Підприємства
| Вид материала | Документы |
- 2 Аналіз кредитного забезпечення підприємства, 93.45kb.
- Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
- Питання до іспиту з курсу “Економіка підприємства”, 66.54kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни "управління потенціалом підприємства" для, 135.11kb.
- Питання до державного іспиту зі спеціальності 050107 «Економіка підприємства» (бакалаври), 202.51kb.
- Стратегічна маркетингова програма підприємства на зовнішньому ринку Основні етапи стратегічного, 32.17kb.
- Виробничий план підприємства. Організаційний план підприємства. Оцінка ризиків діяльності, 11.71kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 126.12kb.
- Питання до вступних випробувань з фахових дисциплін для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 61.51kb.
- Правила охорони праці на автомобільному транспорті, 2817.87kb.
Тема 4. Планування ремонтів
Основним видом ремонту обладнання у металургії є плановий поточний ремонт із застосуванням вузлової та агрегатної заміни. Ремонт проводиться за планом-графіком, який складається на рік по кожному цеху і заводу у цілому.
У загальнозаводській план включається ремонт основних агрегатів (мартеновських пічей, конверторів, прокатних станів, енергетичних агрегатів і т.д.).
У цехові графіки вносяться ремонти обладнання цеху деталізовано по кожному механізму.
Річні та місячні графіки передбачають рівномірне завантаження ремонтних робітників, одночасні зупинки на ремонт зв’язано працюючих механізмів, агрегатів і цехів, рівномірну потребу у матеріалах та вузлах для ремонту по місяцам.
План-графік ремонтів ув’язується із планом основного виробництва. Капітальні ремонти ув’язуються і з фінансовими планами.
Періодичність ремонтів встановлюється у залежності від ремонтного циклу і межремонтних періодів для даного обладнання.
Збільшення тривалості ремонтного циклу досягається на підставі правильного ведення технологічного процесу, рітельного догляду за обладнанням, підвищення зносостійкості деталей за рахунок подовження строків служби деталей обладнання.
Додаткову інформацію розглянути у підручнику Медвєдєва І. О. [5]
Тема 5. Планування праці
5.1. Планування потреби підприємства в персоналі.
5.2. Планування фонду оплати праці персоналу.
5.3. Планування продуктивності праці.
1. Основними завданнями планування персоналу є:
- забепечення виробництва, виходячи із вибраної стратегії, необхідною і достатньою кількістю робітників;
- обгрунтування планових розмірів коштів на оплату праці;
- оцінка і аналіз ефективності використання трудових ресурсів (продуктивності праці).
У плані по праці і кадрам враховується кількість промислово-виробничього персоналу (ПВП) за категоріями (робітники, спеціалісти, службовці, керівники). Робітники розподіляються за категоріями:
- основні;
- допоміжні;
- зайняті на ремонтах та обслуговуванні;
- ті, що мало оплачуваються.
Кількість персоналу за категоріями основні робітники розраховується:
1) По обсягу робіт і нормам виробітку:
(5.1)
де Взм – змінний обсяг робіт;
Нвир – змінна норма виробітку;
Кн – плануємий коефіцієнт виконання норм.
Цій метод використовується при виконанні однорідних робіт. Якщо проводяться різнорідні роботи використовується наступна формула:
(5.2)
де Нвиро – норма виробітку за основним видом продукції;
Кi – перевідний коефіцієнт, встановлений за співвідношенням норм виробітку на різні види продукції.
2) По нормі часу:
Для однорідних робіт
(5.3)
де Нвр – норма часу виконання робіт;
tзм– тривалість зміни для робітника за КЗпПу;
Кн – коефіцієнт виконання норми часу.
При різнорідних роботах норма часу береться середня
(5.4)
3) По нормативній завантаженості робочого часу встановлюєтсья завантаженість робітника протягом зміни шляхом спостереження (фото або хронометраж).
Якщо фактична завантаженість більш нормативної необхідно поширити зону обслуговування або сумісності функції.
4
) По нормам обслуговування або нормам чисельності:
(5.5)
де N – кількість встановленого обладнення;
Нобс – норма обслуговування однієї людини чи на бригаду.
Норма обслуговування визначається:
(5.6)
д
е tав – час агрегату вільний, коли агрегат працює без спостереження людини;
tз – час зайнятості робітника протягом циклу процесу.
5) Метод зіставленного аналізу або аналоговий метод: коли зіставляють штати однотипних агрегатів, аналізуючи організаційно-технічні умови виробництва, і на цій основі визначають кількість, необхідну для даного процесу та обладнання.
Розрахункові методи застосовуються при встановленні штату робітників на роботах, які ормуються, тобто там, де можно встановити індивідуальні норми праці, і є пряма залежність обсягу робіт робітників та величини норми.
Наприклад, на супідрядних з основними агрегатами ділянках основних цехів, таких як ділянка підготовки сумішей, ділянка зачищення металів, завантажно-розвантажні роботи допоміжних цехів.
Метод нормативного завантаження робочого часу приймаєтсья при встановленні штату працюючих на основних металургійних агрегатах, де присутній бригадний характер обслуговування та коливання обсягів робіт протягом зміни, а також там, де відсутня чітка залежність зміни обсягу виробництва від кількості працюючих.
Метод зіставленного аналізу використовується при встановлені штату робітників основних та допоміжних цехів, які вводяться у виробництво заново.
Розрахунок спискового штату на підставі змінного наведен у таблиці 5.1 [6]:
Таблиця 5.1 – Розрахунок спискового штату
| Вид штату | Позначення | Формалізація |
| 1 | 2 | 3 |
| 1) змінний | чзм | Одним із вище-перелічених методів |
| 2) добовий | чдоб | чдоб = чзм n |
| 1 | 2 | 3 |
| 3) добовий з підміною на вихідні | чдобвих | чдобвих = чдоб + чпідмвих при безперервному графіку роботи, де чпідмвих – кількість зміни, яка знаходиться на вихідних |
| 4) резерв на відпустку | Ч  В(чергова відпустка) | Ч В = чдоб Крв;Крв = ЧВ/Фнр Крв – коеф. резервних відпускних Фнр – номінальний фонд часу робітника Фнр = Фк – В – Пр |
| 5) резерв на невихіди по поважним причинам | РНП | РНП = чдоб КРНП КРНП = РНП/Фнр Фнр = Фк – В – Пр |
| 6) кількість списочна (списочний штат) | чспис | чспис = чдоб + ЧВ + РНП чспис = чдоб Фнр / Фрфакт Фнр / Фрфакт – коефіцієнт списочності |
Виходячи з розрахованого штату у вищевказаної таблиці, планують заходи по вивільненню робітників у плановому періоді по факторам.
Аналітичні вирази для визначення відносного вивільнення працюючих по організаційно-технічним заходам розглядаються у таблиці 5.2
Таблиця 5.2 – Визначення відносного вивільнення працюючих
| Варіант змінювання | Розрахункова формула | Умовні зазначення |
| 1. Збільшення обсягів виробництва без зміни чисельності | ч = чбаз (Вплан/Вбаз – чбаз)= = чбаз (Кв – 1) | ч – відносне вивільнення працюючих у наслідку проведення заходів; чраб – чисельність розрахункова, яка розрахована по ідображглянутим нормативам; чбаз – чисельність базова; Вплан(баз) – плановий (базовий) обсяг виробництва; Кв – коефіцієнт зміни обсягу виробництва (Кв= Впл / Вбаз) |
| 2. Збільшення обсягів виробництва, яке супроводжується абсолютним вивільненням працюючих | ч = чр – чпл = = чб Кв – чпл | |
| 3. Збільшення трудоємкості виготовляємої продукції | ч = (Тб – Тпл) / /(Ффб Кп)ВпКз | Тб, Тпл – планова й базова трудоємкість (або норми часу), Ффб – базовий фонд відпрацьованого часу робітника, год; Кз – коефіцієнт використання заходів; Кп – коефіцієнт збільшення норм |
| 4. Варіант зміни збільшення норм обслуговування | ч = ((Nn / Нб) – – (Nб / Нn) Км | Nn,б – кількість обладнання, Нб,n – норма по базі й плану |
| 5. Збільшення продуктивності обладнання | ч=П/(100+П)чб Кв | П – приріст продуктивності у % |
| 6. Зміна фонду часу роботи | ч= ((Фпл – Фб)/Фб) чб | Розрахунок використовується також, якщо зростання обсягів виробництва й продуктивності обладнання не співпадають |
| 7. Економія кількості ПВП без основних виробничих робітників при зростанні обсягу виробництва | чнп = чн (Кв – Кч) | Кч – коефіцієнт зростання кількості вказаних робітників; чн – кількість невиробничих робітників |
| 8. Зміна чисельності за рахунок зміни структури продукції | ч = ((Тпл – Тб) / /Тб) чб Кв | Тпл, Тб – середня трудомісткість одиниці продукції при плановій й базовій структурі |
| 9. Зміна частки покупних н/ф та кооперативних | ч = ((Спл – Сб) / /Сб) чб | Спл, Сб – н/ф або інші комплектуючі |
2. Тарифний коефіцієнт вводиться виходячи із збільшення кожної наступної тарифної ставки по діапазону тарифної сітки. Відповідно, 1,70 грн/год по 1 разряду помноженому на 1,3, на 1,69, на 1,91, на 2,16,на 2,44, на 2,76, на 3,12, на 3,53, на 3,99, на 4,51, на 5,10, на 5,76, на 6,51, на 7,36, на 8,17 на 9,07, на 10,07.
У ринкових умовах змінюється підхід до відображення ФОП. Раніше планова величина ФОП визначалась в залежності від чисельності колективу, а фактична сума від нарахованого заробітку. Зараз ФОП формується в залежності від отриманої виручки (від результата виробничо-господарської діяльності) за двома напрямками:
1 – за нормативним принципом;
2 – за залишковим принципом.
Нормативний підхід відображається наступною формулою:
ФЗП = f (Пкр НФЗП), (5.7)
де Пкр – показник діяльності; НФЗП – норматив ФЗП
ФЗП = ФЗПбаз (1+(Пкр НФЗП/100)), (5.8)
де Пкр – показник, який відображає кінцевий результат діяльності; НФЗП – норма ФЗП на одиницю приросту кінцевого результату.
(5.7) – рівневий метод; (5.8) – метод приросту обсягу виробництву.
Позитивні якості такого механізму: спроба встановити зв’язок ФЗП з кінцевим результатом діяльності.
Негативні якості: немає єдиного показника, який характеризує кінцевий результат.
Залишковий підхід: підприємство отримує виручку від реалізації, звідти відраховують матеріальні та прирівнені до них витрати, і планує з залишків прибутку з/п. Модифікація цього механізму застосовується в залежності від форм господарської діяльності на підприємстві.
Позитивні якості: взаємозв’язок з кінцевим результатом.
Негативні якості: щоб збільшити ФЗП, підприємство йде на збільшення виручки від реалізації продукції, збільшуючи рівень цін на неї.
3. Ефективність організації у світовій практиці залежить від співвідношення результативності до витрат.
Натуральні Вартісні
Эф = 
Капитальні Поточні
Рисунок 5.1 – Схема співвідношення показників «результат / витрати»
Показник продуктивності праці (ПП) є великим науковим й оціночним показником, головним критерієм економічної ефективності виробництва, коли мова торкається узагальнюючих показников результативності діяльності, мірилом розвитку техніки, технології та організіції виробництва, трудового та людського потенціалу, а також рівня життя і багатства людей, що живуть у цій економічній системі.
За сферою охоплення розрізняють показники продуктивності економіки, галузі, підприємства, робочого місця, або окремого виду продукції.
За змістом продуктивність може характеризувати величину валової виробки на одного промислово-виробничого робітника, або кількість виробленої продукції у зміну, годину чи іншу частину робочого часу.
У макроекноміці пказник ПП має наступні 3 характеристики:
- показник ВВП на душу населення це співвідношення обсягу ВВП до чисельності населення країни;
- обсяг ВВП на одного працюючего цей показник більш точний при вимірюванні продуктивності, але який не враховує тривалість робочого дня у різних країнах;
- розмір ВВП на відпрацьовану годину показує, скільки оплачених годин у даній країні відпрацьовано та оплачено.
На мікрорівні при плануванні ПП використовуєтся обсяг ВВП, а не ВНП. Різниця між ними складає те, що ВВП не включає находження від міжнародних операцій.
Зокрема вищеперелічених характеристик є декілька показників, які характеризують рівень й темпи зростання продуктивності. Рівень зазначає становище досягненної продуктивності у визначений період часу, або по відношенню до іншої країни. Темп зростання це зміна рівня у визначений період часу. Тренди зростання це зміна темпів продуктивності протягом великої кількості часу (10 років).
Плануваня ПП на мікрорівні передбачає використання системи показників, які характеризують, в кінцевому підсумку, співвідношення “випуск та витрати”. Система показників ПП на підприємстві показана на рисунку 5.2.
Результати праці різніх категорій визначаються:
- трудоємкістю, зарплатоємкістю продукції;
- продуктивностю або ефективностю праці;
- рентабільностю або фондоємністю виробництва;
- матеріалоємкістю або капиталоємністю товару;
- обсягом виробництва або продажу продукції;
- витратою ресурсів або втратою часу;
- якістю роботи або умовами праці.
Як у зарубіжній, так і у вітчизняній практиці в економічній науці найбільше розповсюдження оцінки результатів праці здобув показник продуктивності.
Рисунок 5.2 - Показники продуктивності праці
Продуктивність прийнято вимірювати кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу визначеною кількістю робітників. Для виміру обсягу виконання робіт та послуг використовуються натуральні, трудові та вартісні показники. На темпи зростання продуктивності впливають наступні фактори:
а) технічні та організаційні, які пов’язані з поліпшенням техніки та технології виробництва;
б) управлінські, які пов’язані з організацією праці, її удосконаленням, за напрямками використання робочого часу, охорони та якості праці, його планування та забезпечення.
Планування виробництва, праці, заробітної платні являється основою для виконання курсової роботи з дисципліни «Планування» для спеціальностей ЕП всіх форм навчання.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
- Орлов О.А. Планирование деятельности промышленного предприятия. Учебник. Издание 2-е, перераб. И дополн.-К.: Скарбы, 2006. – 416 с.
- Організація і планування виробництва в термічних підрозділах: Навч. Посібник / А.О.Спасов, Ю.П.Шаров – К.:НМК ВО, 1993. - 160с. – Рос. мовою
- Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. – 2-е изд., испр. И доп. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 400с.
- Немцов В.Д., Довгань М. І. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: ТОВ „УВПК „ЄксОб”, 2004. – 538 с.
- Медведев И.А., Бельгольский Б.П., Зайцев Е.П. Организация, планирование и управление производством на металлургических предприятиях. – Киев – Донецк: Вища школа, 1984. – 400с.
- Бельгольский Б.П., Спасов А. А., Медведєв И.А. Организация труда и техническое нормирование на предприятиях черной металлургии. – М.: Металлургия, 1981.
- Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 672с. – (Серия «Высшее образование»).
- Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 472 с.
- В.О.Василенко, Т.І.Ткаченко Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією В.О.Василенка. – Київ:ЦУЛ, 2003. – 532 с.
Додаток А
ТЕСТОВІ ЗАПИТАННЯ ДО МОДУЛЯ 1
1. Планування — це:
а) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;
б) функція управління;
в) процес визначення засобів, шляхів і умов досягнення поставлених цілей;
г) правильні відповіді б) і в);
д) всі відповіді правильні.
2. Планування, яке на підприємстві охоплює річний період і є сукупністю планів по різних видах діяльності, називається:
а) стратегічним плануванням;
б) поточним плануванням;
в) оперативним плануванням;
г) бізнес - плануванням.
З. Бізнес-план може розроблятися з метою:
а) надання інформації в статистичні органи;
б) моделювання системи управління фірмою;
в) залучення інвестицій;
г) обгрунтування інноваційних проектів.
4. Кількісне співвідношення між розділами і показниками планів характеризує принцип:
а) оптимальності;
б) збалансованості;
в) єдності;
г) безперервності.
5. Принцип безперервності означає, що:
а) планування охоплює всі сфери діяльності підприємства;
б) розроблені плани постійно приходять на зміну один одному;
в) планування змінює свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин;
г) правильні відповіді а) і б).
6. Якщо кожен працівник підприємства стає учасником планової діяльності - це принцип:
а) гнучкості;
б) єдність;
в) безперервності;
г) участі.