«Хвороби шлункового-кишкового тракту та заходи щодо їх запобігання»

Вид материала

Содержание

Тип уроку
Форма заняття
Харчові отруєння.

Подобный материал:

Відділ освіти

Хмельницької райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Урок на тему: « Хвороби шлункового-кишкового тракту та заходи щодо їх запобігання »

( 9 клас)

Вчитель біології

Педосівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

вчитель вищої категорії

старший вчитель

Мельник О. Є.

2010 рік

Тема. Хвороби шлункового-кишкового тракту та заходи щодо їх запобігання.

Мета: ознайомити учнів з хворобами травного тракту, сконцентрувати увагу на харчових отруєннях, інфекційних хворобах, наголосити на важливості профілактичних заходів щодо запобігання захворюванням органів травлення; наданні першої допомоги та профілактика; повторити та узагальнити про цикли розвитку поразитів, що спричиняють інвазійні захворювання.

Обладнання: таблиця « Будова травної системи», таблиці із зображенням паразитичних червів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Методи та прийоми:

Інформаційно-рецептивний:

а) словесний: повідомлення учнів, виклад інформації, пояснення, робота з підручником;

б) наочний: використання малюнків на всіх етапах уроків;

в ) репродуктивний: повторення – актуалізація опорних знань з зоології;

г ) проблемно-пошуковий: евристична бесіда, творчі завдання.

Міжпредметні зв’язки: хімія.

Внутрішньо-предметні зв’язки: зоологія, медицина, валеологія, основи здоров’я.

Форма заняття: урок-конференція.

Девіз уроку: “Якби не було хвороб, хто б взагалі згадував про здоров’я”. М. Амосов.

Хід уроку

І.Мотивація навчальної мети.

Метою цього уроку є спонукання учнів до самостійного вивчення цієї теми; повторення і узагальнення матеріалу з курсу зоології, підготовка та повідомлення учнів про харчові отруєння, способи здорового способу життя, правил дотримання особистої гігієни та гігієни правильного харчування.

Урок проведемо у формі наукової конференції лікарів-терапевтів в ролі, яких будуть учні нашого класу.

Пропоную план уроку:

1. Запальні захворювання органів травлення.

2. Харчові отруєння.

3. Інфекційні захворювання.

4. Інвазійні захворювання.

І. Вивчення нового матеріалу.

1.Терапевт-гастроентеролог. Запальні захворювання органів травлення.

Гастрит – запалення шлунка. Причина: вживання неякісних продуктів харчування, гострої та жирної їжі, алкоголю, дуже холодної або гарячої їжі.

Дуоденіт – зараження дванадцятипалої кишки. Причина: вживання неякісних продуктів харчування, гострої та жирної їжі, алкоголю, дуже холодної або гарячої їжі.

Панкреатит – запалення підшлункової залози. Причина: запалення жовчного міхура та жовчокам’яна хвороба.

Гепатит – запалення печінки. Причини: вірус гепатиту груп А, В, С; дизентерійна амеба; токсичні речовини.

Холецистит – запалення жовчного міхура. Причина: густа, в’язка жовч, жовчні камені, які призводять до застійних явищ, що ускладнюються різноманітною інфекцією.

Апендицит – запалення червоподібного відростка. Причини: потрапляння чужорідних тіл (насіння, зернятка), глистна інвазія, інфекція.

1. Терапевт. Харчові отруєння.

Найчастіше отрути потрапляють в організм людини через шлунково-кишковий тракт. Харчові отруєння виникають за таких причин: вживання несвіжих продуктів, куди потрапили хвороботворні бактерії, отруйних рослин та грибів; отруєння препаратами побутової хімії.

Як правило, харчові отруєння супроводжуються такими симптомами: блюванням, проносом; з’являється головний біль, підвищення температури, озноб, іноді виникають судоми м’язів, марення. При отруєннях уражуються різні органи і системи, зокрема нервова. В одних випадках спостерігаються явища збудження серцево-судинної та нервової систем, в інших – явища пригнічення.

Перша допомога у разі отруєнь повинна бути спрямована на видалення з організму людини недоброякісної їжі, залишків грибів та рослин. Викликавши швидку допомогу, необхідно:

промити шлунок – дати людині випити підряд 5-6 склянок слабкого (рожевого) розчину перманганату калію, а потім, подразнюючи двома пальцями корінь язика та задню стінку глотки, викликати блювання. Так варто зробити кілька разів.
промити кишечник – увести через задній прохід близько 1 л теплої води за допомогою клізми. Воду вводять повільно і залишають потерпілого лежати на боці 5-20 хв.

У випадку уражень обпікаючими речовинами (оцтова есенція, кислота) блювання викликати не можна. Потерпілому необхідно дати молока.

3. Терапевт-інфекціоніст. Інфекційні хвороби.

Амебіаз. Трапляється частіше в тропічних і субтропічних країнах. Збудник – дизентерійна амеба. Джерелом інфекції найчастіше є хворі, які виділяють цисти з фекаліями і забруднюють навколишнє середовище. Зараження відбувається через руки, їжу, мух і забруднену фекаліями воду. Локалізуються амеби в товстому і тонкому кишечниках, де виходять із цист. В одних випадках амеба живе у просвіті кишечнику, не викликаючи захворювання в інших – занурюється у слизову оболонку, утворюючи виразки і живлячись еритроцитами. Через кров амеба може потрапити до печінки і викликати її абсцес. Хвороба розвивається поступово. Виявляють амеб у фекаліях.

Балантидіаз. Інфузорії балантидії паразитують у кишечнику свиней, від яких заражується людина. Проковтнуті балантидії проникають у слизову оболонку товстої кишки, лімфатичні судини та вузли. Основним симптомом є проноси, нерідко з домішками слизу і крові. При пальпації товстої кишки виникають болі. Часто підвищується температура. Виявляють інфузорій у фекаліях.

Дизентерія. Збудником хвороби є дизентерійна паличка, яка потрапляє в кишечник людини через пиття сирої води, немиті овочі та фрукти, брудні руки, мух і тарганів. Джерелом інфекції є хворі люди. Хвороба має сезонний характер і виявляється, як правило, влітку. Локалізується в слизовій оболонці кишечнику та лімфатичних вузлах. Виникають проноси, що супроводжуються болем. У рідких фекаліях наявні слиз і кров. З кожним позовом кількість випорожнень зменшується, болі посилюються, акт дефекації затягується. З’являються кволість, млявість, озноб, підвищення температури. Діагностується посівами на поживних середовищах. У разі виявлення джерела проводять дезінфекцію й оголошують карантин на певній території.

Лямбліоз. Збудником лямбліозу є одноклітинна тварина є Lamblia intestnalis.Форма її різноманітна: овальна, грушоподібна, продовгувата. Живі організми рухливі завдяки джгутикам. Основним місцем її локалізації є протоки печінки, дванадцятипала кишка. Лямблія викликає кишкові розлади і порушення роботи печінки. Хворі скаржаться на зниження апетиту, відрижку, печію. Іноді хвороба проходить без будь-яких симптомів. Основний шлях зараження сира вода і немиті овочі. Переносниками лямблій у природі є кролі й миші. Виявити лямблій можна лише під час зондування дванадцятипалої кишки, у фекаліях діагностуються тільки цисти.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит,- це гостра інфекційна хвороба, за якої уражується печінка, виникає тяжке її запалення. Людина заражається через забрудненні випорожненнями харчові продукти, воду, домашні речі, брудні руки. Переносниками вірусу є також мухи. Захворювання починається через 40 днів з моменту потрапляння збудника до організму і виявляється болем у горлі, кволістю, появою нудоти, блюванням, підвищенням температури тіла. Сеча темнішає, а кал знебарвлюється, через кілька днів з’являється жовтяниця. Хвороба дуже небезпечна, бо призводить до загибелі печінкових клітин і порушення всіх функцй печінки.

Холера – особливо небезпечна гостра інфекція органів травлення, що швидко призводить до смерті хворого і набуває характеру епідемії. Збудником захворювання є холерний вібріон, який утворює токсичну речовину холерегон. Холерний вібріон досить довго зберігається в навколишньому середовищі й не утворює спор (цист).зараження відбувається через воду, їжу, немиті руки, комах. Починається хвороба раптовими нестримними проносами – до 30 разів на добу. Випорожнення рідкі,з ними людина втрачає багато води і мінеральних солей. Організм зневоднюється. Виснажується й отруюється холерогеном. Виявляється у результаті бактеріологічного аналізу з дотриманням заходів безпеки.

4. Терапевт-гельмінтолог. Інвазійні хвороби травного тракту.

Інвазія ( лат. – напад, вторгнення ) –це укорінення паразитів тваринного походження (одноклітинних, гельмінтів, членистоногих) в організмі людини, тварини або рослини і розвиток різних форм їх взаємовідносин. Унаслідок інвазії розвиваються хвороби, які отримали назву інвазійних, або паразитичних. Виникненню сприяють умови навколишнього середовища і навколишнього середовища і певні фізіологічні особливості тварин та людини (вік, резистентність, вгодованість тварини) і паразити (вірулентність, кількість особин, що проникла в організм тощо). Інаазійні хвороби проходять, як правило, у вигляді ензоотій; вони зазвичай стаціонарні, мають осередковане поширення. Збудники інвазій розвиваються протягом тривалого часу, часто з участю переносників або проміжного хазяїна. Паразитизм – надзвичайно поширена форма співжиття у природі. Майже половина класів тварин містятьу своєму складі паразитичні види. У питанні поширення інвазійних хвороб першочергового значення набувають знання не так біології виду, як циклів розвитку. В одних випадках інвазійність виявляють дорослі особини, в інших – їх личинки, ще в інших – і дорослі форми, і їх личинки. Досить часто хвороби, що викликаються одним видом, на різних стадіях його розвитку можуть мати різну назву. Наприклад, неозброєний ціп’як у дорослому стані паразитує в кишечнику людини і викликає захворювання теніаринхоз, а його личинки на стадії онкосфери, перетворюючись у м’язах в прозорі міхурці – цистицерки, викликають у великої рогатої худоби важке захворювання цистицеркоз. У такому разі й доросла особина, і личина завдають шкоди організму того хазяїна, у тілі якого вони паразитують. Інвазійні захворювання викликають гельмінти, як правило, які належать до двох типів: Плоскі черви і Круглі черви.

Повідомлення терапевтів.

Аскаридоз - збудник – аскарида людська. Личинка аскариди потрапляє в кишечник, личинка звільняється від оболонок і проникає крізь стінки кишок у кровяне русло. Кров’ю личинка заноситься у легені, де в альвеолах, середовищі багатому на кисень, протягом 7-10 днів вона розвивається ( тричі линяє). Потім виходить із легенів і піднімається по бронхах у трахею, далі – в глотку, звідти – у порожнину рота. Разом зі слиною вона проковтується і повторно потрапляє у кишечник, де й перетворюється на дорослого паразита.

Шляхи зараження:

немиті овочі та фрукти;
брудні руки;
сира вода з річок та озер;
мухи та таргани, які переносять яйця.

Заходи профілактики:

не застосовувати для добрив городів людський кал;
видалених аскарид з тіла людини обов’язково спалювати;
мити овочі, фрукти, ошпарювати їх кип’ятком;
мити руки перед їдою;
не гризти нігті й не чистити їх зубами;
дотримуватися правил користування туалетом;
не пити сирої води з річок та озер,
вести боротьбу з мухами і тарганами.

Ентеробіоз. Збудник захворювання – гострик дитячий. Тіло гострика веретоноподібне, головний кінець має кутикулярне розширення – везикулу. Самка 10-13 мм. Самець – 8-11мм завдовжки. Задній кінець тіла самки видовжений і загострений, у самця – спірально закручений. Після запліднення самці гинуть, а самки виповзають через задній прохід і тут на складках шкіри відкладають яйця, після чого також гинуть. Тривалість життя гострика – 4-6 тижнів. Яйця швидко дозрівають. У кишечнику з них розвиваються дорослі особини.

Шляхи зараження:

у момент відкладання яєць самка виділяє на шкіру секрет, який спричиняє свербіж. При чуханні під нігтями і на шкірі пальців збирається багато яєць – це спричинює самозараження через немиті руки та звичку гризти нігті;
під час вдихання повітря з пилом, у якому є яйця;
використання постільної і натільної чужої білизни, речей побуту.

Пам’ятайте! Гострики – типові паразити тільки людського організму.

Заходи прфілактики:

дотримуватися гігієни, мити руки перед їдою;
вести боротьбу з мухами;
провітрювати житлові й робочі приміщення, здійснювати щоденне їх вологе прибирання;
утримувати одяг у чистоті та порядку;
не користуватися чужими речами, натільною білизною.

Фасцильоз. Збудник захворювання – печінковий сисун. Тіло листоподібне, вкрите шипиками. Колір молочно-білий із сіруватими бічними полями (жовточники просвічують крізь покриви тіла ). Передній кінець конусоподібнио звужений. Ротовий присосок маленький з лійкоподібною заглибиною, що переходить у мускулясту глотку. Стравохід дуже короткий, галузки кишкового каналу відходять майже безпосередньо від глотки. Обидва стовбури кишкового каналу доходять до заднього кінця тіла і утворюють численні бічні розгалуження. Сім’яники дуже розгалужені. Яєчник лежить попереду від них і також складається з багатьох галузок. Жовточники добре розвинені та утворені із числених фолікулів. Матка розеткоподібна. Паразитує в печінкових протоках і жовчному міхурі. Проміжний хазяїн –малий ставковик. У яйцях що потрапляють у прісну воду, за 2-6 тижнів розвиваються личинки –мірацидії, які залишають яйцеві оболонки й деякий час вільно плавають у воді. Знайшовши відповідного хазяїна (малого ставковика), мірацидій активно проходить у його тіло й оселяється головним чином, у печінці. Там мірацидій перетворюється у спороцисту, що дає початок редіям. З них розвиваються дочірні редії, або ж безпосередньо церкарії. Церкарії покидають тіло молюсків, вільно плавають у воді через деякий час інцистуються, прикріпившись до водяних рослин чи яких–небудь предметів. Зацистовані адолескарії, потрапивши разом з поживою чи водою в кишковий канал остаточного хазяїна – людини чи великої рогатої худоби, виходять із цисти. Тут через 3-4 місяці вони досягають статевої зрілості й починають продукувати яйця.

Шляхи зараження:

пиття сирої води з річок і ставків;
вживання немитих овочів (щавель, салат, цибуля).

Заходи профілактики:

своєчасне лікування хворих людей і тварин;
знищування проміжних хазяїв;
споживання лише кипяченої води;
заміна пасовища для великої рогатої худоби.

Ехінококоз – збудник захворювання- ехінокок. Живе в тонкому кишечнику собак, лисиць, вовків. Проміжним хазяїном є численні тварини: вівці, кози, корови. Випадковим хазяїном може бути людина. У печінці, легенях або інших внутрішніх органах розвивається пухирчаста стадія ехінокока – фіна, яка іноді досягає великих розмірів. Осбливість фіни полягає в тому, що в міхурі формуються дочірні з багатьма головками. Такий пухир, поступово збільшуючись, здавлює органи, або розриває їх, що закінчується у разі масового ураження смертю. Лікування людей лише хірургічне.

Шляхи зараження:

якщо не мити руки після контактів із собаками;
через немиті овочі та фрукти;
якщо собаки облизують хазяїна в губи.

Заходи профілактики:

мити руки після контактів з тваринами;
не дозволяти собакам себе облизувати, особливо в губи;
проводити профілактичну дегельмінтизацію домашніх тварин;
спалювання тіл заражених тварин;
дезінфекція туалетів;
споживати добре прожарене та проварене м'ясо.

Опісторхоз - збудник захворювання –котячий сисун. Остаточним хазяїном котячого сисуна є людина, кішка, лисиця, собака, песець, вовк.

Статевозрілий сисун виділяє за добу до 1000 яєць, які з калом потрапляють у навколишнє середовище. Якщо вони потрапили потрапили у воду, то їх може заковтнути черевоногий прісноводний молюск бітинія. У кишечнику молюска зявляється личинка з війками, яка через 2 місяці виходить у воду і нападає на мальків риб родини Коропові: короп, лящ та інші. Прикріпившись до шкіри, вони вбуравлюються в неї та потрапляють у мязи, де утворюють цисту. Якщо циста потрапить у кишечник людини, то з неї виходить черв і проникає у печінку.

Шляхи зараження:

споживання сирої, недостатньо просоленої чи просмаженої риби.

Заходи профілактики:

добре прожарювати і проварювати прісноводну рибу;
не куштувати на смак сирий рибний фарш;
не засолювати і не коптити рибу в домашніх умовах;
після приготування риби всі речі, що використовувалися, ретельно промити щіткою під напором води, ошпарити кип’ятком.

Теніаринхоз – збудник бичачий ціп’як. У велику рогату худобу яйця потрапляють через воду або траву. Із яйця розвивається личинка, яка озброєна гачками. З їх допомогою вона пробуравлює стінки кишечника, проникає в кровоносні та лімфатичні судини і розноситься до різних органів проміжног хазяїна. Тут вона локалізується і розвивається в наступну личинкову стадію – фіну. Остаточний хазяїн заражається цестодами, поїдаючи фіни. У його кишках головки вивертаються, прикріплюються до стінки кишки.

Шляхи зараження:

споживання м’яса великої рогатої худоби, яке не пройшло достатньої термічної обробки.

Заходи профілактики:

правильно готувати м'ясо; добре проварювати і просмажувати

здійснювати дезінфекцію туалетів.

ІІ. Закріплення матеріалу. Бліц – опитування з поясненням відповіді.

Як називається здорова людина, у кишках якої міститься збудник амебіазу:

а) бактеріоносієм;

б) цистоносієм;

в) вірусоносієм;

г) вібріоносієм?

2. У яких органах паразитує дизентерійна амеба:

а) у шлунку;

б) у жовчному міхурі;

в) у печінці;

г) у кишечнику?

3. Як людина заражується амебіазом:

а) трансмісивно (під час укусу кровосисних комах);

б) повітряно-крапельним;

в) фекально-оральним шляхом (занесення в рот цист із немитими овочами. Фруктами, водою);

г) контактно-побутовим шляхом.

4. Який матеріал використовується для діагностування лямбліозу:

а) фекалії;

б) шлунковий сік;

в) сеча;

г) слина;

д) сік дванадцятипалої кишки.

5. При зондуванні дванадцятипалої кишки у досліджуваному матеріалі виявлено лямблії. Як вони там опинилися:

а) із жовчних протоків;

б) зі слизу дванадцятипалої кишки;

в) із шлунка;

г) із підшлункової залози?

6. Які з названих профілактичних заходів попереджають лямбліоз:

а) щеплення;

б) дотримання гігієни;

в) знищення мух;

г) знищення комарів;

д) контроль за водопостачанням?

7. Епідемії можуть викликати збудники хвороб:

а) хвороби Боткіна;

б) дизентерії;

в) сальмонельозу;

г) холери?

8. Під час якого захворювання дезінфекція не проводиться:

а) ботулізмі;

б) дизентерії;

в) холері;

г) хворобі Боткіна?

До лікаря звернувся пацієнт, що приїхав із Західного Сибіру, зі скаргами на тривале нездужання, слабкість, нудоту, головний біль, біль у правій підреберній ділянці. Печінка хворого ущільнена й збільшена. За твердженням пацієнта він полюбляє солону рибу (таранку). ( Котячий сисун, опісторхоз)

10. Хворий доставив у лабораторію кілька члеників гельмінів, які виявив вранці на постільній білизні. Також він розповів, що безрезультатно бореться з алергічними висипами на тілі та безсонням. (Бичачий ціп’як.)

11. Хворий юнак звернувся до лікаря зі скаргою на біль в ділянці живота, розлад травлення, знижений апетит, постійну нудоту, іноді блювання, неспокійний сон. Дослідження фекалій результатів не дало. Було встановлено, що хлопець полюбляє купатись у ставку біля будинку його бабусі.(Аскарида)

12. Хворий скаржиться на біль в ділянці печінки. Пальпація печінки виявила місця її ущільнення. Аналізи соку дванадцятипалої кишки, отриманого зондуванням, та калу результатів не дали – глисти не виявлено. Вдома у пацієнта проживає 5 бездомних собак. (Ехінококоз)

13. Хвора прийшла до лікарні зі скаргами на слабкість, нудоту, здуття живота, напіврідке випорожнення кілька разів на добу. Вона має звичку оцінювати смакові якості мясного фаршу пробами в сирому вигляді. При дегельмінтизації хворої виявлено черви завдовжки до 2 м. (Свинячий ціп‘як)

ІІІ. Підбиття підсумків уроку. Домашнє завдання: підготувати пам’ятки про заходи попередження хвороб кишкового-шлункового тракту, дотримання правил особистої гігієни.

Література.

Вервес Ю.Г., Балан П.Г., Серебряков В.В. Зоологія.-К.:Генеза, 1996.
Неведомська Є.О. Робота з біологічними термінами і поняттями для учнів 8 класу. – К.: Фенікс, 1989.

3. Степанюк А., Міщук Н. Біологія, 9 клас.: Підручники і

посібники. – Тернопіль: 2009.

4. Яковлєва Є.В. Уроки біології в 9 класі.: Метод. Посібник для вчителів біології. – Запоріжжя: Просвіта, 1989.

Blog

«Хвороби шлункового-кишкового тракту та заходи щодо їх запобігання»

Содержание