Конкурентне
| Вид материала | Документы |
- Чернелевська Олена Леонідівна удк конкурентне закон, 964.22kb.
- Вступ до дисципліни. Предмет І завдання курсу Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні, 278.37kb.
- Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ економіка, 534.14kb.
Стаття 25. Звернення до суду І
З метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів . господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про:
визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів
В влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністра-Р тивно-господарського управління та контролю чи розірвання ‘ угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди;
стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов’язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;
безоплатне вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та (або) копій виробів іншого суб’єкта господарювання;
вилучення, накладення арешту на майно, документи, предмети, інші носії інформації у місцях проживання та інших володіннях особи;
І з інших підстав, передбачених законом. (стаття 25 із змінами, внесенми згідно із Законами України від 13.07.2000 р. № 1907-1ІІ, від 15.05.2003 р. № 762-ІУ.
у редакції Закону України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V) ‘
:> |Ц
Глава V. Інші питання діяльності . ,,Н Антимонопольного комітету України В
Стаття 26. Науково-методичне та інформаційне ЩЛ забезпечення діяльності Антимонопольного ., комітету України
(назва статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)
Для підготовки рекомендацій з питань організації та діяльності Антимонопольного комітету України, методології і методики здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, розробки пропозицій щодо його засто- , сування та удосконалення, а також з інших питань Антимонопольний комітет України створює дорадчі органи, проводить тех-ніко-економічні та наукові дослідження, залучає експертів та консультантів, готує кадри за спеціальними програмами.
Антимонопольний комітет України видає власні друковані • органи, в яких висвітлюються питання діяльності Антимоно-I польного комітету України та конкурентної політики. | (статтю 26 доповнено частиною другою згідно із Зако-I ном України від 20.11.2003 р. № 1294-1 V)
_
Стаття 27: Структура, гранична чисельність, |И| штатний розпис, умови оплати праці, матеріально-побутового та іншого забезпечення
Структура, гранична чисельність працівників, штатний розпис Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень затверджується Головою Антимонопольного комітету України в межах видатків згідно з кошторисом доходів і видатків.
Оплата праці, матеріально-побутове забезпечення, транспортне та медичне обслуговування, надання соціальних гарантій Голові Антимонопольного комітету України здійснюються на умовах і в порядку, визначених законодавством для міністрів; першому заступнику Голови — для перших заступників міністрів; заступникам Голови та державним уповноваженим Антимонопольного комітету України — для заступників міністрів; іншим працівникам центрального апарату Антимонопольного комітету України — для відповідних категорій спеціалістів міністерств; голові територіального відділення Антимонопольного комітету України в Автономній Республіці Крим і його заступникам — відповідно для заступника Голови Ради Міністрів та міністрів Автономної Республіки Крим; головам обласних, Київського та Севастопольського міських територіальних відділень Антимонопольного комітету України — відповідно для заступників голів обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; заступникам голів територіальних відділень в областях, містах Києві та Севастополі — відповідно для начальників управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; іншим працівникам територіальних відділень — відповідно для спеціалістів міністерств Автономної Республіки Крим, управлінь, самостійних відділів обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. При цьому посадові оклади працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, службові обов’язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій, визначених статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», встановлюються на тридцять відсотків вище відповідних окладів державних службовців.
Умови оплати праці працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
(стаття 27 в редакції Закону України від 13.07.2000 р. № І907-ПІ) ,
Стаття 28. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Антимонопольного комітету України
Фінансування Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.
Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, у тому числі розмір видатків на оплату праці їх працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження державного бюджету.
Фінансування витрат на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень відбувається шляхом перерахування Головним управлінням Державного каз-
Іначейства України на їх поточні бюджетні рахунки коштів загального фонду державного бюджету відповідно до нормативу перерахувань. Розмір цього нормативу встановлюється Верхов-’- ною Радою України під час затвердження державного бюджету на черговий рік.
Плата, що справляється для відшкодування витрат, пов’язаних із розглядом заяв про надання дозволу на узгоджені дії, : концентрацію суб’єктів господарювання, висновків, а також кошти від сплати штрафів, накладених за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та пені за прострочення їх сплати зараховуються до доходів спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок, не підлягають вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, зокрема, на матеріально-технічне, в тому числі, транспортне забезпечення, створення та розвиток інформаційно-аналітичної бази, видання друкованих органів Антимонопольного комітету України, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та соціально-побутове за-I безпечення працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень.
(дію частини четвертої статті 28 зупинено на 2002 рік в частині зарахування до спеціального фонду державного бюдже-I ту штрафів, накладених за порушення антимонопольного зако*
нодавства та пені за прострочення їх сплати згідно із Законом ! України від 20.12.2001 р. № 2905-ІІІ,
на 2003 рік — згідно із Законом України від 26.12.2002 р. № 380-ІУ,
на 2004 рік — згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1344-1 V)
(частина четверта статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20. II. 2003 р. № 1294-IV)
Кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, у тому числі обсяг асигнувань на утримання Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень матеріально-побутового забезпечення, транспортного та медичного обслуговування, забезпечення соціальних гарантій та розмір фонду оплати праці працівників Комітету та його територіальних відділень, затверджується Антимонопольним комітетом України за поданням Голови Антимонопольного комітету України.
(частини першу — третю статті 28 замінено частинами першою — п’ятою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ, у зв’язку з цим частину четверту вважати відповідно частиною шостою)
Транспортними і матеріально-технічними засобами Антимо-нопольний комітет України забезпечується за рахунок державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 29. Охорона особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України
Працівники Антимонопольного комітету України при виконанні службових обов’язків є представниками державної влади. Їх особисті і майнові права охороняються законом нарівні з працівниками правоохоронних органів.
Життя і здоров’я працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, службові обов’язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій, визначених статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на суму п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою.
(статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)
У разі заподіяння зазначеним особам у зв’язку з виконанням службових обов’язків каліцтва, поранення, контузії, травми, захворювання чи іншого стійкого ушкодження здоров’я, що виключає можливість продовження професійної діяльності, їм виплачується страхова сума у розмірі від річної до п’ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності), а у разі загибелі (смерті) працівника внаслідок тілесного чи іншого ушкодження здоров’я, пов’язано
го з виконанням службових обов’язків, сім’ї загиблого виплачується страхова сума у розмірі п’ятирічної заробітної плати за його останньою посадою.
(статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)
Збитки, завдані знищенням або пошкодженням майна працівнику Антимонопольного комітету України чи працівнику територіального відділення або членам його сім’ї у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків, відшкодовуються в установленому законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винних осіб.
(статтю 29 доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)
Порядок та умови обов’язкового державного страхування і перелік посад, які підлягають обов’язковому державному страхуванню, визначаються Кабінетом Міністрів України.
(статтю 29 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)
Стаття 291. Соціальні гарантії для Голови, його заступників та державних уповноважених Антимонопольного комітету України
Голові Антимонопольного комітету України, його заступникам та державним уповноваженим після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада), місце навчання, а у разі неможливості (ліквідація підприємства, установи, організації) — їм надається рівноцінна робота на іншому підприємстві, в установі, організації або вони зараховуються до резерву кадрів державної служби Антимонопольного комітету України за посадою, що відповідає їх професійному рівню, з урахуванням рангу державного службовця. На період працевлаштування за колишніми Головою, його заступниками та державними уповноваженими Антимонопольного комітету України зберігається середньомісячний заробіток, але не більше одного року.
Порядок виплати зазначених коштів визначається Кабінетом
Міністрів України.
| Положення цієї статті застосовуються, якщо вони не погір-
| шують рівень соціальних гарантій, які випливають із статті 27
І цього Закону.
|. (Закон доповнено статтею 29 згідно із Законом Украї-
I ни від 13.07.2000 р. № 1907-ІІІ)
Стаття ЗО. Посвідчення працівника Антимонопольного комітету України
Державні уповноважені, голови територіальних відділень, відповідальні працівники Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника Антимонопольного комітету затверджується Президентом України.
(стаття ЗО із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1907-ІП)
Президент України . Л. КРАВЧУК м. Київ, 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ
І
ЗАКОН УКРАЇНИ | Про захист від недобросовісної конкуренції «‘
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 36, ст. 164)
(З наступними змінами і доповненнями)
Цей Закон визначає правові засади захисту господарюючих суб’єктів (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.
Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Недобросовісна конкуренція
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2—4 цього Закону.
Терміни, які вживаються для цілей цього Закону, визначені Законом України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності».
Стаття 2 . Застосування Закону
Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь господарюючі суб’єкти (підприємці), їх об’єднання, а також органи державної влади, громадяни, юридичні особи та їх об’єднання, що не є господарюючими суб’єктами (підприємцями), у зв’язку у
з недобросовісною конкуренцією, в тому числі у разі вчинення
І ними дій за межами України, якщо ці дії мають негативний
вплив на конкуренцію на її території.
І Цей Закон не поширюється на відносини, в’ яких беруть участь зазначені суб’єкти, якщо результат їх діяльності прояв-ляється лише за межами України, в разі, коли інше не встанов-
, лено міжнародним договором, в якому бере участь Україна.
:, Стаття 3. Законодавство України про захист від недобросовісної конкуренції
‘; - Відносини, пов’язані захистом від недобросовісної конкурен-, ції, регулюються цим Законом, Законом України «Про обме-: ження монополізму та недопущення недобросовісної конкурен-; ції у підприємницькій діяльності», Законом України «Про Анти-монопольний комітет України», Законом України «Про зовніш-1 ньоекономічну діяльність», іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.
ї Глава 2 г НЕПРАВОМІРНЕ ВИКОРИСТАННЯ
ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА (ПІДПРИЄМЦЯ)
Стаття 4. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки
Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання.
(частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.11.2001 р. № 2783-ІІ!)
Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).
Стаття 5.’ Неправомірне використання товару іншого
виробника
‘ Неправомірним використанням товару іншого виробника є і введення у господарський обіг під своїм позначенням товару
іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробнийп! без дозволу уповноваженої на те особи. ;
Стаття 6. Копіювання зовнішнього вигляду виробу
Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).
Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням.
Дія цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об’єкти права інтелектуальної власності.
Стаття 7. Порівняльна реклама
Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб’єкта (підприємця).
Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.
Глава З
СТВОРЕННЯ ПЕРЕШКОД ГОСПОДАРЮЮЧИМ СУБ’ЄКТАМ (ПІДПРИЄМЦЯМ) У ПРОЦЕСІ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ПЕРЕВАГ У КОНКУРЕНЦІЇ
Стаття 8. Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця)
Дискредитацією господарюючого суб’єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб’єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб’єкта (підприємця).
Стаття 9. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, на- . дання послуг із примусовим асортиментом
Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потріб- • них споживачу або контрагенту.
Стаття 10. Схилення до бойкоту господарюючого Й суб’єкта (підприємця)
Схиленням до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця) вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв’язків із цим господарюючим суб’єктом (підприємцем).
Стаття 11. Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника)
Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.
Стаття 12. Схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом
Схиленням господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб’єкта (підприємця) — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб’єкту (підприємцю) — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.
Стаття 13. Підкуп працівника постачальника
Підкуп працівника постачальника — це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).
До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.
Стаття 14. Підкуп працівника покупця (замовника)
Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.
До працівника покупця прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.
Стаття 15. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції
Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отри-. мання таких відносно іншого господарюючого суб’єкта (підприємця) шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною
компетенцією.
Глава 4
НЕПРАВОМІРНЕ ЗБИРАННЯ, РОЗГОЛОШЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ