Харків велике та красиве місто, до якого входять 9 районів. Одним з них є наш рідний Київський район

Вид материалаДокументы

Содержание


Опис маршруту
Наступна зупинка
Наступна зупинка
Наступна зупинка
Наступна зупинка
Наступна зупинка
Перспективи розвитку цього маршруту
Подобный материал:



ВСТУП

Харків – велике та красиве місто, до якого входять 9 районів. Одним з них є наш рідний Київський район. Він, як і кожен з нас, має своє обличчя, свою дату народження, свою долю. Багато хто тут живе з самого народження, для багатьох Київський район став маленькою батьківщиною. Ми, учні ХЗШ №37, мешканці цього району. Наша школа знаходиться у лісопарковій зоні. Учні нашого класу вирішили внести свою частину в розвиток гуманітарного потенціалу нашого району. Слово «гуманітаріус» означає людяність. Тільки людина може пам’ятати та шанувати пам'ять поколінь, які складали історію Харкова та Київського району.

Ми вирішили скласти одноденний пішохідний історико-патріотичний туристичний маршрут видатними місцями лісопаркової зони.

Мета нашої роботи – пройти історичними місцями нашої лісопаркової зони. Це необхідно для виховання патріотизму та почуття гордості у підростаючого покоління за минуле і сучасне нашого народу. Цей маршрут має відображати матеріальні і духовні цінності нашого суспільства, щоб дати підростаючому поколінню основи знань, формувати патріотичні погляди, виховувати освічених людей, патріотів Батьківщини.

У нашій школі існують давні традиції пошукової роботи. Вже багато років існує шкільний музей бойової слави двічі Червонознаменого Вітебського 135 ближньо - бомбардувального та штурмового авіаційного полку. Музей не одноразово нагороджений Грамотами та Дипломами за перемогу у конкурсі музеїв бойової слави.

ОПИС МАРШРУТУ

Маршрут буде починатись з головної прохідної Харківського Національного аерокосмічного університету М.Є.Жуковського. Гід ознайомить екскурсантів з історією виникнення цього учбового закладу, розповість про героїчну історію інституту під час війни та про подальше існування цього славетного учбового закладу.

Харківський авіаційний інститут був заснований у 1930 р. і спочатку мав у своєму складі два факультеті літакобудування та моторобудування. На момент заснування в ХАІ було всього 12 викладачів та 69 студентів. Розвиток інституту йшов надзвичайно швидкими темпами. Уже в 1932 році злетів перший у Європі пасажирський літак ХАІ-1, у якому прибиралися шасі, він був розроблений викладачами та студентами-дипломниками інституту. Літаки і планери, створені у стінах інституту, встановлювали світові рекорди. У 1935 році викладачем інституту А.М. Люлькою був спроектований перший вітчизняний турбореактивних двигун. З листопада 1937 року в ХАІ працювала реактивна група, проектувалися перші ракети. До початку 40-х років в інституті було вже більше 1000 студентів, працювало дослідно-конструкторське бюро, активно велися наукові дослідження.

Роботу в інституті було припинено через напад фашистської Німеччини на СРСР. Більше 500 викладачів і студентів ХАІ воювали на фронтах ВВВ, у бойових діях брали участь розроблені в інституті бомбардувальники. У зв'язку з окупацією Харкова інститут був евакуйований до Казані і продовжував готувати фахівців для авіаційної промисловості. У ті роки студенти старших курсів направлялися на інженерні посади оборонних підприємств. Багато хто з них був нагороджений орденами та медалями за успіхи в організації виробництва бойової техніки. У 1944 році відразу після звільнення міста інститут повернули до Харкова.

Відновлення зруйнованих корпусів ХАІ зайняло майже 8 років. Одночасно вдосконалювався навчальний процес, створювалися нові кафедри, розширювалася програма наукових досліджень. У кінці 40-х років були проведені перші дослідження з штампування вибухом. У 1953 році в ХАІ розпочалися роботи зі створення реактивних пальників для буріння твердих порід, побудована аеродинамічна труба. У зв'язку з розвитком ракетної техніки була розпочата підготовка фахівців з її проектування та виробництва, відкрито радіотехнічний факультет.

Спеціалізація інституту постійно розширювалася. До 1980 році були відкриті нові факультети управління літальними апаратами та ракетно-космічної техніки. Одночасно продовжувався розвиток матеріальної бази. Було завершено будівництво комплексу аеродинамічних труб, побудовані нові навчальні корпуси та гуртожитки, спорткомплекс, база відпочинку в Криму. За видатні успіхи в області підготовки висококваліфікованих фахівців і в наукових дослідженнях в 1978 році інституту було присвоєно ім'я Н.Е. Жуковського, а в 1980 році ХАІ був нагороджений Орденом Леніна. У 80-х роках відкриті факультети підвищення кваліфікації для працівників авіаційно-космічної промисловості та факультет довузівської підготовки.

У 1991 році після здобуття незалежності України, ХАІ став єдиним інститутом країни, що здійснює комплексну підготовку фахівців для авіаційно-космічної галузі. У 1992 році вперше в історії ХАІ почав навчання іноземних громадян, у зв'язку з вимогами часу був створений факультет економіки і менеджменту. Тоді ж до навчальних програм було включено вивчення інтегрованих програмних комплексів CAD / CAM / CAE: UNIGRAFICS, ADEM, EUCLID та ін. У серпні 1998 року на базі Харківського авіаційного інституту був створений Державний аерокосмічний університет імені Н.Е. Жуковського "ХАІ".

На цьому етапі маршруту ми маємо такі перспективи його вдосконалення:

1. Оскільки наша школа підтримує дружні стосунки з цим учбовим закладом, в нас є можливість ознайомитись більш детально з життям університету. За допомогою адміністрації ХАІ ми плануємо провести екскурсію територією університету, яка сама по себі унікальна, з її навчальними корпусами, які є архітектурними пам’ятниками двадцятого століття та яскравим ландшафтним дизайном території.

Наступна зупинка відбудеться біля будівель, які складають комплекс завода-підприємства «Хартрон».

Підприємство "Хартрон" було засновано в м. Харкові у 1959 році як науково-виробниче об'єднання з розробки, виробництва й експлуатації автоматичних систем управління ракетно-космічними комплексами. В колишньому СРСР (єдине в Україні) підприємство належало до трійки провідних фірм, що створювали системи управління для ракетно-космічної техніки (в тому числі для міжконтинентальних балістичних ракет SS-18 та SS-19).

Ракети-носії з системами управління розробки "Хартрону" ("Циклон", "Енергія" та ін.) вивели на орбіту близько 1000 космічних апаратів серії "Космос", "Цілина", "Океан", "Коронас", "Купон" та ін. Досвід створення систем управління для модулів "Квант", "Квант-2", "Кристал", "Спектр", "Природа" космічного комплексу "Мир" дозволив "Хартрону" розробити й успішно застосувати системи автоматичного стикування для функціонально-вантажного блоку "Заря" міжнародної космічної станції (МКС).

Нові економічні умови поставили перед "Хартроном" нові завдання. Нині Акціонерне товариство "Хартрон" являє собою "холдингову" компанію, підприємства якої розташовані в Харкові та Запоріжжі, вони спеціалізуються на вирішенні широкого кола народно - господарських завдань з використанням накопиченого унікального науково-технологічного потенціалу "Хартрону".

У даний час "Хартрон" бере активну участь в українських, російських та міжнародних космічних проектах, створюючи нові й модифікуючи відомі своєю високою надійністю вже існуючі системи управління ракет-носіїв для забезпечення комерційних пусків (комплекси "Циклон-4", "Дніпро", "Рокот", "Стріла", супутники серії "Січ" та "Спектр").

Успішно розвивається співробітництво "Хартрону" з підприємствами нафтогазової та коксохімічної промисловості України і Росії. Розробляється та поставляється апаратура систем управління й релейного захисту для інших об'єктів енергетичного комплексу України, у тому числі для найбільших ТЕЦ. Виготовляються системи управління для котлоагрегатів цукрових заводів. У даний час випускаються прилади пожежно-охоронної сигналізації, системи автоматизованого контролю та діагностики енергетики пасажирського вагону, мікропроцесорні модулі релейного захисту й автоматики для систем управління енергооб'єктами залізничного транспорту, пристрої введення та відображення інформації систем електричної централізації залізничних станцій, пасажирські та вантажні турнікети.

Досвід та кваліфікація фахівців "Хартрону" дозволяють вирішувати найсучасніші й найбільш наукомісткі проблеми в галузі програмування та інформаційних технологій.

Утім, не завжди продукція "Хартрону" була такою "серйозною". Ще в 1970 році, за пропозицією групи ентузіастів, було розпочато випуск інерційних та радіокерованих іграшок. Після 1990 року номенклатуру товарів народного споживання було істотно розширено. Підприємства "Хартрону" почали випускати ортопедичні протези, оправи для підбору лінз, устаткування для стоматології, дитячі телефони, тенісні ракетки, продукцію для парфумерної промисловості, прилади для гемосорбції крові, автомобільну електроніку.

На цьому етапі маршруту ми маємо такі перспективи його вдосконалення:
  1. Ми плануємо розшукати людей, які працювали багато років на цьому підприємстві, які є ветеранами праці, які зможуть з перших вуст розповісти про історію існування цього підприємства та про яскраві сторінки свого життя, пов’язані з роботою на Хартроні.

Наступна зупинка – Академія внутрішніх військ МВС України. Академія внутрішніх військ МВС України.

Харківський національний університет внутрішніх справ - один з найпотужніших центрів відомчої освіти та науки України, взірець підготовки правоохоронців та правознавців нової генерації, самовідданого наукового пошуку, високого професіоналізму, бездоганного несення служби та формування в очах громадськості образу захисника правопорядку нового століття, пріоритетом якого є захист прав та свобод громадян.

ХНУВС є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації (сертифікат про акредитацію Харківського національного університету внутрішніх справ серії РД - IV №214 908 від 24 травня 2006 року). У його складі діють шість навчально-наукових інститутів – підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання; підготовки фахівців кримінальної міліції; підготовки фахівців міліції громадської безпеки; психології, менеджменту, соціальних та інформаційних технологій; заочного та дистанційного навчання працівників органів внутрішніх справ; права, економіки та соціології, а також Кіровоградський юридичний інститут, Херсонський юридичний інститут, Сумська філія.

1805 рік – Харківський імператорський університет, де готували юристів, правоохоронців, урядників, станових приставів, поліцейські кадри.

1920 – 1999рр– Інститут народного господарства (1920-1930), Харківський інститут радянського будівництва і права (1930-1937), Харківський юридичний інститут (1937-1991), Українська державна юридична академія (1991-1995), Національна юридична академія України (з 1995р.)

1922 – 1933 – Школа робітничо-селянської міліції.

1933 – 1955 – Школа НКВС.

1955 – 1970 – Учбовий пункт міліції.

1970 – 1981 – Міжобласна школа підготовки молодшого та середнього начальницького складу УВС Харківського облвиконкому.

1981 – 1983 – Харківська спеціальна школа вдосконалення керівного складу МВС СРСР, яку створено з метою надання інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан та Соціалістичній Республіці В’єтнам у підготовці кадрів.

1983 – 1990 – Вищі курси МВС СРСР, які готували оперуповноважених по боротьбі зі злочинами в сфері економіки.

1990 – 1992 – Спеціальний факультет МВС УРСР при Харківському юридичному інституті, в якому готували фахівців вищої кваліфікації для слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України.

1992 – 1993 – Харківський інститут внутрішніх справ при Українській юридичній Академії.

1993 – 1994 – Харківський інститут внутрішніх справ стає самостійним вищим навчальним закладом МВС України.

1994р. (22 листопада) на базі ХІВС створено Університет внутрішніх справ, який готує фахівців для органів внутрішніх справ МВС України з 8 спеціальностей та за 12 спеціалізаціями.

2001р. (2 березня) Указом Президента України Університету внутрішніх справ надано статус Національного.

2004 рік – Університет посів 22 місце в загальному рейтингу вищих навчальних закладів України.

2004 рік (травень) - НУВС став переможцем Всеукраїнського освітянського рейтингу «Софія Київська» в номінації «Кращий спеціалізований вищий заклад».

2005 рік (червень) – ХНУВС вдруге здобув перемогу у номінації «Кращий спеціалізований вищий заклад», отримав диплом за перше місце і головний приз «Софія Київська».

На цьому етапі маршруту ми маємо такі перспективи його вдосконалення:
  1. Розшукати колишніх викладачів та учнів закладу, які зможуть поділитись своїми спогадами.
  2. На волонтерських засадах залучити до проведення цього етапу екскурсії курсантів академії, які розкажуть про підготовку офіцерських кадрів та поділяться своїми враженнями про своє навчання в університеті.

Наступна зупинка відбудеться біля захоронення радянських воїнів під час Великої Вітчизняної війни. На обеліску є ім’я одного з цих воїнів – Зінченка Миколи Павловича, а також дата народження та смерті цього героя - 1923-1943 рік. Ми провели пошукову роботу і з’ясували у місцевого жителя Косачова В’ячеслава Миколайовича 1952 р.н., як все відбувалося у серпні 1943 року, який народився неподалік від місця, де сталася трагедія. Про неї він знає з розповідей своєї матері. У той час, коли йшли бої за місто Харків, територія лісопаркової зони неодноразово переходила то до рук німців, то до радянських воїнів. Три поранених радянських воїни переховувались у сараї біля будинку лісничого. Жінка, яка проживала неподалік, не з’ясувавши обставин, прийшла до цього сараю та повідомила, що німці вже відійшли і можна виходити. Солдати зайшли до будинку лісничого, щоб напитись води, але раптом туди увірвались німці, які тікали від наступаючої Радянської армії. Німці вивели солдат на двір і розстріляли. У одного з воїнів був жетон, за яким змогли дізнатися його прізвище та ім’я. На жаль, відомостей про інших солдат не було. Поховали їх у одній могилі. Після війни рідні Косачова В’ячеслава Миколайовича знайшли місце поховання до цього часу про нього піклуються.

Наступна зупинка - за 500 метрів від цього поховання знаходиться ще одне поховання радянських воїнів, яке теж має свою історію :

За розповідями місцевих жителів, на цьому місці зіткнулися та вели бій дві розвід групи – німецька та радянська. У цьому бою загинуло 4 радянських та стільки ж німецьких солдат. Як тільки скінчились бойові дії, місцеві жителі поховали наших воїнів в одній могилі. Деякий час ця могила була зазначена як могила невідомого солдата, але в 1994 році завдяки бойовим друзям було встановлене ім’я одного із загиблих. Це Борисов Дмитро Данилович, старший лейтенант. У 2000 році був відкритий пам’ятник у Лісопарковій зоні на могилі Борисова Д.Д., який загинув у 1943 році, йому було на той час 19 років. На жаль, імена інших воїнів, які поховані в цій могилі, невідомі. Учні нашої школи постійно піклуються про захоронення ( проводять ремонтні роботи, прибирають територію, покладають квіти, проводять уроки мужності).

Наступна зупинка біля меморіального комплексу, розстріляним у 1940 році польським солдатам та офіцерам.

Страти польських офіцерів в Харкові – це події , пов'язані з масовими стратами польських генералів і офіцерів у підвалі управління НКВС СРСР Харківської області, в результаті яких без суду і слідства були знищені 3820 військовополонених Війська Польського. Страти проводилися в період з 5 квітня по 12 травня 1940 року.

Тіла убитих були вивезені в лісопаркову зону поблизу П’ятихаток. Доцентом Харківського Національного університету внутрішніх справ України Заворотновим, цим подіям була дана назва - Харківська Катинь.

У результаті військових дій до початку листопада 1939 року до полону потрапили тисячі солдатів і офіцерів польської армії, яких керівництво НКВС СРСР розмістило в Козельському, Старобельському і Осташківському таборах НКВС для військовополонених.

Аналізуючи стан справ у цих таборах НКВС для військовополонених поляків, Лаврентій Берія звертається до Сталіна з пропозицією розстріляти польських офіцерів без суду і слідства.

Масові страти польських офіцерів у підвалах Харківського УНКВС почалися 5 квітня 1940 року. Цього дня було страчено 195 чоловік; 6 квітня - страчено 200 чоловік; 7 квітня - страчено 195 чоловік; 8 квітня - страчено 170 чоловік; 9 квітня - страчено 163 людини;

Рекордними днями були 16, 17 і 24 квітня, в ці дні страчували по 260 чоловік.[8]

Технологія страт була наступна: з камер, де знаходилися привезені польські офіцери, виводили по одній людині і вели в окрему кімнату. Там звіряли всі анкетні дані, прізвище, ім'я, по батькові і рік народження. Після цієї процедури на приреченого надягали наручники і вели в спеціально обладнану камеру для розстрілу. Заводили офіцера в камеру і робили постріл з пістолета йому в потилицю. Після розстрілів трупи поляків вантажилися у вантажний автомобіль і відправляли в лісопарк. Трупи поляків складалися до великих ям,( їх було дві або три), посипалися порошком білого кольору. Треба сказати, що всі дії по розстрілу поляків і їх похованню контролювалися представниками Москви.

В ході слідства було встановлено, що в підвалах Харківського УНКВД СРСР було страчено 8 генералів, 55 полковників, 136 підполковників, 516 майорів, 843 капітани, багато молодших офіцерів, 9 ксьондзів, 5 важливих державних чиновників і інших осіб загальною чисельністю 3820 чоловік

17 червня 2000 року на місці масових поховань був споруджений Меморіальний комплекс, де встановлені таблички з прізвищами кожного страченого польського офіцера. Тут також похований батько відомого польського режисера Анджея Вайди, якого разом з іншими польськими офіцерами страчували в Харкові в 1940 році.

Розкопки в 6 кварталі лісопарку почалися 25 липня 1991 року і велися з перервами до 1996 року. В ході ексгумації були виявлені останки 4302 польських військовослужбовців, безліч документів, велика кількість нагород, відзнак, індивідуальних жетонів, на підставі яких були встановлені прізвища 3820 військовослужбовців Війська Польського.

Перспективи розвитку цього маршруту:

1. Недоліками маршруту є відсутність міст відпочинку, тому в перспективі ми плануємо вздовж маршрутної лінії обладнати місця, де екскурсанти зможуть перепочити (лавочки та столи). Це плануємо зробити за рахунок добровільної допомоги учнів нашої школи в позаурочний час в кабінеті праці зі старих меблів.

2. Плануємо розчистити територію біля поховання Зінченко Миколи Павловича.

3. Залучити на добровільних засадах екскурсоводів з числа працівників та ветеранів ХАІ, «Хартрону», Академії ВВ, а також ветеранів Великої Вітчизняної війни.

4. Розпочати роботу по встановленню особистостей воїнів, які поховані разом з Зінченко М.П. та Борисовим Д.Д.