Визнання специфіки прав споживачів у рамках єс
| Вид материала | Документы |
- План роботи відділу захисту прав споживачів на серпень 2011 року, 37.59kb.
- Захист прав споживачів, 190.98kb.
- Закон україни про захист прав споживачів. Закон украины озащите прав потребителей, 394.2kb.
- Закон україни про захист прав споживачів, 433.88kb.
- Схема системи державного адміністрування захисту прав споживачів фінансових послуг, 67.77kb.
- Формування та становлення розвиненої ринкової економіки неможливе без цивілізованого, 118.76kb.
- Закону України "Про захист прав споживачів", 32.45kb.
- Аналіз роботи територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів, 260.72kb.
- Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, 36.06kb.
- 1. Створити координаційну раду з питань захисту прав споживачів при райдержадміністрації, 74.97kb.
Визнання специфіки прав споживачів у рамках ЄС
Визнання специфіки прав споживачів у рамках ЄС розпочалось із прийняттям у 1975 році Резолюції Ради щодо підготовчої програми Європейського Економічного Співтовариства стосовно політики захисту прав споживачів та інформаційної політики. Однак на початку політика захисту прав споживачів розглядалась у якості складової політики функціонування внутрішнього ринку. Пізніше, положеннями статті 153 (колишня 129А) Договору про заснування Європейського Співтовариства, її було виокремлено з-поміж інших політик Європейського Співтовариства, і Європейська Комісія взяла на себе зобов’язання щодо охорони здоров’я, безпеки та економічних інтересів споживачів, а також забезпечення реалізації права на інформацію, навчання та асоціацію. Вимог щодо захисту прав споживачів також має бути дотримано при імплементації інших політик Співтовариства.
Основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: загальної безпеки продукції; відповідальності за недоброякісну продукцію; реклами, що вводить в оману, та порівняльної реклами; споживчого кредиту; організованих турне; зазначення цін на товари, які пропонуються споживачеві; вигляду (маркування) товару; захисту прав споживачів при укладенні договорів поза бізнес приміщеннями та укладення т.зв. договорів на відстані; захисту прав споживачів при наданні фінансових послуг, альтернативних способів вирішення спорів, обміну інформацією та ін.
Законодавство України у сфері захисту прав споживачів є досить розвиненим. Основою захисту прав споживачів є положення Розділу ІІ Конституції України, яким визначено права, свободи та обов’язки людини та громадянина і, зокрема, частина 3 статті 42, де передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Крім того, стаття 50 Конституції України передбачає право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; також гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Основний акт законодавства у сфері захисту прав споживачів – Закон України “Про захист прав споживачів” – в цілому відповідає вимогам права ЄС, а у деяких аспектах навіть пропонує споживачеві більш високий рівень захисту його прав у порівнянні із гарантіями, гармонізованими на рівні Європейського Співтовариства. Однак, необхідно брати до уваги, що у найближчому майбутньому Україна межуватиме із ЄС і тому досить гостро постає питання захищеності українського споживача проти імпортованих товарів та послуг.
Регулювання певних норм українського законодавства у цій сфері не відповідає визначеним ЄС правилам, а окремі види відносин залишаються зовсім неврегульованими. Це в основному пояснюється розширенням кола послуг та товарів, які пропонуються споживачеві і, зокрема, так званих послуг інформаційного суспільства. Тому існує необхідність внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України “Про захист прав споживачів” та інших нормативних актів України стосовно захисту прав споживачів у відношенні нечесних умов у договорах із споживачами, деяких аспектів зазначення цін, захисту прав споживача при укладенні договорів щодо надання послуг за допомогою електронних засобів комунікацій (e.g. via Інтернет) та доопрацювання певних проектів нормативних актів України, наприклад Закону України “Про рекламу”, розширення повноважень адміністративних судів при розгляді ними справ щодо порушення прав споживачів та ін.
Захист прав споживачів
Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготівниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
споживач - громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб;
виготівник - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виробляють товари для реалізації;
виконавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які виконують роботи або надають послуги;
продавець - підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу;
договір - усна чи письмова угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги. Письмова угода може оформлятися квитанцією, товарним чи касовим чеком або іншими документами;
недолік - окрема невідповідність товару (роботи, послуги) вимогам нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до нього, а також інформації про товар (роботу, послугу), яка надана виготівником (виконавцем, продавцем);
істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення, або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або проявляється знову після його усунення.
Заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів