Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Окружний адміністративний суд автономної республіки крим вул. Севастопольська, 43,, 88.18kb.
• Адміністративний процес, 830.41kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " аграрна політика" для підготовки фахівців, 1320.76kb.
• Проект Федерального конституционного закона "О судах общей юрисдикции в Российской, 557.39kb.
• Вищий адміністративний суд україни, 115.44kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 793.22kb.
• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ кафедра теорії та історії, 341kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни " Аналіз І контроль підприємства" для підготовки, 1535.5kb.
• Ведение в жизнь отдельных властных функций через суд, но суд как самостоятельная власть, 24.33kb.
• Мировой суд в контексте современной судебной реформы, 96.51kb.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року Справа № 2а/0470/4372/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коренева А.О.,

суддів Боженко Н.В.

Тулянцевої І.В.

при секретарі судового засідання Литвин Ю.Ю.

за участю:

позивача Климчук О.Г.

представника відповідача Нішти О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Климчука Олександра Григоровича до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Климчук Олександр Григорович (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення від 21.01.11 протокол №1 Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління внутрішніх військ МВС України щодо неможливості визнати його учасником бойових дій та зобов'язання Головне управління внутрішніх військ МВС України (далі - Відповідач) визнати Позивача учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування зазначив, що під час службових відряджень у 1989р. та 1990р. в районах надзвичайного стану в Узбецькій РСР та Нагорно-Карабахській області Азербайджанської РСР Позивач в складі оперативного резерву був задіяний для виконання завдань з охорони громадського порядку в умовах надзвичайного стану, виконував завдання по охороні та обороні державних установ та населених пунктів від можливого захвату, ніс службу на обладнаних блок-постах, супроводжував і охороняв від збройних нападів біженців, брав участь у військових операціях з приданою бронетехнікою щодо виявлення та знешкодження незаконних військових формувань, тощо. За викладених обставин, він з огляду на положення п.2 ч.і ст.6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.94 №63 (далі - Постанова №63), відноситься до учасника бойових дій. Однак комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасниками бойових дій з урахування документів, які свідчили про виконання Позивачем службових завдань, пов'язаних з охороною громадського порядку при надзвичайних обставинах на території Азербайджанської та Узбецької РСР колишнього СРСР, у своєму рішення від 21.01.11 дійшла висновку про відмову Позивачу у визнанні його учасником бойових дій. Позивач вважає таке рішення Відповідача неправомірним, адже Позивачем були надані всі необхідні документи для встановлення факту його участі у бойових діях та визнання його учасником бойових дій, тому таке рішення підлягає визнанню недійсним.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що

оскаржуваним рішенням відмовлено у визначенні Позивача учасником бойових дій у зв'язку з тим, що відповідно до вимог п.2 ч.і ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до учасників бойових дій належать особи, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України. Території колишнього СРСР, а саме Азербайджанської та Узбецької РСР, не входять до переліку держав і періодів бойових дій та їх території, затвердженого Постановою №63. Крім того, іншим документами не підтверджується безпосередня участь Позивача у розмінюванні.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, надані сторонами письмові докази, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Спірні правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем, врегульовані положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.94 №63.

Судом встановлено, що Позивач звернувся до Головного управління внутрішніх військ МВС України із заявою про визнання Климчука О.Г. учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка. До заяви була додана копія довідки Центрального архіву ВВ МВС Російської Федерації від 24.11.10 №4/А/К-710, згідно з якою Позивач направлявся у відрядження для виконання службових завдань в район надзвичайного положення: з 05.06.89 по 30.08.89 в м. Фергана Узбецької РСР; з 07.06.90 по 23.07.90 в НКАО Азербайджанської РСР.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що з 01.08.88 по 08.07.92 в складі 10 роти 4 батальйону, у 1989 та 1990 роках за рішенням уряду СРС, розпорядженням командувача ВВ МВС СРСР та за наказом начальника училища Позивач, в складі військового оперативного резерву, неодноразово був направлений у службове відрядження в район надзвичайного стану Узбецької РСР і Азербайджанської РСР для участі у спеціальній операції та виконання завдань по забезпеченню громадського порядку. Позивач зазначає, що в період, який був попередній перед відокремленням колишніх союзних республік СРСР та створення на їх території незалежних держав, а саме з 1988 по 1991 роки в СРСР, зокрема в кавказьких республіках, виникли непоодинокі конфлікти, які супроводжувались збройними сутичками, що є загальновідомим фактом. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких були захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестися бойові дії, і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась.

Відповідно до Витягу із Протоколу №1 засідання Комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасниками бойових дій від 21.01.11, підполковнику Климчуку Олександру Григоровичу було відмовлено у визначенні учасником бойових дій. Як вбачається зі змісту Витягу із Протоколу підставою для відмови слугував той факт, що держави, в яких велися бойові дії, зазначені в переліку, затвердженому Постановою №63 , але в даному переліку не міститься територія держави та період, які зазначені в документах військовослужбовця, а інших документів, які підтверджують його участь в бойових діях, Позивач не надав.

Суд зазначає, що п. 2 ч.і ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового,

начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідним рішенням Уряду з цього питання, прийнятого на виконання вимог п.2 ч.і ст.6 Закону України, - є постанова Кабінету Міністрів України №63 від 08.12.94 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою встановлено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території та перелік осіб, на яких поширюється дана Постанова.

Суд відмічає, що події, які відбувались в Узбецькій РСР та Азербайджанській РСР у період проходження Позивачем служби на її території, а також самі періоди бойових дій, на які посилається Позивач, до наведеного Переліку - не віднесені.

Щодо зазначення в Переліку Постанову №63 словосполучення «Інших країн після грудня 1979 р.» суд зауважує на наступному. Зі змісту примітки 6 до Переліку Постанови №63 стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних сил України не володіє такою інформацією. При цьому, військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях. Оскільки відповідних підтверджуючих документів Позивачем до суду не надано, а судом, при самостійному вжитті заходів на виконання вимог ст. 11 КАС України, не виявлено, суд дійшов до висновку, що дія цієї постанови на Позивача не розповсюджується. Крім того, з наданих Позивачем документів не вбачається відомостей про його участь у бойових діях чи забезпечення бойової діяльності військ. Позивач направлявся у службові відрядження для виконання завдань по охороні громадського порядку.

Згідно з ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.і ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує право особи на визнання її учасником бойових дій, судом не встановлено, відтак, з огляду на положення п.2 ч.і ст.6 Закону України та Постанови №63, Позивач не відноситься до категорій учасників бойових дій, а оскаржуване рішення Відповідача є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 24, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:


У задоволенні адміністративного позову Климчука Олександра Григоровича до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним рішення від 21.01.11 протокол № 1 Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій Головного управління внутрішніх військ МВС України щодо неможливості визнати його учасником бойових дій та зобов’язати Головне управління внутрішніх військ МВС України визнати Климчука Олександра Григоровича учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27.05.11.