Та зовнішня політика (1945-70-ті роки)
| Вид материала | Документы |
- Зовнішня політика україни, 2166.87kb.
- План берестейській мирний договір та його наслідки для України. Гетьманський переворот., 186.27kb.
- Розділ зовнішня політика І політика безпеки, 886.45kb.
- Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів з курсу "Зовнішня політика України", 88.09kb.
- Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті, 505.42kb.
- Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 2: Зовнішня політика І дипломатія, 76.48kb.
- 2010 Методичний посібник з курсу «Зовнішня політика країн Східної Європи після Другої, 641.92kb.
- Зовнішня політика україни, 187.48kb.
- Зовнішня політика україни, 97.97kb.
- Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 9: Зовнішня політика І дипломатія:, 62.79kb.
ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
(1945-70-ті роки)
Допущено Міністерством освіти України
Підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти
Київ "Либідь" 1999
ББК 63.3(0)63-6я73 М58
Розповсюдження та тиражування
tf** айшійного дозволу видавництва заборонено
без офіційно:
ЗМІСТ
Автори:
B. А. Манжола, д-р іст. наук (керівник авт. колективу); М. М. Білоусов, В. С. Бруз, Л. Ф. Гайдуков, доктори іст. наук;
C. П. Галака, П. Ф. Кириенко, І. Д. Коміренко, В. В. Копійка, О. А. Коппель, В. Ю. Крушинський, В. М. Матвієнко, І. О. Мін-газутдінов, О. С. Пархомчук, І. С. Покровська, А. А. Суботін, кандидати іст. наук; В. Ю. Константинов, А. Г. Мухамадієв
Головна редакція літератури з гуманітарних наук
Головний редактор С В. Головко Редактор О. О. Вербило
Допущено Міністерством освіти України (рішення Колегії Міністерства освіти України. Протокол № 5/4-18 від 30.04.99 р.)
Передмова
М
080301010(МШ 1999
ISBN 966-06-0131-X
В. А. Манжола, М. М. Білоусов; Л. Ф. Гайдуков та ін., 1999
Розділ І
Становлення біполярної структури міжнародних відносин. Розгортання «холодної війни» (1945 —початок 60-х років)
Тема 1. Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу (Б. А. Манжола, І. О. Мінгазутдінов)......8
Тема 2. Особливості повоєнного врегулювання в Європі й на Далекому Сході (в. Ю. Крушинський) 36
Те м а 3. «Холодна війна» та структурне закріплення
біполярності в Європі. Початок протистояння двох військово-політичних блоків (В. А. Манжола, В. Ю. Константинов)......... 60
Те м а 4. Німецька проблема в міжнародних відносинах
(Б. Ю. Крушинський)............. 75
\ Тема 5. Криза колоніалізму. Вихід країн, що визволилися, на міжнародну арену (О. С. Пархомчук) ............. 97
Тема 6. Діяльність ООН в умовах «холодної війни»
(Б. С. Бруз).................111
Розділ II
Розрядка міжнародної напруженості. Глобальні та регіональні аспекти (60—70-ті роки)
Тема 1. Радянсько-американські відносини
(/. С Покровська) .............132
Тема 2. Становлення політики розрядки в Європі (60-ті — початок 70-х років) (М. М. Білоусов, А. А. Суботін) ....... 159
Тема 3. Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 70-ті роки (/. О. Мінгазутдінов) . 177
Тема 4. Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння (С. П. Галака) ..........205
Тема 5. Розпад колоніальних систем. Країни, що визволилися, у світовій політиці (О. С Пархомчук) .............221
Тема 6. Активізація діяльності ООН у період розрядки
міжнародної напруженості (В. С Бруз) . . . 236
Розділ III
Особливості розвитку регіональних систем
міжнародних відносин (1945—70-ті роки)
Тема 1. Країни Східної Європи в «системі міжнародних
відносин нового типу» (М. М. Білоусов) . . . 252 Тема 2. Інтеграційні процеси в Західній Європі
(В. В. Копійка)...............280
Тема 3. Міжнародна ситуація на Далекому Сході
(/. Д. Коміренко, А. Г. Мухамадієв).....306
Тема 4. Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії
(/. Д. Коміренко)..............340
Тема 5. Країни Південної Азії в міжнародних відносинах
(/. Д. Коміренко)..............388
Тема 6. Близький та Середній Схід у системі
міжнародних відносин (О. А. Коппель) . . . 419 Тема 7. Система міжафриканських відносин
(П. Ф. Кириенко)..............446
Тема 8. Латиноамериканська система міжнародних
відносин (В. М. Матвієнко).........48(
Тема 9. Українська РСР на міжнародній арені (1944—
1979 pp.) (Л. Ф. Гайдуков).........508
Хронологічна таблиця................ 54
Список рекомендованої літератури..........554
ПЕРЕДМОВА
Період, означений у назві цієї книги, починається з кінця другої світової війни. Закінчився він у 1979 p.: у цьому році СРСР увів свої війська в Афганістан, що поклало край нетривалій розрядці міжнародної напруженості. Загалом міжнародні відносини і зовнішня політика в 1945—70-х роках характеризувалися більш-менш постійним станом «холодної війни» між основними протагоністами на міжнародній арені — СРСР з одного боку і СІЛА з іншого, які відповідно були лідерами протилежних військово-політичних блоків. Тільки після «карибської кризи» 1962 p., коли людство впритул підійшло до межі термоядерної війни і знищення цивілізації, почалася розрядка міжнародної напруженості. Було укладено низку важливих угод, що віддаляли загрозу війни. Проте і в період розрядки країни застосовували зброю, спалахували локальні конфлікти, порушувалися права людини.
Стрижневим чинником розвитку міжнародних відносин у період, який охоплено підручником, було виконання рішень, спільно схвалених під час другої світової війни державами-союзницями — СІЛА, Великобританією й СРСР, що очолили коаліцію Об'єднаних Націй. Завдяки цим рішенням утворилася нова система міжнародних відносин, яка з модифікаціями проіснувала до кінця 80-х років.
Рішення великих держав-союзниць були наповнені демократичним змістом; втім у коаліцію Об'єднаних Націй ввійшли різні держави, з різним уявленням про те, що є
Тема 1
ЯЛТИНСЬКО-ПОТСДАМСЬКА
СИСТЕМА
МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА БІПОЛЯРНІСТЬ ПОВОЄННОГО СВІТУ
Основні геополітичні наслідки другої світової війни
Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин Зовнішньополітичні настанови Заходу Зовнішньополітичні настанови СРСР
Основні геополітичні наслідки другої світової війни
Підсумки другої світової війни спричинилися до цілковитої — порівняно з повоєнними роками — зміни не тільки «декорацій», а й глибинного змісту світової системи міжнародних відносин, яка від притаманної їй до того багатополярності доволі швидко трансформувалася в біполярну. Остаточно цей процес завершився наприкінці 40-х років, коли СРСР вдалося порушити монополію США на володіння ядерною зброєю, сформувати навколо себе пояс держав-са-телітів, насамперед у Центральній та Східній Європі.
Для Європи кінець другої світової війни ознаменувався утворенням доволі чіткого геополітичного вододілу. Захід був окупований англо-американськими військами й опинився таким чином у західній сфері впливу; на Сході,
8
Тема 1 Ялтинсько-потедамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу
визволеному зусиллями Червоної Армії, панівного становища домігся Радянський Союз.
Європа дуже потерпіла внаслідок війни (політично, економічно, морально), провідні європейські держави фактично втратили статус великих. Реально в 1945 р. існувала лише одна світова держава — США. Маючи у своєму розпорядженні найбільший військово-морський флот, най-сильнішу авіацію, оснащену до того ж ядерною зброєю, Сполучені Штати могли здійснювати воєнні операції по всьому світові.
Не менш вражаючим був їхній економічний потенціал. Територія СІЛА не постраждала за роки війни, людські втрати Сполучених Штатів за усіма оцінками не перевищували 400 тис. чоловік. Водночас населення СІЛА за воєнні роки зросло з 131 млн до 140 млн чоловік.. Обсяг валового національного продукту збільшився з 90,5 млрд доларів у 1939 р. до 211,9 млрд у 1945 р. Ще в 1943 р. військове виробництво СІЛА зрівнялося за своїми масштабами з виробництвом Німеччини, Великобританії та Радянського Союзу, взятих разом. Сільськогосподарське виробництво за час війни зросло на 15 %, а поголів'я худоби збільшилося з 66 млн у 1939 р. до 83 млн у 1945 р. У 1947 р. США контролювали 59 % світових запасів нафти, третину її світового експорту. В 1948 р. на Сполучені Штати припадало 41 % світового виробництва товарів та послуг, 50 % машинного парку. У 1949 р. дохід на душу населення у СІЛА дорівнював 1453 доларам порівняно з 320 доларами в Західній Німеччині, 482 — у Франції та 773 — у Великобританії.
Зовсім інша ситуація склалася в Європі. В 1945 р. Німеччина виробляла менше третини своєї довоєнної продукції, валовий національний продукт Італії в 1945 р. становив лише 40 % від рівня 1938 р. Не набагато кращим було становище у Франції та Великобританії — у Цих та переважній більшості інших європейських країн величезна кількість людей опинилися за межею бідності. Загальноєвропейський (без урахування СРСР) валовий національний продукт скоротився на 25 %; у 1950 р. ВНП на душу населення в європейських країнах дорівнював лише 50 % американського. Величезним був тягар боргів західноєвропейських країн, насамперед Великобританії. Більшість європейських держав у той час могли існувати лише завдяки американським позикам та продовольчій допомозі.
РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»
У вкрай важкому економічному стані перебував Радянський Союз. За роки війни на полях боїв та на окупованих територіях загинуло понад 25 млн людей, чисельність населення СРСР скоротилася зі 194 млн у 1940 р. до 170 млн у 1945 р. Було знищено 30 тис. заводів і фабрик, 65 тис. км залізниці. Обсяг продукції сільськогосподарського виробництва в 1945 р. досяг лише 50 % показників 1940 р. Повністю (або майже повністю) були зруйновані 1710 міст та 70 тис. сіл, 25 млн людей залишилися без притулку.
Перелічені суто економічні фактори значною мірою зумовили подальшу поведінку СРСР і США на світовій арені.
За умов, що склалися, радянське керівництво усвідомлювало, що СРСР, маючи як переможець пріоритетне право впливу на подальший хід світового розвитку, водночас позбавлений найголовнішого — адекватного економічного потенціалу. Тому в перші місяці після поразки фашистської Німеччини та капітуляції Японії, незважаючи на вкрай негативне й навіть хворобливе сприйняття особисто Й. Сталіним та його оточенням демонстрації Сполученими Штатами сили — ядерних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі, у зовнішній політиці радянське керівництво всіляко намагалося створити образ СРСР як миролюбної держави, готової до пошуку компромісів у вирішенні актуальних міжнародних проблем спільно з колишніми партнерами по антигітлерівській коаліції. Декларуючи головний зміст і завдання повоєнної зовнішньої політики Радянського Союзу, ЦК ВКП(б) підкреслював необхідність забезпечення сприятливих міжнародних умов для мирного соціалістичного будівництва в СРСР, для розвитку світового революційного процесу, для збереження миру на Землі.
Але так тривало недовго. Внутрішні процеси, а також кардинальні зміни в міжнародній обстановці — розпад антигітлерівської коаліції, прогресуюча «холодна війна» між СРСР і СІЛА, Сходом і Заходом, нарощування зусиль радянського керівництва, спрямованих на створення у Східній Європі єдиного табору, керованого з Москви, а також спроби встановити й, по можливості, посилити свій вплив у Китаї та Північній Кореї — штовхали радян-
10
Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу
ську правлячу верхівку до прийняття більш жорстких по-лішко-доктринальних настанов, які визначали конкретні цілі та дії радянської дипломатії.
Неоднозначним було ставлення радянського керівництва до проблеми, що вона вперше виникла у світовій історії після закінчення другої світової війни, —до появи ядерної зброї. До 1949 р. єдиною державою, яка мала атомну бомбу, були СІЛА. Американська монополія на таку грізну зброю створювала в умовах конфронтації між СРСР і СІЛА небезпечну ситуацію. Сполучені Штати не приховували, що розглядають ядерну зброю як атрибут могутності великої держави, як засіб залякування потенційного противника — СРСР та його союзників, як засіб тиску на неядерні країни. Не випадково саме в ці часи сформувалися основи американської політичної стратегії, спрямованої на завоювання Сполученими Штатами панівних позицій в усьому світі. Радянське керівництво розуміло, що наявність атомної зброї у СІЛА, які з союзника в другій світовій війні перетворилися на головного суперника і, більше того, вірогідного противника в можливій новій війні, створює загрозу для безпеки СРСР. Реагуючи на цю обставину, радянське керівництво почало проводити лінію, яка полягала в тому, щоб, незважаючи на жодні матеріальні витрати, зосередити зусилля на створенні власної атомної зброї, ліквідувати ядерну монополію США й тим самим якщо не усунути, то значною мірою послабити загрозу атомного нападу на СРСР. Урешті-решт це завдання було виконано. В оприлюдненій 25 вересня 1949 р. заяві ТАРС нагадувалося про те, що ще 6 листопада 1947 р. міністр закордонних справ СРСР В. Молотов, торкаючись питань ядерної зброї, заявив про те, що «цього секрету давно вже не існує». Це означало, Що Радянський Союз остаточно розкрив секрет ядерної зброї та, більше того, має її у своєму розпорядженні.
Радянське керівництво вважало, що стабільна безпека СРСР та його союзників, захист інтересів радянської держави в умовах глобального протиборства між соціалізмом і капіталізмом мають базуватися на економічній, морально-політичній та військовій могутності Радянського Союзу, причому військовому фактору надавалося особливе значення. Власне, у цьому не було нічого принципово
11
РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОД-
розділ і "£син. розгортання «холодної війни»
нового, адже протягом багатьох століть саме військова сила становила найважливіший чинник міжнародних відносин. А після закінчення другої світової війни військова могутність не в останню чергу забезпечувала престиж на світовій арені будь-якої великої держави. Так само як і в США, у Радянському Союзі існувала переконаність у тім, що успішно захищати свої життєві інтереси, свій курс на світовій арені можна й слід, спираючись на такий фактор тиску, як загроза використання військової сили.
Втім, ядерна зброя, що виконувала роль ефективного інструменту взаємного стримування двох наддержав, у період «холодної війни» продемонструвала обмеженість своїх можливостей у реалізації багатьох інших завдань, які традиційно вирішувалися за допомогою військової могутності. Так, одразу ж після другої світової війни, маючи монополію на атомну зброю, СІЛА так і не спромоглися примусити Радянський Союз змінити його політичну стратегію, у тому числі в галузі зовнішньої політики; більше того, вони не зуміли завадити безпрецедентному поширенню міжнародного впливу СРСР у 1945— 1949 pp. Володіння ядерною зброєю не внесло жодних серйозних корективів у хід та результати корейської та в'єтнамської воєн. Наявність «ядерного важеля» в Радянського Союзу практично не відчувалася під час війни в Афганістані, так само як і не перешкодила згодом розпадові Організації Варшавського договору та самого СРСР. Раніше Франція змушена була піти з Алжиру, незважаючи на те, що на той час вже мала ядерну зброю,- а в 1982 р. Аргентина почала війну проти Великобританії, ігноруючи той факт, що остання є ядерною державою.
Ще одним важливим чинником всебічної трансформації повоєнної геополітичної конфігурації сил став початок активної руйнації доти усталеної колоніальної системи. Безпосередньо в роки війни та в'перше повоєнне десятиліття цей процес здійснювався головним чином в Азії, у другому повоєнному десятилітті він охопив Африку й перекинувся на Західну півкулю. Розпад колоніальної системи став одним з наслідків другої світової війни не випадково. Адже доволі могутні колись європейські метрополії були фактично зруйновані в ході війни — причому це стосувалося не лише переможених, а й тих, хто формально став переможцями в «битві народів», —•
12
Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу
Англії, Франції, Бельгії, Голландії. Отже, на відміну від ситуації, що склалася після першої світової війни, перерозподіл колоній між традиційними метрополіями виявився фактично неможливим. Різке послаблення колишніх «великих держав» Європи привело до істотної активізації національно-визвольних рухів на підконтрольних Ім територіях. Як засвідчив перебіг подій, виснажені економічно, політично, морально, європейські метрополії виявилися не в змозі втримати своїх «підопічних» у колишніх межах. До того ж з огляду на суспільний прогрес традиційне колоніальне правління ставало явним політичним атавізмом.
Утім, варто зазначити, що новоутворювані незалежні держави з числа колоній та напівколоній фактично так і не змогли досягти повної як економічної, так і політичної незалежності. «Вакуум влади», що створювався в цих державах одразу після того, як їх залишали колонізатори, активно й небезуспішно намагалися заповнити СІЛА або СРСР — країни, які ніколи не були метрополіями в чистому вигляді, але прагнули власної гегемонії у світі: перша під гаслами встановлення демократії, друга — побудови комуністичного раю. Досить скоро країни, як їх стали називати, «третього світу» перетворилися на арену часто-густо доволі жорстоких зіткнень геополітичних інтересів Радянського Союзу та Сполучених Штатів. Так сталося в 1946 р. у Сирії та Лівані, у 1945—1948 pp. — в Індонезії, у 1948 р. — в Палестині. Згодом саме на території колишніх колоній практично розгорнулося довгострокове радянсько-американське протистояння, військово-політичний аспект якого дві наддержави виносили таким чином на певного роду «периферію світу», уникаючи вкрай небезпечного безпосереднього збройного контакту.
Умовно кажучи, 1949 рік можна вважати своєрідним вододілом, коли в повоєнній системі міжнародних відносин реально визначилися два полюси сили.
СІЛА остаточно відкинули доктрину довоєнного ізоляціонізму і встановили своєю стратегічною метою досягнення світової гегемонії; СРСР порушив американську монополію на ядерну зброю, практично вийшов з глибокої економічної скрути й завершив створення єдиного
13
РОЗДІЛ І СТАНОВЛЕННЯ БІПОЛЯРНОЇ СТРУКТУРИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. РОЗГОРТАННЯ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ»
табору держав-сателітів у Центральній та Східній Євро: успішно здійснивши там «народно-демократичні рею
люції».
Формування двох протидіючих блоків держав Заходу Сходу дістало своє перше інституалізоване втілення: бу. створені НАТО та Рада економічної взаємодопомо (РЕВ). Одним з найяскравіших виявів розмежування дво: систем став у тому ж 1949 р. розкол Німеччини. На цеі момент фактично завершилося формування біполярної системи міжнародних відносин, яка базувалася на силовому балансі, що він установився між Радянським Союзом і СІЛА.
• Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин
Кримська конференція керівників СРСР, СІЛА і Великобританії, що відбувалася 4—11 лютого 1945р., головним чином була присвячена проблемам завершення війни в Європі. В офіційному комюніке щодо підсумків конференції зазначалося: «Ми роз глянули й визначили воєнні плани трьох союзних дер з метою остаточного розгрому спільного ворога... Б; цілком погоджені та детально сплановані терміни, розмір: й координація нових і ще могутніших ударів, що їх буде| завдано в серце Німеччини нашими арміями та військово-повітряними силами зі сходу, заходу, півночі та півдня».
На конференції було розглянуто центральне політичне питання — про ставлення союзників до Німеччини після її поразки, про майбутнє Німеччини як такої. Тут осно воположне значення мали домовленості щодо відродження переможеної Німеччини на основі принципів її демократизації та демілітаризації. Сторони вирішили принципові питання відносно характеру верховної влади на німецькій території, її поділу на окупаційні зони.
14
Тема 1 Ялтинсько-потсдамська система міжнародних відносин та біполярність повоєнного світу
Прийнята в Ялті Декларація про визволену Європу, а також інший підсумковий документ «Єдність в організації миру, як і у веденні війни» фактично створювали ту модель мирних міжнародних відносин, що якнайкраще відповідала об'єктивним потребам світового розвитку. У Декларації було чітко визначено погоджену всіма учасниками перспективу: «Встановлення порядку в Європі та пере-улаштування національного економічного життя має бути досягнуто таким шляхом, який дасть змогу визволеним народам знищити останні сліди нацизму та фашизму й створити демократичні установи за їхнім власним вибором».
Проте між тим, що було записано в офіційних документах, і тим, що становило реальні плани радянського керівництва, існувала певна різниця.
Й. Сталін фактично розкрив свої стратегічні наміри щодо Європи ще при укладенні «пакту Молотова—Ріб-бентропа» в серпні 1939 р. У секретному протоколі він домігся згоди на встановлення кордонів Радянського Союзу по лінії, близькій до кордонів царської Росії. Анексовані СРСР території (три балтійські держави, Бессарабія, Буковина, східні райони Польщі та частина Фінляндії) були втрачені в 1941 р. Але під час другої світової війни Радянський Союз відвоював не лише ці території, а й усю Східну Європу, в тому числі Польщу. Природно, Й. Сталін за тих умов не збирався йти на найменші поступки в таких пунктах, як радянська гегемонія та встановлення в найближчому майбутньому радянського контролю над Східною Європою.
u «Польське питання» вважали, першочерговим як И. Сталін, так і В. Черчилль, який відчував тиск певних зобов'язань стосовно Польщі, через які, великою мірою, Великобританія й розпочала війну з Німеччиною. Довкола «польського питання» на конференції розгорнулася напружена боротьба, в якій В. Черчилль брав найактивнішу участь (утім, без будь-якої істотної підтримки з боку Ф. Д Рузвельта). Проте вони все ж таки домоглися узгодження такого варіанта «польського врегулювання», який передбачав створення тимчасового польського Уряду національної єдності та проведення вільних виборів.