Програма спецкурсу: порівняльне цивільне правознавство для студентів юридичного факультету Київ 2009

Вид материала

Содержание

Протокол № 2 від 22 жовтня 2009 року
Система контролю знань
Орієнтовні форми контролю знань на семінарських заняттях та їх оцінка
Шкала оцінювання
Приклад розрахунку оцінки знань студента
Тематичний план дисципліни
Плани лекцій, практичних занять, завдання для самостійної роботи студентів
Тестові завдання.
Тема 2. Основні правові системи сучасності.
Тестові завдання
Тема 3. Загальна характеристика цивільного права романської правової сім'ї.
Тестові завдання
Тема 4. Загальна характеристика цивільного права германської правової сім'ї.
Тестові завдання
Тема 6. Цивільне законодавство країн СНД та інших пострадянських країн.
Тестові завдання
Змістовний модуль 2
Тестові завдання
Тема. 8 Правове становище юридичних осіб.
Тестові завдання
...
Полное содержание

Подобный материал:

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра цивільного права

Програма спецкурсу:

«ПОРІВНЯЛЬНЕ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО”

для студентів юридичного факультету

Київ - 2009

Програма спецкурсу: “Порівняльне цивільне правознавство” для студентів юридичного факультету.

Укладач:

доц., канд. юрид. наук

Діковська І.А.

Київ – 2007

Рецензенти:

проф. Кузнєцова Н.С.,

проф. Майданик Р.А.

Затверджено

кафедрою цивільного права:

Протокол № 2 від 22 жовтня 2009 року

Схвалено

методичною комісією

юридичного факультету

“___” _____________ 2009 року

Рекомендовано до друку

Рішенням Вченої Ради

юридичного факультету

від “___” __________ 2009 року

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..4 Система контролю знань……………………………………….5

Тематичний план дисциплін……………………………………8

Плани лекцій, практичних занять, завдання для самостійної

роботи студентів……………………………………………… 10

Змістовний модуль 1 ………………………………………….10

Змістовний модуль 2…………………………………………..17

Нормативні акти………………………………………………. 27 Література …………………………………………………….27

Контрольні питання на залік……………………………………..30

ВСТУП

Докорінна перебудова правопорядку України, необхідність його адаптації до сучасних соціальних та економічних умов, вимагає вивчення порівняльного цивільного права. Історія свідчить про те, що створення найефективніших джерел права, як правило, відбувалося після вивчення досвіду накопиченого іншими країнами при вирішенні аналогічних задач у даній сфері, аналізу того, якою мірою подібне вирішення є корисним і може бути застосованим в інтересах національного правопорядку.

Крім того, розвиток міжнародних економічних, соціальних, культурних відносин призводить до того, що фізичні та юридичні особи України все частіше діють на „іноземному правовому полі”, а також вступають у правовідносини з особами, що виховані в інших правових традиціях, а, відтак, мають інше уявлення про юридичні, зокрема, цивілістичні, поняття та концепції.

Вивчення порівняльного цивільного права дозволяє зрозуміти особливості правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин у різних країнах світу, правосвідомості юристів інших держав.

Спецкурс спрямований на надання та поглиблення знань з порівняльного цивільного права, його методів, цілей, функцій, вивчення особливостей цивільно-правових систем світу, порівняльне дослідження окремих цивілістичних інститутів зарубіжних країн.

Студенти, які вивчають спецкурс ознайомляться з історією порівняльного цивільного права, джерелами цивільного права різних правових сімей.

До розгляду пропонується також порівняльний аналіз вчення про осіб, речове право, зобов’язальне право, спадкове право та інші цивілістичні інститути Франції, Німеччини, Нідерландів, Великої Британії та США, а також країн СНД.

В результаті вивчення курсу студенти повинні:

- опанувати існуючі в доктрині підходи до визначення ознак, предмету, поняття, функцій порівняльного цивільного правознавства;

- оволодіти основними елементами понятійно-категоріального апарату у сфері порівняльного цивільного правознавства, вільно оперувати ними при обговоренні та вирішенні проблемних ситуацій;

- знати найбільш важливі джерела правового регулювання майнових та особистих немайнових відносин у різних правових системах;

- знаходити спільне та відмінне у правовому регулюванні майнових та особистих немайнових відносин у різних правових системах.

Для успішного вивчення курсу студенти повинні, використовуючи та поглиблюючи здобуті теоретичні знання, оволодіти спеціальною літературою, навчальними і методичними посібниками, рекомендований перелік яких міститься у даній навчальній програмі.

Спецкурс «Порівняльне цивільне правознавство» вивчається спеціалістами п’ятого курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що навчаються за спеціальністю «Цивільне право» протягом одного семестру. Навчальним планом для вивчення дисципліни «Порівняльне цивільне правознавство» відведено 36 годин навчальних занять. З них на лекції відведено - 18 годин, на практичні заняття - 18 години на групу. Формою семестрового контролю є залік.

Дисципліна вивчається з застосуванням кредитно-модульної системи організації навчального процесу і складається з двох змістовних модулів.

Перший змістовний модуль становлять теми 1 - 6, другий - теми 7 - 14. Після першого модулю та другого модулів студенти виконують модульні контрольні роботи.

Із більшості тем спецкурсу проводяться лекційні заняття. З найбільш важливих тем спецкурсу проводяться практичні заняття. На них можуть використовуватись різні форми та методи контролю знань студентів: доповіді, експрес-опитування, доповнення відповіді, вільна дискусія, співбесіда, обговорення рефератних повідомлень, розв'язання казусів та задач, індивідуальні завдання та інші. Рівень знань, підготовленості, ерудиції, активності студентів на семінарах оцінюється викладачем самостійно.

Завершується вивчення дисципліни «Порівняльне цивільне правознавство» проведенням заліку. До заліку допускаються ті студенти, які відпрацювали всі пропущені заняття, виправили незадовільні оцінки, отримані на практичних заняттях, набрали необхідну мінімальну кількість балів і успішно здали змістовні модулі.

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Навчальний спецкурс «Порівняльне цивільне правознавство» викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).

Дана система запроваджується з метою удосконалення системи контролю якості знань студентів, сприяння формуванню системних та систематичних знань, ритмічної самостійної роботи впродовж семестру, підвищення об'єктивності оцінювання знань та адаптації до вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (ЕСТ8).

Оцінювання знань студентів повинно сприяти реалізації низки завдань, зокрема:

- підвищення мотивації студентів до системного навчання впродовж семестру та навчального року, переорієнтація їх цілей з отримання позитивної оцінки на формування системних, стійких знань, умінь та навичок;

- відповідність переліку, форм, та змісту контрольних заходів вимогам КМСОНП;

- відкритість контролю, яка базується на ознайомленні студентів на початку вивчення дисципліни переліком, формами та змістом контрольних завдань, критеріями та порядком їх оцінювання;

- подолання елементів суб'єктивізму при оцінюванні знань, що забезпечується виконанням індивідуальних завдань із застосуванням модульної системи оцінювання, іспиту;

- розширення можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення, та підвищення ефективності навчального процесу.

Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістовних модулів (ЗМ). По завершенню вивчення спецкурсу студенти складають залік. На залік виносяться вузлові питання, типові і комплексні задачі, що потребують творчої відповіді, та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань.

Оцінювання знань студентів здійснюється шляхом виконання індивідуальних завдань, які включають поточний (модульний ЗМ1,ЗМ2), підсумковий (КПМ) та семестровий (СК) контроль.

Результати контрольних завдань оцінюються за 100-бальною системою.

За результатами оцінювання змістового модуля студентам виставляються бали.

Максимальна кількість балів, що може набрати студент за один ЗМ, дорівнює 20-ти балам. За два змістовних модулі студент може одержати максимум 40 балів (по 20 балів за кожний ЗМ), які додаються до наступних максимально можливих 60 балів за залік. Під час викладання матеріалу лекцій лектор може здійснювати контрольні опитування студентів.

Семестр

Параметри	Змістовий модуль 1 (ЗМ1)	Змістовий модуль 2 (ЗМ2)	Комплексна підсумкова контрольна (залік)	Разом (підсумкова оцінка (СК))
Оцінка в балах	0-20	0-20	0-60	0-100

Орієнтовні форми контролю знань на семінарських заняттях та їх оцінка:

- доповідь (виступ на задану тему) - до 4 балів;

- доповнення доповіді - до 2 балів;

- експрес-опитування - до 2 балів;

- колоквіум - до 4 балів;

- самостійна робота - до 4 балів;

- есе (короткі відповіді на запитання) - до 2 балів;

- тестування (з набору суджень вибрати вірні) - до 4 балів;

- реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) - до 4 балів;

- участь в дискусії - до 3 балів;

- підсумкова (модульна) контрольна робота - до 10 балів;

- мінімальний бал за семінар - 1 бал.

У випадку відсутності студента на семінарському занятті він зобов’язаний відпрацювати пропущене заняття через усне опитування в позаудиторний час (час консультацій викладача). Невідпрацьовані заняття вважаються незданими і за них не нараховується оцінка в балах. За 14 днів до початку сесії викладач припиняє приймати відпрацювання.

Студенти, що за результатами роботи на семінарських та практичних заняттях набрали менше 10 балів не допускаються до підсумкового контролю у формі заліку.

Таким чином, за дану дисципліну студентом може бути отримано максимально 100 балів. У підсумку, оцінені за 100-бальною системою, знання студента відображаються у заліковій книжці, за шкалою оцінювання, що наведена нижче. Підсумкова оцінка з дисципліни в балах (шкала Київського національного університету імені Тараса Шевченка) переводиться національну шкалу.

Шкала оцінювання:

За шкалою університету 100-бальна система	Оцінка за національною шкалою та шкалою університету
60-100	зараховано
0-59	незараховано

Приклад розрахунку оцінки знань студента:

15 балів ЗМ1 + 15 балів ЗМ2 + 60 балів КПМ = 70 балів - оцінка знань студента за семестр.

За шкалою оцінювання зазначена кількість балів відповідає оцінці «зараховано».

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

	Назва теми	Кількість годин
	Назва теми	лекції	семінари	самостійна робота студента
Змістовний модуль І
1	Поняття та правова природа порівняльного цивільного правознавства	2	-	2
2	Основні правові системи сучасності	2	-	6
3	Загальна характеристика цивільного права романської правової сім'ї	-	2	6
4	Загальна характеристика цивільного права германської правової сім'ї	-	2	6
5	Регулювання особистих немайнових та майнових відносин у Великобританії та США	-	2	6
6	Цивільне законодавство країн СНД та інших пострадянських країн Модульна контрольна робота	2 -	- 2	- 2
Змістовий модуль II
7	Порівняльна характеристика правового становища фізичних осіб	2	2	2
8	Порівняльна характеристика правового становища юридичних осіб	2	2	2
9	Правове регулювання представництва	2	-	2
10	Правове регулювання речових прав	-	2	4
11	Правове регулювання договірних зобов'язань	2	2	6
12 13 14	Правове регулювання зобов'язань із заподіяння шкоди Правове регулювання сімейних відносин Правове регулювання спадкових відносин Модульна контрольна робота	2 - 2 -	- 2 - 2	4 4 4 3
Всього за семестр		18	18	38

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

Тема 1. Поняття та правова природа порівняльного цивільного правознавства

Поняття порівняльного цивільного правознавства.

Правова доктрина щодо змісту порівняльного цивільного правознавства. Відмежування порівняльного цивільного права від суміжних галузей науки.

Предмет порівняльного цивільного правознавства.

Функції та завдання порівняльного цивільного правознавства.

Метод порівняльного цивільного правознавства.

Історія порівняного цивільного правознавства.

Тестові завдання.

1. Відмітьте твердження, що є неправильним.

„Порівняльне цивільне правознавство” це:

а)метод наукового дослідження;

б) галузь знань;

в) наукова дисципліна;

г) галузь права.

2. „Батьком” порівняльного правознавства називають:

а) імператора Юстініана;

б) Шарля Луї Монтескье;

в)Едуарда Ламбера;

г) Раймона Салейля;

д) Рене Давіда.

3. Предметом порівняльного цивільного правознавства є:

а) особисті немайнові та майнові відносини;

б) вивчення цивільного права різних країн;

в) порівняльний аналіз різних правових систем з метою виявлення їх подібних рис та відмінностей.

4. Які із названих принципів не є принципами порівняльного цивільного правознавства:

а) принцип порівнянності правових інститутів;

б) принцип юридичної рівності;

в) принцип відповідності рівнів форм і видів елементів порівнювальних систем;

г) принцип автономії волі сторін.

5. Яке із наведених нижче питань є питанням порівняльно-правового дослідження:

а) „ Які норми у іноземному праві визначають форму договору купівлі-продажу?”;

б) „ Як іноземне право захищає сторону договору, якщо з’ясується, що інша сторона не мала серйозних намірів при укладенні договору?”.

Тема 2. Основні правові системи сучасності.

Множинність правових систем та групування їх у правові сім’ї. Розвиток європейського цивільного права.

Романська та германська правові сім’ї. Монізм та дуалізм приватного права.

Сім'я права скандинавських країн.

Сім’я загального права.

Сім’я права пострадянських країн.

Інші правові сім’ї.

Тестові завдання

„Правова сім'я” це:

а) синонім поняття „правова система”;

б) сім'я, всі дорослі члени якої є за професією юристами;

в) група правових систем, що мають однакове або подібне історичне походження, пануючу юридичну доктрину, джерела права та методи їх тлумачення.

„Абстрактність правових норм” є характерною рисою:

а) романської правової системи;

б) правової системи Великої Британії;

в) правової системи США;

г) германської правової системи.

3.До романської правової сім’ї належать правові системи:

а) Бельгії;

б) Іспанії;

в) Швейцарії;

г) Алжиру.

До германської правової сім’ї належать правові системи:

а) Греції;

б) Люксембургу;

в)Канади;

г) Японії.

До сім’ї загального права належать правові системи:

а) Данії;

б) Австралії;

в) Монголії;

г) Китаю.

Загальне право (Common Law) є результатом діяльності:

а) королівських судів;

б) суду лорда-канцлера;

в) парламенту.

6. Яка із перелічених правових сімей справила найбільший вплив на розвиток скандинавського цивільного права?

а) романська;

б) германська;

в) сім'я загального права;

г) сім'я мусульманського права.

7. Немає розподілу права на приватне та публічне у:

а) романській правовій сім'ї;

б) германській правовій сім'ї;

в) сім'ї загального права

Тема 3. Загальна характеристика цивільного права романської правової сім'ї.

Історія та загальна характеристика французького цивільного права.

Загальна характеристика Цивільного кодексу Франції (кодексу Наполеона).

Загальна характеристика Торговельного кодексу Франції. Співвідношення ЦКФ та ТКФ.

Французька судова практика.

Французька цивілістична доктрина

Тестові завдання

1. У Середньовіччя на півночі Франції для регулювання договірних відносин застосовувалися:

а) кутюми;

б) джерела римського права;

в) кутюми та субсидіарно джерела римського права.

2. Французький цивільний кодекс побудований за:

а) інституційною системою;

б) пандектною системою;

в) системою координат;

г) силурійською системою.

3. Яке з наведених понять невідоме Французькому цивільному кодексу?

а) шлюб;

б) право власності;

в) юридична особа;

г) узуфрукт.

4. Ст. 4 Французького цивільного кодексу встановила особливу роль судової практики у регулюванні цивільно-правових відносин. Ця особливість виражається у тому, що:

а) практика застосування норм Французького цивільного кодексу формується не лише судами, але й іншими органами, яким суди передають відповідні повноваження;

б) судді наділені правом правотворчої діяльності;

в) судді повинні застосовувати норми Французького цивільного кодексу використовуючи виключно буквальне тлумачення норм і понять, що містяться у ньому.

5.З кінця 19 ст. до цього часу в основі застосування Французького цивільного кодексу доктрини, розроблені представниками:

а) „школи тлумачення”;

б) „школи вільних наукових досліджень”;

в) „історичної школи права”;

г) „ паризької школи права”.

Тема 4. Загальна характеристика цивільного права германської правової сім'ї.

Історія німецького цивільного права.

Загальна характеристика Німецького цивільного уложення.

Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.

Німецька судова практика.

Загальна характеристика Австрійського уложення та Швейцарського цивільного кодексу.

1. У середньовіччя для регулювання договірних відносин на германських землях застосовувалися:

а) норми римського права;

б) норми звичаєвого права;

в) норми звичаєвого права і субсидіарно норми римського права.

2. Початком кодифікації цивільного права на германських землях є:

а) Прусське всезагальне земське право;

б) Цивільний кодекс Максиміліана Баварського;

в) Австрійське цивільне уложення;

г) Німецьке цивільне уложення.

3. Німецьке цивільне уложення побудовано:

а) за інституційною системою;

б) за пандектною системою;

в) за системою координат;

г) за силурійською системою.

4. Пандектистика – це:

а) наука, завданням якої була систематизація німецьких звичаїв, що регулювали договірні відносини, відносини власності, спадкові та сімейні відносини;

б) наука, завданням якої була систематизація та догматична обробка джерел римського права;

в) наука завданням якої була розробка міжнародних договорів у сфері приватного права;

г) наука, що мала на меті дослідити поняття договірного права.

5. Свобода договору за Німецьким цивільним уложенням обмежується якщо:

а) сторони уклали договір, що не передбачений Німецьким цивільним уложенням;

б) сторони уклали договір, що регулює права та обов’язки сторін інакше, ніж Німецьке цивільне уложення;

в) якщо одна із сторін у результаті укладення такого договору попадає у економічну чи іншу залежність від іншої сторони;

г) сторони уклали договір, форма якого не відповідає вимогам встановленим законодавством.

6. Австрійське цивільне уложення побудовано за :

а) інституційною системою;

б) пандектною системою;

в) за системою координат;

г) за силурійською системою.

7. Цивільний кодекс Швейцарії був розроблений:

а) Фрідріхом фон Савіньї;

б) Ой геном Хубером;

в) Отто Гірке;

г) Віндшайдом.

8. У Німецькому цивільному уложенні є відсутнім:

а) Загальна частина;

б) інститут юридичної особи;

в) інститут моральної шкоди;

г) інститут зобов'язання;

д) інститут заповіту.

Тема 5. Загальна характеристика регулювання правового статусу фізичних та юридичних осіб, речових, договірних, деліктних, сімейних та спадкових відносин у праві Великої Битанії та США.

Історія розвитку та поширення англійського права. Загальне право. Право справедливості. Законодавче право (Statute Law).

Правова норма, категорії і поняття у праві Великої Британії.

Особливості регулювання правового статусу фізичних та юридичних осіб, речових, договірних, деліктних, сімейних та спадкових відносин у США.

Тестові завдання

1. Спільність у розвитку середньовічного загального права Англії та римського приватного права виявляється у тому що:

а) реалізувати право на захист порушених прав можна було лише після заповнення спеціального позовного формуляру;

б) захист порушеного права здійснювався лише на підставі норм писаного права;

в) зміст правових інститутів повністю співпадав.

2. Інститут „Довірчої власності” був створений:

а) загальним правом;

б) правом справедливості;

в) законодавчим правом.

3. Право справедливості ефективніше регулює захист суб’єктивних прав порівняно із загальним правом тому що:

а) дозволяє попередити порушення права;

б) встановлює більшу кількість способів захисту порушеного права;

в) дозволяє здійснити захист порушеного права за прискореною процедурою.

4. У випадку конфлікту між нормами загального права та права справедливості пріоритет мають норми:

а) загального права;

б) права справедливості.

5. Суть „Доктрини часткового виконання за правом справедливості” за правом справедливості полягає у тому, що:

а) сторона зобов'язання повинна здійснити його виконання тією мірою, якою воно можливе для неї;

б) договірне зобов'язання може бути виконано частково боржником, а частково особою, яку боржник уповноважить на це;

в) недійсність договору внаслідок недотримання його форми не позбавляє сторону вимагати його виконання іншим контрагентом.

6. Закони „Про векселі” (1882р.), „Про товариства” (1890р.), „Про купівлю-продаж” (1897 р), „Про морське страхування” (1906 р.) є:

а) якісно новими нормативними актами;

б) актами, що містять впорядковані норми загального права.

7. Який із перелічених штатів США не приєднався до Єдиного торгового кодексу США 1956 року:

а) Каліфорнія;

б) Невада;

в) Луїзіана;

г) Флорида.

Тема 6. Цивільне законодавство країн СНД та інших пострадянських країн.

Загальна характеристика Цивільного Кодексу Російської Федерації. Розвиток цивільного законодавства у Казахстані, Молдові, Грузії та ін. Роль модельного законодавства країн СНД.

Тестові завдання

1. Не є джерелом цивільного права Російської Федерації:

а) підзаконні акти;

б) звичаї ділового обороту;

в) доктрина;

г) судова практика;

д) загальні принципи і норми міжнародного права.

2. Цивільні відносини „з іноземним елементом” у Російській Федерації регулюються:

а) Законом „Про міжнародне приватне право”;

б) Цивільним кодексом Російської Федерації;

в) Основами цивільного законодавства 1991 року.

3. .Яка із перелічених правових сімей справила найбільший вплив на розвиток сучасного цивільного права Литовської Республіки?

а) романська;

б) германська;

в) сім'я загального права;

г) сім'я мусульманського права.

4. Цивільний кодекс Молдови побудований за:

а) інституційною системою;

б) пандектною системою;

в) за системою координат;

г) за силурійською системою.

5. Сімейні відносини у Грузії регулюються:

а) Цивільним кодексом Грузії;

б) Сімейним кодексом Грузії;

в) Цивільними кодексом Грузії та окремими закон омами;

г) Адміністративним кодексам Грузії.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

Тема 7. Правове становище фізичних осіб.

Правоздатність фізичних осіб.

Дієздатність фізичних осіб.

Визнання без вісті відсутньою та оголошення померлою фізичної особи.

Опіка та піклування.

Тестові завдання

1. У доктрині та судовій практиці США термін „активна правоздатність” означає:

а) здатність мати права;

б) здатність до здійснення правового акту;

в) здатність займатися юридичною практикою.

2. Який із наведених термінів не використовується Німецьким цивільним уложенням:

а) правосуб’єкність;

б) правоздатність;

в) дієздатність;

г) деліктозданість.

3. Інститут „оголошення померлим” відсутній у:

а) Німецькому цивільному уложенні;

б) Французькому цивільному кодексі;

в) ЦК Російської Федерації;

г) Цивільному кодексі Швейцарії.

4.Право чин, що зобов’язує неповнолітнього та іншу сторону до такого моменту поки неповнолітній не відмовиться від договору до моменту вступу його у силу або протягом розумного строку після вступу його у силу у праві Англії іменується:

а)дійсним право чином із набуття;

б) оспорюваним правочином;

в) безумовно недійсним правочином;

г) право чином, що зв’язує неповнолітнього тільки після їх прямого підтвердження після досягнення повноліття?

5. Право якої держави не знає інституту законного представництва неповнолітніх

а) США;

б) Франції;

в) Німеччини;

г) Італії

Тема. 8 Правове становище юридичних осіб.

Поняття юридичної особи.

Правосуб’єктність юридичних осіб.

Види юридичних осіб та їх характеристика.

Тестові завдання

1. Право США поділяє юридичних осіб на :

а) публічні, підприємницькі та непідприємницькі;

б) одноособові корпорації та корпорації декількох осіб;

в) товариства та асоціації;

г) союзи та установи.

2. У праві Німеччини юридична особа, всі учасники якої об’єднані спільною метою, має структуру, що забезпечує організаційну єдність, незалежність існування від зміни осіб, що до неї входять, називається:

а) союзом;

б) установою;

в) асоціацією;

г) товариством.

3. Спеціальною правоздатністю у Франції наділені:

а) асоціації;

б) європейські об’єднання із спільною економічною метою;

в) товариства;

г) торгові товариства.

4.У Франції у дозвільному порядку створюються:

а) торгові товариства, засновниками яких є іноземці;

б) будь-які товариства;

в) асоціації;

г) усі юридичні особи

5.Відмітьте твердження, що є неправильним:” ":

а) для європейських об’єднань із спільною економічною метою (groupement d' interet economique) не є обов’язковим створення статутного капіталу;

б) європейське об’єднання із спільною економічною метою створюється на підставі договору між двома або більше фізичними або юридичними особами;

в) європейське об’єднання із спільною економічною метою має загальну правоздатність;

г) діяльність європейського об’єднання із спільною економічною метою обов’язково повинна бути спрямована на досягнення прибутку.

Тема. 9 Правове регулювання представництва.

Поняття представництва.

Торгове представництво та посередництво. Торгове представництво, що здійснюється працівниками у межах службових обов’язків.

Правове положення торгових агентів.

Правове положення комерсантів.

Тестові завдання

1. За Французьким цивільним кодексом якщо представник вийшов за межі повноважень, наданих йому дорученням і довіритель не схвалив цього, то:

а) представник самостійно несе зобов'язання перед третіми особами;

б) представник стає зобов’язаним перед третіми особами у тому випадку, якщо він не повідомив їх належним чином про дійсний зміст зобов’язань;

в) дії представника не матимуть жодних правових наслідків;

г) представник повинен відшкодувати збитки третій особі.

2. Особливості регулювання торгового представництва у правових системах Франції та Німеччини у тому, що:

а) норми цивільного законодавства застосовуються до договорів торгового представництва застосовуються тільки тоді, коли вони не врегульовані нормами торгового законодавства;

б) цивільне законодавство цих держав містить визначення поняття „представництво”;

в) торгове представництво виникає лише в силу закону;

г) торговими представниками можуть бути лише юристи.

3. У цивільному праві Німеччини та Швейцарії маклер – це:

а) торговий представник;

б) представник, уповноважений укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна;

в) особа, що професійно займається посередництвом;

г) законний представник неповнолітнього.

4. Чи відрізняються „ прокура” та „торгове повноваження” у праві Німеччини:

а) так, відрізняються. Поняття „торгове повноваження” є ширшим, ніж поняття „прокура”;

б) ні, не відрізняються. Ці поняття є ідентичними;

в) так, відрізняються. „Торгове повноваження” охоплює ширше коло повноважень, ніж прокура.

5. Відмітьте підставу, яка не припиняє відносини прокури:

а) смерть прокуриста;

б) смерть власника підприємства;

в) відзив прокури власником підприємства;

г) відкриття конкурсу над майном власника;

д) відчуження підприємства.

6. У праві Англії агент, який за додаткову винагороду гарантує принципалу надходження купівельної ціни від покупця іменується:

а) брокер;

б) агент з виключними правами;

в) агент- делькредере;

г) аукціоніст;

д) комісійний експортний дім.

Тема. 10 Правове регулювання речових прав.

Поняття та види речових прав.

Поняття та зміст права власності.

Придбання права власності.

Захист права власності.

Довірча власність у англо-американському праві.

Тестові завдання

1. Інструменти та мінеральні добрива для обробки землі є нерухомим майном у праві:

а) Німеччини;

б) Франції;

в) Російської Федерації;

г) Японії.

2. У праві Англії термін „реальне майно” означає:

а) нерухоме майно;

б) рухоме майно;

в) майно, щодо якого може бути поданий позов про поновлення володіння;

г) майно, щодо якого може бути поданий позов про отримання грошової компенсації.

3. У романській правовій сім'ї у випадку крадіжки або втрати речі власник:

а) може витре бути її від добросовісного володільця у будь-який час;

б) може витребувати її від добросовісного володільця протягом 3 років від дня крадіжки або втрати;

в) не може витребувати її від добросовісного володільця.

4. За Німецьким Цивільним уложенням віндикація речі, придбаної на аукціоні:

а) не допускається;

б) допускається, але за умови сплати ціни, зазначеної при придбанні речі, тому, хто її прибав на аукціоні;

в) допускається, при цьому кошти, сплачені покупцем на аукціоні не відшкодовуються.

5. Термін „фактичне володіння” у праві Англії, а також термін „охорона” у праві США означають:

а) фактичний контроль над річчю із наміром здійснення виключного панування або збереження такого наміру у разі відсутності фактичного контролю;

б) здіснення особою фактичного контролю над річчю, але без наміру здійснити виключне панування над нею;

в) відношення, за якого річ, що належить власнику, перебуває у іншої особи;

г) відношення, за якого володілець має правовий титул, який може бути протиставлений претензії іншої особи на річ, за умови, що володіння є відкритим, безперервним і супроводжується претензією та право володіння.

Тема. 11 Правове регулювання договірних зобов'язань.

Поняття договірних зобов’язань.

Учасники договірних зобов’язань.

Зміст договірних зобов’язань.

Укладення договору.

Умови дійсності договору.

Тестові завдання

1. У англо-американському праві договір вважається укладеним з моменту:

а) відправлення акцептантом акцепту;

б) отримання оферентом акцепту;

в) отримання акцептантом оферти;

г) відправлення оферентом оферти.

2. Чи може оферент відкликати оферту, у якій зазначено строк для відповіді, до сплину вказаного строку у романській правовій системі?

а) ні, не може, оскільки це прямо заборонено законом;

б) так, може, однак, оферент повинен відшкодувати збитки, спричинені відкликанням оферти, особі, якій вона була направлена;

в) так, може, причому така відмова не має юридичних наслідків і не покладає на оферента жодних обов’язків.

3. За цивільним правом Німеччини оферта, у якій зазначено строк для відповіді, може бути відкликана:

а) у будь-який час;

б) до того моменту, поки вона отримана акцептантом;

в) до того моменту, поки акцептант не відправив акцепт;

г) до того моменту, поки оферент не отримав акцепт.

4. У праві якої країни належним місцем виконання зобов'язання, якщо у договорі не вказано іншого, є місце проживання кредитора:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) США;

г) Японії.

5. У якій правовій системі договір тлумачиться за допомогою „умов, що маються на увазі”:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Англії;

г) Російської Федерації.

6. Для якої правової вив теми вимога про виконання обов’язку в натурі є основним способом захисту порушеного права кредитора, у випадку порушення договору боржником:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Англії;

г) Російської Федерації.

7. За правом Франції, якщо комерційний договір, щодо якого встановлена обов’язкова письмова форма, укладено в усній формі, то:

а) договір є нікчемним;

б) договір є дійсним, проте доведення умов такого договору є неможливим;

в) договір є дійсним. Його умови можуть бути доведені за допомогою свідчень свідків.

8. У якій правовій системі основним способом захисту кредитора у випадку порушення умов договору боржником є відшкодування шкоди, шляхом виплати грошової компенсації:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Англії;

г) Російської Федерації.

Тема. 12 Правове регулювання зобов'язань із заподіяння шкоди.

Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди.

Підстави виникнення зобов’язань із заподіяння школи.

Визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Тестові завдання

1. Система „генерального делікту” встановлена у:

а) романській правовій сім'ї;

б) германській правовій сім'ї;

в) сім'ї загального права;

г) законодавстві Російської Федерації.

2. Система „сингулярного делікту” встановлена у:

а) романській правовій сім'ї;

б) германській правовій сім'ї;

в) сім'ї загального права;

г) законодавстві Російської Федерації.

3. Система „змішаного делікту” встановлена у:

а) романській правовій сім'ї;

б) германській правовій сім'ї;

в) сім'ї загального права;

г) законодавстві Російської Федерації.

4. У романській правовій сім'ї квазіделікт – це:

а) навмисні протиправні дії;

б) необережні протиправні дії;

в) дії, що не є протиправними, але можуть заподіяти шкоду;

г) дії, що не є протиправними, але стали причиною настання шкоди.

5. Відсутність чіткого розмежування між поняття ми вини та протиправної поведінки властиве праву:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Російської Федерації;

г) Швейцарії.

Тема. 13 Правове регулювання сімейних відносин.

Правове регулювання укладення шлюбу.

Особисті немайнові та майнові права подружжя.

Правове регулювання розірвання шлюбу.

Правовідносини між батьками та дітьми.

Тестові завдання

1. У романській та германській правових сім'ях сімейні відносини регулюються:

а) цивільними кодексами;

б) сімейними кодексами;

в) цивільними кодексами та окремими закон омами;

г) адміністративними кодексами.

2. У якій із перерахованих країн шлюб, укладений у релігійній формі, не має юридичних наслідків:

а) у Ізраїлі;

б) у Франції;

в) у Іспанії;

г) у Італії.

3. За правом якої держави, шлюб, укладений із особою, що не досягла шлюбного віку, є оспорюваним:

а) Німеччини;

б) Франції;

в) США;

г) Російської Федерації.

4. Режим „спільності майна подружжя” уперше був закріплений у:

а) Французькому цивільному кодексі;

б) Німецькому цивільному уложенні;

в) Цивільному кодексі Японії;

г) Цивільному кодексі Російської Федерації.

5. У праві Англії та США сукупність прав та обов’язків батьків іменується:

а) батьківська влада;

б) батьківський авторитет;

в) батьківські зобов'язання;

г) охорона.

Тема. 14 Правове регулювання спадкових відносин.

Основні поняття спадкового права.

Спадкування за заповітом.

Спадкування за законом.

Тестові завдання

1. Для класифікації спадкоємців за законом у романській правовій сім'ї використовується:

а) система парантел;

б) система розрядів;

в) система черг;

г) гуронська система.

2. Спадкування не є універсальним у праві:

а) Франції:

б) Німеччини;

в) Російської Федерації;

г) Англії.

3. Парантела – це:

а) бланк, який за Німецьким цивільним уложенням використовується для написання заповіту;

б) строк для прийняття спадщини у Німеччині;

в) група кровних родичів, що утворюється спільним предком та його низхідними4

г) сукупність прав та обов’язків, що передаються у спадщину.

4. Складання спільних заповітів прямо заборонено правом:

а) США;

б) Німеччини;

в) Англії;

г) Франції;

д) Російської Федерації.

5. Чи відрізняється за змістом або механізмом реалізації „ право на резерв” у спадковому праві романської правової сім'ї та „право на обов’язкову частку” у спадковому праві германської правової сім'ї?

а) ні, не відрізняються;

б) так, відрізняються. Право на обов’язкову частку реалізується шляхом заявлення грошової вимоги до спадкоємців за заповітом про виплату ними грошового еквіваленту цієї частки. Резерв не може бути предмет заповіту взагалі. Відтак, реалізація права на резерв полягає у тому, що спадкоємці за законом спадкують резерв у звичайному порядку.

в) так, відрізняються. Це виявляється у тому, що право на резерв мають лише повнолітні спадкодавця, а право на обов’язкову частку мають усі діти спадкодавця;

г) так, відрізняються. Це виявляється у тому, що до резерву обов’язково включається нерухоме майно (будинок, квартира) у якому спадкодавець мав останнє місце проживання.

6. Факт вступу у шлюб після складення заповіту скасовує цей заповіт згідно права:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Російської Федерації;

г) Англії.

НОРМАТИВНІ АКТИ

Французский гражданский кодекс. Санкт-Петербург, 2004.
Немецкое гражданское уложение. М., 2005.
Гражданский кодекс Нидерландов. Новая кодификация. Лейден. 2000.
Единообразный Торговый кодекс США. М., 1996
Гражданский кодекс России. М.,2006.

ЛІТЕРАТУРА

АннерсЭ. История европейского права. — М., 1994.
Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права / Отв. ред. В.А.Туманов. — М., 1981.
Ансон, В. Договорное право/ Под общ.ред. и предисловием О.Н. Садикова. – М.: Юридическая литература, 1984
Алексеев С.С. Теория права. — М., 1994.
Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М., 2000.
Баскин Ю.А., Фельдман Д.И. О применении сравнительного метода в международном праве. — М., 1971.
Блищенко, И.П., Дориа, Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве.-М.: Издательство МНИМП, 1999
Богатых, Е. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА – 1996
Богдановская И.Ю. Прецедентпое право. — М., 1993.
Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. — М., 1987.
Брагинский М.И, Витрянский В.В., Договорное право. Книга первая: Общие положения:Изд.2-е, испр. – М.: «Статут»,. 2000.
Вишневский А.А. Каноническое право в Западной Европе. — М., 1994.
Вопросы применения сравнительного метола в исследовании государства и права. — Будапешт, 1977.
Германское гражданское право. В 2-х частях. – М., 1996.
Годэмэ, Е. Общая теория обязательств. Пер.с франц. И.Б. Новицкого, М., Юрид. изд, 1948
Гражданское и торговое право капиталистических стран. Учебное пособие/ Под ред. В.П. Мозолина и М.И. Кулагина. – М.: Высшая школа. 1980 .
Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Международное право» / Р.Л. Нарышкина, В.В. Зайцева, Ю.В, Свядосу и др. Отв. ред. Нарышкина Р.Л. – М.: Международные отношения, 1984.
Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Правоведение»/Е.А. Васильев, В.В. Зайцева, А.А. Костин и др. – 3- е изд. М.: Международные отношения, 1993
Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. - М.,1996.
Дмітрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник/ Відп.ред. Денисов. – К., 2003.
Европейская интеграция: Правовые системы. — М., 1992.
Жидков О.А. Прецедент в правовых системах развивающихся стран // Источники права. — М.,1985.
Жидков О.А. История государства и нрава стран Латинской Америки. — М., 1967.
Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции. в 3-х томах, перевод Е.А. Флейшиц, Изд. «Иностранная литература», М., 1960,
Инако Ц. Современное право Японии. — М., 1981.
Карбонье Ж. Юридическая социология. — М., 1986.
Ковалевский М.М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и применение для изучения истории нрава. — М. 1980.
Косарев А.И. Англосаксонская и романо-германская формы буржуазных государств. — Калинин,1977.
Крашенинников НА. Индусское право: история и современность. — М., 1982.
Кросс Р. Прецедент в английском нраве. — М., 1985.
Кудрявцев В.Н. Проблемы сравнительного правоведения. — М., 1981.
Кулагин М.И.Предпринимательство и право: опыт Запада.// Избранные труды.- М., 1997.
Куманин Е.В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республики. - М.. 1990.
Ласк Г. Гражданское право США (право торгового оборота). М.: Изд. ин. литературы, 1961
Лукашук И.И. Международное право в судах государств. — М., 1993.
Лисенко ОМ. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук: Автореферат дисертаци кандидата юридичних наук. — К., 2001.
Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учебник для вузов (МГУ). - М., 2001.
Матвеев, Ю.Г. Англо-американское деликтное право. - М..: Юр. лит, 1973
Нерсесянц В.С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции // Государство и право. — 2001. — № 6. — С. 5—15.
Оксамытный В.В. Сравнительное право. Введение и современное состояние и тенденции развития // Российское законодательство: проблемы и перспективы. - М„ 1995.
Омельченко ОА. Всеобщая история государства и нрава. — М., 1998.
Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части. — М.,2000.
Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовое исследование/ В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильдонова и др. – М.: Норма, 1999
Очерки сравнительного права / Отв. редактор В.А. Туманов. — М., 1981.
Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998.
Проблемы сравнительного правоведения: Сб. ст. / Отв. ред. В. А.Туманов. — М. 1978.
Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. — М., 1993. Рулан Н. Юридическая антропология. — М., 1999.
Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности). — М.,2000.
Саидов А.Х. Концепция «европейского правового пространства»: проблемы и перспективы // Московский журнал международного права. — 1992. — № 3.
Саидов А.Х. Основы мусульманского права: Курс лекций. — Ташкент, 1995.
Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. — М., 1993.
Самонд и Вильямс. Основы договорного права. – М.: Издательство иностранной литературы, 1955.
Синицына И.Е. Обычай и обычное право в современной Африке. — М., 1978.
Синюков В.Н. Российская правовая система: Введение в общую теорию. — Саратов, 1994.
Современное право Китайской Народной Республики. — М., 1985. Сравнительное правоведение: Сб. ст. / Отв. редактор ВА.Туманов. — М., 1981.
Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. – М., 1978.
Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996. Тихомиров Ю.А. Национальные законодательства и международное право: параллели и сближения // Моск. журнал международного нрава. — 1993. — № 3.
Топорнин Б.Н. Европейское право. — М., 1998.
ФридмаиЛ. Введение в американское право. — М., 1993.
Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Основи порівняльного правознавства: Європейські традиції. – Х., 2006.
Хрестоматия по исламу. — М., 1994.
Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. В двух томах — М., 1998.
Юдовская АЯ. Эволюция нрава в государствах Европы и Америки. — СПб., М.,1996

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Поняття порівняльного цивільного права.
Відмежування порівняльного цивільного права від суміжних галузей науки.
Предмет порівняльного цивільного права.
Функції та завдання порівняльного цивільного права.
Метод порівняльного цивільного права.
Історія порівняного цивільного права.
Множинність правових систем та групування їх у правові сім’ї.
Розвиток європейського цивільного права.
Романська та германська правові сім’ї.
Монізм та дуалізм приватного права.
Сім'я права скандинавських країн.
Сім’я загального права.
Сім’я права пострадянських країн.
Історія та загальна характеристика французького цивільного права.
Загальна характеристика Цивільного кодексу Франції (кодексу Наполеона).
Загальна характеристика Торговельного кодексу Франції.
Співвідношення ЦКФ та ТКФ.
Французька судова практика.
Історія німецького цивільного права.
Загальна характеристика Німецького цивільного уложення.
Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.
Німецька судова практика.
Загальна характеристика Австрійського уложення та Швейцарського цивільного кодексу.
Історія розвитку та поширення англійського права. Загальне право. Право справедливості. Законодавче право.
Правова норма, категорії і поняття у праві Великобританії.
Регулювання майнових та особистих немайнових відносин у США.
Загальна характеристика Цивільного Російської Федерації.
Розвиток цивільного законодавства у Казахстані, Молдові, Грузії та ін.
Правоздатність фізичних осіб.
Дієздатність фізичних осіб.
Визнання без вісті відсутнім. Оголошення померлим.
Опіка та піклування.
Поняття юридичної особи.
Правосуб’єктність юридичних осіб.
Види юридичних осіб та їх характеристика.
Поняття представництва.
Торгове представництво та посередництво.
Торгове представництво, що здійснюється працівниками у межах службових обов’язків.
Правове становище торгових агентів.
Правове становище комерсантів.
Поняття та види речових прав.
Поняття та зміст права власності.
Придбання права власності.
Захист права власності.
Довірча власність у англо-американському праві.
Поняття договірних зобов’язань.
Учасники договірних зобов’язань.
Зміст договірних зобов’язань.
Укладення договору.
Умови дійсності договору.
Поняття зобов'язання із заподіяння шкоди.
Підстави виникнення зобов’язань із заподіяння школи.
Визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.
Правове регулювання укладення шлюбу.
Особисті немайнові та майнові права подружжя.
Правове регулювання розірвання шлюбу.
Правовідносини між батьками та дітьми.
Основні поняття спадкового права.
Спадкування за заповітом.
Спадкування за законом.

Blog

Програма спецкурсу: порівняльне цивільне правознавство для студентів юридичного факультету Київ 2009

Содержание

Київ - 2009

Київ – 2007

Затверджено