Тема Методи психологічної підготовки

Вид материала

Документы

Содержание За засобами моделювання факторів бою За модальністю впливу За механізмами впливу на Вольова підготовка. Бути вольовим Оперативний рівень Назва блок-модуля Подолання болі Страх перед болем підсилює сам біль. Другий етап Третій етап Четвертий етап Фаза наростання продуктивності Фаза стійкої найкращої продуктивності Період оптимальної працездатності Фаза падіння продуктивності

Подобный материал:

• Методичні рекомендації Сімер-2010 р. Луцук Микола Валентинович Викладач предмету «Захист, 215.78kb.
• Плани та методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять з дисципліни, 427.95kb.
• Тема Політологія як наука, її предмет І методи дослідження, 66.4kb.
• Профорієнтаційна робота в школі, 114.38kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни чисельні методи в хімії напряму підготовки 0703, 150.65kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Список наявної навчальної літератури напрям підготовки : 0502, 461.71kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни статистичні І хемометричні методи в хімії напряму, 143.72kb.
• Програма підготовки за напрямом Кількість навчальних годин, 139.05kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни хемометричні методи аналізу даних напряму підготовки, 113.56kb.

Тема 5.2. Методи психологічної підготовки

У процесі учбово-бойової діяльності необхідно формувати надійність функціонування психічних процесів. Фактори бою можуть виявляти такий вплив, що людина втрачає здатність адекватно сприймати дійсність. Порушуються процеси мислення, уваги, мови. Тому в процесі учбово-бойової підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.

Функціональна надійність психіки підвищується за рахунок:

• вироблення високої чутливості органів чуття і їх стійкості;
  
• розвитку здатності правильно оцінювати в бою відстань, час, швидкість;
  

• вироблення здатності зберегти великий обсяг уваги, його стійкість, концентрацію, переключаемість і т.п..;
  
• створення й закріплення всебічних уявлень, що охоплюють область бою;
  
• підвищення здатності зберігати в бою продуктивність пам'яті, гнучкість, мобільність, швидкість мислення.
  

Т.ч.., надійність функціонування психічних процесів може бути сформована шляхом розв'язку стандартних навчальних завдань в умовах перешкод. Дане явище прийнято називати стійкістю до перешкод.

Розглянемо конкретні методи підготовки в/с до діяльності в бойових умовах і в інших екстремальних ситуаціях.

Для відтворення психологічних факторів бою використовуються різні прийоми моделювання бойової обстановки. Їхній прийнято класифікувати за наступними ознаками: за засобами моделювання бою; за модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття); за механізмами впливу на військовослужбовців.

За засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки:

• словесно-знакові. При словесно-знаковім моделюванні вплив на в/с здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь про майбутній бій, можливість одержати травму й ін..;
  
• наочні. При наочнім моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецького й інших видів зброї. Сильний вплив виявляє вид убитого військовослужбовця або труп людини. Очевидці свідчать, що при показі в/с, що не приймали участь у бойових діях, двох трупів розстріляних в Афганістані душманів у багатьох виявилися різного роду психічні відхилення (з 64 в/с в 17 спостерігався розлад, їх трясло, відчувалася пригніченість, деяких нудило);
  
• комп'ютерні. Вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів бою в ході виконання завдань і ігор при роботі на ЕОМ;
  
• тренажерні. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню тих або інших навичок і вмінь;
  
• імітаційні. Вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки;
  
• бойові. Вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням бойової техніки, озброєння й підручних засобів, застосовуваних для організації й ведення бойових дій.
  

За модальністю впливу - наступні прийоми псих. підготовки:

• Вплив на психіку в/с через слух.

• Лементи (крик) й стогони. Такий вплив застосовується в найбільш напружені моменти навчань: заздалегідь підготовлені військовослужбовці зненацька для інших імітують поранених, що видають стогони й лементи. Підвищити напруженість можна за допомогою провокаційних вигуків, наприклад «Це гази!», «Танк задавив Петрова» і т.п..
  
• Гонги, дзвінки, сирени, дзвони. Цей вплив краще застосовувати в невеликому просторі — у приміщеннях, укриттях, що підвищує напруженість.
  
• Звукозаписні й радіотрансляційні засоби. У цьому випадку прослуховуються звуки бою й різні незвичайні звуки (шум, гуркіт, свист).
  
• Вибухові речовини. Тут ефективність досягається тривалістю впливу, а не його силою.
  

• Вплив на психіку в/с через зір.

* Світлові ефекти (спалахи вибухів, ламп, прожекторів). Осліплення, відволікання уваги за допомогою світлових ефектів у поєднанні з необхідністю виконання поставленого завдання приводить до підвищення психологічної напруженості.

• Руйнування, руїни, опудала. Викликаючи з їхньою допомогою почуття відрази, страху, пригніченості й вимагаючи при цьому виконання завдання, можна навчити військовослужбовців долати негативні емоції.
  
• Демонстрація впливу зброї й техніки на предмети. Безпосередньо спостерігаючи вплив зброї й техніки на предмети, військовослужбовці виробляють у себе стійкість до психологічних факторів бойової обстановки.
  

• Вплив на психіку військовослужбовців через нюх. Створюючи ділянки імітації зараження місцевості навчальними рецептурами отруйних речовин (наприклад, аміачною водою), інші ділянки з перевагою різких, нудотних запахів, гари, на яких військовослужбовці в засобах захисту й без них будуть відпрацьовувати питання бойової підготовки, можна наблизити умови їх діяльності до реальних, що виникають у бойовій обстановці.
  
• Вплив на психіку військовослужбовців через тактильні відчуття. Крім того що воїн чує, бачить, для формування в нього нових психічних образів велике значення мають тактильні відчуття. Коли воїн має можливість потримати в руках кулю, осколки снарядів, відчути вплив ударної хвилі, діяти у вогнищах пожеж, зараження, у нього формується більш повне уявлення про реальну картину бою.
  
• Вплив на психіку військовослужбовців через вестибулярний апарат. Численні швидкі переміщення, високий ступінь напруженості, дії у нічних умовах, невеликі, закриті простори бойових машин, труднощі орієнтації, характерні для бойової обстановки, висувають підвищені вимоги до вестибулярного апарата. Різні фізичні вправи (перекиди, вправи на брусах, поперечині, дії на обмежених площах, розташованих на висоті, пересування в темряві) зміцнюють вестибулярний апарат, а також формують упевненість у власних силах.
  

За механізмами впливу на військовослужбовців методи психологічної підготовки підрозділяються на:

• Методи переконання. Це методи переважно інтелектуального впливу за допомогою логічних обґрунтувань.
  
• Методи примусу. Вплив спрямовується на мотиваційну сферу людини крім його бажання й волі.
  
• Методи впливу. Здійснюється переважно емоційно-вольовий вплив, розрахований на некритичне сприйняття готових висновків.
  
• Методи наслідування. Ці методи являють собою прийняття й відтворення поведінки й стану іншої людину. Вони можуть носити мотиваційний характер або ж характер сліпого копіювання.
  
• Методи зараження. Це несвідома, мимовільна схильність особистості певним психічним станам.
  
• Методи звикання. Такі методи спрямовані на формування стійкості до різних впливам шляхом їхнього багаторазового повторення.
  
• Методи самонавіяння. Ці методи припускають навчання військовослужбовців навичкам довільного цілеспрямованого самонавіяння за допомогою вербальних (словесних) самоінструкцій або уявного відтворення певних зразків і ситуацій, пов'язаних із зміною психічного або фізичного стану, що необхідний.
  

Крім цього, з метою психологічної підготовки до дій у бойовій й інших екстремальних умовах можуть використовуватися психофармакологічні й деякі інші методи впливу на людську психіку. Так, існують соціальні методи психологічної підготовки, засновані на техніку самонавіяння.

Вольова підготовка.

Воля (сила волі) — свідомі зусилля, що спрямовані на подолання перешкод на шляху до певної мети. Воля завжди проявляється в подоланні «не можу» і «не хочу» через «треба».

Бути вольовим — означає повсякденна праця в подоланні самого себе. Неможливо волю вселити самому собі або кому-небудь. Вона не навіюється, її треба постійно тренувати.

Рішучість — ця вольова якість, яка виражається в здатності людини вчасно й без зайвих коливань приймати досить обґрунтовані рішення, свідомо проводити їх у життя.

Самовладання — це вміння стримувати негативні прояви й переживання: роздратування, страх, паніку, гнів, лють і т.д. (гнів і лють, звичайно, поза боєм).

Воля є останнім чинником, який забезпечує остаточне придушення страху й проведення атаки. Для того, щоб тренувати волю, необхідно робити вольові дії, які нецікаві, але корисні й необхідні, нелегкі, але здійсненні.

Великі резерви має військова діяльність для розвитку волі військовослужбовців, яка допомагає йому керувати своєю поведінкою, мобілізувати сили на подолання труднощів військової служби. Тому офіцер у процесі навчання і виховання військовослужбовців має прагнути формувати й розвивати у них такі вольові риси, як цілеспрямованість, сміливість, ініціативність. Ці риси забезпечують успішну діяльність військовослужбовців за тяжких обставин сучасної війни. Завдяки їм він здатен самостійно організувати свою діяльність, успішно керувати своєю поведінкою під час виконання бойових завдань.

Основними напрямами розвитку вольових рис особистості воїна є:

— формування мотиваційної сфери військової діяльності;

— організація інтенсивної бойової підготовки;

— спеціальне тренування зі зміною обставин, умов та засобів досягнення мети;

— заохочення до самовиховання;

— систематичне закріплення досвіду вольових дій на всіх етапах досягнення результатів.

Слід зазначити, що для успішного розв'язку завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів моделювання психологічних факторів бою й впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська робота командирів, штабів і органів виховної роботи, які повинні активно впроваджувати обґрунтовані й перевірені на практиці приймання психологічної підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів впливу на підлеглих, піклуватися про вдосконалювання матеріальної бази з урахуванням вимог психологічної підготовки. При цьому обов'язково повинна враховуватися специфіка бойової діяльності різних фахівців.

Психологічне забезпечення боєздатності військ включає кваліфіковану протидію бойовим стресам, що розвиваються внаслідок відчуття погрози нормальному життю, фізичному й психічному здоров'ю. Боротьба з бойовими стресами повинна бути організована як у ході бойових дій, так і безпосередньо після них. Якщо особам, що зазнали бойовий стрес (по даним військових психіатрів, це майже 100% учасників бойових дій), не надається своєчасна допомога, у них розвиваються різні психічні порушення, можливе зловживання психоактивними речовинами (алкоголем, наркотиками). Найбільш характерними психологічними наслідками стресових ситуацій є реактивні психози, які виникають не на піку екстремальної ситуації, а на її спаді. Тому відразу після закінчення бойових дій військовослужбовцям повинна надаватися кваліфікована допомога, яку здійснюють спеціально підготовлені лікарі, психологи, священнослужителі.

Командирам доводиться формувати психологічну готовність особового складу не тільки до бойових умов, але й до дій у різних екстремальних ситуаціях. Зміст і методи підготовки залежать від характеру таких ситуацій. Наприклад, у ході участі військових частин у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС джерелом небезпеки була радіація й специфіка діяльності полягала в тому, що людині психологічно важко усвідомити таку небезпеку: радіації не видне, не чутно, вона не має запаху. Обстановка не несла в собі звичних ознак небезпеки, що обумовлювало можливість перекрученого сприйняття особовим складом наявного ризику (як його переоцінки, так і недооцінки). Дослідження показали, що в подібних ситуаціях для успішної діяльності оптимальна підтримка високої відповідальності за свої дії й помірної напруженості, що сприяють чіткому дотриманню заходів безпеки.

Для діяльності в умовах екстремальних ситуацій характерні значні коливання в рівні психічної напруженості. Так, при зміні об'єкта робіт у військовослужбовців спостерігається досить високий рівень напруженості, але на відміну від напруженості в адаптаційний період він швидко спадає до нормального функціонального стану. Спостерігаються й протилежні явища, які можна охарактеризувати як втрату пильності: людина звикає до небезпеки, і в умовах, коли немає її зовнішнього підкріплення, виникає ілюзія її відсутності.

Основними факторами, що сприяють успішної діяльності військовослужбовців в екстремальних ситуаціях, є:

• поінформованість про обстановку;
  
• упевненість у необхідності й суспільної значимості виконуваної роботи;
  
• чітка організація роботи, що дозволяє бути в небезпечній зоні мінімальний час;
  
• особистий приклад командирів, активістів;
  
• упевненість у своїх силах, знаннях і вміннях;
  
• наявність засобів захисту.
  

Виокремлюємо два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

Базовий рівень спрямований на формування психологічної готовності до широкого спектра стресогенних ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

Оперативний рівень підготовки має забезпечити формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній ситуації.

При наявності потенційної загрози, небезпеки, незважаючи на відбір та підготовку військовослужбовців, необхідний постійний психологічний супровід.

Аналіз літератури дозволяє розглядати психологічний супровід як особливу форму здійснення пролонгованої соціально-психологічної, психологічної і психофізіологічної підтримки. Супровід припускає не „виправлення недоліків і переробку”, а пошук, активізацію й мобілізацію латентних адаптивних ресурсів і можливостей людини для подолання надзвичайних обставин. Супровід доцільно здійснювати тільки в умовах інтенсивної та постійної дії стрес-факторів.

Таблиця

Назва блок-модуля	Основні завдання	Методи
Інформаційно-психологічна підготовка (формування професійно важливих знань).	Ознайомлення з видами психічних і психофізіологічних станів, що виникають в екстремальних умовах, причинами і механізмами їх виникнення, системою психологічної підготовки тощо.	Лекції, бесіди, навчально-методичні семінари.
Психофізіологічна підготовка	Контроль і регуляція психофізіологічного й соматичного компоненту стану, оволодіння навичками управління мимовільними фізіологічними функціями, релаксації, мобілізації, самонавіяння, стрес-резистентного дихання та концентрації.	Психологічний і психофізіологічний тренінг релаксації, БОС-регуляції, аутогенного тренування, мобілізаційного й розслаблюючого дихання, медитації, десенсибілізації тощо.
Сомногенна підготовка	Оволодіння навичками оптимізації, психогігієни сну й управління власними сновидіннями шляхом їх аналізу й усвідомлення, долання нічних кошмарів тощо.	Тренінг оптимізації й психогігієни сну, аналізу тривожних сновидінь і нічних кошмарів тощо.
Когнітивно-емоційна підготовка.	Оволодіння навичками стрес-резистентного адаптивного мислення, оптимістичного когнітивного стилю й оздоровчої візуалізації.	Тренінг адаптивного стрес-резистентного мислення (SRT), саногенного, позитивного мислення, оздоровчої візуалізації.
Асертивно-комунікативна підготовка.	Формування впевненості й  самостверджуючої комунікативної поведінки в екстремальних комунікативних ситуаціях.	Тренінг асертивності.
Таймінг. Блок самоорганізації часу життя.	Оволодіння навичками самоорганізації часу власного життя для виконання професійних завдань.	Тайм-менеджмент.
Контрольний блок.	Перевірка готовності до дій в умовах професійного стресу й ризику.	Тестовий контроль знань, умінь, навичок і якостей.

Психологічна підготовка військовослужбовців проводиться під час різних видів учбово-бойової діяльності:

• проведення стрільб зі штатної зброї;
  
• занять на бойовій техніці (полігони, марші);
  
• спеціальна підготовка (інженерна, підготовка розвідників та інші);
  
• заняття по захисту від зброї масового знищення та високоточної зброї;
  
• на заняття по фізичній підготовці.
  

Отже, психологічна підготовка має вирішальне значення для успішної діяльності в/с як у бойових умовах, так і в інших екстремальних ситуаціях. Для її ефективності необхідно враховувати специфіку бойової обстановки й інших екстремальних умов, у яких має бути діяти. При цьому методи моделювання психологічних факторів бою в ході навчальної діяльності різноманітні, і чому більший арсенал засобів і приймань психологічної підготовки використовує офіцерський склад, тем вище її ефективність. Крім того, велике значення має досвід організації психологічної підготовки, уміння командирів проводити заняття, а також матеріальне забезпечення психологічної підготовки.