Geum.ru

Зміст

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Висновки



На підставі теоретичного дослідження та емпіричної перевірки основних положень роботи щодо характеру використання почуття гумору як ресурсу психологічного подолання або механізму психологічного захисту можна зробити наступні висновки.

Почуття гумору як багатовимірний психологічний конструкт характеризується стресозахисним потенціалом. Останній виявляється у захисті суб’єкта від негативних емоцій та станів, виникнення яких зумовлене переживанням складних ситуацій життєдіяльності. Рівень травмуючого впливу ситуації на суб’єкта залежить від її когнітивної оцінки, і саме почуття гумору здатне на неї вплинути.

Спираючись на теорію формування внутрішнього світу особистості та визначення його складових, можна виявити потенціал почуття гумору як ресурсу стресоподолання. Запропонована модель вивчення стресоподолаючої ролі гумору дозволяє простежити, яким чином гумор виконує всі функції, що декларуються: захисту від негативних переживань (тривоги, страху, гніву, фрустрації, негативного афекту, заздрощів тощо), зниження значущості психотравмуючих обставин і розвіювання ілюзій, сублімованого протесту, здобуття визнання й поваги з боку значущих інших. Такий підхід дозволяє поєднати різноманітні класифікації видів та стилів гумору, що існують (самопідтримувальний або афіліативний, етнічний гумор або когнітивний гумор ситуації), за критерієм притаманності їм стресозахисного та стресоподолаючого потенціалу.

Реакція на зовнішні обставини, опосередкована зверненням до почуття гумору, може виявлятися у двох видах: психологічному захисті або психологічному подоланні. У першому випадку використання гумору відбувається як результат дії несвідомого, тому суб’єкт не дає належної оцінки адаптивній ролі гумору в опануванні власних негативних переживань. У другому випадку суб’єкт свідомо звертається до гумору як ресурсу подолання стресу, про що свідчить визнання ним ролі гумору як засобу опанування деструктивних емоцій та думок.

Гендерні відмінності полягають у рості демонструють перевагу хлопчиків, починаючи з народження і раніше дозрівання дівчаток. Дівчатка і жінки більше додають у вазі, чим хлопчики і чоловіки. Чоловіки стають все довшими, а жінки — все кругліше. Хлопчиків вважають рухомішими, дівчатка-гімназистки характеризувалися спокійною поведінкою. Дорослі ж жінки рухомі і діяльні більш, ніж чоловіки, часто жестикулюють, схоплюються з місця, ходять по кімнаті. У чоловіків виразніше виражена асиметрія півкуль і оперативні системи кора і ліва півкуля, а у жінок консервативні системи підкірка і права півкуля, що обумовлює переважання у чоловіків аналітичного мислення, а у жінок інтуїтивного, образного і чуттєвого пізнання.

У огляді психологічних досліджень статевих відмінностей: У жінок виявлений менший об’єм свідомості. Навіюваність не пов’язана зі статтю. Емоційність у жінок — головна відмінність від чоловіків. Жінки краще сприймають, але гірше спостерігають. Наголошується перевага жінок у вибірковості, стійкості і об’ємі уваги, орієнтація дівчаток і жінок на швидкість, а хлопчиків і чоловіків — на точність роботи, перевага чоловіків в роботі з новими, а жінок — із старими, шаблонними стимулами, а також перевага жінок в "комунікативній увазі". Краща пам’ять — у жінок. Але слід враховувати ступінь розвитку пам’яті. Вищий відсоток виняткової пам’яті відмічений у чоловіків, а хорошої і поганої — у жінок. Уявлення і уява. У жінок — живіша фантазія зважаючи на їх більшу емоційність. По загальному інтелекту найчастіше спостерігається відсутність статевих відмінностей.

Була проведена емпірична перевірка сприйняття гумору.

Жінки більше сприймають гумор на тему сімейних негараздів та ігнорують тему взаємини статі. Чоловіки ж більше цікавляться гумором на тему людська дурість, а ігнорують тему агресії та самозахисту.

Виявили гендерні особливості сприйняття гумору.

Сприйняття гумору чоловіків та жінок відрізняється на теми: взаємини статі, сімейні негаразди, бездарність в мистецтві, людська дурість. Відмінності обумовлені соціальними нормами та ролями, біологічними передумовами.

Література




  1. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии в 2-х томах.–М.: Педагогика, 1989. –Т.2.–328с.
  2. Мусийчук М.В. О сходстве приемов остроумия и механизмов построения парадоксальных задач // Вопросы психологии.–2003.–№6.–С. 99-105.
  3. Николаев Д. Смех – оружие сатиры.–М.: Искусство, 1962.–224с
  4. Психология эмоций / Под. ред. Изарда К. – СПб: Питер, 2000. – 606с.
  5. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом: учебник для студентов вузов.–М.: Аспект пресс, 2001.–285с
  6. Дмитриев А.В. Конфликтология.–М.: Гардарики, 2001.–320с.
  7. Лук А.Н. О чувстве юмора и остроумии.–М.: Искусство, 1968.–268с.
  8. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия.–СПб.: Питер, 2000.–352с.
  9. Симонов П.В., Ширшов П.М. Темперамент, характер, личность.–М.: Наука, 1984.–161с.
  10. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції: [Монографія].–К.: Вища школа, 2003.–126с.
  11. Вильсон Г. Психология артистической деятельности: Таланты и поклонники / Пер. с англ.–М.: "Когито-Центр", 2001.–384с.
  12. Человек – производство – управление. Психологический словарь-справочник руководителя / Под ред.: Крылова А.А., Сочивко В.П.–Л.: Лениздат, 1982.–431с.
  13. Николаев Д. Смех – оружие сатиры.–М.: Искусство, 1962.–224с.
  14. Фрейд З. Остроумие и его отношение к бессознательному.–Донецк: Сталкер, 1999.–349с.
  15. Лауэ М. Статьи и речи.–М.: Наука, 1969.–367с.
  16. Аргайл М. Психология счастья / Юмор и смех.–СПб.: Питер, 2003.–С.69-86.
  17. Иванова Т.В. Остроумие и креативность // Вопросы психологии.– 2002.–№1.–С.76-87.
  18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии в 2-х томах.–М.: Педагогика, 1989. –Т.2.–328с.
  19. Лук А.Н. О чувстве юмора и остроумии.–М.: Искусство, 1968.–268с.
  20. Фрейд З. Остроумие.–Донецк: Сталкер, 1999.–352с.
  21. Борев Ю.Б. Комическое или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия.–М.: Искусство, 1970.–272с.
  22. Милова. Т. "Смех – вестник нового мира": Беседа с Л. В. Карасевым // Человек.–1999.–№6.–С.52-55.
  23. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура Средневековья и Ренессанса.–М.: Художественная литература, 1990.–543с.
  24. Федь Н.М. Искусство комедии или мир сквозь смех.–М.: Наука, 1978.–216с.
  25. Бергсон А. Смех.–М.: Искусство, 1992.–127с.
  26. Дмитриев А.В. Социология юмора: Очерки.–М.: Институт философии РАН, 1996.–214с.
  27. Лук А.Н. Юмор, остроумие, творчество.–М.: Искусство, 1977.–177с.
  28. Человек – производство – управление. Психологический словарь-справочник руководителя / Под ред.: Крылова А.А., Сочивко В.П.–Л.: Лениздат, 1982.–431с.
  29. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навчальний посібник.–К.: Либідь, 1998.–1992с.
  30. Ильин Е.П. Эмоции и чувства.–СПб.: Питер, 2002.–752с.
  31. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга.–М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963.–432с.
  32. Фейгенберг И.М. Видеть – предвидеть – действовать.–М.: Знание, 1986.–158с.
  33. Поспелов Г.Н. Теория литературы.–М.: Высшая школа, 1978.–351с.
  34. Кузнецова Н.Ф. Экспериментальное исследование чувства юмора // Вестник московского университета. Серия 14. Психология.–М., 1985.–№4.–С.73-74.
  35. Шмелев А.Г. Юмор – это не главное // Психологическая газета.–1998.– №4 (31).–С.24-25.

36. Шон Бурн. Гендерная психология. ebooks/books/105278.phpl

37. С.К. Нартова-Бочавер. Дифференциальная психология. Учебное пособие. – М. : Флинта, 2006. – 280 с.

38. Бендас Т. В. Гендерная психология. Учебное пособие. — Спб.: Питер, 2006. — 431 з.

39. Наталія Чухим. Гендер та гендерні дослідження в ХХ столітті. rcentre.org.ua/htdocs/article%2001.php