Книга орієнтована на працівників пенітенціарних установ, науковців-пенологів, студентів, які опановують фах психолога та правознавця
| Вид материала | Книга |
- «Нормативно-правовий акт. Класифікація нормативно-правового акта», 181.13kb.
- Наказ Міністерства культури І туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745, 1443.42kb.
- Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
- Cols=2 gutter=175> центр правових досліджень фурси, 4765.05kb.
- Коран в Україні. Українські переклади Корану, 2693.49kb.
- Львівська обласна універсальна наукова бібліотека Музично-меморіальний музей Соломії, 1013.62kb.
- Книга 305, Розділ 1, 2487.23kb.
- Орієнтована тематика дипломних робіт для студентів спеціальності 050206 „Менеджмент, 56.41kb.
- Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної, 1787.41kb.
- Чернігівський центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної, 297.21kb.
Донецьке відділення Наукового
Товариства ім. Шевченка
Віталій Білецький
дослідження
пенітенціарного
психолога
Друкується за рішенням Вченої ради
Донецького державного
університету управління,
протокол № 8 від 24.02.2005 р.
Донецьк
Східний видавничий дім
2005
ББК 88.471
Б 43
Білецький Віталій.
Б 43 Дослідження пенітенціарного психолога. Наукове видання - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005 р. - 40 с.
ISBN 966-7804-85-2
У праці викладені результати польових психологічних досліджень, які були виконані автором під час роботи у якості пенітенціарного психолога. Задачами їх було виявлення у спецконтингенту засуджених психологічних і моральних особливостей.
Крім того, автор акцентує увагу на особливостях застосування типових психодіагностичних методик серед засуджених та службовців установ з виконання покарань.
Книга орієнтована на працівників пенітенціарних установ, науковців-пенологів, студентів, які опановують фах психолога та правознавця.
ISBN 966-7804-85-2
Донецьке відділення Наукового
Товариства ім. Шевченка
Віталій Білецький
дослідження
пенітенціарного
психолога
Друкується за рішенням Вченої ради
Донецького державного
університету управління,
протокол № 8 від 24.02.2005 р.
Донецьк
Східний видавничий дім
2005
ББК 88.471
Б 43
Білецький Віталій.
Б 43 Дослідження пенітенціарного психолога. Наукове видання - Донецьк: Східний видавничий дім, 2005 р. - 40 с.
ISBN 966-7804-85-2
У праці викладені результати польових психологічних досліджень, які були виконані автором під час роботи у якості пенітенціарного психолога. Задачами їх було виявлення у спецконтингенту засуджених психологічних і моральних особливостей.
Крім цього автор акцентує увагу на особливостях застосування типових психодіагностичних методик серед засуджених та службовців установ з виконання покарань.
Книга орієнтована на працівників пенітенціарних установ, науковців-пенологів, студентів, які опановують фах психолога та правознавця.
This brochure contains the results of “field” psychological researches, which were executed by author during the work as a penitentiary psychologist. Tasks of these researches were: a disclosure of especially psychological and moral qualities of prisoners.
Author also indicates on apply peculiarities of typical psychological tests among prisoners and punishment service wokers.
A Book is recommended on workers of punishment service, scientists- penologists, students, which learn a psychology and law.
ББК 88.471
Р е ц е н з е н т и:
Бурега В.В. доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри соціології управління Донецького державного університету управління
Кадикова Т.А. кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри загальної та соціальної психології Донецького інституту соціальної освіти
Безродний В.І. кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології Донецького національного університету
© В.В.Білецький
© Макет, «Східний видавничий
дім», 2005
ЗМІСТ
Вступ 4
1. Сучасні реалії психологічного стану засуджених....... 6
1.1. Дослідження динаміки акцентуацій
характеру і складових тривожності 6
1.2. Дослідження динаміки вольових
якостей засуджених 10
2. Суб’єктивне сприймання засудженими
процесу покарання 16
3. Дослідження моральнісних якостей засуджених 19
4. Особливості проведення соціометрії у колективі
службовців виправної установи 24
Підсумки 34
Використана література 36
ВСТУП
Сучасна система вітчизняних установ з виконання покарання, ставлячи перед собою ціль “виправлення” злочинців, є суттєво обмеженою у її здійсненні. На думку дослідників, це пояснюється, по-перше, невизначеністю загальнонаукової стратегії виправлення, по-друге, моральним старінням методів поводження з засудженими, по-третє, браком у суто карної системи необхідного інструментарію для реконструкції криміногенної особистості, і, по-четверте, практичною відсутністю наукових досліджень, які б відбивали стан особистості засуджених [1-21].
Деякі з цих проблемних позицій перебувають у сфері компетентності українського Уряду та Парламенту і стосуються докорінної перебудови Державного департаменту України з питань виконання покарань. Разом з тим, задача конкретизації особистісних якостей засуджених, на які повинен бути спрямований виправний вплив, цілком може бути вирішена пенітенціарними психологами та соціологами.
Дослідники-гуманітарії вже доволі тривалий час не зверталися до практичного дослідження значимих для пенітенціарного процесу особистісних якостей спецконтингенту. Останні масштабні наукові роботи, присвячені цій меті, були виконані у 70-90 х роках ХХ сторіччя і належать теоретикам радянської виправної психології - Глоточкіну ОД Пірожкову БФ, Платонову КК Ігошеву КЄ, Костицькому МВ та іншим [22-25, 30] Щоправда і вони мають майже виключно теоретичний характер – результати конкретних досліджень в них не подаються, що пояснюється, імовірно, ідеологічною “закритістю” цієї теми для широкого кола науковців.
Враховуючи це, поновлення науково-практичних досліджень особистісних якостей спецконтингенту є важливою задачею, яка все більш актуалізується тими суспільними, політичними, економічними перетвореннями, які тривають у нашій державі.
З цього випливає і загальна мета цієї роботи – дослідити на практиці значимі для пенітенціарного процесу психологічні та моральнісні особливості сучасних засуджених громадян. У контексті цього автором було проведено діагностику: акцентуацій характеру, складових тривожності засуджених, їх вольових якостей, рис моральності, суб’єктивного сприймання спецконтингентом процесу покарання.
Об’єктом дослідження слугувала асоціальна девіантна особистість, а предметом – ряд її особистісних (у тому числі, психологічних) ознак.
Дослідження, результати яких викладено у цій роботі, були проведені у 1998-2000 рр. під час служби автора на посаді психолога в одній з установ по виконанню покарань. Зазначимо, що вони здійснювалася за власною ініціативою.
Згідно до своїх функціональних обов’язків, автор виконував роботу з адаптації осіб, які перебувають у карантині установи, психопрофілактику та облік засуджених, які класифікуються як схильні до самогубства, а також досліджував соціально-психологічний клімат деяких колективів службовців. За даними напрямками було виявлено ряд “ноу хау”, що пояснює включення до цієї роботи четвертого розділу, який, на сподівання автора, буде цікавий для тих, хто опановує фах пенітенціарного психолога, соціолога.
Будучи відкритим до конструктивних зауважень, автор висловлює подяку за увагу до даної роботи.
1. Сучасні реалії психологічного стану
засуджених
1.1. Дослідження динаміки акцентуацій характеру
і складових тривожності
Динаміка вибіркової психічної вразливості (акцентуацій) відслідковувалася шляхом проведення дослідження з двома групами респондентів – щойно прибулих до установи по виконанню покарань (далі – УВП) - група 1 і тих, які за півроку його мали залишити, а строк відбування покарання отримали не менше 5 років - група 2. Генеральна сукупність складала 2500 чоловік, репрезентативна група включала 80 засуджених (вимоги до репрезентативності враховувалися), гранична похибка репрезентативності становила 0,03, а достовірність висновків складала близько 95%.
Акцентуації характеру, як на початковому етапі відбування покарання, так і в кінці терміну діагностувалися за допомогою широко відомої та адаптованої психодіагностичої методики Schmieschek, побудованої на основі теорії К.Леонгарда про гіпертрофовано розвинені риси особистості, які відбивають вибіркову психологічну вразливість людини. Попри певні дискусії, за цією методикою загалом розрізняють 10 основних типів акцентуації: гіпертимія, застрягання, емотивність, педантизм, тривожність, дистимія, циклотимність, демонстративність, збудливість та екзальтованість.
Складові тривожності (ситуативна та особистісна) діагностувалися за відомою методикою Спілбергера,
Крім цього, нами була здійснена спроба діагностики психічної патології шляхом проведення адаптованого варіанту Мінесотського мультифакторного особистісного опитника ММРІ (Minnesota Multiphasic Personality Inventory), який був розроблений Hathaway & McKinley в 1941 році і успішно адаптований вітчизняними психологами.
Практика показала, що групове, але контрольоване психологом опитування спецконтингенту є продуктивним способом збору даних. Разом з цим складання так званої “батареї тестів” виявилося недоцільним з-за ряду факторів, серед яких найвагомішими є: слабкість і нестійкість довільної уваги аудиторії, низький загальний рівень словарного запасу (а значить і інтелекту), обмеженість респондентів у часі з-за вимог режиму, Правил внутрішнього розпорядку УВП. Сукупно це утруднює тривалу роботу пересічного засудженого зі стимульним матеріалом – тому ми опитували групи респондентів окремо по кожній з наведених методик.
Дослідження показало, що вищевказані параметри психічного стану засуджених на етапі закінчення відбування покарання (група 2) мають певні відмінності від тих, які мали місце у респондентів групи 1 (див. Рис. 1.1.).
Рисунок 1.1. Динаміка акцентуацій характеру засуджених
Як бачимо з наведеної гістограми, на початкових етапах відбування покарання переважна більшість акцентуацій (крім тривожності) значно перевищують гранично допустимий поріг умовної норми (13 балів). Це переводить кожну конкретну акцентуацію у «передпатологічний» стан. Слід відзначити, що найбільш вираженими є такі види акцентуацій, як екзальтованість, емотивність, гірпертимність, збудливість та циклотимія, які свідчать про високу перманентну афективно-емоційну активність (установку) засуджених.
Дослідження рівня акцентуацій характеру на кінцевому етапі відбування покарання свідчить про зменшення їх загального кількісного рівня, але афективно-емоційна (а не усвідомлена і конструктивна) установка зберігається в них як якісна сторона реагування на подразники.
Дослідження ситуативної складової тривожності показує (рис.1.2), що засуджені як на початкових, так і на кінцевих етапах відбування покарання характеризуються низьким порогом виникнення реакції тривоги - недостатньо мотивованого і малоадекватного неспокою, недовірливості, комплексу неповноцінності, зосередження на своїх недоліках. Міра центральної тенденції даних (М) обох виборок перевищує рівень “помірна” і знаходиться у секторі “висока”.
Рисунок 1.2. Стан ситуативної тривожності
Особистісна ж складова тривожності характеризує схильність індивіда перебувати в більшості навіть звичайних ситуацій у стані хвилювання, тривоги, побоювання, страху.
На початковому етапі перебування у пенітенціарній установі вона є однозначно високою (рис.1.3.), на кінцевому ж М дещо зміщується у сектор “помірна”, що говорить про те, що основна маса засуджених у кінці строку більш врівноважена ніж на початку, але слід відзначити, що (середнє квадратичне відхилення) цього показника у вибірки свідчить про можливість високої особистісної тривожності у деяких осіб.
Рисунок 1.3. Стан особистісної тривожності
Спроба дослідження наявності у засуджених психічної патології шляхом застосування методики ММРІ показала, що близько 30% засуджених на початку відбування покарання і близько 20% у його кінці виявляють різноманітну патопсихологічну симптоматику (переважно ознаки психопатії, гіпоманії та іпохондрії), що загалом підтверджує висновок про високу подразливість, “експлозивність” психіки частини респондентів.
Слід також відзначити, що в умовах УВП дослідження психічної сфери засуджених за цією методикою виявилося не досить інформативне - 46,25% відповідей першої вибірки і 45% другої виявилися не достовірними з-за перевищення ґраничних балів за шкалами L, F, K.
* * *
Підсумовуючи вищевикладене, ми можемо бачити, що у якісній стороні психологічного реагування респондентів на різноманітні подразники присутня певна розбалансованість між емоціями та раціо. Іншими словами, у значної частини респондентів домінує афективно-емоційний (а не когнітивний) психологічний вектор рефлексії.
Разом з цим психологічний стан засуджених під час перебування в установах сучасної пенітенціарної системи все ж має деякі риси позитивної динаміки, однак її показники залишаються недостатніми для однозначного твердження про сталий прогрес соціально схвалюваних особистісних рис.
1.2. Дослідження динаміки вольових якостей засуджених
Аналіз психологічних характеристик особистості засудженого повинен передбачати дослідження її вольових якостей, оскільки саме воля є енергетичною складовою психіки, яка уможливлює будь-які усвідомлені вчинки людини.
Ознайомлення з методиками дослідження вольових якостей особистості [26] показало, що на сьогодні не існує єдиного способу їх діагностики (стосовно специфіки засуджених вітчизняних або адаптованих методик не існує взагалі). Цей стан можна пояснити, очевидно, науковою дискусією щодо зовнішніх проявів вольових якостей, а також певною неоднозначністю визначення критеріїв волі з позицій різних авторів [26, 27].
Вивчивши вітчизняний та зарубіжний досвід дослідження вольових якостей серед звичайних громадян, ми прийшли до висновку, що в умовах вітчизняних УВП найбільш зручним є факторно-критеріальний метод їх оцінки.
Перший етап дослідження полягав у визначенні факторів, які могли б найповніше характеризувати вольові риси особистості. Визначаючи їх, ми виходили з теоретичних позицій науковців, які у свій час досліджували особистість засуджених – О.Д.Глоточкіна, Б.Ф.Пірожкова, Л.В.Васильєва та інших [23, 26 - 33]. Аналізуючи їх погляди на вольові риси, ми прийшли до висновку, що у якості критеріїв повинні стати: стійкість волі, цілеспрямованість, рішучість, енергійність, наполегливість, витримка, ретельність, хоробрість, самостійність та мужність засуджених.
Враховуючи специфічність контингенту, імовірну тенденційність відповідей, було прийнято рішення про опитування не лише самих засуджених, але й експертів, у якості яких виступили співробітники відділу соціально-психологічної роботи (ВСПР).
Вибір експертів пояснюється тим, що саме ці службовці протягом довгого часу зобов`язані спілкуватися з засудженими, відслідковувати стан їх особистості.
Наступний етап дослідження полягав у створенні анкет для опитування спецконтингенту та експертів.
Вимоги до репрезентативності вибіркової сукупності засуджених дотримувалися (характристики груп засуджених тотожні наведеним раніше), службовці ВСПР були опитані всі.
Далі засудженим обох контрольних груп було запропоновано визначити за 10-ти бальною шкалою наявність в них простих та складних вольових якостей. При цьому ми прагнули уникнути їх додаткового розтлумачення, щоб нівелювати суб`єктивний чинник анкетування. Проте при нерозумінні респондентом поняття, його значення доводилося зачитувати зі словника. Підсумки відповідей проілюстровані на рисунку 1.4.
Рисунок 1.4. Результати самооцінки вольових якостей
Як бачимо, засуджені на початковому етапі відбування покарання вважають, що більшість їх вольових якостей, як простих (стійкість волі, цілеспрямованість, рішучість, енергійність, наполегливість, витримка, ретельність, хоробрість), так і інтегральних (самостійність, мужність) розвинуті на високому рівні (середній бал оцінок 7,4). Слабко розвиненими були названі лише такі риси як ініціативність та дисциплінованість. Інтроспективна оцінка вольових рис засудженими на кінцевому етапі відбування покарання (група 2) суттєво відрізняється від попередньої. Тут ми спостерігаємо менший середній рівень оцінок - 6,4. Разом з цим респонденти групи 2 оцінюють власну дисциплінованість та ретельність вище, ніж респонденти групи 1.
Опінії експертів можна простежити на рис. 1.5.
Рисунок 1.5. Результати експертних оцінок
Експерти-службовці оцінюють рівень вольових якостей засуджених групи 1 середнім балом 3,1, а групи 2 - 4,1. Тобто загальна оцінка вольових якостей засуджених експертами на початку та в кінці строку покарання в цілому протилежна оцінці самих засуджених – службовці вище оцінюють вольові якості спецконтингенту в кінці строку покарання, а самі засуджені навпаки – на початку цього терміну. Також зазначимо, що рівень експертних оцінок вольових якостей засуджених значно нижчий, ніж рівень їх власних інтроспективних оцінок.
Виходячи з такої неузгодженості, доцільно зупинитися на більш детальному порівнянні інтроспективних та експертних оцінок (рис. 1.6. і 1.7.).