Загальні висновки І рекомендації 8 Список використаної літератури 9 Додатки
| Вид материала | Документы |
- Зміст вступ 2 висновки 11 список використаної літератури:, 371.39kb.
- Зміст Вступ 1 Висновки 12 Список використаної літератури, 503.59kb.
- Вимоги до оформлення конкурсних робіт, 46.25kb.
- Методика викладання дпм висновки Список використаної літератури Урок з декоративно-прикладного, 57.3kb.
- Методика проведення аудиту операцій з товарними запасами Висновки Список використаної, 172.62kb.
- План розділ Вихідні дані Розділ Розрахункові таблиці Розділ Висновки та пропозиції, 376.26kb.
- Висновки І рекомендації перелік використаних джерел додатки, 849.39kb.
- Дипломна робота, 1599.82kb.
- Дипломна робота містить сторінок, 20 таблиць, 2 рисунка, список використаної літератури, 708.41kb.
- Міністерство освіти І науки україни національний університет водного господарства, 445.33kb.
Крім цього в цей конверт поміщається обов'язковий електронний варіант роботи.
1.2.8 Отримання відгуків керівника та зовнішньої рецензії
На виконану роботу науковий керівник складає відгук, в якому зазначається:
- актуальність теми роботи;
- самостійність виконання;
- чи досягнуто мети і завдання роботи;
- вміння користуватися джерелами інформації;
- вміння узагальнювати і робити висновки;
- ставлення до виконаної роботи і т.д.
А також висновок про присвоєння студенту відповідної кваліфікації та оцінка, на яку виконана робота.
Крім цього, студент повинен отримати рецензію на виконану роботу. Склад рецензентів затверджується кафедрою з числа відомих у місті фахівців з даної спеціальності.
Зазвичай до рецензування залучаються співробітники інших установ або організацій, але допускається і рецензування співробітниками навчального закладу, які не працюють на кафедрі, на якій виконувалася робота. У рецензії відзначається:
- актуальність теми роботи;
- відповідність її завданням;
- логічність викладеного матеріалу;
- повнота і наявність критичної оцінки огляду джерел інформації;
- наявність аргументованих висновків;
- практична значущість;
- недоліки роботи;
- зауваження щодо її оформлення;
- оцінка роботи та відповідність її автора кваліфікації, що присуджується.
1.2.9 Підготовка до захисту навчально-наукових робіт
Підготовка до захисту має важливе значення, оскільки вона визначає сам захист.
Підготовка до захисту дипломної роботи складається з підготовки виступу (доповіді) та підготовки ілюстративного матеріалу.
Готуючи доповідь необхідно враховувати її тривалість, яка суворо нормується і, як правило, не перевищує 15 хвилин. Практика захисту дипломних робіт показує, що ретельна підготовка завжди дозволяє вкладатися у цей час. Якщо доповідач не вкладається в відпущений час, це свідчить, насамперед, про недостатню підготовку, а то й невміння відобразити основну суть роботи.
Зазвичай використовується наступна структура доповіді:
- подання теми дипломної роботи;
- обґрунтування вибору теми, тобто необхідно довести актуальність теми;
- коротко навести результати, аналіз стану в досліджуваній області;
- на підставі попередніх тверджень сформулювати мету і завдання роботи;
- коротко, але повно і логічно послідовно викласти методику розв'язання поставлених завдань і показати отримані результати;
- привести основні висновки і рекомендації.
Враховуючи загальну тривалість виступу (до 15 хвилин), можна рекомендувати наступні орієнтовні часові рамки доповіді:
- пункти 1 і 2 до 2 хвилин;
- пункти 3 і 4 до 2 хвилин;
- пункт 5 до 10 хвилин;
- пункт 6 до 1 хвилини.
Можна передбачити і резервний час (не більше 1 хвилини) на випадок непередбачених моментів: збій демонстраційної апаратури, кашель і т.д.
Практика показує, що підготовку до виступу слід починати з обмірковування доповіді (необхідно змусити працювати свідомість). Далі її необхідно записати, відредагувати і привести у відповідні часові рамки. Необхідно мати на увазі, що доповідь це не просто перелік зробленого в роботі, а саме захист (тому так ця процедура і називається) отриманих результатів. Щоб доповідь сприймалася членами Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) адекватно, можна рекомендувати наступне - використовувати прості короткі пропозиції; прості слова і всім відомі терміни, уникаючи незрозумілих термінів, слів паразитів, особових займенників, вигуків, канцеляризмів, тавтології і т.д.
Остаточно підготовлений текст доповіді слід погодити з науковим керівником і завчити. У деяких ВНЗ допускається читання доповіді. Це не зовсім вірно, так як студент, який захищає свою роботу повинен показати не тільки відповідний рівень професійної підготовки, а й загальну культуру. Зокрема показати вміння виступати, вміння переконувати, доводити і т.д.
Практика показує, що зробити усний виступ може будь-який студент (за п'ять років це він повинен навчитися робити). Для більшої впевненості доцільно по тексту доповіді підготувати тези, які можна тримати в руках і кілька разів туди заглянути по ходу виступу. Загальні висновки і рекомендації допустимо зачитати.
Для полегшення розуміння результатів захисту використовується ілюстративний матеріал, який доцільно представити у вигляді зброшурованих аркушів формату А4 і роздати кожному члену ДЕКа. Причому під ілюстраціями слід розуміти не тільки схеми, графіки, таблиці, тобто графічний матеріал, а і текстовий матеріал. Зручно використовувати для демонстрації ілюстрацій проекційну апаратуру.
При захисті дипломної роботи зазвичай використовують 6...7 ілюстрацій. Рекомендується наступний зміст ілюстрацій:
- ілюстрація 1 - тема і її актуальність;
- ілюстрація 2 - цілі і завдання дослідження;
- ілюстрації 3-5 - представляють результати вирішення поставлених завдань;
- ілюстрація 6 - основні висновки та рекомендації.
Кількість і зміст ілюстрацій також необхідно погодити з науковим керівником. Приклад оформлення ілюстративного матеріалу наведено у Додатку Е.
Якщо результати роботи впроваджені, апробовані або за цими результатами підготовлена стаття (статті), про це обов'язково потрібно сказати в кінці доповіді. Це підвищує цінність роботи.
У процес підготовки до захисту входить і так званий попередній захист, який організується на кафедрі з обов'язковою участю наукового керівника, ще кількох викладачів кафедри та студентів-дипломників.
Мета передзахисту - тренінг перед захистом, виявлення слабких місць, відпрацювання доповіді, придбання навичок відповідей на питання і т.д. При необхідності Передзахист може бути проведений кілька разів.
1.2.10 Захист роботи
Захист дипломної роботи суттєво відрізняється від захисту курсових робіт. Основна відмінність полягає в тому, що вона здійснюється перед державною комісією, затвердженою наказом по ВУЗу. Головою комісії, як правило, призначається досить авторитетний в даній галузі фахівець не співробітник ВУЗу. Друга відмінність полягає в тому, що захист відбувається публічно, тобто на ній можуть бути присутні всі бажаючі, причому вони так само можуть задавати питання студенту, що захищається. На захисті обов'язкова присутність наукового керівника, так як у членів ДЕКа можуть виникати запитання й до нього.
На захисті студент повинен показати все чому навчився: знання предмета, ступінь професійної підготовки, здатність до самостійної роботи, продемонструвати загальну культуру і т.д. Тобто захист підводить підсумок навчання.
Захист здійснюється згідно графіка затвердженого ректором. Студент передає комісії свою роботу для ознайомлення, роздає при необхідності ілюстративний матеріал і приступає до доповіді.
Доповідь повинна здійснюватися досить голосно, виразно, впевнено, виразно, з середнім темпом мови (приблизно 50-60 слів за хвилину). Під час доповіді необхідно дивитися в очі членам комісії по черзі переводячи погляд. Такий стиль викладу завжди імпонує членам комісії.
У ході доповіді студент обов'язково повинен використовувати весь ілюстративний матеріал (який сенс його приводити, якщо до нього не звертатися). Погано сприймається повернення до ілюстрацій.
У кінці доповіді необхідно подякувати членам комісії і всім присутнім за увагу проявлену до вашої доповіді.
Після закінчення доповіді голова пропонує всім задавати питання. Як правило питання задають члени ДЕКа. Питання можуть носити різний характер. Найбільш поширені питання носять загальний характер: Що в роботі виконано особисто студентом? У чому полягає наукова новизна роботи? Які положення виносяться на захист? У чому практична чи теоретична цінність роботи? Чим відрізняється дана робота від відомих? Чи є перспектива подальшого розвитку теми? і т.д.
Студент повинен пояснити будь-яке наведене в роботі твердження, результат, висновок і т.д. Інакше складається враження, що студент не знає своєї роботи.
На питання потрібно також відповідати голосно, впевнено, чітко. Однак деякі питання можуть поставити дипломника в глухий кут, тому що вони не були розглянуті в роботі, хоча і можуть становити достатній інтерес. Всього в роботі охопити не можна. У цьому випадку слід дати універсальну відповідь: «Ваше питання дуже цікаве, але в даній роботі воно не розглядалося».
Після того як всі питання задані один з членів комісії чи науковий керівник зачитує відгук і рецензію. У більшості випадків вони позитивні і повністю не зачитуються. Повністю можуть бути зачитані зауваження на які дипломник повинен відповісти. Якщо студент не згоден із зауваженнями він може аргументовано заперечити, якщо зауваження справедливі прийняти їх.
По закінченню захисту студенту видається заключне слово. Він повинен ще раз подякувати всіх присутніх, свого наукового керівника, рецензента, колектив кафедри на якій робилася робота.
Рішення про оцінку дипломної роботи і присвоєння дипломанту відповідної класифікації приймається членами комісії на закритому засіданні, яке наводиться в кінці захисту всіх студентів, що захищалися в даний день. Результати захисту оголошуються студентам у той же день після оформлення протоколу державної комісії.
2 НАПИСАННЯ РОБОТИ
2.1 Структура письмової роботи
Письмові навчально-наукові роботи виконуються студентами мають цілком певну структуру.
Структурування надає письмовій роботі наукову строгість, а також полегшує роботу автора, тому що роботу над окремими структурними елементами можна виконувати паралельно. Письмова робота має наступну структуру: вступна частина; основна частина; додатки.
У свою чергу кожен з цих елементів так само структурується.
Вступна частина складається з наступних структурних елементів:
- титульний лист;
- завдання;
- реферат;
- зміст;
Основна частина містить:
- вступ;
- розділи складові суть роботи (основний зміст роботи);
- загальні висновки та рекомендації;
- список використаних джерел;
Додаток певної структури не має і використовується при необхідності.
Потрібно зазначити, що структурні одиниці письмової роботи не є самостійними елементами. Вони повинні знаходитися в єдиному логічному зв'язку, об'єднані загальним науковим задумом письмової роботи.
2.2 Основні вимоги до структурних складових письмової роботи
2.2.1 Титульний аркуш
Титульний аркуш є першою сторінкою письмової роботи і служить для її ідентифікації (Додаток Ж – для бакалаврів, Додаток К для магістрів та спеціалістів).
2.2.2 Завдання
Завдання служить для планування роботи і зазвичай має стандартну форму (Див. підрозділ 1.2.2).
2.2.3 Реферат
Реферат - це скорочений виклад змісту письмової роботи з основними фактичними відомостями і висновками. Складається реферат у відповідності з ГОСТ 7.9-95 "Реферат і анотація. Загальні вимоги ».
Заголовок реферату для студентських робіт як правило співпадає з темою письмової роботи. Для складання реферату можна рекомендувати таку послідовність:
- об'єкт дослідження;
- мета роботи;
- методи дослідження (якщо вони нові або мають важливе значення, якщо вони відомі про них слід згадати);
- основні результати та їх новизна;
- значущість роботи;
- висновки та рекомендації;
- відомості про використання (якщо робота або її частина впроваджені).
Після тексту реферату наводяться ключові слова (від 5 до 15 слів або словосполучень), за якою можна судити про область роботи. Ключові слова друкуються прописними літерами в називному відмінку в рядок через кому.
Добре і продумано складений реферат може бути підґрунтям доповіді при захисті. Приклад складеного реферату наведено в Додатку Д.
2.2.4 Зміст
Зміст включає:
- перелік умовних позначень (якщо він у розділі використовується);
- вступ;
- послідовно перераховане найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають окремі заголовки);
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки.
Кожному елементу змісту повинні відповідати сторінки його початку, які проставляються в кінці останнього рядка справа.
2.2.5 Вступ
Вступ обов'язково починається з обґрунтування актуальності (важливості для теперішнього часу) теми, але він не повинен бути розлогим і багатослівним. Завдання автора зробити обґрунтування переконливим.
Далі слід вказати на ступінь розробленості обраної теми в науковій літературі включаючи іноземну. Тут слід зазначити сформовані підходи і методи, відзначити і оцінити сформовані наукові школи та напрями, оцінити внесок різних науковців та фахівців. Однак, разом з тим слід показати, що в даній області є ще завдання які вимагають своєчасного вирішення. Ці невирішені завдання і будуть складати предмет дослідження в даній роботі.
Далі вже логічно сформулювати мету і завдання майбутнього дослідження. Мета це те, що потрібно досліджувати, а завдання як це потрібно зробити.
Мета повинна бути сформульована чітко і коротко. Вона так само повинна бути досяжною. У формулюванні мети вже повинні відображатися майбутні результати роботи.
Завдань не повинно бути багато, так як письмові роботи мають обмежений обсяг, це не монографія. Зазвичай для курсової роботи доцільно ставити одне завдання, для дипломної роботи два, максимум три завдання. Формулювання завдань доцільно починати з таких слів як: проаналізувати, узагальнити, виявити, довести, визначити, встановити взаємозв'язок, зробити прогноз і т.д. Кількість поставлених завдань і буде визначати кількість розділів (глав) письмової роботи. Остаточно сформулювати цілі і завдання студенту допомагає науковий керівник.
Необхідно так само торкнутися коротко і методів дослідження.
Якщо робота апробована або за її результатами підготовлена стаття (опублікована або не опублікована) про це також треба сказати, що підвищить значимість роботи.
Вступ дуже важливий елемент роботи так як при знайомстві з роботою, в першу чергу читають вступ, а потім інше. Саме вступ формує перше враження про роботу. За обсягом вступ повинен складати не більше 10% всієї письмової роботи.
2.2.6 Основна частина
Основна частина (суть звіту) служить для розкриття сутності даної роботи та отриманих результатів.
Зміст основної частину має точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Наукова робота в цілому це не сума її складових частин. Важливим є логічний зв'язок від першого до останнього речення роботи.
Викладаючи суть роботи особливу увагу необхідно приділяти новизні. Відомо, що новизна буває абсолютною і відносною.
Під абсолютною новизною розуміють результат, що має світову новизну.
При відносній новизні отримані результати є новими лише для даної організації (групі організацій). Саме така новизна присутня у навчально-наукових письмових роботах.
Викладаючи суть роботи її поділяють на складові розділи, число яких, як ми сказали, дорівнює кількості поставлених завдань. У свою чергу розділи поділяються на підрозділи. Їх може бути три, чотири. Кожен розділ і підрозділ повинен містити закінчену інформацію.
Заголовок розділу має бути більш загальним по відношенню до підрозділів і ні в якому разі не збігатися з назвою роботи (для розділу) або назвою розділу (для підрозділу). Це суттєва логічна помилка яка зустрічається не тільки в студентських роботах, а і в дисертаціях і навіть в підручниках.
Робота вважається побудованою логічно якщо з неї не може бути вилученим будь-який матеріал без порушення розуміння і стрункості.
Окремі думки автора передаються за допомогою пропозицій. Пропозиції, що мають єдину тему об'єднуються в абзаци, які повинні бути логічно і послідовно пов'язані один з одним. Наявність абзаців істотно полегшує читання і розуміння сутності роботи.
Кожен розділ закінчується висновками по суті викладеного матеріалу. Висновок - це вираз будь-якої встановленої закономірності. Зазвичай їх може бути два або три. Причому потрібно розуміти, що висновок це не просте перерахування виконаної роботи, а висвітлення того, що встановлено нового. Зазвичай висновки починаються зі слів: встановлено, визначено, знайдено, отримано, вперше і т.д.
2.2.7 Загальні висновки і рекомендації
Загальні висновки і рекомендації містяться в кінці роботи. Принципи побудови загальних висновків нічим не відрізняються від висновків за розділами. Однак вони не повинні їх повністю повторювати вони повинні узагальнювати. Кожен висновок може складатися з декількох пропозицій.
Після висновків подаються рекомендації щодо практичного використання отриманих у роботі результатів. Обсяг висновків 2...3 сторінки.
Необхідно відзначити, що висновки мають разом з введенням особливо важливе значення, тому що після введення відразу знайомляться з загальними висновками та рекомендаціями.
2.2.8 Список використаних джерел
У перелік використаної літератури мають входити лише ті джерела, на які в тексті роботи посилається автор.
Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку з наскрізною нумерацією незалежно від типу джерела.
Всі типи джерел наводяться за абеткою (спочатку за кирилицею, потім за латиницею).
Посилання на літературні джерела здійснюються із використання функції гіперпосилання.
2.2.9 Додатки
У додатки включають: відомості, які необхідні для повноти роботи, але можуть порушити впорядковане й логічне уявлення про роботу. Додатки, що мають великий об'єм.
До вищезазначених відомостей відносяться: додаткові (проміжні) ілюстрації або таблиці, проміжні математичні вирази, алгоритми, програми робіт, методики, акти впровадження і т.д. Необхідно відзначити один нюанс використання додатків. Для того щоб обсяг роботи не перевищував заданий, частина матеріалів, зазначених вище, оформляють як додаток, тому що його обсяг не входить в обсяг роботи.
Додатки слід оформлювати як продовження дипломної роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті звіту.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» та велика літера, що позначає додаток. Відстань між позначкою «Додаток ___» та його назвою – один інтервал, між назвою та подальшою таблицею (зображенням тощо) – один інтервал.
Якщо дотаток має продовження, це також повинно бути відображено угорі симетрично сторінки фразою «Продовження додатка __».
| Додаток А Баланс АКБ „Базис” Таблиця А.1 - Баланс за станом на 01 січня 2005 року (тис. грн.)
|
Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщенні в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) – перша формула додатка А.
Перед першим додатком розміщується аркуш, по середині якого великими літерами вказується напис «ДОДАТКИ».
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ,Є,З,І,Ї,Й,О,Ч,Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок.
В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2 ...", "... на рисунку А.1 ..." - якщо рисунок єдиний у додатку А; "... в таблиці Б.3 ...", або "... в табл. Б.3 ..."; "... за формулою (В.1) ..." , "... у рівнянні Г.2 ...".
Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині звіту, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань.
2.3 Деякі особливості стилістики навчально-наукових письмових робіт
При написанні навчально-наукових письмових робіт слід мати на увазі, що оцінюється на тільки рівень професійної підготовки студента, а і його загальний культурний рівень. Тому важливо не тільки те, як розкрита тема, але й мова, стиль, загальна манера подачі змісту. Багату і точну мову, грамотність, стиль можуть надати виграшні риси навіть посередньої в змістовному відношенні або описової за характером роботи.
Оскільки письмова робота хоч і навчально-наукова все ж це науковий твір, тому вона повинна бути написана у стилістиці наукового тексту. Письмовий науковий текст будується за певними правилами - так званими правилами академічного етикету. Цей етикет забезпечує традиції засновані на взаємному поважному тоні наукової полеміки, дотриманні прав інтелектуальної власності, відсутності штучних натяжок і фальсифікацій.
Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладу, що підкоряє собі всі використані автором мовні засоби. Такий виклад має бути цілісним і логічним. У ньому все спрямовано на вирішення поставлених завдань і, як наслідок, досягнення поставленої мети.
У науковому тексті є зайвим і непотрібним все те, що прямо не працює на досягнення мети. Тут немає місця вираженню емоцій, художнім вишукуванням, пустопорожній риториці. Однак звідси зовсім не випливає, що науковий текст має бути сухим. Науковий текст гарний, коли він максимально точний і лаконічний. Витонченість тексту це витонченість аргументацій і доказів.
У науковій роботі використовується певний понятійний апарат, тобто використовуються певні характерні для даної області терміни. Терміни повинні бути чіткими, ясними і не допускати подвійного змісту.
Науковий текст передбачає використання певних фразеологічних зворотів, слів-зв'язок, вступних слів і т.д., призначення яких полягає в тому, щоб показати логічний зв'язок між окремими фрагментами тексту. Наприклад, вступні слова і звороти типу «А тепер», «таким чином» показують, що наступна частина тексту служить узагальненням тексту викладеного вище. Слова і обороти типу «отже», «звідси випливає» свідчить про те, що між сказаним вище і сказаним нижче, існує причинно-наслідковий зв'язок. Слова «проте», «втім» висловлюють наявність протиріччя між тим, що буде сказано зараз. Таких прикладів можна навести безліч і, природно, вміти їх використовувати можливо лише постійно осмислено читаючи наукові тексти і працюючи над ними самостійно.
Хороший науковий текст відрізняється використанням складних і складнопідрядних речень, оскільки вони найбільш адекватно можуть передавати логіку аргументацій і причинно-наслідкових зв'язків. Використання таких стилістичних конструкцій є показником наукової культури і професіоналізму. Використання тільки простих речень справляє враження примітивності та інтелектуальної бідності. Проте, слід уникати дуже довгих, заплутаних і громіздких конструкцій, читаючи які в кінці забувається те, про що говорилося на початку.
Однією з особливостей сучасного наукового тексту є повне виключення з вживання займенника - «Я». Тому замість займенника в однині варто вживати займенник у множині - «Ми». Використання займенника «Ми» виглядає скромніше, а також складається враження, що «за душею» в автора є хтось ще.
У науковому тексті не слід використовувати слова іноземного походження, коли існують досить усталені свої синоніми.
Об'єктивність викладу - основна риса наукової роботи. Звідси виникає необхідність використання в тексті слів і словосполучень, що вказують на ступінь достовірності викладених фактів. Тобто факт можна представити як цілком достовірний використовуючи слова «звичайно», «зрозуміло», «дійсно»; як передбачений, використовуючи слова типу «мабуть», «можна вважати»; як можливий, використовуючи слова «можливо», «мабуть».
Щоб уникати повторень у тексті, необхідно використовувати синоніми, що надає йому більш привабливий вигляд. Необхідно уникати канцеляризмів, тавтології, зайвих слів.
Після написання тексту його необхідно редагувати. Сенс редагування - зробити текст бездоганним. Редагування доцільно проводити через кілька днів після закінчення роботи над текстом. У цьому випадку автор дивиться на свій текст як би з боку, що й дозволяє йому виявляти і виправляти виниклі недоліки.
2.4 Типові помилки, що зустрічаються в письмових роботах
Практика показує, що найбільш типовими помилками, що зустрічаються у науково-навчальних письмових роботах, є:
- розпливчасте або занадто широке формулювання теми роботи. Іноді формулювання теми дипломної роботи схоже на тему докторської дисертації або монографії;
- відсутність логічного зв'язку між структурними складовими;
- розділ може бути сформульовано, так само як і назва теми чи підрозділ формулюється так само як розділ;
- метою роботи є не кінцевий результат, а процес дослідження;
- недостатньо чітко формулюється актуальність, мета, завдання, новизна;
- висновки і рекомендації не є новими або оригінальними або не відображають фактичних результатів роботи;
- висновки не пов'язані або майже не пов'язані з метою та завданнями дослідження;
- замість висновків наводиться перерахування того, що зроблено в роботі;
- зміст реферату не відповідає роботі.
3 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПИСЬМОВОЇ РОБОТИ
3.1 Загальні вимоги
Письмові роботи оформляються на білих аркушах паперу щільністю 140 мг, формату А4 (210х297 мм). При необхідності, таблиця або графік, допускається зображати на аркушах формату А3 (297х420 мм).
Письмові роботи, як правило, виконуються друкарським способом за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша.
Текст набирається 14 розміром шрифту типу Times New Roman середньої густини через півтора інтервали, який повинен рівномірно заповнювати сторінку(вирівнювання по ширині).
Текст друкується з дотриманням таких розмірів полів: ліве поле - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє і нижнє - 20 мм.
При виконанні роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності і чіткості тексту на всіх сторінках. Всі лінії, літери, цифри і т.д. повинні бути однакової щільності. Використання