Міністерство освіти І науки україни кременчуцький державний політехнічний університет імені михайла остроградського на правах рукопису

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни кременчуцький державний політехнічний університет, 299.05kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 500.03kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 322.6kb.
• Міністерство освіти І науки України Кременчуцький державний політехнічний університет, 470.21kb.
• Міністерство освіти І науки україни кременчуцький національний університет імені михайла, 173.05kb.
• Міністерство освіти І науки України Кременчуцький державний політехнічний університет, 663.7kb.
• Міністерство освіти І науки України Кременчуцький державний університет імені михайла, 583.72kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 2695.96kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 82.53kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни кременчуцький національний університет, 739.04kb.

Цікавим є співставлення двох фактів: виробництво вітчизняних варених ковбас внаслідок короткого терміну зберігання, і зростання імпорту ковбас цієї групи, що викликає логічні сумніви у сировинному вмісті та якості іноземних аналогів. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта Метою проведення наступного етапу дослідження була лабораторна перевірка якості продукції підприємств, віднесених споживачами до середньо- та високоякісної, на відповідність уявних характеристик дійсним. Результати опитування споживачів зведено у табл. 2.14. Таблиця 2.14 Основні м’ясопереробні підприємства-лідери за співвідношенням «ціна — якість» (по Кременчуцькому району) Ціна висока середня низька Якість висока 17%-ВАТ «Кременчукм’ясо» 13,8%- ТОВ «Берізка» 12,1%-ТОВ «Ювілейний» 1 група **97% 23,7%-Полтавський м’ясокомбінат 17%-ТОВ «Ювілейний» 11%-ВАТ «Кременчукм’ясо» 2 група **98,3% 21,4%-Комсомольський м’ясопереробний цех 14,3%- ДП «Росана» 14,3%-ВАТ "Птахокомбінат" 3 група **23,3% середня 22%-ТОВ «Ювілейний» 15,3%-ВАТ «Птахокомбінат» 13,6%-ТД «Полагросевіс» 11,9%-ВАТ «Кременчукм’ясо» 4 група **98,3% 28,1%- ПП «ВКіК» 21,1%-ТОВ «Ювілейний» 10,5%-Комсомольський м’ясопереробний цех 5 група **95% 27,8%- ПП «ВКіК» 16,7%- ПП «Колос» 11,1%-ТОВ «Тульчинм’ясо» 6 група **30,0% низька 23,5%-ТОВ «Царская охота» 7,8%-ТОВ «Кременчукм’ясо» 10%-ТОВ «Європродукт» 7 група **85% 21,1%- Глобинський м’ясокомбінат 12,3%-Комсомольський м’ясопереробний цех 8 група **80% 18,2%- ТОВ «Колбіко» 13,6%- СГП«Векка» 9 група **36,7% **— частка респондентів, що назвали підприємство для даної групи. Враховуючи розмір вибірки, до кожної групи «ціна — якість» вносились підприємства, названі не менш ніж 10% опитуваних. Невисокий рівень відповідей респондентів у категорії «низька ціна» пояснюється специфікою м’ясопродуктів як однієї із найдорожчих груп харчових товарів: низькою ціну на ковбасні вироби можуть вважати тільки споживачі із доходом вище середнього рівня. Віднесення продукції ТОВ «Кременчукм’ясо» до групи 7 «висока ціна — низька якість» майже 10% респондентів (переважно пенсійного віку) пояснюють недобросовісністю виробника, що свідчить про недосконалу діяльність маркетингового підрозділу. Так, під позиційованою як дорога високоякісна торгова марка «Фарро» випускається ряд ковбасних виробів економ-класу, орієнтований на сегмент покупців з обмеженою купівельною спроможністю. Невисока якість продукції, зумовлена низькою собівартістю і ціною, протирічить уявленню про марку і відповідно зумовлює недовіру до якості інших груп ковбасних виробів «Фарро». За результатами другого етапу дослідження експертною комісією Глобинського м’ясокомбінату за участі спеціалістів Кременчуцького Центру маркетингових досліджень було проведено оцінювання якості продукції підприємств, яких споживачі віднесли до категорії середньої ціни, за кожною групою ковбасних виробів однакового сорту. Склад комісії: головний технолог, маркетолог, хімік, біолог, ветеринарний лікар, дегустатор. Перевірка показників якості проводилась у наступній послідовності: Привабливість зовнішнього вигляду (оформлення та упаковка). У розрізаному вигляді оцінювались: фізико-хімічний аналіз якості; бактеріологічний аналіз; смакові властивості продукту; структурний вміст інгредієнтів; загальний вигляд продукту на тільки що зробленому поздовжньому та поперечному розрізі; ароматичні властивості, зокрема наявність неякісного запаху, привабливість прянощів та копчення; смак та соковитість; консистенція продукту шляхом надавлювання, розрізання, розжовування для встановлення щільності, ніжності, крихкості. До фізико-хімічних методів дослідження багатьох видів продукції належить виявлення вмісту вологи, повареної солі, нітритів, фосфатів, крохмалю тощо. За вищевказаними показниками перевіряється відповідність якості виробленої продукції державним стандартам України та технічним умовам. Найбільш серйозними виявленими недоліками є наступні: при проведенні аналізу на наявність у продукції шкідливих бактерій бактеріологічною лабораторією в ліверній ковбасі Комсомольського м’ясопереробного цеху було виявлено бактерії групи кишкової палички; при фізико-хімічному аналізі якості продукції перевірка вмісту крохмалу у вареній ковбасі показала його наявність у 5 з 6 вибраних марок, хоча позначений він тільки у складі ковбаси ВАТ «Кременчукм’ясо» і Глобинського м’ясокомбінату. Найбільший вміст крохмалу виявився у ковбас ТОВ «Ювілейний» – 6% і Глобинського м’ясокомбінату – 3,9%; при дослідженні структурного складу ковбас 4 групи виявлено незаявлені продукти. Так, у сирокопчених ковбасах ВАТ«Кременчукм’ясо» та Полтавського м’ясокомбінату була знайдена незаявлена на етикетці курятина, а у напівсухій ковбасі ТОВ «Ювілейний» — соя. При виготовленні вареної ковбаси ПП «ВКіК» було використано м'ясо з підвищеним вмістом жиру, що призвело до утворення бульйону під оболонкою. Продукція виробників для оцінювання в кожній групі обиралась згідно до середнього цінового сегменту, який визначався за узагальненими результатами опитування респондентів (табл. 2.15). Оцінка якості встановлювалась за градуйованою технологами 90-бальною шкалою з виділенням трьох основних груп: «1 – 30» — низька якість продукції, «31 – 60» — середня якість, «61 – 90» — висока якість продукції. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта Варіант ІІІ — повна інтеграція зі збутовою і постачальницькою системами. Як вже зазначалось, лише незначна частка вітчизняних м'ясопереробних підприємств володіє коштами для глобального розширення діяльності. Варіант ІV — інтеграція з постачальниками (сировинною базою). На думку провідних вчених-економістів, саме підприємства із замкненим циклом виробництва мають найвищий потенціал конкурентоспроможності. Враховуючи визначальну важливість контролю якості сировини в органічному виробництві, а також інтеграцію даних ланок як шлях до зниження собівартості кінцевої продукції, саме інтеграційний процес м’ясопереробного підприємства з сировинною базою є найбільш реальним і ефективним для обох сторін. У результаті дестабілізації конкурентних позицій всього ланцюга цілком ймовірним є зникнення ланки вітчизняного тваринництва та її заміна на іноземне. Об’єктивно оцінюючи процес зростання імпорту м’ясної сировини, можна виділити наступні фактори негативного впливу на конкурентоспроможність в масштабах м’ясопереробної галузі: низька якість та цінність, невідповідність санітарно-гігієнічним нормативам дешевої низькосортної сировини та висока вартість сировини, що відповідає міжнародним стандартам якості продуків харчування. Але в масштабах країни найважливішим наслідком втрати вітчизняного тваринництва є зниження її продовольчої безпеки. З цієї причини у всьому світі державна політика сфери сільського господарства носить протекціоністський характер. Ослаблення державного захисту агросфери за вимогою СОТ при вступі до її лав призводить до поступового переходу сільського господарства країни у власність ТНК, які в свою чергу будуть спеціалізуватись на тому виді сільськогосподарських робіт, у якому дана країна має суттєві конкурентні переваги, а не на тих, які забезпечують її національні інтереси. Тому без активної загальнодержавної політики стимулювання розвитку АПК є неможливою стабілізація становища тваринництва. За результатами досліджень розділу 2, неефективність протекціоністської політики підтверджується скороченням поголів’я ВРХ на 12 – 30% щороку, свиней – на 5 – 10%. Тому саме стимулювання розвитку тваринництва має базуватись на нестандартному маркетинговому підході. Зважаючи на запропоновану в попередньому розділі концентрацію державної політики на створенні умов для розвитку органічного м'ясопереробного виробництва, стимулюючі заходи насамперед мають охоплювати розвиток екологічно чистого тваринництва як його основної вхідної ланки. Напрямки заходів окреслено в межах Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року (постанова Кабміну №1158 від 19.09.2007 р.). Перш за все виділимо критерії відбору пріоритетних об’єктів підтримки. Вивчення досвіду країн-членів світового товариства свідчить, що при вступі до нього сільськогосподарські підприємства проходили тестування, за результатами якого вони поділялись на 3 групи: підприємства, діяльність яких не потребує змін; підприємства, діяльність яких потребує реорганізації; підприємства, діяльність яких доцільніше припинити. Критеріями відбору пріоритетних об’єктів є їх матеріально-технічне забезпечення, відповідність умов функціонування світовим екологічним та технологічним стандартам. На сьогодні лише незначну частку підприємств можна віднести до групи 1 (близько 10%); до групи 2 – близько 35%. При обмеженості бюджетних коштів з великої кількості тваринницьких комплексів необхідно виділити сегмент тих суб’єктів-отримувачів коштів, які мають реальні шанси конкурувати зі світовими лідерами тваринництва. Основними причинами збитковості тваринницьких комплексів, частка яких за даними ДСУ складає понад 70% всіх підприємств, є неринковий підхід до управління, відсутність коштів для оновлення МТБ, нерентабельність виробництва внаслідок використання високовартісних традиційних технологій вирощування худоби (дорогі корми, методики вигодовування та утримання), корів молочних порід, приховування прибутків. Тому дотування саме рентабельних підприємств не тільки дозволить знизити тінізацію даного сектора економіки та стане додатковим стимулом підвищення ефективності їх роботи, а й забезпечить конкурентоспроможність галузі і сільського господарства в цілому на міжнародному ринку. Якщо ж говорити стосовно розвитку органічного тваринницва, варто враховувати, що діяльність у сфері органічного виробництва дещо складніша за діяльність у звичайній і потребує ефективної адаптації підприємства до нових умов господарювання, вважаємо, що обов’язковою умовою участі у державній програмі розвитку органічного тваринницва має бути позитивний досвід роботи учасника. Основою програми необхідно вважати спрямованість на найкращі підприємства і їх зобов’язання повернути кошти у частковому, повному обсязі або з відсотками при невиконанні нормативів рентабельності та поголів’я худоби. Суб’єктом, що реалізовуватиме передачу коштів між державою і підприємствами, має виступати профільний банк, через який фінансуватимуться всі операції в секторі АПК. Проведення програми не передбачає надмірного втручання державних органів у діяльність підприємств, що дозволить уникнути бюрократизації процесу. Остаточний підсумок підводиться по закінченні програми за весь період роботи підприємства за результатами аудиту. Даний підхід є додатковим стимулом для пошуку керівництвом ефективних напрямків господарювання. Узагальнимо опис об’єктів програми стимулювання: це рентабельні тваринницькі комплекси, створені без участі іноземного капіталу, по вирощуванню ВРХ та свиней. Кошти надаються у формі додаткового поголів’я худоби, фінансових та інших ресурсів для оновлення МТБ. Розроблятись має два основних напрямки програми фінансування: для підприємств, сконцентрованих на виробництві органічної продукції тваринництва, та підприємств, сконцентрованих на виробництві продукції тваринництва за сучасними світовими стандартами. Деталізація програми вимагає оцінки стану всіх вітчизняних тваринницьких підприємств, визначення частки підприємств, реально спроможних на зміни в діяльності, окреслення напрямків та обсягів програми фінансування, визначення перспективних результатів по її закінченні тощо. Тому на даному етапі досить складно запропонувати оптимальну структуру заходу. Приведена нижче Програма стимулювання розвитку тваринництва виступає прикладом надання коштів підприємствам, сконцентрованим на виробництві продукції тваринництва за сучасними світовими стандартами. 1. Порядок визначення суб’єктів фінансування. Цільові підприємства діляться на 3 групи згідно до їх середньорічної рентабельності за даними 5 років: група 1 – вище 5%, група 2 – від 0 до 5% (і нові підприємства), група 3 – ниже 0%. У перший рік реалізації програми фінансуються підприємства групи 1. Наступного року фінансується група 2 підприємств, причому підприємство фінансують за нормами першої групи, якщо воно підвищило показник рентабельності до відповідного рівня. Надалі щороку аналізується стан решти підприємств: якщо вони покращують свій стан до рівня груп 1 чи 2, їх діяльність відповідним чином фінансується. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта Інтегральний показник конкурентоспроможності продукції, який зазвичай застосовується для оцінки перспективності виведення товару на ринок і лише теоретично визначає результативність збутової діяльності, заплановано використовувати для прогнозування обсягів продажу після формування бази даних щодо динаміки зміни цього показника після вступу в дію відповідного закону. Наступний фактор — ціна на сировину — має подвійне значення для прогнозування результатів діяльності підприємства. З одного боку, для населення співставлення цін на ковбасні вироби і м'ясо є індикатором якості виробу і прийнятності цін на них, і з цих же причин орієнтація споживачів саме на ціну сировини, а не конкурентну продукцію має вирішальне значення при кінцевому виборі продукції. З іншого боку, для підприємства інформація про вартість сировини, яка складає близько 80% собівартості ковбасних виробів, надає можливість розрахувати приблизний прибуток від їх продажу. Також відомо, що споживач значно спокійніше реагує на підвищення цін на ковбасні вироби у випадку, коли зростають ціни на сировину; якщо ж підприємство має свою сировинну базу, собівартість його продукції менше залежить від ринкової ціни на м'ясо, важливо виявити найбільш вигідні цінові варіації. У загальному вигляді до уваги приймаються ціни на три основні групи м'ясосировини: яловичина, свинина та м'ясо птахів. Зважаючи на те, що для м’ясного ринку характерним є ланцюгова реакція зміни всіх видів м’яса при зміні цін на один вид, для поставленої задачі цілком достатнім є обрання одного показника. Так, у відношенні ВАТ «Кременчукм’ясо», яке має виробничі потужності відносно свинини і курятини (власні свиноферма і птахоферма), доцільним є обрання показника, що характеризуватиме зміну цін на яловичину. Причинами виключення цін конкурентів із категорії вхідного параметру є: другорядність ролі; приблизно однакові умови господарювання і значна залежність від вартості сировини зумовлюють коливання цін на конкурентну продукцію з однієї асортиментної групи в однакових межах; потреба в базі даних його динаміки за тривалий період часу, що ускладнюється відмінностями асортиментих груп конкуруючих підприємств і визначенням ковбасних виробів, які є конкурентами з точки зору покупців (наприклад, покупець може планувати купівлю як просто напівкопченої ковбаси, так і ковбаси, виготовленої за певною рецептурою, або конкретно «Московської» тощо). Аналізуючи макроекономічні показники на предмет їх включення у модель, зроблено наступні висновки. Згідно до офіційних статистичних даних, зміна споживацьких вподобань щодо груп м’ясних виробів досить тісно пов’язана зі зміною вікової та статевої структури населення. В той же час, відсутність різких коливань цього макрофактора зумовлює потребу його врахування лише при прогнозуванні на довготривалий період (близько 10 — 15 років). Зважаючи, що протягом такого значного часового лагу є висока ймовірність впливу на діяльність підприємства ряду інших вагомих факторів, модель має включати значно більше макрофакторів, що ускладнить і, ймовірно, унеможливить її роботу. Тому цей параметр було виключено з моделі. Іншим вагомим фактором, зміна якого швидко відбивається на зміні як структури, так і розміру споживання асортиментних груп м’ясопродуктів (тобто темпах росту ринку), є середньомісячний дохід в розрахунку на одну особу; на відміну від попереднього, зміна цього параметру швидко відбивається на споживацьких вподобаннях. Врахування впливу індексу інфляції на ефективність діяльності підприємства, спрямоване на коригування динамічного ряду цін та доходів, відбивається у згаданих показниках, які включаться у модель, і в його виокремленні немає потреби. До ряду інструментів мікрорівня, за допомогою яких підприємство може впливати на попит, відносяться: ціна продукції, структура збутової мережі (кількість фірмових точок збуту), витрати на маркетингову діяльність (заробітна плата, преміювання, витрати на підвищення кваліфікації маркетингового підрозділу). Перераховані маркетингові інструменти по суті є основним ринковим засобом реагування підприємства на тенденції зміни споживацького попиту, а прогноз з використанням їх у якості параметрів входу дозволить найбільш ефективно завантажити виробничі потужності і оптимізувати структуру товарного асортименту підприємства. Повертаючись до першого етапу задачі підвищення ефективності роботи маркетингового відділу м'ясопереробного підприємства, підсумуємо вищевикладене: планується розробити нейронну мережу з вихідним параметром «обсяги збуту» з наступними параметрами входу: рівень середньодушового доходу населення, ціна на м'ясну сировину (яловичину), ціна продукції, кількість фірмових точок збуту, витрати на рекламну діяльність, організаційні маркетингові витрати (заробітна плата, преміювання, витрати на підвищення кваліфікації маркетингового підрозділу). Окрім того, так як значну роль у результативності роботи підприємства відіграє фактор часу (попит на м'ясопродукцію різко коливається в залежності від свят, пори року тощо), необхідне введення часового параметру (місяці). Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта Висновки до розділу 3 Узагальнюючи результати дослідження процесу вдосконалення маркетингового забезпечення конкурентоспроможності м’ясопереробних підприємств, можна зробити наступні висновки. Визначено поняття адаптаційного маркетингу та виділено його основні функції (емоційно-психологічна, інформатизаційна, аналітична, організаційна і стимулююча), відповідно до яких на рівні держави та окремих організацій розроблено ряд взаємоузгоджених та взаємодоповнюваних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності української м'ясопереробної галузі на глобальному ринку. Зазначено, що основною задачею державної політики в межах адаптаційного маркетингу є стимулювання виробників до розробки та впровадження маркетингового забезпечення їх конкурентоспроможності. Застосовано принципи маркетингу в процесі державної підтримки зовнішньоекономічної маркетингової діяльності найкращих м'ясопереробних підприємств, яких визначають за національним рейтингом їх конкурентоспроможності або АВС-методикою, використаною для галузі. Стимулювання розвитку експортного потенціалу дозволить інтенсифікувати зовнішні конкурентні зусилля вітчизняних товаровиробників, вдосконалити навички їх ринкової боротьби. Даний захід сприятиме закріпленню конкурентних позицій українських виробників на внутрішньому ринку та підвищенню їх конкурентоспроможності на зовнішніх. Розроблено загальні положення підвищення споживчої цінності продукції м'ясопереробних підприємств шляхом створення конкурентоспроможної сировинної бази. В рамках запропонованої державної програми стимулювання розвитку тваринницьких підприємств мають надаватись найбільш успішним з них кошти на вдосконалення виробничої та збутової діяльності за умови часткового або повного повернення коштів у випадку недотримання мінімальних встановлених результативних показників. Дана умова є додатковим стимулом як для впровадження маркетингових засад у роботу сільськогосподарських виробників, пошуку ними нових ринкових підходів до функціонування, так і детінізації прибутків. Підвищення ефективності діяльності вітчизняного тваринництва як основної вхідної ланки ланцюга створення цінності м’ясопродукту сприятиме посиленню конкурентних позицій м'ясопереробної галузі. Запропоновано розширити СДС підрозділом координації ринкової діяльності тваринницьких підприємств, який виконуватиме роль допоміжного механізму реалізації їх маркетингової діяльності. Сформовано структуру комунікаційних потоків маркетингової інформаційної бази тваринницьких підприємств на основі сільськогосподарських дорадчих служб. База даних сприятиме налагодженню зв’язку тваринницьких і м’ясопереробних підприємств, з науковими закладами, потенційними інвесторами. Пропонований захід в рамках побудови маркетингу відносин м’ясопереробних підприємств і їх маркетингових партнерів дозволить підвищити ефективність взаємозв’язків, зменшити витрати на їх комунікаційну взаємодію, підвищити якість господарської діяльності тваринницьких підприємств. Розроблено нейронну мережу прогнозування обсягів продажу асортиментних груп продукції м'ясопереробного підприємства, яка із високою точністю дозволяє визначити результат впливу на збутову діяльність м'ясопереробного підприємства маркетингових заходів із врахуванням змін купівельної спроможності споживачів та цін на сировину. Даний інструмент дозволяє підвищити ефективність вибору маркетингового інструментарію в умовах недетермінованого середовища та зменшити розрив між обсягами виробленої та реалізованої продукції, величину недоотримання прибутку, витрати на зберігання, просування і утилізацію товару. Застосування даної моделі дозволить оптимізувати процес прийняття маркетингових рішень на м'ясопереробному підприємстві з урахуванням поставлених збутових завдань. Сформовано теоретико-методичну модель прогнозування рейтингу конкурентоспроможності підприємства, реалізація та подальше впровадження якої дозволить визначати тісноту взаємозалежності між зміною рейтингу конкурентоспроможності підприємства та ряду ринкових і внутрішньоорганізаційних показників, і приймати рішення виходячи з їх сукупного впливу на загальний результат функціонування підприємства. Висновки та пропозиції, які викладені у розділі 3, представлені в наукових працях автора [121, 124, 126].