Магістерської роботи

Вид материала

Документы

Содержание Рис. 3.3. Приклад використання петунії у підвісних кашпо Особливості насіннєвого розмноження петунії гібридної та чорнобривців і їх вирощування на різних субстратах Охорона праці

Подобный материал:

• Магістерської роботи визначається науковим керівником після обговорення з магістрантом, 402.18kb.
• Методичні рекомендації до виконання магістерської роботи, 748.43kb.
• Методичні вказівки по розробці й оформленню атестаційної магістерської роботи, 736.96kb.
• Тема магістерської роботи, 1698.82kb.
• Методичні рекомендації з написання магістерської роботи для студентів спеціальності, 629.24kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ, 628.82kb.
• Магістерської роботи, 1804.79kb.
• Магістерської роботи, 64.05kb.
• Методичні рекомендації до написання магістерської роботи з соціології, 274.66kb.
• Магістерська програма Науково-методичні основи банківського обслуговування підприємств, 1151.28kb.

Рис. 3.3. Приклад використання петунії у підвісних кашпо Зацвітають петунії через 55-95 днів після сходів, залежно від сорту. Влітку можна провести живцювання пагонів петуній, що сподобалися. Всі садові форми петунії прийнято поділяти на три групи. У рослин з групи Grandiflora утворюються великі, до 10 см в діаметрі, квіти (рис. 3.4). Проте вони досить часто страждають від поганих погодніх умов, в т.ч. від вітру та дощу. Тканини віночка у сортів цієї групи м’які, тому легко пошкоджуються та в’януть. В умовах помірного клімату такі рослини краще культивувати в теплицях та парниках, в відкритому ґрунті – під прикриттям стін забудов [29]. Сорти групи Multiflora відрізняються більш дрібнішими квітами. Віночки у них більш жорсткіші та пружні, тому рідше страждають від негоди. На рослині формується не одна, а декілька квіток, тому для цієї групи характерне рясне цвітіння (рис. 3.5). Рис. 3.4. Петунії групи Grandiflora Рис. 3.5. Петунії групи Multiflora Третя група сортів - це Milliflora. Рослинам, які відносяться до неї, властиві дрібні квітки. Вони ледве досягають 3 см в діаметрі і мають яскраво виражену лійкоподібну форму. Віночки досить добре переносять негоду. Існують також сорти петунії з махровими квітками. На жаль, вони позбавлені чарівності рослин з простою оцвітиною і сильно схильні до впливу негоди, тому при оформленні композицій просто неба краще від них відмовитися [4]. В декоративному садівництві найбільш поширена петунія гібридна, яка невибаглива до умов вирощування. Досить посухостійка, світлолюбна, добре росте і рясно квітує навіть на бідних ґрунтах, проте не переносять надмірної кількості води [30]. Більше 98% сучасного асортименту петуній складають гібриди F1(насіння яких отримують шляхом схрещування спеціально підібраних батьківських ліній), або ж гібриди ще більш складнішого походження, що розмножують лише вегетативно [29]. 3.1.2. Чорнобривці – популярні квіти для озеленення. Систематичне положення рослини [31]. Царство – Рослини Відділ - Квіткові, або Покритонасінні рослини (Magnoliophyta, або Angiospermae) Клас – Дводольні (Dicotyledones) Підклас – Астериди (Asteridae) Порядок – Складноцвіті (Asterales) Родина – Айстрові (Asteraceae) Підродина – Айстрові (Asteroideae) Рід – Чорнобривці (Tagetes sp.) Чорнобривці - прекрасні квіти, які вирощують частіше за інші садові рослини (рис. 3.6). У культурі є види і сорти, що сильно варіюють по висоті, габітусу куща, формі суцвіття і так далі. Батьківщиною чорнобривців є Мексика, де вони ростуть у природних умовах. Приблизно 50 видів роду Чорнобривці дико зростають в Америці – від Північної Арізони та Західного Техасу до Аргентини. Цікавим є той факт, що 3 види мексиканського походження розводять майже всюди. Це чорнобривці розлогі (T. patula), чорнобривці прямостоячі (T. erecta) та чорнобривці тонколисті (T. tenuifolia). Вони відрізняються численним та довготривалим квітуванням , а також специфічним запахом завдяки залозам на листках. Рис. 3.6.Загальний вигляд квітки На території України введені в культуру дуже давно, проте більш широкого поширення набули після закінчення війни, коли австрійські солдати вивезли цю рослину з Африки, де її називають хакібум і використовують для відлякування мух від житла. Відомі у нас найбільше однорічні види, проте зустрічаються і багаторічні форми. Чорнобривці вирощують як спеціалізовані господарства, так і практично все населення України, в першу чергу як декоративну рослину. Це трав'янисті, світлолюбні і теплолюбні рослини, що не переносять заморозків, навіть ґрунтових. Віддають перевагу не важким, достатньо родючим, не вологим ґрунтам . Ростуть швидко, розмножують насінням через розсаду або безпосереднім посівом насіння у відкритий ґрунт. Зацвітають через 60-70 днів після посіву і квітнуть до заморозків [8]. Щодо ботанічних характеристик, то слід відмітити наступні. Коренева система – мичкувата. Стебло прямостояче, 15-80, іноді сягає до 150 см висотою, доволі гіллясте при основі. Листки – невеликі, перисторозсічені, за формою пластинки лінійно-ланцетні, по краю пилчасті (з зубцями, нахиленими в один бік), тип філотаксису – черговий або супротивний. Забарвлення листової пластинки – темно-зелене з досить помітними бурими залозами. Суцвіття – прості та махрові, діаметром від 2 до 12 см, розташовані на кінцях пагонів, у верхній частині куща. Квітки красиві, середнього розміру різноманітного забарвлення: від лимонного, золотисто-жовтого до темно-червоного, часто двокольорове (рис. 3.7), з різноманітним співвідношенням вищезгаданих відтінків та з сильним приємним ароматом. Тип моносиметричного зрослопелюсткового віночка переважно язичковий. Плід – темно-коричнева сім’янка Насіння дрібне, маса 1000 насінин приблизно 0,6 - 0,8 г. Квітує з кінця червня до кінця вересня. Плоди дозрівають в серпні-жовтні [16]. ссылка скрыта