Проект вноситься народними депутатами України закон україни про вищу освіту
| Вид материала | Закон |
- Вноситься народними депутатами України Ківаловим, 375.44kb.
- Закону України «Про вищу освіту», 367.94kb.
- Закону України "Про вищу освіту", 446.7kb.
- Законами України " Про освіту", 33.82kb.
- В. Д. Проблеми підготовки молодших спеціалістів в україні І болонський процес, 165.35kb.
- Верховної Ради України народними депутатами Царьовим О. А. та Шенцевим Д. О. проект, 32.99kb.
- Білети для кандидатського екзамену із спеціальності, 88.34kb.
- Верховної Ради України 2 червня 2009 року, 16: 00 година Веде засідання Голова Верховної, 71.34kb.
- 1 Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу, 137.38kb.
- Автономної Республіки Крим, обласні та Київський І Севастопольський міські інститути, 257.12kb.
Стаття 51. Гарантії науковим, науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів
1. Науковим, науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів незалежно від форм власності відповідно:
1) створюються належні умови праці, підвищення кваліфікації, побуту, відпочинку та медичного обслуговування;
2) виплачуються у разі втрати роботи компенсації відповідно до законодавства України;
3) забезпечується зарахування до науково-педагогічного стажу роботи за сумісництвом у разі виконання навчального навантаження не менше ніж 180 годин на рік;
4) надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені статтями 57 і 58 Закону України “Про освіту”.
2. Вищий навчальний заклад самостійно визначає умови і розміри доплат, надбавок, премій та інші форми матеріального стимулювання наукових, науково-педагогічних, педагогічних та інших категорій працівників вищих навчальних закладів.
3. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії або доктора наук у розмірах відповідно 15 та 20 відсотків посадового окладу, якщо наявність наукового ступеня передбачена кваліфікаційними вимогами за посадою, яку обіймає працівник.
Стаття 52. Здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у вищих навчальних закладах
1. Здобувачами вищої освіти є:
1) студент – особа, яка зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти освітнього рівня молодший спеціаліст, бакалавр, магістр;
2) докторант - особа, яка зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) з метою здобуття вищої освіти освітнього рівня доктора філософії;
3) курсант – особа, яка зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття вищої освіти певного освітнього рівня за обраною спеціальністю;
4) екстерн – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти відповідного освітнього рівня, самостійно вивчає навчальні дисципліни, передбачені навчальним планом за відповідною спеціальністю, та складає у вищому навчальному закладі заліки, іспити чи проходить інші форми підсумкового контролю, передбачені навчальним планом.
2. До інших осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, належать:
1) слухач – особа, яка навчається на підготовчому відділенні вищого навчального закладі, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, в тому числі за програмами післядипломної освіти;
2) асистент-стажист – особа, яка має вищу освіту освітнього рівня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів за мистецькими спеціальностями з метою удосконалення творчої майстерності;
3) інтерн – особа, яка здобула вищу освіту медичного або фармацевтичного спрямування, і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад;
4) клінічний ординатор – особа, яка має вищу освіту медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, і навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівня вмінь та навичок лікаря-спеціаліста.
Стаття 53. Права здобувачів вищої освіти
1. Здобувачі вищої освіти мають право на:
1) вибір форми навчання;
2) обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньою програмою та навчальним планом;
3) участь у формуванні індивідуального навчального плану;
4) безкоштовне користування бібліотеками, інформаційними фондами, іншою навчальною та науковою базами вищого навчального закладу;
5) отримання додаткових освітніх послуг та пов’язаних з ними робіт у порядку, затвердженому вищим навчальним закладом;
6) користування виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу у порядку передбаченим статутом вищого навчального закладу;
7) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах;
8) представлення своїх наукових робіт для публікації, в тому числі у друкованих засобах вищих навчальних закладів;
9) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
10) участь в об’єднаннях громадян;
11) участь у діяльності органів студентського та громадського самоврядування вищого навчального закладу, Вченої ради вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;
12) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній, культурно-мистецькій роботі, участі у роботі органів студентського самоврядування та спортивні досягнення у порядку та розмірах, передбачених вищим навчальним закладом;
13) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
14) трудову діяльністю у вільний від навчання час;
15) додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
16) надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
17) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного чи психічного насильства;
18) канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів;
19) інші права, передбачені законодавством та статутом вищого навчального закладу.
2. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядку, встановленому законодавством.
3. Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.
Стаття 54. Обов’язки здобувачів вищої освіти
1. Здобувачі вищої освіти зобов’язані:
1) додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
2) виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану;
3) самостійно виконувати передбачені навчальним планом наукові та інші письмові роботи і уникати будь-яких форм плагіату.
Розділ VII
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Стаття 55. Матеріально-технічна база і правовий режим майна вищих навчальних закладів
1. Матеріально-технічна база вищих навчальних закладів складається з будівель, споруд, земельних ділянок, комунікацій, обладнання, транспортних засобів, службового житла та інших цінностей.
2. Вищому навчальному закладу з метою здійснення його статутної діяльності та відповідно до законодавства і організаційно-правової форми вищого навчального закладу засновником (засновниками) передаються в оперативне управління або у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше майно.
3. Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюється вищим навчальним закладом відповідно до законодавства.
4. Для здійснення своєї статутної діяльності вищий навчальний заклад незалежно від форми власності має право на отримання у постійне користування земельних ділянок в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
5. Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління. Зазначене майно не може бути предметом застави та не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законом.
6. Держава в особі відповідних органів державної влади встановлює пільги в оподаткуванні, сплаті платежів, митних зборів для вищих навчальних закладів.
7. Повноваження засновника (засновників) щодо розпорядження державним майном у галузі вищої освіти реалізуються відповідно до законів.
8. Вищий навчальний заклад у межах, визначених законами, має право:
1) самостійно розпоряджатися доходами та власними надходженнями;
2) отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів державної влади, підприємств, установ, організацій (в тому числі благодійних) та фізичних осіб;
3) провадити фінансово-господарську діяльність в Україні та за її межами;
4) створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для організації навчально-вихованого процесу, в тому числі проведення навчально-виробничої практики осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також для власної господарської діяльності;
5) розвивати власну соціально-побутову базу, мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних та культурних закладів;
6) здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію, капітальний і поточний ремонти основних фондів на умовах підряду або господарським способом;
7) спрямовувати кошти на будівництво або благоустрій соціально-побутових об’єктів, а також на соціальну підтримку науково-педагогічних та інших категорій працівників вищих навчальних закладів і здобувачів вищої освіти;
8) використовувати майно, передане в оперативне управління, в тому числі для ведення господарської діяльності, надання майна в оренду та в користування відповідно до законодавства;
9) використовувати окремі особисті немайнові права та майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, створені в межах вищого навчального закладу як результат здійснення наукової, науково-технічної та іншої діяльності, і зареєстровані у порядку, визначеному законодавством;
10) відкривати рахунки, в тому числі депозитні, у національній та іноземній валюті відповідно до законодавства України, користуватися банківськими кредитами, залучати інвестиції тощо.
9. Порядок реалізації вищим навчальним закладом своїх прав у частині ведення фінансово-господарської діяльності може бути конкретизований у статуті засновником (засновниками) вищого навчального закладу.
Стаття 56. Формування, розміщення та виконання державного замовлення
1. Показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою певної спеціальності та освітнього рівня формуються в обсязі не менше двохсот вісімдесяти осіб на кожні десять тисяч населення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики згідно з прогнозованими потребами ринку праці, погоджуються зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів і оприлюднюються до початку вступної кампанії спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки на своєму офіційному веб-сайті.
2. Державне замовлення на підготовку фахівців освітнього рівня бакалавра розміщується шляхом укладення відповідних договорів між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та вищими навчальними закладами України, що в установленому порядку надали інформацію про вступ до них осіб, які на конкурсних засадах отримали право на здобуття вищої освіти за кошти Державного бюджету України.
3. Державне замовлення на підготовку фахівців освітньо-наукових рівнів магістра та доктора філософії розміщується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки у вищих навчальних закладах України, що готують фахівців відповідних освітньо-наукових рівнів і в установленому порядку здобули право готувати за кошти Державного бюджету України фахівців освітнього рівня бакалавра, в таких обсягах:
1) на підготовку фахівців освітньо-наукового рівня магістра – 50 % від обсягу державного замовлення на підготовку бакалаврів у відповідній галузі знань;
2) на підготовку фахівців освітньо-наукового рівня доктора філософії – 20 % від обсягу державного замовлення на підготовку магістрів у відповідній галузі знань.
4. Критерії ціноутворення у сфері надання освітніх послуг за державним замовленням визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
5. Договори на виконання державного замовлення укладаються між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки (від імені держави) та вищими навчальними закладами України. Типовий договір затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
6. Інформація про обсяги розміщеного державного замовлення (в розрізі вищих навчальних закладів, спеціальностей і освітніх рівнів) оприлюднюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки на своєму офіційному веб-сайті протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідних договорів.
7. Порядок формування, розміщення та виконання державного замовлення у галузі вищої освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 57. Фінансування вищих навчальних закладів
1. Фінансування освітньої діяльності вищих навчальних закладів, що отримали державне замовлення на підготовку фахівців, здійснюється згідно з укладеними договорами спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за рахунок коштів Державного бюджету України. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою визначаються у законі про державний бюджет.
2. Фінансування освітньої діяльності вищих навчальних закладів, що отримали регіональне замовлення на підготовку фахівців, здійснюється згідно з укладеними договорами органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рахунок коштів відповідних бюджетів.
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад можуть фінансувати вищі навчальні заклади відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів.
4. Засновники вищих навчальних закладів беруть участь у формуванні бюджетів заснованих ними вищих навчальних закладів і можуть визначати цільове спрямування відповідних коштів.
5. Для фінансування вищих навчальних закладів можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством. Залучені кошти спрямовуються на здійснення статутної діяльності вищого навчального закладу у порядку і на умовах, визначених статутом вищого навчального закладу.
6. Вартість освітніх послуг вищого навчального закладу встановлюється в договорі у грошовій одиниці України – гривні (для іноземних громадян, юридичних осіб – нерезидентів України – може встановлюватися в іноземній валюті) і може змінюватися у порядку, передбаченому договором, не більше ніж на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік.
Вартість освітніх послуг вищого навчального закладу публікується у загальнодержавних друкованих засобах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.
Оплата освітніх послуг вищого навчального закладу може вноситися одноразово (за весь строк надання таких послуг) або частками (помісячно, по семестрах, щорічно).
7. Кошти, отримані вищим навчальним закладом незалежно від форми власності за надання освітніх та пов’язаних з ними інших додаткових (окремих) послуг (робіт), не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход Державного бюджету України або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні вищого навчального закладу і спрямовуються на його статутну діяльність.
8. Кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять вищому навчальному закладу незалежно від форми власності безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, для здійснення освітньої наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються.
Законом можуть встановлюватися інші джерела, обсяги та види надходжень, які не є об’єктом оподаткування для вищих навчальних закладів, а також можуть встановлюватися пільги щодо сплати податків і зборів для вищих навчальних закладів та осіб, які надають їм благодійну допомогу.
9. Особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями. Розмір, порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10. Наукова діяльність вищих навчальних закладів і їх науково-педагогічних працівників фінансується відповідно до законів України “Про освіту” та “Про наукову і науково-технічну діяльність”.
Стаття 58. Додаткові та окремі послуги (роботи), що надаються вищими навчальними закладами
1. Вищий навчальний заклад за умови забезпечення провадження основної статутної діяльності має право надавати фізичним та юридичним особам, органам державної влади та органам місцевого самоврядування додаткові чи окремі освітні та пов’язані з ними інші послуги (роботи) у сферах освітньої, наукової діяльності, міжнародного співробітництва, охорони здоров’я, відпочинку, дозвілля, оздоровлення, туризму, фізичної культури та спорту, побутових, транспортних житлово-комунальних та інших послуг (робіт), не заборонених законом чи статутом вищого навчального закладу.
2. Додаткові та окремі послуги (роботи) не мають за мету і не передбачають за наслідками їх надання і отримання здобуття особами вищої освіти з видачею відповідного документа про вищу освіту. Такі послуги (роботи) не можуть надаватися на заміну або в рамках освітньої діяльності, що передбачає здобуття особами вищої освіти певного освітнього рівня згідно з відповідними освітніми програмами та фінансується за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, фізичних або юридичних осіб.
3. Додаткові освітні та пов’язані з ними послуги (роботи) надаються особам, що здобувають вищу освіту у цьому вищому навчальному закладі. Окремі освітні та пов’язані з ними послуги (роботи) надаються іншим фізичним і юридичним особам, органам державної влади чи органам місцевого самоврядування.
4. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов’язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами, визначається їх засновниками.
5. Перелік конкретних видів платних послуг (робіт), що надаються вищим навчальним закладом, та їх вартість затверджується Вченою радою або іншим органом управління вищого навчального закладу, що уповноважений відповідно до статуту на прийняття відповідного рішення.
6. З метою надання відповідних послуг (робіт) вищі навчальні заклади можуть створювати відповідні структурні підрозділи.
7. Порядок, умови та розмір плати за надання додаткових та окремих послуг (робіт) встановлюється у договорі, що укладається між вищим навчальним закладом та замовником таких послуг (робіт).
8. До окремих освітніх послуг, що забезпечують освіту громадян протягом їх життя, належать також послуги у галузі післядипломної освіти, зокрема перепідготовка, спеціалізація, підвищення кваліфікації, стажування осіб тощо.
9. Особі, яка отримала додаткові та окремі освітні послуги, вищий навчальний заклад може видавати відповідний документ.
10. Замовниками додаткових та окремих послуг (робіт), в тому числі послуг у галузі післядипломної освіти, можуть бути фізичні та юридичні особи, підприємства, установи і організації, органи місцевого самоврядування та органи державної влади усіх рівнів.
Розділ VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 59. Державна політика з питань міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти
1. Держава здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти і науки в рамках двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів і угод.
2. Держава здійснює заходи щодо гармонізації національного законодавства України у галузі вищої освіти та імплементації найважливіших положень загальновизнаних на європейському просторі вищої освіти міжнародних документів.
3. З метою розвитку міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти та її інтеграції до світового освітнього простору держава:
1) впроваджує механізми гарантії якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів України та здобутої в них особами вищої освіти для створення необхідної взаємодовіри і гармонізації систем оцінювання якості вищої освіти України та Європейського та світового простору вищої освіти;
2) розробляє Національну рамку кваліфікацій відповідно до Європейської рамки кваліфікацій для забезпечення прозорості кваліфікацій, академічної та професійної мобільності в Європейському просторі вищої освіти;
3) співпрацює з Європейською мережею національних центрів інформації про академічну мобільність та визнання;
4) просуває на міжнародному ринку результати наукових, технічних, технологічних та інших розробок вищих навчальних закладів України;
5) залучає кошти міжнародних фондів, установ, громадських організацій тощо для виконання у вищих навчальних закладах наукових, освітніх та інших програм.
4. Держава сприяє та створює умови для міжнародного співробітництва вищих навчальних закладів незалежно від форм власності, наукових, проектних, виробничих, клінічних, медико-профілактичних, культурно-освітніх організації і установ, які забезпечують функціонування та розвиток галузі вищої освіти і науки, органів управління вищою освітою, шляхом бюджетного фінансування, надання пільг по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів), пов’язаних із закупівлею та ввезенням на митну територію України навчального, наукового та виробничого обладнання, приладдя та матеріалів для здійснення освітньої, наукової та науково-технічної діяльності.