Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р
| Вид материала | Документы |
- План причини І початок голодомору в Україні в 30-ті роки Загострення ситуації в українських, 81.79kb.
- Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
- Реферат на тему: " Політичні відносини між Іспанією та Латинською Америкою наприкінці, 102.61kb.
- «Проголошення незалежності, 69.49kb.
- Тема програми : Українська державність в 1917-1921 рр. Тема уроку : Проголошення зунр., 151.68kb.
- Дослідження соціальних проблем села Кальника наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ ст., 5071.57kb.
- Программа элективного курса «Краснохолмский уезд в 1917 1918 гг.», 88.23kb.
- Обзор фонда № р-662 «омский совет рабочих, крестьянских и солдатских депутатов, март, 407.55kb.
- Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
- Униформа степовых казачьих войск 1907-1917 гг. Степовые казачьи войска 1907—1917, 411.48kb.
Білет №10
10.1. Охарактеризуйте Четвертий універсал Центральної Ради, визначите його історичне значення.
9 (22) січня 1918р., коли радянські війська, що рвалися до столиці України, знаходилися вже на підступах до Києва, Українська Центральна Рада прийняла Четвертий універсал.
Можна визначити наступні основні положення Четвертого універсалу.
1. Характеристика історичної обстановки, осуд дій радянської влади.
2. Головне - проголошення незалежності і суверенної держави Українського Народу.
3. Декларація прагнення до дружніх відносин із сусідами України - Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною й ін.
4. Підтвердження законодавчої влади Української Центральної Ради і виконавчої - Ради Народних Міністрів (колишній Генеральний секретаріат).
5. Проголошення прагнення до початку негайних переговорів із сусідніми державами з метою установлення миру.
6. Заклик до рішучої боротьби з більшовиками.
7. Пропозиція про реорганізацію армії в народну міліцію.
8. Важливе радикальне (корінне) рішення - націоналізація (перехід власності в руки держави) усіх природних ресурсів, ліквідація права власності на землю, передача всієї землі трудящим без викупу.
9. Рішення про демілітаризацію підприємств (переклад підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції), соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни.
10. Реорганізація торгівлі, проголошення монополії на торгівлю деякими товарами.
11. Установлення державного контролю над банками.
12. Проголошення необхідності рішучої боротьби з контрреволюцією.
13. Підтвердження всіх демократичних свобод, проголошених Третім універсалом, а також права національних меншостей на національно-персональну автономію.
14. Заклик до виборів в Українські Установчі Збори.
Четвертий Універсал Центральної Ради, як видно з його змісту, мав історичне значення.
1. Вперше в новітній історії український народ прийшов до найважливішого рішення - проголошенню незалежної суверенної Української держави, остаточно розірвавши з імперським центром і заклавши основи наступного державного будівництва.
2. Центральна Рада нарешті відкинула коливання і пішла на радикальне справедливе рішення земельного питання - головного для країни, у якій переважає сільське населення.
3. Український національний рух знову підтвердив свій демократичний характер: у найважчі для революції дні Центральна Рада продовжувала відстоювати демократичні свободи, права національних меншостей (у тому числі - росіян).
На жаль, історичні рішення Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була вирішена. Уроки Української революції взагалі і діяльності Центральної Ради зокрема є дуже коштовними для сучасного державного будівництва в незалежній Україні.
10.2. Визначите стан відносин України із сусідніми державами в сучасний період.
Одним з важливих напрямків становлення і функціонування незалежної України є активна міжнародна діяльність. Україна дуже швидко виявилася на перехресті інтересів світової політики. Про це свідчить масове визнання її незалежності багатьма державами.
Значний внесок у подальший розвиток економічного, фінансового. торгового співробітництва внесли державні візити Президента України Л. Кучми в 1996-1999 р. у США, Іспанію, Грецію, Ізраїль, Туреччину, Францію, Болгарію, Польщу й інші країни.
У свою чергу, Україна прийняла ряд вищих керівників закордонних країн. Так, у 1995 р. відбувся офіційний візит у Київ президента США Б. Клінтона, у 1996 р. - Федерального канцлера ФРН Г. Коля, у 1997 р. - президента Греції К. Стефанопулоса й інших. У ході візитів були підписані угоди і контракти, розглядалися питання двосторонніх відносин і європейської безпеки.
Відмовлення від статусу ядерної держави вивів Україну зі стану міжнародної ізоляції. Восени 1994 - навесні 1995р. Міжнародний валютний фонд, Світовий банк підписали ряд договорів з українським урядом про фінансову допомогу українським реформам.
У вересні 1999 р. МВФ відмовив Україні в наданні чергового траншу кредиту. Але на початку 2000 р. новий уряд України на чолі з відомим фінансистом, талановитим політиком В. Ющенко зумів досягти домовленості про надання розширеного фінансування. Поліпшенню відносин України з міжнародними фінансовими організаціями, безумовно, сприяли прийняті Л. Кучмою після перемоги на виборах 1999 р. рішення про проведення аграрної реформи, реформуванні енергетичного комплексу й ін.
У листопаду 1995 р. Україна була прийнята в Раду Європи. Україна є членом Організації по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ), приєдналася до країн Центрально-Європейської ініціативи, активно підключається до важливих регіональних форм співробітництва в Європі. За останні роки піднялися на якісно новий рівень відносини України з НАТО, Західноєвропейським Союзом, Європейським Союзом, що визначив Україну як країну з перехідною економікою.
Самою авторитетною і впливовою міжнародною організацією продовжує залишатися ООН. У вересні 1997 а. на 52-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Головою сесії став міністр закордонних справ України Г. Удоввнко.
Стратегічною метою для України є інтеграція в європейські структури і поглиблення трансатлантичної співдружності. Наша країна активізує свою роботу з веденням переговорів про утворення зони вільної торгівлі з ЄС, досягненні статусу «особливого партнерства» у відносинах з НАТО, наданні статусу асоційованого партнера в Західноєвропейському Союзі. У липні 1997 р. Україна підписала Хартію про особливе партнерство між НАТО й Україною. При відвідуванні Києва Генеральний секретар НАТО X. Солана відзначив активну участь України в рамках програми «Партнерство заради миру».
Україна, як незалежна і суверенна держава, чітко визначила свої зовнішньополітичні пріоритети. Усвідомлюючи свою приналежність і до західної і до східної цивілізації, Україна, разом з тим, дотримує не прозахідної і не просхідної, а проукраїнської орієнтації, при цьому першорядна увага приділяється формуванню відносин із сусідніми країнами - колишніми республіками СРСР.
Наша країна віддає перевагу двостороннім взаємовигідним відносинам із країнами СНД, не особливо покладаючись на аморфні структури Співдружності. Керівники України завжди підкреслюють, що розвиток двосторонніх відносин ні в якій мірі не спрямовано проти третіх країн.
Останнім часом розвиваються двосторонні відносини з Грузією, Азербайджаном, Туркменістаном і Узбекистаном. Наприкінці 1998 р. на зустрічі глав держав України і Туркменістану прийняте рішення про поновлення постачань туркменського газу в Україну. Розглядається питання про транспортування азербайджанської нафти через територію України в Західну Європу.
• Росія. Різноманітні історичні, політичні, економічні зв'язки, залежність української економіки від російських енергоносіїв, російського ринку збуту промислових товарів, проблема базування російського Чорноморського флоту в Севастополеві висувають на перший план україно-російське співробітництво.
У травні 1997р. Росія й Україна підписали повномасштабний договір, у якому вони оголосили себе «стратегічними партнерами», а в лютому 1998 р. сторони підписали договір про економічне співробітництво. Наприкінці 1998 р. Держдума Росії слідом за Верховною Радою ратифікувала договір, однак Рада Федерації відклала цю процедуру на невизначений час; договір був ратифікований Радою Федерації лише в середині лютого 1999 р.
Окремі російські політики, у тому числі мер м. Москви Ю. Лужков. украй негативно відносяться до цього договору. Вони не визнають за Україною право на Крим і м. Севастополь, вважають їх російськими територіями і погоджують ратифікацію найважливішого документа з передачею Криму під юрисдикцію Російської Федерації.
Разом з тим, стає очевидним, що економічне співробітництво і міжрегіональні зв'язки з Росією відповідають інтересам обох держав, особливо в умовах економічної кризи. Саме економічні проблеми є сьогодні головними в російсько-українських відносинах.
Динамізм цим відносинам додав новий склад уряду України на чолі з прем'єр-міністром В. Ющенко. У січні 2000 р. на переговорах з Головою правління РАО Газпром Р. Вяхирев удалося погодити позиції сторін по проблемі виплати Україною заборгованості за поставлений газ. Після звірення боргів, що визначила точну суму боргу на лютий, Україна протягом 2000 р. зобов'язалася погасити його цінними паперами РФ, товарами і грошима.
Традиційно дружні відносини поєднують Україну і Республіку Молдова. У ході першого офіційного візиту Президента України Л.Д. Кучми в Кишинів 11—12 березня 1997 р. були підписані важливі документи: Декларація про основні принципи митного союзу України і Молдови, угода про співробітництво прикордонних областей і адміністративно-територіальних одиниць. Україна виступила разом з Росією гарантом при вирішенні конфлікту в Наддністрянщині, підписавши Меморандум про врегулювання відносин між Республікою Молдова і Придністровська Республіка.
На зустрічі в Києві 13 травня 1997 р. між президентами України і Білорусії Л.Д. Кучмою й А. Г. Лукашенко були підписані Договір про державний кордон, а також Угода про співробітництво прикордонних областей, Договір про спільні дії по мінімізації і подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи.
Офіційний Київ висловився проти приєднання до Договору між Росією і Білорусією «Про утворення співтовариства двох держав», справедливо бачачи в цьому погрозу своєму суверенітету. В Україні з тривогою спостерігають за попранням норм демократії і прав людини в сусідній державі.
Але деякі представники лівих сил України виступають за об'єднання з Росією і Білорусією.
Польща. Польща першої з держав світу визнала незалежність України й установила з нею дипломатичні відносини. У 1992 р. між Україною і Польщею був укладений Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Через відносини з Польщею Україна прагне інтегруватися в загальноєвропейський процес співробітництва.
Регулярним став обмін державними візитами. На останніх зустрічах президентів Л.Д. Кучми й А. Квасневського підкреслювалося, що відносини Польщі й України кожна зі сторін визначає як пріоритетні. Розширюється співробітництво в політичній і військовій областях, особливо у світлі вступу Польщі в НАТО в 1999 р. Розширюються різноманітні торгово-економічні контакти.
Разом з тим, у відносинах між двома суверенними державами зберігаються визначені труднощі, викликані в основному причинами історичного характеру й особливостями перехідного періоду, що переживають обидві країни. Однак ці труднощі не є нездоланними. Це ще раз підтвердила зустріч президентів Л.Д. Кучми й А. Квасневського на початку 2000р.
Традиційно стабільні відносини України з Чехією і Словаччиною. Останнім часом поглиблення співробітництва між суверенними державами намітилося в машинобудуванні, нафтопереробній промисловості, енергетиці, переробці лісу, у сфері культури і туризму. Між державами діють договори про добросусідство і співробітництво.
Налагоджуються політичні й економічні зв'язки України з Угорщиною, У грудні 1991 р. Угорщина визнала суверенну Українську державу, у 1992 р. укладений Договір про основи добросусідства і співробітництва.
Плідними були державні візити Президента України Л.Д. Кучми в Угорщину й А. Генца в Україну. Однак у взаємовигідному співробітництві двох держав є чимало резервів. Це стосується, насамперед, переробної промисловості, обслуговування перевезень, створення спеціальної економічної зони в Закарпаття «Європа - центр».
Відносини з Румунією розвиваються непросто. З одного боку, між суверенними державами встановлені дипломатичні відносини, відбувається обмін державними візитами. З іншого боку - Румунія фактично не визнала входження до складу України в 1940 р. Північної Буковини, висловлює свої домагання на острів Зміїний у Чорному морі.
Торгово-економічні відносини розвиваються досить динамічно, хоча не відбивають можливостей і потреб двох країн. Великий інтерес викликає по обидва боки проект будівництва каскаду гідроелектростанцій на ріці Тиса, газопроводу Хуст - Сату Маре.
2 червня 1997 р. президенти України і Румунії в м. Констанці підписали Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство.
Україна бере активну участь у роботі регіональних об'єднань. Її голос активно і вагомо звучить у рамках держав Центральноєвропейської ініціативи, країн Чорноморського району економічного співробітництва. Регулярними стали спільні зустрічі президентів України, Польщі і Румунії; глав країн Балтії, України і Польщі.
Відносини із сусідніми країнами, як і з іншими державами світу, Україна будує на принципах рівності, добросусідства, взаємовигідного співробітництва і підтримки міцного світу.
10.3. Визначите сутність і результати «рейганоміки», пов'язаної з політикою 40-го президента США.
На виборах 1980р. 40-м президентом США був обраний Рональд Рейган.
Історична довідка. Рональд Рейган народився в 1911 р. у невеликому містечку Тампіко в штаті Іллінойс. Його батько був американцем ірландського походження. католиком по віросповіданню і торговцем взуття за професією. Мати походила з родини шотландських іммігрантів.
У молодості йому випало мити посуд у їдальні, бути тренером із плавання, працювати рятувальником. Рейган працював спортивним коментатором, був досить відомим актором.
До кінця 40-х рр. був демократом, а в 1962р. вступає в Республіканську партію. Політичну популярність йому принесла мова в підтримку кандидата Республіканської партії Б. Голдуотеру (1964). У 1966 р. Рейган був обраний губернатором штату Каліфорнія. У 1980-1988 р. був президентом США.
1. Сутність «рейганоміки».
Внутрішньополітичний курс нової адміністрації був спрямований на досягнення стабілізації соціально-економічної системи шляхом обмеження, чи навіть згортання ряду сфер традиційного федерального втручання в економіку країни, переміщення центра ваги на приватний сектор і всіляке стимулювання його.
Програма Р. Рейгана передбачала скорочення федеральних витрат, що планувалися, на 197 млрд. дол. протягом трьох років. Найбільшу економію повинне було принести скорочення програм допомоги штатам в області утворення і розвитку науки, фондів соціальної допомоги, медичного страхування, суспільних робіт, а також субсидій на підтримку фермерських доходів, діяльності експортно-імпортного банку, поштових служб і т.д.
Бюджетні скорочення стосувалися всіх міністерств і відомств за винятком Пентагона (Міністерства оборони). Адміністрація Рейгана запропонувала здійснити скорочення податків, згорнути державне регулювання економіки. Президент вважав за необхідне перешкоджати росту грошової маси на шкоду якості товарів і послуг.
У соціальній політиці Рейган орієнтувався на середній клас, тобто на більшість американців, і прагнув активізувати і стимулювати їхню підприємницьку діяльність. Особливі пільги в оподатковуванні давалися тим, хто вкладав капітали в економіку.
Держава відмовлялася від багатьох видів регламентації бізнесу, різко скоротило сферу застосування антитрестовського законодавства, забезпечило сприятливі умови для приватної ініціативи.
2. Результати «рейганоміки».
Економічна політика Рейгана («рейганоміка») сприяла подоланню кризових явищ, і з 1983 р. намітилося зростання багатьох показників. Збільшилася питома вага наукомістких галузей: радіоелектроніки, приладобудування, космонавтики. Зростала конкурентноздатність економіки в міжнародному масштабі.
Основним джерелом росту зайнятості стало розширення сфери послуг. Рівень інфляції і безробіття знизився, що сприяло збільшенню споживчого попиту. Разом з тим різко збільшилися витрати на мілітаризацію (програма СОІ).
Подальшому розвитку економіки США сприяв приплив іноземного капіталу. Це були, в основному, вкладення в коштовні державні папери, придбання акцій приватних компаній, а також банківські вклади і прямі капіталовкладення. З огляду на економічну кон'юнктуру, відлагоджену систему захисту капіталів і розраховуючи одержати стабільні і високі доходи, Великобританія, ФРН, Японія, Канада, ряд інших країн стали виявляти особливу активність на американському ринку.
З 1985р. США вперше за багато років стають країною-боржником. Але закордонні інвестиції сприяли якісним перетворенням в американській економіці, розширенню її участі в міжнародній виробничій кооперації і науково-технічному обмані.
«Рейганоміка» знову перетворила США в один з життєздатних і динамічно розвитих центрів світового співтовариства. Завдяки створенню умов для приватної ініціативи покращилися умови життя і праці більшості американців. Ідучи з Білого дому по закінченні другого президентського періоду, Р. Рейган залишив своїм політичним спадкоємцям високорозвинену країну, що міцно затвердилася на лідируючих позиціях у світі.
Білет №11
11.1. Охарактеризуйте історичні обставини, при яких була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, її внутрішню і зовнішню політику.
1. Історична обстановка напередодні утворення ЗУНР.
Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях.
Переговори делегації Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляща УНР, а іншим західноукраїнським землям надати автономію, перетворивши їх в окремий край.
Тривалий час австро-угорський уряд відмовлялися виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», що обіцяв федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918р. українські парламентарії з Галичини і Буковини. керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. 19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Галичину, Північно-Західну Буковину і Закарпаття) в єдину українську державу, створену мирним шляхом.
Рішучими супротивниками цих планів виступили польські державні кола, що спиралися на численне польське населення, сконцентроване в основному в містах. 28 жовтня в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія, що повинна була 1 листопада 1918р. прибути у Львів, щоб прийняти від австрійського намісника влада над цим краєм.
Частина молодих українських офіцерів, що вважали, що в рамках законів, що діяли, домогтися визнання Української держави мирним шляхом не удасться, ще у вересні 1918 р. створили Центральний військовий комітет. Коли про плани Польської ліквідаційної комісії стало відомо у Львові, на терміново зібраному засіданні Центрального військового комітету було вирішено підняти повстання.
2. Утворення ЗУНР.
• У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова, над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада узяла владу у свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї й інших містах Східної Галичини. У той же день австрійські урядовці у Львові погодилися на передачу влади Українській Національній Раді. Подальшому росту її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи, введення 8-годинного робітника дня.
11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко. Л. Цегельський, Д. Витовський, С. Голубович і ін.
13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий основний закон, відповідно до якого за знову створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. кв. км, її населення на 71% було українським.
3. Основні заходи внутрішньої політики були наступними:
1. Була створена ефективна система керування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого керування, що мала авторитет серед українського населення.
2. В умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР - Української Галицької Армії (УГА), у ряди якої швидко й організовано були покликані десятки тисяч чоловік.
3. Приймалися заходи для виведення економіки з кризи:
• була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби, свиней, заборонений вивіз нафти:
• введена в обіг власна валюта - гривня і карбованець;
• відновлювалися залізниці.
4. За законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами.
5. Була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.
4. Основні цілі зовнішньої політики ЗУНР:
1) боротьба за міжнародне визнання ЗУНР, насамперед країнами Антанти:
2) припинення війни з Польщею, що не відмовилася від своїх домагань на Східну Галичину.