Geum.ru

Методичні рекомендації (версія 10. 01. 2011 р.) Для складання анотації у рамках участі в Корпорації «матрікс», передбачаються наступні умови І правила: загальні визначення

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Види анотацій
Загальні вимоги до анотацій
Анотація не повинна
Подобный материал:
КОРПОРАЦІЯ «МАТРІКС»


СКЛАДАННЯ АНОТАЦІЙ

Методичні рекомендації

(версія 10.01.2011 р.)


Для складання анотації у рамках участі в Корпорації «МАТРІКС», передбачаються наступні умови і правила:

ЗАГАЛЬНІ ВИЗНАЧЕННЯ

Анотація – коротка, точна, логічно зв'язана і грамотно викладена інформація про вміст статті (ГОСТ 7.9-95, п.3.2).

Поле "Анотація" в бібліографічному описі є обов'язковим для заповнення.

Не обов'язковим заповнення цього поля є для:
  • нормативно-правових актів,
  • рецензій,
  • інтерв’ю,
  • художніх текстів,
  • статей про виставки та конференції,
  • некрологів,
  • статей іноземними мовами,
  • календарних планів,
  • та матеріалів на зразок конспектів (уроку, заняття), сценаріїв тощо.

Анотація приводиться мовою основного тексту статті.

У випадку, якщо анотація вже приведена у статті, то її можна використати в аналітичному розписі, якщо вона відповідає вимогам даної інструкції.

Обсяг анотації згідно з рекомендаціями п.6.7 ГОСТ 7.9-95 - не менше 3-х і не більше 7 речень.

ВИДИ АНОТАЦІЙ

Основна функція анотацій в Корпорації «МАТРІКС» - сигнальна (дозволяє читачеві встановити основний вміст статті та вирішити, чи необхідно звертатися йому до першоджерела).

По своєму функціональному призначенню анотації в проекті - довідкові (тобто, уточнюють неясний заголовок і повідомляють в довідкових цілях відомості про автора, вміст, жанр та інші особливості документа, які відсутні в бібліографічному описі).

За об'ємом і глибиною згортання інформації – описові (узагальнено характеризують вміст первинного документа і приводять перелік основних тем, відбитих в ньому, відповідають на питання «Про що повідомляється в документі?»).

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО АНОТАЦІЙ

1. Мова анотації має бути простою і доступною. Рекомендується починати анотацію з загальних (ввідних) фраз. Наприклад: «Автор статті розглядає…», «У статті представлені...». Рекомендується вживати синтаксичні конструкції, властиві мові наукових і технічних документів, уникати використання складних речень.

2. Анотацію бажано будувати з коротких фраз, дотримуватися використання дієслів у теперішньому часі, тобто не можна вживати одночасно дієслова минулого і теперішнього часу в одній анотації, наприклад: «Описано» і «Описуються», та ін. дієслова.

Приклад: «У статті описано (= описується)… У тексті розглядається (= розглянуто)…».

3. Необхідно позбавляти текст анотації від зайвих деталей. Фрази слід будувати комплексно. Наприклад, анотацію: Історичний нарис заводу, розроблений на основі архівних документів можна скоротити удвічі: Історія заводу за архівними даними.

4. У тексті анотації слід застосовувати стандартизовану термінологію, не використовувати малопоширені терміни, або роз'яснювати їх при першій згадці в тексті, дотримуватися єдності термінології в межах анотації.

5. Скорочення і умовні позначення, окрім загальновживаних, застосовують у виняткових випадках або дають їх визначення при першому вживанні.

6. Власні імена приводяться у тому вигляді, в якому вони наведені в тексті статті. Якщо ініціали персоналії розкриті в статті, то вони розкриваються в анотації.

7. Географічні назви приводяться у тому вигляді, в якому вони наведені в тексті статті.

8. Анотації на статті, за винятком художньої літератури, включають характеристику теми, проблеми, цілі роботи і її основні результати і висновки.

9. В кінці останнього речення анотації обов'язково ставиться крапка.

АНОТАЦІЯ НЕ ПОВИННА

1. Копіювати відомості, що містяться в бібліографічному описі, зокрема, повторювати заголовок статті.

2. Містити складні синтаксичні побудови.

3. Містити особисті висновки бібліографа – автора анотації: «Я вважаю…», «На мою думку…» та ін.

4. Містити маловживані скорочення без їх розшифровки при першій згадці.


Список рекомендованої літератури

  1. 1. ГОСТ 7.9-95 (ИСО 214-76) Реферат и аннотация. Общие требования // Стандарты по издательскому делу.- М., 1998.-С.132-136.
  2. Библиография. Общий курс: Учеб. для ин-тов культуры, пед. вузов и ун-тов / Под ред. О.П.Коршунова.- М: Книга,1981.-511с.
  3. Диомидова Г.Н. Библиография. Общий курс: Учебник для библ. техникумов и библ. отд-ний культурно-просветит. училищ.- М.:Кн. палата,1991.-242 с.
  4. Шамурин Е.И. Методика составления аннотаций.- М.: Кн. палата, 1959.-230 с.
  5. Вейзе А.А. Реферирование текста. – Минск: Изд-во БГУ, 1978.- 128с.
  6. Аннотирование. Общая характеристика процесса. Виды аннотаций // Справочник библиографа. - СПб.,2002. - С.322-335.
  7. Леонов В.П. Реферирование и аннотирование научно-технической литературы / Отв.ред. В.С.Елепов. - Новосибирск: Наука. Сиб.отд-ние,1986. - 172 с.
  8. Гречихин А.А. Информационные издания: Типология и основные особенности подготовки. - М.:Книга, 1988. - 271с. - Аннотации см.с. 4,30,72 и т.д.
  9. Истрина М.В. Аннотирование произведений печати: Метод.рекомендации. - М.:Книга, 1981. - 44 с.
  10. Гендина Н.И.,Скипор И.Л. Методика формализованного составления справочной аннотации // Гендина Н.И. Информационная культура личности / Гендина Н.И., Колкова Н.И.,Скипор И.Л. - Кемерово, 1999. - Ч.2. - С.4-18

Гендина Н.И.,Скипор И.Л. Методика формализованного составления рекомендательной аннотации // Гендина Н.И. Информационная культура личности / Гендина Н.И., Колкова Н.И., Скипор И.Л. - Кемерово, 1999. - Ч.2. - С.19-31