Курс ІІІ факультети ІІ, ІІІ медичні, факультет підготовки лікарів для зсу київ 2008
| Вид материала | Документы |
- Робоча навчальна програма з філософії на 2007-2008 навчальний рік Факультет медичний, 372.54kb.
- Робоча навчальна програма з ділової української мови на 2007 2008 навчальний рік Факультети, 421.03kb.
- Інструкція з охорони праці № для вчителя зош І-ІІІ ступенів, 154.39kb.
- Інструкція з охорони праці № для вчителя зош І-ІІІ ступенів №13 м.Ірпеня, 154.56kb.
- Робоча навчальна програма з ділової української мови на 2008-2009 навчальний рік факультет, 312.14kb.
- Робоча навчальна програма з мікробіології, вірусології та імунології на 2008-2009 навчальний, 741.66kb.
- Й курс, медичні факультети №1,2 спеціальності: „Лікувальна справа", „Педіатрія" 2-й, 252.05kb.
- Курс, стоматологічний факультет Розподіл груп студентів між викладачами кафедри, 784.39kb.
- Р е є страц І яучасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурс, 455.55kb.
- Р е є страц І яучасників ІІІ етапу Всеукраїнського конкурс, 309.09kb.
ЗАСТОСУВАННЯ ВОДНИХ ВАНН
Ванни — це воднi процедури, якi застосовують з гiгiєнiчною та лiкувальною метою. Вони бувають загальнi, коли у воду занурюється все тiло, i мiсцевi, коли у воду занурюється частина тiла (сидячi, ручнi, ножнi).
Механiзм дiї вапни складається з дiї температурного та механiчного (діє тиск рiдини на тiло хворого) чинникiв. Саме температура ванни iстотно впливає на тепловий обмiи органiзму хворог. При цьому змiнюсться потовидiлення та дихання, вiд6увається перерозподiл кровi, подразнення чугливих нервових закiнчень шкiри, що сприятливо впливає на роботу всiх органiв та систем органiзму.
Механiчна дiя полягає в стисненнi грудної клiтки, внаслiдо чого зменшується кiлькiсть дихальних рухiв, а також у здавлення черевної порожнини. Крiм шкiри, ванни впливають на лiмфатичнi та кровоноснi су-дини.
Різновиди водних вання залежно від температури води, їх дія та призначення.
Залежно вiд температури води розрiзняють холоднi (24—27 °C), прохолоднi (28—33 °C), iндиферентнi (34-36"С), теплi (36—39 "С) i гарячi (40 °C i вище) ванни.
Холоднi загальнi ванни спричинюють значне з6удження нервової системи та посилення обмiну речовин. Тривалiсть 1—3 хв. Ефективне їх застосування при ожирiннi. <
Прохолоднi загальнi ванни призначають при неврозах iз пригнiченим загальним станом, апатiєю. Тривалiсть 3—5 хв.
Iндиферентнi, теплi ванни призначають у разi ниркової чи печiнкової кольки, хронiчних захворювань суглобiв, захворювань периферiйної нервової системи (радикулiт, полiневрит).
Гарячi ванни збуджують серцево-судинну систему, викликають прискорення пульсу до 100—120 за 1 хв, пiдвищують артерiальний тиск, збiльшують об'єм циркулюючої кровi, збiльшують потовидiлення, обмiн речовин i пiдвищують температуру тiла. Можуть призвести до загальної слабкостi, задишки, серцебиття, запаморочення. Тому гарячi ванни протипоказанi в разi захворювань серцево-судинної системи, загального виснаження, ту6еркульозу легень. Тривалiсть гарячої ванни 5—10 хв.
• Сидячi прохолоднi та холоднi ванни призначають хворим iз гемороєм (тривалiсть 1—3 хв).
Сидячi теплi ванни призначають у разi хронiчних запальних процесiв жiночих статевих органiв, хронiчного запалення перед-мiхурової залози (тривалiсть 20—30 хв).
Сидячi гарячi ванни застосовують у випадках ниркової кольки (тривалiсть 10—15 хв). Протипоказанi сидячi гарячi ванни при гострих запальних процесах товстої кишки та органiв малого таза, вагiтностi, схильностi до маткових кровотеч.
Гарячi ручнi та ножнi ванни застосовують при залишкових явищах запальних процесiв шкiри, м"язiв, суглобiв, нервових розладах, а також як болевтамовуючий засiб у разi захворювань легень, серця, судин.
Для проведення ванни необхідним є:
1) ванна загальна;
2) ванна сидяча;
3) ванна ручна;
4) ванна ножна;
5) руiтпiик, простирадло;
6) нiдставка для iiiг;
7) водяний термометр.
Для відпуску процедури необхідна певна послідовність виконання таких дій:
1. Перевiрка готовності ванної кiмнати та ванни до проведення процедури. Температура повiтря у ваннiй кiмнатi повинна бути не нижчою нiж 25 °C, вiкна — зачиненi.
2. Заповнення ванни спочатку холодною водою, потiм гарячою. Можна використати змiшувач. Температуру визначають водяним термометром, не виймаючи його з води.
3. Хворого потрібно посадити у ванну так, що6 спина опиралася в одну стiнку ванни, а ноги — в другу. Якщо хворий не дiстає стiнки ванни, то пiд ноги йому пiдкладiть пiдставку. Пiд голову хворого покласти рушник, скручений валиком, а6о грiлку, наповнену водою кiмнатної температури.
4. Вiдпускають ванну вiдповiдно до призначення лiкаря (тривалiсть ванни та температура води). У разi правильно призначеної i виконаної процедури спостерiгається легке почервоніння та потеплiння шкiри. У хворого з’являється вiдчуття свiжостi, бадьоростi.
5. Пiд час приймання ванни не можна залишати хворого одного. Потрібно стежити за загальним станом хворого, його шкiрними покривами та пульсом. Якщо хворий зблiд, з"явилося запаморочення, потрібно вивести його з ванни, витерти рушником, покласти на лiжко з трохи пiднятим ножним кiнцем, розтерти скронi й дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Термiново викличте
лiкаря.
6. Пiсля ванни хворий повинен вiдпочити 30 хв.
7. Для сидячої ванни використовується спецiальний посуд з оцинкованого залiза або емальована миска.
8. Для ножної ванни використовується виварка, вiдро, для ручної — миска чи спецiальний посуд.
9. Пiд час гарячої ножної ванни тiло хворого тепло закутується. Дезінфекцiя ванни: пiсля використання ванну двiчi протирають спецiально для цього видiленою щiткою, змочену 3% розчином хлорамiну та промивається теплою водою.
ЗАСТОСУВАННЯ ЛIКУВАЛЬНИХ ВАНН
До лікувальних ванн належать: сiрководнева, радонова, киснева, перлинна, скипидарна, крохмальна, шавлiєва, хвойна, гiрчична.
Для проведення лікувальних ванн необхідними є:1) ванна;
2) водяний термометр;
3) рушник, простирадло;
4) пiдставка для нiг;
5) лiкарськi екстракти, розчини, речовини.
Механiзм дiї та показання до призначення сiрководневих та радонових ванн. Крiм механiчної та термiчної дiї, мiнеральнi ванни справляють ще хiмiчний вплив на шкiру хворого. Пухирцi газiв подразнюють шкiру, рефлекторно розширюючи капiляри, внаслiдок чого шкiра червонiє i вiдбувається перерозподiл циркулюючої кровi.
Сiрководневi та радоновi ванни призначають у разi захворювань периферiйної нервової системи, артритiв, захворювань шкiри та периферiйних судин.
Механiзм дiї та показання до призначення гiрчичної ванни. Гiрчичну ванну призначають як болевтамовуючий засiб у разi катару верхнiх дихальних шляхiв, бронхiтiв, пiдвищення артерiального тиску, а мiсцевi (ножнi) — у разi нападiв бронхiальної астми.
Протипоказанi гiрчичнi ванни при захворюваннях шкiри.
Показання до призначення скипидарних ванн. Скипидарнi ванни застосовують у разi захворювань периферiйної нервової системи (радикулiти, неврити), суглобiв (полiартрити, артрози), у разi хронiчних пневмонiй.
Показання до призначення та дiя крохмальних ванн. Крохмальнi ванни приймають при шкiрних проявах ексудативного дiатезу. Вони зменшують свербiж i пiдсушують шкiру.
Показання до призначення шавлiєвих ванн. Шавлiевi ванни ви-користовують як болезаспокiйливi при захворюваннях i наслiдках травм периферiйної нервової системи, наслiдках травм опор-но-рухового апарату, при хронiчних запальних процесах жiночих статевих органiв.
Показання до застосування хвойних ванн. Хвойнi ванни-йока-занi в разi функцiональних розладiв нервової системи (неврози, безсоння). . .Послiдовнiсть дiи пiд час виконання процедур
Пiдготовка та вiдпуск сiрководневої ванни
1. Налийте у ванну 200 л води (температура 35—37 °C).
2. Висипте 27 г двовуглекислої соди та розмiшайте дерев'яною лопаточкою до повного розчинення.
3. Вилийте 355 мл 12,6% розчину натрiю сульфiду, а пiзнiше
110 мл технiчної хлористоводневої кислоти, продовжуючи розмi-
шувати лопаточкою.
4; Тривалiсть процедури 10-15хв. 5. Курс лiкування 12—15 ванн, через 1—2 днi.
Пiдготовка та вiдпуск радонової ванни
1. Концентрований розчин радонової води зi спецiальної по-судини через сифон вилийте на дно ванни, попередньо наповне-ноїводою (температура 36-37 °C), i обережно перемiшайте.
2. Тривалiсть ванни 10-15хв.
3. Курс лiкування 12—15 ванн.
Радоновi ванни готують у спецiальному примiщеннi з дотри-манням правил технiки 6езпеки з розчину радону, який одержу-ють iз солей радiю. Препарат тримають у спецiальному посудi, який знаходиться в свинцевому контейнерi.
Пiдготовка та вiдпуск кисневої ванни
1. Кисневу ванну приготуйте за 10 хв до початку процедури.
2. У 200 л води висипте 100 г натрiю гiдрокарбонату, 5 мл 5% розчину сульфату мiдi (мiдний купорос) i 200 мл технiчного пергiдролю.
3. Ретельно все перемiшайте i через 10 хв, коли вiдбудеться накопичення максимальної кiлькостi пухирцiв кисню, починайте
процедуру.
4. Температура води 36—37 °C, Тривалiсть 10—15 хв.
5. Курс лiкування 15—20 ванн, щодня або через день.
Пiдготовка та вiдпуск перлинної ванни
1. На дно ванни покладiть спецiальну реiштку й пiдключiть її до компресора.
2. Налийте у ванну 200 л води температури 35—37 °C.
3. Включiть компресор i нагнiтайте повiтря пiд тиском
1,5 атм.
4. Тривалiсть ванни 10—20 хв.
5. Курс лiкування 12—15 ванн, через день. Пiдготовка та вiдпуск гiрчичної ванни
1. 100—250 г гiрчицi розчинiть у 10 л води, температура якої 38-40 °C.
2. Одержаний розчин вилийте у ванну, наповнену прiсною во-дою, температура якої 38 °C, i розмiшайте.
3. Тривалiсть ванни 5—7 хв.
4. Пiсля ваi;ши облийте хворого теплою водою або забезпечте приймання теплого душа.
5. Витрiть рушником, закутайте в простирадло i покладiть вiд-почити iiа 30—40 хв.
Гiрчичпi ванни приймають на нiч.
Пiдготовка та вiдпуск скипидарних ванн
1. Салiцилову кислоту (0,75 г) i дитяче мило (10 г) залийте переварепою гарячою водою (550 мл), ретельно перемiшайте до отримання емульсiї, охолодiть її до 40—50 °C i додайте 500 г скипидару.
2. На першу ванну вiзьмiть 20 мл приготовленої емульсiї, a iтотiм вiд процедури до процедури поступово збiльшуйте її кiль-кiсть i доведiть до 60--70 мл.
3. Температура вапни 36—37 °C, тривалiсть 10—15 хв.
4. Курс лiкування 10—15 ванн, через день.
Пiдготовка та бiдпуск крохмальної ванни
1. 100 г картопляного крохмалю розмiшайте в 10 л холодної води. :
2. Вилийте у ванну з водою, температура якої 38 °C.
3. Тривалiсть ванни для дорослих 30—45 хв, для дiтей — 8-10 хв.
4. Пiсля ванни хворий повинен прийняти душ.
5. Курс лiкування 10—12 ванн, кожного дня або через день. Пiдготовка та бiдпуск шавлiєвої ванни
1. На 200 л води, температура якої 37 °C, налийте 8—10 л рiдкого або 400 г згущеного конденсату й перемiшайте.
2. Тривалiсть процедури 8—15 хв.
3. Курс лiкування 12—18 ванн.
Пiдготовка та вiдпуск хвойної ванни
1. На 200 л води, температура якої 37 °C, додайте 40-60 мл рiдкого соснового екстракту або 20-40 г порошку та перемiшайте.
2. Тривалiсть ванни для дорослих 15—30 хв, для дiтей — 5-10 хв.
3. Курс лiкування 15—20 ванн, через день. Пiсля прийняття ванни хворий повинен витертися руiпником, одягнутися й вiдпочити протягом 30 хв.
СВIТЛОЛIКУВАННЯ
Iнфрачервонi променi здатнi проникати в тканину иа глибииу 3—4 мм. Поглинаючись тканинами органiзму, квант-епергiя iпфрачервоного опромiнювання перетворюЄться на теплову енергiю i спричинюЄ судинну реакппо — короткочасний спазм з паступни.у стiЙким розпiиренням кровоносних судин, ак-тивною гiперемiєю та пiдвищенням мiсцевого кровопостачання. Пiд впливом iпфрачсрвопого опромiнювання полiшпуються об-мiннi процеси, знижуЄться больова чутливiсть, усувасться спазм судпн, виводяться продукти метаболiзму, розсмоктутоться вогни-ща запалення. Використовують інфрачервоее опромiнюванмя при хронiчних i пiдгострих запальних процссах. Iнфрачервонi променi дае лампа солюкс — переносна ламиа з рефлектором, а також лампа iнфраруж. Лампа Мiнiна випромiнюе, крiм теплових, ульт-рафiолетовi променi
Механiзм дгї ультрафiолетового опромiнювання. Показання та протипоказання до його застосування. Проникаючи на глибину 0,1—1 мм, ультрафiолетове опромiнювання активiзуе в органiзмi бiохiмiчнi процеси, змiнюе структуру клiтини та ДНК. Ультра-фiолетовi променi мають бактерицидну властивiсть, справляють протизапальну дiю, прискорюють розвиток сполучної тканини та епiтелiзацiю шкiри, знижують больову чутливiсть, стимулю-ють еритроцитопоез, знижують артерiальний тиск на початкових стадiях гiпертонiчної хвороби, нормалiзують лiпiдний обмiн при атеросклерозi.
Тому ультрафiолетовi променi дають високий терапевтичний ефект при багатьох захворюваннях (бронхiт, пневмонiя, плеврит, гiперїонiчна хвороба, виразкова хвороба, гастрит, екзема, трофiч-нi виразки, невралгiя та iн.). Крiм того, ультрафiолетове опромi-нення проводять вагiтним для профiлактики рахiту в дiтей; для загартування, пiдвищеi-iня стiйкостi органiзму до iнфекцiйних за-хворювань; особам, якi працюють у шахтах та на пiвночi, для компенсацiї природної ультрафiолетової недостатностi.
Протипоказаннями до ультрафiолетового опромiнення є зло-якiснi пухлини, схильнiсть до кровотеч, захворювання кровi, гi-пертиреоз, активний туберкульоз легень, гiпертонiчна хвороба III стадiї.
Послiдовнiсть дiй пiд час виконання процедур
Проведення теплових процедур за допомогою ламп солюкс, iн-фраруж, ламп Мiнiна
1. Лампою солюкс опромiнюйте певнi дiлянки тiла. , 2. Вiдстань лампи вiд тiла визначте за вiдчуттям тепла.
3. Опромiнюйте щодня або через день по 10—30 хв.
Аналогiчно використовуйте лампу iнфраруж, а також лампу Мiнiна, але опромiнення за допомогою лампи Мiнiна здiйснюйте протягом 10-15хв.
Застосування ультрафiолетового опромiнювання
1. Увiмкнiть ртутно-кварцову лампу в електричну мережу. Нор-мальний режим роботи лампи встановлюють через 5—10 хв пiсля ввiмкнення.
2. Захистiть очi хворого та свої захисними окулярами.
3. Визначте бiодозу ультрафiолетового опромiнення, тобто мi-нiмальну iнтенсивнiсть опромiнення, здатного призвести до утворення еритеми, за допомогою бiодозиметра БД-2. Це металева пластинка з шiстьма прямокутними отворами. Отвори закрийте пересувною заслiнкою.
4. Накладiть 6iодозиметр на дiлянку, яку будете опромiнюва-ти, або на нижню частину живота, якщо будете проводити загаль-не опромiнення, i зафiксуйте на тiлi хворого. Iншi частини тiла закрийте простирадлом.
5. Установiть ртутно-кварцову лампу перпендикулярно до по-верхнi мiсця опромiнення на вiдстанi 50 см,
6. Вiдкрийте перший отвiр бiодозиметра i опромiнюйте шкiру над ним 30 с. Потiм кожнi 30 с вiдкривайте наступнi отвори, про-довжуючи опромiнювати дiлянки пiд вiдкритими ранiше отворами, поки не будуть опромiненi всi 6 отворiв.
7. Через 24 год визначте час, який потрiбен для утворення мi-нiмально вираженої еритеми.
8. Мiсцеве опромiнення проводьте з вiдстанi 50 см i застосо-вуйте еритемну дозу ультрафiолетових променiв.
9. Повторно одне й те саме поле опромiнюйте в мiру змен-шення еритеми, через 2—3 днi, але не бiльше нiж 5 разiв,
Груповi профiлактичнi загальнi опромiнення проводять у спе-цiальних примiщеннях — фотарiях. Орiентуються за середнiми бiодозами, якi отримали 10 осiб пiд час користування певною лампою. При iндивiдуальному загальному опромiненнi послiдов-но дiють на передню та задню поверхнi оголеного тiла постiйно зростаючими дозами. Починають курс опромiнення з 1/4—1/2 iн-дивiдуально визначеної бiодози. Через кожнi 2—3 процедури дозу вдвiчi збiльшують i доводять у кiнцi курсу до 2—3 бiодоз. Процедуру загального опромiнення проводять через день. Пiд час лiкування не виникае гiперемiя шкiри, оскiльки iнтенсивнiсть опромiнення пiдвищуеться поступово.
Запам'ятайте! Недостатнiй захист очей може призвести до розвитку гострого кон’юнктивiту внаслiдок опiку ультрафiолетовим промiнням koh'iohktиbи та рогiвки очей (свiтлобоязнь, сльозотеча, бiль, почервонiння кон”юнктиви). При цьому треба використовувати холоднi примочки та очнi краплi з дикаїном. У випад-ках грубих порушень технiки безпеки у хворих можуть виникати опiки шкiри, якi лiкуються так само, як термiчнi опiки.
Оснащення:
1) лампа солюкс;
2) лампа iнфраруж;
3) лампа Мiнiна;
4) ртутно-кварцова лампа;
5) бiодозиметр;
6) сантиметрова стрiчка.
ОКСИГЕНОТЕРАПIЯ
Фiзгологiчна дгя кисню. У разi збiльшення вмiсту кисню в тканинах знижуЄться метаболiчний ацидоз завдяки видаленню недо-окислених продуктiв обмiну речовин, що призводить до усунення гiпоксiї, зменшення цiанозу, нормалiзацiї дихання, полiпшення ро-боти серця, нормалiзацiї сну.
Показанням до оксигенотерапiї є: гiпоксемiя (низький рiвень кисню в артерiальнiй кровi). Причиною гiпоксемiї може бути порушення вентиляцiї легень у випадку паралiчу дихальних мзiв, передозування лiкiв, якi пригнiчують дихальний центр, набряку легень, тяжких iнфекцiйних захворювань, захворювань серця.
Технiка безпеки при експлуатацiї кисневих установок
Медичний кисень мiститься в балонах синього кольору емкiс-тю 1, 2, 5, 16, 40 л у газоподiбному станi пiд тиском до 150 атм. Такий високий тиск небезпечний, тому кисневi балони зберiгають у спецiальних нежилих примiщеннях а6о металевих шафах, розмiщених поза лiкарняними вiддiленнями.
Балони зберiгають у вертикальному положеннi й фiксують їх металевими поясами.
Кисень до хворого потрапляб по газопроводу. Тиск кисню в газопроводi до 3 атм, вiн регулюЄться за допомогою редуктора, до якого приладнаний манометр.
Оскiльки в кисневому середовищi рiзко прискорюеться про-цес горiння, неприпустимо в примiщеннi палити, користуватися вiдкритим вогнем або електроприладами.
За6оронено нагрiвати балони, зберiгати їх у горизонтальному положеннi.
Спалахи в кисневому середовищi ефiру, спирту, машинного масла, бензину призводять до вибуху. У зв"язку з цим заборонено використання цих речовин в примiщеннях кисневої служби.
Заборонено змащувати руки жирним кремом або олiєю пiд час експлуатацiї кисневих установок.
При перевiрцi наявностi кисню в балонi нi в якому разi не направляйте струмiнь газу в обличчя, оскiльки стиснений кисень — це сухий i холодний газ, який пiд час контакту зi слизовими обо-лонками може призвести до їх опiкiв. •
Послiдовнiсть дiй пiд час виконання процедур
Iнгаляцшний спосiб оксигенотерапiї з централiзованої системи
1. Заповнiть водою апарат Боброва так, щоб нижнiй кiнець довгої скляної трубки занурився у воду.
2. ПриЄднайте апарат Боброва до централiзованої системи.
3. До зовнiшнього кiнця короткої скляної трубки апарата при-еднайте стерильний носовий катетер. Перевiрте еластичнiсть катетера, вiдсутнiсть у ньому трiщин.
4. Зафiксуйте апарат Боброва бiля голови хворого.
5. Переконайтесь у прохiдностi верхнiх дихальних шляхiв.
6. Змочiть катетер стерильним iзотонiчним розчином натрiю хлориду та введiть через нижнiй носовий хiд задньої стiнки глотки (на глибину 15 см). Для правильного визначення довжини введення катетера вимiряйте у хворого вiдстань вiд кiнчика но-са до вуха i на таку довжину введiть катетер в один iз носових ходiв.
7. Вiдрегулюйте оптимальну дозу кисню (4—6 л/хв), що за-безпечуе концентрацiю кисню в повiтрi до30-409о.Не допускайте перенасичення органiзму киснем, оскiльки у ви-соких концентрацiях вiн погано впливае на серцево-судинну та дихальну системи.
8. Зовнiшню частину носового катетера в; разi потреби зафiк-суйте до шкiри обличчя пластирем.
9. Кожнi 30—40 хв змiнюйте положення катетера (iз правого носового ходу переставте в лiвий i навпаки) для запобiгання пролежням i висиханню слизової оболонки носових ходiв.
10. Якщо виникло першiння в носi та носовiй частинi глотки, тимчасово припинiть подачу кисню i закапайте в нiс краплi на олiйнiй основi.
Iшаляцiйний спосiб оксигенотерапiї з кисневої подушки
1. Знiмiть мундштук з кисневої подушки й наповнiть її через редуктор киснем з кисневого балона.
2. Вентиль редуктора закрийте, а трубку подушки перекрийте затискувачем.
3. ПриЄднайте мундштук до подушки та обгорнiть його зво-ложеною водою марлевою серветкою, складеною в кiлька шарiв.
4. Мундштук притиснiть до рота хворого й вiдкрийте кран. Регулюйте швидкiсть надходження кисню за допомогою крана та натискування на подушку.
5. Можна пiдвищити ефективнiсть кисневої подушки, якщо мундштук замiнити носовим катетером, а зволоження кисню здiйс-нити шляхом пропускання його через частково заповнений водою апарат Боброва; до довгої скляної трубки приеднайте подушку, до короткої — катетер.
За вiдсутностi апарата Боброва для зволоження кисню можна використати герметично закритий флакон з водою, в який через корок треба ввести довгу металеву повiтряну голку та коротку голку. Через довгу голку кисень буде зволожуватись, а через коротку голку та приЄднаний до неї носовий катетер потрапить у дихальнi шляхи.
Оснащення: ..
1) кисневий балон з киснем;
2) редуктор;
3) гумовий шланг;
4) апарат Боброва;
5) носовий гумовий або пластйковий катетер;
6) розвiдний ключ;
7) киснева подушка.
Тестові питання для перевірки готовності до вивчення теми № 3:
1. Яка середня тривалість лікувальної ванни?
1. 5–10 хвилин.
2. 15–20 хвилин.
3. 25–30 хвилин.
4. 40–50 хвилин.
5. До 1 години.
2. У хворого під час прийому електропроцедури раптово з’явились стискаючі болі в ділянці серця, серцебиття. Що повинна зробити медсестра, яка відпускає процедуру?
1. Припинити відпуск процедури.
2. Зробити ін’єкцію кордіаміну та продовжити процедуру.
3. Викликати лікаря, а до його приходу продовжувати процедуру.
4. Дати понюхати ватку з нашатирним спиртом.
5. Дати хворому корвалол та продовжувати процедуру.
3. У хворого через 10 годин після сеансу ртутно-кварцевого опромінювання з’явилась інтенсивна гіперемія шкіри спини. Стан пацієнта супровождувався відчуттям жару і пекучим болем шкіри. Які дії медичної сестри в такій ситуації?
1. Зробити масаж.
2. Протерти шкіру в місцях ураження камфорним спиртом.
3. Змастити шкіру маззю з гідрокортизоном.
4. Накласти холодний компрес на шкіру спини.
5. Накласти теплий компрес на шкіру спини.
4. Через який час після прийому їжі можна відпускати лікувальну ванну?
1. Через 1–2 години після сніданку.
2. Через 30–45 хвилин після сніданку.
3. Тільки до прийому їжі.
4. Не раніше 4 годин після прийому їжі.
5. Через 3 години після обіду.
5. Через який час після прийому їжі можна відпускати лікувальну ванну?
1. Через 1–2 години після сніданку.
2. За 30–40 хвилин до обіду.
3. Через 1–2 години після обіду.
4. Не раніше 4 годин після прийому їжі.
5. Через 4 години після обіду.
6. У хворого біль у правому колінному суглобі. У Вашому розпорядженні є мазь, яка містить у своєму складі знеболюючий засіб. Яку процедуру із застосуванням мазі Ви проведете хворому?
1. Теплий компрес з маззю на суглоб.
2. Накладання мазі на суглоб.
3. Холодний компрес з маззю на суглоб.
4. Втирання мазі в ділянку суглоба.
5. Накладання волого–висихаючої пов’язки з маззю на суглоб.
7. Які ускладнення можуть виникнути при застосуванні міхура з льодом?
1. Пухирі на шкірі.
2. Прорив інфільтрату.
3. Нагноєння інфільтрату.
4. Виразки шкіри.
5. Затвердіння інфільтрату.
8. Яка тривалість застосування компресу?
1. 30 хвилин.
2. 2–3 години.
3. 6–7 годин.
4. 8–10 годин.
5. 24 години.
9. У яких випадках Ви застосуєте холодний компрес?
1. Напад ядухи.
2. Ниркова колька.
3. Гнійний інфільтрат.
4. Печінкова колька.
5. Крововилив у суглоб внаслідок травматичного ушкодження.
10. Яка тривалість перебування банок на шкірі хворого?
1. 5–10 хвилин.
2. До 15 хвилин.
3. 15–20 хвилин.
4. До 30 хвилин.
5. 25–40 хвилин.
11. Визначте серед запропонованого переліку ділянки, на які банки ставити не показано:
1. Ділянка серця.
2. Поперек.
3. Паравертебральні ділянки.
4. Підключичні ділянки.
5. Підлопаткові ділянки.
12. При яких патологічних станах застосування гірчичників протипоказане?
1. Кашель сухий.
2. Запалення трахії (трахеїт).
3. Запалення легень.
4. Гіпертонічна хвороба.
5. Пухлина легень.
13. Які ознаки вірного одноразового застосування гірчичників?
1. Виникнення дрібних пухирців на шкірі.
2. Виникнення пігментації шкіри.
3. Відсутність почервоніння шкіри в ділянці застосування.
4. Почервоніння шкіри, відчуття жару в ділянці застосування.
5. Почервоніння шкіри та набряк підшкірної клітковини в ділянці застосування.
14. Чим спричинена подразнююча дія гірчичників?
1. Терпеновими сполуками.
2. Ефірними оліями.
3. Органічними кислотами.
4. Фенольними сполуками.
5. Спиртами.
15. Після пропускання через шприц і голку бензидинового реактиву його забарвлення стало зеленим. Про що свідчить поява такого кольору реактиву?
1. Наявність залишків ліків в шприці.
2. Наявність залишків крові в шприці.
3. Шприц хімічно чистий.
4. В шприці наявні домішки розчину гідрокарбонату натрію.
5. В шприці наявні домішки миючого засобу.
16. На багаторазовий інструментарій, який після використання був замочений в розчині миючого засобу, а потім промитий проточною водою, нанесено кілька крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Про що може свідчити поява рожевого забарвлення?
1. Наявність залишків ліків.
2. Наявність залишків крові.
3. Наявність залишків миючого засобу.
4. Рожевий колір зумовлений забарвленням самого реактиву.
5. Рожевий колір свідчить про якісне проведення передстерилізаційної обробки.
17. Скільки водної витяжки (настою) лікарських рослин міститься в 1 столовій ложці?
1. 30 мл.
2. 20 мл.
3. 15 мл.
4. 10 мл.
5. 5 мл.
18. Яка тривалість зберігання у холодильнику настоїв та відварів?
1. До 1 доби.
2. До 3 діб.
3. До 5 діб.
4. 1–5 годин.
5. До 10–12 годин.
19. Яка тривалість зберігання у холодильнику стерильних розчинів у флаконах?
1. До 1 доби.
2. До 3 діб.
3. До 10 діб.
4. Кілька годин.
5. До 1 місяця.
20. Що таке терапевтична доза препарату?
1. Доза, спроможна поряд із лікувальною дією викликати отруєння організму.
2. Доза, здатна викликати смерть хворого.
3. Доза, в якій препарат проявляє лікувальну дію без помітних проявів токсичності.
4. Доза, в якій препарат може викликати алергічну реакцію.
5. Доза, лікувальний ефект від якої настає тільки після кількратного її застосування.
21. Яким чином слід підготувати міхур з льодом?
1. Налити холодну воду у міхур, після чого заморозити.
2. Налити гарячу воду у міхур, остудити, після чого заморозити.
3. Налити дистильовану воду у міхур, після чого заморозити.
4. Дрібно наколоти лід з морозильника і заповнити міхур на 2/3.
5. Заморожений у вигляді середніх грудок лід покласти до міхура, заповнивши його на 1/3–2/3 об’єму.
22. Яка тривалість знаходження міхура з льодом на тілі хворого?
1. До 1–2 годин, роблячи перерву кожні 20–30 хвилин.
2. До 5 годин за умови безперервного знаходження на шкірі хворого.
3. До 3 годин за умови безперервного знаходження на шкірі хворого.
4. До 10 годин, роблячи перерву кожні 1–2 години на 10 хвилин.
5. Не більше 20 хвилин.
23. Як правильно застосувати водяну грілку?
1. Наповнити водою температури 40 С та покласти безпосередньо на тіло хворого.
2. Наповнити водою температури 50 С та покласти безпосередньо на тіло хворого.
3. Наповнити кип’ятком, дати охолонути, покласти на тіло хворого.
4. Наповнити водою температури 70 С, обгорнути сухим рушником та покласти на тіло хворого.
5. Наповнити водою температури 70 С, обгорнути вологим чистим рушником та покласти на тіло хворого.
24. Із скількох шарів має складатись вологий компрес?
1. Двох.
2. Трьох.
3. Чотирьох.
4. П’яти.
5. Шести.
25. Який з перерахованих способів уведення препаратів належать до зовнішніх:
1. Пероральний.
2. Через пряму кишку.
3. Підшкірний.
4. Аплікації.
5. Під язик.
26. Який з перерахованих способів уведення препаратів належать до парентеральних:
1. Per os.
2. Внутрішньошкірний.
3. Per rectum.
4. У кон’юктивальний мішок.
5. Під язик.
Ситуаційні завдання для перевірки засвоєння теми № 3
- Під час прийняття лікувальної ванни у хворого з’явилось відчуття слабкості, легке запаморочення. Які дії і в якій послідовності слід застосувати в цьому випадку?
- Хворому призначено компрес олійного розчину камфора. Перерахуйте, що повинна підготувати медична сестра для виконання призначення?
- Під час проведення проби з бензидиновим реактивом сестра була терміново відкликана для надання медичної допомоги. Через 10 хвилин вона повернулась і виявила на обладнанні, яке готувалось для стерилізації, яскраво-зелене забарвлення. Про що це свідчить? Які дії сестри в даній ситуації?
- Назвіть кількість та послідовність накладання шарів вологого компресу.
Література.
Основна:
- Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими, К., 1993. – С. 5–21.
- Щуліпенко І.М. Загальний та спеціальний догляд за хворими з основами валеології, К., 1998.
- Туркина Н.В., Филенко А.Б. Общий уход за больніми, М.:2007. – 550с.
Додаткова:
- Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными. – М.: Медицина, 1999.
- Общий уход в терапевтической клинике / под ред. Ослопова В.Н. – М.: МЕДпресс-информ, 2002.
- Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика и деонтология. - К: Здоров'я, 1994.