Пропозиції Автономної Республіки Крим в проект Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, розроблених за результатами проведення громадських слухань

Содержание

• забруднення атмосферного повітря промисловими підприємствами та автотранспортними засобами;
  
• забруднення поверхневих і підземних вод;
  
• підтоплення земель і населених пунктів;
  
• нагромадження промислових і побутових відходів, пестицидів та агрохімікатів, не придатних до використання;
  
• відсутність галузі промислової переробки відходів;
  
• недостатня кількість і низька ефективність функціонування об'єктів природоохоронної інфраструктури (каналізаційних очисних споруд, полігонів для зберігання та утилізації промислових і побутових відходів, меліоративних систем та ін.);
  
• активізація природних, здебільшого активованих діяльністю людини екзогенних геологічних процесів, руйнування берегів водойм, зсуви ґрунтів, обвали, селі, підтоплення та повені.
  

• збереження тривалих тенденцій забруднення природного середовища та посилення їхнього негативного впливу на природне середовище та здоров'я населення, які можуть прийняти необоротний характер;
  
• продовження нераціонального використання природних ресурсів з порушенням нормативних показників їхнього використання та відтворення;
  
• недостатня ефективність системи керування природоохоронною діяльністю, оскільки сформовано пріоритет реагування на слідства, а не на фактори та причини, які формують екологічні проблеми, практично відсутні прогнози розвитку ситуації, що не дозволяє приймати управлінські рішення щодо попередження виникнення кризових ситуацій;
  
• високий рівень зношування основних фондів галузей господарського комплексу та природоохоронної інфраструктури, який у перспективі підсилює імовірність надзвичайних екологічних ситуацій техногенного характеру;
  
• високий рівень енерго- та матеріалоємності виробленої продукції та наданих послуг, який призводить до зниження конкурентноздатності та нераціонального використання природних ресурсів.
  

• визнання неможливості розвитку суспільства без урахування стану навколишнього природного середовища, що передбачає рівноцінну увагу до його економічної, соціальної та екологічної складових при плануванні сталого розвитку, де екологічна складова є не зовнішнім, а внутрішнім фактором розвитку;
  
• пріоритетність збереження природних комплексів, як джерел життєзабезпечуючих функцій навколишнього природного середовища стосовно прямого використання його ресурсів;
  
• орієнтація на боротьбу насамперед не з негативними екологічними наслідками, а з причинами та механізмами, що обумовлюють або посилюють ці наслідки;
  
• охорона навколишнього природного середовища та попередження його руйнування в процесі використання набагато легше та економічніше, ніж відтворення його після деградації - такий підхід означає принципові зміни акцентів інвестиційної політики, перенесення центра ваги з будівництва природоохоронної інфраструктури на розробку та впровадження екологічно чистих технологій: виробникові продукції має бути більш вигідним рішення екологічних проблем у себе, а не у сфері споживання;
  
• платність природокористування та відшкодування збитків населенню, навколишньому природному середовищу, заподіяних господарською діяльністю, результат якої не може бути меншим, ніж заподіяний збиток;
  
• забезпечення прав і свобод кожного громадянина в сфері екології відповідно до діючого законодавства та міжнародних документів, ратифікованих Україною;
  
• забезпечення участі громадськості та населення в обговоренні та прийнятті управлінських рішень, які стосуються екологічних інтересів громадян.
  

• забезпечити сприятливі умови життя та екологічну безпеку населення;
  
• відтворити та зберегти природні комплекси в обсягах, необхідних для виконання довкіллєутворюючих функцій, а також здійснювати захист біологічного та ландшафтного різноманіття;
  
• перейти до екологічно збалансованого, невичерпуючого природокористування на основі максимально ефективного використання наявного потенціалу: природно-ресурсного, рекреаційного, соціокультурного та економічного;
  
• екологізувати діяльність господарського комплексу, максимально знизивши вплив на навколишнє природне середовище та стан здоров'я населення;
  
• докорінно змінити відношення соціуму до вирішення екологічних проблем на основі підвищення його ролі та активності в прийнятті управлінських рішень, створення системи безперервного екологічного виховання та ефективного інформування громадськості на основі постійних моніторингових спостережень за навколишнім природним середовищем.
  

• організації контролю за безпекою і якістю харчових продуктів і сировини вітчизняного та імпортного виробництва згідно медико-біологічним вимогам;
  
• контролю за надходженням і реалізацією харчових продуктів, які можуть містити генетично модифіковані організми.
  

• знизити викиди в атмосферу від опалювальних котелен та інших теплоджерел на основі реалізації енергозберігаючих заходів і більш активного використання в житлово-комунальному господарстві нетрадиційних поновлюваних джерел енергії;
  
• газифікувати населені пункти та оптимізувати схеми їхнього газопостачання;
  
• здійснити атмосфероохоронні заходи на великих промислових підприємствах з урахуванням досвіду кращих з існуючих технологій;
  
• знизити до нормативного рівня вплив пересувних джерел на забруднення атмосферного повітря населених пунктів;
  
• спроектувати та побудувати об'їзні дороги навколо міст і населених пунктів з метою виведення транзитного транспорту;
  
• оптимізувати планувальну структуру населених пунктів шляхом організації санітарних розривів біля інтенсивних автомагістралей та обмеження в'їзду транспортних засобів у межах лікувально-оздоровчих місцевостей, місць масового відпочинку та рекреаційних природних територій.