Програма затверджена на засіданні кафедри " " 2006 р

Вид материала

Документы

Содержание Перемога Росії в Полтавській битві, крах надій на допомогу шведів завдали значного погіршення ситуації в Україні. Ліквідація автономії полкового устрою Слобідської України в кінці XVIII ст. супроводжувалася закріпаченням місцевих селян.

Подобный материал:

• Наскрізна програма практики студентів спеціальності 090615 090615) системи управління, 180.86kb.
• Програма навчальної дисципліни прикладна етика, 371.04kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності, 509.96kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури з наукової спеціальності, 732.06kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології, 232.88kb.
• Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології, 646.57kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 444.58kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 374.81kb.
• Юрія Федьковича «затверджую», 264.42kb.
• Робоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни, 353.69kb.

Тема 2. Україна в Новий час

(6 годин)


Заняття 1. Національна революція і Визвольна війна

українського народу середини XVII ст.

(2 години)


План семінару

1. Передумови, причини, характер та рушійні сили Національної революції.
   
2. Перший етап збройної боротьби (1648 — 1649).
   
3. Утворення та політичний устрій Української козацької держави.
   
4. Другий етап збройної боротьби (1649 — 1653).
   
5. Переяславська угода та її оцінки в історіографії. Підсумки та уроки На­ціональної революції та Визвольної війни.
   

Теми рефератів

• Богдан Хмельницький — видатний державний діяч, полководець і дипломат.
  
• Формування збройних сил періоду Визвольної війни.
  
• Військова тактика Богдана Хмельницького у бойових діях 1648 — 1649 років.
  
• Козацтво — головна сила Визвольної війни.
  
• Видатні полководці Визвольної війни: М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун.
  
• Кримське ханство в політиці Богдана Хмельницького.
  
• Зовнішня політика Богдана Хмельницького.
  

Джерела та література

1. Антоненко В.В., Логвиненко І.А. Форма державно-правових зв'язків України з Росією за договором 1654 р. (історіографічний аспект) // Наукові праці. - Вип. 1.- Х., 1996. - С. 15 — 18.
   
2. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы: В 3-х т. - М., 1954.
   
3. Голобуцкий В. Дипломатическая история Освободительной войны украинского народа 1648 — 1654 годов. - К., 1962.
   
4. Греченко В.А. Про періодизацію і датування Визвольної війни українського народу // Вісник Університету внутрішніх справ. - X., 1996. - Вип. 1.
   
5. Грушевський М. Історія України-Русі: У 2-х т., 12 кн. - К., 1992.
   
6. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К., 1990.
   
7. Документы об Освободительной войне украинского народа 1648 — 1654 годов. - К., 1965.
   
8. Документы Богдана Хмельницкого. - К., 1961.
   
9. Дорошенко Д. Нарис історії України. - К., 1992.
   
10. Історія християнської держави на Україні. - К., 1992.
    
11. Історія України: Курс лекцій у 2-х кн. Кн. 1. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. - К., 1991.
    
12. Копиленко О., Копиленко М. Переяславський акт 1654 р. в оцінках першого президента України // Право України. - 1994. - № 3, 4.
    
13. Костомаров Н. Малороссийский гетьман Зиновий - Богдан Хмельницкий // Исторические произведения. Автобиография. - К., 1989.
    
14. Крип'якевич І.П. Богдан Хмельницький. - Львів, 1990.
    
15. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992.
    
16. Літопис Самовидця. - К., 1971.
    
17. Петровський М.Н. Нариси історії України XVII — початку XVIII ст. - X., 1930.
    
18. Петровський М.Н. Нариси з історії України. Вип. IV. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648 — 1654). - К., 1940.
    
19. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-хт. 2-е вид. - К., 1993 - Т.2.
    
20. Разин Е.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницкий. - К., 1993.
    
21. Саратов І. І.Д. Сірко – перший Харківський полковник // Березіль. - 1993. - № 5 — 6.
    
22. Смолій В.А. Українська козацька держава // Укр. істор. журнал. - 1989. - № 4. - С. 5 — 19.
    
23. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. - К.. 1993.
    
24. Смолій В.А., Степанков В.С. У пошуках нової концепції історії Виз­вольної війни українського народу XVII ст. - К., 1992.
    
25. Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки Визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648 — 1654). - Львів, 1991.
    
26. Степанков В.С. Богдан Хмельницький і проблеми державності Украї­ни // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 9, 11.
    
27. Шаповалов 3. Портрет легендарного отамана //Дніпро. - 1980. - № 8.
    
28. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків: У 3-х т. - К., 1991 — 1992. - Т. 2 — 3.
    
29. Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII — XVIII віках. - Вар­шава, 1934.
    

Методичні рекомендації

Для вивчення передумов та причин Національної революції необхідно, перш за все, знайти у рекомендованій літературі докази того, чому біль­шість українського народу – селяни, міщани, козаки, козацька старшина, дрібна православна шляхта, нижче православне духівництво не могли більше терпіти гноблення феодалів та польсько-шляхетської адміністрації. Глибокому розумінню цієї проблеми буде сприяти проведення диференціа­ції політичних, соціально-економічних причин війни з урахуванням наслід­ків жорстокого національно-релігійного гніту українського народу польсь­кими панами.

У виступах слід також розвинути думку про те, що децентралізація державного життя, шляхетська "демократія", яка підмінялась шляхетським свавіллям, варварська експлуатація природних багатств України – все це затримувало розвиток України, економіки, культури, гальмувало розвиток творчих сил народу й поряд з урахуванням згаданих вище факторів стало причиною Національної революції та Визвольної війни.

Зупиняючись на передумовах війни, треба коротко проаналізувати наслідки козацько-селянських повстань 1637 — 1638 років, відобразити ту ситуацію в Україні, яка склалася після їх поразки.

Окремо треба визначити роль Богдана Хмельницького як на стадії підготовки повстання на Запорізькій Січі, так і під час командування козаць­ким військом у ході війни та формування української державності періоду Визвольної війни, У цьому слухачам допоможе ознайомлення з роботою Смолія В.А. та Степанкова В.С. "Богдан Хмельницький" (К., 1993), у якій відображено його життєвий шлях, показано обставини, що зумовили фор­мування його світогляду, вплинули на його політичний вибір.

Для розуміння характеру війни необхідно з'ясувати, яку мету ставили перед собою воюючі сторони, за що боролися у цій війні різні соціальні верстви українського суспільства та якими вони бачили результати Визволь­ної війни.

Хід Визвольної війни доцільно розкривати по тих періодах, які виді­ляються у ході ведення бойових дій, підкреслюються характером договорів, які підписувалися з польською стороною. Це, перш за все, період бойових дій 1648 р., коли після перемог під Жовтими Вродами й Корсунем народне повстання охопило всю Україну і повстанські війська підійшли до Львова та оточили фортецю Замостя.

Окремо слід розглянути події, які призвели до підписання Зборівського договору, яким офіційно визначалася територія, підвладна козацьким орга­нам управління і відповісти на запитання, чому цей договір не задовольнив ні повстанців, ні шляхетську Польщу.

Дипломатична діяльність гетьманського керівництва в 1650 — 1651 ро­ках детальніше буде вивчатися під час розгляду третього питання. Важливо відобразити військову, політичну та дипломатичну діяльність нових керів­ників Визвольної війни.

Аналізуючи останній період війни, необхідно визначити причини по­разки війська Богдана Хмельницького під Берестечком і дати оцінку Біло­церківській угоді, підписаній 18 вересня 1651 р.

Важливо також відзначити у відповіді на це питання, чим закінчилися для воюючих сторін бої під Жванцем у грудні 1653 р. та яке вони мали зна­чення для Війська Запорізького й Речі Посполитої.

Ключовою проблемою другого питання є відродження української національної державності після ліквідації у ході Визвольної війни владних органів Речі Посполитої на території України. Перш за все, треба дати оцінку тому, яка система військово-адміністративного управління склалася на визволеній території, а також з'ясувати, яку роль у новоствореній козаць­кій державі відігравав гетьман.

Необхідно знайти в рекомендованій літературі відповіді на питання, що допоможуть у роботі на семінарі. Необхідно також чітко визначити й занотувати матеріали, в яких містяться відповіді на запитання, як і ким саме вирішувалися питання законодавчого характеру під час Визвольної війни й кому належала вища політична, військова, адміністративна й судова влада.

Необхідно порівняти й визначити, що було спільного і чим відріз­нявся військово-адміністративний устрій в Запорізькій Січі й державі Бог­дана Хмельницького – "Війську Запорізькому". Заслуговує на увагу вив­чення шляхів вирішення економічних проблем, стан господарського розвит­ку окремих територій гетьманської держави в цей період.

У висновку з другого питання семінару є потреба коротко зупинитися на головних напрямках зміцнення і розвитку нової форми державності – "Війська Запорізького", дати оцінку ефективності функціонування органів державної влади, показати значення традицій гетьманщини для української історії.

Аналіз активної дипломатичної діяльності, яка проводилася Богданом Хмельницьким у період війни, слід розпочати з вивчення напрямків по­шуку ним союзників протягом усієї Визвольної війни. Тут необхідно дати відповіді на запитання, до яких країн спрямувало свої огляди керівництво повстанських сил і чим можна пояснити згоду гетьмана на підписання ком­промісних угод з Польщею.

Треба вміти визначити, що саме мали на меті активні дипломатичні відносини гетьманського уряду з Військом Донським, з Кримським ханст­вом, з Угорщиною, Великим князівством Литовським, Туреччиною, з Мол­давським господарем у 1650 — 1651 роках. Окремо може бути висвітлене питання майже п'ятирічних активних переговорів з московським царем. Під час вивчення цього питання важливо визначити, як саме уявляли козаць­кі дипломати майбутню форму відносин та взаємодії Війська Запорізького з Московським царством.

Готуючись до розгляду рішень, прийнятих Переяславською Радою, та їх наслідків на Україні, необхідно обов'язково ознайомитися з документа­ми, які зафіксували досягнуті домовленості. На основі отриманих знань треба вміти провести самостійний аналіз українсько-російського договору 1654 р., визначити його сильні та слабкі сторони. Треба також дати оцінку ставлення різних соціальних та політичних груп українського суспільства до Переяславської угоди.

Проблема сучасних оцінок Переяславської Ради, як і прийнятих до­кументів, залишається дискусійною в історичній науковій літературі. Вона має принципове значення для з'ясування реального змісту домовленостей, яких було досягнуто у ході дипломатичних зносин між Богданом Хмельницьким і московським царем Олексієм Михайловичем. Це важливо також з точки зору наступних подій, а саме поступової зміни Москвою у своїх ін­тересах змісту "Березневих статей" у бік обмеження автономних прав України, яке мало місце після смерті Богдана Хмельницького.

Під час роботи над третім питанням семінару треба з'ясувати значення таких понять і термінів, як "протекторат", "унія", "возз'єднання", "союз", "приєднання", "васалітет", "військовий союз", "автономія", "прийняття під государеву руку", і визначити свою точку зору на питання оцінки рішень, прийнятих Переяславською Радою.

Під час підготовки до семінарського заняття треба використати такі документальні матеріали, як Зборівський договір, статті Богдана Хмельниць­кого від 27 березня 1654 р., надруковані у збірнику "Історія української конс­титуції" (К., 1993), підготовленому Слюсаренком А.Г. та Томенком М.В. Робота з історичними джерелами є необхідним елементом підготовки до семінарських занять.

У підсумку необхідно підкреслити значення подій періоду Визвольної війни на всю українську історію. Треба показати роль Богдана Хмельниць­кого у відновленні українського державно-політичного організму на тери­торії, де цей організм давно вже не існував.

Вказуючи на помилки та прорахунки гетьманського керівництва, по­трібно визначити їх причини та наслідки. Важливо розкрити вплив подій 1648 — 1653 років на відродження почуття гордості, впевненості у своїх силах у широких народних мас, на корінні зміни у самосвідомості україн­ського народу.


Заняття 2. Політичне та соціально-економічне становище

України в кінці XVII — ХVIIІ ст.

(2 години)


План семінару

1. "Руїна": причини, сутність, значення.
   
2. Україна й Північна війна.
   
3. Ліквідація автономії України у складі Російської імперії.
   
4. Соціально-економічний розвиток України у XVIII ст.
   

Теми рефератів

• Політичний портрет гетьмана П. Дорошенка.
  
• Героїчне й трагічне в постаті І. Сірка.
  
• Державотворча діяльність гетьмана І. Мазепи.
  
• Конституція П. Орлика.
  
• Місце Полтавської битви в історії України.
  
• Характер і особливості української державності у XVIII ст.
  
• Особливості колонізації Слобідської України.
  
• Полкові та сотенні адміністративні одиниці Слобожанщини (на вибір).
  
• Коліївщина.
  

Джерела та література

1. Багалій М.І. Історія Слобідської України. - X., 1993.
   
2. Залізняк Л. Від козацької вільності до Новоросії // Пам'ятки України. - 1991. - № 2.
   
3. Замлинський Е. Пилип Орлик // Віче. - 1994. - № 3.
   
4. Костомаров Н. Мазепинцы // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 2 — 1.
   
5. Курас Г. Життя і смерть П. Дорошенка // Київ, старовина. -1993. - № 4.
   
6. Рященко Д.С. Конституція України Пилипа Орлика // Рід. школа. - 1993. - № 1.
   
7. Слюсарський А.Г. Социально-зкономическое развитие Слобожанщи­ни. - X., 1964.
   
8. Старицький М. Руїна // Київ. - 1991. - № 6.
   
9. Шевчук В. Визвольна акція І. Мазепи та його система державотво­рення // Розбудова держави. - 1993. - № 2.
   
10. Яворницький Д. Останні дні Запоріжжя // Вітчизна. - 1992. - № 9.
    
11. Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII — XVIII віках // Укр. істор. журнал. - 1993. - № 4 — 12; - 1994. - № 1 — 4.
    

Методичні рекомендації

З попередньої теми відомо, що Україна, яка в ході Національної рево­люції здобула незалежність, незабаром підпала під протекторат Росії, а піс­ля смерті Б. Хмельницького поступово увійшла в стан громадянської війни, що ускладнювався іноземною інтервенцією ("Руїна"). Щодо наслідків "Руїни", беззаперечним переможцем у ній стала Московія, яка згідно з "Вічним" миром з Польщею (1686) закріпила за собою Лівобережжя та За­поріжжя. Сили визвольного руху були виснажені, а український суверені­тет значною мірою обмежений. Майже повністю знелюдніли Поділля та Волинь, які залишалися у підпорядкуванні Польщі.

Протягом цілого XVII ст. Росія посилювала експансію в Україні. Не­обхідно вміти виділяти її основні етапи: заведення безпосереднього управ­ління центру, обмеження влади гетьманів, а згодом і повна відміна інститу­ту гетьманства, ліквідація козацьких полків та ін. Посилення імперії в кінці XVIII ст. призвело до остаточної ліквідації української автономії.

Питання про те, чи існувала Українська держава в XVIII ст., дозволяє позитивно вирішити наявність наступних факторів: інституту гетьманства, договірного характеру їх умов з царями, власної території, кордонів, адмі­ністративного ладу, судової системи, війська та ін.

Міра української державності залежала насамперед від сили народно­го визвольного руху. У цьому відношенні етапною була політична позиція гетьмана І. Мазепи, при аналізі якої слід звернути увагу на наміри та спро­бу фактичної реалізації.

Перемога Росії в Полтавській битві, крах надій на допомогу шведів завдали значного погіршення ситуації в Україні.

Необхідно проаналізувати напрямки колонізації так званого "Дикого поля", основним з яких був український, який проходив під протекторатом Росії. Відмітимо головну особливість соціально-політичного устрою Сло­божанщини – "полкову автономію": велику міру влади полковників – посе­редників між народом і Московським урядом та ін.

Ліквідація автономії полкового устрою Слобідської України в кінці XVIII ст. супроводжувалася закріпаченням місцевих селян.


Заняття 3. Українські землі у складі Російської

та Австрійської імперій

(2 години)


План семінару

1. Політичне становище українських земель у складі Російської та Австрій­ської й Австро-Угорської імперій (порівняльна характеристика).
   
2. Українське національне відродження: характер, етапи, напрямки:
   

• українське національне відродження в Східній Україні;
  
• особливості українського національного відродження в Західній Україні.
  

3. Соціально-економічний розвиток України в XIX ст.
   
4. Суспільно-політичні й національний рухи в Україні у другій половині XIX століття.
   

Теми рефератів

• Україна й Вітчизняна війна 1812 р.
  
• Т. Шевченко й Кирило-Мефодіївське братство.
  
• Громадівський рух: причини зародження, сутність, значення.
  
• М. Драгоманов і Українське національне відродження.
  
• Українське питання в працях М. Грушевського.
  
• Національне питання в розробках перших українських партій.
  
• Українське питання в Російській Думі.
  
• Реалізація столипінської аграрної реформи в Україні.
  
• Політичний портрет І. Франка.
  
• Реформи Йосипа II та їх вплив на західноукраїнське суспільство.
  
• Українське питання в Австрійському Рейхсраті.
  

Джерела та література

1. Він – з когорти вождів (кращі конкурсні праці про дореволюційну дія­льність Симона Петлюри). - К., 1994.
   
2. Дитлюк В.М. Міхновський: хроніка життя і боротьби // Рід. школа. - 1993. - № 10.
   
3. Древаль Ю.Д. "Український П'ємонт": звіримо хронометри // Віче, - 1994. - № 11.
   
4. Клим'юк Ю. Кирило-Мефодіївське товариство // Укр, істор. журнал. - 1992. - № 4.
   
5. Козицький М.Ю., Доморослий В.І. Українська парламентська громада в І-й і ІІ-й Державних думах // Наукові праці з питань політичної історії. - 1992. - Вип. 173.
   
6. Круглашов А. Розвиток державно-політичної думки України в XIX ст. // Право України. - 1993. - № 2.
   
7. Курас І., Турченко Ф., Ґеращенко Т., Міхновський М. Постать на тлі епохи // Укр. істор. журнал. - 1992. - № 9.
   
8. Кухта Б. Від руїни до відродження: українська політична думка XVIII — ХІХ ст. - Львів, 1992.
   
9. Левенець М.А. Ліворадикальні партії в Україні напередодні Жовтне­вого перевороту // Укр. істор. журнал. - 1992. - № 3.
   
10. Самарцев І. "Галицькі будителі" // Віче. - 1994. - № 5.
    
11. Сарбей В.Г. Становлення і консолідація та піднесення національного руху на Україні в другій половині ХІХ ст. // Укр. істор. журнал. - 1991. - № 5.
    
12. Українські політичні партії кінця ХІХ — початку XX ст. - К., 1993.
    
13. Феденко П.М. Михайло Драгоманов. Життя і творчість. - К., 1991.
    
14. Шип. Н.А. Интеллигенция а Украине (ХІХ в.). Историко-социологический очерк. - К., 1991.
    
15. Шморгун П.М. Національно-визвольний рух на Україні початку XX ст. // Наукові праці з питань політичної історії. - К., 1985.
    

Методичні рекомендації

Суттєвою рисою історії України даного періоду була відсутність влас­ної держави. Українські землі стали рядовими частинами двох імперій – Російської та Австрійської.

У другій половині XIX ст. було проведено ряд реформ: Велика селян­ська, земська, міська, військова, судова. У цілому вони мали прогресивний характер, хоча й супроводжувалися численними феодальними пережитками. У цих реформах необхідно виділяти як позитивні, так і негативні риси. Інструментом тут може слугувати міра наближення до передових країн Єв­ропи. Зокрема, за Великою реформою 1861 р. селяни отримували особисту волю, але при цьому повинні були платити викуп за землю, а до укладення угоди про звільнення залишалися тимчасово зобов'язаними та ін.

Під тиском народних рухів у ході першої російської революції царизм пішов на поступове пом'якшення режиму: проголошувалися політичні та особисті права громадян, було засновано Державну думу із законодавчими функціями та ін. загалом сутність тогочасного політичного режиму можна охарактеризувати терміном "конституційна монархія", під час аналізу якого наголос слід робити на другому слові – "монархія" (Дума в цілому знаходи­лася дід зверхністю царя, проголошенні права не гарантувалися та ін.).

Незважаючи на посилення шовінізму, XIX ст. та початок XX ст. стали періодом українського національного відродження. Необхідно знати його основні етапи: збирання спадщини (1780 — 1870), організаційний (1870 — 1900) та політичний (1900 — 1917), а також уміти наповнювати їх конкретним фактичним змістом. Що стосується аналізу останнього етапу, який пов'я­зується з виникненням української багатопартійності, і до недавніх часів, то він об'єктивно не досліджується. Тут допоможе розроблений кафедрою посібник "Національна проблема в розробках перших українських партій".

Становище Західної України (Східної Галичини, Буковини та Закар­паття) у складі Австро-Угорщини було суперечливим. 3 одного боку, це був найвідсталіший регіон імперії (сировинний придаток), з іншого ж – загальна лібералізація правлячого режиму позитивно відобразилася на українському русі.

Під впливом революції 1848 р. тут розпочалася конституційна пере­будова, яка знайшла своє втілення в скасуванні панщини (1848), впровад­женні конституційного правління (того ж року – на короткий час, остаточно – у 1861 р.), прийняття закону про загальне, рівне й таємне виборче право на всій території (1906) та ін. Останнє наближало Австрію до ряду демок­ратичних європейських держав.

Необхідно уяснити, що часткова демократизація не означала автоматич­ного поліпшення справ у Західній Україні. Існувало чимало перешкод, зокре­ма: опір поляків, які хоча й не мали власної держави й становили меншість населення Східної Галичини, вважали її історично польською територією.

Слід врахувати, що в тогочасній публіцистиці була розповсюджена традиція розподіляти нації на "історичні" (які мають традиції державності й власну державу) та "неісторичні". Цікаво, що в деяких працях поляків називають нацією історичною саме завдяки їх домінуванню над українцями в Галичині. Своєрідна "держава в державі".

Пануючі кола багато зусиль докладали до того, щоб етнічним українцям привити погляд на себе як на духовну провінцію загальнопольської культури й державності (характерною тут є паралель із ідеєю "загальноросійської культури та державності"). Усе-таки, долаючи опір, поступово пробуджувалася й міцніла течія, представники якої орієнтувалися на укра­їнські сили. Необхідно запам'ятати основні етапи західноукраїнського від­родження – українофільський, народовецький та політичний; а також вміти виділяти особливості кожного з них.