Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет вимоги до оформлення дипломних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями

Вид материала

Диплом

Содержание Загальні положення Оформлення дипломної роботи Теоретичні засади формування маркетингової стратегії підприємства 1.1. Сутність маркетингової стратегії підприємства 2.2 Подання текстового матеріалу 2.3. Правила подання ілюстрацій 2.4. Правила побудови таблиць 2.5. Подання переліків 2.8. Подання формул та рівнянь 2.9. Оформлення цитат і посилань 2.10. Оформлення додатків Взірець оформлення титульного аркуша дипломної роботи Підвищення ефективності інвестиційної діяльності фірми Тернопіль – 2007 Приклад оформлення бібліографічного опису джерел Таблиця українсько-англійської транслітерації Тернопільський національний економічний університет Підвищення ефективності інвестиційної діяльності фірми Тернопіль – 2007 Календарний план ... Полное содержание

Подобный материал:

• Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет, 574.67kb.
• Методичні рекомендації для виконання дипломних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями, 640.73kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 640.26kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни тернопільський національний економічний, 630.11kb.
• Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 316.29kb.
• М міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 747.46kb.
• Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 855.85kb.
• Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет, 446.17kb.
• Міністерство освіти та науки україни тернопільський національний економічний університет, 939.06kb.
• Міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 794.43kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ

ДИПЛОМНИХ РОБІТ


ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМИ РІВНЯМИ

«СПЕЦІАЛІСТ» І «МАГІСТР»


Тернопіль-2007

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Стандарт ТНЕУ


ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНИХ РОБІТ


ЗА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИМИ РІВНЯМИ


«СПЕЦІАЛІСТ» І «МАГІСТР»


Рекомендовано Вченою радою

Тернопільського національного економічного університету


Протокол № 2 від 31. 10.2007 р.


Тернопіль-2007

Вимоги до оформлення дипломних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» і «магістр» / За ред. проф. Г. П. Журавля - Тернопіль: ТНЕУ, 2007. - 36 с.


Укладачі: Г. П. Журавель, Я. Д. Крупка, М.П. Дивак, О. В. Кустовська, П. С. Харів.


Типовими вимогами встановлено основні правила оформлення дипломних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» і «магістр», що виконуються студентами всіх спеціальностей і форм навчання Тернопільського національного економічного університету.


Рецензенти: д.е.н., професор Б. Л. Луців;

д.е.н., професор О. П. Кириленко;

д.е.н., професор В. Я. Брич.


Відповідальний за випуск: перший проректор, професор Г. П. Журавель.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Дипломна робота (надалі – робота) – це самостійна науково-дослідницька кваліфікаційна праця, що синтезує підсумок теоретичної та практичної підготовки у межах нормативної й варіативної складових освітньо-професійних програм підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР) «спеціаліст» і «магістр» за відповідною спеціальністю, та є формою контролю набутих студентом у процесі навчання інтегрованих знань, умінь і навичок, необхідних для виконання професійних обов'язків, передбачених їхніми освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ).

Метою виконання дипломної роботи ОКР «спеціаліст» є систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань, їхнє застосування для вирішення конкретного практичного завдання відповідно до вимог ОКХ з певної галузі знань, напрямку підготовки, спеціальності, спеціалізації.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішуються такі завдання:

• систематизація та поглиблення теоретичних знань у контексті вирішення
  певних практичних завдань;
  
• формулювання конкретної прикладної проблеми, що не знайшла достатнього висвітлення у науковій літературі та не вирішена на практиці;
  
• самостійне обґрунтування шляхів і засобів вирішення визначеної проблеми;
  
• встановлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків між явищами та процесами, які є суттєвими для вирішення конкретного практичного завдання;
  
• формування висновків, рекомендацій і пропозицій за результатами проведеного дослідження.
  

Метою виконання дипломної роботи ОКР «магістр» є систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань, їхнє застосування для вирішення науково-прикладного завдання, яке потребує інноваційної діяльності відповідно до вимог ОКХ із певної галузі знань, напрямку підготовки, спеціальності, магістерської програми.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішуються такі завдання:

• систематизація та поглиблення теоретичних знань у контексті вирішення певних практичних завдань;
  
• формулювання конкретної прикладної проблеми, що не знайшла достатнього висвітлення у науковій літературі та потребує інноваційних пропозицій для її вирішення;
  
• наукове обґрунтування методів і засобів вирішення визначеної проблеми;
  
• моделювання внутрішніх і зовнішніх зв'язків між явищами та процесами, які є суттєвими для вирішення конкретного науково-прикладного завдання;
  
• формування висновків, рекомендацій і пропозицій на основі результатів наукових досліджень.
  

Рекомендується така структура дипломної роботи:

• титульний аркуш;
  

• зміст;
  

• анотація;
  
• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності);
  
• вступ;
  
• розділи основної частини;
  
• висновки;
  
• перелік використаних джерел;
  
• додатки (за необхідності).
  

Титульний аркуш дипломної роботи містить (додаток А):

• найменування міністерства, якому підпорядкований вищий навчальний заклад;
  
• найменування вищого навчального закладу, факультету (інституту) та кафедри, де виконано дипломну роботу;
  
• прізвище, ім'я, по-батькові автора;
  
• тему дипломної роботи;
  
• шифр і найменування спеціальності;
  
• освітньо-кваліфікаційний рівень («спеціаліст», «магістр»);
  
• шифр групи, прізвище, ініціали та підпис студента;
  
• науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали і підпис наукового керівника, а також консультанта (за наявності);
  
• відмітку про допуск до захисту, дата, прізвище, ініціали та підпис завідувача випускової кафедри;
  
• місто, рік.
  

Зміст подають на початку роботи. У ньому вказують назви структурних складових роботи, послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо вони мають заголовки), назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. В змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій і таблиць із зазначенням сторінок, на яких вони вміщені. Скорочення або наведення назви за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно з текстом не дозволяється.

Анотація виконується українською й англійською мовами і містить відомості про автора, назву дипломної роботи, освітньо-кваліфікаційний рівень та спеціальність, за якими вона виконується, місце і рік захисту, стислий виклад змісту та результатів дослідження (додаток Б).

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Усі прийняті у роботі малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті роботи наводять їхню розшифровку.

Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їхню детальну розшифровку. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення символи, позначення тощо повторюються менше, ніж три рази, перелік не складають, а їхню розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ до дипломної роботи за ОКР «спеціаліст» – відповідальна частина роботи, в якій коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, вказуючи практично вирішені та невирішені завдання, прогалини знань, що існують у цій галузі, провідних вчених і фахівців, обґрунтування доцільності проведення наукових досліджень. У вступі формулюють: актуальність вибраної теми; мету і завдання дослідження; об'єкт та предмет дослідження; узагальнені результати вирішення практичного завдання та сферу їхнього використання.

Вступ до дипломної роботи за ОКР «магістр» - відповідальна частина роботи, в якій коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, вказуючи практично вирішені та невирішені завдання, наукові підходи, що існують у цій галузі, провідних вчених і фахівців, світові тенденції вирішення поставлених завдань, обґрунтування доцільності проведення наукових досліджень. У вступі формулюють: актуальність вибраної теми; мету і завдання дослідження; об'єкт та предмет дослідження; вибрані методи дослідження; наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів; інформацію про апробацію результатів роботи та публікації.

Основна частина роботи - це її головна структурна складова, що містить виклад відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття сутності цієї роботи (опис методології дослідження, характеристик і/або властивостей об'єкта дослідження, основних принципових рішень і механізмів, що забезпечують їхню реалізацію) та її результатів. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. У розділах основної частини детально розглядають методологію, методику і техніку дослідження, узагальнюють його результати. Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі роботи, її меті та завданням. Основна частина повинна складатися не менше, як із трьох розділів, кожний розділ - не менше, як із двох підрозділів. Кожний розділ основної частини завершується висновками, які містять стислий виклад одержаних результатів (до 1 сторінки).

Висновки розміщують безпосередньо після основної частини, починаючи з нової сторінки. У них наводять отримані автором особисто основні наукові результати, які розкривають ступінь досягнення мети та завдань дипломної роботи, їхню наукову, економічну і соціальну значущість, вказують позитивні та негативні боки запропонованих рішень, порівняння з відомими розв'язками, формулюють рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. Текст висновків доцільно поділяти на пункти.

Перелік використаних джерел містить перелік джерел, з яких у роботі використано матеріали і на які є посилання у тексті. Цей перелік починають з нової сторінки, подаючи бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті або в алфавітному порядку з їхньою наскрізною нумерацією. Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (додаток В).

Додатки вміщують матеріал, який:

а) є необхідним для повного висвітлення теми, але внесення його до основної частини може порушити впорядкований і логічний виклад тексту роботи;

б) не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;

в) підтверджує апробацію та впровадження результатів досліджень.

У додатках доцільно вміщувати допоміжні ілюстрації або таблиці, а також матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, проміжні математичні докази, формули, розрахунки, інструкції, методики, опис комп'ютерних програм, первинні документи або їхні копії тощо).

РОЗДІЛ 2

ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

2.1. Загальні вимоги

Дипломну роботу залежно від її змісту готують у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їхнього поєднання. Це рукопис, оформлення якого має здійснюватися відповідно до Державного стандарту України «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» (ДСТУ 3008-95 чинний від 1996-01-01).

Дипломну роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210 × 297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297 × 420 мм). Друк виконують за допомогою комп'ютерної техніки на одному боці аркуша білого паперу з розрахунку не більше, ніж ЗО рядків на сторінці, за умови рівномірного її заповнення та з висотою літер і цифр не менше, ніж 1,8 мм. Набір тексту роботи має виконуватися на комп'ютері з використанням текстового редактора MS Word, (шрифт Times New Roman, кегль (розмір) 14 з міжрядковим інтервалом 1,5).

Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: лівий - 30 мм, верхній і нижній – 20 мм, правий – 10 мм. При цьому необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення, а всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору, а щільність вписаного тексту – максимально наближуватись до щільності основного зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому самому місці або між рядками виправленого зображення від руки. Виправлене має бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі українською мовою, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву (додаток Г).

Структурні елементи «ЗМІСТ», «АНОТАЦІЯ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП»,

«ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують, а їхні назви правлять за заголовки структурних елементів. Кожний структурний елемент, а також розділ починають з нової сторінки, у кінці назви крапка не ставиться.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки, а для пунктів і підпунктів вони не обов'язкові. Заголовки структурних елементів роботи та заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати напівжирним (bold) шрифтом великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.


Приклад:


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА



Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу та друкувати напівжирним (bold) шрифтом маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.


Приклад:

1.1. Сутність маркетингової стратегії підприємства



Якщо заголовок складається з двох і більше речень, то їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками потрібно зробити, як у тексті. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Абзацний відступ має бути однаковим впродовж усього тексту роботи і-дорівнювати п'яти знакам.

Сторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього її тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш потрібно внести до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, вносять до загальної нумерації сторінок.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку ставлять, наприклад, 1.1., 1.2. і т. д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку ставлять, наприклад, 1.1., 1.2., або 1.1.1., 1.1.2. і т. д. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1., 1.1.1.2., 1.1.1.3. і т. д. Після номера підпункту крапку ставлять.

2.2 Подання текстового матеріалу

Текстовий матеріал дипломної роботи подається у різних формах. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування і т. ін., тобто те, що при оформленні потребує знання особливих техніко-орфографічних правил. У роботі, як правило, використовуються цифрова та словесно-цифрова форми запису інформації.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п'ять випадків, п'ять підприємств). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац. Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 грн.). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри. Числівники, які входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрою (наприклад, 30-відсотковий обсяг).

У дипломних роботах часто використовуються скорочення, зокрема: літерні абревіатури; складноскорочені слова; умовні скорочення за початковими літерами слів; умовні скорочення за частинами слів та початковими літерами.

Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер повних найменувань (наприклад, США, СОТ, ЄС тощо). Якщо використовуються не загальноприйняті абревіатури, а запропоновані автором, то при першому згадуванні вони вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки або подаються у переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів перед вступом.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються з усічених та повних слів (наприклад, профспілка, райдержадміністрація тощо).

Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються при оформленні дипломної роботи:

а) після перерахування (та ін., і т. д., і т. ін.);

б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняти);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст., р., рр.).

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. У роботі має бути створена така система, коли одному літерному позначенню відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується одним літерним позначенням.

2.3. Правила подання ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті. Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то необхідно при їхньому поданні дотримуватися вимог чинного законодавства про авторські права, тобто посилатися на джерело.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під нею. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст або експлікацію). Ілюстрація позначається словом «рисунок», яке разом з номером і назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад: «Рис. 3.1. Схема розміщення об'єктів приватизації».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: рис. 3.2. – друга ілюстрація у третьому розділі.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, то можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рис.___, арк.___». Ілюстрації за необхідності можуть бути наведені у змісті із зазначенням їхніх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

Найбільш вживаними видами ілюстрацій є схеми, графіки, діаграми (додаток Д). Для їхнього виконання необхідно використовувати комп'ютерну техніку та типові комп'ютерні програми, наприклад, MS Office, Adobe Photoshop, Corel Draw та ін.


2.4. Правила побудови таблиць

Цифровий матеріал звичайно оформлюють у вигляді таблиць. За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведення) знання, яке описується у тексті словами «таблиця дає змогу зробити висновок, що...», «із таблиці видно, що...» і т. ін. В неаналітичних таблицях вміщують здебільшого числові дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які відокремлюють рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їхня відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблиця ________

номер

____________________________________________________________

назва таблиці





Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: табл. 2.1 – перша таблиця у другому розділі.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то
таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, поруч або
переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині
таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку
або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх
арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця ____» вказують один раз справа над назвою таблиці, над іншими частинами пишуть:

«Продовження таблиці ____» із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

У дипломних роботах можна використовувати спрощені таблиці, які містять бічні заголовки й одну чи дві графи, наприклад:

млн. грн.

Витрати матеріалів ………………………………………………… ……. 4,5

Заробітна плата ………………………………………………………….... 1,8

Амортизація ………………………………………………………………. 2,0

Інші витрати ………………………………………………………………. 0,3

Всього ……………………………………………………………………… 8,6


Таблиці за необхідності можуть бути наведені у змісті із зазначенням їхніх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

2.5. Подання переліків

У тексті роботи використовують переліки, що складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами з напівкруглою дужкою, що закривається.

Перший варіант: перелік складається з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків), які пишуться у підбір з іншим текстом і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад: «Продукція сільського господарства охоплює: 1) продукцію рослинництва; 2) продукцію тваринництва».

Другий варіант: перелік складається з розгорнутих фраз із власними розділовими знаками. При цьому його елементи доцільно писати з нового рядка і відокремлювати один від одного крапкою з комою, позначаючи їх малою літерою з круглою дужкою або знаком тире «–».

Наприклад:

«Сукупні ресурси домогосподарств охоплюють:

а) грошові доходи;

б) вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства;

в) пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого і рідкого палива;

г) пільги на оплату санітарно-курортних путівок, послуг, міжміського транспорту, зв'язку;

д) інші надходження».

Коли елементи переліку є закінченими фразами, їх пишуть з абзацними відступами, починаючи з великих літер, і відокремлюють один від іншого крапкою.

Наприклад: У системному блоці розташовуються всі основні вузли комп'ютера:

1. Електронні схеми, які керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв та ін.).
   
2. Блок живлення, що перетворює електроживлення мережі на постійний струм низької напруги, який подається на електронні схеми комп’ютера.
   
3. Нагромаджувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків, які використовуються для читання та запису на гнучкі магнітні диски (дискети).
   
4. Нагромаджувач на твердому магнітному диску, призначений для читання і запису на твердий магнітний диск, що не знімається (вінчестер).
   

Текст усіх елементів переліку граматично підпорядковується головній ввідній фразі, її не рекомендується переривати на прийменнику або сполучнику (на, із, від, щоб, що).

Для подальшої деталізації переліку використовують другий рівень, для позначення якого слід використовувати арабські цифри з дужкою.

Приклад:

«а) форма і розмір клітин;

б) живий склад клітин;

1. частини клітин;
   
2. неживі включення протопластів;
   

в) утворення тканини».

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

2.6. Примітки

Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому самому рядку подають текст примітки. Текст примітки слід друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом.




Приклад:

Примітка. Розраховано автором заданими [3,125].


Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.




Приклад:

Примітки:

За даними Держкомстату України.

За станом на 1.01.2007 р.


2.7. Виноски

Пояснення за окремими даними, наведеними у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів). Нумерація виносок є окремою для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу чи речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією завдовжки 30 – 40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують кеглем 12 з мінімальним міжрядковим інтервалом.




Приклад:

Текст: «Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфи1».

¹ У стародавньому місті Дельфи жреці змагались у пророкуванні майбутнього. Метод, який названо ім'ям цього міста, спочатку використовувався для «прорікання» часу настання прогнозованої події. Він не допускає прямих контактів між експертами.


2.8. Подання формул та рівнянь

Формули і рівняння розташовують посередині сторінки безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Вище і нижче від кожної формули або рівняння має бути залишено не менше, ніж один вільний рядок. Формули або рівняння виконуються із застосуванням редактора формул (об'єкт MS Equation). Вимоги до оформлення формул за допомогою MS Equation наведено у додатка Е.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад: формула (1.3) – третя формула у першому розділі. Номер формули або рівняння зазначають на їхньому рівні дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх наведено у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.




Приклад:

Відомо, що

, (1.1)

де М1, М2 – математичне сподівання;

V₁, V₂ – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження.


Перенесення формули чи рівняння у наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення,
застосовують знак «×». Формули, що йдуть одна за одною та не розділені текстом, відокремлюють комою.




Приклад:

f1(x, y) = S1 i S1 < – S1 max, (1.2)

f2(x, y) = S2 i S2 < – S2 max, (1.3)


Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одна під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують у середині рядків тексту.

2.9. Оформлення цитат і посилань

Дипломну роботу як кваліфікаційну працю оцінюють також за рівнем використання автором бібліографічних джерел. Цитати слід використовувати для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або критичного аналізу друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного тексту може викривити зміст, закладений автором. Крім тексту, до цитат належать запозичені таблиці, схеми, діаграми, формули тощо.

Загальні вимоги до цитування такі:

1. Текст цитати починається і закінчується лапками, наводиться дослівно, тобто у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання.
   
2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів і речень у цитаті допускається без перекручення авторського тексту та позначається трьома крапками.
   
3. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.
   
4. При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів
   своїми словами) слід бути максимально точним і коректним, посилатись на
   джерело.
   

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком використаних джерел, виділеним квадратними дужками, наприклад: «у роботах [1 – 7] «. При цитуванні або використанні цифрового чи іншого матеріалу в посиланні, крім порядкового номера джерела, через кому вказують сторінку [7,18]. При посиланні на декілька джерел між їхніми номерами ставиться крапка з комою [15,145-146; 34, 321].

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком використаних джерел із зазначенням номера.




Приклад:

Текст: «… у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [6]¹.»

Виноска:




¹ [6] Автоматизація робіт в установах // ТІІЕР. – 1983. №4.- С. 66-76


При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їхні номери. При посиланнях слід писати: «... у розділі 4...», «...дивись 2.1...», «...за 3.3.4...», «...відповідно до 2.3.4.1...», «...на рис. 1.3...», або «...на рисунку 1.3 ...», «...у таблиці 3.2 ...», «... (див. табл. 3.2) ...», «...за формулою (3.1)...», «...у рівняннях (1.23)-(1.25)...», «...у додатка Б...».

2.10. Оформлення додатків

Додатки як продовження роботи оформляють на її наступних сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Він має заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово «Додаток ___» і велику літеру, що позначає додаток, наприклад, «Додаток А». Якщо додаток (додатки) оформлюють окремою частиною роботи, то він повинен мати титульний аркуш, аналогічний до самої роботи (додаток Ж). Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, 3, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А. Додатки повинні мати спільну з попереднім текстом наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка відповідно до вимог. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатка Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад: рисунок Г.З - третій рисунок додатка Г; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А; формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо в додатка одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, то їх також нумерують, наприклад: рисунок А. 1, таблиця А.1, формула (В.1).

В посиланнях у тексті додатка на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «...на рисунку А.2...», «...на рисунку А.1...» – якщо рисунок єдиний у додатка А; «...в таблиці Б.З...» або «...в табл. Б.З...»; «...за формулою (В.1)...», «...у рівнянні Г.2...».

Переліки, примітки і виноски в тексті додатка оформляють та нумерують відповідно до вимог оформлення тексту роботи. Джерела, що цитують тільки у додатках, мають розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і мають бути перелічені наприкінці кожного додатка.

Форма цитування, правила складання переліку посилань і виносок повинні бути аналогічними до прийнятих в основній частині роботи. Перед номером цитати і відповідним номером у переліку посилань та виносках ставлять позначення додатка.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, який має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа цього виду, то його

копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «Додаток__» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

У додатках И – Н подано взірці оформлення документів, які подаються при захисті дипломної роботи:

Додаток И – взірець оформлення завдання на дипломну роботу.

Додаток К – взірець відзиву наукового керівника.

Додаток Л – взірець рецензії.

Додаток М – взірець замовлення на виконання дипломної роботи.

Додаток Н – взірець довідки про впровадження окремих рекомендацій дипломної роботи.