Geum.ru

Петров Віктор Олександрович Ужгородський Національний Університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Матеріали і методи.
Bacillus subtilis
Подобный материал:
Петров Віктор Олександрович

Ужгородський Національний Університет


НОЗОКОМІАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ – сучасний стан та перспективи профілактики і лікування

Nosocomial infectious diseases: current state and prospective ways of their prophylactic and therapy

10.1 МЕДИЦИНА

Ключові слова: Нозокоміальна інфекція, персистенція, скринінг, антибіотикорезистентність.


Вступ. Нозокоміальні інфекції є актуальною проблемою сучасної неінфекційної клініки. Згідно статистичних даних майже 25-30% хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні, інфікуються персистуючими у відділенні збудниками внутрішньо-лікарняної інфекції. До них відносяться переважно умовно-патогенні бактерії, що характеризуються множинною стійкістю до антибіотиків. Відповідно засоби лікування гнійно-септичних та інших ускладнень пацієнтів стаціонарів є обмеженими.

Мета. Основними завданнями нашої роботи було встановлення спектру збудників нозокоміальної інфекції в деяких клінічних відділеннях та пошук ефективних методів її профілактики.

Матеріали і методи. Протягом двох років нами було обстежено два відділення Ужгородської обласної клінічної лікарні. Для бактеріологічного аналізу відбирали наступні проби: (1) повітря палат, маніпуляційної, коридору та санвузла; (2) змиви з поверхонь стін, столів, поручнів, маніпуляційного столика та приладдя; (3) гнійні виділення пацієнтів чи фекалії; (4) слиз носоглотки та змив шкіри рук медичного персоналу та пацієнтів. В якості селективних поживних середовищ використовували ЕНДО, ВСА, ЖСА, 5 % кров’яний агар, МПА, MacConkey, пеніциліновий агар тощо. Ідентифікацію клінічних ізолятів проводили в два етапи. Перший полягав у використанні традиційних рутинних методів для визначення родової належності бактерій, а саме: висів на середовища Кліглера, Олькельницького (для виявлення ентеробактерій), застосування систем паперових ідентифікаційних (СІП), проведення додаткових тестів на каталазу, плазмокоагулазу, OXY, KOH тощо. Другий і третій етапи відповідно були пов’язані із використанням ідентифікаційних систем французького виробництва API 20 E, API 20 Staph, API Strep, API NE, API 32E та автоматизованої ідентифікаційної системи VITEK. Для дослідження генетичної спорідненості клінічних ізолятів – потенційних збудників нозокоміальної інфекції проведено попередній скринінг культур. Критеріями відбору служили (1) домінуюча персистентність тих чи інших штамів у тому чи іншому відділенні (відібрано ті види бактерій, що виділялись з усіх чи майже всіх проб) та (2) множинна стійкість до антибіотиків. Етіологічну роль відібраних штамів у виникненні нозокоміальної інфекції встановлювали за результатами ESBC тесту (з використанням праймерів генів стійкості до ванкоміцину). Для всіх клінічних ізолятів встановлено антибіотикограми з використанням TET-Тетрацикліну, CIX-Цефотаксиму, CN-Цефалексину, AZM-Азитроміцину, CXM-Цефуроксиму, AMC-Амоксациліну, AM-Ампіциліну, CIP-Ципрофлоксацину, LVX-Левофлоксацину, MOX-Моксифлоксацину, VA-Ванкоміцину, MA-Цефамандолу.

Скринінг активних антагоністів до збудників нозокоміальних інфекцій здійснювали методами відстроченого антагонізму та сумісного культивування бактерій. Імуномодулюючі властивості відібраних представників нормальної мікрофлори слизистих оболонок вивчали на лінії дендритних клітин (моноцити людської дефібринованої крові) та лінії лімфомних епітеліальних клітин. Продукцію ними цитокінів (TNF-α, IL-6 та IL-10) визначали за допомогою ELISA після часово-залежної експозиції клітин із кожною тестованою бактерією окремо.

Результати. В результаті проведеного бактеріологічного обстеження всього виділено 210 мікробних культур. Найбільш контамінованими виявились проби носоглотки і шкіра рук пацієнтів і медперсоналу, змиви поверхонь та повітря палат і маніпуляцій них відділень. Домінуючими за кількістю штамів серед ізолятів виявились наступні культури: Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter spp., Staphylococcus hominis, Enterococcus faecalis, Proteus morganii, Enterobacter cloaceae, Staphylococcus aureus. Всі виділені ізоляти характеризувались множинною антибіотикорезистентністю. Варто відмітити, що в хірургічному відділенні штами Staphylococcus aureus, ізольовані із гною пацієнтів, належали до метицилін резистентних (MRSA). Більшість культур володіли виразною гемолітичною активністю. Штами Klebsiella pneumoniae характеризувались максимальною персистенцією у відділенні гастроентерології , і були виділені в значній кількості з носоглотки пацієнтів, шкіри рук медичного персоналу, змивів з поверхонь відділення. Більшість штамів клебсієл належала до антибіотикорезистентних культур, відносну чутливість відмічено до Ципрофлоксацину, Левофлоксацину, Моксифлоксацину. Третіми за поширенням виявилися культури Enterobacter cloaceae та Proteus morganii, з виключною антибіотикорезистентністю та відмінними місцями локалізації у відділеннях гастроентерології та хірургії. Комплексне дослідження усіх маркерних ознак (біохімічних властивостей, факторів патогенності, антибіотикочутливості) відмічено ідентичність вищезазначених культур, виділених із різних джерел. Їх генетична спорідненість, а отже і етіологічна роль в нозокоміальній інфекції підтверджена ESBC тестом. Етіологічна роль виділених анаеробів Bacterioides spp., Peptococcus niger, Fusibacterium spp. та Peptostreptococcus anaerobius у виникненні нозокоміальної інфекції обстежених відділень є недоведеною.

Виявлено виражену антагоністичну активність Bacillus subtilis 090 та Lactobacillus salivarius до значного числа збудників нозокомільної інфекції, у тому числі до MRSA. Вибіркову ефективність демонстрували Schaedler E.coli та E.coli 058 стосовно K.pneumoniae та E.cloaceae. Всі бактерії антагоністи індукували продукцію цитокінів, однак максимальну імуномодулюючу ефективність спостерігали для B.subtilis 090 і Schaedler E.coli (IL-10).

Висновки. Встановлено спектр збудників нозокоміальних інфекцій обстежених нами відділень. Доведено принципову можливість використання альтернативних методів для їх профілактики. Показано здатність коменсальних бактерій стимулювати продукцію цитокінів дендритними клітинами людини.

Література
  1. Шендеров Б.А. Пробиотики и функциональное питание, их значение для сохранения и восстановления здоровья человека/ Шендеров Б.А. – М.: Ин-т микробиологии, 2002. – 294 с. (першотвір)
  2. Пробиотики на основе живых культур микроорганизмов / Смирнов В.В., Коваленко Н.К., Подгорский В.С., Сорокулова И.Б.// Мікробіологічний журнал. – 2002. – №4 . – с 62-80.
  3. Егоров Н.С. Основы учения об антибиотиках / Егоров Н.С. – М.: Высш. шк., 1986. – 448с. – (Першотвір).
  4. Квасников Е.И. Молочнокислые бактерии и пути их использования / Е. Квасников, О. Нестеренко. – М.: Наука, 1975. – 384 с.
  5. Коваленко Е.О. Позаклітинні лектини бактерій роду Bacillus: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра біол. наук/ Е.О.Коваленко. – К.,1999. – 36 с.
  6. Адгезивные свойства молочнокислых бактерий и методы их изучения / Гармашева И.Л., Коваленко Н.К.// Мікробіологічний журнал. – 2005. - №4.—с 68-84.
  7. Бактерии нормальной микрофлоры: биологичиские свойства и защитные функции /Воробьев А.А., Лыкова Е.А.// Журн. Микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. – 1999. – №6 . – с 102-105.
  8. Лизоцимсинтезирующая активность энтерококков и лактобацилл /Коваленко Н.К., Касумова С.А.// Мікробіологічний журнал – 1996. – №6. – с.12-18.