Утрехтська декларація про належне місцеве І регіональне управління у турбулентні часи: завдання щодо змін

Вид материала

Содержание

С. ми просимо комітет міністрів
D. ми погодилися
Iii. утрехтський порядок денний для здііснення належного місцевого і регіонального управління (2010-2013)
Загальні положення
Огляд дій і результатів
Враховуючи, що ми задоволені
Подальша робота
А. ВИЗНАЧАЄМО наступні завдання
С. ДОРУЧАЄМО нашим представникам у Європейському комітеті з місцевої і регіональної демократії (CDLR)
D. просимо
Iv. декларація про забезпечення безперервності нашої роботи
Кроки та заходи, які мають бути вжиті відповідно до доповіді ківініємі
Що стосується ефективного співробітництва з іншими міжнародними гравцями
Що стосується організаційної гнучкості і ефективності
Що стосується відкритості
Протокол № 3
Стаття 2 – Правосуб’єктність, право- та дієздатність та правові норми, що застосовуються
Стаття 6 – Поправки до угоди та статутів
Стаття 7 – Завдання та сфера діяльності
Стаття 8 – Строк існування
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2

С. МИ ПРОСИМО КОМІТЕТ МІНІСТРІВ

- заслухати нашого представника - Міністра Ківініємі на сесії в травні 2010 року і розглянути питання встановлення партнерства з міністрами, відповідальними за місцеве і регіональне управління, що дозволить їм очолити виконання Порядку денного Ради Європи в сфері місцевого і регіонального управління.

D. МИ ПОГОДИЛИСЯ розглянути хід реалізації цієї Декларації на нашій наступній сесії.

E. МИ ДЯКУЄМО нашій колезі Марі Ківініємі за її чудову доповідь і важливий внесок, який вона тим самим внесла в підвищення якості і ефективності нашого співробітництва.

III. УТРЕХТСЬКИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ ЗДІІСНЕННЯ НАЛЕЖНОГО МІСЦЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ (2010-2013)

Ми, Європейські міністри, відповідальні за місцеве і регіональне управління, що зібралися в Утрехті 16 і 17 листопада 2009 року на 16-у сесію нашої Конференції,

Загальні положення

Об'єднавшись для досягнення нашої загальної мети, суть якої складається в забезпеченні належного місцевого і регіонального управління для всіх наших громадян, погодженої в Будапешті в лютому 2005 року і схваленої на Третьому саміті глав держав і урядів країн – членів Ради Європи у Варшаві ( 16-17 травня 2005 року);

Будучи переконані, що для досягнення нашої мети необхідно, щоб у кожній з наших держав-членів була система місцевого і, де така є, регіонального управління, заснована на повазі принципів автономії і демократії, та система окремих місцевих і регіональних органів влади, які користуються правом місцевого/ регіонального самоврядування і забезпечують належне демократичне управління для всіх громадян;

Будучи переконані також, що ці системи повинні регулярно обновлятися і коректуватися з урахуванням потреб, які змінюються;

Визнаючи ключову роль Європейської хартії місцевого самоврядування в забезпеченні дотримання демократичних принципів країнами-членами;

Перед обличчям неспокійних часів, що створюють явно суперечливу ситуацію, коли відчувається нестача доступних ресурсів, а необхідність руху вперед у напрямку до нашої мети усе більше зростає;

Будучи переконані, що міжурядове співробітництво в рамках Ради Європи не тільки дозволяє нам сформулювати загальну мету, але і допомагає активізувати колективні і індивідуальні зусилля в досягненні цієї мети;

Відзначаючи, зокрема, що Рада Європи і її міжурядова програма дій в області місцевої і регіональної демократії і належного управління представляє:

- загальну базу стандартів і знань, а також механізмів їхньої підтримки і подальшого розвитку,

- механізми для обміну інформацією і передовим досвідом ефективної діяльності,

- програми законодавчої і політичної допомоги урядам,

- програми і інструменти для зміцнення потенціалу місцевих і регіональних органів влади,

- стратегії інноваційного і належного управління на місцевому рівні,

- Європейський тиждень місцевої демократії та іншу стимулюючу діяльність,

- основу для розробки нових методів роботи, аналізу результатів і визначення напрямів подальшої роботи.

Крім того, надаючи великого значення потенціалу для діалогу, взаємодії і співробітництва з місцевими і регіональними органами влади на всьому континенті через Конгрес місцевої і регіональної влади і пам'ятаючи про кроки і міри, які ми погодили у зв'язку із цим на додаток до доповіді Ківініємі;

Огляд дій і результатів

Проаналізувавши результати, досягнуті в рамках Будапештського Порядку денного на 2005-2009 роки, і методи просування інших наших ініціатив, тобто створення Центру експертизи реформ місцевого управління, розробку Стратегії інноваційного і належного управління на місцевому рівні і проведення Європейського тижня місцевої демократії, а також результати програм законодавчої і політичної допомоги, зокрема рішень, розроблених у розвиток регіональних конференцій у Загребі (2004) і Скопьє (2006),

Враховуючи, що ми задоволені:

- результатами, досягнутими в рамках Будапештського Порядку денного, і звертаючи особливу увагу на наступні документи, підготовлені Європейським комітетом з місцевої і регіональної демократії (CDLR):

Протоколом №3 до Мадридської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами та властями відносно Об’єднань єврорегіонального співробітництва;

Додатковим протоколом до Європейської хартії місцевого самоврядування про право на участь у справах місцевої влади;

і рекомендаціями Комітету міністрів:

Rec(2007)4 про місцеві і регіональні служби комунальних послуг;

Rec(2007)5 про укладення угод про прикордонне співробітництво в Південно-східній Європі;

Rec(2007)12 про зміцнення потенціалу місцевих і регіональних органів влади;

Rec(2009)2 про оцінку, перевірку і моніторинг участі і політики участі в роботі місцевих і регіональних органів влади;

- методами просування наших ініціатив, що стосуються Центру експертизи реформ місцевого управління, Стратегії інноваційного і належного управління на місцевому рівні та Європейського тижня місцевої демократії;

- потенційними можливостями Дванадцяти європейських принципів належного демократичного управління по наданню чіткого керівництва для досягнення нашої загальної мети щодо підвищення якості місцевого управління, і Стратегією в цілому для організації взаємодії між всіма зацікавленими сторонами, на місцевому, національному і європейському рівні для досягнення цієї мети;

- високою якістю інструментів і програм по зміцненню потенціалу, розроблених Центром експертизи реформ місцевого управління, зростаючої користі від них та практичних результатів, які дає їхнє застосування європейськими місцевими владами;

- визнанням з боку державної влади і міжнародних партнерів проведених Радою Європи всебічних експертиз і високою оцінкою стратегічного мислення і проектів законодавства в області місцевого управління;

- результатами програм законодавчої і політичної допомоги, зокрема, прийнятих у розвиток рішень регіональних конференцій у Загребі (2004) і Скопьє (2006);

- активним співробітництвом з іншими профільними організаціями в сфері надання сприяння реформі місцевого управління;

Разом з тим відзначаємо, що наші зусилля по пропаганді, поширенню і використанню в наших державах-членах нормативних і інформативних документів Ради Європи в області місцевої і регіональної демократії не досягли поставлених цілей і вимагають їхньої значної активізації в найближчі роки і, отже, повинні більшою мірою сконцентруватися на відкритості і створенні інформаційної стратегії;

Подальша робота

З огляду на те, що ми, у першу чергу, відповідаємо за місцеве і регіональне управління в наших відповідних державах-членах, надто важливо, щоб ми всі разом взяли у свої руки і очолили весь спектр заходів в рамках міжурядової програми діяльності Ради Європи в сфері місцевої і регіональної демократії;

Провівши обмін досвідом з питань місцевої і регіональної демократії і належного управління в Європі і вислухавши з особливим інтересом доповідь, підготовлену за нашим проханням, висловленим на 15-й сесії у Валенсії, про участь громадян держав-членів у суспільному житті, включаючи також інтеграцію іноземців у життя місцевих співтовариств;

Обговоривши і розглянувши широкий спектр викликів, з якими ми зіштовхуємося в цей час на шляху до нашої мети по здійсненню належного місцевого і регіонального управління в кожній окремій державі-члені;

Ґрунтуючись на результатах Енсхедської конференції (2-3 квітня 2009 року) на тему "Інновації в області належного місцевого і регіонального управління - європейський виклик" і Маастрихтської конференції (6-7 липня 2009 року) на тему "Практичні підходи до ефективного європейського прикордонного співробітництва";

Виражаючи позицію кожного з нас із проблематики наших систем місцевої і регіональної демократії,

А. ВИЗНАЧАЄМО наступні завдання як такі, що представляють особливий спільний інтерес:

Впоратися із впливом існуючої фінансово-економічної кризи

Розглянути питання низького рівня демократичної участі населення в суспільному житті на місцевому і регіональному рівні

Зменшити складність та витратність існуючої системи місцевого і регіонального управління та підвищити її ефективність

Підвищити потенціал та якість управління в місцевих і регіональних громадах і органах влади

Дослідити вплив демографічних/ міграційних тенденцій

Розширити доступ до комунальних послуг, що надаються на місцевому і регіональному рівні

Спростити організацію прикордонного співробітництва для місцевої і регіональної влади

Розглянути питання територіальної нерівності між і в рамках місцевої і регіональної влади

Розглянути питання зростаючої нерівності між сільськими і міськими зонами

Зміцнити соціальну згуртованість і протидіяти росту політичної і релігійної радикалізації

Боротися з корупцією в місцевих і регіональних органах влади

Розглянути питання зростаючого впливу цифрових технологій на участь громадян

Розглянути питання розширення великих конурбацій за рахунок середніх і малих міст і сіл.

B. ПОГОДИЛИСЯ, що:

- кожний з нас персонально буде дотримуватися завдання забезпечення належного місцевого і регіонального управління в наших державах-членах, роблячи тим самим внесок у діяльність Раді Європи та максимально можливим чином використовуючи її потенціал;

- ми будемо і надалі дотримуватися в рамках Ради Європи наступних п'яти напрямків діяльності:

Стратегії інноваційного і належного управління на місцевому рівні, включаючи Дванадцять принципів належного демократичного управління на місцевому рівні та Європейську нагороду належного управління на місцевому рівні,

зміцнення потенціалу місцевої і регіональної влади за допомогою Центра експертизи реформ місцевого управління,

програм законодавчої і політичної допомоги і співробітництва,

Європейського тижня місцевої демократії,

роботи Європейського комітету з місцевої і регіональної демократії.

С. ДОРУЧАЄМО нашим представникам у Європейському комітеті з місцевої і регіональної демократії (CDLR):

- виробити на засіданні Комітету навесні 2010 року конкретну програму дій на 2010-2013 роки, яка відповідає пріоритетам по визначеній нами проблематиці, та враховує пріоритетність дій на національному і регіональному рівні, а також визначає результати, що знайдуть найбільш можливий рівень підтримки;

- продовжити подальше впровадження порівняльних експертних оглядів як нового інструменту взаємного навчання наших держав-членів;

- надавати підтримку і заохочувати інші напрями діяльності, особливо Стратегію інноваційного і належного управління на місцевому рівні, включаючи Дванадцять принципів належного демократичного управління на місцевому рівні і Європейські критерії належного управління на місцевому рівні, зміцнення потенціалу місцевих і регіональних органів влади за допомогою Центра експертизи реформ місцевого управління, програм законодавчої і політичної допомоги і співробітництва та Європейського тижня місцевої демократії, зокрема, шляхом регулярної перевірки їх результатів і просування їх в урядах, місцевих і регіональних органах влади, їхніх об'єднаннях, а також у контактах з потенційними партнерами і донорами;

- представити доповідь на нашій наступній сесії;

D. ПРОСИМО Комітет міністрів

- ухвалювати щорічні міжурядові програми діяльності для Ради Європи на 2010-2013 роки, що дозволяють у повному обсязі реалізувати даний Утрехтський Порядок денний.

IV. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ НАШОЇ РОБОТИ

Ми, Європейські міністри, відповідальні за місцеве і регіональне управління, що зібралися в Утрехті 16 і 17 листопада 2009 року на 16-у сесію нашої Конференції,

Усвідомлюючи важливість забезпечення безперервності роботи між сесіями нашої Конференції для повноцінної реалізації Декларації в цілому,

Нагадуючи про те, що ми доручили нашої колезі Міністрові суспільного управління і місцевого самоврядування Фінляндії Марі Ківініємі розробити конкретні пропозиції по співробітництву з Комітетом міністрів до кінця 2010 року,

ДОРУЧАЄМО Міністрові територіальної політики Іспанії Мануэлю Чавесу забезпечити безперервність нашої роботи до наступної міністерської сесії,

ГОТОВІ надати Міністрові Чавесу будь-які консультації або допомогу, які можуть йому знадобитися від нас при виконанні його завдання,

ПРОПОНУЄМО йому інформувати нас на нашій наступній сесії про всі вжиті заходи і досягнуті результати.

ДОДАТКИ:

КРОКИ ТА ЗАХОДИ, ЯКІ МАЮТЬ БУТИ ВЖИТІ ВІДПОВІДНО ДО ДОПОВІДІ КІВІНІЄМІ

Що стосується максимального залучення держав-членів

1. Розширити використання документів, інструментів і служб Ради Європи в сфері місцевої і регіональної демократії і належного управління;

2. вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб пріоритети комунікаційної стратегії були відповідними на внутрішньодержавному рівні;

3. призначати представників наших міністерств відповідного рівня та здатності - як по суті, так і по знанню робочих мов - для участі в роботі органів міжурядового співробітництва, обміну інформацією, ведення переговорів і прийняття у разі необхідності на себе зобов'язань;

4. дозволити нашим представникам брати на себе функції доповідача (радника) у багатосторонній діяльності, де їхні знання і досвід в сфері національної політики і міжурядового співробітництва можуть бути необхідні;

5. позитивно розглянути питання про надання додаткових ресурсів, необхідних для проведення в наших країнах засідань Європейського комітету з місцевої і регіональної демократії, його підкомітетів та інших заходів;

6. активізувати діалог з національними делегаціями в Конгресі місцевих і регіональних влад для забезпечення взаємної поінформованості про наявні питання та нашу позицію по них;

7. забезпечити, щоб в процесі нашого діалогу з національними асоціаціями місцевої і регіональної влади в повному обсязі враховувалась правова база та робота Ради Європи;

8. позитивно розглядати прохання про відряджання компетентних посадових осіб для роботи в Секретаріаті Ради Європи і сприяти в організації Радою Європи спеціалізованих літніх/зимових шкіл для чиновників і представників місцевих і регіональних органів влади;

Що стосується ефективного співробітництва з іншими міжнародними гравцями:

9. забезпечити інформування Ради Європи і її держав-членів про роботу в області місцевої і регіональної демократії, що вживається кожним з нас окремо і у рамках інших міжнародних організацій і структур;

10. просувати, як члени інших міжнародних організацій і структур, до роботи яких ми залучені, партнерство і співробітництво між Радою Європи і Організації Економічного Співробітництва і Розвитку з фінансових питань місцевої і регіональної влади, з Європейським Союзом з питань Євростату, його регіональної політики і партнерських відносин і ініціатив, з ОБСЄ і ПРООН;

11. використовувати, і постійно надихати на це інших суб'єктів наших держав-членів, у тому числі наших колег-міністрів закордонних справ, використовувати досвід і напрацювання Ради Європи, в тому числі Центру експертизи реформ місцевого управління, при розгляді і розробці програм допомоги в області місцевої і регіональної демократії і належного управління;

Що стосується організаційної гнучкості і ефективності:

12. приступити до обговорення з нашими колегами-міністрами закордонних справ і Комітетом міністрів питань введення в Раді Європи справжніх багаторічних бюджетів і децентралізації обов'язків для найкращого використання наявних ресурсів у досягненні обраних пріоритетних цілей;

Що стосується відкритості:

13. заохочувати залучення громадянського суспільства до роботи Ради Європи в області місцевої і регіональної демократії і належного управління, особливо в тім, що стосується конкретних дій на місцевому рівні, і запропонувати Конференції міжнародних неурядових організацій посприяти підвищенню інформованості щодо процедур і структури для залучення до нашої роботи неурядових організацій;

14. прагнути, щоб досвід Ради Європи, оскільки він задовольняє реалізації потреб держав–членів, став доступним для використання за межами їх кордонів, та дозволити їм діяти відповідним чином.

ПРОТОКОЛ № 3

до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владами стосовно Об’єднань єврорегіонального співробітництва (ОЄС)

Преамбула

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол № 3 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями(ETS № 106),

прагнучи полегшити співробітництво між територіальними общинами або властями різних держав, враховуючи політичні і адміністративні системи та міжнародні зобов’язання держав;

сповнені рішучості доповнити з цією метою законодавчі рамки, встановлені Європейською рамковою конвенцією про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями та її Протоколами від 9 листопада 1995 року (ETS № 159) та 5 травня 1998 року (ETS № 169);

враховуючи Декларацію Третього самміту глав держав та урядів Ради Європи (Варшава, 16 і 17 травня 2005 року) та План дій, ухвалений на самміті, який передбачає розвиток «транскордонного співробітництва, як необхідність»;

усвідомлюючи відмінності між державами у політичній та адміністративній організації територіальних общин або властей;

прагнучи запобігти труднощам, які можуть виникнути через розбіжності у національному законодавстві з питань транскордонного або міжрегіонального співробітництва;

прагнучи задовольнити потреби тих держав - членів, які вирішили продовжити гармонізацію свого національного законодавства;

усвідомлюючи, що для ряду держав - членів рамкового законодавства може бути достатньо, зокрема беручи до уваги сучасний стан їхнього національного законодавства, яке включає відповідні положення права Європейського співтовариства, ухвалені компетентними інституціями Європейського Союзу,

домовились про таке:

Частина I

Стаття 1 – Об’єднання єврорегіонального співробітництва (ОЄС)

1. Територіальні общини або власті та інші органи, визначені у пункті 1 статті 3, можуть утворювати орган транскордонного співробітництва в формі “Об’єднання єврорегіонального співробітництва ” (ОЄС) на території держав - членів Ради Європи, які є сторонами цього Протоколу, відповідно до передбачених ним умов.

2. Завданням ОЄС є сприяння, підтримка та розвиток в інтересах населення транскордонного і міжрегіонального співробітництва між його членами в їхніх спільних сферах компетенції, враховуючи повноваження, визначені згідно національному законодавству відповідних країн.

Стаття 2 – Правосуб’єктність, право- та дієздатність та правові норми, що застосовуються

1. ОЄС є юридичною особою, що керується законодавством Сторони, яка є державою - членом Ради Європи та в якій розташована його штаб-квартира.

2. ОЄС має найширшу правоздатність, передбачену для юридичної особи національним законодавством держави.

3. Законодавство, яке застосовується до типу корпоративного об’єднання, обраного для ОЄС членами, обумовлюється в угоді про утворення ОЄС без обмежень сили положень цього Протоколу чи будь-яким іншим специфічним положенням, ухваленим Стороною відповідно до статті 13.

4. ОЄС має право на свій власний бюджет та повноваження для його виконання.

5. ОЄС може укладати контракти, наймати персонал, придбавати рухоме і нерухоме майно та вчиняти процесуальні дії.

Стаття 3 – Членство

1. Членами ОЄС є територіальні общини або власті Сторони, а також можуть бути зацікавлені держави - члени Ради Європи. Усі юридичні особи, які створено для реалізації специфічних потреб, що становлять загальний інтерес, та які не займаються виробничою або некомерційною діяльністю, можуть бути членами, якщо:

– їхня діяльність фінансується переважно державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом; або

– їхнє управління є предметом контролю з боку згаданих суб’єктів; або

– половина членів їхнього адміністративного, управлінського чи наглядового органу призначається державою, територіальною общиною або властю чи подібним органом.

Фізичні особи не можуть бути членами ОЄС.

2. Територіальні общини або власті держави, яка не є Стороною цього Протоколу, але мають спільний кордон з Стороною, яка є або стане державою, в якій розташовано штаб-квартиру ОЄС, можуть брати участь в утворенні цього ОЄС, або приєднуватися до нього, якщо це дозволено угодою між цими двома державами та без обмеження сили положень цього Протоколу.

3. Територіальні общини або власті Сторін мають право на більшість голосів в ОЄС.

Стаття 4 – Утворення ОЄС

1. ОЄС засновується шляхом укладання письмової угоди між її членами-засновниками.

2. Потенційні члени мають представити всю необхідну документацію для підтвердження того, що передбачені для них національним законодавством відповідні процедури та формальності дотримано. Ця документація додається до угоди.

3. Угода має визначати, на додаток до переліку членів, назву ОЄС, адресу його штаб-квартири, строк існування, мету та завдання ОЄС, а також його географічні межі. Назва ОЄС, члени якого є юридичними особами з обмеженою відповідальністю, повинна включати термін “з обмеженою відповідальністю ”

4. До укладання угоди про утворення ОЄС або до приєднання до ОЄС, територіальні общини або власті в установленому порядку інформують чи сповіщають свої національні органи влади стосовно цього наміру або отримують від них дозвіл на це.

5. У наданні дозволу може бути відмовлено, якщо членство у ОЄС може порушити положення цього Протоколу чи положенням національного законодавства, в тому числі функції та повноваженням майбутніх членів, або якщо членство не є виправданим з огляду на державні інтереси або державну політику відповідної Сторони. У такому випадку Сторона має надати роз’яснення підстав відмови в наданні дозволу.

6. Кожна Держава може у заяві, яка подається під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або у будь-який інший відповідний час, відмовитись від зазначеної у пункті 4 процедури інформування, попередження або отримання дозволу взагалі або для окремих категорій територіальних общин або властей чи по відношенню до окремих типів співробітництва.

7. Угода має бути зареєстрована або опублікована у державі, де розташована штаб-квартира ОЄС, а також в усіх державах, до яких належать його члени, згідно положень відповідного національного законодавства.

8. Територіальні общини або власті, які є членами ОЄС, мають інформувати свої національні органи влади про утворення ОЄС на законних підставах.

9. Угода має бути укладена на мові або мовах держави, де розташована штаб-квартира ОЄС, та на мові або мовах члена або членів, причому усі тексти є однаково автентичними.

Стаття 5 – Статути

1. Статути ОЄС є складовою частиною угоди про його утворення.

2. Статути укладаються мовою або мовами Держави, де розташована штаб-квартира ОЄС, та на мові або мовах члена або членів, причому усі тексти є однаково автентичними. Вони можуть визначати, яка мова або мови є робочою або робочими.

3. На додаток до обов’язкових положень, угоди статути містять правила щодо членства та виходу з нього, ліквідації ОЄС, включаючи правові наслідки, а також щодо діяльності, органів та їх завдань, персоналу, бюджетів і фінансування, відповідальності, підзвітності і транспарентності ОЄС, без обмеження сили положень цього Протоколу та згідно відповідному законодавству.

Стаття 6 – Поправки до угоди та статутів

Будь-яки поправки до угоди, зазначеної у статті 4, та будь-які суттєві поправки до статутів, зазначених у статті 5, мають вноситися відповідно процедур та у формі, які визначені у цих статтях. Суттєві зміни у статутах є такими, що тягнуть за собою, прямо чи опосередковано, внесення поправок до угоди. Більшість, необхідна для ухвалення будь-яких такої поправки, має бути визначена статутом.

Стаття 7 – Завдання та сфера діяльності

1. ОЄС виконує завдання, на які його вповноважено його членами. Ці завдання відповідають повноваженням членів згідно їхнього відповідного національного законодавства та мають бути перелічені в угоді та статутах.

2. ОЄС приймає рішення та забезпечує їхнє виконання, в інтересах та на користь фізичних і юридичних осіб, що знаходяться під юрисдикцію держав, до яких належать його члени. Члени, у межах своєї компетенції, вживають або сприяють реалізації усіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити виконання рішень ОЄС.

3. Завдання ОЄС не стосуються реалізації розпорядчих повноважень. ОЄС не уповноважені вживати заходів, що можуть зачіпати права і свободи громадян, або встановлювати стягнення фіскального характеру.

4. ОЄС не може здійснювати повноваження, які здійснюють територіальні общини або власті як представники держави, до якої вони належать, за винятком випадків, коли це належним чином дозволено. Воно може здійснювати повноваження, якими його наділили держави - члени ОЄС.

Стаття 8 – Строк існування

1. ОЄС утворюється на обмежений чи необмежений період часу, який зазначається в угоді та статутах.

2. ОЄС ліквідується автоматично (ipso facto), коли закінчився період часу, на який воно було утворено, або якщо територіальні общини або власті втрачають контроль над більшістю голосів. Воно також може бути ліквідовано одностайним рішенням його членів.

Стаття 9 – Відповідальність

1. ОЄС - або, якщо його активи недостатні, його члени спільно, - несуть відповідальність перед третіми сторонами за свої дії, включаючи борги будь-якого характеру, навіть якщо ці дії виходять за межі його завдань.

2. ОЄС несе відповідальність перед своїми членами за будь-яке порушення законодавства, яке воно може вчинити.

3. Органи ОЄС несуть відповідальність перед ОЄС за будь-яке порушення законодавства, яке вони можуть вчинити при виконанні своїх функцій.

4. Якщо член ОЄС має тільки обмежену відповідальність відповідно до національного законодавства, суб’єктом якого він є, інші члени можуть також обмежити свою відповідальність, позначивши це у статутах.

5. Держава, на території якої передбачено розташувати штаб-квартиру ОЄС, може заборонити реєстрацію ОЄС або публікацію повідомлення про ОЄС, якщо один або більше його майбутніх членів є особами з обмеженою відповідальністю.

Стаття 10 – Вирішення спорів

1. У разі виникнення спорів між ОЄС та його членами, це є компетенцією судів тієї держави, де розташована штаб-квартира ОЄС.

2. У разі виникнення спору між ОЄС і третьою стороною, це є компетенцією судів тієї держави, де фактично розташована третя сторона, або у випадку юридичної особи, держави, де розташовані її офіс або штаб-квартира, за умови, якщо ці держави є державами - членами Ради Європи.

3. Незважаючи на положення пункту 2, ОЄС, територіальні общини або власті, інші відповідні суб’єкти публічного чи приватного права і треті сторони, можуть укладати арбітражну угоду. Якщо резиденція, офіс або штаб-квартира третьої сторони не розташовані на території держави - члена Ради Європи, ОЄС укладає арбітражну угоду з цією третьою стороною щодо всієї діяльності.

4. Треті сторони зберігають перед територіальними громадами або владами, від імені яких ОЄС виконує окремі завдання, усі права, які вони мали б, якщо б ці завдання не виконувало ОЄС.

5. У будь-якому випадку права фізичних та юридичних осіб включають право на звернення до усіх компетентних органів і судів, в тому числі право отримання послуг на їх рідній мові та право доступу до інформації.

Стаття 11 – Нагляд, адміністративний та юридичний контроль

1. Рішення та діяльність ОЄС є суб’єктом такого ж самого контролю та адміністративного і юридичного нагляду, як і законність діяльності територіальних громад або влад, відповідно до вимог держави, де розташована штаб-квартира ОЄС.

2. ОЄС мають відповідати на інформаційні запити органів влади держави, до якої територіальні общини або власті належать. Наглядові органи Сторін мають докласти зусиль щодо встановлення шляхів відповідного координування та інформування.

3. Рішення та діяльність територіальних громад або влад та інших суб’єктів публічного чи приватного права є суб’єктом контролю та адміністративного і юридичного нагляду, як і законність діяльності територіальних громад або влад, інших суб’єктів публічного права відповідно до вимог держави, під юрисдикцію якої вони підпадають.

4. У випадку, коли ОЄС здійснюють будь-яку діяльність з порушенням елементів державної політики, державної безпеки, громадського здоров’я або суспільної моралі держав, до яких належать її члени, або з порушенням державних інтересів зазначених держав, компетентні влади або органи цих держав можуть заборонити цю діяльність на їх території або вимагати від членів, які підпадають під сферу їх юрисдикції, вийти з членства у ОЄС, якщо вони не припинять цю діяльність. Така заборона не має слугувати засобом довільного або прихованого обмеження на співпрацю між членами. Можливим є розгляд судовим органом рішення, прийнятого компетентною владою або органом.

5. Незважаючи на правила припинення діяльності ОЄС згідно цьому Протоколу та статутам, на запит компетентного органу влади, який має на це законні повноваження, компетентний суд або компетентний орган влади Сторони, на території якої розташована штаб-квартира ОЄС, може прийняти рішення щодо його ліквідації, якщо він знайде, що ОЄС діє поза межами завдань, на які він був вповноважений. Компетентний суд або орган влади може надати ОЄС час на виправлення ситуації. Якщо впродовж визначеного часу ОЄС не зробить цього, його може бути оголошено ліквідованим.

Стаття 12 – Фінансовий аудит

1. Менеджмент та виконання бюджету ОЄС підлягає фінансовому аудиту відповідно національному законодавству Сторони, не території якої розташована його штаб-квартира. Ця держава має невідкладно інформувати інші держави, територіальні общини або власті яких є членами ОЄС, про результати аудиту та вжитих стосовно ОЄС заходів.

2. Будь-яка інша держава, залучена до ОЄС або шляхом безпосередньої участі або через участь її територіальних громад, влад чи інших правових суб’єктів, перелічених у пункті 1 статті 3, може проводити фінансовий аудиту ОЄС тільки на її території та згідно відповідному національному законодавству. ОЄС та держави його членів мають бути попереджені заздалегідь.

Частина II

Стаття 13 – Виконання Протоколу

1. Сторони вживають таких законодавчих, адміністративних та інших заходів, які є доцільними для забезпечення імплементації положень Частини І.

2. Для сприяння виконанню цього Протоколу у додатку буде викладено більш детальні але необов’язкові положення щодо утворення та діяльності ОЄС. Сторони, які бажають включити до свого національного законодавства усі або частину цих положень додатку, можуть це вчинити згідно з відповідними конституційними та законодавчими процедурами.

3. Положення додатку можуть бути використано у тому вигляді, в якому вони наводяться, або адаптовано згідно потреб відповідних Сторін.

4. Сторони можуть декларувати, що імплементація положень додатку в їхню національну правову систему, є реалізацією положень, зазначених у пункті 1.

5. Положення додатку не є автентичною інтерпретацією положень, що містяться у Частині I.

6. Положення додатку будуть розроблені Радою Європи та додатні до цього Протоколу після їх ухвалення Комітетом Міністрів.

Стаття 14 – Інформування

1. Сторони інформують свої територіальні общини та власті про заходи, вжиті для виконання цього Протоколу.

2. Сторони повідомляють Генерального секретаря Ради Європи про заходи, вжиті у напрямі імплементації цього Протоколу.

3. Сторони передають Генеральному секретарю Ради Європи всю відповідну інформацію про утворення ОЄС згідно цьому Протоколу,.

Стаття 15 – Застосування інших договорів

Цей Протокол не впливає на застосування договорів, існуючих між Сторонами в сфері транскордонного та міжтериторіального співробітництва чи можливість Сторін укладати нові договори з цих питань, якщо вони цього забажають.

Стаття 16 – Сфера застосування

1. Кожна Держава у заяві, що подається Генеральному секретарю Ради Європи під час ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання, визначає категорії територіальних общин або властей та суб’єктів права, зазначених у пункті 1 статті 3, які вона виключає зі сфери застосування цього Протоколу.

2. В цілях застосування цього Протоколу, самостійними суспільними общинами або властями, наділеними своїми власними законодавчими повноваженнями згідно національного законодавства Сторони, до юрисдикції якої вони належать, вважаються «територіальні общини або власті» без обмеження сили положень пункту 1.

3. Будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 1, може бути змінено шляхом повідомлення, що надсилається на адресу Генерального секретаря. Таке повідомлення набирає чинності в день його отримання.

Стаття 17 – Застереження

Будь-які застереження стосовно цього Протоколу не дозволяються.

Стаття 18 – Терміни та визначення

Терміни та визначення, які використовуються в цьому Протоколі, мають те саме значення та мету, як і подібні терміни та визначення, наведені у Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, її Додатковому протоколі та Протоколі № 2.

Частина III

Стаття 19 – Підписання та набуття чинності Протоколом

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами, які підписали Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями. Він підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню. Підписанти цього Протоколу можуть ратифікувати, прийняти чи затвердити його тільки після або одночасно з ратифікацією, прийняттям чи затвердженням Європейської рамкової конвенції. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного терміну від дати здачі на зберігання чотирьох ратифікаційних грамот або документів про прийняття чи затвердження.

3. Стосовно будь-якої держави, яка підписує цей Протокол та відповідно висловлює свою згоду стати його стороною, цей Протокол набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного терміну від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документу про прийняття чи затвердження.

Стаття 20 – Приєднання

1. Після набрання чинності цим Протоколом, будь-яка держава, яка приєдналася до Європейської рамкової конвенції, може також приєднатися до цього Протоколу.

2. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання, який набирає чинності у перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного терміну від дати здачі його на зберігання.

Стаття 21 – Денонсація

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цей Протокол повідомленням, що надсилається Генеральному секретарю Ради Європи. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що наступає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

2. Якщо цей Протокол денонсовано, правосуб’єктність і право- та дієздатність ОЄС, створеного до денонсації, залишається незмінними.

Стаття 22 – Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради Європи та будь-яку іншу державу, яка приєдналася до цього Протоколу про:

a будь-яке підписання;

b здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статей 19 і 20;

d будь-яку імплементацію положень цього Протоколу внутрішнім законодавством відповідно до пункту 1 статті 13;

e ухвалення додатку, або його частини, Комітетом міністрів Ради Європи;

f будь-яку декларацію, отриману стосовно застосування положень пункту 6 статті 4, пункту 4 статті 13 та пунктів 1 і 3 статті 16, або будь-які повідомлення про зміну цих декларацій;

g Будь-який іншу дію, повідомлення або сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені представники підписали цей Протокол.

Вчинено в Утрехті 19-го дня листопада місяця 2009 року англійською і французькою мовами, при чому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії кожній державі - члену Ради Європи та будь-якій державі, якій запропоновано приєднатися до цього Протоколу.

2.4. ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ

до Європейської хартії місцевого самоврядування щодо права участі у справах місцевої влади

Преамбула

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Додатковий протокол до Європейської хартії місцевого самоврядування (далі – Хартія, ETS No.122),

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням;

враховуючи, що право громадян на участь в управлінні суспільними справами є одним з демократичних принципів, який поділяють усі Держави - члени Ради Європи;

враховуючи, що поступовий розвиток держав - членів показав виняткову важливість цього принципу для місцевого самоврядування;

враховуючи, що було б доцільно доповнити Хартію положеннями, які гарантують право участі у справах місцевої влади;

беручи до уваги Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, ухвалену Комітетом Міністрів 27 листопада 2008 року;

беручи до уваги також Декларацію та План дій, схвалені на 3-му Саміті глав держав та урядів держав – членів Ради Європи (Варшава, 16 - 17 травня 2005 року),

домовились про таке:

Стаття 1 – Право участі у справах місцевої влади

1. Держави-Сторони в межах своєї юрисдикції забезпечують кожному право участі у справах місцевої влади.

2. Право участі у справах місцевої влади означає право домагатися визначати функції та повноваження місцевої влади або впливати на їх здійснення.

3. Законодавство має передбачати заходи щодо сприяння здійсненню цього права. Не дискримінуючи безпідставно будь-яку особу чи групу, законодавство може передбачати окремі заходи для різних обставин або категорій осіб. Відповідно до конституційних обов’язків та (або) міжнародних зобов’язань Сторони, Законодавство може, зокрема, передбачати заходи, які стосуються конкретно виборців.

4. Кожна Сторона визнає в законодавстві право громадян Сторони брати участь, в якості виборців чи кандидатів, у виборах членів ради чи асамблеї місцевої влади за місцем проживання.

5. Законодавство також визнає право інших осіб на таку участь, якщо Сторона, відповідно до свого власного конституційного порядку, прийме таке рішення, або якщо це відповідає міжнародно-правовим зобов’язанням Сторони.

6. Будь-які формальності, умови чи обмеження щодо реалізації права участі у справах місцевої влади мають бути встановлені Законодавством і відповідати міжнародно-правовим зобов’язанням Сторони.

7. Законодавство запроваджує формальності, умови чи обмеження, необхідні для забезпечення того, щоб реалізація права участі не загрожувала етичній добропорядності та прозорості здійснення функцій та повноважень місцевих влад.

8. Будь-які інші формальності, умови або обмеження мають бути необхідні для функціонування ефективної політичної демократії, для підтримання громадської безпеки у демократичному суспільстві або для дотримання Стороною вимог її міжнародно-правових зобов’язань.

Стаття 2 – Заходи щодо реалізації права участі

1. Сторони вживатимуть усіх таких заходів, які є необхідними для реалізації права участі у справах місцевої влади.

2. Ці заходи щодо реалізації права участі мають включати:

i надання місцевим владам повноважень надавати можливість реалізувати право участі, зазначене в цьому Протоколі, підтримувати і сприяти цьому;

ii забезпечення впровадження:

a процедур залучення людей, що може включати консультативні процеси, місцеві референдуми та звернення і, якщо під юрисдикцією місцевої влади є багато жителів та (або) велика територія, заходи з залучення людей на ближчому до них рівні;

b процедур доступу, відповідно до конституційного порядку та міжнародно-правових зобов’язань Сторони, до офіційних документів, які є у розпорядженні місцевої влади;

c заходів із задоволення потреб категорій осіб, які стикаються з окремими перешкодами в участі; та

d механізмів і процедур розгляду скарг і пропозицій щодо функціонування місцевої влади і місцевих комунальних служб та механізмів і процедур відповідного реагування;

iii сприяння використання інформаційних та комунікаційних технологій для підтримки і реалізації права участі, визначеного в цьому Протоколі.

3. Процедури, заходи та механізми можуть бути різними для різних категорій місцевих влад, з урахуванням їхнього розміру та компетенції.

4. У процесах планування та прийняття рішень щодо заходів, які необхідно вжити для реалізації права участі у справах місцевої влади, з місцевими владами мають проводитися консультації, у міру можливості своєчасно і належним чином.

Стаття 3 – Влади, до яких застосовується Протокол

Цей Протокол застосовується до всіх категорій місцевих влад, існуючих в межах території Сторони. Проте, кожна держава, здаючи на зберігання свою ратифікаційну грамоту, документ про прийняття чи затвердження, може визначити категорії місцевих чи регіональних влад, якими вона має намір обмежити сферу застосування Протоколу або які вона має намір виключити з сфери його застосування. Вона також може включити додаткові категорії місцевих або регіональних влад до сфер застосування Протоколу шляхом подання відповідного повідомлення Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 4 – Територіальне застосування

1. Будь-яка Держава під час підписання або при здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття чи затвердження може визначити територію чи території, до яких цей Протокол застосовуватиметься.

2. Будь-яка Сторона в подальшому в будь-який час заявою, адресованою Генеральному секретарю Ради Європи, може поширити застосування цього Протоколу на будь-яку іншу територію, визначену в заяві. Стосовно такої території Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена у відповідності до двох попередніх пунктів, стосовно будь-якої території, визначеної у такій заяві, може бути відкликана повідомленням, адресованим Генеральному секретарю Ради Європи. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 5 – Підписання та набрання чинності

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами - членами Ради Європи, які підписали Хартію. Він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Держава - член Ради Європи не може ратифікувати, прийняти чи затвердити цей Протокол, якщо вона одночасно чи раніше не ратифікувала, не прийняла чи не затвердила Хартію. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, в яку вісім держав - членів Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість для них Протоколу відповідно до положень пункту 1.

3. Стосовно будь-якої Держави-члена, яка в подальшому висловить свою згоду на його обов’язковість для неї, Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 6 – Денонсація

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цей Протокол повідомленням, адресованим Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 7 – Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради Європи про:

a будь-яке підписання;

b здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття чи затвердження;

c будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до статті 5;

d будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень статті 3;

e будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що нижче підписалися, належним чином на те уповноважені, підписали цей Протокол.

Вчинено в Утрехті 16-го дня листопада місяця 2009 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цієї Хартії кожній державі - члену Ради Європи.

Blog

Утрехтська декларація про належне місцеве І регіональне управління у турбулентні часи: завдання щодо змін

Содержание