Орієнтовна програма спостереження та аналізу виховного заходу Дата 200 року

Вид материалаДокументы

Содержание


Діаполе – поміж різних наукових тверджень, позиція педагога, автономна дія. Духовні цінності
Кооперативна виховна діяльність
Особистісно зорієнтована технологія
Предметна компетенція
Подобный материал:
Орієнтовна програма спостереження та аналізу виховного заходу

Дата « __ » ________________ 200__ року

Прізвище, ім’я, по батькові педагога ______________________________________________

_____________________________________________________________________________

Мета відвідування _____________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Тема заняття і форма проведення ________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Схема самоаналізу виховного заходу



п/п

Методичні вимоги до організації і проведення виховного заходу

Висновок, зауваження, пропозиції


Тема заходу. Її актуальність. Відповідність віковим особливостям, запитам, інтересам даного дитячого колективу. Участь школяра у виборі теми.





Форма проведення. Доцільність вибору форми. Її відповідність психофізіологічним особливостям школяра. Врахування можливості адекватної участі дітей у заході.





Мета заходу. Її чіткість, конкретність, спрямованість на підвищення рівня розвитку вихованості учнів.





Підготовка заходу. Наявність і продуманість плану чи програми підготовки. Конкретність доручень учням, доведення до них кінцевої мети заходу, змісту організаторської діяльності, їх права та обов’язки.





Активність і самостійність школярів. Створення для підготовки заходу тимчасового дитячого органу – ради справи (штабу, робочої групи).





Проведення заходу. Толерантність і демократичність взаємостосунків педагогів і дітей, членів ради справи і учасників заходу. Точність і організованість початку. Ефективність оформлення. Підготовка учнів до активного сприймання нової інформації. Змістовність заходу, достовірність, науковість, емоційна насиченість фактичного матеріалу, зв'язок з життям, опора та життєвий досвід учнів. Доцільність відбору методів і методичних прийомів. Роль педагога у проведенні заходу. Раціональне використання ТЗН. Увага, зацікавленість, дисциплінованість дітей. Спрямованість заходу на розвиток національної свідомості та самосвідомості, її загальнолюдських рис, підвищення загальнокультурного рівня, наявність елементів відвертої розмови про хід проведення заходу (що вдалось і чому? Що не вдалось і чому? Які шляхи удосконалення роботи?)




Загальні висновки. Досягнення мети, реалізація розвиваючих, виховних, пізнавальних можливостей заходу. Ставлення учнів до заходу, ступінь їх задоволення. Що дає виховний захід для розвитку учнів. Формування у них:

а) національної свідомості і самосвідомості, морально-ціннісних орієнтацій;

б) художньо-естетичної свідомості і культури;

в) трудових навичок тощо.





  1. Педагогічне обґрунтування виховного заходу.
  2. Доцільність його проведення. Вибір форм проведення заходу.
  3. Місце заходу в системі навчально-виховної роботи класу. Його зв'язок з виховною діяльністю.
  4. Мета заходу. Наскільки досягнута.
  5. Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю при складанні плану, підготовці та проведенні.
  6. Оцінка педагогом психологічного стану учнів під час підготовки і проведення заходу.
  7. Які позитивні аспекти і які недоліки бачить сам класний керівник у проведенні заходу.
  8. Які висновки робить сам педагог на майбутнє?



Програма вивчення діяльності класного керівника
  1. Аналізувати, в якій мірі вихованість учнів, як результат виховної роботи, враховується при визначенні мети та завдань виховання в класі. З’ясувати причини, що ведуть до неоптимального вирішення завдань виховання. Аргументовано, критично аналізувати виховні впливи (школи, сім’ї, соціального середовища) та педагогічно їх спрямовувати. Пояснювати особисту педагогічну позицію.
  2. Конкретизувати завдання виховання: що необхідно змінити в рівні вихованості шкільного класу, кожного школяра, окремих груп учнів.
  3. Свідомо відбирати форми та методи роботи у відповідності до конкретизованих цілей, завдань, рівня вихованості учнів та розвитку учнівського колективу класу.
  4. Розробляти конкретну програму діяльності як логічної ланки виховної роботи в класі. Обдумати, як змінити позицію вихованців, зміцнити соціально-ціннісну орієнтацію, викликати позитивні внутрішні мотиви і покликання.
  5. Передбачити результати своєї подальшої роботи, встановлювати відповідність реальних результатів до поставлених завдань.
  6. При плануванні виховної роботи проектувати конкретні завдання і намагатися вирішувати їх оптимальними заходами.



Модель професійної компетентності класного керівника

Повинен знати:
  • Міжнародні документи з прав людини, дитини;
  • Законодавство України про освіту, охорону здоров’я дітей і молоді;
  • накази, розпорядження та інструкції МОН України з питань виховної роботи;
  • психолого-педагогічні засади навчально-виховного процесу;
  • науково-теоретичні засади виховання;
  • суть та зміст особистісно-орієнтованих технологій.



Повинен вміти:

а) володіти діагностико-прогностичними вміннями:
  • здійснювати аналіз нормативних документів, педагогічної літератури, визначати на цій основі конкретну мету і завдання виховної робот;
  • вести соціально-педагогічні дослідження з проблем виховання;
  • визначати програму, напрямки і шляхи реалізації виховних завдань школи;
  • аналізувати інформацію про стан виховного процесу і робити діагностико-прогностичні висновки про можливі тенденції і напрямки розвитку учнівського і педагогічного колективів;
  • визначити місце кожного вчителя у виховній роботі на основі врахування його можливостей;
  • визначати основні напрямки самоосвітньої роботи класних керівників і створення перспективного досвіду з питань виховання;
  • планувати виховну роботу школи і надавати методичну допомогу працівникам в складанні їхніх планів.



б) володіти організаційно регулятивним вмінням:
  • формувати і підтримувати сприятливий соціально-педагогічний і психологічний клімат у колективі;
  • вивчати, узагальнювати і організовувати впровадження в практику роботи педколективів досвід з питань виховання;
  • спрямовувати творчу роботу методичного об’єднання класних керівників, вихователів ГПД;
  • надавати допомогу в планування роботи органів самоврядування, гуртків, об’єднань за інтересами, клубів батьківського комітету, ради школи;
  • співпрацює з позашкільними навчальними закладами в організації виховної роботи;
  • керувати роботою з педагогічно занедбаними дітьми.



в) володіти контрольно корегуючими вміннями:
  • створювати в школі стійку і постійно діючу систему збору інформації про стан виховного процесу;
  • аналізувати виховні заходи;
  • готувати підсумкові документи за результатами вивчення стану виховної роботи;
  • контролювати основні ділянки виховної роботи: стан виховної роботи в навчальному закладі та окремих класах, виконання «Правил поведінки», «Єдиних педагогічних вимог», роботу учкому, об’єднань, гуртків, організацію роботи з батьками в школі та класах, організацію відпочинку учнів;
  • здійснювати поточний, періодичний і підсумковий аналіз основних тенденцій в організації виховної роботи і вносити необхідні коректив;

г) володіти організаційно-технологічними (фаховими) вміннями щодо:
  • технологій управління виховною роботою школи;
  • методики соціально-педагогічних досліджень у сфері інформації про виховний процес;
  • методики діагностування і прогнозування процесу виховання школярів;
  • змісту, форм та методів, технологій планування виховної роботи в школі;
  • методики педагогічної взаємодії педагогічного і учнівського колективів;
  • методики підготовки, проведення і аналізу виховних заходів;
  • методики роботи з класними керівниками;
  • методики вивчення рівня виховної роботи в школі і класах.



ТЕЗАУРУС

Автономна дія – здатність захищати та піклуватись про відповідність права, інтереси та потреби інших;
  • здатність складати, здійснювати плани та особисті проекти;
  • здатність діяти в широкому контексті.

Андрагогіка – розділ педагогіки, що досліджує навчання дорослих.

Гетерогенний – неоднорідний. Перша частина цього складного слова – гетеро – означає різнорідність.

Гомогенний – однорідний. Перша частина цього складного слова – гомо – означає однорідність за складом і походженням.

Диспозиція – готовність особистості до певної соціальної поведінки, до дій у певній послідовності, тим чи іншим способом.

Діаполе – поміж різних наукових тверджень, позиція педагога, автономна дія.

Духовні цінності – витвори людського духу, зафіксовані у здобутках культури, науки, моралі, мистецтва;

Елективний, елективність – вибірний, можливість вибору форм, видів навчання.

Індиферентизм байдуже ставлення до кого-, чого-небудь.

Інтеракція – інформація та дія.

Компетентність – інтегрована характеристика якості особистості і спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. Поняття компетентності містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів в галузі професій або виду діяльності (за визначенням Міжнародного департаменту стандартів).

Компетенція – об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, умінь і навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності людини.

Комунікація – акт спілкування, зв’язок між індивідами, обмін інформаціями.

Кооперативна виховна діяльність – форма колективної діяльності. В колективній діяльності мета в кожного індивідуальна, незалежно від інших. У кооперативній діяльності мета є спільною, відповідно, результат є спільним, створюються умови для виникнення соціальних відносин, які слугують особистісному розвитку учасників, стимулюють становлення так званої допомагальної поведінки, орієнтованої на допомогу іншій людині.

Моделювання – діяльність спрямована на розкриття потенційних можливостей фахівця через вільний обмін думками, судженнями. В основі лежить використання соціальних технологій. Функція модератора – виявити приховані уміння, можливості. Можлива співбесіда, тренінг.

Моніторинг – систематичні процедури збору даних щодо важливих аспектів навчально-виховної роботи на національному, обласному, районному рівнях.

Особистісно зорієнтована технологія – це орієнтація на взаємодію, доброчинну діяльність, толерантність, емпатію (співпереживання).

Парадигма – той чи інший приклад (зразок) теоретичного підходу до педагогічної проблеми.

Перцепція – сприйняття та взаєморозуміння, відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності органами чуття.

Поліцентризм – наявність декількох технологій (політехнічна, предметна, особистісно орієнтована) у навчально-виховному процесі.

Предметна компетенція – це сукупність знань, умінь та характерних рис у межах предмета, що дозволяє особистості виконувати певні дії через власне ставлення.

Система – це сукупність окремих елементів, які створюють єдине ціле, об’єднаних загальною метою та характерними для даної системи зовнішніми та внутрішніми ознаками.

Система методичної роботи – це комплекс дій, спрямованих на підвищення рівня професійної майстерності працівників, їхніх теоретичних знань загальнокультурного рівня.

Ціннісні орієнтації – спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей.