Проаналізуйте причини поразки українських військ у війнах унр із радянською Росією наприкінці 1917 початку 1918 р
| Вид материала | Документы |
- План причини І початок голодомору в Україні в 30-ті роки Загострення ситуації в українських, 81.79kb.
- Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
- Реферат на тему: " Політичні відносини між Іспанією та Латинською Америкою наприкінці, 102.61kb.
- «Проголошення незалежності, 69.49kb.
- Тема програми : Українська державність в 1917-1921 рр. Тема уроку : Проголошення зунр., 151.68kb.
- Дослідження соціальних проблем села Кальника наприкінці ХVІІІ – на початку ХХ ст., 5071.57kb.
- Программа элективного курса «Краснохолмский уезд в 1917 1918 гг.», 88.23kb.
- Обзор фонда № р-662 «омский совет рабочих, крестьянских и солдатских депутатов, март, 407.55kb.
- Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
- Униформа степовых казачьих войск 1907-1917 гг. Степовые казачьи войска 1907—1917, 411.48kb.
Обговорення питання про утворення єврейської держави станами-переможницями проходило на тлі боротьби, що розверталася між англійською адміністрацією, палестинським і єврейським партизанським рухами.
У 1946 році це питання було винесено на обговорення ООН. США і СРСР підтримали ідею утворення держави Ізраїль (Радянський Союз розраховував створити свій форпост на Сході і тим самим сприяти розпаду Британської колоніальної імперії). 29 листопада 1947р. ООН схвалила резолюцію про утворення на території Палестини двох держав: єврейської (57% території) і арабської (43%). Місто Єрусалим оголошено міжнародною зоною. Великобританія зобов'язувалася вивести свої війська з територій утворених держав до 1 серпня 1948 р.
Араби не погодилися з рішенням ООН і категорично виступили проти державотворення, що різко підсилило міжнародну напруженість.
Збільшилися арабо-єврейські зіткнення в Палестині. У січні 1948 року араби блокували Єрусалим з його 100-тисячним єврейським населенням, інші міста, нападали на єврейський транспорт. 3 квітня 1948р. збройні загони знищили арабське селище Дейр-Ясин, араби також не уступали в жорстокості. У таких складних умовах Великобританія приймає рішення достроково вивести свої війська - до 14 травня 1948 р. У цей же день було проголошено утворення держави Ізраїль. Першим його прем'єр-міністром став Д. Бен-Гуріон. Палестинці, що не визнали резолюцію ООН від 29 листопада 1947 р., не зуміли створити свою державу, цьому перешкоджало і відсутність політичних структур.
4. Перша арабо-ізраїльська війна почалася 15 травня 1948р., коли сусідні арабські країни, що не визнали Ізраїль, відразу оголосили йому війну. Об'єднані збройні сили (Єгипет, Йорданія, Сирія, Ірак, Ліван, Саудівська Аравія і Ємен) почали наступ. Однак сили оборони Ізраїлю зупинили агресора і нанесли йому відповідальний удар У цій війні СРСР підтримав ізраїльтян (араби розцінювалися як агенти англійського імперіалізму).
У квітні - червні 1949 р. між сторонами було підписане перемир'я. У результаті палестинська держава знову не була створена. Територію, відведену для нього за рішенням ООН захопили Ізраїль (6,7 тис. кв. км), Єгипет (сектор Газа) і Йорданія (західний берег р. Йордан).
Перша арабо-ізраїльська воїна породила проблему палестинських біженців (близько 1 млн. чоловік), що розселилися по різних країнах.
5. Арабо-ізраїльські війни в наступні роки не вирішили палестинської проблеми, поглибили арабо-ізраїльські протиріччя. У 50-і рр. надії на повернення палестинці покладали на Єгипет, але вони розвіялися після ангяо-франко-ізраїльської агресії (1956) і розпаду ОАР (1961).
У ході «Шестиденної війни» 1967р. Ізраїль розбив армії Єгипту, Йорданії і Сирії і захопив Синайський півострів. Голландські висоти, західний берег ріки Йордан і сектор Газа.
Важливу роль у близькосхідній кризі грає Організація Звільнення Палестини її керівник з 1960-х рр. Я. Арафат.
Додатковий матеріал. З Палестинської хартії (документа, прийнятого на засіданні Палестинської національної ради в Каїрі в 1968 р., що є ідеологічною платформою Організації Звільнення Палестини). Ст. 15. Звільнення Палестини є, з арабської точки зору, національним боргом - відбити сіоністську імперіалістичну агресію проти арабської нації і ліквідувати сіоністську присутність у Палестині. Ст. 21. Палестинський арабський народ, самовираженням якого є збройна палестинська революція, відкидає всяке рішення, крім повного звільнення Палестини, і всякий план, спрямований на врегулювання палестинської проблеми чи її міжнародне вирішення.
У 1973 в. нападом Єгипту і Сирії почалася «Війна Судного дня»,
у ході якої арабські війська знову потерпіли поразку.
У тугий вузол близькосхідного конфлікту сплелися проблеми окупованих Ізраїлем територій і тероризму, проблеми безпеки близькосхідних держав і долі палестинського народу,
6. Процес нормалізації ізраїльсько-палестинських відносин пройшов довгі роки воєн, терору, взаємної ворожості. Кемп-Девидська угода 1979р. між Ізраїлем і Єгиптом уперше врегулювала відносини між єврейською й арабською державами. У 90-і рр. намітилися нові кроки до примирення.
30 жовтня - 1 листопада 1991 р. на міжнародній конференції в Мадриді було прийняте рішення про початок арабо-ізраїльських переговорів. 13 вересня 1993 р. у Вашингтоні прем'єр-міністр Ізраїлю И. Рабін і голова Організації Звільнення Палестини (ОЗП) Ясір Арафат підписали Декларацію про принципи мирного врегулювання між Ізраїлем і ОЗП. Декларація поклала початок створенню палестинської автономії в межах Ізраїлю.
26 жовтня 1994р. був підписаний мирний договір між Ізраїлем і Йорданією.
У вересні 1995 р. був підписаний ізраїльсько-палестинський договір про автономію західного берега р. Йордан.
З кінця 1990-х рр. продовжуються складні переговори між ізраїльтянами і палестинцями, посередником у який виступає США. У ході переговорів обговорюється комплекс проблем, зв'язаних, з одного боку, із установленням контролю палестинців над окупованими Ізраїлем територіями і, в остаточному підсумку, державотворенням, а з іншого боку – забезпеченням безпеки Ізраїлю (у тому числі - запобіганням, дій терористів).
Усе більш активну політику на Близькому Сході намагається проводити Україна.