Громадські ініціативи”№1, 2005

Вид материалаДокументы

Содержание


Головні можливості і перешкоди в діяльності кооперативів на сучасному етапі.
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22

СЬОГОДЕННЯ.


Ще до проголошення незалежності України в країні діяв у повному обсязі закон про кооперативи, який давав простір розвитку кооперативного руху і одночасно створював засади для переходу до ринку “знизу”. Закон дозволяв тільки-но створеним підприємствам на пільгових податкових умовах розпочинати свою діяльність: податки в повному обсязі стягувались лише з третього року роботи кооперативу і за розміром були цілком посильні для працюючих. На практиці абсолютна величина податку складала ту біблейську “десятину” від прибутку, яка робила приховування прибутків і переходу в “тінь” недоцільною. Ба більше, почався позитивний процес об`єднання й укрупнення малих підприємств, трансформація об`єктів інших форм власності. Це було початком цивілізованого переходу до ринку. Молода українська держава, на жаль, не змогла побачити в кооперативному русі тієї курки, що несе золоті яйця. Держава вирішила отримати одразу ж і м`ясо, і бульйон, і пір`я. Від цього тільки втратив малий і середній бізнес, і вся підприємницька сфера. Невизначеність, “підвішеність” підприємницької сфери, без чіткого законодавчого поля для роботи, реформи на словах, а не на ділі — все це одночасно привело до загибелі великих підприємств, їхнього подрібнення, штучної непродуманої приватизації й акціонування, трансформації в дрібні виробництва, які вже не могли протидіяти конкурентам ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринках.

Після 14 років аграрної реформи в Україні стало чітко видно всю її хибність. Головна мета реформи створення конкурентного власника, який би міг ефективно працювати в аграрному секторі новоствореної ринкової економіки України так і не була досягнута. Це найболючіше вдарило по найменш захищеним жителям села: ветеранам війни і праці, багатодітним та неповним сім`ям, які отримували доплати у натуральній і грошовій формі від колгоспів. Новостворені сільгосппідприємства в більшості випадків не стали обтяжувати себе такими дрібницями, як соціальна відповідальність. Можливо у стратегів аграрної реформи України 1991 р. було переконання, що за зміною правової форми господарювання на селі суттєво покращиться суть самого господарювання. Так сталося, що завдання зруйнувати колективні господарства було виконано швидко і повсюдно, не залежно від того збитковим чи прибутковим було те чи інше господарство. Що ж стосується створення нового ефективного власника, то стратегам аграрної реформи можна поставити жирну “двійку”. А ось того, щоб навчити нових власників новим умовам господарювання в умовах нестабільності і коливання попиту на їх продукцію, сучасним методам менеджменту та маркетингу, бізнес-плануванню, передовим технологіям виробництва про це в державі ніхто не думав. Тож наслідки від такої реформи швидко далися взнаки.

Що ж тепер слід зробити, щоб економіка України стала народною, суспільство – громадянським, а народовладдя – справжнім. Якраз народна економіка передбачає розвиток і чисельне збільшення підприємств, вільних від найманої форми експлуатації, а саме народних підприємств. В скандинавських країнах такі підприємства становлять основу національних економік. Саме такими підприємствами, вільними від експлуатації праці, із справедливим розподілом доходу між членами трудового колективу, безпосередньої участі у цьому розподілі і управлінні своїх членів, духовною спільністю людей і є підприємства та організації колективної форми власності (кооперативи, артілі, кредитні спілки, підприємства громадських та релігійних організацій). В ст.163 Цивільного кодексу України зазначено, що виробничим кооперативом є добровільне об`єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об`єднанні його членами майнових пайових внесків. А наступна стаття цього кодексу говорить про те, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до його участі.

ГОЛОВНІ МОЖЛИВОСТІ І ПЕРЕШКОДИ В ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.


Чим приваблива кооперативна форма? Головним чином своєю демократичністю. Відсутні непотрібні керівники, всі питання вирішуються колективом. Ця форма достатньо прозора, тут присутня висока участь в управлінні членів кооперативу. В кооперативах висока мотивація членів, які одночасно є працюючими і власниками кооперативів. Тут зрозумілі принципи, за якими вона працює. За умови умілого управління кооперативна форма забезпечує високий рівень розподілу праці, збалансованість повноважень і відповідальності, дисципліну та єдність напрямку. Справедливий розподіл доходу кооперативу (прибуток кооперативу розподіляється між всіма членами) створює стабільність робочих місць для працюючих, ініціативу і корпоративний дух. Ця форма є прогресивною в соціальному плані, вона закладає основи самоуправління, люди в ній тут краще чують нужду інших людей, відгукуються на імпульс, який дає їм совість.

На жаль, в Україні в кооперативах були і негативні явища. За радянських часів правляча партія часто делегувала не найкращих своїх представників на керівні посади в колгоспи і підприємства споживчої кооперації. А через пасивність членів кооперативів його керівництво часто зловживало владою. За невисокої участі і культури членів кооперативу, демократичні вибори інколи приводили до вибору керівника з лідерськими якостями, але низьким професійним досвідом та з високими егоїстичними нахилами. Були випадки і недемократичних виборів у кооперативах або навіть їх фальсифікації, приписки в їх діяльності та ін. Однак у повному обсязі ця форма так і не змогла себе реалізувати. Складається враження, що на державному рівні після проголошення незалежності України існувало певне неприйняття цієї форми господарювання на користь приватних підприємств та об`єднань: товариств з обмеженою відповідальністю, закритих і відкритих акціонерних товариств.

У стратегічному плані вона може конкурувати з іншими організаційно-правовими формами, особливо це стосується соціально чуттєвої сфери, такої як житлово-комунальне господарство. Тому слід зазначити, що акціонування підприємств не єдиний шлях трансформації власності державних підприємств, що працюють у сфері житлово-комунального господарства. Так, наприклад, впроваджуючи заморську форму кондомініумів шляхом введення в 2001 році закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку” Україна принизила по суті вже існуючий реальний ринковий сектор у вигляді житлових (ЖК) і житлово-будівельних кооперативів (ЖБК). Виробничі кооперативи могли б узяти участь у створенні конкурентного середовища на ринку комунальних послуг. Доля витрат бюджетів на житлово-комунальне господарство в містах України становить від 30 до 40%. Існуючий у даний час принцип надання комунальних послуг уже не влаштовує нікого. Досвід деяких міст України показує, що впровадження альтернативних служб зменшує їх вартість і підвищує якість послуг. Для цього слід перейти на обслуговування житлового фонду на конкурсних засадах. Такі конкурси можуть зменшити керівний штат і залучити додаткових фахівців (робочих-сантехніків, електриків тощо). Працюючи тривалий час спільно, добре знаючи мешканців будинків, стан житлового фонду, ці робочі можуть стати ініціаторами створення обслуговуючих кооперативів.

Одним з перспективних напрямків створення кооперативів може бути збір і утилізація побутових відходів. Зараз це важлива стаття міського бюджету. Чимало платить за це і саме населення. Організувавши сортування сміття і відбір з нього тих складників, які потім можна продати для подальшої переробки (алюмінієві банки, скло, картон, папір, пластик тощо). В результаті на звалище буде необхідно вивозити всього 20% відходів. На своїй території встановлюється баки на сміття, декілька простих пресів і відбувається збір і сортування відходів.

Житлові кооперативи існували в Україні ще до революції. Перші нормативні документи держави з цього питання відносяться до 1921 р., коли був виданий Декрет СНК № 60 "Про надання кооперативним об`єднання громадян права забудови міських земель ". Свій подальший розвиток житлова кооперація отримала в 1958 р. А в середині 70-х років кооперативи стали ледве не єдиною можливістю відносно швидко отримати житло. Цей рух не вмер у період перебудови, коли після 1991 р. було різко скорочено кількість виробничих кооперативів. Тільки кооперативна форма з її демократичною основою здатна вирішити сьогодні багато соціальних проблем, пов`язаних з зайнятістю населення, включаючи пенсіонерів, інвалідів праці, війни та дитинства. Ця форма стає найцікавішою не тільки для населення, але і для підприємств малого і середнього бізнесу, так як кооперація за технологічним розподілом праці має свою економічну перевагу.