Geum.ru

План І. Вступ. ІІ. Основна частина: Вимоги сучасності до розрахункових задач з хімії. Місце нестандартних задач на уроці хімії

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ З ХІМІЇ

(з досвіду роботи вчителя)





Винокурова Т. К.

Вчитель хімії Березанської ЗОШ І – ІІІ ст.


2011 рік


План

І. Вступ.

ІІ. Основна частина:
  1. Вимоги сучасності до розрахункових задач з хімії.
  2. Місце нестандартних задач на уроці хімії.
  3. Логічні методи розв’язання задач.
  4. Навчання учнів розв’язувати задачі.

ІІІ. Замість висновків.


«Хімік потрібен не той, який з одного читання

книг зрозумів цю науку, але який особистим

мистецтвом в ній старанно вправлявся»

М. В. Ломоносов


Сучасний етап розвитку науки і практики характеризується стрімким ростом об’єму інформації при обмеженій кількості навчальних годин і високих вимогах до якості освіти. Саме тому особливо актуальними стають перед вчителем такі взаємопов’язані проблеми, як удосконалення організації навчально-виховного процесу, методів контролю результативності навчання, стандартизації освіти.

Для якісного засвоєння знань з хімії велика роль відводиться всім типам хімічних задач. Їх розв’язування являється одним із шляхів об’єднання теорії з практикою, активізації навчальної діяльності учнів при вивченні основ хімії. Вчителям же зі стажем точно відомо, що в програмах шкільного курсу хімії чітко прослідковується тенденція до зменшення кількості типів задач. Тим самим збільшується розрив між вивченням якісної і кількісної сторін основ хімії. Результат цього – розв’язання задач в школі практично не сприяє підвищенню якості знань учнів.

Але в такому випадку виникають питання:
  • чи потрібні задачі в шкільному курсі хімії;

– 2 –
  • якими вони постають перед учнями звичайної загальноосвітньої школи;
  • яка ефективність їх застосування?

Почну з останнього питання. Відповідь на нього проста: ефективність застосування задач низька. Щоб розібратися, чому так сталося, подумаємо, чи потрібна хімія як навчальний предмет в школі, і чи потрібна вона сучасній людині в її пересічному житті? Кожна розумна людина згодиться, що хімія – важливий компонент навчального процесу, вона впливає на розвиток мислення, формування інтелекту, сприяє розвитку творчих здібностей, привносить значний вклад у розв’язання екологічних проблем, знаходить широке застосування в побуті, тому її відносять до загальноосвітніх предметів, а її вивчення є одним із способів становлення сучасної людини. Без вправ і задач тут не обійтися, адже саме вони формують дослідницький стиль розумової діяльності дитини.

Переглядаючи підручники і різноманітні збірники задач можна зустріти задачі, які відображають технічний і науковий потенціал, дослідницькі роботи, а ось задач, в яких пропагуються гуманістичні ідеї набагато менше. А тому:
  • вчитель чекає появи задач, зміст яких пов’язаний з вихованням почуттів, з бережливим ставленням до довкілля, з повсякденними життєвими потребами людини;
  • зміст задач має включати в себе конкретні питання екології, економіки, правила безпечної роботи з речовинами;
  • хімічні задачі мають відображати виховний потенціал предмета.

В збірниках задач з хімії домінують тренувальні вправи, а задач пізнавального і творчого характеру небагато. Майже немає задач міжпредметного змісту. Для їх складання, аналізу і розв’язку необхідні знання з математики, фізики, біології тощо. До того ж такі задачі дають прекрасну можливість поглибити знання учнів, сформувати системні уявлення про явища природи, підготувати до цілісного сприйняття наукової картини світу.

І тут постає нова проблема. Як відомо, лише незначна частина учнів здатна успішно працювати з нестандартними завданнями, а більшість здатні лише до «ближнього переносу знань», тобто до виконання репродуктивних завдань.


– 3 –

Нестандартна, складна, обтяжена додатковими даними і міжпредметними зв’язками задача зазвичай заводить їх у глухий кут. Та спрощувати до безкінечності програму, м’яко кажучи, нерозумно. Вже не один рік звучать тривожні голоси про те, що інтерес до хімії зникає, а абітурієнти, які наважуються здавати ЗНО з хімії, найчастіше помиляються в задачах. Про зміст і рівень завдань хімічних олімпіад також можна говорити багато і довго.

Творчо працюючі вчителі ніколи не відмовляться від нестандартних задач, адже вони працюють орієнтуючись на сильного учня, намагаються зацікавити дитину, прилучити її до творчості, дають можливість відчути радість подолання перепони у вигляді складної і незвичної задачі.

А коли ж розв’язувати такі задачі? Існує декілька підходів до цієї проблеми. 1) Учні можуть отримувати творчі завдання в процесі вивчення нового матеріалу. 2) Цікава і незвична задача може виступити частиною диференційованого домашнього завдання.

3) Окремі учні зацікавлені в роботі над нестандартними завданнями та задачами цікавими, незвичними, з міжпредметними зв’язками під час підготовки до предметних олімпіад, конкурсів, предметного тижня, турнірів з хімії тощо.

Однак поява таких завдань на уроках входить в систему лише при систематичному диференційованому підході до навчання, чітко продуманому і дозованому по складності матеріалі.

Вчитель може запропонувати учням завдання, які складаються з послідовного ряду вправ і задач, розміщених по типу наростання складності, або картки-завдання різнорівневого типу на уроках типу хімічного лабіринту. Зрозуміло, що завдання підвищеної складності, що включає в себе певного роду «пунктики» буде по силам тільки деяким з учнів. В своїй роботі я намагаюся допомогти учням розібратися в задачах різного рівня складності, та особливо підкреслюю те, що процес розв’язання хімічних задач передбачає вибір стратегії, загальних і спеціальних правил, якими можна скористатися при розв’язання задачі. Під стратегією розуміється чіткий план дій, який формується в ході розв’язання поставленої проблеми. Звичайно, це три етапи: вивчення і аналіз умови задачі, складання плану її розв’язку і, нарешті, сам розв’язок.

– 4 –

Загальні правила націлені на визначення основних підходів до розв’язання більшості завдань. Так при роботі над задачами по хімічному рівнянню треба визначити, який хімічний процес описаний в умові задачі, виписати необхідні довідкові дані, відібрати для розрахунків потрібні формули, записати рівняння реакцій, знайти кількісні відношення між реагуючими речовинами, виконати необхідні розрахунки.

Початком розв’язання кожної задачі є постановка питання: «Що необхідно знати, щоб знайти невідоме?» Це питання в ході аналізу задачі може ставитися неодноразово. Так здійснюється пошук і визначається хід розв’язання задачі. Як показує практика, розв’язання складних комбінованих задач краще проводити в такій послідовності:
  • уважне читання тексту задачі:
  • запис скороченої умови задачі;
  • усвідомлення фізичної суті явищ;
  • аналіз умови задачі;
  • складання плану на основі аналізу задачі;
  • розв’язок задачі згідно плану.

Зрозуміло, аналітичний метод розв’язування найбільш ефективний. Без нього неможливим є розв’язання ускладнених нестандартних задач. Учні мають усвідомити, що більшість складних задач можна подумки розділити на ряд більш простих. Тому, починаючи з найпростіших, можна поступово переходити до задач підвищеної складності. Наведу приклад такого ряду задач з теми «Розчини»:
  1. Розчинили натрій хлорид масою 50г у воді масою 450г. Яка масова частка солі в цьому розчині?
  2. До розчину натрій сульфату масою 250г з масовою часткою солі 20% долили воду об’ємом 150мл. Яка масова частка речовини в утвореному розчині?
  3. До розчину хлоридної кислоти об’ємом 120мл з масовою часткою кислоти 0,04 (густина 1,02г/мл) долили воду об’ємом 100мл. Яка масова частка кислоти в утвореному розчині?

– 5 –
  1. Виготовили розчин масою 200г з масовою часткою натрій гідроксиду 0,5. Яку масу води треба долити, щоб отримати розчин з масовою часткою речовини 0,2?
  2. Змішали розчин масою 100г з масовою часткою сульфатної кислоти 0,5 з розчином масою 200г з масовою часткою сульфатної кислоти 0,1. Яка масова частка кислоти в новоутвореному розчині?
  3. Змішали розчин об’ємом 20мл з масовою часткою сульфатної кислоти 0,755 (густина 1,68г/мл) з розчином цієї ж кислоти об’ємом 30мл з масовою часткою її 0,48 (густина 1,36г/мл). Яка масова частка кислоти в новоутвореному розчині?
  4. Скільки літрів води необхідно долити до 500мл розчину нітратної кислоти з масовою часткою 40% і густиною 1,25г/мл, щоб утворився розчин з масовою часткою кислоти 10%?
  5. Скільки грамів залізного купоросу FeSO4·7H2O і води необхідно для приготування 400г розчину з масовою часткою ферум (ІІ) сульфату 7%?
  6. Розчинність амоніаку у воді за звичайних умов дорівнює близько 700л на один літр води. Обчисліть масову частку амоніаку в такому розчині.
  7. Визначте маси розчинів з масовими частками речовини 10% і 30%, необхідних для приготування 300г розчину з масовою часткою цієї речовини 15%.
  8. Після взаємодії суміші 5л водню і 4,48л хлору (н. у.) продукт реакції розчинили у 85,4мл води. Обчисліть масову частку розчиненої речовини у добутому розчині.
  9. В якому випадку масова частка лугу в розчині буде більшою: при розчиненні 0,2 моль барію у 173мл води чи при розчиненні 17,1г гідроксиду барію у 182мл води?

( Приклади задач взяті з двох збірників задач та вправ з хімії: О. Г. Ярошенко та М. М. Савчин).


– 6 –


На різних етапах уроку вважаю необхідним використовувати ігрові моменти, елементи змагання, створення проблемних ситуацій, групові форми роботи, інноваційні технології. Все це допомагає активізувати навчальну діяльність учнів.




Систематичне розв’язання задач дає можливість досягти основної дидактичної мети навчання: досягти глибоких і міцних знань, стійких умінь і навичок, розвивати логічне мислення. Тому девізом кожного вчителя мають бути слова Михайла Васильовича Ломоносова, винесені мною в епіграф цієї роботи.

Головне навіть не в тому, чи знайде учень вірну відповідь для конкретної задачі. Мета навчання хімії – не формальний набір фактів і алгоритмів, не механічне виконання певних дій і операцій, а знання і вміння, які базуються на розумінні. Тільки тоді хімія постане перед учнями не як набір окремих відомостей, а у вигляді цілісної картини.


– 7 –