Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни
| Вид материала | Документы |
СодержаниеIii. теми семінарських занять |
- Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 487.79kb.
- Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 769.13kb.
- Навчально-методичний комплекс львів 2010 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 296.68kb.
- Навчально-методичний комплекс львів 2011 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 428.3kb.
- Навчально-методичний комплекс львів 2009 Бланк Робочої програми навчальної дисицпліни, 273.46kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " логістика в зовнішньоекономічній діяльності", 2105.01kb.
- Навчально-методичний комплекс львів 2010 Форма, 476.41kb.
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни стратегічний маркетинг для студентів окр, 1249.81kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " політична економія" для підготовки фахівців, 1482.49kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " Комерційна діяльність посередницьких підприємств, 1397.74kb.
Заняття 1. Тема: Історія дослідження міфу. Міф у світлі найпопулярніших підходів ХХ ст. План лекції:
Література:
Міф – емоційнозабарвлена оповідь про події чи явища, що мають екстраординарне значення для даної соціальної групи; сприймається нею як факт реальності. Перші випадки аналізу міфу зустрічаємо ще в Стародавній Греції – спрощене сприйняття його як вигадки та алегорії. Потім спалах зацікавленості до міфологічної тематики виникає в добу Відродження, де міф розуміють як примітивний спосіб мислення перших людських суспільств. Пізніше в німецькій романтичній традиції XIX століття відбувається романтична ідеалізація міфу як найвищого вияву творчого народного духу. Далі йде розвиток антропологічної школи дослідження цього феномену на чолі із Фрезером - міф трактувався як вільний опис ритуалів і звичаїв, що передували йому і справжнє значення яких було з часом забуто. В XX столітті ціла плеяда досліджень, які вважали міф складним соціальним феноменом, що найповніше проявив себе в житті первісних суспільств, але функціонує у видозміненому вигляді і сьогодні. Найбільш популярні підходи до вивчення міфу, що виникли в ХХ ст.: ритуалістичний, соціологічний, психоаналітичний, символічний, структуралістський. Ритуалістична теорія розуміє міф як словесний ряд (пояснення, сценарій) ритуалу. Найвідомішим представником цієї теорії вважають Джорджа Фрезера, автора багатотомної праці “Золота гілка”. Соціологічна теорія вважає міф поясненням соціальної реальності, що поширюється і на природу. Дюркгайм та його послідовники в поясненні цього феномену виходять із колективної психології. Міф твориться через проекцію соціальної природи людини на оточуючий світ. Все навколо ми сприймаємо через механізми соціальної перцепції: різноманітні стереотипи, атрибуції і установки, сформовані і підтримані даним соціумом. Класична психоаналітична теорія міфу грунтується на вченні Карла Густава Юнга. Коротко його можна сформулювати так: колективне несвідоме, яке через інтелектуальний розвиток людства залишається не почутим і не сприйнятим людьми на свідомому рівні, шукає самовираження через певні форми творчості людського духу, такі як мистецтво та міфотворчість. Образи колективного несвідомого називаються архетипами, діють на інстинктивному рівні, що до інтелектуально прогресу людства був визначальним в його життєдіяльності. На сьогодні архетипи є єдиним з’єднуючим елементом між природною стихією та відчуженою від неї людиною, і якраз міф забезпечує реалізацію цього зв'язку. Міф твориться під час проекції, тобто актуалізації, осмислення і структуризації архетипних образів при взаємодії зі свідомістю. В символічній теорії міф постає однією із символічних функцій, властивих людині, поряд з наукою та мистецтвом. Тут підкреслюється тісний зв'язок міфу, символу та ритуалу, що разом становлять певний міфотворчий комплекс і в якому вказівником на інші елементи служить символ. До представників символічної теорії належить один з найавторитетніших дослідників міфу в XX столітті німецький філософ Ернст Кассірер. До структуралістського напряму дослідженя міфу належать К. Леві-Стросс і Р. Барт. Леві-Строс вважає міф цілісною структурою, що наділена певним змістом, виражає себе через повторення однотипних сюжетів і грунтуєтсья на логічних опозиціях. Інший структураліст, Ролан Барт, все духовне життя людини вважає міфотворчістю. Все, що впливає на психологію та ідеологію глядача, слухача, читача, може стати міфом. Визначає міфологічне слово повідомленням зі специфічною структурою, а міфологію частиною семіотики, яка вивчає значення незалежно від змісту. Заняття 2. Тема: Cуть і структура міфу в рамках загальної структури колективної психіки. План лекції:
Література:
Психіка як окремої людини, так і людства в цілому поділяється на свідоме і підсвідоме, при чому людина має індивідуальну свідомість, що функціонує в просторі колективної свідомості, та індивідуальне підсвідоме, пов'язане з колективним підсвідомим. На рівні індивідуальної свідомості перебуває все безпосередньо спийняте і помислене, що потрапило в поле зору людини і закріпилось як усідомлена пам'ять. Індивідуальне підсвідоме містить пригнічені думки і почуття - колись усвідомлюваний, пережитий, але витіснений особистий досвід. Колективна свідомість включає видимі досягнення цивілізації такі як мова, література, техніка, тобто культура в широкому розумінні. Колективне несвідоме – особлива духовна сутність, яка єднає всіх в єдиний людський рід незалежно від раси і етносу. Колективне несвідоме продукує образносимволічні форми – архетипи, які стали ключовими пунктами взаємозв’язку індивідуального і колективного свідомого і несвідомого. Це формальні моделі психічної діяльності людини, що поєднують багатовіковий досвід поколінь, але залишаються завжди актуальними. Архетипові сценарії передбачають універсальні схеми дій, за якими спонтанно розвиваються чи свідомо конструюються процеси, в даному випадку політичні. Серед найпоширеніших архетипових сценаріях, що виявляють себе в політичних міфах, можемо назвати такі: зламу епох, боротьби добра і зла, батьків-засновників, самопожертви, золотого віку, світлого майбутнього та інші. Архетипи проявляючись в певному соціально-історичному контексті виступають підгрунтям для творення міфологем, на які нашаровуються міфологічні оповіді. А якщо ці оповіді набувають довершеного вигляду, з чіткою метою і смисловою лінією, беруться на віру населенням, то це вже і є міфи. Таким чином, структурно міф є системою наповнених актуальним історичним та соціальним смислом міфологем. Заняття 3. Тема: Міфологічна свідомість: особливість і закономірності функціонування. План лекції:
Література:
Міфологічна свідомість – найбільш архаїчний шар свідомості, що є транзитним компонентом при зв'язку останньої з колективним несвідомим. Головний закон функціонування міфологічної свідомості – цілісне сприйняття всесвіту; всезагальний взаємозв’язок визнається основним принципом світобудови. Міфологічна свідомість ірраціональна, спонтанна, нерефлексивна, світоглядно цілісна (нерозділена на суб’єкт і об’єкт), емоційно образна. Вона говорить символічною мовою і є породженням колективного мислення і світовідчування. Детермінантами сприйняття і конструювання світу міфологічною свідомістю виступають міфологічний час і простір. Міфологічна просторовість виражається в поділі фізичного (згодом і соціального) простору на добре і безпечне “своє” та зле і небезпечне “чуже”, в сакралізації певних точок простору – центру (місця дотику профанного і сакрального) і меж (що розділяють “своє” і “чуже”) тощо. Загальними закономірностями сприйняття часу міфологічною свідомістю є циклічність і ритмічність. Міфологічне часосприйняття передбачає ідею прогресуючої деградації Космосу, що вимагає його періодичного руйнування і відродження Щодо функціонуваннія сучасного політично організованого суспільства, то тут міфологічний час виражається в чергуванні порядку і хаосу при розвитку соціально-політичних процесів; міфологічний простір – в структуризації як фізичного простору, так і соціального середовища на “своє” і “чуже”, ідентифікації зі “своїм”, що сприяє становленню політичної ідентичності і виокремленню соціально-політичних поділів. В політичній сфері міфологічна свідомість проявляється символічно. Міфологічним значенням наділені усі типи політичних символів: символи-ідеї, символи-дії, символи-об'єкти, символи-звуки та символи-персони. Якщо міфологічна свідомість є специфічним ірраціональним відображенням світу, то міф - об’єктивацією міфологічної свідомості в вербальних чи інших знакових формах. Заняття 4. Тема: Політичний міф: особливості і атрибутивні характеристики. План лекції:
Література:
Політичний міф виступає історичною та функціональною видозміною традиційного міфу, що виник з виокремленням політичної сфери, значно поширився у сучасному суспільстві під впливом високої політизації та інформатизації соціального простору. Політичний міф як культурний феномен відповідає історичній епосі, в якій створений і функціонує, відповідає політичному, соціальному і психологічному дискурсам часу, але визначальним в ньому залишається зв'язок з колективним підсвідомим. Політичні міфи можна поділити на сакральні і світські. Сакральними виступають ті з них, що увійшли в офіційну ідеологічну доктрину, якщо це тоталітарне суспільство, чи сформували національну ідею, якщо мова йде про демократію. Світськими міфами можемо назвати ті міфи, що виконують допоміжну до сакральних функцію, виникають для задоволення ситуативних потреб суспільного регулювання або на догоду окремим політичним суб'єктам для їх власних потреб, наприклад, підвищення рейтингу, відвернення уваги від невдач. Атрибутивними ознаками політичних міфів визначаємо вербальне оформлення, просторово-часовий динамізм, опору на архетип і підтримку символами. Сакральні міфи крім того характеризуються всезагальністю і парадигмальністю стосовно всіх форм поведінки та діяльності. Світські – відносною короткотривалістю. І незалежно, світський це міф чи сакральний, йому в тій чи іншій мірі можуть бути властиві раціональне підґрунтя, консервативність, одночасна синкретичність і біполярність та маніпулятивний характер. Важлива роль міфів для політичної свідомості і культури забезпечена їх вкоріненістю в колективне підсвідоме і доступною для людського сприйняття формою викладу у форматі міфологем. Заняття 5. Тема: Творення і функціонування міфу в соціальному середовищі. Співвідношення міфу, ритуалу та символу. План лекції:
Література:
Процес міфотворення починається із виникнення ідеї, відповідної історичному і соціально-культурному контексту; ідеї як спроби і засобу пояснити ті обставини чи ситуації, які науково, раціонально пояснити не вдається, або як спрощена інтерпретація цих, не для всіх зрозумілих, пояснень. Ідея хаотично циркулює свідомістю, аж поки не наштовхнеться на архетипний “ліфт” до інформації та енергії підсвідомого. Після встановлення зв’язку набирає значної емоційної виразності, здатності впливати на уми і серця людей. Згодом структурується відповідно до якогось архетипового сценарію, що теж може відбутися спонтанно, адже людський розум мислить одними і тими ж схемами, формулами, щоразу підставляючи інші змінні. Цілеспрямоване міфотворення від спонтанного відрізняється лише тим, що міфотехнолог сам прив’язує ідею до того чи іншого архетипу. Будучи когнітивною схемою міф, в тому числі політичний, опосередковує сприйняття людиною інформації в відповідній сфері, діє як фільтр не пропускаючи неадекватну, видозмінюючи нейтральну і акцентуючи на потрібній інформації. Міфи впорядковують уявлення людей, вкладають інформацію про складні суспільні події і явища в прості та загальнозрозумілі схеми інтерпретацій. Міфи діють за принципом “достатньої інформації” – коли для учасника міфологічного дискурсу відомостей, що міститься в міфі, є цілком достатньо для розуміння актуальних явищ і процесів. Символ виступає проміжною ланкою між міфологічною і соціальною реальністю, за якої відбувається процес актуалізації архетипів. Через символ ми можемо бачити міф, він виконує репрезентативну функцію міфу. Відбувається це по такій схемі: символи вказують на об’єкт і надають образу цього об’єкту зворотної дії, тим самим актуалізують архетип і витісняють його із несвідомого у свідомість у вигляді думки, яку людина вважає самостійно створеною. Ритуал утворився як закостеніння магічних формул, а тепер відіграє роль підтримання міфів: в ритуалі міфи оживають, реально переживаються людьми. Заняття 6. Тема: Аналіз політичних міфологічних оповідей. План лекції:
Література:
Комплексний метод аналізу міфологічних оповідей, з одного боку, полягає у виокремленні з тексту архетипів і міфологем, з іншого, у деконструкції цілісного тексту на концепт і форму другої семіологічної системи за Роланом Бартом. Виокремлення архетипів і міфологем потребує глибокого аналізу міфологічного тексту і виявлення основоположних структурних схем, на основі яких він побудований. Здійснюється в ракурсі психоаналітичного підходу до дослідження міфу. Деконструкція тексту на концепт і форму будується на структуралістській теорії Р. Барта. В комунікативній сфері соціуму виділяється два рівні знакових систем. Знакова, чи семіологічна система першого порядку складається з означуваного (предмету висловлювання), означника (форми висловлювання) і знака (зв’язку між ними). На її рівні передаються конкретні дії, означуються конкретні предмети і зв’язки між ними, це безпосередня очевидна реальність. Над цим рівнем надбудовується друга семіологічна система. Вона використовує знак попередньої системи як означник, як форму для означуваного. Означуваним є вже певні неоформлені ідеї, що їх науковець називає концептом. Зв’язок означника і означуваного творить смисл. При чому взаємодія між концептом і формою динамічна, увага реципієнта перестрибує з одного на інше, знаходить у формі підтвердження концепту, який би він не був, адже форма завжди конкретна і незаперечна. Через те, що форма як знакова система першого порядку позбувається самостійності і частини своєї безпосередньої суті в догоду концепту, який відтепер її наповнює і зумовлює, цей ефект можна назвати перенесеною реальністю. III. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Заняття 1. Тема: Історія дослідження міфу. Міф у світлі найпопулярніших підходів ХХ ст. План семінарського заняття:
Література:
Заняття 2. Тема: Cуть і структура міфу в рамках загальної структури колективної психіки. План семінарського заняття: 1. Поділ індивідуальної та колективної психіки на свідоме і несвідоме; 2. Суть і функціональна роль архетипів; 3. Структура міфу. Література: 1. Самуелс Эндрю Юнг и постюнгианци. Курс юнгианского психоанализа. – М., 1997. 2. Флад К. Политический миф. Теоретическое исследование / Пер. с англ. А. Георгиева. – М., 2004. 3. Юнг Карл Густав Исследование феноменологии самости ссылка скрыта 4. Юнг К. Г., фон Франц М.-Л., Хендерсон Дж. Л., Якоби И., Яффе А. Человек и его символи / Под общей редакцией С. И. Сиренко. – М., 1997. Заняття 3. Тема: Міфологічна свідомість: особливість і закономірності функціонування. План семінарського заняття:
Література:
Заняття 4. Тема: Суть політичного міфу, його атрибутивні ознаки. План семінарського заняття:
Література:
|