Geum.ru

План: Музеї міста > Історична довідка про місто Коростень Легенди > Символіка міста

Вид материалаДокументы

Содержание


Музеї міста
Військово-історичний комплекс «Скеля»
Музей Локомотивного депо
Музей заводу хімічного машинобудування " Хіммаш"
Коростень (Искоростень) великая история маленького города
Подобный материал:
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Київський університет права

Кафедра гуманітарних дисциплін


Залікова робота

Дисципліна: Інформатика

Тема: «Місто Коростень»


Виконала: Студентка 1курсу

Групи МП – 12

• Коренюк Олена


Київ-2011


ПЛАН:

1. Музеї міста

2. Історична довідка про місто Коростень

3. Легенди

4. Символіка міста

5. Органи влади

6. Використані джерела


ВСТУП

Коростень відомий науковцям усього світу. Слова «Коростень» і «Коростенський» входять до сотень довідників і десятків тисяч наукових праць. Іменем Коростеня названі геологічні об'єкти, зони, біологічні ареали. Його історія згадується в літописі «Повість минулих літ». В 1589 році місто отримало Магдебурзьке право, а в 1926 році – статус міста.

Сучасне місто має не тільки свою символіку: герб, гімн, прапор, а й своєрідну місцеву Конституцію «Статут територіальної громади м. Коростеня», документ, який гарантує всім членам територіальної громади право участі у місцевому самоврядуванні.

Сама символіка міста відображає давню історію, багаті традиції, спонукає нас до більш глибокого вивчення невідомих її сторінок та продовження розпочатої справи по збереженню, примноженню народної спадщини, що дає можливість Коростеню бути музейним містом з цілком успішною розвинутою туристичною галуззю.


  1. Музеї міста

Коростень відомий науковцям усього світу. Слова «Коростень» і «Коростенський» входять до сотень довідників і десятків тисяч наукових праць. Іменем Коростеня названі геологічні об'єкти, зони, біологічні ареали. Його історія згадується в літописі «Повість минулих літ». В 1589 році місто отримало Магдебурзьке право, а в 1926 році – статус міста.

Сучасне місто має не тільки свою символіку: герб, гімн, прапор, а й своєрідну місцеву Конституцію «Статут територіальної громади м. Коростеня», документ, який гарантує всім членам територіальної громади право участі у місцевому самоврядуванні.

Сама символіка міста відображає давню історію, багаті традиції, спонукає нас до більш глибокого вивчення невідомих її сторінок та продовження розпочатої справи по збереженню, примноженню народної спадщини, що дає можливість Коростеню бути музейним містом з цілком успішною розвинутою туристичною галуззю.

Про розвиток музейної справи в місті свідчить діяльність музеїв: військово-історичного комплексу „Скеля”, Коростенського краєзнавчого, Локомотивного депо, заводу хімічного машинобудування, фарфорового заводу, етнографічна кімната середньої загальноосвітньої школи № 5.

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта

ссылка скрыта


ссылка скрыта. Детальніше: ссылка скрыта


  1. Історична довідка про місто Коростень

З давніх-давен на таємничих обривистих скелях берегів легендарного Ужа, серед густих поліських дібров, в 150 кілометрах від Києва стоїть сивочолий і вічно молодий Коростень - місто більш, ніж з тисячолітньою історією.

Перші слов'янські племена в цій місцевості виникли ще в V—VII століттях нашої ери. У ті далекі часи в долині річки Уж (притока Прип’яті) розкинулося багато невеликих поселень. На місці одного з них, розміщеного на високих гранітних скелях, і виникло містечко.

За однією з наукових версій, назва міста походить від древнеслав”янського слова з коренем "кари" або "кори" - камінь, гора. Це помітно в назві гірського масиву - Карпати. У VIII—IX сторіччях створюється союз слов'янських поселень, а з часом Древлянське князівство. Його столицею і резиденцією князя стає Коростень.

За матеріалами сучасних археологічних досліджень, які на замовлення Коростенської міської ради протягом 2002-2004 рр. проводилися постійно діючою Житомирською археологічною експедицію Інституту Археології Академії Наук України, (керівник - кандидат історичних наук Богдан Андроннікович Звіздецький) доведено, що Коростень існував ще на початку VIII століття. Це затверджено резолюцією Міжнародної археологічної конференції “Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII-X ст.”, яка відбулася в місті у вересні 2004 року. Учасники Міжнародної конференції, заслухавши та обговоривши доповіді по тематиці, дослідивши представлені археологічні знахідки, дійшли висновку: Коростень може відзначити свій 1300-літній ювілей у 2005 р.

З утворенням Київської Русі древлянська земля одна з перших увійшла до союзу племен. В 907 році древляни брали участь у переможному поході князя Олега на Візантію. В 945 році, у відповідь на утиски прибульців з Півночі, які захопили Київ і спробу зібрати надмірну данину, жителі Коростеня на чолі зі своїм князем Малом повстали проти київського князя-вовка Ігоря, перебили його воїнів, а самого князя прив'язали до двох нахилених дерев і розірвали на частини.

За археологічними даними та за літописом помста дружини Ігоря - княгині Ольги була жахливою. Окрім вбивства древлянських послів в Києві, в 946 році вона зібрала велике військо і узяла в облогу Коростень, але, простоявши все літо під кріпосними стінами міста, так і не змогла взяти його силою. Пообіцявши зняти облогу і повернутися до Києва, княгиня Ольга попросила "символічну" дань – по одному голубу і горобцю з кожного двору. За її наказом воїни прив'язали кожній пташці до лапок загорнений в ганчірку тліючий трут і, з настанням темноти, відпустили їх. Коли птахи повернулися, "... не було двору, де б не горіло, і не можна було погасити, тому що всі двори зажевріли... А як узяла вона місто, то спалила його. І старійшин міста спалила, а інших людей або убила, або віддала в рабство боярам своїм, а інших залишила платити дань".

Після такої жорстокої розправи, згадки про Коростень надовго зникають із сторінок літописів. Але не зникли древляни, вижили і відродили рідне місто.

Багато чого бачив старий Уж і багато про що міг би повідати. Вигідне розташування краю протягом тривалого часу визначало його перехід у різні воєводства, намісництва, повіти, губернії.

Відомо, що в XIV сторіччі місто належало Великому князівству Литовському. В кінці століття литовський князь Ольгерд за відмінну службу передав в дар ці землі своєму воїну з Брянська - Тереху.

За місцевими оповідями, існують дві гіпотези щодо виникнення назви Іскорость (Іскоростень). Перша версія говорить про те, що Терех став називатися "Терехом з Коростеня", друга — що нове поселення виросло з руїн старовинного міста.

В 1586 році заможний магнат Прокіп Мержевіцький, одружившись на одній із спадкоємиць Тереха, став власником маєтку Іскорость і добився від польського короля надання поселенню статусу міста. 22 травня 1589 року Сигизмунд III дарує Іскорості Магдебурзьке право, хоча містечко було лише невеликою фортецею для захисту від нашестя татар.

Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького в 1649 році Іскорость захопив загін козаків на чолі з отаманом Гераськой, при цьому остаточно зруйнувавши міські кріпосні стіни. Протягом майже двох сторіч містечко міняло володарів, і лише після приєднання цих земель до Російської імперії в 1793 році став центром Іскоростської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Як писали "Волинські єпархіальні відомості" в 1888 році: "Нині Іскорость представляє бідне незначне містечко, населене євреями і селянами-орачами".

Будівництво залізниці Киев-Ковель в 1902 році змінило життя мешканців цього краю на краще. На початку ХХ сторіччя в Іскоростені мешкало вже понад три тисячі чоловік. У ньому було кілька невеликих підприємств: меблева, механічна і шкіряна майстерні, порцеляновий завод.

У 1917 році містечко і станція стали єдиним населеним пунктом з назвою Коростень. 18 листопада 1917 року черговий по станції Лукіян Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площі, оголосив про встановлення в місті радянської влади.

Багато важливих історичних подій в становленні України відбулося саме в Коростені. 12 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради були прийняті закони про введення в Українській Народній Республіці нового григоріанського календаря (нині діючого), затверджений герб УНР: знак Київської держави — тризуб. За декілька днів після тих знаменних подій місто зайняли кайзерські війська. 15 липня 1918 року Коростень - один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. З лютого 1918 р. по жовтень 1920 р. в Коростені 6 разів змінювалась влада: місто поперемінно займали радянські, польські, німецька війська та українська народна армія.

В 1921 році захоплення Коростеня було стратегічною метою походу Повстанської Армії на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником. Але в ніч на 7 листопада після відчайдушного чотиригодинного бою громадянська війна в Україні була завершена.

У березні 1923 року Коростень стає селищем міського типу, а з 1 січня 1926-го — одержує статус міста.

Почалося його поступове відновлення: побудовано приміщення драматичного театру ім.Франка, в 1927 - 1929 роках на базі колишніх майстерень Остермана - завод "Жовтнева кузня". В 1928 році після реконструкції почав працювати порцеляновий завод.

Відкрили двері два середні спеціальні навчальні заклади - технікум радянського будівництва, медичний технікум. У 1930 році - два вечірні робітничі факультети Київського машинобудівного інституту та Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.

У суворому 1941 році коростенці піднялися на боротьбу з фашизмом. З перших днів війни місто, а особливо станція, піддавалися безперервним бомбардуванням. Але залізничний вузол не припиняв своєї роботи.

За час окупації в Коростені загарбниками було знищено 16748 чоловік, 1803 - вивезено в Німеччину. Населення міста за роки війни зменшилося в 14 разів.

17 листопада 1943 року під час великого наступу Червоної Армії, Коростень був звільнений. Але німецьке командування не бажало втрачати такий важливий опорний пункт і у ході контрнаступу ворог знову заволодів містом. Проте ненадовго. Вже 28 грудня частини 13-ї армії генерал-лейтенанта М. П. Пухова вдруге й остаточно звільнили Коростень від загарбників. Після воєнних років почалося відновлення майже зовсім зруйнованого міста.

Жителі міста шанують і пам'ятають своїх визволителів. Про це свідчать пам'ятки: величні Кургани Слави, братські могили воїнів Радянської Армії, що полягли в боях за Коростень, погруддя двічі Героя Радянського Союзу, Народного Героя Югославії, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним пам'ятником героїзму наших бійців стало і підземелля старої фортеці під рікою Уж. Тут у листопаді 1943 року в оточенні гітлерівців тримав смертельну оборону підземний гарнізон майора Білозерова. Коростенці ніколи не забудуть подвигів казаха Абдули Усенова, який під час звільнення міста ціною свого життя зупинив шлях ворожим танкам, росіянина льотчика Івана Полякова, що таранив фашистський літак у повітряному двобої за Коростень. Обом посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

В Коростені під час війни діяла своя «Брестська фортеця» - не менш героїчна, але, на жаль, менш відома. Цією фортецею став центр укріпрайону і його підземні комунікації, що на сотні метрів заглиблювалися у скелясту кручу.

Двісті бійців захищали підземний гарнізон. З них живими залишилися лише п'ятеро поранених - командир полку майор Петро Юхимович Білозеров, Герой Радянського Союзу М.І.Читалін, боєць І.В.Сименков і дві жінки - О.С.Грива та В.М.Гервасієва.

У перше повоєнне десятиріччя майже повністю зруйноване місто не лише відродилось, але й розбудувалось. До травня 1945 року відновив роботу залізничний вузол, порцеляновий завод. В 1947 році знову почав випускати продукцію завод "Жовтнева кузня", побудований завод "Торфмаш" у 1949 році (з 1961 року "Коростеньхіммаш"). В 1958 році запрацювали завод залізобетонних шпал, бавовнопрядильна фабрика (1964 рік).

У 60-70-х роках Коростень пережив небувало плідний період, промисловість міста розвивалась стрімко й бурхливо: старі підприємства реконструювались, будувались нові. Індустріальний бум викликав значне житлове будівництво і розвиток соціально культурної сфери.

Події нашого складного часу не обійшли Коростень. Страшна чорнобильська трагедія 1986 року принесла коростенцям нове лихо, небезпеку й тривалість якого важко спрогнозувати. Вражене радіацією, пройшовши через усі соціально-економічні потрясіння та негаразди, місто продовжує жити й розвиватися.

Сьогодні Коростень - чудовий куточок українського Полісся на Житомирщині - великий транспортний вузол Південно-Західної залізниці, індустріальне місто обласного підпорядкування, розвинутою економічною, соціальною інфраструктурою.


Силка: ссылка скрыта



  1. Легенди

1.Тайна Древлянского княжества І

2.Тайна Древлянского княжества ІІ

3.Княжеская купальня у Скалы

4.По следам Добрыни Никитича

5.Огненосные птицы Ольги

6.Начало ордынской Руси

7.Так рассказывает Летопись

8.Бушков А. - Волчье солнышко

9.Древляне

10.История Руси

11.Літописні непорозуміння. Династія Бастардів

12.Де жив цар Аттіла?


Силка: ссылка скрыта



  1. Символіка міста

ссылка скрыта

ссылка скрыта




ссылка скрыта
ссылка скрыта


ссылка скрыта


  1. Органи влади

* Міський голова

* Міська рада

* Виконавчий комітет

* Нормативно-правова база

* Регуляторна політика

* Державні органи влади

* Соціальні фонди

* Бюджетні закупівлі товарів, робіт та послуг


  1. Використані джерела

ссылка скрыта

ссылка скрыта