Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому
| Вид материала | Документы |
- Учителі-предметники знайдуть тут необхідну для роботи інформацію: методичні рекомендації,, 46.42kb.
- Інтернет у законодавчому полі України, 76.67kb.
- 1. Передумови виникнення науки управління, 183.69kb.
- Політична психологія. 2003 Political Psychology, 160.54kb.
- Визначення понять, 168.54kb.
- Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «впевнений старт», 513.76kb.
- 5 Запаси, критерії їх визнання, оцінка в балансі, класифікація, 258.01kb.
- Проблема корупції: боротьба чи імітація?, 82.71kb.
- Метаф, 105.31kb.
- Яким чином відображається в податковій звітності нарахована сума амортизації основних, 20.28kb.
В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи, і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».
Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»
Окреслимо кілька конкретних порад, які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.
- Для дитини Ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.
Ваша дитина обов’язково буде говорити так, як Ви.
- Дитина успішніше засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють.
Виявляйте готовність слухати.
Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.
- Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
- Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
- У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії.
Поважайте її неповторність.
- Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її, але не підштовхуйте.
- Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкати руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.
- Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.
- Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини.
Гра – це провідна її діяльність, це її робота. Л. С. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».
- Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.
- Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.
- Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтесь його виконання обов’язково (всі члени родини).
- Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.
- Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини.
- Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.
Початок навчання дітей у школі завжди піднімає багато питань. Яким воно буде? Як вони адаптуються у новому житті? З яким настроєм почнуть навчання? Питання, які непокоять усіх: і вас, і, звичайно, нас.
Сьогодні нам хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач, подумати разом,, чи розуміємо ми, що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.
На жаль, батьки часто болісно сприймають невдачі своїх дітей у навчанні, надмірно турбуються. Іноді їх охоплює відчай через погану оцінку, отриману дитиною, вони навіть не думають про те, що це тимчасове явище, що оцінка може бути суб’єктивною (вчитель теж помиляється), що дитина втомилася або не дуже зрозуміла завдання, оскільки швидкий темп роботи зашкодив цьому.
Отже, виникає проблема: в класі труднощі, вдома – непорозуміння.
Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?
Ось кілька порад. Спробуйте!
- З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
- Не підганяйте, розраховувати час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили – провини дитини в цьому немає.
- Обов’язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
- Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.
- Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитися до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
- Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень на кшталт: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» та таке інше. У дитини попереду – важка праця.
- Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще запитайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
- Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід – зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільниться від психологічного напруження.
- Якщо дитина замкнулася в собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
- Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
- Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
- Пам’ятайте, що телевізор – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивиться тільки дитячі передачі.
- На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос.
У І і ІІ чверті краще це робити щовечора, а в ІІ півріччі контроль можна зменшити до 2 – 3 разів на тиждень.
14. Перевіряти не значить «робити замість» - ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов’язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам’ять, було вивчено добре: точність виконання завдань – важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.
15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року – період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.
16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
17. У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
18. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
19. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. В І чверті дитина повинна спати не менше 10 11 годин, потім сон можна скоротити до 9 – 10 годин.
20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини – одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.
21. Знайте, що навіть великі діти (7 – 8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, спокійно заохочуючи її.
22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддавайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.
23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального року.
24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.
Як зберегти інтерес дитини до навчання? Син охоче пішов до школи, в перші дні із задоволенням виконував домашні завдання. А зараз, бачу, шукає будь-який привід, аби хоч трохи відтягнути час виконання роботи.
Велике схвалення вже сама постановка питання з боку батьків: це свідчить про розуміння ними того, що тільки спільними зусиллями – школи та родини – можна допомогти дитині адаптуватися до шкільних вимог і стати справжнім учнем. Так, стати справжнім учнем, бо завдання навчання шести річок – готувати дітей до ролі учня, формувати основні компоненти навчально-пізнавальної діяльності для оволодіння основами наук в наступних класах, і серед них – бажання і вміння вчитися, потреба в пізнанні, у самовдосконаленні. Навчання за примусом дає протилежні наслідки: дитина може незлюбити уроки, книги, школу. Ось чому той інтерес, з яким вона прийшла до школи, треба не тільки зберегти, а й поширити, поглибити. Як це зробити? Слід виходити з тих конкретних завдань, які стоять перед вчителем:
- дитина має навчитися не тільки читати, а й розуміти зміст прочитаного; передавати думки й почуття, що складають зміст оповідання, вірша. Доцільно не тільки тренувати її в техніці читання, а й поставити ряд запитань, з відповідей на які ви дізнаєтеся, чи зрозуміла дитина текст: про що розповідає автор? Чому саме так вчинив герой оповідання? Які почуття викликають у нас його вчинки? Чого вчить нас автор оповідання тощо;
- дитина повинна вміти виділяти окремі ознаки і встановлювати зв’язки між ними, тобто аналізувати предмет, порівнювати з іншим, знаходити схожі та відмінні риси, бачити, що є спільного в предметах, вміти описувати їх, об’єднувати в групи за суттєвими ознаками тощо.
Наприклад, дитину можна запитати, з яких елементів складається буква, яку вона вивчає, запропонувати порівняти її написання з написанням вивченої раніше, назвати її ознаки: голосна – приголосна, дзвінка – глуха, велика – мала тощо, знайти її в словах (або придумати слова, де вона стояла б на початку, в середині або в кінці слова);
- дитина вчиться висловлювати свої думки, мислити, розмірковувати, робити висновки, наприклад про результати своїх спостережень або про спосіб розв’язання конкретного завдання. Частіше запитуйте у дитини, чому саме таку дію треба робити? Чому саме так треба виконувати завдання? Як ти здога –
дався тощо;
- пошук відповідей на поставлені запитання сприятиме розвитку мислення, кмітливості, спостережливості учнів.
Зробимо висновок: батькам слід звернути увагу не лише на кінцевий результат – виконала чи не виконала дитина завдання, але й на те, як вона зрозуміла кінцеву мету цього завдання, в який спосіб вона його виконувала, відзначити навіть маленькі успіхи, просування вперед порівняно з учорашніми результатами. І не слід перетворювати бесіду з дитиною в суворий контроль. Навпаки, поглядом, інтонацією, мімікою виявляйте зацікавленість справами дитини, викликайте радість пізнання, виховуйте почуття власної гідності, самоповаги, усвідомлення того, що її цінують, розуміють.
На батьківських зборах вчителька повідомила, що раз у квартал перевірятиме техніку читання у наших дітей. Що таке техніка читання і як можна досягти гарних успіхів?
Читання має дві характеристики – зовнішню і внутрішню. Зовнішня – це саме техніка читання, а внутрішня – змістова інтерпретація тексту, що і визначає рівень розуміння прочитаного.
Техніка читання передбачає якісне промовляння написаного, заміну буквеного знаку, який дитина бачить, його звуковою назвою, чіткість застосування правил читання.
Про рівень розуміння прочитаного можна судити лише за результа - тами відтворення тексту в усній чи графічній формі.
Показником того, як розуміє дитина прочитаний текст, є й результа - ти її продуктивної діяльності – малюнки. Малюкам можна запропону - вати намалювати те, про що вони дізналися з тексту. Або, за наявності ілюстративного матеріалу, запропонувати дібрати картинки, що відповідають змісту прочитаного.
Вправи з розвитку техніки читання дуже різноманітні. Виразне читання вголос з поступовим збільшенням кількості слів у реченні досить ефективно впливає на формування читацьких навичок. Виконання цієї вправи можна розпочати з читання словосполучень. Причому, приклад правильного, виразного читання подає дорослий. Особливу увагу слід звернути на читання окличних і запитальних речень.
Для відпрацювання техніки читання читача-початківця доцільно попередньо ознайомити зі словами, що зустрічатимуться в тексті: як з їх звучанням, так і з зоровим образом. Можна використовувати вправи такого характеру – дитині пропонують ознайомитися з текстом і прочитати його спочатку про себе, а потім – уголос, або знайти і про –
читати відповіді на запропоновані запитання. Потрібно привчати і до того, що час занять обмежений, тому треба старатися виконати завдання швидко, не розтягуючи його на години.
Аби дитині було легше відтворити текст, необхідно відразу привчати її до того, що він обов’язково обговорюватиметься, отже, слухати і читати його потрібно усвідомлено. Установку типу: «Слухай уважно, потім будемо переказувати» - давати не варто, тому що діти у такому разі стараються запам’ятати, не дуже вслухаючись в текст, і тримають в пам’яті або його назву, або першу фразу. Недоцільним є й прочита – ння тексту багато разів підряд. Обговорення має проводитися одразу після першого прочитання, а потім можна читати для уточнення деталей.
Але головне – це ставлення дорослого до дитини і стиль спілкування з нею. Малюк має право на помилку і на те, щоб її виправити. Ваша похвала за успіх, за прагнення подолати перешкоду, створення ситуації, за якої у дитини з’являється мотивація досягнення позитив – ного результату, і будуть запорукою успіхів у подальшому навчанні.
Скільки разів удома треба читати текст з шестирічками?
Іноді вчителі дають завдання додому прочитати слова, текст 5, 6, 10 разів. Але якщо у дитини не сформована навичка усвідомленого читання, то механічне прочитання, як правило, нічого не дає. Так, дитина, прочитавши текст задану кількість разів, відрапортує: «Мамо, я прочитав 10 разів, можна йти гуляти?» А коли мама запитає: «А про що йдеться в тексті?», може відповісти: «Зараз прочитаю і скажу».
Доцільніше запропонувати дитині прочитати текст, відповісти на запитання до нього або переказати, у випадку виникнення ускладнень запропонувати прочитати уважніше ще і ще раз. Малюк повинен усвідомлювати, для чого він перечитує текст кілька разів і що це не покарання, а необхідність.
До речі ще раз про покарання дітей. Читання ніколи не повинно виступати методом покарання типу: «Ти негарно поводився, будеш читати 10 разів» тощо. За таких методів у дитини ніколи не сформується позитивне ставлення до книги, читання.
Читання дитини – процес сприймання, розуміння і відтворення в усній (монологічне мовлення – переказ) або графічній (малювання, умовні позначки) формах змісту прочитаного.
Готовність до читання – це загальний психічний стан дитини, що виявляється в здатності виконувати дану дію. Ця готовність базується на ряді чинників:
- рівень володіння дитиною аспектами української мови і
мовлення, знання яких забезпечить їй успішність комунікації за допомогою даного виду мовленнєвої діяльності. Цей момент є дуже важливим, особливо в умовах двомовності;
- загальна культура дитини, її вікові особливості, загальні
знання, які забезпечують розуміння змісту прочитаного тексту;
- рівень розумового розвитку дитини. Для того, щоб оволодіти принципом звуко-буквеного складу мовлення, вона має певною
мірою абстрагуватися від безпосередньо даних явищ, бути здатною до умовисновків на основі аналізу, синтезу, класифікації, порівняння елементів мовленнєвої діяльності, як то звуків, букв, складів, слів, речень, володіти принципами перенесення явищ, що спостерігаються, з однієї ситуації в іншу;
- певний розвиток вольових якостей дитини, необхідних для
того, аби подолати перешкоди, що стоять на шляху отримання певних знань, уміння зосередитися на завданні, запам’ятати найбільш важливе тощо;
- свідома готовність дитини вчитися.
Це та психологічна база, що повинна бути достатньо сформованою у кожної дитини до моменту її систематичного предметного навчання.
Формування готовності до систематичного читання на уроках в школі передбачає ряд моментів в навчанні шестирічок. Процес оволодіння складною навичкою читання починається з оволодіння окремими її компонентами. Ефективність опанування цієї навички залежить від ступеня сформованості кожного з них. Що ж це за складові?
- Уміння чути і правильно виділяти (аналізувати) звуки живого
мовлення, тобто усвідомлювати окремі звуки в слові, вміння виконувати звуковий аналіз і синтез (наприклад, пропонуємо дитині послухати слово «Маша» і сказати, які звуки малюк чує, який перший, другий, третій і четвертий звук). Виділення звуків зі слів на початковому етапі навчання викликає у шестирічних учнів великі труднощі. Виникають перші помилки: заміна одного звука іншим, об’єднання звуків (наприклад, слово «каша», за твердженням деяких малюків, має два звуки – «ка» і «ша»).
- Уміння співвідносити ці звуки з буквами, тобто дитина повинна
усвідомлювати, що кожному звуку мовлення на письмі відповідає якась буква (або: звук мовлення ми замінюємо на відповідну йому букву), звуки мовлення ми чуємо, а букви бачимо, читаємо і навпаки, кожна буква позначає певний звук і при читанні ми озвучуємо букву відповідним звуком. Букви дітям шостого року життя на перших етапах навчання в більшості випадків незнайомі і зв’язок «буква – звук» ще не сформований. Тому впізнавання букви затримується. Не відпрацьований звуко-буквений зв’язок гальмує становлення процесу читання.
- Уміння озвучувати букву в слові (по буквене читання),
об’єднувати (синтезувати) звуко-букви у склади (поскладове читання). Для дітей цього вікового періоду є незвичним злиття букв у склади, прочитання слова, речення. На перших етапах становлення дитячого читання слова сприймаються ними як простий набір букв, спрацьовує механізм зіставлення кожної букви, а не їх комплексу. Механізм зіставлення комплексу букв діятиме тоді, коли саме слово стане звичним дитині, коли його образ увійде в довготривалу пам’ять малюка, як ціле, що має мовне значення. Поки що слова сприймаються як набір букв, що діють на дитину як фізичні подразники.
Всі ці чинники впливають на швидкість протікання процесу формування навички читання і розуміння прочитаного. Але, як правило, до кінця навчального року шестирічні діти вже опановують читання словами і розуміють те, що читали. Розуміння прочитаного – кінцева мета читання.
Про рівень розуміння прочитаного можна судити лише за результатами відтворення тексту в усній чи графічній формі. Існують показники, за якими можна визначити рівень розуміння дітьми тексту за допомогою його словесного відтворення.
СТУПЕНІ РОЗУМІННЯ ПРОЧИТАНОГО:
- Повне, точне розуміння загального змісту і деталей тексту.
- Досить точне і повне розуміння загального змісту тексту з
деякими несуттєвими неточностями в розумінні його деталей.
- Неповне, неточне розуміння, коли зрозумілий тільки загальний
зміст, а в деталях тексту виявляється багато неточностей або коли деякі деталі тексту зрозумілі неправильно.
- Фрагментарне розуміння тексту, розуміння окремих деталей
тексту при нерозумінні його загального змісту.
- Нерозуміння тексту.
У початковій школі традиційно визначають швидкість прочитання дитиною буквених знаків за хвилину. Визначимо зміст цього поняття і доцільність його використання. З даних психологічних досліджень відомо, що продуктивність будь-якої діяльності визначається кількістю виконаної роботи за певний період часу. Виконана робота має бути задовільною за якістю і посильною для того, хто її виконує. Продуктивність читання визначається кількістю матеріалу, прочитаного за певну одиницю часу з високим рівнем розуміння прочитаного. Вона залежить від ряду умов, у тому числі й від швидкості читання. Швидкість читання особливо тісно пов’язана з віком дітей, етапом навчання їх читання й індивідуально-типологічними особливостями. Дітей поділяють на тих, хто читає повільно, нормально і швидко. Існувала й думка, що швидкість читання визначає швидкість розуміння тексту – кінцеву мету читання і основний його показник. Тоді й виник показник – вміння за хвилину читати певну кількість слів. Нині більшість психологів і педагогів дотримується думки, що розуміння прочитаного не залежить від швидкості читання. Швидкість читання сама по собі не має ніякої цінності. Вона має значення лише в співвідношенні з рівнем розуміння прочитаного. І для тих, хто починає читати (в нашому випадку шестирічних дітей), оптимальною є та швидкість читання, яка притаманна дитині при говорінні. Тому для дитини з флегматичним типом темпераменту оптимальним буде уповільнене читання, для холерика – швидке, для сангвініка – нормальне. Головне, що дитина зрозуміла з прочитаного, адже можна прочитати за хвилину велику кількість знаків і нічого не зрозуміти, і навпаки. Тому істина криється у вислові: «Не багато читай, а багато розумій». Дітей сьомого року життя, коли вони ще не мають певних досягнень в оволодінні технікою читання, не слід підганяти при читанні. Доцільно налаштувати їх на більш якісне сприймання і на більш глибоке оволодіння змістом прочитаного.
Навчати дітей техніки швидкого читання рекомендується з першого класу школи. Передбачається поступове збільшення кількості слів, прочитаних про себе і вголос. Також визначаються етапи раціонально-
го читання в початковій школі: попередній, основний і етап закріплення і розвитку швидкості читання.
У дітей шостого року життя ми тільки формуємо готовність до оволодіння на наступних етапах систематичними навичками читання.
Варто звернути увагу і на психотравмуючу ситуацію для дітей під час
перевірки швидкості читання. До нас в лабораторію звернулася мама з шестирічним хлопчиком, якого вчителька зарахувала до розряду розумово відсталих, оскільки він не вмів читати на швидкість. Дитина була нормально розвиненою, але коли бачила в руках секундомір, просто замикалася і не могла вимовити й слова, наступав спазм м’язів. Скажіть, чи варто заради цифр, які ні про що не говорять, ризикувати здоров’ям дітей? А чи варто принижувати дітей і батьків, вивішуючи результати перевірки для огляду. Кожному батькові хочеться бачити високі показники, але малюки тільки вчаться і не завжди виходить так, як того бажають матуся і татусь.
Отже, оптимальною для шестилітніх дітей є та швидкість читання, при якій дитина розуміє прочитане на достатньому рівні.
Вміння читати і швидкість читання, як ми зрозуміли, є необхідними і показовими для пізнавального розвитку, але не основними його по – казниками. За нашими дослідженнями, швидкісне читання може бути у шестилітніх і чисто механічною дією, в основному продуктом пам’яті, а не глибоко усвідомленою дією, яка вимагає активної розумової роботи. Більш надійним показником є ступінь узагальненості і системності знань, їх гнучкість. Також вагомим показником є оволодіння раціональними прийомами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, тобто внутрішніми логічними механізмами мислення. На кожному етапі навчання є певні методи і прийоми, які сприяють підвищенню ефективності розуміння прочитаного тексту.
Але все-таки слід пам’ятати: найголовнішим у навчанні шестирічок читання є створення соціального середовища, яке стверджувало б для дитини значимість її результату.
Процес оволодіння шестилітками навичками читання буде ефективним тоді, коли він приноситиме радість успіху, відкриття, відчуття, що вони займаються серйозною, важливою справою, і тоді, коли дитина бачитиме, що в результатах її читання зацікавлені дорослі. Важливо, щоб дорослий з цікавістю слухав, як читає дитина, розглядав намальоване, написане, виявляв здивування, захопленість, співчуття з приводу написаного, намальованого, розказаного дитиною, ставив запитання, які давали б дитині можливість відчути необхідність свого читання. Без справжньої зацікавленості дорослого, його бажання навчити, а не оцінити результати читання дитини, будь-яка методика буде малоефективною.
При проведенні констатуючого експерименту ми отримали дані, за якими 13,2% дітей пов’язали навчання читання з мотивом уникнення покарання або як міру покарання. Характерними були відповіді типу: «Читати і писати треба, щоб не покарали», «Я читаю і пишу, коли погано себе поводжу або щось розіб’ю», «Дорослі читають нам, коли ми погано себе поводимо, щоб не бігали і швидше засинали». То про яку любов до книги, до читання можна говорити у майбутньому, якщо з дитинства ці малюки вже несуть негативне ставлення до цього виду діяльності.
Отже, педагогічний процес, що допоможе дитині у шестирічному віці оволодіти читанням як засобом пізнання нового і засобом спілкування за допомогою знакової системи, підсилює свою гуманну сутність ще й тим, що примножує можливості для стосунків співробітництва між дітьми і дорослими, допомагає виявити творчі здібності, індивідуальну неповторність, виступає як засіб самоствердження особистості дитини.
