Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань, значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення

Вид материала

Урок

Содержание Мета та основні типи уроків Розвиток сенсорної сфери Розвиток рухової системи передбачає Розвиток самостійності учнів реалі­зується через Щоб навчити дітей самостійно вчити­ся, ставлять за мету Основні типи уроків Підготовка вчителя до уроку Фактори впливу на уроці Фактори навчання, що діють поза уро­ком Перший комплексний фак­тор Другий комплексний фактор Затрати часу на уроці Розклад уроків

Подобный материал:

• Інформаційно-комунікативні технології на уроках біології, 51.8kb.
• Критичне мислення як засіб формування та розвитку творчих здібностей молодших школярів, 534.53kb.
• План І. Вступ >ІІ. Дидактичні ігри важливий засіб успішного засвоєння учнями математичних, 276.55kb.
• Обґрунтування навчальної дисципліни «логіка», 106.02kb.
• Розділ передумови вдосконалення методики проведення етапу закріплення знань та формування, 442.2kb.
• «Художнє конструювання виробів», 154.04kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 211.36kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 209.79kb.
• Програма вступного іспиту на базі освітньо-професійної програми підготовки молодшого, 162.68kb.
• Навчальна програма для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів Рівень стандарту,, 83.62kb.

Урок у початковій школі

Урок—це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування про­тягом кількох століть. Вона поєднує індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізна­вальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інте­лектуальним розвитком.

За період своєї професійної діяльності вчитель у середньому дає більше 25 тисяч уроків.

“Уроку відводиться не менше 98 % навчального часу. Кожний учень за роки свого навчання в школі відвідує майже 10 тисяч уроків”.

Навчально-виховний процес починається і закінчується уроком.

Сучасним можна назвати урок, на якому вчитель уміло використовує всі можли­вості для розвитку особистості учня, її активного розумового зростання, глибокого і свідомого засвоєння знань, для формування її моральних основ. Він передбачає поєднання навчання, виховання і розвитку. Загальною функцією уроку є формування і розвиток особистості школяра.

Переваги уроку:

- учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності одночасно у всіх учнів класу;

• є можливість одержати зворотну інформацію від учнів щодо стану засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію;
  
• урок дає змогу колективно використовувати засоби навчання (підручники, по­сібники, комп'ютери).
  

Недоліки уроку:

- навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань,

- значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення,

- колективне навчання на уроці знижує, збіднює талант окремого учня.

МЕТА ТА ОСНОВНІ ТИПИ УРОКІВ

Визначення цілей уроку (орієн­товний перелік формулювань)

Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і складається з трьох взаємопов'язаних, взаємодіючих аспектів: пізнавального, розвивального, виховного.

Діапазон розвивальних цілей досить широкий і різноманітний. Кожної з них можна досягти на будь-якому уроці під час вивчення матеріалу, що відповідає по­ставленій меті. Розвивальні цілі уроків мають визначатися відповідно до можли­востей дітей і конкретного навчального матеріалу.

Розвиток мислення:

— аналізувати навчальний матеріал;

— порівнювати;

— встановлювати головне;

— знаходити причиново-наслідкові зв'язки;

— узагальнювати;

— доводити;

— діяти за аналогією. Розвиток мовлення учнів:

— збагачувати словниковий запас;

— формувати експресивність, ви­разність мовлення;

— оволодівати художніми образами, засобами виразності.

Розвиток сенсорної сфери:

— розвивати окомір;

— розвивати вміння орієнтуватися в просторі, часі;

— розвивати вміння розрізняти колір, форму, звуки.

Розвиток рухової системи передбачає:

— оволодіння моторикою дрібних м'язів;

— розвиток уміння керувати своїми руховими діями;

— розвиток рухової спритності.

Розвиток самостійності учнів реалі­зується через:

— формування вмінь працювати за зразком і вказівками вчителя, таблицями;

— навчання працювати з коментуван­ням своїх дій;

— формування вмінь самостійно зас­тосовувати правило;

— формування пізнавальної само­стійності.

Щоб навчити дітей самостійно вчити­ся, ставлять за мету:

— формувати спостережливість, уважність;

— самостійно контролювати проміжні і кінцеві результати роботи;

— формувати вміння запа­м'ятовувати, вчити організовувати своє робоче місце, берегти час.

У визначенні виховної мети конкрет­ного уроку вчитель, з одного боку, має керуватися сучасними загальними вимо­гами до виховання і розвитку молодших школярів, орієнтуватися на наступність і перспективність у вихованні особистос­тей, а з другого — враховувати можли­вості змісту матеріалу.

У першому класі виховні цілі в урочній діяльності слід насамперед спрямовува­ти на формування гуманних почуттів дітей, позитивного ставлення до навколишньої дійсності. Виховні цілі доцільно формулю­вати так: викликати в дітей почуття добро­ти; пробуджувати співчуття до когось; виховувати товариські взаємини; заохочувати співпрацю дітей; розвивати здатність уявляти стан іншої людини; виховувати турботливість і увагу до своїх рідних;

виховувати стриманість; виховувати почуття відповідаль­ності; виховувати шанобливе ставлення до народних традицій, всенародних свят; вчити розуміти красу в природі, пред­метах побуту, праці, людських взаєминах.

Цілеспрямоване виховання школярів триває багато років, тому треба ставити конкретні виховні завдання і намагатися розв'язати їх саме на даному уроці. Пе­дагогічно правильними є такі формулю­вання виховної мети: “пробуджувати...”, “зміцнювати..”, “викликати..”, “вихову­вати...”, “закріплювати...”, “заохочува­ти...”, “формувати...” замість: “вихова­ти...”, “сформувати...”. Можна сформулювати виховну мету до всієї теми, а в разі потреби доповнювати її на окремих уроках.

Щоб правильно розподілити наванта­ження учнів, учитель має чітко усвідоми­ти не тільки значення даної теми, а й роль окремого уроку в процесі її вивчення. Це допоможе уникнути одноманітності струк­тури уроків і методичних засобів.

Основні типи уроків:

— вивчення нового матеріалу;

— закріплення і застосування знань, умінь і навичок;

— повторення та узагальнення знань і вмінь;

— перевірка і контроль результатів навчання.

Структура уроку засвоєння нових знань

1. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Повідомлення теми й мети уроку.

5. Сприйняття й осмислення нового матеріалу.

6. Узагальнення й систематизація знань.

7. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

8. Повідомлення домашнього завдання.

Структура уроку засвоєння й застосування нових знань і вмінь

1. Організація класу до уроку.

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Мотивація навчальної діяльності.

5. Повідомлення теми й мети уроку.

6. Сприйняття й осмислення нового матеріалу.

7. Первинне застосування набутих знань.

8. Формування творчих умінь і нави­чок учнів.

9. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

10. Повідомлення домашнього зав­дання.

Структура уроку перевірки, ко­рекції знань та вмінь

1. Організація класу до уроку.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Повідомлення теми й мети уроку.

4. Перевірка, корекція й оцінювання знань та вмінь учнів.

5. Підбиття підсумків навчальної діяль­ності.

Перелічені типи уроків у “чистому виг­ляді” в початкових класах трапляються рідко.

Найчастіше маємо справу з комбіно­ваним уроком, який не має універсаль­ної, жорсткої структури.

Структура уроків передусім залежить від змісту предмета, віку учнів, кількості годин на тему, мети конкретного уроку, його місця у системі уроків на цю тему.

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ

Це складна й відповідальна справа. Різні вчені поділяють процес підготовки до уроку на різну кількість етапів. Наприк­лад, В.О.Онищук обстоює варіант двоетапної підготовки. Окремо виділяється загальна підготовка до викладання на­вчального предмета або курсу й підготов­ка до конкретного уроку. Загальна підго­товка охоплює виконання таких завдань:

— вивчення складу учнів;

— детальне вивчення змісту навчально­го матеріалу й програми;

— складання календарного плану;

— впорядкування матеріально-техніч­ної бази — кабінету, наочних посібників, технічних засобів навчання тощо.

Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремо­го уроку. Вона складається з таких по­слідовних етапів:

— продумування змісту навчального матеріалу;

— аналіз програми попереднього й наступного уроків з метою встановлення між ними зв'язку й послідовності;

— вивчення характеру викладення ма­теріалу в шкільному підручнику;

— продумування виховних можливос­тей змісту навчального матеріалу та спо­собів їх використання на уроці;

— підготовка обладнання до уроку;

• складання поурочного плану.
  

Учитель повинен уміти аналізувати свій урок. Для цього необхідно оцінити вплив знач­ної кількості педагогічних факторів. І.П.Підласий стверджує, що за своєю природою вид­іляються чотири генеральні фактори:

— навчальний матеріал;

— організаційно-педагогічний вплив;

— здатність учнів до навчання;

— час.

Генеральний фактор “Навчальний ма­теріал” охоплює причини інформаційно­го походження, а саме: зміст; кількість матеріалу, його якість, форму викладу; структуру викладу; спосіб викладу.

Генеральний фактор “Орга­нізаційно-педагогічний вплив” охоплює два комплексні фактори — вплив на уроці й фактори навчання, що діють поза уроком.

Фактори впливу на уроці: форми навчання; методи навчання; навчальні ситуації; працездатність учителя (вік, стаж роботи, навантаження, зміна, чергування праці та відпочинку, день тижня, урок за розкладом тощо); працездатність учнів; контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на одному уроці, загальна й середня частота конт­ролю, наявність контролю на поперед­ньому уроці тощо); тип і структура навчального за­няття; практичне застосування знань, умінь; використання різноманітних засобів навчання (санітарно-гігієнічних, матеріаль­но-технічних, естетичних, психологічних).

Фактори навчання, що діють поза уро­ком:

— обсяг і характер допомоги батьків, дорослих, друзів;

— контроль дорослих (система­тичність, обсяг, частота);

— використання засобів масової інформації з навчальною метою (телеба­чення, газети, журнали);

— читання літератури;

— організація самостійної роботи;

— віддаленість місця проживання від школи;

— участь у гуртках, секціях;

— спілкування з дорослими та ровес­никами з пізнавальною метою.

Генеральний фактор “Здатність учнів до навчання”, окрім названої здатності, охоплює й можливість досягнення зада­них результатів і має два комплексні фак­тори навчання.

Перший комплексний фак­тор — здатність учнів до навчання на уроці — охоплює:

рівень загальної підготовки (еру­диції) учнів; здатність до вивчення конкретного навчального предмета; загальну здатність до навчально-пізнавальної діяльності; увагу під час вивчення певного шкільного предмета; загальні характери­стики уваги; мислення учнів у процесі вивчення конкретної дисципліни; загальні характеристики мислення; психологічну установку на засвоєн­ня навчального матеріалу (внутрішню і зовнішню); мотивацію навчання (розуміння й усвідомлення мети, інтерес до навчання, дієвість стимулів, ставлення до виконан­ня своїх обов'язків); темп засвоєння знань та набуття вмінь; характеристики здоров'я учнів; вік;

ціннісні орієнтації; активність; життєву мету; дисциплінованість.

Другий комплексний фактор—здатність учнів до навчання в процесі самопідготов­ки — охоплює: самоконтроль; волю й наполегливість; цілеспрямованість; уміння вчитися; режим та організацію праці; працездатність; ціннісні орієнтації; стимулювання; мотивацію; характеристики здоров'я; особливості сприймання та пізна­вальної діяльності; здібності; вікові та індивідуальні особливості.

Генеральний фактор “Час” охоплює два комплексні фактори: затрати часу на уроці й затрати часу в процесі самопідго­товки.

Затрати часу на уроці:

— для сприймання й первинного зас­воєння знань; для закріплення вивченого; для контролю; для засвоєння конкретної установки; для виконання тренувальних вправ; для повторення;для закріплення знань, умінь і на­вичок; для підготовки до відповіді.

Час у процесі самопідготовки витра­чається на:

— виконання домашніх завдань; читання допоміжної і додаткової літератури; відвідування факультативів і додат­кових занять; участь у гуртковій роботі; діяльність за уподобаннями тощо. Тривалість підготовки до уроку зумов­люється двома важливими факторами:

— рівнем підготовки вчителя;

— ставленням його до справи, тобто рівнем відповідальності.

Останній етап підготовки до уроку — написання плану. План — це підсумок пе­дагогічних роздумів, тому його обсяг, форму не варто обмежувати. У плані заз­начаються дата, порядковий номер уро­ку, тип, тема, цілі, обладнання, хід уроку.

План уроку—це своєрідна система опор­них сигналів, зрозуміла самому вчителеві.

Молодому вчителю треба записати докладніше всі моменти структури уроку. Майстер педагогічної справи може об­ійтися коротким планом уроку.

Розклад уроків

Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” тривалість уро­ку у першому класі становить 35 хвилин, у 2— 4 (3) — 40 хвилин.

Розклад уроків складається з ураху­ванням інваріантної та варіативної частин робочого навчального плану. При його складанні необхідно враховувати динамі­ку розумової працездатності учнів протя­гом дня і тижня.

З огляду на те, що найвища активність розумової діяльності у дітей молодшого шкільного віку припадає на період з 9-ї до 11-ї години, при складанні розкладу не­обхідно враховувати, що уроки мови, ма­тематики, читання рекомендується прово­дити першими або другими. Уроки з рухо­вим компонентом — останніми.

Неоднаковою є розумова активність учнів протягом навчального тижня: її рівень зростає до середини і є низьким на початку і наприкінці тижня. Тому найб­ільше навчальне навантаження протягом тижня має припадати на вівторок та се­реду.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження протягом тижня, а також доцільне чергування протягом дня і тиж­ня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового на­вчання, художньої праці, фізичної культу­ри. П'ятиденний навчальний тиждень для першокласників передбачає додатковий розвантажувальний день — четвер. У цей день не проводяться уроки з математи­ки, можуть проводитись екскурсії з озна­йомлення з довкіллям, уроки мистецтва та фізкультури.


Г.Романович, методист НМЦ