В ринкових умовах

Вид материала

Автореферат

Содержание Основний зміст роботи Середовище-стабілізуючий надтип Польовий тип Лісоландшафтний тип Землі житлової забудови Кар’єрно-відвальний тип

Подобный материал:

• Управління кредитним портфелем комерційного банку в ринкових умовах господарювання, 374.05kb.
• За отримання найбільших прибутків. Водночас - механізм стихійного регулювання виробництва, 913.54kb.
• Державне регулювання вищої освіти в умовах ринкових відносин, 893.86kb.
• Назва реферату: Особливості методу трудового права в умовах формування ринкових відносин, 57.54kb.
• Сутності податку на додану вартість, переваги його та недоліки, розкриті особливості, 125.52kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
• Тематика рефератів з дисципліни Соціальна І гуманітарна політика, 472.86kb.
• Реферат на тему: Поняття І види цінних паперів, 76.72kb.
• «Прибуток підприємства І його формування І використання в ринкових умовах» Зміст, 310.68kb.
• 2 Особливості дослідження ринку послуг поштового зв'язку, 545.28kb.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, окреслено особистий внесок здобувача у вирішенні поставлених завдань, подано відомості щодо апробації отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських під-приємств” – здобувачем розглянуто природні та соціальні передумови формування сталого землекористування на ринкових засадах, удосконалено критерії еколого-економічна класифікація придатності орних земель для вирощування сільськогосподарських культур, поглиблено методологічні підходи до землевпорядкування сільськогосподарських підприємств на еколого-ландшафтній основі.

Встановлено, що саме сільське господарське використовує основну частину земельних і природних ресурсів, тому значною мірою відповідає за екологічну рівновагу. Інтенсифікація землеробства, його індустріалізація та хімізація за останні десятиріччя спричинили екологічну напругу в агроландшафтах, проявами якої є посилення ерозійних процесів, погіршення агрофізичного стану ґрунтів, дегуміфікація, накопичення токсичних речовин, зниження біологічної ємності ґрунтів тощо.

Відзначено, що використання земельних ресурсів у сільському господарстві має бути узгоджене з господарською придатністю території, забезпечувати високу ефективність виробничої діяльності, враховувати властивості й особливості землі та ландшафту, сприяти охороні й відтворенню продуктивних та інших корисних властивостей землі, але в ході земельної реформи землевпорядкування відбувалося спонтанно у зв’язку з прискореними темпами реорганізації сільгосппідприємств.

Визначено, що таку проблему може розв’язати сучасний землеустрій, який є складним комплексом правових, соціально-економічних, організаційно-територіальних, екологічних, агротехнічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності сільськогосподарського вироб-ництва, раціональне землекористування.

Організація сільськогосподарського землекористування повинна якомога глибше враховувати екологічні вимоги. Відзначено, що межі агроландшафтних систем, елементарною частиною яких є агроландшафтний контур, – це, як правило, чіткі (на відміну від природних) межі, часто історично сформовані на основі досвіду використання земельних, водних і лісових ресурсів, усталеної практики організації території. Межі агроландшафтних масивів збігаються з межами господарських об’єктів або сільськогосподарських підприємств.

Констатується, що нині організація території, як правило, не передбачає усіх видів та заходів діяльності, а також планування конкретного мікророзміщення об’єктів на певній території. Тому актуальною задачею стає розробка нових форм і методів організації території з урахуванням її зональних та ландшафтних особливостей, а також встановлення оптимального співвідношення сільськогосподарських угідь. Тобто слід розробляти системи землеробства, адаптовані до різних агроландшафтів.

Обґрунтовано, що облік природних властивостей території (клімату, ґрунтів, рельєфу місцевості, умов зволоження та ін.) для цілей сільського господарства і землевпорядкування може здійснюватися за еколого-ландшафтним й агроекологічним підходами. Перший враховує ландшафтну диференціацію території з виділенням еколого-ландшафтних зон (типи, підтипи, види) і припускає устрій території за визначеними частинами агроландшафту (місцевості, урочища, підурочища, фації), а другий передбачає вивчення агроекологічних особливостей території (агроекологічні фактори та режими) щодо окремих видів або груп сільськогосподарських культур і виділення агроекологічно однотипних територій (типи, класів, комплекси, види) як базису для конструювання агроценозів, тобто для здійснення землеустрою.

Обґрунтовано, що еколого-ландшафтний підхід варто застосовувати разом з агроекологічним. При цьому еколого-ландшафтний підхід зумовлює загальну конструкцію агроландшафту (його кістяк), а агроекологічний наповняє його внутрішнім змістом. Пов’язування даних підходів у проекті землеустрою дасть змогу вирішити поряд з екологічними соціально-економічні, правові, технічні, організаційно-господарські, технологічні й інші завдання.

Визначено, що методика агроекологічної типізації сільсько-господарських земель повинна включати:

1) комплексну багатофакторну агроекологічну оцінку території;

2) оцінку екологічних режимів, що визначають придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур;

3) виявлення агроекологічно однорідних ділянок (агроекотипів) як фізичної основи для виділення при землеустрої виробничих ділянок (полів сівозмін, робочих ділянок);

4) виділення типів землекористування як агроекологічних комплексів земель, що є базисом для організації виробничих масивів (сівозміни, сіножате- і пасовищезміни, угіддя);

5) виявлення агроекологічно однотипних територій для формування виробничих підрозділів та обґрунтування системи ведення господарства.

Відзначено недосконалість існуючої методології оцінки екологічної стабільності території за допомогою коефіцієнтів екологічної стабільності земельних угідь, що обумовлена константним характером таких коефіцієнтів і неврахуванням просторової диференціації екологічних властивостей територій. Запропоновано підхід до уточнення коефіцієнта екологічної стабільності орних земель із урахуванням імовірності розвитку механічної деградації (змиву) ґрунтів (у тому числі в низькому ступені) на земельних ділянках зі схилами різної крутості.

Визначено, що для аналізу інвестиційної привабливості сільсько-господарського землекористування потрібно знати, який урожай можна одержати з конкретної земельної ділянки і які будуть витрати на його досягнення. Такі дані виробничої продуктивності землі відображає еколого-економічна класифікація придатності орних земель, що ґрунтується на аналізі рівня окупності витрат на вирощування сільськогосподарських культур та агроекологічній придатності ріллі. Розроблено логічну схему еколого-економічної класифікації орних земель за придатністю для вирощування сільськогосподарських культур.

Розкрито підходи до формування інвестиційно-привабливих типів землекористування як наукового обґрунтування створення (реконструкції) стійкого і високопродуктивного сільськогосподарського землекористування, визначення придатності земель для ведення розширеного виробництва найдохіднішої сільськогосподарських продукції із забезпеченням збереження врівноваженого стану в природному середовищі.

Запропоновано структуру формування інвестиційно-привабливих та екологобезпечних типів землекористування (рис. 1), які мають визначатися з урахуванням оптимальних меж інтенсивного, активного, консервативного і природного або близького до природного ландшафту використання.

Обґрунтовано, що методологічною основою еколого-ландшафтного землевпорядкування сільськогосподарських підприємств є еколого-ландшафтна типізація земель як один з елементів ландшафтного районування та еколого-економічна класифікація придатності земель як база для визначення інвестиційної привабливості землекористування.

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Агроландшафтний надтип

Середовище-стабілізуючий надтип

Селітебний надтип

Промисловий надтип

Польовий тип

Зерно-буряковий підтип

Лісоландшафтний тип

Землі житлової забудови

Кар’єрно-відвальний тип

Підтип багатоповерхової забудови

Нерудниковий підтип

Лісовий підтип

Круп’яно-зерновий підтип

Рудниковий підтип

Зернофуражний підтип

Лісозахисний підтип