Конкурентне

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Чернелевська Олена Леонідівна удк конкурентне закон, 964.22kb.
• Вступ до дисципліни. Предмет І завдання курсу Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні, 278.37kb.
• Освітньо-кваліфікаційної програми «спеціаліст», «магістр» Чернівці, 2011 розділ економіка, 534.14kb.

і

§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю

Державна влада за своєю природою є монопольною, тому під час регулювання підприємницької діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністратив­но-господарського управління та контролю можливе прий­

няття ними неправомірних рішень, які обмежують права під­приємців, призводять до недопущення, спотворення, а іноді й до усунення конкуренції з ринку. Вчинення таких дій за­бороняється і тягне за собою відповідальність згідно із зако­нодавством.

Законодавством України як окремий вид порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції виділено анти-конкурентні дії органів державної влади, місцевого самовря­дування, адміністративно-господарського управління та контролю. Сьогодні виявлення та припинення таких пору­шень є дуже актуальним, бо за кількістю припинених орга­нами Антимонопольного комітету України порушень законо­давства про захист економічної конкуренції вони посідають друге місце після зловживань монопольним (домінуючим) становищем на рику. Вчинення таких дій заборонено стаття-• ми 15—17 Закону України «Про захист економічної конку­ренції», що визначають неправомірну діяльність, яка є анти-, конкурентними діями органів державної влади, місцевого са­моврядування та адміністративно-господарського управління та контролю

Якщо державна влада за своєю природою є монопольною, то рішення, які приймають органи державної влади, є обов’язковими до виконання. Тому під час регулювання під­приємницької діяльності органами державної влади, місцево­го самоврядування, адміністративно-господарського управ­ління та контролю можливе прийняття неправомірних рі­шень, які обмежують права підприємців, призводять до спо-; творення, а іноді і до усунення конкуренції з ринку.

у Антиконкурентними діями органів державної влади, місце-і’ вого самоврядування, адміністративно-господарського управ-| ління та контролю визнаються будь-які акти (рішення, нака-;: зи, розпорядження, постанови тощо), надання письмових чи ^г! усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи без-| діяльність зазначених органів, які призвели або можуть при-; звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен-» ня конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються:

• заборона або перешкоджання створенню нових під­приємств чи здійснення підприємництва в інших орга­нізаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а та­кож встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалі­зацію певних видів товарів;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, між­галузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення догово­рів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

• будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами гос­подарювання за територіальним принципом, асорти­ментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

• встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в інший в пев­ному обсязі чи за виконання певних умов;

• надання окремим суб’єктам господарювання або гру­пам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

• дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарюван­ня або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності по­рівняно з конкурентами;

• дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підпри­ємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації то­варів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Ці антиконкурентні дії можуть чинитися внаслідок широ­кого спектра неправомірних дій і рішень зазначених органів, що можуть прийматися як посадовою особою одноособове, так і колегіальне.

Загальним результатом вчинення зазначених дій є або бу­де недопущення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.

Переважну більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції вчиняють органи державної влади

Л та місцевого самоврядування прийняттям неправомірних ак-

тів, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів, обмежуючи тим са­мим конкуренцію.

Зазначені неправомірні акти можна класифікувати так:

1) акти (дії), спрямовані на спотворення загальної органі­заційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання;

2) акти (дії), спрямовані на спотворення поточної еконо­мічної діяльності суб’єктів господарювання;

3) акти (дії) з неправомірного надання окремим суб’єктам господарювання певних пільг.

Акти (дії), спрямовані на спотворення організаційно-еко­номічної діяльності суб’єктів господарювання, реалізуються

І перш за все шляхом створення неправомірних перешкод на шляху виникнення нових суб’єктів господарювання у будь-якій сфері діяльності, крім випадків, передбачених законо­давством.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

До Тернопільського відділення Антимонопольного коміте­ту України надійшла заява від фармацевтичної фірми «Рута-Фарм» із приводу відмови Монастириської міської ради від­крити аптечний кіоск на території м. Монастириська.

Як було встановлено, рішення Монастириської міської ра­ді ди грунтувалося на нормативно-правових актах, які не могли і, бути підставою для заборони розміщення кіоску на території І міста.

Тернопільське відділення Комітету визнало дії Монастири­ської міської ради такими, що стримують розвиток конкурен­ції на ринку реалізації лікарських засобів і обмежують діяль­ність фармацевтичної фірми «Рута-Фарм», та звернулось до неї з поясненням щодо неправомірності прийнятого рішення та пропозицією привести його у відповідність до вимог зако­нодавства.

Монастириська міська рада повторно розглянула питання щодо відкриття аптечного кіоску, але рішення не змінила, ; пояснюючи це відсутністю потреби в нових аптеках.

^: Тернопільське відділення Антимонопольного комітету роз-; глянуло справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якої дії Монасти­риської міської ради кваліфіковано як заборону або пере-

шкоджання створенню нових підприємств чи здійснення під­приємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, та прийняло розпорядження з вимогою привести неправомірно прийняте рішення відповідно до законодавства.

Оскільки Монастириська міська рада проігнорувала роз­порядження відділення Антимонопольного комітету, останнє подало позовну заяву до господарського суду Тернопільської області. Господарський суд задовольнив позов, рішення Мо-настириської міської ради визнано недійсним.

* * •і-

Акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економіч­ної діяльності суб’єктів господарювання, можна поділити на 2 категорії:

1) ті, що встановлюють прямі або опосередковані заборо­ни на здійснення окремих видів діяльності чи виробництво окремих видів товарів;

2) ті, що зобов’язують вчинити певні дії.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Донецька обласна державна адміністрація без погодження з органами Антимонопольного комітету прийняла розпоряд­ження, яким керівникам Донбаської регіональної митниці, Донецької залізниці. Маріупольського морського торгового порту та автопідприємств, що здійснюють вантажні переве­зення, пропонувалося здійснювати транспортування брухту відходів чорних і кольорових металів за межі області лише після отримання власником металобрухту спеціального доз­волу на право його вивезення. Розпорядження було взято до виконання Донецькою регіональною митницею. Донецькою залізницею, Маріупольським морським торговим портом та Донецьким територіально-виробничим об’єднанням авто­транспорту. За інформацією суб’єктів господарювання, оформлення дозволу на право вивезення брухту за межі об­ласті (нового на кожний місяць) займало близько трьох тиж­нів, що створювало додаткові труднощі в роботі підприємств.

Розпорядженням Антимонопольного комітету дії Донець-•кої облдержадміністрації було визнано порушенням законо­давства про захист економічної конкуренції і зобов’язано по­рушника в місячний термін привести своє розпорядження у

відповідність до вимог законодавства.

* * *

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади . та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Рядом розпоряджень Донецької облдержадміністрації бу­ло зобов’язано підприємців проводити дооцінку горілки та :: лікеро-горілчаних виробів, які завозяться в область, до рівня | оптово-відпускних цін на цю продукцію місцевих виробників. І Незважаючи на звернення Антимонопольного комітету до ї Донецької облдержадміністрації щодо приведення зазначе­них розпоряджень у відповідність до вимог законодавства, ; остання не лише не зреагувала, а й прийняла нові розпоряд­ження з аналогічними нормами, зокрема зобов’язала підпри-й: ємців при формуванні цін на тютюнові та лікеро-горілчані , вироби до сум оптово-збутової та торговельної надбавки за-[ стосовувати цільову надбавку у розмірі 5%.

| Прийнявши зазначені розпорядження, облдержадміністра­ція не лише порушила вимоги законодавства про захист еко­номічної конкуренції, а й вимоги статей 21 та 23 Закону

(України «Про підприємства в Україні», а також ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», що за зверненням Антимонопольного комітету підтвердили Міністерство еко­номіки та з питань європейської інтеграції України, Мініс­терство фінансів та Державна податкова адміністрація. Антимонопольний комітет визнав, що зазначеними діями Донецька облдержадміністрація вчинила порушення законо­давства про захист економічної конкуренції України.

| Обидва види актів (дій), спрямованих на спотворення ді­яльності суб’єктів господарювання так чи інакше впливають на свободу економічної діяльності, повністю або частково виключаючи її. Якщо акти (дії) першого виду спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання і можуть створити перешкоди на шляху створення нових суб’єктів господарювання, то другі створю­ють перешкоди вже існуючим суб’єктам господарювання.

Заборони, що їх встановлюють неправомірні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, можуть сто­суватися як певних видів чи напрямів діяльності (наприк­лад, заборона здійснення торговельної діяльності взагалі), так і конкретних видів товарів, робіт, послуг (наприклад, за­борона виробництва та реалізації хліба). Особливо можна виділити заборони органів влади на ввезення, вивезення то-

варів з одного регіону республіки в інший, такі заборони призводять до монополізації регіональних ринків товарів, на

ввезення, вивезення яких є заборона. , -

Слід зазначити, що окреме місце серед антиконкурентних дій органів влади та управління, посідають дії з надання ок-• ремим суб’єктам господарювання податкових та інших пільг.

У юридичному розумінні пільги — це вилучення із загаль-ноправового режиму, тобто, встановлення такого режиму, який ставить одного суб’єкта господарювання чи групу суб’­єктів у привілейоване становище щодо інших, даючи їм мож­ливість здійснювати свою діяльність на вигідніших умовах. Тому, якщо говорити про можливість надання суб’єктам гос­подарювання пільг, то слід зазначити, що відповідно до за­конодавства України можливість та порядок надання пільг суб’єктам господарювання при здійсненні ними підприєм­ницької діяльності мають бути регламентовані відповідними нормативно-правовими актами.

Прикладом такої регламентації є Закон України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон», яким визначено порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й еко­номічні основи їх статусу. У Законі, зокрема, зазначається, що на території спеціальних (вільних) економічних зон ство­рюються сприятливі умови та режим митного оподаткування:

пільговий режим щодо рівня оподаткування, специфічні ва­лютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система тощо.

Законодавство також забороняє органам влади та місце­вого самоврядування делегувати владні повноваження об’єд­нанням, підприємствам та іншим особам, якщо це може при­звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен­ня конкуренції.

Крім того, забороняється вчинення дій чи бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального орга­ну чи посадової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів самоврядування, ад­міністративно-господарського управління та контролю до по­рушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також створенні умов для вчинення таких порушень.

§ 5. Господарська діяльність органів виконавчої влади як чинник, що призводить до вчинення ними антиконкурентних дій

Однією із найважливіших сфер в Україні, яка забезпечує життєдіяльність держави і від розвитку якої залежить за­гальний стан речей у країні, є економіка. Тому впроваджен­ня та закріплення реформ, що мають змінити економічну ; ситуацію в Україні на краще, є першочерговим завданням ; держави. Внаслідок проведення ринкових реформ, зокрема за-I ходів з демонополізації, приватизації, лібералізації зовніш-I ньоекономічної діяльності, в Україні створено основи ринково-’ го середовища, яке на сучасному етапі потребує подальшого > вдосконалення, щоб забезпечити значно вищий рівень ефек­тивності господарювання. Одним із важливих напрямів такого , реформування є вдосконалення здійснення господарської ді-, яльності органами виконавчої влади в частині надання платних \ послуг суб’єктам господарювання та громадянам.

І Нині більшість органів виконавчої влади, надаючи платні І послуги суб’єктам господарювання та громадянам, поєднує ! діяльність з виконання і реалізації цілей, завдань та функцій, | покладених на них державою, метою яких є забезпечення • виконання та додержання усіма суб’єктами ринкових відно-’ син Конституції та законів України, нормативно-правових актів органів виконавчої влади, принципів законності та пра­вопорядку, гарантій щодо прав і свобод громадян тощо, з ді­яльністю, пов’язаною з госпрозрахунковою діяльністю, що за своєю суттю є підприємницькою, метою якої є отримання | прибутку або доходу.

Всього в Україні органи виконавчої влади здійснюють близько 100 видів господарської діяльності, яка включає на­дання платних інформаційних, консультативних, експертних та інших послуг фізичним і юридичним особам та населен­ню. На сучасному етапі послуги у сфері господарської діяль­ності держави надають:

1) державні органи (органи виконавчої влади, адміністра­тивно-господарського управління та контролю), які надають:

• послуги, що є безпосереднім наслідком виконання державних функцій;

• послуги, які пов’язані з виконанням державних функ-: цій, але надання яких внаслідок соціально-політичних ! чинників закріплено за державними органами, а також ‘. послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

2) державні установи та організації, які надають насампе­ред послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функцій,, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій;

3) суб’єкти господарювання, які здійснюють свою діяль­ність, використовуючи делеговані їм владні повноваження, і на­дають послуги, пов’язані з виконанням державою своїх функ­цій, а також послуги, що є супутніми до виконання цих функцій.

Практика здійснення органами Антимонопольного коміте­ту України контролю за додержанням законодавства про за­хист економічної конкуренції підтверджує висновки про не­обхідність обмеження владно-господарського дуалізму дер­жавних органів як чинника, що сприяє неправомірному об­меженню конкуренції і вчиненню значної кількості пору­шень законодавства. Слід зазначити, що кожне порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинене органом виконавчої влади чи його посадовою особою, є не­правомірним обмеженням прав і свобод суб’єктів господарю­вання, які діють на ринку, а це є передумовою повного усу­нення або часткового обмеження конкуренції на товарних ринках та їх монополізації.

Нині господарська діяльність органів виконавчої влади більше слугує відомчим інтересам, ніж інтересам держави і суспільства в цілому. Така діяльність із кожним роком все більше суперечить основному напряму економічної політики держави — побудові цивілізованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Беззаперечно можна стверджувати, що в процесі здійс­нення своєї діяльності органи виконавчої влади зловжива­ють своїм становищем. Ці зловживання можна класифікува­ти таким чином.

1. Державні функції делегуються органами виконавчої влади «своїм» господарюючим суб’єктам, які так чи інакше залежать від цих державних органів і слугують їх владним інтересам.

2. Непоодинокі випадки самостійного розширення органа­ми виконавчої влади сфери господарської діяльності шляхом створення знов-таки «своїх» госпрозрахункових підрозділів та надання їм певних пільг, у той же час послугами цих госпрозрахункових підрозділів підприємців змушують корис­туватися під час реєстрації підприємств, отриманні ліцензій, дозволів тощо.

3. Поширена практика:

• нав’язування підприємцям непотрібних їм супутніх послуг за додаткову плату; |1

• непередбаченого законодавством делегування функ­цій державного управління суб’єктам господарювання;

•. самочинного розширення кола платних послуг, що на­даються, та встановлення необгрунтоване високих та­рифів на них;

• прийняття власних неправомірних владних рішень, норми яких зобов’язують суб’єктів господарювання користуватися послугами органів виконавчої влади.

Типовим прикладом зловживань, є дії Держуправління екобезпеки в Донецькій області.

Так, органи Мінекобезпеки України під час видачі дозво­лів та лімітів на скиди та викиди забруднюючих речовин протягом тривалого часу змушували суб’єктів господарю­вання отримувати платні послуги, які мали право надавати зазначені органи, в той час, коли підприємцям такі послуги були не потрібні. Переважну більшість цих послуг могли на­давати суб’єктам господарювання інші підприємці на вигід­ніших умовах. Але статус та дії органів Мінекобезпеки Ук­раїни призводили до усунення таких підприємців з ринку, оскільки матеріали, які вони готували, не бралися до уваги органами Мінекобезпеки. Внаслідок цього відбулася монопо­лізація ринків певних послуг з усіма негативними наслідка­ми для споживачів.

Складається ситуація, коли учасники ринку потрапляють під подвійний тиск таких «госпрозрахункових» відомств, з одного боку як конкуренти, з іншого — як об’єкти контро­лю, що призводить до усунення з ринку «не своїх» суб’єктів господарювання та монополізації відповідних товарних рин­ків. У кінцевому підсумку цей тиск перетворюється на до­датковий і досить істотний, а іноді непереборний бар’єр вступу на ринок для підприємців, а відтак знов-таки призво­дить до монополізації відповідних товарних ринків.

Для органів виконавчої влади стало нормою, поряд із платними послугами згідно з нормами законодавства, нада­вати знов-таки платні послуги, але такі, що відповідно до норм законодавства України входять до прямих функці­ональних обов’язків органів виконавчої влади і мають нада­ватися безплатно, за рахунок відповідних бюджетів. На біль­шості ринків послуг органи виконавчої влади через природні економічні, соціальні, політичні умови є монополістами, от­же, можуть зловживати своїм монопольним становищем.

-ТіЧ л/ґ-

За умов сьогодення наявність значного сектора економі­ки, в якому в одній особі поєднуються владні та господарські функції, не відповідає сучасним умовам економічного й сус­пільного розвитку держави. Недоліки та порушення у сфері господарської діяльності не можна подолати шляхом косме­тичних виправлень, тому сфера господарської діяльності по­требує докорінного реформування.

Проте слід враховувати, що в умовах фінансової скрути, недостатнього, нестабільного бюджетного фінансування дея­кі органи виконавчої влади, які фінансуються з державного бюджету, змушені надавати платні послуги, інакше вони просто були б не в змозі виконувати функції, покладені на них державою. Так, архівні установи України за умов недос­татнього і нестабільного бюджетного фінансування змушені створювати госпрозрахункові підрозділи та надавати платні послуги, інакше через відсутність власних джерел доходів (за рахунок надання платних послуг) вони не зможуть вико­нувати свої функції, оновлювати матеріально-технічну базу. Це, безумовно, призведе до занепаду архівної справи в Ук­раїні. Такий стан речей стосується багатьох підприємств, установ, організацій України, що фінансуються з державно­го бюджету.

За таких обставин вирішення проблеми владно-господар­ського дуалізму в діяльності органів виконавчої влади має відбуватися шляхом:

• .припинення неправомірного здійснення органами ви­конавчої влади госпрозрахункової діяльності;

• забезпечення фінансування діяльності цих органів з державного бюджету в повному обсязі;

• створення на базі госпрозрахункових підрозділів дер­жавних органів відповідних підприємств з їх подаль­шою приватизацією чи без такої;

• виключення можливості нав’язування супутніх по­слуг, пов’язаних із виконанням державних функцій;

• запровадження у разі потреби надання супутніх, по­слуг державними органами, регулювання відповідних цін, тарифів.

У цілому позитивними соціально-економічними наслідка­ми від перетворення госпрозрахункових підрозділів держав­них органів на самостійні господарські суб’єкти, які вести­муть підприємницьку діяльність, будуть:

• можливість отримання підприємцями та населенням якісних послуг безплатно або за помірну плату;

• поліпшення якості послуг, що надаються, з одночас­ним зниженням їхньої вартості;

• значне зменшення кількості порушень законодавства, вчинених шляхом корупційних діянь, зловживань службовим становищем, хабарництва та дискриміна­ції підприємців з боку державних органів;

• зменшення або зняття бар’єрів, що перешкоджають вступу підприємців на ринок;

• збільшення кількості суб’єктів господарювання на ринку;

• збільшення надходжень до державного бюджету за

рахунок сплати податків суб’єктами господарювання,