культури .................. 19
РОЗДІЛ 3. ГРА ЯК КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ ФАКТОР ПРОЦЕСУ МИС-
ЛЕДІЯЛЬНОСТІ ............................................................................ 22
- Гра як процес усвідомлення ..................................................... 22
- Трансформаційні процеси і культурологічний фактор
ігрової інформаційної свідомості ........................................... 26
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 30
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 33
Зразок оформлення літератури
Список використаної літератури
-
Амосов М. Людина: розум, почуття, душа // Вісник Академії наук України. – 1994. – № 2. – С. 3 – 16.
Бабаева Ю.Д. Эмоции и проблемы классификации видов мышления // Вестник московского ун-та – 1999. – № 2. – С. 3 – 12.
- Блум Ф., Лейзерсон А. Мозг, разум и поведение. – М.: Мир, 1988. – 200 с.
-
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 345с.
- Боришевський М. Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів. – К.: Рад. школа, 1980. – 192 с.
-
Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. – М.: изд-во моск. ун-та, 1980. – 110 с.
- Ващенко Т. Діагностика моральних цінностей особистості школярів // Рідна школа. – 1996. – № 2. – С. 24 – 28.
-
Веллер М. Все о жизни. – Санкт-Петербург: Нева, 1999. – 496 с.
Занюк С.С. Психологія мотивації. – К.: Либідь, 2002. – 214 с.
- Кикнадзе Д.А. Потребности, поведение, воспитание / Под. ред. и при участии проф. В. Г. Афанасьева. – М.: “Мысль”, 1968. – 96 с.
- Макаренко А. С. Педагогические сочинения: В 8-ми т. Т. 8 / Сост. М. Д. Виноградова, А. А. Фролов. – М.: Педагогика, 1986. – 336 с.
- Немов Р. С. Психология: В 3-х кн. Кн. 2. Психология образования. – М.: Владос, 1999. – 621 с.
- Сухомлинський В.О. Як виховувати справжню людину. – М.: Педагогіка, 1990. – 280с.
- Шинкарук В. І. Філософський словник. – К.: головна редакція укр. радян. енциклопедії, 1986. – 730 с.
Зразок оформлення таблиці
Таблиця 1.2.
Норми української літературної мови
| Назва норм | Що регулюють норми |
| Орфоепічні норми | Правильну вимову звуків, звукосполучень і наголосу в словах |
| Лексичні норми | Вживання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні |
| Граматичні норми | Правильне творення і вживання слів та їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення |
| Стилістичні норми | Вживання мовних засобів відповідно до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення |
| Орфографічні норми | Правильний запис слів |
| Пунктуаційні норми | Правильну розстановку розділових знаків |
Зразок оформлення рисунка
Рис.2.2 Герб міста Херсона
Зразок оформлення додатка
Додаток А
Різновиди метафор
персоніфікація
уособлення
П
ПППППППЕР
символ
алегорія
оксюморон
порівняння
метонімія
Зразок тез наукової роботи
(для учнів-членів МАН України)
ПРОБЛЕМА РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНОЇ СИНТАКСИЧНОЇ ОДИНИЦІ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
(компаративістичний аспект)
Виконавець – Т.С.Піндосова
Науковий керівник – Т.В.Коршун,
кандидат педагогічних наук, доцент
Херсонське відділення МАН України
Херсонський державний університет
Херсонський Академічний ліцей при ХДУ
11 клас
м.Херсон
Актуальність дослідження. Синтаксис як галузь науки про мову завжди був і залишається об’єктом пильної уваги дослідників. Проблематика досліджень із синтаксису є досить різноплановою щодо напрямів та суперечливою щодо висновків. У колі таких проблем знаходиться і проблема змісту та структури речення – основної синтаксичної одиниці, оскільки кожне речення являє собою, з одного боку, факт мовлення, а з другого – синтаксичну структуру, схему, за якою створюються подібні висловлювання.
Об’єкт дослідження складає синтаксис простого та складного речень сучасних української та англійської мов.
Предмет дослідження – змістові та структурні особливості речення як основної синтаксичної одиниці української та англійської мов.
Мета роботи – на основі сучасних здобутків науки про мову, порівняльного мовознавства здійснити опис та аналіз речення, його складників за змістовими та структурними характеристиками, показавши спільне та відмінне у їх граматичній будові.
Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- здійснити огляд та аналіз наукової літератури з обраної теми;
- дати лінгвістичну інтерпретацію реченню як основній синтаксичній одиниці української та англійської мов;
- окреслити змістові та структурні особливості речення та його складників;
- виявити спільне та відмінне в синтаксисі простого, простого ускладненого та складного речень сучасної української та англійської мов.
Основним методом у роботі щодо з’ясування особливостей плану вираження українських та англійських речень, специфіки їх будови є описовий з елементами аналізу.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для глибшого аналізу змісту і формально-граматичної структури речення та його складників сучасних української та англійської мов.
Речення, являючи собою багатомірну одиницю в обох мовах, може розглядатися з таких аспектів: формально-граматичного, семантико-синтаксичного і комунікативного. Специфічними ознаками речення, що відрізняють його від інших одиниць, є предикативність і модальність.
Організуючим центром речення виступає його граматична основа – підмет і присудок (у двоскладному реченні), або головний член (в односкладному).
Важливим засобом оформлення речення в англійській мові є інтонація завершення, або інтонація визначеного типу. В англійській мові відсутні речення з бажальною, переповідною та гіпотетичною модальністю. Більшістю речення англійської мови членуються на дві частини, одна з яких – підмет, друга – ознака. Отже, організуючим центром речення в обох мовах є підмет і присудок, навколо яких формуються другорядні члени.
З проведеного дослідження було зроблено висновок, що в обох мовах речення визначають як основну, граматично оформлену, інтонаційно завершену, комунікативну мовну одиницю, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частину реальної дійсності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття.
Зразок тез наукової (випускної атестаційної) роботи
(для збірника “Ліцейська освіта”)
Піндосова Тамара -
учениця ІІІ курсу
класу слов’яно-германської філології
Коршун Т.В.-
науковий керівник,
кандидат педагогічних наук, доцент
ПРОБЛЕМА РЕЧЕННЯ
ЯК ОСНОВНОЇ СИНТАКСИЧНОЇ ОДИНИЦІ
В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ
(компаративістичний аспект)
Актуальність дослідження. Синтаксис як галузь науки про мову завжди був і залишається об’єктом пильної уваги дослідників. Проблематика досліджень із синтаксису є досить різноплановою щодо напрямів та суперечливою щодо висновків. У колі таких проблем знаходиться і проблема змісту та структури речення – основної синтаксичної одиниці, оскільки кожне речення являє собою, з одного боку, факт мовлення, а з другого – синтаксичну структуру, схему, за якою створюються подібні висловлювання.
Об’єкт дослідження складає синтаксис простого та складного речень сучасних української та англійської мов.
Предмет дослідження – змістові та структурні особливості речення як основної синтаксичної одиниці української та англійської мов.
Мета роботи – на основі сучасних здобутків науки про мову, порівняльного мовознавства здійснити опис та аналіз речення, його складників за змістовими та структурними характеристиками, показавши спільне та відмінне у їх граматичній будові.
Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- здійснити огляд та аналіз наукової літератури з обраної теми;
- дати лінгвістичну інтерпретацію реченню як основній синтаксичній одиниці української та англійської мов;
- окреслити змістові та структурні особливості речення та його складників;
- виявити спільне та відмінне в синтаксисі простого, простого ускладненого та складного речень сучасної української та англійської мов.
Основним методом у роботі щодо з’ясування особливостей плану вираження українських та англійських речень, специфіки їх будови є описовий з елементами аналізу.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для глибшого аналізу змісту і формально-граматичної структури речення та його складників сучасних української та англійської мов.
Речення, являючи собою багатомірну одиницю в обох мовах, може розглядатися з таких аспектів: формально-граматичного, семантико-синтаксичного і комунікативного. Специфічними ознаками речення, що відрізняють його від інших одиниць, є предикативність і модальність.
Організуючим центром речення виступає його граматична основа – підмет і присудок (у двоскладному реченні), або головний член (в односкладному).
Важливим засобом оформлення речення в англійській мові є інтонація завершення, або інтонація визначеного типу. В англійській мові відсутні речення з бажальною, переповідною та гіпотетичною модальністю. Більшістю речення англійської мови членуються на дві частини, одна з яких – підмет, друга – ознака. Отже, організуючим центром речення в обох мовах є підмет і присудок, навколо яких формуються другорядні члени.
З проведеного дослідження було зроблено висновок, що в обох мовах речення визначають як основну, граматично оформлену, інтонаційно завершену, комунікативну мовну одиницю, в якій формується й виражається відносно самостійна думка, що відображає частину реальної дійсності й показує різні відношення повідомлюваного змісту до буття.