7. методи контролю та оцінювання знань

Вид материала

Содержание

7.4. Рейтинговий контроль знань
Орієнтовна оцінка видів навчальної діяльності студентів в рейтинговій системі
7.5. Вирішення проблеми списування

Подобный материал:

1 2 3

Мотивовані варіанти відповідей: кожен варіант відповіді доповнюється обґрунтуванням.

Система тестового контролю включає декілька етапів. Основні з них такі:

визначення завдань контролю у суворій відповідності до мети навчання;
вибір способів і технічних засобів контролю;
складання контрольних завдань;
обмірковування їх змісту і методики застосування;
рецензування контрольних завдань;
експериментальна перевірка контрольних завдань у навчальному процесі;
удосконалення змісту і методики застосування контрольних завдань, а також технічних засобів з обліком досвіду їх використання у навчальному процесі.

Лише проведення усіх вказаних заходів забезпечує ефективне застосування стандартизованого контролю.

При складанні контрольних завдань необхідно дотримуватись ряду вимог:

укладачі завдань мають чітко уявляти мету контролю як частини усього навчального процесу, враховувати вікові і психофізичні особливості тих, хто навчається. Контрольні завдання мають стимулювати пізнавальну активність студентів, викликати у них інтерес до предмета навчання;
контрольні завдання в усіх випадках мають забезпечувати реалізацію навчаючої функції контролю, а не тільки контролюючої;
складаючи контрольні завдання, потрібно враховувати, що інформація, яка міститься у них, потрібна не стільки для оцінки знань студентів, скільки для того, щоб своєчасно виявити помилки і скоригувати навчальний процес;
під час розробки контрольних завдань слід передбачити способи і засоби (у тому числі і технічні), які можна буде застосовувати при реалізації тестів, що розробляються;
потрібно уникати шаблону і формулювань, які повторюють відомі істини.

При складанні тестів важливим є рішення проблеми правдоподібності неправильних варіантів. При цьому можливі два аспекти проблеми - зовнішня правдоподібність і правдоподібність змісту.

Неправильні варіанти відповідей можуть бути:

правдоподібними зовнішньо і правдоподібними за змістом;
правдоподібними зовнішньо, але неправдоподібними за змістом;
неправдоподібними зовнішньо, але правдоподібними за змістом. Не можна використовувати відповіді неправдоподібні і зовнішньо і за змістом.

Найбільш доцільною структурою при побудуванні вибіркових тестів потрібно вважати:

один варіант правильний, а решта обов’язково правдоподібні;
усі варіанти неправильні (неповні), але обов’язково правдоподібні, при наявності варіанта „правильної відповіді немає”;
один варіант неправильний (неповний), решта варіантів правильні.

Результати стандартизованого контролю використовуються для висновків відносно роботи навчальної групи і кожного студента окремо.

Найбільш розповсюдженою формою оцінки відповідей на тести є триканальна: правильна відповідь плюс один бал, „не знаю” – 0, неправильний – мінус один бал, хоча можуть бути і інші форми.

7.4. Рейтинговий контроль знань

Традиційний контроль майже на дає можливості викладачеві точно вирізнити студентів залежно від успіхів. Тому використовують іноді „плюси” і „мінуси” до традиційних оцінок. Слід визнати, що перехід від шкали нормування 2, 3,4, 5 до шкали більшої дрібності не призведе до бажаних результатів, бо в такому випадку вибирають лише кілька базових оцінок. Наприклад, десятибальну шкалу викладачі розцінюють як модифікацію п’ятибальної, гадаючи, що „десять” відповідає „п’яти”, „вісім” – „чотирьом”, „п’ять” – „трьом” тощо. При цьому базові оцінки використовують частіше.

Досвід вищої школи розвинутих країн призвели до активізації роботи української педагогіки у напрямку пошуку принципово нової системи контролю якості навчання — системи рейтингу студента .

Рейтинг — оцінка діяльності будь-якої особи або групи осіб у балах (очках) і їх ранжування за набраною сумою. Інтерес до рейтингової системи в Україні у наш час обумовлений великим досвідом ВНЗ Заходу і перш за все США, що став у даний час широко доступним.

В американських університетах і коледжах можна виділити декілька типів (моделей) застосовуваних систем рейтингової оцінки навчальної роботи:

усі результати на етапах поточного, рубіжного і підсумкового контролю знань оцінюються у балах і сумуються від етапу до етапу, формуючи рейтинг студента;
для визначення рейтингу використовується система щотижневих заліків. Результати заліків сумуються у навчальний рейтинг студента;
для оцінки успішності студентів застосовується система залікових годин. Індекс успішності (рейтинг) студента визначається множенням оцінок за кожен пройдений навчальний курс на кількість залікових годин.

Дві останні моделі використовуються при багаторівневій підготовці спеціалістів, оскільки для переведення з одного ступеня на інший встановлюються певні рівні середньої успішності. Аналіз свідчить, що середньо-тижневе завантаження студентів у наших вузах аудиторними заняттями приблизно у 2 рази більше, ніж в університетах США, а зайнятість самостійною роботою — у стільки ж разів менше. Однак, інтенсивність самонавчання студентів у нас значно нижча. У США, наприклад, з кожного курсу в одному семестрі студент має освоїти відповідний посібник обсягом до 1000 сторінок концентрованого тексту, виконати 11-12 письмових домашніх завдань, кожне з яких потребує 2-3 години роботи, готує письмові доповіді з найбільш складних елементів курсу, здає у письмовому вигляді два проміжних і один підсумковий іспит. Загальна оцінка, отримана методом послідовного сумування оцінок проміжного контролю, визначає рейтинг знань кожного студента. Не виконати завдання, пропустити практичне або інше заняття студентам просто невигідно, оскільки губляться бали, і при ранжуванні результатів студенти посідають нижчі місця за оцінкою знань, а це, у свою чергу, впливатиме на можливість одержання різних пільг в оплаті занять, надання стипендій та ін.

У багатьох вузах України проводяться експерименти з впровадження рейтингової системи у навчальний процес. При всій різниці застосовуваних моделей можна сформулювати загальні принципи їх побудови і функціонування.

Оцінка навчальної роботи студентів здійснюється у балах рейтингу (в окремих випадках застосовується звичайна система оцінок з наступним перерахунком у рейтинг).
Обов’язковий облік поточної роботи студентів у поточній оцінці з предмета (у ряді випадків підсумкова оцінка визначається лише за поточним контролем).
Інтегрування навчальної роботи студента, врахування сумарного рейтингу за семестр, навчальний рік, період навчання.
Ранжування студентів за сумарним рейтингом. Характерним є той факт, що при обчисленні навчального рейтингу студента у тій чи іншій формі враховується значення (ваговий коефіцієнт) конкретних дисциплін у переліку навчального плану з даної спеціальності. Введення вагових коефіцієнтів дисциплін дає змогу більш об’єктивно враховувати здібності, нахили і поривання студентів з обраної спеціальності, усунути посередній підхід до оцінки результатів їх навчальної роботи.

Досвід застосування рейтингової системи контролю, який мають вузи, підтверджує, що за певних умов вона помітно впливає на інтенсивність, ритмічність і якість навчальної роботи студентів. Можна виділити вирішальні фактори такого впливу:

спонукання (мотивація) студентів до систематичної активної роботи впродовж семестру;
розширення і підвищення ролі самостійної роботи над навчальним матеріалом;
підвищення рівня індивідуалізації навчання;
фактор змагання у навчанні;
розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення;
підвищення ефективності роботи викладацького складу.

Найбільш розповсюдженими об’єктами рейтингового контролю є: поточна робота студента; екзамени; заліки; окремі роботи на практичних і лабораторних заняттях; курсові роботи; колоквіуми, контрольні роботи (вхідні, рубіжні); участь в олімпіадах, конференціях, науково-дослідній роботі; відповіді на запитання, тести, конспекти, статті, реферати і т.д.; індивідуальні завдання та самостійна робота; своєчасність здачі завдання або строки його виконання; участь у громадському житті, регулярність відвідування занять; вивчення додаткових дисциплін. Слід підкреслити, що некритичне перенесення досвіду університетів США щодо використання нами умов рейтингової системи може викликати лише дискредитацію у цілому корисної системи, основна перевага якої - у прищепленні студентам навичок самостійного здобуття знань. Ця система спирається на відмінне матеріально-технічне, бібліотечне, комп’ютерне забезпечення, на консультативну підтримку високооплачуваних лекторів, а головне - на віру студента у те, що від рівня його рейтингу залежить його благополуччя (табл. 7.6).

У наших ВНЗ за умов нестачі літератури, обмеженості доступу до спеціальних джерел основна частина роботи з переробки матеріалу курсів, підтримки їх на належному науковому рівні покладається на викладачів-лекторів. Звідси набагато більша роль лекції, яка має відбиватись і в оцінках рейтингової системи.

З метою стимулювання студентів, що регулярно відвідують лекції, у деяких вузах передбачені додаткові бали, в інших випадках за пропуски лекцій застосовують „штрафні бали”.

У багатьох вузах рейтинговий контроль застосовують разом з модульним навчанням, що є характерним для КМСОНП.

Переваги такого методу полягають у тому, що він дає можливість звести до мінімуму так званий „період розкачування” на початку семестру, оскільки думки про те, що до кінця далеко і ще встигнеться усе підігнати, виникнути не можуть — цикл дуже стислий — на „потім” відкладати ніколи.

Таблиця 7.6

Орієнтовна оцінка видів навчальної діяльності студентів в рейтинговій системі

№ з/п	Вид навчальної роботи	Один. виміру	Оціночні бали
1	2	3	4
1	Відвідування лекцій	балів	1 бал за 1 год. лекцій

продовження табл. 7.6

1	2	3	4
2	Відвідування практичних занять	балів	1 бал за 1 год.
3	Відвідування лабораторних занять	балів	1 бал за 1 год.
4	Відвідування семінарів	балів	1 бал за 1 год.
5	Вчасне виконання курсової роботи	балів	5
6	Вчасний захист індивідуальної роботи	балів	за к-стю год. навч. плану
7	Вчасність звіту про самостійну роботу	балів	за к-стю год. навч. плану
8	Вчасне складання заліку або іспиту	балів	5
9	Проміжне тестування	балів	1 бал за кожне
10	Підготовка додаткового реферату (без виступу)	балів	1
11	Підготовка реферату з виступом	балів	2
12	Додаткова вправа за пропущене практичне заняття	балів	1
13	Електронна версія конспекту з курсу лекцій: дискета та роздруковка	балів	15
14	Електронна версія курсової роботи: дискета та роздруковка	балів	20
15	Наукова робота: підготовка і виступ з доповіддю на науковій конференції	балів	25
16	Виконання додаткового індивідуального завдання на певну тему	балів	2
17	Доповідь на семінарських заняттях	балів	1,5
18	Участь у дискусіях під час практичних і семінарських занять	балів	0,5
19	Виконання аналітичного дослідження на матеріалах підприємства	балів	5
20	Підготовка, презентація та розбір кейсу	балів	5
21	Участь в обговоренні проблемної ситуації	балів	0,5
22	Участь в діловій грі	балів	1
23	Ексклюзивна робота	балів	10

Основна небезпека використання рейтингової системи контролю знань полягає у формальному підході до її впровадження у навчальний процес. При недостатньому розумінні змісту рейтингу існує небезпека звести останній до звичного накатаного контролю і статистичних викладок з обчислення рейтингу.

Функціонування рейтингової системи організації навчального процесу можливо лише за умови всебічного розвитку у студента потягу до навчання, інтересу до знання, творчості та ініціативи.

Рейтинг студента з успішності складається з рейтингу з окремих дисциплін, тобто з міні-рейтингів, які дають відповідну суму балів.

Традиційна система перевірки та контролю знань не завжди дає змогу накопичувати достатню кількість оцінок. Це знижує активність студентів, а оцінка їх знань викладачем може бути некоректною. Тому необхідна мотивація до активного самостійного вивчення студентами навчальних дисциплін, якою може бути міні-рейтинг. Ця форма контролю знань забезпечує отримання певної суми балів на одному занятті, а в окремих випадках допомагає швидко ліквідувати відставання у навчанні. Суть його - в оцінці кожної відповіді, кожної навчальної ініціативи студента.

Окремий курс ділиться на декілька модулів на семестр, як правило, на 3, з яких складаються рубіжні контрольні заліки, виходячи з максимальної суми балів за кожне завдання контрольної картки або за тест.

Під час лекцій і семінарських занять проводяться короткочасні контрольні роботи або короткі усні опитування, при оцінці яких за десятибальною системою враховується якість і швидкість підготовки відповідей на запитання. У разі відсутності студента на заняттях під час контрольних робіт або відмови від їх виконання, йому мінусуються бали з тієї загальної суми, яку він перед цим отримав. Зауважимо, що в цьому разі сума балів, що мінусується (-10), більша за ту, яку він одержує за непідготовленість до заняття, тобто за «двійку» (-5) при виконанні контрольної роботи. Студент може зняти мінус шляхом виконання контрольної роботи повторно у позанавчальний час або підготовкою реферату чи усною відповіддю.

На лекціях і практичних заняттях позитивним балом (від 0,5) оцінюється кожне доречне запитання студента до теми, участь в обговоренні питань, індивідуальна участь кожного з студентів у вирішенні проблемних ситуацій, підготовка реферату або доповіді з використанням новітніх літературних джерел (реферат оцінюється від 0,5 до 3,0 балів), оцінюється також робота з новими літературними джерелами, навіть пошук їх. Додаткові бали можна одержати за участь у науково-дослідній роботі, олімпіаді, роботі у проблемній групі чи науковому гуртку тощо.

7.5. Вирішення проблеми списування

Одна з основних проблем з якою стикаються викладачі при оцінці навчальної діяльності студентів — це списування: обов’язково знайдуться студенти, які спокусяться діяти нечесно з огляду на свою слабку підготовленість, страх перед екзаменом чи заліком тощо. Існує кілька способів ускладнити їм процес списування.

У процесі підготовки відповідей на запитання запобігти списуванню дуже складно: студенти просто можуть підглядати у роботи інших під час написання тексту. На письмові завдання студенти можуть принести до аудиторії шпаргалки, де вже написано відповіді. Запобігти такому списуванню можна розсадивши усіх студентів за окремі столи, запропонувати декілька варіантів завдань (тестів) і особисто призначивши один з них кожному студентові. Також слід активно контролювати процес написання, і переконатися, що студенти про це знають. Вирішити цю проблему можна також, уникаючи повтору однакових запитань з року в рік.

Проблемою є також те, що частина студентів з певних причин не з’являються на екзамени, заліки та проміжні контрольні заходи. Хвороби (або фіктивні довідки про них), сімейні обставини, незручності у розкладі, просипання та ряд інших причин змушують викладача вирішувати, чи слід дозволяти студентам перекладати екзамени чи заліки. Керівництво ВНЗ може проводити власну політику у цьому питанні, затверджену відповідними документами. Незважаючи на надану викладачеві відносну свободу у встановленні власних правил, вони не мають заохочувати студентів пропускати контрольні заходи без поважних причин і не передбачати покарання для відсутніх із поважної причини. Викладач повинен керуватися такими головними правилами:

Студенти, які мають невідкладні справи під час контрольних заходів, повинні попереджати викладача за кілька днів і документально підтвердити причину відсутності.
Приймаючи повторний екзамен чи залік, слід визначити дату таким чином, щоб перескладання не порушували чи не накладалися на розклад приймання інших іспитів.
Уважно переглянути програму екзамену, вилучити такі запитання чи тести, про які, найімовірніше могли довідатися студенти, відсутні на іспиті. Не обов’язково при цьому змінювати вдало побудовані запитання на головні теми курсу, натомість можна змінити формулювання.
Якщо заздалегідь було роздано частину запитань, із яких одне або два треба взяти для повторного іспиту, слід вибрати невикористані.
Дотримуватися існуючих правил, за яких студент після двох невдалих спроб скласти екзамен, має складати його кафедральній комісії, визначеної розпорядженням декана факультету.

І нарешті, не можна покладати вину за погані результати на екзамені на студента чи на долю – проблема в самому екзамені або ж у курсі навчання в цілому. Аналіз того, що було правильно, а що – ні, є найголовнішим для складання чи переробки екзаменаційної програми. Зрештою, саме це є головним у оцінці власного викладання.

Blog

7. методи контролю та оцінювання знань

Содержание