Geum.ru

Закон України "Про банки І банківську діяльність"

Вид материалаЗакон
Подобный материал:





ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

N 01-8/651 від 10.11.2000
м.Київ

vd20001110 vn01-8/651
Арбітражні суди України

Про діяльність ліквідаційних комісій, утворених
у справах про банкрутство комерційних банків

До Вищого арбітражного суду України звернувся Національний
банк України з листом від 11.10.2000 N 44-010/1636-6828, у якому
порушено питання про незадовільну діяльність ліквідаційних
комісій, утворених у справах про банкрутство комерційних банків. У
названому листі наводяться приклади зволікання ліквідаційних
комісій з проведенням ліквідаційної процедури, що перешкоджає
оперативному проведенню розрахунків з кредиторами збанкрутілих
банків, унеможливлює стягнення сум дебіторської заборгованості,
заважає встановленню ефективного контролю за активами і
документацією банків.
У зв'язку з викладеним та з метою забезпечення належного
процесуального контролю за діяльністю ліквідаційних комісій
вважаємо за необхідне звернути увагу на зміст окремих норм Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон):
1. Згідно з частиною 2 статті 5 Закону ( 2343-12 )
особливості провадження у справах про банкрутство банків
регулюються законом про банки і банківську діяльність. Оскільки
Закон України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) не
передбачає особливостей цього провадження, судам слід керуватись
виключно нормами Закону.
2. Відповідно до пункту 1 Розділу VII прикінцевих положень
Закону ( 2343-12 ) його положення щодо призначення арбітражних
керуючих і, зокрема, ліквідатора та введення ліквідаційної
процедури можуть застосовуватись за заявою сторін у справі про
банкрутство або за ініціативою суду при розгляді арбітражними
судами справ про банкрутство після 1 січня 2000 року незалежно від
дати порушення провадження у справі про банкрутство. Тому
арбітражним судам слід відповідно до статті 24 Закону за своєю
ініціативою призначати ліквідаторів з кола осіб, що отримали у
встановленому порядку ліцензію арбітражного керуючого, у випадках,
якщо провадження у справі про банкрутство комерційного банку було
порушено до 1 січня 2000 року і до або після цієї дати банк був
визнаний банкрутом, а судом вже були призначені ліквідатори в
порядку, передбаченому статтею 13 Закону України "Про
банкрутство" ( 2343-12 ). Що ж до відповідних строків, і, зокрема,
строку, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону, то їх слід
обчислювати з дати прийняття арбітражним судом ухвали з цього
питання. У зазначених випадках подальше провадження здійснюється
відповідно до Закону.
3. У випадках призначення ліквідаторів у справах про
банкрутство банків арбітражним судам слід враховувати специфіку
діяльності банківської установи, а ліквідаторами доцільно
призначати фізичних осіб, які не лише отримали ліцензію
арбітражного керуючого, а й мають досвід роботи в банківській
системі України, як правило, не менше ніж три роки. Ці особи
повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим
Національним банком України для членів тимчасової адміністрації
або фахівців юридичних осіб, що можуть бути ліквідаторами банку,
відповідно до пункту 10.10 та 11.3-11.4 Положення про застосування
Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних
установ заходів впливу за порушення банківського законодавства
( z0382-00 ), затвердженого постановою правління Національного
банку України від 26.05.2000 N 215 ( z0381-00 ).
4. Призначені у порядку, передбаченому статтею 13 Закону
України "Про банкрутство" ( 2343-12 ), члени ліквідаційної комісії
продовжують свою діяльність відповідно до статті 24 Закону, якщо є
клопотання новопризначеного ліквідатора про це, погоджене з
комітетом кредиторів (частина 2 цієї статті).
5. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону ( 2343-12 ) у
ліквідаційній процедурі арбітражний суд:
- розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури;
- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом
( 2343-12 ).
До інших повноважень арбітражного суду у ліквідаційній
процедурі відносяться, зокрема, такі:
- вимога до ліквідатора або до державного органу з питань
банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення
ліквідаційної процедури (частина 12 статті 30 Закону ( 2343-12 );
- припинення повноважень ліквідатора за клопотанням комітету
кредиторів у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх
обов'язків (частина 13 статті 30 Закону ( 2343-12 );
- призначення нового ліквідатора за пропозицією комітету
кредиторів (частина 13 статті 30 та частина 4 статті 32 Закону
( 2343-12 );
- затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу
(частина 1 статті 32 Закону ( 2343-12 ).
6. Відповідно до частини 2 статті 35 Закону ( 2343-12 )
мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у
справі про банкрутство, в тому числі і на стадії ліквідаційної
процедури. Правила укладання мирових угод визначені в статтях
35-39 Закону.
7. Згідно зі статтею 32 Закону ( 2343-12 ) якщо за
результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог
кредиторів не залишилось майна банку або залишилось майнових
активів менше за розмір, встановлений Національним банком (стаття
24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ),
арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію банку. Копія цієї
ухвали має надсилатись Національному банку України, який згідно з
пунктом 9 статті 7 Закону України "Про Національний банк України"
( 679-14 ) веде реєстр банків, їх філій та представництв, валютних
бірж. Відповідно до пункту 11.33 Положення про застосування
Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних
установ заходів впливу за порушення банківського законодавства
( z0382-00 ) ліквідація банку вважається завершеною, а банк таким,
що припинив діяльність з часу внесення запису про це до Реєстру
банків, їх філій та представництв, валютних бірж і
фінансово-кредитних установ.

Заступник Голови Вищого
арбітражного суду України А.Осетинський