Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

Вид материала

Содержание

Рис.7. Мотиви здійснення зарубіжної діяльностіТНК – респондентами в Україні
Таблиця Типологія мотивації зарубіжної інвестиційної діяльності ТНК в умовахтрансформаційних економік
Тип стратегії міжнародного виробництва ТНК

Подобный материал:

1 2 3 4

Рис.7. Мотиви здійснення зарубіжної діяльності
ТНК – респондентами в Україні

На основі аналізу залежності мотивації діяльності опитаних ТНК, присутніх на ринку України, а також інших країн Південно-Східної Європи та СНД, від ступеня розвитку показників їх транснаціоналізації, форм та функцій розвитку зарубіжної діяльності, типу впровадженої стратегії міжнародного виробництва, визначено типологію мотивації зарубіжної інвестиційної діяльності ТНК в умовах трансформаційних економік, яку представлено у таблиці.

Таблиця

Типологія мотивації зарубіжної інвестиційної діяльності ТНК в умовах
трансформаційних економік

Тип стратегії міжнародного виробництва ТНК	Мотивація	Стратегічні цілі та завдання	Ілюстрація типів стратегії ТНК на ринку України
Ринково-орієнтована стратегія ТНК	Зростання ринків збуту, отримання монопольної ринкової влади на глобальних ринках, підвищення потенціалу для створення глобальної структури управління, отримання ефекту глобального синергізму, підвищення прибутковості компанії у довгостроковій перспективі	Підтримка існуючих ринків та доступ до нових ринків, контратакуючі стратегії на поведінку конкурентів, подолання обмежень бізнесу	Стратегія глобальних ТНК у харчовій промисловості (“Coca-Cola”, “Procter&Gamble”, “Nestle”, “McDonalds”, “Kargill”), стратегії глобальних компаній у сфері ритейлу (“Metro”, “Billa”, “Spar”), транснаціональні страхові та банківські компанії (“Raifaizen”, “Eurolife”), західні фармацевтичні компанії, російські транснаціональні компанії у сфері мобільного зв’язку та комунікацій (“Beeline”, MTC)
Стратегія, орієнтована на пошук дефіцитної або більш дешевої сировини	Отримання вигод від пільгового доступу до ринків природних ресурсів супроти конкурентів, зменшення витрат, забезпечення доступу до дефіцитних ресурсів, контроль над ринком постачань, зниження ризиків постачань, підвищення прибутковості	Створення вертикаль-них інтеграційних структур шляхом включення до них існуючих підприємств або створення нових, які діють на стадіях забезпечення необхідними природними ресурсами	Створення вертикальних інтегрованих структур російськими нафтовими компаніями шляхом включення до українських НПЗ, вертикальні інтегровані структури у гірничо-металургійному комплексі за участю російського капіталу
Стратегія, орієнтована на мінімізацію витрат	Підвищення прибутковості шляхом мінімізації витрат, перш за все, на стадіях трудомістких операцій, приховані мотиви подолань обмежень бізнесу	Перенесення стадій напівповного або повного складання продукції на ринки з більш дешевими трудовими ресурсами або з обмеженнями доступу на ринок	Діяльність західних ТНК у тютюновій, пивовареній промисловості, автомобілебудуванні, перенесення зборки окремих видів побутової техніки як прихована стратегія подолання обмежень доступу на ринок

З метою оцінки потенціалу інтеграції країн з перехідною економікою у процес транснаціоналізації світової економіки з точки зору розвитку транснаціонального характеру власного бізнесу, розроблено алгоритм оцінки потенціалу транснаціоналізації галузей економіки та підприємств, який містить такі етапи: ранжування галузей промисловості за часткою в обсязі реалізованої продукції; розрахунок значень інтегрованого показника та середнього індексу потенціалу транснаціоналізації для галузей промисловості, що мають високу значущість в структурі національної промисловості; порівняння отриманих значень з середнім показником для галузей промисловості; співставлення отриманих значень показників індексу потенціалу транснаціоналізації галузей промисловості з фактичними даними про міжнародну інвестиційну активність відповідних галузей; побудова матриці класифікації галузей за наявністю та використанням потенціалу транснаціоналізації.

Розроблено методологічний підхід до оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезорівнів, який включає розрахунок Інтегрованого показника потенціалу транснаціоналізації галузей економіки, що представляє собою середню величину п’яти стандартизованих змінних для кожної галузі, які характеризують ступень ресурсного забезпечення потенціалу розвитку транснаціональної діяльності підприємств галузі, рівень конкурентоспроможності продукції галузі як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, розвиток торговельної форми зовнішньокраїнної інтернаціоналізації діяльності в галузі, а саме такі показники, як обсяг виробництва у галузі, отриманий прибуток у галузі, обсяг експорту галузі, витрати на НДДКР, середній обсяг власного капіталу у галузі.

З метою визначення динаміки можливостей розвитку транснаціональних форм бізнесу у галузі запропоновано методику розрахунку Середнього індексу потенціалу транснаціоналізації галузей економіки та видів економічної діяльності (І_TP_А_b):

(2)

де І_PVDb – індекс динаміки обсягу виробництва у галузі;

І_PDb – індекс динаміки зростання прибутку;

І_Eb – індекс динаміки експорту в галузі;

І_RDCb– індекс витрат на НДДКР в галузі;

І_А_b – індекс динаміки обсягу власного капіталу в галузі.

У зв’язку з тим що показники, які характеризують витрати матеріально-сировинних та трудових ресурсів у виробництві продукції галузі, мають прямий вплив на мотивацію пошуку нових більш дешевих джерел їх постачання, їх запропоновно включати в окремий показник – Інтегрований показник мотивації транснаціоналізації галузей промисловості, який повинен розраховуватись як середня двох стандартизованих змінних – частки середніх витрат на сировину і матеріали у собівартості продукції галузей промисловості, а також частки середніх трудових витрат у собівартості продукції галузей промисловості.

Алгоритм оцінки та розрахунку показника потенціалу транснаціоналізації галузей промисловості використано для оцінки відповідних показників галузей промисловості та видів економічної діяльності в Україні. На основі співставлення отриманих значень даного індексу потенціалу транснаціоналізації з фактичними даними, що характеризують міжнародну інвестиційну активність в Україні, за відповідною структурою побудовано матрицю класифікації розглянутих галузей промисловості та видів економічної діяльності за наявністю та використанням їх потенціалу транснаціоналізації, у відповідності до якої хімічна та нафтохімічна галузь має відносно високий оціночний показник потенціалу транснаціоналізації та відповідний відносно високий рівень його реалізації; галуззю, яка здійснює зарубіжну інвестиційну діяльність вище за оціночне значення потенціалу транснаціоналізації, є машинобудування; лідери за показником потенціалу – металургія та видобування паливно-енергетичних корисних копалин – реалізують його на досить низькому рівні; такі сфери діяльності, як виробництво та розподіл електроенергії, газу і води, харчова галузь, виробництво коксу і нафтопереробка, отримали як за індексом потенціалу транснаціоналізації, так і за фактичною реалізацією міжнародної інвестиційної діяльності характеристику «аутсайдери» транснаціоналізації».

Зроблено висновок, що Україна може ефективно інтегруватися в міжнародні товарні і фінансово-інвестиційні ринки тільки через власні транснаціональні структури. Запропоновано порядок розрахунку Інтегрованого показника потенціалу транснаціоналізації компаній (Potential Transnationality Index of Company – PTIC), який є середньою величиною таких п’яти стандартизованих змінних: обсяг виробництва компанії, обсяг експорту продукції компанії, чистий прибуток компанії, витрати на НДДКР компанією, обсяг власного капіталу компанії. З метою визначення динаміки формування потенціалу транснаціоналізації компаній запропоновано розрахунок Середнього індексу потенціалу транснаціоналізації компаній (І_TP_Ас):

, (3)

де І_PVDс– індекс динаміки обсягу виробництва компанії;

І_PDс – індекс динаміки зростання прибутку компанії;

І_Eс – індекс динаміки експорту продукції компанії;

І_RDCс – індекс витрат на НДДКР компанією;

І_Ас – індекс динаміки обсягу власного капіталу компанії.

Розрахунок Середнього індексу потенціалу транснаціоналізації для компаній металургійної галузі промисловості України, а саме ВАТ «Азовсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча», ВАТ «ДМЗ», свідчить, що найвищу динаміку зростання потенціал транснаціоналізації мають підприємства, які включеними до вертикально або горизонтально інтегрованих структур. Зокрема, ВАТ «Азовсталь» має найвище значення даного показника завдяки включенню у національну латентну фінансово-промислову групу «СКМ», сфера діяльності якої охоплює 14 близьких та пов’язаних галузей економіки.

Наведена в роботі імітаційна модель, побудована з використанням ППП «PowerSim», описує взаємозв'язок процесів економічного розвитку підприємств з податковою політикою держави та дозволяє оцінити ефективність і доцільність територіального винесення виробничих потужностей підприємств за кордон.

Зазначено, що з урахуванням ролі, яку відіграють транснаціональні корпорації у сучасній глобальній економіці, постає питання про розробку моделі взаємовідносин держави з ТНК, які приходять на ринок України, та ТНК, які формуються з національних підприємств. Встановлено, що напрями побудови цієї моделі залежатимуть: по-перше, від інтересів, цілей та завдань стратегії розвитку самої країни; по-друге, від інтересів, цілей та завдань стратегії діяльності ТНК, які входять на ринок або які формуються на внутрішньому ринку; по-третє, від збігу інтересів, цілей та завдань стратегії розвитку обох сторін; по-четверте, від розстановки сил між обома сторонами у глобальному економічному середовищі під час прийняття рішень про формування моделі взаємодії між ними.

Запропоновано механізми узгодження пріоритетів розвитку держави та ТНК іноземного і національного походження (рис. 8), формування яких залежить від

спрямованості реалізації стратегічних пріоритетів ТНК, засобів та наслідків експансії їх діяльності для держави, принципів побудови державної стратегії взаємодії з ТНК, що реалізуються в національних та міжнародних нормативно-правових актах.

Встановлено, що процес побудови взаємовідносин держави та транснаціональних корпорацій потребує урахування специфіки у розбіжностях спрямування та рівнів цілей розвитку і діяльності, тобто побудови цих взаємовідносин за моделлю стратегічного партнерства, під якою пропонується розуміти ідеологію, форми і методи узгодження інтересів ТНК та держави, спрямовані на досягнення обопільних цілей, стратегій та критеріїв розвитку; за умови конструктивної співпраці на засадах законності, добровільності, рівноправності сторін, самообмеження та взаємних поступок у процесі переговорів.

Рішення поставленої задачі проводилось за допомогою методу аналізу ієрархій на основі макроекономічних індикаторів та можливих сценаріїв розвитку макроекономічної ситуації в Україні на період до 2015 року, визначених у «Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) «Шляхом Європейської інтеграції». Отримані вагові коефіцієнти критеріїв розвитку держави, ТНК зарубіжного і національного походження дали можливість зробити висновок, що при побудові державної стратегії взаємодії з ТНК необхідним є дотримання таких принципів: по відношенню до ТНК зарубіжного походження – необхідність застосування справедливого і недискримінаційного режиму; стимулювання ТНК до реалізації переважно інвестиційних стратегій, орієнтованих на розвиток експортного інноваційного виробництва; вимагання дотримання ТНК принципів соціальної відповідальності по відношенню до суспільства країни, що приймає; по відношенню до ТНК національного походження – створення передумов для реалізації потенціалу транснаціоналізації власних підприємств і галузей економіки країни залежно від видів стратегій, що впроваджуються; вимагання дотримання принципів економічної безпеки країни.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки нового напрямку наукових досліджень глобальної інтеграції економічних систем – концепції транснаціоналізації економічних систем мікро-, мезо-, макро-, мета та мегарівнів; визначення сучасної ролі транснаціональної складової в процесах формування глобальної економічної системи; розробки теоретичних і прикладних засад оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезоірівнів, що дозволило зробити такі висновки:

1. Дослідження економічних систем різного рівня базується на припущенні про те, що складна економічна система володіє набором характеристик, інваріантних відносно цілей дослідження, серед яких основними є: цілісність, емерджентність, холізм, просторова та часова визначеність, динамічність, відносна автономність функціонування, функціональна керованість, причинність, невизначеність у функціонуванні, гомеостатичність системи, яка відображає її здатність до самозбереження, протидія деструктивному впливу середовища, стійкість системи, інерційність економічної системи, що впливає на виникнення запізнень у системі, адаптивність економічної системи.

2. Прояви процесу глобалізації відбиваються на всіх рівнях пов’язаних економічних систем. Головними його напрямами є: по-перше, процес транснаціоналізації, в якому задіяні перш за все економічні системі мікрорівня; по-друге, – це процес регіоналізації, тобто формування регіональних інтеграційних утворень економічних систем макрорівня. Проте, в умовах сучасної світоцілісності та тісної взаємодії всіх рівнів економічних систем у процесі формування глобальної економічної системи неможливо провести чітку межу між цими двома проявами процесу міжнародної економічної інтеграції. Віднесення процесу регіоналізації глобальної економіки до макрорівня інтеграції передбачає автоматичне включення в цей процес як галузей і регіонів національних економік, так і саме суб’єктів господарювання, які в різних формах та різному ступені беруть участь в інтернаціоналізації господарського життя, одним з найвищих ступенів якої є процес транснаціоналізації. Зі свого боку, у сучасному світі процес транснаціоналізації, який реалізується через економічні системи мікрорівня, має значний вплив на всі економічні системи інших більш високих рівнів формування глобальної економічної системи.

3. Нова еволюційна форма міжнародної економічної інтеграції – глобальна економічна інтеграція – є процесом посилення взаємозв'язку і взаємозалежності суб'єктів світового господарства і міжнародних економічних відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації та продуктових сил; виробництві та формуванні відповідної інфраструктури. Визначення процесу транснаціоналізації як складової глобальної інтеграції економічних систем має розглядатися в широкому сенсі як процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК.

4. Серед напрямків теорій транснаціоналізації слід виокремити такі найбільш значущі, як теорії взаємодії ТНК та національних економік, теорії чинників конкурентних переваг ТНК, концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності, теорії взаємозв’язку прямих іноземних інвестицій та економічного зростання. Сучасні теорії та концепції транснаціоналізації формувались на перетинанні декількох напрямків економічної думки: окремих напрямків теорій інституціоналізму, теорій міжнародної торгівлі і міжнародного розподілу праці; теорії інвестування.

5. Аналіз теорій чинників конкурентних переваг та концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК дав можливість констатувати, що вони не повністю враховують процес формування внутрішньої системи конкурентних переваг сучасними глобальними корпораціями шляхом новітніх підходів до побудови взаємовідносин з об’єктами зовнішнього середовища в умовах необхідності формування гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища.

6. Новітні концептуальні підходи до дослідження процесу формування внутрішньої системи конкурентних переваг глобальних корпорацій повинні визначати пріоритетність у формуванні власної системи конкурентних переваг внутрішньокорпоративного ринку можливості оптимального поєднання фірмових специфічних переваг компанії, системи конкурентних переваг країни її базування, систем конкурентних переваг країн-реципієнтів, на ринках яких вже діє компанія, а також потенційних країн-реципієнтів. До внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації пропонується включення таких основних її елементів, як забезпечення внутрішньофірмового ринку необхідними факторами виробництва, враховуючи їхню вартість та дефіцитність; конкурентоспроможність фірмової стратегії управління, знань та ноу-хау, якими володіє компанія; умов ринків, на яких діє компанія; переваги фірмової інтегрованої структури компанії.

7. З точки зору макроекономічного підходу до дослідження процесу транснаціоналізації країни відрізняються одна від одної ступенем розвитку або схильності залучати міжнародний бізнес відповідно до їх економічного середовища, системи та політики; транснаціональна бізнес-активність може впливати на природу та характер „даймонду” конкурентних переваг країн, які охоплені цією активністю; для ТНК ключовою проблемою є дисперсія її фірмових специфічних переваг над національними границями; національна політика країни по відношенню до ТНК буде залежати від того, чи є вона чистим експортером ПІІ; чистим одержувачем ПІІ; або є „подвійним” гравцем із припливом та експортом інвестицій; сучасна дійсність, в якій перебуває велика кількість сьогоднішніх ділових урядових взаємодій, – є те, що уряди все більш і більш неоднозначно розділяються на домашню країну і країну-реципієнт; стратегічний підхід ТНК до урядової політики передбачає її врахування як ендогенного, а не екзогенного чинника відносно стратегії фірми.

8. У сучасному світі створюється якісно нове поле глобальної конкуренції, формуються нові гегемонії і контргегемонії шляхом створення мереж глобальних корпорацій, які охоплюють своєю діяльність цілі глобальні ринки. Мережеві корпоративні структури адекватно до глобальних умов відображають зв’язки між елементами внутрішнього і зовнішнього конкурентного середовища. Трансформація організаційних моделей ТНК у глобальні корпорації потребує нового погляду на формування концепцій їхньої діяльності.

9. Необхідність формування гнучкості в сучасній стратегії ТНК стала викликом на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища, включаючи глобальні ринки. Внутрішні ринки сучасних глобальних корпорацій стають «відкритими» для пошуку альтернативних моделей глобального сорсингу: аутсорсинг, вторинний сорсинг, застосування обох цих моделей одночасно.

10. Сучасна динамічна парадигма формування стратегії експансії нових ринків глобальними корпораціями повинна враховувати динамізм даного процесу, реалізацію принципу гнучкості у загальній стратегії глобальних корпорацій у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища, а також підходи як з точки зору специфічних фірмових переваг глобальних корпорацій, так і з точки зору систем конкурентних переваг країн базування та країн, що приймають. Процес формування глобальними корпораціями стратегії експансії на нові ринки включає такі етапи: формування внутрішньої системи конкурентних переваг компанії; формування стратегічних цілей і мотивів діяльності глобальних корпорацій; аналіз систем переваг альтернативних ринків; імплементація форм експансії на нові ринки.

11. У сучасному світі можна визначити такі напрямки формування глобального економічного лідерства: лідерство окремих мегарегіонів, країн, галузей, корпорацій, особистостей. На сьогодні 100 найбільших ТНК світу відіграють значну роль у міжнародному виробництві. У 2005 р., на їх частку припадало близько 10, 17 та 13% відповідно оцінених зарубіжних активів, продажів та зайнятості по всіх ТНК світу. Значне зростання цих показників спостерігається протягом останніх років починаючи з 2002 р. За походженням 84 зі 100 компаній мають штаб-квартири у країнах Тріади (ЄС, Японія та США), США домінують – на їх частку припадає 24 ТНК. На п’ять країн (США, Великобританію, Францію, Німеччину та Японію) припадає 72 ТНК зі 100 топ-компаній; 58 зі 100 ТНК-лідерів діяли у 6 галузях економіки: виробництві автомобілів, нафтопереробці, електроніці та виробництві електрообладнання, фармацевтиці, телекомунікаціях, у постачанні електроенергії, газу та води.

12. Специфічними принципами оптимальної взаємодії ТНК та національних економік є такі: поважання суверенітету країн, де вони діють; забезпечення виконання вимог законодавчих систем цих країн; у формуванні своєї стратегії виходити з пріоритетів економічної політики країн; дотримання вимог конкуренції та антимонопольного регулювання; невтручання у внутрішню політику країн, що приймають; утримання від корупції; поважання соціокультурних цілей, цінностей та традицій країн, що приймають; забезпечення у своїй діяльності вимог глобальної екологічної безпеки; дотримання принципів соціальної відповідальності перед суспільством; забезпечення у своїй діяльності виконання принципів формування відносин з урядами держав за моделлю «стратегічного партнерства».

13. Для формування процесу узгодження цілей діяльності транснаціональних корпорацій з інтересами країн базування та країн-реципієнтів з метою запобігання можливих конфліктів між усіма сторонами оптимальна взаємодія ТНК з міжнародними організаціями повинна будуватися на засадах таких специфічних принципів: на глобальному рівні – впровадження на добровільній основі правил поведінки відповідно до вимог законодавчих норм системи міжнародного права, у своїй діяльності виходити з пріоритетів розвитку світового суспільства, які визначаються міжнародними організаціями, дотримання принципів прозорості; здійснення постійних консультацій з питань узгодження цілей діяльності ТНК та інтересів країн базування і країн-реципієнтів інвестицій з метою запобігання виникнення конфліктів; дотримання вимог надання інформації з питань порушення державних гарантій та міжнародних норм стосовно прав іноземних інвесторів у країнах, що приймають; у своїй діяльності виходити з принципів забезпечення глобальної екологічної безпеки та соціальної відповідальності перед світовим суспільством; дотримання вимог міжнародних організацій у сфері трудових відносин; на регіональному рівні: дотримання вимог спільної торговельної політики та політики відносно руху товарів, послуг, осіб, капіталу, технологій, ноу-хау між державами-членами організацій; у формуванні власної стратегії виходити з пріоритетів сільськогосподарської та промислової політики країн-членів економічних регіональних організацій; дотримання вимог політики у сфері екологічної та соціальної безпеки в країнах-членах регіональних організацій; урахування в своїй діяльності пріоритетних напрямів розвитку співробітництва між країнами-членами регіональних організацій; надання пропозицій та консультацій щодо поліпшення інвестиційного клімату в країнах-членах регіональних угруповань.

14. Щодо особливостей розвитку процесу транснаціоналізації в межах регіональних економічних угруповань відзначено: стійку закономірність зміни траєкторії кривої динаміки припливу ПІІ в країни після моменту входження їх до регіональних інтеграційних угруповань у бік різкого підвищення темпу зростання даного показника; найбільш значущими є залежності між потоками ПІІ в країни з ємними ринками, які входять до окремих інтеграційних угруповань (Україна, РФ у складі ОЧЕС; Бразилія і Аргентина у складі МЕРКОСУР); у випадку наявності низької ємності ринків країн, що входять в інтеграційні угруповання, спостерігається значна залежність між зростанням ПІІ в окремі з країн регіону та зростанням імпорту готової продукції в інші країни даних регіонів.

15. До сучасних тенденцій у світовій динаміці діяльності ТНК можна віднести: зростання монополізації світових товарних та факторних ринків, загострення на них глобальної конкуренції; як наслідок діяльності ТНК та глобальної економічної інтеграції формування глобальних ринків поки що на окремих з них; домінування у міжнародному русі капіталу напрямку потоків між розвиненим країнами, що також є наслідком інтенсифікації процесів концентрації світового капіталу та бізнесу, формування глобальних корпорацій, перш за все шляхом укладання угод по транскордонних злиттях і поглинаннях; формування нових країн базування транснаціонального бізнесу серед групи країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою; інтенсифікація міжнародних потоків капіталу серед групи країн, що розвиваються, та серед країн з перехідною економікою; концентрація аутсорсингу послуг у країнах, що розвиваються; переважне перенесення ТНК на ринки країн, що приймають, капіталомісткого та наукомісткого виробництва.

16. Інтеграційними пріоритетами розвитку України на макрорівні є формування державної політики участі у регіональних економічних угрупованнях. Що стосується інтеграційних процесів на мікрорівні, то їх проявом є участь українських суб’єктів господарювання у світовому процесі транснаціоналізації через залучення прямих іноземних інвестицій з боку світових ТНК та формування транснаціонального характеру бізнесу власних підприємств.

17. Серед мотивів діяльності ТНК на українському ринку основним є використання розміру та потенціалу ринку, інтерес до доступу на ринок, зростання експортних можливостей завдяки розвитку діяльності на даному ринку, ресурсне забезпечення виробництва, в тому числі експорту, а також вартість та якість ресурсів, умови ведення бізнесу.

18. Методологічний підхід до оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезарівнів має включати розрахунок інтегрованих показників та середніх індексів потенціалу транснаціоналізації галузей економіки і компаній, а також індекси мотивації даної діяльності. Серед галузей промисловості України хімічна та нафтохімічна галузь має відносно високий оціночний показник потенціалу транснаціоналізації та відповідний відносно високий рівень його реалізації; галуззю, яка здійснює зарубіжну інвестиційну діяльність вище за оціночне значення потенціалу транснаціоналізації, є машинобудування; лідерами за показником потенціалу є металургія та видобування паливно-енергетичних корисних копалин, проте реалізують його відбувається в цих галузі та сфері діяльності на досить низькому рівні; такі галузі та види економічної діяльності як виробництво та розподіл електроенергії, газу і води, харчова галузь, виробництво коксу і нафтопереробка, отримали як за індексом потенціалу транснаціоналізації, так і за фактичною реалізацією міжнародної інвестиційної діяльності характеристику «аутсайдери транснаціоналізації». Оцінка потенціалу транснаціоналізації компаній на прикладі окремих підприємств металургійної галузі промисловості дає можливість зробити висновок, що найвищі значення даного показника мають національні компанії, що вже є включеними до вертикально або горизонтально інтегрованих структур.

19. При побудові державної стратегії взаємодії України з ТНК на основі моделі «стратегічного партнерства» необхідним є дотримання таких принципів державної регуляторної політики: для ТНК зарубіжного походження – необхідність застосування справедливого і недискримінаційного режиму; стимулювання ТНК до реалізації переважно інвестиційних стратегій, орієнтованих на розвиток експортного інноваційного виробництва; вимагання дотримання ТНК принципів соціальної відповідальності по відношенню до населення країни, що приймає; для ТНК національного походження – створення передумов для реалізації потенціалу транснаціоналізації власних підприємств і галузей економіки країни залежно від видів стратегій, що впроваджуються; вимагання дотримання принципів економічної безпеки країни.

Blog

Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

Содержание