2 індикаційне значення динаміки морфодинаміки й мережі рельєфу для визначення особливостей функціонування водозбору
| Вид материала | Документы |
- 2 властивості структурної мережі рельєфу, методи їх дослідження І моделювання, 2670.53kb.
- Стан водного режиму річки визначається як інтегрований результат взаємодії елементів, 103.83kb.
- В світової арени, можна зробити висновок про відносне зменшення ролі національних держав, 192.25kb.
- Порівняльний аналіз динаміки виробництва сталі у регіонах світу завдання, 643.19kb.
- Робоча навчальна програма з біології основами генетики для студентів заочної форми, 129.71kb.
- Формат опису модуля, 18.42kb.
- Лист завдання, 301.64kb.
- Дипломного проекту, 336.13kb.
- Програма розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, 393.67kb.
- Тема Потенціал національної економіки, 3014.4kb.
2.4.4. Геостатистична варіабельність морфології рельєфу
Для систематизації територіального розподілу топографічного фактора ерозії, причому значно більш універсального аніж показник ІУС, доцільно застосовувати характеристику геостатистичної варіабельності морфології рельєфу (ГВМР), яка може бути зв’язана із різними чинниками, наприклад, із показниками лінійної ерозії. Взагалі в даному випадку можна також говорити про визначення анізотропії рельєфу, про що далі.
ГВМР – це просторово-статистичний показник, що відображує властивість рельєфу до варіювання значень його морфологічних характеристик у певних межах і з певною імовірнісно-статистичною вірогідністю. Введення поняття гео статистичної варіабельності морфології рельєфу треба вважати таким, що безпосередньо зв’язане із геоінформаційним моделюванням флювіального рельєфу, коли сукупність форм останнього подається певними ГІС-об’єктами, тобто просторовими об’єктами.
Окреслення просторових об'єктів певного класу (лінії, крапки, полігони), які мають загальні властивості, є широко визнаним методом просторової інтерполяції [53, 262, 263]. Ця так звана інтерполяція через визначення границь – перший загальний прийом подібного моделювання, успіх застосування якого залежить від ступеня дискретності певної сукупності об'єктів і границь між ними. Другим загальним прийомом геостатистичної просторової інтерполяції є інтерполяція безперервних (континуальних) що, у свою чергу, ділиться на інтерполяцію по всій площі, або тренд-аналіз поверхонь, і локальну інтерполяцію.
Загальна гіпотеза геостатистичного моделювання, на якій ґрунтується також і параметр ГВМР полягає в тому, що ті з точок статистичної сукупності (варіанти сукупності), які розташовані більш близько одна до одної, у загальному випадку відображають більше характерні риси цієї статистичної сукупності (наприклад, набору морфолого-морфометричних показників), аніж точки, які розташовані досить далеко одна від одної. Подібне моделювання, ще визначається як “дескриптивна геостатистика на підставі центрографічних вимірів для характеристики розподілу точка-варіант, причому підставою такої характеристики є показники двовимірної статистики” [264, с. 339].
Із зазначеного загального визначення виходить, що статистичний розподіл величин різниць між парами точок-варіант повинний бути однаковим по всій площі просторової статистичної вибірки, і залежить тільки від відстані між точками, до яких були приписані певні характеристики рельєфу, та від орієнтації ліній, що їх поєднують, тобто ліній по яких і виміряється ця відстань. Не дуже важко прийти до висновку, що подібним чином визначається анізотропія рельєфу – поняття, яке неодноразово згадувалося в першій частині монографії.
Виходячи із зазначеного визначення, наприклад, статистичне коливання між значеннями відібраних точок якоїсь сукупності даних в просторових межах відбору зразків, буде залежати, як вже вказували, лише від відстаней між цими точками й від напрямків ліній, які їх з'єднують, але ніяк не від будь-яких чисельних значень, якими можна були б описати, так сказати, абсолютне місцеположення цих точок – варіант статистичної сукупності.
У формальному запису через загальноприйняті визначення статистичного апарата викладене можна подать наступним чином. Просторову варіацію між парою точок-варіант, які відділяються вектором відстані l, можна позначити як 2 ( l ). Цей показник є загальною мірою впливу двох сусідніх точок-варіант одна на іншу, впливу, що має місце скрізь у межах їх так званого “природного сусідства” і в границях всієї площі, де зроблена статистична вибірка (“природне сусідство” є відомою дефініцією в геостатистиці). Мова може йти, наприклад, про радіальну площу навколо точки-варіанти вибірки, що повинна бути визначена настільки великою, наскільки це можливо, щоб не перекривати аналогічні радіальні площі, обкреслені навколо інших точок [53].
Виходячи із усього, викладеного вище, просторова варіація, яку подає показник ГВМР, може визначатися через змінну X значень варіант сукупності морфологічних показників по місцеположеннях, до яких вони приписуються в певному координатному просторі, відповідно до наступного вираження:
(2.4.9)де n є числом пар точок-варіант геостатистичної вибірки морфологічних показників. Значення просторової напівваріації ( l ) , яке частіше за все використовується в подібних розрахунках, дорівнюватиме половині величини просторової варіації. Різні редакції виразу (2.4.9) широко за
Р
ис. 2.25. Картографічна модель геостатистичної варіабельності морфології рельєфу басейну р. Оскіл
стосовуються при таких методах геостатистичного моделювання як крайкінг та геостатистичний аналіз напівваріограмами.
Подібна модель розрахунку показника ГВМР буда реалізована нами як один з “солверів” (вирішувачів) САОПІ Amber iQ. Візуалізація відповідної моделі, побудованої для басейну р. Оскіл, наводиться на рис. 2.25 із легендою статистичних показників варіабельності: більше числове значення - більша варіабельність. Був також зроблений просторовий розподіл території по характерних типах варіабельності (див. рис. 2.25). Із цієї ілюстрації випливає значення, так би мовити, “морфологічного фактора”, який обумовлює більш інтенсивну лінійну ерозію у верхній половині водозбору Осколу, у протилежність, як визначалося вище, більш інтенсивній площинній в нижній половині його басейну.
Розрахована як в тому саме програмному забезпеченні (Amber iQ), так й через GIS-Module Ukrainian 1.5 прогнозна характеристика ГВМР для частини басейну р. Дніпро – великого балкового водозбору притоки р. Прип’ять (раніше нами вже були опубліковані детальні результати моделювання гідрологічного режиму по цій території [265]) подається у візуалізованому вигляді на ілюстраціях двох попередніх сторінок (рис. 12-В, 13-В). Звертаємо увагу на те, що саме ця водозбірна територія вже була візуалізована (як у прямому, так й у зворотному вигляді топографічної поверхні) й обговорювалася в першій частині книги (див. рис. 1-В).
На рис. 12-В множинний коефіцієнт 0,03 (Z scale) робить вертикальний масштаб подання цього флювіального рельєфу дещо гіпертрофованим, але дозволяє навіть візуально аналізувати хоча й приблизний розподіл згаданого на початку цього підрозділу топографічного фактора ерозії.
Додаткові засоби графічної візуалізації (наприклад функція затінення), якими володіє Amber iQ, надають можливість отримати навіть ще більш яскраве подання геоінформаційної моделі гідролого-геоморфологічної системи водозбору на ту саме територію, що й на рис. 12-В, однак, у даному випадку тривимірна модель подається із іншої точки спостерігача (див. рис. 13-В). Легко побачити, якщо порівняємо дві ілюстрації, що на останній використовується ще більший Z-коефіцієнт (0,11).
2.4.5. Визначення рельєфозалежного фактора ландшафтно-геохімічної міграції на флювіальному рельєфі
Прикладом комп’ютерного моделювання інших, аніж рельєф чи гідрологія, компонентів довкілля водозборів виступає застосування програмного забезпечення для MS DOS “Рельєф-Процесор” (ПЗ РП), яке вже згадувалося в цій монографії раніше. Це програмне забезпечення використовується для визначення методами геохімії ландшафту змін хімічного складу ґрунтів як наслідку трансформації структурною мережею рельєфу факторів техногенного впливу [48].
На підставі нашої оригінальної методології визначення ролі флювіального рельєфу у ландшафтно-динамічних процесах [265], зокрема - у процесах формування хемоміграційної структури ландшафтів - через розрахунок і оцінку рельєфозалежного фактора ландшафтно-геохімічної міграції у ґрунтовому покриву зони активного техногенезу, визначено можливість комплексно оцінити наслідки техногенного впливу на гідролого-геоморфологічну систему річкового басейну.
Основні результати досліджень техногенного забруднення ґрунтового покриву у верхів'ях басейну р.Оскіл у межах території гірничо-промислового комплексу Курської магнітної аномалії, що у Російській Федерації, подавалися в серії публікацій [48, 251, 266, 267 та інші].
Дана територія басейну вже характеризувалася у першому підрозділі цього четвертого, останнього розділу другої частини книги при вивченні змін в мережі рельєфу за часом методом ключової ділянки (регіональні об'єкти досліджень практично збігаються територіально). В цій частині басейну Осколу великий вплив на ґрунтовий покрив роблять токсичні речовини і мікроелементи – свинець, цинк, нікель та ін. Більше ніж 80% території відносяться до агроландшафтів. Природні ландшафти представлені невеликими ділянками лісової рослинності, лучно-болотними урочищами долинно-балкової мережі і ділянками, покритими різнотрав'ям, розташованими на крутих схилах долин і балок.
З метою визначення ролі структурної мережі тальвегів флювіального рельєфу у формуванні міграційної структури ландшафтів, по запропонованій формальній схемі опису були виділені дві імпактні (у зоні активного техногенезу) каскадні ландшафтно-геохімічні системи (КЛГС), а на необхідному віддаленні (вододіли рік Сейм і Оскіл) – фонова ландшафтно-геохімічна система. Основні характеристики мережі рельєфу субводозборів – елементів множин КЛГС приведені в таблиці 2.23. Позначимо відповідно виділені території, як КЛГС “А”, КЛГС “Б” і КЛГС “В”. Перша і друга системи є імпактними, третя – фоновою. У світлі зроблених вище методичних допущень, кожну територію розглядаємо як каскадну ландшафтно-геохімічну систему – множину субводозборів (КЛГС – МСВ).
Кожна КЛГС – МСВ являє собою систему відкритого типу з напрямком міграції хімічних елементів від автономних алювіальних ландшафтів по ланках каскадного ландшафтно-геохімічного ланцюга до високопорядкових тальвегів долинно-балкової мережі. Напрямки міграції і площинна геохімічна контрастність детерміновані характерною будовою мережі рельєфу в межах КЛГС – множин субводозборів. Проаналізувавши характеристики МР, для КЛГС “Б” можна припустити найбільш “доцентрову” спрямованість водного і гідрохімічного стоку (до заплави р.Чуфичівка), для КЛГС “В” - найбільш “відцентрову”, розсіяну. КЛГС “А” займає проміжне положення, як, втім, і по величинах інтегральних ухилів субводозборів. Однак цій КЛГС властиві найбільші значення відносних висот і порядків СВЗ (табл. 2.23).
Деякі із визначень у таблиці (наприклад – характеристика СПП) будуть пояснені трохи нижче.
Для району досліджень характерні лісостепові ландшафти з чергуванням степових чорноземних ділянок Са
- класу з територіями, раніше зайнятими лісами. Переважну частину земель займають антропогенні геохімічні ландшафти, що включають: 1) агроландшафти (рілля, косовиця, пасовища); 2) штучні водойми; 3) власне антропогенні – селітебно-промислові, гірничо-видобувні і переробні [267].У межах кожної з трьох ділянок досліджень було відібрано по декілька сот зразків у різних ґрунтових горизонтах. Нами розглядалася горизонтальна (ландшафтна) міграція хімічних елементів в орному-підорному горизонтах (0-40 см) ґрунтового профілю. Така ж глибина відбору витримувалась і для інших видів антропогенних ландшафтів – селітебних, штучних, які відрізняються від агроландшафтів особливостями міграції, концентрації і розсіювання хімічних елементів.
Наше теоретичне припущення про те, що швидкість масообміну залежить від структурного положення даної точки рельєфу (тобто положення відносно елементів структурної мережі рельєфу - сусідніх тальвегу та вододілу) [28, 139], добре узгоджується з підсумками емпіричних досліджень залежності розміру твердого стоку у межах схилу від порядків тальвегу та вододілу, що обмежують цей схил [268].
Беручи до уваги зв'язок транзиту хімічних елементів із дрібнодисперсною частиною продуктів схилового змиву, при розрахунку їх горизонтальної (ландшафтної) міграції, з метою формалізації визначення цього показника, виникла необхідність обґрунтування величини, яка кількісно характеризує потенціал переносу в будь-якій точці субводозбору залежно від її місцеположення.
Структурний потенціал геохімічного переносу. Відомо, що у фізичному розумінні потенціал - це величина, яка характеризує снагове поле у деякій точці відносно вибраної системи координат. У цьому разі певне значення, що вказує на "схильність" даної точки в границях певної КЛГС як сукупності субводозборів до інтенсивного (або неінтенсивного) хемоміграційного процесу (масопереносу) залежно від близько розташованих елементів мережі рельєфу (тальвегу та вододілу), доцільно вважати структурним потенціалом переносу (СПП) [28, 140, 266]. Ця величина визначається наступним чином:
, (2.4.10)де
- порядок головного тальвегу у субводозборі (яру, балки, долини); 
- середнє значення порядку вододілів, які складають межу цього субводозбору (останній може бути обмежений вододілами одного або різних порядків); 
- площа даного субводозбору. Величина 
, у свою чергу, буде одержана з такого співвідношення:
, (2.4.11)де
- сумарна довжина вододілів порядку 
, який змінюється від 1 до n; n - найбільше значення порядку вододілу, що являє собою частину границі даного субводозбору, якщо останній обмежений різнопорядковими вододілами. Очевидно, що у розрахунках по (2.4.10) та (2.4.11) використовується впорядкування сітки вододілів за відомою "залежною" (з впорядкуванням сітки тальвегів) схемою (дивиться підрозділ 2.2.3 роботи). Тоді визначення
відносно вказаної суми добутків до відповідної сумарної величини у знаменнику виразу (2.4.10), на нашу думку, цілком коректно здійснювати окремо для кожного субводозбору певної КЛГС.Практичні приклади розрахунків за виразами (2.4.10) і (2.4.11) впроваджувалися по трьох регіональних об'єктах, що згадувалися вище. Вони умовно позначені як КЛГС "А" та "Б" - імпактні ландшафтно-геохімічні системи і КЛГС "В" – фонова (рис. 14-В, табл. 2.23). Охарактеризуємо їх коротко.
КЛГС "А": Вододіл р. Оскіл та її притоки (р. Оскілець) – верхів’я водозбору р. Оскіл - водозбір р. Оскілець. Загальна площа - 68 км
. Визначено 7 субводозборів 3-4 порядків, по яких величини СПП змінюються у межах від 0,45 до 1,08. Головні джерела техногенного впливу - Губкінський та Старооскільський промвузли, великі автотраси, значний агропромисловий комплекс.КЛГС "Б": Вододіл рр. Оскілець та Чуфічевка - водозбір р. Чуфічевка. Загальна площа - 39 км
. Визначено 7 субводозборів 2-3 порядків, по яких величини СПП змінюються у межах від 0,50 до 1,98. Головні джерела техногенного впливу - Губкінський промвузол з підприємствами (Лебединський гірничо-збагачувальний комбінат, комбінат КМА-Руда та інші. КЛГС "А" та "Б" мають спільну границю. КЛГС "В”: Вододіл Сейм та Оскіл - водозбір р. Донецька Сейсмиця. Загальна площа - близько 20 км
.Було визначено 7 субводозборів 2-3 порядків, по яких величини СПП змінюються у межах від 0,42 до 1,32. Значні техногенні джерела відсутні. Фонова КЛГС визначена на відстані кількох десятків км від імпактних КЛГС. Взагалі, по трьох ділянках було відібрано та визначено на вміст макроелементів та важких металів близько трьох тисяч ґрунтових зразків, на підставі чого нами була розроблена загальна схема геохімічних ландшафтів району досліджень [251].
При модельних розрахунках нами проводилися певні паралелі між поняттям СПП і відомою характеристикою "потенціалу транзиту твердого стоку" [269], а форма та щільність зв'язку між показником, на який ми посилаємося, та обсягом транзиту делювія оцінювалася із схожих міркувань [270].
Аналогічним чином нами визначалися взаємозалежності між величиною СПП, з одного боку, та деякими ґрунтовими характеристиками (вміст гумусу, кислотно-лужна характеристика - показник рН) і кількісним складом хімічних елементів (кальцію та важких металів) у ґрунтовому покриві субводозборів, з другого боку. Розраховані зв'язки демонстрували емпіричне підтвердження регулюючої ролі мережі рельєфу у процесі формування хемоміграційної структури ландшафтів. Відмінності у будові флювіальної мережі по кожній із вказаних КЛГС зумовлюють різну міру зв'язку між геохімічними показниками та комплексними характеристичними параметрами рельєфу водозбору (структурний потенціал переносу; середній нахил поверхні субводозбору, розрахований з використанням характеристик морфології-морфометрії рельєфу – табл. 2.23).
Було доведено емпірично, що геохімічні характеристики у будь-якій точці ґрунтового покриву в межах певного субводозбору залежать від головних морфометричних показників рельєфу - довжини схилу та величини нахилу поверхні. Ця залежність має нелінійний характер, а її величина добре описується кореляційним відношенням. Математична форма зв'язку між кількісним складом хімічних елементів (у першу чергу – кальцію та важких металів – табл. 2.18-20) у ґрунті та морфометричними показниками у певній точці поверхні субводозбору знаходилася аналітичним способом на основі дисперсійного аналізу - визначенням девіат неадекватності та залишкової випадкової мінливості.
Було з'ясовано, що емпіричний ряд показників вмісту хімічних елементів у ґрунті залежно від морфометричних характеристик рельєфу (крутизни та довжини схилу) може бути визначений через уведення поняття рельєфозалежного фактора міграції (РФМ), що моделювався методом згладжування функцією з трьома розрахунковими параметрами, які були одержані із ряду експериментальних даних щодо вмісту хімічних елементів (у логарифмічному масштабі) та за морфометричними характеристиками рельєфу:
, (2.4.12)де
- розрахунковий вміст хімічного елемента 
у ґрунті; 
- крутизна схилу у точці визначення вмісту хімічного елемента (градуси) – визначалася за морфолого-морфометричними характеристиками; 
- відстань від найближчого вододілу (довжина схилу) до точки визначення вмісту хімічного елемента (метри); е - основа натурального логарифма;
a, b, c - розрахункові регіональні коефіцієнти – всі визначалися на підставі статистичних показників вмісту хімічного елемента у ґрунті - табл. 2.24-26;
SP - величина СПП в субводозборі, яка є коригуючим множником значення, здобутого після потенціювання (у квадратних дужках знаходиться вираз, за яким це значення розраховується).
Величина СПП приймається єдиною для всієї площі субводозбору, а показники
та у його межах звичайно будуть коливатися.Комп’ютерне моделювання ландшафтно-геохімічної міграції. При порівнянні експериментальних даних за вмістом хімічного елемента у ґрунті (табл. 2.24-26) з аналогічними величинами, розрахованими за (2.4.12) для першого із вказаних регіонів (привододільна частина рр. Оскіл та Сейм - рис. 14-В)), виявлено, що коефіцієнти даного виразу характеризують найбільш імовірний розподіл того чи іншого хімічного елемента у ґрунтовому шарі на території репрезентативного (для даної КЛГС) субводозбору, на протязі ділянки "вододіл - тальвег".
Рельєфозалежний фактор міграції, який визначається шляхом моделювання, є домінантою міграційного процесу саме у межах даної ділянки. Враховуючи це, моделювався розподіл Ca та Fe як топоморфних елементів геохімічного ландшафту і ряду мікроелементів (важких металів), як пов'язаних з фактором техногенного впливу, у межах певного "середнього схилу" по кожній з КЛГС.
Для відповідної апроксимації за (4.12) використовувалися, як правило, результати аналізу на вміст хімічних елементів ґрунтових зразків, відібраних у межах ландшафтно-геохімічних профілів, на протязі "вододіл - тальвег" (або "елювіальний ландшафт - супераквальний ландшафт"), а за допомогою програмного забезпечення порівнювався емпіричний розподіл даного хімічного елемента із теоретичною моделлю розподілу по схилу тальвегу, побудованою на підставі зазначених вище принципів.
При визначенні закономірного або незакономірного (випадкового) розподілу вмісту хімічного елемента протягом схилу річкової долини приймалися до уваги результати та висновки досліджень, близьких за характером, але, зроблених у тому числі й для районів інтенсивного техногенного впливу [268-270]. Для вірогідності порівняння розподілу хімічного елемента цей показник визначався у межах кожної з трьох КЛГС по одному і тому ж ґрунтовому різновиду - чорнозему типовому.
Розраховані показники вмісту хімічних елементів по схилах долинно-балкової мережі у імпактних КЛГС мали більш закономірний характер. Ці показники зростали в напрямку тальвегів і знаходилися у оберненому зв'язку з крутизною поверхні. У фоновій КЛГС розподіл вмісту цих самих хімічних елементів по схилах мав по декілька максимумів. Встановлене можна пояснити певною стадією деградації ґрунтового шару у зоні активного техногенезу (імпактні КЛГС “А” і “Б”), яка виявляється в інтенсифікації міграції хімічних елементів вниз по ґрунтовому профілю та за межі елювіальних ландшафтів у складі горизонтального переносу.
Також треба зазначити, що фонова КЛГС “В” має у середньому найменші величини СПП по субводозборах (табл. 2.23), отже, РЗФ по ланках ландшафтно-геохімічного ланцюга тут має бути вираженим найменшим чином.
Водночас, цей фактор повинен мати однакову спрямованість з техногенним впливом у межах імпактних КЛГС, якщо виходити з відповідних величин СПП по їх субводозборах (табл. 2. 23).
Достатньо схожі висновки можна зробити через впровадження моделювання за допомогою саме цього програмного забезпечення, ПЗ РП, щодо міграції забруднювачів в басейні водозбору р. Чорна (рис. 15-В, 16-В) – тестовому водозборі, на який ми вже не раз посилалися в цій монографії.
Емпіричний матеріал щодо розподілу хімічних елементів у ґрунтовому шарі другого регіону - басейну р. Чорна - в нас був майже відсутній окрім результатів обробки кількох сотень зразків точкового відбору ґрунту та рослинності, що отримані в рамках виконання відповідної регіональної НДР [271]. Тому для повноти картини дослідження в програмному забезпеченні MS DOS були розроблені відомі “моделі ландшафтно-геохімічних аналогій” [272-274], і це дозволяло певною мірою застосовувати встановлені закономірності розподілу у прикладі, що надавався вище (рис. 14-В) із поправкою на те, що замість типового чорнозему розглядається ґрунтовий шар чорнозему гірського та каштанових ґрунтів.
На підставі всього викладеного впроваджувалося моделювання РЗФ ландшафтно-геохімічного забруднення. По-перше, на правобережжі басейну р. Чорна, оскільки для антропогенного об’єкта лівобережжя виявилося недостатньо первинних даних (рис. 15-В), а потім, за умовою застосування додаткової інформації – для обох частин басейну (рис. 16-В).
Процедури моделювання різноманітних компонентів довкілля водозборів як наприклад, розглянутого в цьому підрозділі моделювання міграції хімічних елементів у ґрунтовому шарі, забезпечує передумови впровадження просторового гідролого-геоморфологічного аналізу. Звичайно, характер таких передумов треба відрізняти від, наприклад, значення системного аналізу флювіального рельєфу як передумови моделювання водозборів (див. підрозділ 2.1.1).
Підґрунтя змісту такого ствердження полягає у тому, що моделюючи гідрологічний режим місцевості, можна одержати, наприклад, значення територіального розподілу потужностей та швидкостей поверхневого стоку, і, таким чином, перейти до вирішення дійсно екологічних питань.
У разі ландшафтно-геохімічних досліджень відносні висоти рельєфу (місцеві бази денудації) характеризують різні гіпсометричні рівні його мережі. Ці рівні поділяють каскадну ландшафтно-геохімічну систему на ряд елементарних ландшафтно-геохімічних систем. Межі гіпсометричних рівнів визначають, як правило, порогові величини поверхневого стоку у фазі його максимуму.
Б
еручи до уваги, що геохімічна контрастність створюється за рахунок переміщення твердого матеріалу та розчинених речовин у межах різних рівнів рельєфу, моделювання флювіальної мережі водозбору є першим кроком у з'ясуванні головних напрямків транзиту твердого стоку та пов'язаних з ним забруднюючих речовин. Моделюючи гідрологічний режим, та задаючи розрахункові регіональні коефіцієнти розподілу вмісту хімічних елементів у ґрунтовому покриві, можна одержати побудовані автоматизованим способом карти ареалів розсіювання техногенних речовин. Відповідна опція діалогового меню “Contamination” (“Забруднення”) існує у рамках підсистеми “Структурний Аналіз” програмного забезпечення MS DOS, та відображена на ілюстрації, яка дає уявлення про ГІК цього пакета (див. рис. 16-В).
Існуюча можливість зберігання у спеціалізованій БД різномасштабної інформації про рельєф та те, що кожний субводозбір більшого річкового басейну може бути дослідженим незалежно у необхідному масштабі, має особливе значення при вивченні міграції забруднюючих речовин по ландшафтно-геохімічних системах різного рангу. Саме ця можливість допускає автоматизовану побудову карт рельєфозалежного фактора міграції (величин СПП та відповідних регіональних коефіцієнтів) й карт просторового розподілу забруднень ґрунтового покриву.
Даний розподіл, таким чином, значною мірою буде обумовлений регіональними особливостями морфології флювіального рельєфу. Визначення подібних зв’язків, що свідчать про рельєф як про геоекологічний чинник, є головним завданням екологічної геоморфології – предметної галузі, яка окремо загадувалася у вступі до цієї книги.
Особлива роль рельєфу та геоморфологічних процесів у функціонуванні й розвитку інших складових природно-антропогенного довкілля за умовою постійного зростання впливу господарської діяльності людини – у центрі уваги екологічної геоморфології, що підтверджується фундаментальними [275, 276] й спеціалізованими дослідженнями в цій предметній галузі [277-279].
Вважаємо, що багато із того, що вже викладене в четвертому розділі другої частини книги цілком відповідає всім вимогам, які пред'являються саме до еколого-геоморфологічних досліджень.