І нафтопереробну промисловість, розвинені газотранспортну систему та систему нафтопродуктопроводів, потужну електроенергетичну систему І систему теплопостачання

Вид материала

Подобный материал:

1 2

– перевищило граничний. Фактично відбувається спрацювання енергетики до повного фізичного зношення. Без відповідних капіталовкладень в основні фонди електроенергетична галузь приречена на поступове вмирання з виробітком технічного ресурсу встановленого устаткування. Якщо не вживати заходів зі збереження вітчизняної енергосистеми, процес її деградації та поступового знищення стрімко розвиватиметься. Наведені в таблиці 2.9 розрахунки показують, що вже 2010 року дефіцит робочої потужності в енергосистемі України становитиме 22,5-23,5 млн. кВт, оскільки в ній працюватимуть здебільшого АЕС та ГЕС, а починаючи з 2020 року майже всю електроенергію країна змушена буде імпортувати. Фактично це означатиме втрату державного суверенітету.

Схожа ситуація спостерігається в паливних галузях ПЕК: старіння основних фондів, зменшення загальних виробничих потужностей, зниження ефективності виробничої діяльності, економічних показників тощо. Окрім зношеності основних фондів велику загрозу для галузей ПЕК становить моральна застарілість обладнання, науково-технічний рівень якого відстає на 20-25 років порівняно з технологіями промислово розвинених країн.

Провідні країни світу забезпечують вигідні для себе структури енергоспоживання та ПЕБ завдяки ефективним енергетичним стратегіям, фундаментальним положенням яких є орієнтація на використання власних енергетичних ресурсів.

США майже рівномірно споживають вугілля, газ і нафту, оскільки ці ресурси забезпечені в країні переважно власним видобутком. Великобританія будує свою енергетику передусім на природному газі (35%), який вона видобуває у великих кількостях, Канада – на гідроенергії (29%), з використання якої є світовим лідером. Росія внутрішнє енергоспоживання орієнтувала на переважне використання природного газу (53%) за помірного використання вугілля (17%) та нафти (20%), що адекватно відображало обсяги їх видобутку й експорту. В останній редакції Енергетичної стратегії Росії планується суттєве збільшення частки вугілля та зменшення частки газу.Таблиця 2.9 – Наявні робочі потужності та їх дефіцит в енергосистемі України за відсутності коштів на її модернізацію, млн. кВт

	2010	2020	2030
Атомні електростанції (термін експлуатації – 30 років)	10,8	1	0
Теплові електростанції	1-2	0	0
Теплоелектроцентралі	1-2	0	0
Гідро- та гідроакумулюючі електростанції	4,7	4,7	4,7
Наявна потужність	17,5-22,5	5,7	4,7
Необхідна робоча потужність з урахуванням резерву	40-46	51-67	62-85
Дефіцит робочої потужності	22,5-23,5	45-61	57-80

Японія та Франція незначну природну забезпеченість первинними ПЕР частково компенсують за рахунок великих обсягів використання умовно-національного енергоресурсу – ядерного палива (16% і 39% відповідно). З огляду на формування структури ПЕБ показовими для нашої держави є Китай і Польща. Як і Україна, вони мають відносно великі поклади і обсяги видобутку вугілля і значно менші – нафти і газу. Своє досить велике енергоспоживання Китай на 70% забезпечує за рахунок вугілля.

Структура ПЕБ Польщі багато в чому схожа на структуру китайського ПЕБ, висока частка вугілля в ньому (68%) зумовлена таким самим фактором – наявністю якісного та відносно дешевого власного вугілля і малими обсягами інших первинних енергоносіїв.Україна успадкувала від СРСР украй невигідну для себе структуру енергоспоживання. За роки незалежності ця структура не лише не покращилась, а навпаки – відчутно погіршилась. Зараз Україна є чи не єдиною країною в світі, структура паливно-енергетичних балансів якої не тільки не відповідає, а навіть суперечить структурі первинних природних енергетичних ресурсів, якими вона володіє. В ПЕБ України всупереч загальним закономірностям основним первинним ресурсом є природний газ. Його частка, починаючи з 1975 року, постійно зростала. Цей процес був характерним і для років незалежності: частка газу в ПЕБ 1991 року становила 40%, а 2000-го – близько 42%. Частка використання природного газу в бідній на нього Україні значно перевищує цей показник (приміром, у багатих на цей енергоресурс США та Великобританії він становить відповідно 25% та 35%). Водночас частка використання вугілля – основного ресурсу держави – лише 27%. Усе це разом знижує рівень енергетичної безпеки.Для кардинальної зміни ситуації, що склалася у структурі енергоспоживання України, необхідно суттєво зменшити частку споживання природного газу. Водночас потрібно збільшити обсяги та частку споживання вугілля як основного власного енергетичного ресурсу.Збільшення споживання вугілля може бути спочатку забезпечене зростанням його власного видобутку. Якщо після досягнення певного рівня подальше збільшення власного видобутку виявиться економічно необґрунтованим, зростання споживання вугілля може забезпечуватися його частковим імпортом. Оскільки світовий ринок вугілля є конкурентним, йому не загрожує монополізація.

Така трансформація ПЕБ України не лише оздоровить загальну економічну ситуацію в країні, а й істотно знизить валютне навантаження на вітчизняну економіку, оскільки ціни на імпортоване вугілля значно нижчі за ціни на природний газ.У сучасному світі для енергетичної безпеки країни велике значення має ефективність використання енергоресурсів. Упродовж 1991–1996 рр. в Україні відбулося швидке зменшення обсягів виробництва валового внутрішнього продукту за значно нижчих темпів зниження енергоспоживання.

Це зумовлювалося зростанням в цей період тіньового сектору економіки, швидким падінням виробництва в машинобудуванні, металообробці та легкій промисловості за менших обсягів падіння виробництва в галузях, енергоємніша продукція яких мала попит на зовнішньому ринку: гірничо-металургійний комплекс, окремі виробництва хімічної та харчової промисловості тощо. Це спричинило погіршення показників енергетичної ефективності.Протягом 1997-2000 рр. показники енергетичної ефективності майже стабілізувалися, з’явилися тенденції до покращання ситуації. Але абсолютні значення нинішніх показників енергоємності суттєво перевищують раніше досягнуті рівні (більше, ніж на 30%), тому проблема активізації енергозберігаючої політики залишається однією з найактуальніших для України. Підвищення рівня енергетичної ефективності вітчизняної економіки та соціальної сфери забезпечить зменшення обсягів споживання енергоресурсів і покращання умов енергопостачання.

Сучасний рівень енергетичної безпеки України неприпустимо низький. Зумовлено це тим, що значні обсяги природного газу (50-55 млрд. м³ щорічно) ми імпортуємо з території однієї країни, що дає можливість постачальнику часто в односторонньому порядку визначати ціни на цей ключовий для нас енергоресурс. Менш напруженою, але досить важкою є також ситуація з імпортними поставками нафти і нафтопродуктів.Досвід і практика забезпечення імпортованими енергоресурсами в розвинених країнах свідчать про те, що воно має здійснюватись щонайменше з трьох-чотирьох незалежних і стабільних джерел.

Становище з імпортом природного газу в Україні є критичним. Ситуація, коли близько 75% всього споживаного в країні газу постачається з території однієї держави, в повній мірі себе ще не проявила, бо Україна поки що є майже монополістом по відношенню до Росії в галузі транспортування російського газу до Західної Європи.Необхідного рівня енергетичної безпеки в країні треба досягати за допомогою розроблення та реалізації довгострокової енергетичної політики, яка повинна будуватися на розглянутих вище засадах і використовувати широкий спектр технологічних, фінансових, політичних, дипломатичних і соціальних факторів.

Список використаної літератури

1. Проект Концепції енергетичної стратегії України на період до 2030

року / Міністерство палива та енергетики України. – 2001.

2. М.П.Ковалко, С.П.Денисюк. Енергозбереження – пріоритетний

напрямок державної політики України / К: УЕЗ. – 1998.

3. М.Донченко. Не вложишь – не добудешь // Энергобизнес.–2001, №3.

4. И.Гордань. Обсуждены основные концептуальные положения

«Энергетической стратегии Украины на период до 2030 года» //

Энергобизнес. – 2001, № 16.

5. О.Ливень. Иностранные инвестиции в добычу нефти и газа в

Украине: итоги и перспективы // Энергобизнес. – 2001, № 5.

6. Нефть и газ //Энергобизнес-новости. – 2001, № 113.

7. В.Руднік. Чутки про “виснаження” перебільшені // Енергоінформ. –

2001, № 23.

8. В.Хохлов. Состояние и проблемы ядерной энергетики Украины //

Енергоінформ. – 2000, додаток № 15.

9. В.Сапрыкин. О «Концепции государственной энергетической

политики Украины на период до 2020 года» // Зеркало недели. –

2001, 24 февр.

10. Кокеев М.Е., Корякин Ю.И. Климат, политика и энерготехнологии // Энергия: экономика, техника, экология. – 1999. – № 1. – С. 3-8.
11.Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 2.. – С. 2-61.
Корнеев А.В. Конгресс и новая энергетическая стратегия США // США. Канада. 12.Экономика, политика, культура. – 2003. – № 1. – С. 30-45.
Лір В. Енергетична ефективність економіки України // Економіст. – 2000. – № 9. – С. 61-63.
13.Міжнародна економіка: Підручник / А.П.Румянцев, Г.Н.Климко, В.В.Рокоча та ін.; За ред. А.П.Румянцева. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 449 с.
Світова економіка: Підручник / А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І..Шнирков та ін. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 582 с.
13.Цхведиани В. Ресурсный допинг (ситуация с энергоносителями в мире и опасности для национальных

Blog