Експериментальний посібник

Вид материалаДокументы

Содержание


Види медіа
Mass media
Розвиток інформаційного суспільства.
Чи актуальна проблема «цифрової нерівності» для України?
5.Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа
Історичні приклади, як робота журналістів може впливати на суспільство
Історія чорнобиля
У квітні 1985 року в Києві
Свинячий грип і загибель людства
Вплив ЗМІ на внутрішній світ і поведінку дитини
Комп’ютерні ігри
6.Завдання до модуля 1
А) Складіть матеріали, які ви б могли використати під час неформальної бесіди на прийнятні теми ( погода, спорт, кіно, літератур
В) Підберіть цитати-висловлювання видатних людей на актуальні теми, які ви могли б використати під час неформальної бесіди.
Що робить неформальну бесіду неформальною?»
Прийнятними (і безпечними) темами для неформальної бесіди є
Небажаними темами для неформальної бесіди є
Завдання № 3: «Моя школа»
Матеріали для практичного завдання №3
Подобный материал:
1   2   3

Види медіа


Засоби комунікації можна розділити на ссылка скрыта і ссылка скрыта.

Мас-медіа — засоби одночасної передачі інформації групі людей, тобто засоби масової інформації. До цього виду медіа відноситься: ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта та інші.

Іншим видом медіа можна назвати директ-медіа. До директ-медіа відносяться такі засоби доставки повідомлення як: ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта та інші.

Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ), мас-ссылка скрыта ( Mass media) — ссылка скрыта (газети, журнали, книги), ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження ссылка скрыта.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», ссылка скрыта та низкою інших.

Інтернет-ЗМІ


З появою і поширенням ссылка скрыта а з'явилися ссылка скрыта. Вони швидко завоювали популярність, хоча їхня аудиторія поки набагато менше, ніж «традиційних» (як їх стали називати) ЗМІ. Майже всі ЗМІ мають ссылка скрыта и в Інтернеті, на багатьох з них публікуються регулярно оновлювана інформація: як правило, це інтернет-версії тих самих матеріалів, іноді вони виходять із затримкою, іноді до матеріалів та / або архівів доступ є платним. Звичайно основні доходи інтернет-ЗМІ надходять також від реклами, хоча ЗМІ може бути і спонсорованим як мовний орган будь-якої організації.

Інтернет-ЗМІ в силу специфіки мережі Інтернет найбільш схожі на звичайну ссылка скрыта, вивішену в загальнодоступному місці. Таким же чином інформація в них, як правило, мається на єдиному екземплярі, ознайомлення з нею відбувається виключно з ініціативи читача неодночасно, потрібно знати адресу: географічний для стінгазети, електронний для інтернет-ЗМІ, аудиторія читачів з цих причин досить випадкова і непостійна в обох цих джерел інформації. (більше інформації ви можете знайти за адресою ссылка скрыта ).
  1. Розвиток інформаційного суспільства.

Проблема цифрової нерівності

Нерівність — це погано чи добре? З одного боку, безумовно, соціальна нерівність людей — явище негативне. Але з іншого — усвідомлення нерівності є потужним стимулом для соціальних перетворень, для розвитку окремих людей, соціальних груп і взагалі держав.

Сьогодні найпоширеніше таке визначення «цифрової нерівності»: це поділ суспільства, країн на основі нерівного доступу до сучасних інформаційних технологій. «Цифрова нерівність» — дедалі глибша нерівність у доступі до соціальних, економічних, освітніх, культурних та інших можливостей унаслідок нерівного доступу до інформаційних комп’ютерних технологій.

Чи актуальна проблема «цифрової нерівності» для України? Проблему широкого використання інформаційних комп’ютерних технологій необхідно поставити в один ряд з іншими найважливішими для нашої країни проблемами — подолання бідності, поліпшення освіти, підвищення якості медичного обслуговування тощо.

З огляду на реальний рівень добробуту жителів України, було б утопією сподіватися, що найближчим часом у кожній сім’ї з’явиться комп’ютер. Тож необхідно вишукувати шляхи надання можливості населенню користуватися комп’ютерами, інформаційними технологіями, особливо в сільській місцевості. Рішення відомі. У Америці, наприклад, пункти колективного доступу в Інтернет розгорнуто в бібліотеках, громадських організаціях, фондах. В інших країнах пункти колективного доступу відкриваються в школах, при органах місцевого самоврядування.

В Україні можна запозичити цей досвід. Крім того, за певних умов взаємодії з ВАТ «Укртелеком», «Укрпоштою», комп’ютерними клубами можна було б організувати на їхній базі пункти колективного доступу. З урахуванням реалізації державної програми з комп’ютеризації сільських шкіл, бажано було б знайти можливості організації пунктів колективного доступу на базі шкіл. Відомі ініціативи провайдерів із надання школам доступу до Інтернету на пільгових умовах.

4. Типи соціальної інформації

За способом сприйняття:
  • Візуальна — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.
  • Аудіальна — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.
  • Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.
  • Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.
  • Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання:
  • Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;
  • Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;
  • Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;
  • Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням:
  • Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму;
  • Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація;
  • Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

5.Мас-медіа: ефекти і впливи. Дослідження медіа

Найбільш ефективні знаряддя впливу на суспільну свідомість:
  • Програмно-комп’ютерні технології

Певні технічні засоби, алгоритми чи загальні технології, дія яких спрямована на ураження комп′ютеризованих систем через ініціалізацію та спеціальних руйнуючих програмних засобів (програмно-апаратних закладок, комп’ютерних вірусів, системних «хробаків», інших шкідливих і руйнуючих програм), знищення об’єктів збору, доставки, обробки, накопичення й збереження інформації, руйнування інформаційних масивів тощо.


  • Лінгвістичні методи і засоби

Передбачають цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології.
  • Чутки, плітки

Використовується природність виникнення й поширення чуток та пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть бути не тільки скеровані, а й штучно поширені й керовані, в т.ч. в форматі тривалості та ступені впливу (уразливості).
  • Технології створення натовпу і керування ним

Передбачають спрямованість людей до утворення різноманітних видів натовпу. Використовують психологічні особливості поведінки людей у натовпі, що визначаються емоційністю і збудливістю, взаємоспрямовані заразливістю, значно зростаючим фактором навіювання, категоричністю сприйняття, деперсоналізацією і безвідповідальністю, і самої юрби, що виявляється в стихійності й одночасній готовності до негайної дії, схильності до масової істерії і паніки, масової міграції, лжепатріотичного угару, у виключній можливості її спрямованості і ведення.
  • Технології заданого інформування і дезінформації

Сукупність маніпулятивних дій з інформацією для здобутку переваги над об’єктом впливу, як-то дозоване цілеспрямоване інформування, ініціалізація умисних витоків інформації, навмисне введення опонента в оману тощо.
  • Пропагандистська діяльність

Націлена на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів й ідеалів наслідування через аудіо- і відеопродукцію, посібники і підручники, словники та енциклопедії тощо.
  • Цензура

Являє собою систему нагляду за видавництвом та ЗМІ. Передбачає загальне керування інформаційним простором з боку суб’єкту, котрий наділений владою.


Таблиця «Найбільш ефективні знаряддя впливу на суспільну свідомість»







ІСТОРИЧНІ ПРИКЛАДИ, ЯК РОБОТА ЖУРНАЛІСТІВ МОЖЕ ВПЛИВАТИ НА СУСПІЛЬСТВО

У жовтні 1938 року в США сталася надзвичайна паніка, яку викликала трансляція на радіостанції CВS радіоверсії фантастичного роману Герберта Уеллса «Війна світів». Люди реально повірили в те, що в США висадилися загарбники з Марсу, масово покидали міста і тікали світ за очі.

ІСТОРІЯ ЧОРНОБИЛЯ (коли «мовчанка» мас-медіа призвела до трагічних наслідків для мільйонів людей)

І
Фото зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС

stery.de/blogs/pumpkins/strahlenhoelle_tschernoby
сторія Чорнобильської катастрофи – надзвичайно широка тема, але можна сьогодні з упевненістю казати про те, що цієї катастрофи не могло статися в суспільстві, де журналісти сумлінно виконували б саме журналістську роботу. На жаль, в СРСР журналісти були пропагандистами «політики партії і уряду».
Повна засекреченість ядерної тематики призвела до того, що в країні було збудовано декілька АЕС з потенційно вибухонебезпечними блоками. За рік до Чорнобиля схожа аварія почала розвиватися на Ленінградській АЕС (однотипній з Чорнобильською), але там лише сприятливі обставини вберегли від вибуху реактора. Радянська преса про цю аварію не писала нічого. Для суспільства вона залишилася таємницею.
«Мовчання» радянської преси в дні аварії призвело до того, що люди в Україні, Білорусі і частині Росії, які потрапили під найбільші радіоактивні випади, не були поінформовані щодо небезпеки. Досить сказати, що перша публікація на цю тему сталася лише на четвертий день після аварії – програма «Время» повідомила, що на ЧАЕС «сталася незапланована зупинка реактора, але ситуація під контролем, небезпеки для людей нема». А всі ці дні зруйнований реактор продовжував викидати в повітря високоактивні продукти поділу ядер!
Слід також додати, що справжні масштаби радіаційного забруднення і можливі наслідки для наступних поколінь журналісти не «розкопали» й до сьогоднішнього дня, хоча з часів аварії минуло вже майже чверть століття.

У квітні 1985 року в Києві сталася справжня паніка, люди кидали роботу, хапали дітей і намагалися втекти від смертельної небезпеки – на Київ ішло цунамі! 10-метрова хвиля, яка мала поховати майже все місто, внаслідок прориву греблі Київської ГЕС. Насправді на одному з Київських підприємств відбувалися навчання з громадянської оборони. Не маючи власної радіомережі, вони орендували київську частоту на час обідньої перерви. І те, що мало стати навчальною тривогою для одного підприємства, стало панікою для всього міста. Лише до вечора ситуація нормалізувалася, але для цього довелося (і це прецедент для мас-медіа СРСР) декілька разів оголошувати по радіо і телебаченню, що це була навчальна тривога, а Київське море стоїть на місці і не збирається поховати столицю України.

СВИНЯЧИЙ ГРИП І ЗАГИБЕЛЬ ЛЮДСТВА (або до якої дезинформації суспільства призводить непрофесіоналізм журналістів) Кілька тижнів такої кампанії на «великих» телеканалах будувалися на грубому порушенні стандартів. Головними експертами-вірусологами в сюжетах журналістів виступали політики. Звісно, це спричинило до справжньої паніки серед людей. І людей можна зрозуміти: грип крокує країною щороку, але ніколи раніше ЗМІ йому не приділяли навіть і 10-ї частини тієї уваги, як восени 2009-го! Коли кожного дня продовжуються повідомлення на тему «люди продовжують вмирати» - це справді страшно. У журналістів же кілька тижнів навіть не було гадки хоча би порівняти кількість смертей від грипу цього року зі статистикою попередніх років. Тоді б усе стало на свої місця. Так, грип – хвороба погана і може бути небезпечною в окремих випадках. І їй треба приділяти увагу. І журналістам, і владі. Але робити це треба не для того, щоб нагнітати паніку і створювати вигідні умови для спекуляції ліками чи марлевими пов’язками, а для того, щоб суспільство було добре поінформоване і про хворобу, і про заходи профілактики.

Вплив ЗМІ на внутрішній світ і поведінку дитини

Телевізор не дарма називають хворобою цивілізації.
  • Дитина, сидячи перед екраном телевізора, не має змоги діяти активно – тому після такого сидіння відбувається агресивний та неупорядкований вибух накопиченої, невитраченої активності.
  • Творче мислення в такому випадку взагалі не розвивається, адже немає для цього головних умов: власної активності, уваги, живої зацікавленості реальним світом.
  • Телеперегляд негативно впливає на підростаюче покоління, тому що неусвідомлено міняються життєві настанови індивіда, його світосприймання, поведінкова модель в цілому.
  • Крім того, головними від’ємними ефектам впливу телебачення є рання сексуалізація дітей, штучне їх “одорослішання”, наслідування дітьми асоціальної (кримінальної) поведінки кіноперсонажів, формування у дітей викривлених світоглядних цінностей і настанов, зменшення пізнавальних інтересів, інертність психіки, відволікання дітей від реального життя та ін.

Комп’ютерні ігри ж взагалі можуть бути джерелом деструктивної, антигромадянської поведінки. Вони можуть приводити до спалаху необґрунтованої агресії, викликати залежність подібну до наркотичної, а в тих або інших життєвих ситуаціях стати конкретним прикладом застосування жорстокості й насильства. Адже більше 1000 досліджень провідних інститутів і фахівців у галузі психіатрії свідчать про причинно-наслідковий зв'язок між насильством на екрані й агресивною поведінкою дітей. Насильство у іграх веде до сприйняття світу як місця, де панує зло і жорстокість. У дітей, які багато часу проводять перед комп’ютером, з’являються всі ознаки стресового стану – роздратованість, підвищена втомленість, головний біль, страхи, порушення сну, тривожність.

Висновок
  • Зараз ми не можемо повністю відмовитися від цих продуктів прогресу, які тісно увійшли у наш побут, але можна зробити так, щоб вони не перетворювалися на основну життєву цінність.
  • Треба не лише підготуватися до життя в сучасних інформаційних умовах, але й навчитися розуміти і усвідомлювати наслідки їх впливу на психіку людини, на її життя в цілому, навчитися захищатися від сприйняття різної негативної інформації.

6.Завдання до модуля 1

«Людина у світі інформації»

Завдання №1 : Ділова гра « Неформальна бесіда». Ознайомтесь із порадами « Що робить неформальну бесіду неформальною?». Розіграйте на уроці неформальні бесіди/діалоги, які могли б відбутися після конференції на екологічну, краєзнавчу чи науково-технічну тему. Для підготовки до гри виконайте такі попередні завдання:

А) Складіть матеріали, які ви б могли використати під час неформальної бесіди на прийнятні теми ( погода, спорт, кіно, література, відпочинок, хобі тощо).

Б) Підберіть серію анекдотів, які можна використати під час неформальної бесіди.

В) Підберіть цитати-висловлювання видатних людей на актуальні теми, які ви могли б використати під час неформальної бесіди.

« Що робить неформальну бесіду неформальною?»

Очевидно, що під час розмови ви будете говорити. Адже мовчання у даному випадку буде таким же проявом поганих манер, як і монополізація бесіди. Люди можуть розцінювати мовчання як прояв ворожості або незацікавленості. Головне — знати, коли говорити і що говорити.
  • Якщо ви берете участь у заході, який передбачає ведення неформальної бесіди (конференція; соціальний захід, організований компанією), не стійте весь час на одному місці, рухайтесь по приміщенню, контактуючи з різними людьми. Підходьте до присутніх, вітайтесь, представляйте себе та починайте розмову. Не затримуйтесь довго з однією людиною. Прийнятна тривалість неформальної бесіди у подібних ситуаціях — від 4 до 7 — 8 хвилин, залежно від того, з ким саме ви розмовляєте. І не забувайте, що неформальна бесіда не може нагадувати ділове засідання.
  • Ви не можете знати, коли саме з'явиться можливість для неформальної бесіди, але ви можете бути готовим до неї. Так, якщо ви зустрічаєтеся з кимось вперше або берете участь у діловій зустрічі, ви можете прийти з підготовленими темами для розмови. Така підготовка допоможе вам та іншим полегшити перші хвилини зустрічі, уникнувши ніякового мовчання. Підготовка такого роду не займає багато часу, ви можете, наприклад, обдумати, про що хочете поговорити з представником фірми в іншому місті, по дорозі в аеропорт, де будете його зустрічати. Чим частіше ви будете готуватися до неформальної бесіди заздалегідь, тим з кожним разом легшим буде для вас цей процес. Попавши через деякий час у подібну ситуацію, ви навіть зможете використати старі напрацювання.
  • Теми для розмови можна знайти:

читаючи щоденну газету та місячні журнали;

• спостерігаючи за подіями навколо вас;

• читаючи відповідну спеціальну літературу;
  • збираючи цікаві матеріали, факти історії, статистичні дані.
  • Прийнятними (і безпечними) темами для неформальної бесіди є:

• погода;

• спортивні події;

• рух транспорту на дорогах;

• поточні події, які не е суперечливими (як вручення відзнак артистам, письменникам і т. ін.);

подорожі;

• книжки;

• мистецтво;

• спільний досвід у певній області;

• хобі та захоплення;

• відпочинок;

позитивні коментарі щодо місця проведення заходу; міста, де він проходить (у відповідній ситуації).
  • Небажаними темами для неформальної бесіди є:

• проблеми вашого здоров'я;

• проблеми чужого здоров'я;

• доходи; вартість речей;

• персональні проблеми;

чутки;

• неадекватні жарти;

• проблеми релігії;

• питання політики, соціального життя, які викликають суперечності;

• інтимні деталі вашого особистого життя.
  • Варто не забувати, що неформальна бесіда не передбачає обговорення ні взаємовідносин між співробітниками, ні справ. Бесіда такого типу є легким, не занадто серйозним обговоренням питань, які викликають зацікавленість усіх.
  • Неформальну бесіду часто ведуть три або більше співрозмовників. Незалежно від їх кількості необхідно, щоб кожен мав можливість висловитися. Включення кожного із присутніх у бесіду є простим проявом хороших манер та ввічливості.

Завдання № 2: ознайомтесь із порадами «Правила етикету щодо використання мобільних телефонів». Проаналізуйте, на якому рівні сформовано ваш діловий етикет. Відмітьте заком «+» ті пункти, які ви виконуєте, а « -« ті пункти, яких ви не дотримуєтесь. Кожен «+» - 1 бал, «-»- 0 балів. Скільки балів ви набрали?

Правила етикету щодо використання мобільних телефонів:
  • Залишайте свій телефон увімкненим лише тоді, коли дзвінки на ваш телефон не будуть створювати незручностей для інших
  • Уникайте дзвінків на ваш телефон, які б переривали бесіду з людиною, яка знаходиться поруч з вами. Перед початком розмови вимкніть телефон (переставте його на режим прийому повідомлень) або попередьте співрозмовника, що ви очікуєте важливий дзвінок (він має бути саме таким), вибачтесь, почувши сигнал.
  • Концентруйте свою увагу лише на одній особі (тій, яка знаходиться поруч з вами). Коли ви розмовляєте э людиною, яка знаходиться поруч, приділяйте їй всю свою увагу. Якщо ви чекаєте на дзвінок, ваша увага до співрозмовника, очевидно, буде неповною. Якщо ви тільки завершили розмову по телефону, ви також швидше за все ще будете думками зі своїм співрозмовником і, як результат, знову не зможете повністю приділити увагу людині, яка знаходиться поруч.
  • Почувши дзвінок, зразу ж вибачтесь перед будь-ким, хто знаходиться з вами поруч. Намагайтеся не затягувати розмову і якомога швидше закінчіть її. Ніколи не відповідайте на дзвінки у місцях або у манері (тон голосу, мова і т. ін.), які були б незручними або неприйнятними для інших.
  • Утому випадку, коли вам необхідно подзвонити із публічного місця, відійдіть якомога далі від інших людей і говоріть якомога тихіше. Виявом надзвичайно поганих манер буде неприйняття до уваги почуттів і реакції оточу-, ючих на те, що ви говорите, і на те, як ви говорите. Коли тема розмови дуже важлива, легко забути, що поруч знаходяться інші люди. Багато хто і не підозрює, як дратують і відволікають розмови, які точаться навколо і які немає ніякої можливості не слухати.
  • Використання мобільного телефону на вулиці або у таксі абсолютно допустиме, якщо для цього є вагома причина: якщо ви запізнюєтесь на зустріч; якщо ви забули передати важливу інформацію; якщо ви згадали про необхідність переговорити з колегою перед початком засідання. Не забувайте лише у подібних ситуаціях, ідучи вулицею, не говорити дуже голосно — підвищивши без необхідності голос, ви можете створити у перехожих враження про себе як про людину, яка намагається привернути до себе увагу інших. Не забувайте також про безпеку, особливо переходячи вулицю або йдучи крізь натовп.
  • Не залишайте свій телефон увімкненим під час ділових засідань. У тому випадку, коли ви очікуєте важливий терміновий дзвінок, отримайте дозвіл головуючого не вимикати телефон і вийдіть із приміщення, де проходить засідання, як тільки почуєте/ відчуєте сигнал.
  • Ніколи не залишайте увімкненим свій телефон під час публічних заходів: у кінотеатрах, театрах, на концертах, у церкві, в аудиторії, на похороні. У тому випадку, коли ви забули вимкнути телефон і він почав дзвонити, вибачтесь перед оточуючими і якомога швидше притиште його/ вимкніть звук, навіть якщо це означатиме вимкнути його, не відповівши.
  • У ресторанах можна залишити телефон увімкненим лише у тому випадку, коли ви очікуєте на особливо важливий або терміновий дзвінок. У принципі ж вважається неповажливим і непрофесійним дзвонити і приймати дзвінки під час ділових та світських їж.
  • Уникайте розмов по телефону, сидячи за кермом автомобіля. Недавні дослідження показали, що кількість аварій машин, водії яких розмовляли по телефону під час руху, дорівнює кількості аварій машин, водії яких були нетверезими. Інші дослідження свідчать, що водії, які, ведучи машину, розмовляють по телефону, у такий спосіб у чотири рази більше наражаються на небезпеку потрапити в аварію, ніж водії, що уникають телефонних розмов.
  • Якщо ваша робота передбачає часті переїзди машиною, за можливості купіть модель телефону зі спікерфоном або з технологією блу тус ("blue tooth"), які дадуть вам можливість контролювати кермо двома руками.
  • Ніколи не відповідайте на дзвінок мобільного телефону і не починайте розмову, будучи у ванній чи туалеті: ви можете потрапити у дуже неприємну ситуацію.
  • Завжди пам'ятайте, що оточуючі можуть почути вашу розмову по телефону. Ніколи не називайте імен клієнтів та ділових партнерів, обговорюючи справи по телефону. Уникайте обговорення конфіденційних або делікатних питань, особливо в офісі або у публічних місцях, — мобільні телефони ніколи не гарантують безпеки.
  • За можливості купуйте модель телефону, яка має беззвучний режим, — ніхто крім вас не знатиме, що ваш телефон дзвонить. При цьому не варто, відчувши рух телефону, кожен раз здригатися, викликаючи здивовані погляди оточуючих.
  • У тих ситуаціях, коли ваш телефон вимкнений, використовуйте систему прийняття телефонних повідомлень.

Завдання № 3: «Моя школа» Створіть документ за допомогою програми Publisher (поради та інструкції знаходяться на сторінці ссылка скрыта та в розділі «На допомогу учням»). Які види інформації ви виклали у своїх медіатекстах?

А) Веб-сайт школи.

Б) Оголошення про набір першокласників до ЗШ №1 м.Зеленодольська на 2012 рік.

В) Випуск газети чи журналу про ваші хобі.

Г) Рекламний плакат «Візитка школи».

Д) Власна візитка або візитка учителя.

Матеріали для практичного завдання №3:

Повна назва: Зеленодольська загальноосвітня школа №1 І-ІІІ ступенів Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області .

Директор: Логвиненко Галина Олександрівна .
  • Мова навчання: українська .

Профілі навчання: іноземної філології; математичний; фізичний; української філології.
  • Кількість персоналу: 50
  • Кількість учнів: 571
  • Кількість класів: 26
  • Кількість приміщень: 78

Адреса: вулиця Комсомольська, буд. 3., м.Зеленодольськ Апостолівського району Дніпропетровської області

Телефони: код - 05655
  • 62-4-13 (учительська корпусу №2)
  • 62-4-33 ( учительська корпусу №1)
  • 62-1-74 ( директор)
  • Наш е-mail: zelenodolsk-shkola1@mail.ru