Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Демонстрування опудал птахів.

Лабораторні роботи

№8. Вивчення зовнішньої будови птахів.

№9. Вивчення особливостей будови скелета птахів.

Тема 10. Ссавці Загальна характеристика класу Ссавці. Особливості життєдіяльності ссавців. Різноманітність ссавців. Сезонні явища у житті ссавців, їхня поведінка. Роль ссавців у екосистемах, їх значення для людини. Тваринництво. Охорона ссавців.

Учень:

називає: загальні ознаки класу Ссавці;

наводить приклади видів ссавців фауни України; ссавців, що поширені в його регіоні; ссавців що потребують охорони; свійських ссавців; пристосування ссавців у будові, процесах життєдіяльності, поведінці до різних середовищ снування;

розпізнає: ссавців найважливіших рядів; органи ссавців на малюнках та препаратах; деякі види ссавців у природі;

розповідає про спосіб життя ссавців; особливості поведінки ссавців; різноманітність зв'язків ссавців із середовищем існування; сезонні явища у житті ссавців; розмноження та розвиток ссавців, турботу про потомство

пояснює: особливості життєдіяльності ссавців у зв'язку зі способом життя; значення ссавців у природі та житті людини;

спостерігає за: поведінкою свійських та диких ссавців; сезонними змінами в житті ссавців;

розповідає: про особливості ссавців для обґрунтування заходів їх охорони; для утримання ссавців у штучних умовах та використання у сільському господарстві;

робить висновок: про значення ссавців у екосистемах та в житті людини.

Пізнавальна діяльність: вчити аналізувати, виділяти суттєві ознаки класу ссавці на прикладі конкретних представників (малюнки, опудала);

порівнювати:

особливості пристосування конкретних ссавців деяких рядів до середовища існування;

пояснювати ускладнення будови і процесів життєдіяльності ссавців порівняно з плазунами; пристосування ссавців у будові, процесах життєдіяльності, поведінці до різних середовищ снування;

формувати

цілеспрямованість, самоконтроль під час спостереження за поведінкою свійських та диких ссавців;

вчити здійснювати логічні умовиводи щодо ролі ссавців в екосистемах, про необхідність охорони ссавців людиною.

Демонстрування препаратів та опудал ссавців.

Розділ V111. Організм і середовище існування.

Тема 12. Організми і середовище існування

Вплив чинників середовища на тварин. Етичне ставлення людини до інших видів тварин. Взаємовідносини людини з іншими видами тварин. Охорона тваринного світу. Червона книга України. Природоохоронні території.

Учень:

називає:; заповідники та заповідні території України;

наводить приклади:

пристосування тварин до впливу різних чинників середовища (температури, освітленості, вологи);

форм співіснування організмів в угрупуваннях; впливу людини на тваринний світ;

характеризує:взаємодію організмів між собою і середовищем життя; роль тварин у природі; значення тварин у житті людини;

робить висновок:

про ускладнення тваринного світу в процесі еволюції.

Пізнавальна діяльність: вчити розуміти сутність пристосування тварин до впливу різних чинників середовища ( температури, освітленості, вологи);

форм співіснування організмів в угрупуваннях; впливу людини на тваринний світ;

вчити здійснювати логічні умовиводи про значення тваринного світу у житті людини;

робити висновок:про роль біорізноманіття організмів в існуванні біосфери.

Екскурсії:

Ознайомлення з різноманітністю та процесами життєдіяльності тварин

гідробіонтів (прісна водойма).

Ознайомлення з різноманітністю комах, знайомство з голосами птахів,

вивчення слідів ссавців (ліс).

Ознайомлення з різноманітністю комах та хребетних тварин (лука або

степ).

Ознайомлення з комахами - шкідниками сільського господарства

(штучна екосистема).

Практичні завдання:

Спостереження за поведінкою домашніх тварин, диких тварин у природі, участь у заходах з охорони природи.

Складання колекції комах – шкідників саду і городу. Розпізнавання найпоширеніших шкідників.

9-й клас

(105 год. 3 год на тиждень, із них 8 год – резервні)

Дата провед.уроку	К-кість годин	Зміст навчального матеріалу рівня	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів	Спрямованість корекційно- розвивальної роботи
	4	Вступ Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження її здоров'я. Походження людини.	Учень: називає: біологічні науки, що вивчають людину; розповідає: про раси людей; робить висновок про місце людини в системі органічного світу.	Пізнавальна діяльність: формувати пізнавальну активність у вивченні біологічних наук, які вивчають організм людини.

Демонстрування муляжів черепа людини та людиноподібної мавпи.

Розділ 1Х. Людина

Тема 1. Організм людини як біологічна система

Поняття про біологічні системи. Особливості будови клітин. Характеристика тканин. Органи. Фізіологічні системи органів людини. Регуляторні системи організму людини.

Учень: називає: тканини організму людини; органи людини; фізіологічні системи органів організму людини;

наводить приклади: різних типів клітин;

розповідає: про клітинну будову організму людини; типи тканин; організм людини як систему;

Пізнавальна діяльність:

формувати розуміння сутності нервової регуляції; ендокринної регуляції; імунної регуляції;

корегувати саморегуляцію під час роботи з

мікроскопом;

спостерігати та описувати мікроскопічну будову тканин людини;

робити висновки щодо організму людини як біологічної

системи.

Демонстрування муляжів, мікропрепаратів тканин людини.

Тема 2. Опора і рух

Будова і функції

опорно-рухової системи.

Кісткова та хрящова тканини.

Розвиток кісток. Сполучення кісток.

Будова скелета людини.

Будова і функції скелетних м'язів.

Втома м'язів.

Учень:

називає: значення опорно-рухової системи; 4 типи з'єднання кісток; основні групи м'язів;

розпізнає на малюнках, муляжах, власному організмі: групи м'язів; види кісток; відділи скелета; скелетні м'язи;

розповідає: про функції опорно-рухової системи; кісткову і хрящову тканини; будову і ріст, вікові зміни складу кісток; типи суглобів; основні відділи скелета; будову скелетних м'язів, групи м’язів; роботу скелетних м'язів,

пояснює: особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням; роль рухової активності для збереження здоров'я; фізіологічні відмінності організмів жінок і чоловіків;

застосовує знання: про особливості опорно-рухової системи для попередження травм і захворювань; для надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати (на малюнках, муляжах) групи м'язів; види кісток; відділи скелета; скелетні м'язи;

вчити порівнювати: кісткову і хрящову тканини; типи суглобів;

розкривати взаємозв'язок органів опорно-рухової системи.

Демонстрування: скелета і торса людини та ссавців, черепа, скелета кінцівок, кісток, хребців, декальцинованої та випаленої кісток; дослідів, що ілюструють статичне та динамічне навантаження; розкривають вплив ритму і обсягу навантаження на ефективність роботи скелетних м’язів;

Лабораторні роботи ;

№1. Втома при статичному і динамічному навантаженні.

Практична робота

№ 1. Будова суглобів, допомога при ушкодженнях опорно-рухової системи.

Тема 3. Кров і лімфа

Внутрішнє рідке середовище організму людини.

Склад і функції крові. Захисні функції крові.

Імунітет.

Специфічний і неспецифічний імунітет.

Зсідання крові.

Учень: називає:

склад і функції крові; імунітет;

органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету;

розпізнає:клітини крові на малюнках;

розповідає: про плазму крові; будову і функції еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів; імунітет, його значення, зсідання крові як захисну реакцію організму; групи крові; резус-фактор;

обґрунтовує:

роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини; необхідність застосування вакцин і лікувальних сироваток;

пояснює: значення лімфи, тканинної рідини;

застосовує знання: для запобігання ВІЛ-інфікуванню.

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати клітини крові на малюнках; мікропрепаратах;

пояснювати роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

спостерігати і описувати мікроскопічну будову крові людини;

формувати самоконтроль у процесі спостереження мікроскопічної будови крові людини.

Лабораторна робота №2. Мікроскопічна будова крові людини.

Тема 4. Кровообіг і лімфообіг

Органи кровообігу: серце і судини. Будова

і функції серця.

Судинна система . Рух крові по судинах.

Велике і мале кола кровообігу. Регуляція кровопостачання органів. Лімфообіг та його значення.

Учень:

називає: кровоносні судини;

розпізнає: органи кровообігу на малюнках;

розповідає: про будову серця; роботу серця, будову кровоносних судин; велике і мале кола кровообігу; рух крові по судинах; артеріальний тиск крові; фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

пояснює: причини порушення артеріального тиску; значення лімфообігу;

застосовує знання для: надання першої допомоги при кровотечах; профілактики серцево-судинних хвороб; самоспостережень за частотою пульсу;

Пізнавальна діяльність: вчити: аналізувати органи кровообігу, зображені на малюнках;

пояснювати: регуляцію роботи серцево-судинної системи;

Демонстрування муляжів будови серця.

Практичні роботи:

№ 2. Вимірювання частоти серцевих скорочень.

№ 3. Реакція серцево-судинної системи на дозоване навантаження.

Тема 5. Дихання

Значення дихання. Будова і функції органів дихання. Голосовий апарат. Дихальні рухи. Газообмін у легенях і тканинах.

Учень:

називає: органи та функції органів дихання;

розпізнає: органи дихання на малюнках;

розповідає: про будову і функції органів дихання; процеси дихання; роботу голосового апарату;

пояснює механізм кровообігу у легенях і тканинах; вплив оточуючого середовища на дихальну систему;

порівнює: різницю складу повітря, що вдихається і видихається;

застосовує знання для: профілактики захворювань органів дихання.

Пізнавальна діяльність: вчити: аналізувати будову органів дихання на малюнках;

порівнювати: легеневе і тканинне дихання.

пояснювати регуляцію дихальних рухів; механізми легеневого дихання;

Демонстрування: муляжів будови легень, моделі гортані, моделі, що пояснює вдих і видих; спірометра; досліди з виявлення вуглекислого газу у повітрі, що видихається; вимірювання життєвої ємності легень; прийомів штучного дихання.

Тема 6. Харчування і травлення

Типи поживних речовин. Харчування і здоров'я. Будова і функції органів травлення, травних залоз. Травлення у тонкому кишечнику. Функції товстого кишечника.

Учень:

називає: органи травної системи; травні залози;

розпізнає: органи травлення на малюнках;

розповідає: про їжу як джерело енергії; процеси живлення і травлення; травлення в ротовій порожнині; функцію слинних залоз, склад слини; будову і функції зубів, травлення в шлунку; будову і функції тонкого кишечника; травлення в тонкому кишечнику; всмоктування поживних речовин; функції товстого кишечника; функції печінки;

пояснює: роль печінки і підшлункової залози в травленні; значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води і мінеральних речовин; значення мікрофлори кишечника;

застосовує знання про будову і функції органів травлення для профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь; для обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування, для самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.

Пізнавальна діяльність: вчити: аналізувати органи травлення на малюнках;

пояснювати обмін речовин і енергії між організмом і оточуючим середовищем.

Демонстрування моделей органів травлення та дослідів, що виявляють дію шлункового соку на білки.

Практична робота

№ 4. Антропометричні виміри.

Тема 7. Терморегуляція Підтримка температури тіла. Тепловіддача. Будова і функції шкіри. Роль шкіри в терморегуляції.

Учень:

називає: функції шкіри;

розпізнає: складові шкіри на малюнках;

розповідає: про процеси теплообміну; механізми терморегуляції;

розповідає: про значення шкіри в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища;

спостерігає та описує: будову шкіри та її похідних;

застосовує знання: для профілактики захворювань шкіри.

Пізнавальна активність: вчити: аналізувати складові шкіри на малюнках;

пояснювати механізми терморегуляції;

робити висновки: про значення шкіри в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища.

Лабораторна робота

№3. Будова шкіри, нігтя, волосини (макроскопічна і мікроскопічна);

Тема 8. Виділення

Будова і функції сечовивідної системи. Роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності.

Учень:

називає: органи та функції сечовивідної системи;

розпізнає: органи сечовидільної системи на малюнках;

розповідає про будову і функції нирок; нефрон; будову і функції сечових шляхів; складові шкіри, які беруть участь у виділенні;

пояснює: значення виділення із організму кінцевих продуктів обміну; роль шкіри у процесах виділення;

застосовує знання: для профілактики захворювань сечовидільної системи.

Пізнавальна діяльність:вчити: аналізувати органи сечовидільної системи зображені на малюнках;

розуміти: регуляцію сечовиділення; роль нирок у здійсненні водносольового обміну.

Демонстрування моделей будови нирки ссавця, людини.

Тема 9. Ендокринна регуляція функцій організму людини Принципи роботи ендокринної системи. Залози внутрішньої секреції. Гормони.

Учень:

називає: залози внутрішньої секреції; місце розташування залоз внутрішньої секреції в організмі людини;

розповідає про: нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму; гормони, їх дії; вплив, гормонів на процеси обміну в організмі;

роль ендокринної регуляції процесів життєдіяльності людини;

пояснює: порушення гормональної регуляції в організмі;

застосовує знання: для профілактики йододефіциту в організмі та інших захворювань, пов'язаних із порушенням функцій залоз внутрішньої секреції.

Пізнавальна діяльність:вчити робити висновки про роль ендокринної регуляції процесів у життєдіяльності людини; роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;

про роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій.

Тема 10. Розмноження та розвиток людини

Етапи онтогенезу людини. Формування статевих ознак.

Будова статевих органів. Розвиток статевих клітин. Менструальний цикл. Запліднення. Ембріональний розвиток. Функції плаценти. Постембріональний розвиток людини.

Учень:

називає: первинні та вторинні статеві ознаки людини; періоди онтогенезу людини;

розповідає: про

реалізацію в людини функції продовження роду; будову і функції статевих залоз людини;

будову статевих клітин; процес запліднення;

штучне запліднення у людини;

розвиток зародка і плода; вплив факторів середовища на розвиток плода;

вагітність і пологи; розвиток дитини післянародження; вікові особливості статевого дозрівання хлопчиків і дівчаток; особливості підліткового віку; старіння і смерть;

застосовує знання: для запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередженню ВІЛ-інфікування.

Пізнавальна діяльність:вчити пояснювати вплив факторів середовища на розвиток плода;

усвідомлювати: роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини.

Тема 11. Нервова регуляція функцій організму людини

Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини.

Регуляція рухової активності

Спинний мозок. Головний мозок. Мозочок. Регуляція роботи внутрішніх органів Вегетативна (автономна) нервова система. Симпатична та парасимпатична нервові системи, їх функції.

Учень: називає: складові центральної та периферичної нервової системи;

розповідає про сіру і білу речовину спинного мозку; відділи головного мозку; будову головного мозку; функції мозочка;

соматичну нервову систему; вегетативну нервову систему; фактори, які порушують роботу нервової системи;

застосовує знання: для обґрунтування необхідності дотримання режиму: праці й відпочинку;

описує: будову головного мозку людини;

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати будову головного мозку людини на муляжах,

моделях, малюнках;

пояснювати: роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;

робити висновки: про значення нервової системи для узгодження функцій організму зі змінами довкілля.

Лабораторна робота № 4. Будова головного мозку людини (вивчення за муляжами, моделями).

Тема 12. Сприйняття інформації нервовою системою. Сенсорні системи

Зв'язок організму людини із зовнішнім середовищем. Будова аналізаторів. Зорова сенсорна система, слухова сенсорна система. Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги; руху, дотику, температури, болю.

Учень:

називає: основні сенсорні системи;

розповідає про будову і функції зорової, слухової, нюхової, смакової сенсорних систем; сенсорні системи рівноваги, руху; дотику, температури, болю; процеси сприйняття світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла;

пояснює: значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та взаємозв’язку організму і середовища;

застосовує знання: для дотримання правил профілактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху;

знає: для чого потрібні сенсорні системи для життя людини.

робить висновок: про роль сенсорних систем у житті людини.

Пізнавальна діяльність:вчити аналізувати будову зорової, слухової, сенсорних систем на розбірних моделях, на малюнку;

робити висновок: про роль сенсорних систем у житті людини.

Демонстрування розбірних моделей ока і вуха.

Лабораторна робота

№5. Вимірювання порогу слухової чутливості.

Розділ Х. Біологічні основи поведінки людини

Тема 1. Формування поведінки і психіки людини

Ретикулярна формація мозку і рівні сприйняття інформації. Сон. Біоритми. Структура інстинктивної поведінки, її модифікації. Види навчання. Пам'ять. Види пам’яті. Набута поведінка.

Учень:

називає: види пам'ятки; види сну;

розповідає про роль ретикулярної формації мозку у сприйнятті інформації; сон як функціональний стан організму; біоритми людини; інстинктивну поведінку людини; набуту поведінку людини; види навчання; короткочасну і довготривалу пам'ять; процедурну і декларативну пам'ять;

застосовує знання: для дотримання режиму праці й відпочинку, правил розумової діяльності.

Пізнавальна діяльність:вчити пояснювати пристосувальну роль поведінки людини; модифікації інстинктивної поведінки людини; механізми пам'яті;

Практична робота

№ 5. Дослідження різних видів пам'яті.

Тема 2. Мислення і свідомість Мислення і кора великих півкуль головного мозку. Функціональна асиметрія мозку. Мова. Індивідуальні особливості поведінки людини. Характер людини. Свідомість.

Учень:

називає: функціональну спеціалізацію півкуль головного мозку; компоненти особистості; можливості особистості: обдарованість і здібності;

розповідає:про роль кори головного мозку в мисленні; фізіологічні основи мовлення; особливості психічної діяльності людини; чинники, що впливають на формування особистості; функціональна спеціалізація півкуль головного мозку; значення другої сигнальної системи у сприйнятті навколишнього середовища; компоненти особистості, характер;

розповідає про: психічні процеси, що лежать в основі пізнання людиною навколишнього світу (увага, відчуття сприйняття, пам'ять, воля, емоції);

розповідає про роль самовиховання у формуванні особистості; вплив соціальних факторів на формування особистості.

Пізнавальна діяльність:вчити розуміти

зв'язок мотивації та емоцій; особливості функціональної асиметрії мозку у різних індивідів; причини індивідуальних особливостей поведінки людини;

Практичні роботи

№ 6. Визначення типу темпераменту.

Екскурсія до природничого музею

Походження людини.

Географія

Пояснювальна записка

Навчальні програми з географії для 6-9 класу школи інтенсивної педагогічної корекції розроблені на основі навчальних програм з географії загальноосвітньої школи. Таким чином їх основою є положення Державного стандарту базової і повної середньої освіти, згідно з яким шкільна географічна освіта є складовою освітньої галузі “Природознавство”. Загальноосвітня спрямованість курсу географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, в якому протікає життя людини. Шкільний курс географії спрямований на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі і світі. Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.

Загальною метою шкільної географічної освіти є формування у школярів географічної картини світу. Мета реалізується через розв`язання наступних головних завдань:

формування в учнів цілісного географічного образу Землі через розкриття регіональних та планетарних закономірностей і процесів;
розкриття ролі географії у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;
розвиток у школярів вміння логічно викладати свої думки, що співвідносяться з реально пізнаваними географічними об’єктами;
обґрунтування доцільності науково підходу до природокористування, єдності навколишнього середовища, людини та її діяльності в територіальному аспекті;
формування картографічної грамотності й культури;
виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба;
вироблення в учнів умінь практично застосувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної інформації, самостійно шукати, аналізувати і передавати її;
розвиток здатності до співробітництва при виконанні практичних робіт та екскурсій.

Корекційно-розвивальними завданнями курсу є:

- розвиток словесно-логічного мислення (аналітико-синтетичних процесів,

порівняння, узагальнення, конкретизації);

- формування логічних форм мислення (понять, суджень,умовиводів);

- розвиток вміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки;

- формування мовленнєвої діяльності (опанування географічними

термінами та їх усвідомлене застосування );

- розвиток зорового сприймання, зорово-моторної координації;

- розвиток емоційно-вольової сфери (саморегуляції, самоконтролю, об’єктивної самооцінки ) у різних видах діяльності;

- формування пізнавальної активності у здобутті географічних знань.

Структура і зміст навчальної програми.

Структура і зміст програми з географії базуються на принципах

неперервності і наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних зв’язків, гуманізації, гуманітаризації, диференціації навчального матеріалу в залежності від вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.

В програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті.

Елементи географічних знань учні отримують у 4 класі початкової школи. Поглиблення цих знань відбувається в 5-му класі під час вивчення пропедевтичного курсу “Природознавство”, в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, про складові середовища життя людини.

У програмі реалізуються завдання корекційно-розвивальної складової змісту освіти школи інтенсивної педагогічної корекції.

Навчальна програма для 6-9 класу вміщує зміст спрямованості корекційно-розвивальної роботи. У процесі викладання навчального матеріалу вчитель має коригувати в учнів мислительну діяльність (дії аналізу, порівняння, узагальнення, конкретизації), розвивати логічні форми мислення (поняття, умовиводи), розкривати причинно-наслідкові зв’язки, робити логічні висновки; у процесі виконання практичних завдань (робота з картами) здійснювати корекційний розвиток перцептивної сфери та коригувати зорово-моторну координацію; розвивати саморегуляцію та дії самоконтролю. Чільне місце відводиться формуванню пізнавальної активності учнів із ЗПР.

Таким чином, процес здобуття знань має стати чинником корекційного впливу на психічну сферу учнів із ЗПР. Це призведе до удосконалення всіх складових навчальної діяльності: операційної (розумових дії та операції), мотиваційної (прагнення до здобуття географічних знань), змістової (достатнє опанування програмовим матеріалом).

«Загальна географія» (6-й клас) здійснює перехід від пропедевтичного курсу “Природознавство” до систематичних курсів географії і водночас стає основою для їх подальшого вивчення. Його основними завданнями є знайомство з географією як наукою, з процесами, що відбуваються в оболонках земної кулі як складових географічної оболонки, формування знань і вмінь про існуючі в природі взаємозв'язки й закономірності, опанування вміннями роботи з картою, визначення місцеположення географічних об`єктів.

Початковий курс географії є основою системи природничо-географічної освіти і включає відомості про географічні подорожі та дослідження Землі, особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, про сфери Землі (літо-, гідро-, атмо-, біосфера та географічна оболонка), про методи їх дослідження, про основні компоненти природного комплексу та взаємозв'язки між ними, про кількість і рух населення земної кулі, його расовий склад, положення України та окремих держав на політичній карті світу.

У процесі вивчення загальної географії учні набувають навчально-

пізнавальної, соціальної та комунікативної компетенцій: орієнтуватися на місцевості; читати карту, описувати за картою окремі об'єкти — форми поверхні, водойми суші, моря й океани; описувати за власними спостереженнями погоду, характеризувати основні типи клімату, географічні пояси та природні зони.

Знання про літосферу, гідросферу, атмосферу та біосферу підводять учнів

до поняття про географічну оболонку та прояв в ній певних закономірностей.

У 6-му класі виконується 14 практичних робіт, які передбачають спостереження за сезонними змінами погоди, режимом водойм, рослинності і тваринного світу, систематичне використання карти та місцевого краєзнавчого матеріалу.

У курсі «Географія материків і океанів» (7-й клас) основну увагу зосереджено на вивченні фізико-географічних умов материків і океанів як цілісних природних систем. Одночасно розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки в житті людей і впливу суспільства на природні умови.

Вивчення «Географії материків і океанів» є важливим етапом у формуванні регіональних уявлень про сучасний стан природи Землі як середовища життя людини, а також у розумінні елементарних зв'язків між компонентами природи, між природою і людиною. Учні отримують знання про просторову неоднорідність природи материків і океанів

У новій програмі посилено українознавчу спрямованість курсу 7-го класу, тобто вивчення територій та об'єктів здійснюється з урахуванням їх зв'язків з Україною, із сучасними пріоритетами нашої держави, що значно розширює загальнокультурну компетентність учнів.

Одним із головних завдань курсу «Географії материків і океанів» є розширення уявлень про природні закономірності на основі роботи з різними за змістом і масштабом картами, вміння складати описи природи різних територій та ін.

Програма передбачає виконання 12 практичних робіт, які проводяться з використанням атласу, контурних карт та підручника в класі. Саме цим практична частина курсу географії в 7-му класі істотно відрізняється від початкового курсу географії. Під час вивчення географії материків і океанів учні працюють з картами: фізичною, часових поясів, будови земної кори, кліматичною, грунтів, природних зон, політичною, комплексною. Самостійне використання кожної з названих тематичних карт неможливе без виконання низки завдань і вправ. Для якісного виконання практичних робіт учні мають оволодіти прийомами, які в сукупності й складають уміння читати різні види карт та працювати з ними. Розвиток у семикласників вміння аналізувати карти та використовувати їх як джерела різноманітної інформації сприятиме формуванню інформаційної компетенції. Вміння працювати з різними за змістом картами є одним з найважливіших показників якості підготовки учнів у цьому курсі географії.

Вивчення географії України здійснюється у 8-му та 9-му класах і спрямоване на формування цілісної науково-географічної картини своєї держави. У 8-му класі вивчається курс “Фізична географія України”. Особливості природи доцільно розглядати як умови життя та господарської діяльності людини. На початку вивчення курсу пропонується ознайомлення з адміністративно-територіальним поділом України, тому що при вивченні майже всіх фізико- та економіко-географічних об'єктів доводиться постійно звертатися до адміністративних одиниць, знаходячи ці об'єкти на карті.

Курс 8-го класу є завершальним для шкільної природничо-географічної освіти, тому значна увага під час його викладання приділяється, крім вивчення нових понять і закономірностей, поглибленню й узагальненню теоретичних знань з фізичної географії.

Зміст курсу представлений такими розділами: “Україна та її географічні дослідження”, “Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України”, “Ландшафти і фізико-географічне районування”, “Використання природних умов і природних ресурсів та їх охорона”.

Програма передбачає виконання 7-ми практичних робіт, які спрямовані на виявлення органічного зв'язку природи і суспільства в межах своєї країни, їх взаємний вплив, чим значно підсилюється навчально-пізнавальна компетенція і формується ціннісно-смислова та соціально-трудова компетенції.

У 9-му класі вивчається курс “Економічна і соціальна географія України“, в якому розкриваються питання населення і трудових ресурсів держави, розвитку і розміщення господарства. Курсу географії України в 9-му класі відводиться роль завершального для основної та пропедевтичного для старшої школи. Розглядається питання про історико-географічне формування території. Значна увага приділяється вивченню проблем розміщення населення, його природного і механічного руху, національного складу. Детально аналізується географія галузей господарства країни, зовнішньоекономічних зв'язків та економічних районів України. У цьому курсі розглядаються проблеми сталого розвитку та їх прояв на території України, показане місце України в світі. Цей курс є також початковим етапом економічної освіти школярів, сприяє їхній адаптації до життя в умовах ринкової економіки, тому програма містить питання про економічну систему України, типи підприємств за формами власності, аналізуються складові економічного потенціалу країни.

Програма передбачає виконання 10-ти практичних робіт. Більшість практичних робіт вимагає самостійного використання учнями економічних карт, статистичних даних та передбачає різноманітну роботу з текстом підручника.. Курс спрямований на формування соціальної та поглиблення функціональної, інформаційної та ціннісно-смислової компетенцій.

У програмі кожного класу передбачено засвоєння певної кількості назв географічних об'єктів. Окремі назви (рівнин, гір, річок, морів тощо) повторюються в програмах, проте це не означає, що при повторенні будь-якого об'єкта слід обмежитися лише показом його на карті. У кожному курсі уявлення про нього необхідно доповнювати новими характерними рисами і таким чином розширювати та поглиблювати знання учнів про об'єкти, що вивчаються.

Практичні роботи можуть виконуватися під час вивчення тем, де вони передбачені, і в окремо відведений час (за вибором вчителя). Окремі практичні роботи є навчально-тренувальними, інші ж – підсумковими. Перевіряє й оцінює практичні роботи вчитель на власний розсуд: у всіх учнів чи вибірково. У кожному семестрі обов'язково оцінюються дві практичні роботи, які також обирає вчитель.

Час проведення практичних робіт на місцевості визначає вчитель, враховуючи рекомендації Міністерства освіти і науки України. У програмі подано орієнтовний розподіл годин за розділами і темами. Частину навчального часу вчитель може використати на свій розсуд з метою глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу за рахунок скорочення окремих питань і тем основних курсів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінки роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, використовувати в життєвих ситуаціях, вміння самостійно здобувати знання. При цьому важливо використовувати під час вивчення географії мотиваційний потенціал для учнів: авансування успіху, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопізнання, інтенсифікація того змісту навчального матеріалу, який має особистісне значення для учнів.

Критерії оцінювання навчальних досягнень
учнів з географії

Рівні навчальних досягнень учнів	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень розрізняє окремі географічні явища чи об’єкти (гори і рівнини, суша і океан, село і місто, галузь і т. д.) та з допомогою вчителя знаходить їх на карті.
	2	Учень за допомогою вчителя відтворює окремі факти на елементарному рівні, розрізняє один або декілька запропонованих географічних об’єктів та з допомогою вчителя намагається знайти їх на карті.
	3	Учень у деяких випадках дає нечіткі характеристики географічних об’єктів; за допомогою вчителя знаходить їх на карті, може самостійно розрізнити окремі географічні поняття.
II. Середній	4	Учень частково відтворює текст підручника, дає нечітке визначення основних понять і термінів за допомогою вчителя. Називає, відповідно до теми конкретного уроку, компоненти географічної оболонки та складові господарства; повторює за зразком практичну роботу; під час відповіді намагається користуватися географічною картою.
	5	Учень відтворює частину навчального матеріалу без розкриття причинно-наслідкових зв’язків, описує географічні об’єкти чи явища за типовим планом. Намагається робити висновки без підтвердження їх прикладами; частково володіє обов’язковою географічною номенклатурою.
	6	Учень самостійно дає більшість визначень, передбачених темою уроку, відтворює значну частину вивченого матеріалу у відповідності з його викладом у підручнику. З допомогою вчителя виявляє причинно-наслідкові зв’язки, ілюструє їх власними прикладами. На середньому рівні володіє географічною номенклатурою та картою.
ІІІ. Достатній	7	Учень має достатні географічні знання і застосовує їх для вирішення стандартних ситуацій. Має цілісне уявлення про природні та суспільні явища, вміє вести спостереження за навколишнім середовищем; достатньо володіє картографічним матеріалом.
	8	Учень засвоїв основні уявлення, поняття і категорії географічної науки про Землю та господарську діяльність людини. Застосовує здобуті знання на практиці, використовуючи прийоми аналізу статистичних даних про господарство і населення, показує їх зміну у часі. Вміє наводити приклади взаємодії людини і природи; знає обов’язкову географічну номенклатуру.
	9	Учень на достатньому рівні володіє навчальним матеріалом, може застосовувати його для виконання практичних робіт; має чіткі уявлення про компоненти природи і просторову організацію господарства; пояснює причинно-наслідкові зв’язки в природі і господарстві; майже безпомилково працює з картографічним матеріалом.
ІV. Високий	10	Учень усвідомлює сучасну географічну картину світу, здійснює оцінку певних процесів та явищ, передбачених навчальною програмою; пояснює прикладне значення географічних знань, дає розгорнуту відповідь, відбирає необхідні знання; вільно застосовує більшість географічних понять та може їх класифікувати; добре володіє картографічним матеріалом.
	11	Учень має глибокі знання про об’єкт вивчення, застосовує наукову термінологію, аргументує свої твердження і висновки, вміє працювати з рекомендованими вчителем джерелами географічної інформації; на високому рівні аналізує та використовує картографічну інформацію.
	12	Учень володіє ґрунтовними географічними знаннями у межах вимог навчальної програми, висловлює та аргументує власне ставлення до різних поглядів на об’єкт вивчення; самостійно аналізує природні та суспільні явища, робить відповідні висновки і узагальнення; здатний розв’язувати проблемні завдання; вільно володіє картографічною інформацією та творчо її використовує.

6 клас

ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

(70 год., 2 год. на тиждень)

К- сть годин	Зміст теми	Навчальні досягнення учнів	Спрямованість корекційно-розвивальної роботи
2	ВСТУП Географія - наука про природу Землі та її різноманітність, про населення і його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства в межах всієї планети. Що вивчає загальна географія в школі. Джерела географічних знань. Практична робота 1 (на місцевості): Спостереження за висотою сонця над горизонтом, погодою, сезонними змінами в природі.	Учень: називає об’єкт вивчення географії в цілому та загальної географії зокрема; джерела географічних знань, методи географічних досліджень; розуміє відмінності між джерелами географічних знань; веде спостереження за висотою Сонця над горизонтом, явищами погоди; сезонними змінами в природі.	Пізнавальна діяльність: формувати пізнавальну активність у вивченні географії; вчити аналізувати та добирати географічну інформацію з різних джерел; формувати саморегуляцію у процесі проведення спостережень у природі.

РОЗДІЛ І. ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ ЗЕМЛІ

Тема 1: Стародавня епоха пізнання Землі.

Як люди уявляли Землю в давнину. Поява географічної літератури і карт.

Карта світу Птоломея. Глобус Бехайма. Географія середньовіччя. Подорожі Марко Поло. Розвиток країнознавства і картографії. Перші географічні відомості про українські землі.

Тема 2: Епоха Великих географічних відкриттів.

Подорожі португальців, їх роль у відкритті нових земель. Відкриття Америки Х.Колумбом. Перша кругосвітня подорож Ф.Магеллана. Походи піратів, їх негативні наслідки та географічне значення.

Походи землепрохідців.

Тема 3: Географія Нового часу.

Кругосвітні експедиції (Дж.Кук, І.Крузенштерн і Ю.Лисянський).

Тема 4: Сучасні географічні дослідження. Освоєння полярних широт (Р.Пірі, Р. Амундсен, О. Шмідт). Міжнародні дослідження Землі в ХХ на початку ХХІ ст. Вітчизняні вчені географи (С.Рудницький, П. Тутковський, К.Воблий, К.Геренчук).

Практична робота 2. Складання таблиці “Етапи географічного пізнання Землі (протягом вивчення теми).

Учень:

називає: учасників подорожей, відкриттів, експедицій різних епох;

узагальнює: зібраний матеріал про географічні подорожі та експедиції;

складає: короткі повідомлення про подорожі та експедиції;

знає: основні етапи географічного пізнання Землі;

орієнтується: за картами маршрутів подорожей;

Пізнавальна діяльність:

розвивати вміння аналізувати карти маршрутів подорожей;

вчити добирати, аналізувати та узагальнювати географічний матеріал про подорожі та експедиції; формувати зорово-моторну координацію, зорове сприймання під час роботи з географічними картами.

Blog

Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу

Содержание