Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

Вид материала

Содержание

Основний зміст дисертації
Рис.2. Взаємодія різних рівнів економічних систем з проявамиосновних мегатенденцій розвитку глобальної економіки
Рис. 4. Механізм формування внутрішньої системи конкурентних перевагглобальної корпорації
Рис. 5. Динаміка частки виторгу найбільших ТНК у світовому ВВП
Міжнародні організації: послідовний зв’язок між цілями ТНК і країнами базування
Міжнародні організації

Подобный материал:

1 2 3 4

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну й висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі "Методологічні засади дослідження глобальної інтеграції економічних систем" розглянуто методологію дослідження економічних систем, тенденції та сучасні особливості глобальної інтеграції економічних систем, проаналізовано процес формування і розвитку її транснаціонального компонента.

У роботі досліджено сутність, основні характеристики та визначено рівні економічних систем як систем складного типу. Розвиток системного погляду на світову економіку набув вираження в концептуальній оцінці ряду нових світогосподарських проблем, серед яких: оцінка ролі ТНК і їх взаємин з національною державою; визначення характеру міжнародної конкуренції, в яку поряд із традиційними включаються нові фактори виробництва; функції і роль наднаціональних організаційних структур і міжнародних норм у регулюванні міжнародних економічних відносин, підтримці «світового економічного порядку»; тенденції розвитку економічної взаємозалежності тощо.

Автором досліджено теорії світосистемного аналізу І.Валлерстайна, А.Бергезена, Р.Шоенберга, Дж. Моделскі, А.Зом-Берга, К.Уолта, А.Франка, З.Аміна, T.Левітта. З метою визначення природи глобалізації досліджено основні парадигми сучасної глобалістики в працях Д.Медоуза, Й.Рандерса, В.Бернса, Л.Брауна, І.Серагелдіна, М.Максимової, Г.Сорокіна, Н.Іноземцева, Д.Гвішиані, В.Коллонтай, М.Чешкова, С.Глазьєва, трактування глобальних проблем у роботах українських вчених О.Білоруса, Д.Лук’яненка, Ю.Макогона, Ю.Пахомова, А.Філіпенка. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що у сучасних умовах світосистемний аналіз збагачується новими концептуальними розробками і висновками: при узгодженні з окремими підходами та методологічними здобутками у сфері міжнародного поділу праці, центро-периферійного устрою світу з’являються пояснення нееквівалентності міжнародного економічного обміну, експлуатації центром периферії і відсутності контролю над світовим ринком як невід'ємної риси капіталістичної світової системи.

Автором зроблено висновок, що глобальна економічна інтеграція як нова еволюційна форма міжнародної економічної інтеграції є процесом посилення взаємозв'язку та взаємозалежності суб'єктів світового господарства і міжнародних економічних відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації та продуктових сил; виробництві та формуванні відповідної інфраструктури.

Визначено, що на відміну від міжнародної економічної системи, глобальна економічна система як економічна система найбільш високого еволюційного ступеня розвитку є життєздатною системою нестабільного типу, якій притаманні високий ступінь взаємозалежності між усіма її внутрішніми елементами, наявність крос-ієрархічних взаємозв’язків між ними та здатність системи до самоорганізації за наявності зв'язаних процесів, а саме інституціональної детермінації взаємодії її суб’єктів різних ієрархічних рівнів; підтримки життєвоважливого балансу в узгодженні інтересів зі зв’язаними системами, а саме політичною, соціальною, екологічною та науково-технологічною.

Рис.2. Взаємодія різних рівнів економічних систем з проявами
основних мегатенденцій розвитку глобальної економіки

У результаті дослідження зроблено висновок, що визначення процесу транснаціоналізації трактується в економічній літературі далеко не однозначно, що відображає трансформації його сутності та методології дослідження. Деякі автори пов'язують її з кругообігом промислового капіталу, інші вважають, що до транснаціоналізації слід відносити лише ті процеси, що протікають у самій сфері виробництва, яка опосередковується купівлею-продажем необхідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Автор поділяє визначення О.І.Рогача, що транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК.

Таким чином, в умовах, коли в процесі інтеграції є задіяними всі елементи глобальної економічної системи, процес транснаціоналізації виходить за межі дослідження мікрорівня. Кардинальною властивістю системи транснаціональних відносин є її цілісність, що забезпечується виробничо-комерційними, фінансово-кредитними, науково-технічними, інформаційно-організаційними і соціальними зв'язками.

Відзначено, що існуючі визначення поняття "транснаціональна корпорація" не відображають інтегрованої природи його сутності, а також основні критерії приналежності компаній до ТНК. Обґрунтовано, що відповідно до сучасної природи та ролі ТНК у формуванні глобальної економічної системи під транснаціональною корпорацією слід розуміти інтегровану структуру, що поєднує на основі науково-технічної, виробничої і комерційної кооперації у своєму складі підприємства будь-яких видів діяльності та організаційно-правових форм, що діють у двох і більше країнах і проводять єдину політику і загальну стратегію через один і більше центрів прийняття рішень.

У другому розділі «Трансформація методології дослідження процесу транснаціоналізації» визначено генезис теорій транснаціоналізації, досліджено концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК та теорії чинників внутрішніх конкурентних переваг ТНК, проаналізовано макроекономічні підходи до дослідження процесу транснаціоналізації.

Доведено, що сучасні теорії та концепції транснаціоналізації формувались на перетинанні декількох напрямків економічної думки: окремих напрямків теорій інституціоналізму (зроблено висновок, що напрямки інституціональної парадигми, які досліджують інституціональне середовище, тобто соціальні, юридичні та політичні відносини економічних організацій, мають нерозривні зв’язки з теоріями взаємодії ТНК та національних економік; напрямки інституціоналізму, які досліджують внутрішнє середовище організації, є першоосновою розвитку теорій та концепцій ТНК, що розглядають систему їх внутрішніх специфічних переваг та мотивацію міжнародної інвестиційної діяльності); а також теорій міжнародної торгівлі і міжнародного розподілу праці; теорії інвестування.

У результаті дослідження існуючі теорії і концепції діяльності ТНК систематизовано з точки зору особливостей основного об’єкта досліджень, а також еволюції підходів до дослідження феномену транснаціоналізації (рис. 3).

Зроблено висновок, що на сьогодні не існує єдиної теорії транснаціоналізації, яка враховувала б усі аспекти проявів цього явища як з точки зору формування внутрішнього середовища його основного суб’єкта – ТНК, так і з точки зору проявів взаємодії з суб’єктами економічних систем інших рівнів. Автор згоден з висновком Дж. Даннінга, М. Кассона та П. Баклі, що «існуючі теорії транснаціоналізації дають лише часткове її пояснення», «в основі яких лежать ті або інші особливості траснаціональної діяльності».

Обґрунтовано висновок, що кожна з існуючих теорій у свій час була відображенням еволюції розвитку стратегій ТНК та оточуючого їх середовища. На сьогодні у відповідь на зростаючу глобальну невизначеність внутрішні ринки глобальних корпорацій стають «відкритими» для пошуку альтернативних моделей глобальних стратегій: аутсорсингу, вторинного сорсингу або застосування обох цих моделей одночасно.

Аналіз теорій чинників конкурентних переваг та концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК дав можливість констатувати, що вони не повністю враховують процес формування внутрішньої системи конкурентних переваг сучасними глобальними корпораціями шляхом новітніх підходів до побудови взаємовідносин з об’єктами зовнішнього середовища в умовах необхідності формування гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища.

Визначено, що сучасні умови глобальної економічної інтеграції та формування глобальної економічної системи стають викликами для формування корпорацій нового типу – глобальних корпорацій, під якими автор пропонує розуміти інтегровані структури підприємств, що використовують глобальний підхід у формуванні своїх філософії, бачення, місії та стратегії, які включають глобальний сорсинг, глобальну інтеграцію та координацію ресурсів

У зв’язку з вищевикладеним запропоновано нові концептуальні підходи до визначення механізму формування внутрішньої системи конкурентних переваг
глобальної корпорації, які визначають пріоритетність оптимального глобального поєднання в даному процесі конкурентних переваг національних економік країн світу та фірмових специфічних переваг компанії (рис. 4).

Рис. 4. Механізм формування внутрішньої системи конкурентних переваг
глобальної корпорації

До внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації пропонується включення таких елементів: забезпечення внутрішньофірмового ринку необхідними факторами виробництва, враховуючи їх вартість та дефіцитність; конкурентоспроможність фірмової стратегії управління, знань та ноу-хау, якими володіє компанія; умов ринків, на яких діє компанія; переваги фірмової інтегрованої структури компанії.

На підставі дослідження моделей і теорій взаємозв'язку ПІІ та економічного зростання Харрода-Домара, Ньюліна, Х.Ченері, А.Страута, Ромера; теорій та концепцій взаємодії ТНК і національних економік М.Портера, Дж. Даннінга, Р.Кейвза, А.Ругмана, А.Вербеке визначено, що країни відрізняються одна від одної ступенем розвитку або схильності залучати міжнародний бізнес відповідно до їх економічного середовища, системи та політики; транснаціональна бізнес-активність може впливати на природу та характер «даймонду» конкурентних переваг країн, які охоплені цією активністю; для ТНК ключовою проблемою є дисперсія її фірмових специфічних переваг над національними границями; національна політика країни по відношенню до ТНК буде залежати від того, чи є вона чистим експортером ПІІ; чистим одержувачем ПІІ; або є «подвійним» гравцем із припливом та експортом інвестицій; сучасна дійсність, в якій перебуває велика кількість сьогоднішніх ділових урядових взаємодій, –
є те, що крани все більш неоднозначно розділяються на домашню країну і країну-реципієнт. Симетричний статус країн і як національного джерела, і як одержувача ПІІ робить більш важким для урядів процес проектування визначення програмних стимулів і регулюючої політики; стратегічний підхід ТНК до урядової політики є той, в якому вибір здійснюється відповідно до характеру вигод від інтеграції, тобто врахування урядової політики як ендогенного, а не екзогенного чинника до стратегії фірми.

У третьому розділі «Трансформація внутрішнього середовища транснаціональних структур в умовах глобалізації» здійснено оцінку еволюції форм організаційних структур ТНК у глобальному бізнес-середовищі; досліджено процес формування концепції сучасного стратегічного менеджменту, визначено проблеми глобального лідерства ТНК.

Доведено, що трансформація організаційних моделей ТНК у глобальні корпорації потребує нового погляду на формування концепцій їх діяльності. Проте новітні підходи до формування концепцій діяльності глобальних корпорацій повинні базуватись на існуючих моделях та теоріях ТНК, а не йти окремим шляхом, у зв’язку з тим що кожна з існуючих теорій була викликом на еволюційність розвитку стратегій ТНК та їх оточуючого середовища.

Зроблено висновок, що у сучасному світі створюється якісно нове поле глобальної конкуренції, формуються нові гегемонії і контргегемонії шляхом створення мереж глобальних корпорацій, які охоплюють своєю діяльністю глобальні ринки. Мережеві корпоративні структури адекватно до глобальних умов відображають зв’язки між елементами внутрішнього і зовнішнього конкурентного середовища.

Обґрунтовано висновок, що сучасна парадигма формування стратегії експансії ринків глобальними корпораціями повинна враховувати динамізм даного процесу, реалізацію принципу гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища та включати такі логіко-послідовні елементи: формування внутрішньої системи конкурентних переваг компанії; формування стратегічних цілей і мотивів діяльності глобальних корпорацій; аналіз систем переваг альтернативних ринків; імплементація форм експансії на нові ринки.

Доведено, що динаміка показників діяльності ТНК світу характеризується постійним зростанням їх домінуючої ролі у глобальній економіці та монополізацією окремих глобальних ринків (рис. 5). Встановлено тенденцію до зростання глобального лідерства серед самих ТНК світу: у 2005 р. на частку 100 найбільших ТНК припадало близько 10%, 17 та 13% відповідно зарубіжних активів, продажів та зайнятості по всіх ТНК світу; 58 зі 100 ТНК-лідерів діяли у 6 галузях економіки: виробництві автомобілів (11), нафтопереробці (10), електроніці та виробництві електрообладнання (10), фармацевтиці (9), телекомунікаціях (9), у постачанні електроенергії, газу та води (9).

Рис. 5. Динаміка частки виторгу найбільших ТНК у світовому ВВП,

1912-1998 рр., %

Відзначено, що в географічній структурі транснаціонального лідерства за останні сорок років відбулись певні зміни: якщо у 1962 р. 100 найбільших ТНК світу за обсягами зарубіжних активів концентрувались лише у п’яти країнах: США (83% зарубіжних активів), Нідерланди (8%), Великобританія (5%), Німеччина (2%), Італія (2%), то на початку ХХІ ст. спостерігається інший розподіл країн базування найбільших ТНК світу за частками зарубіжної власності: США (29%), Японія (23%), Німеччина (18%), Швейцарія (14%), Нідерланди та Швеція (по 4%), Франція (3%) та інші (5%). Піком домінування ролі американських ТНК став 1971 р. – вони в середньому володіли 88% активів зарубіжних підрозділів у 86 країнах світу. На кінець 90-х років ХХ ст. ці тенденції змінились: американські ТНК контролювали активи зарубіжних підрозділів лише у 50 країнах світу з середньою концентрацією близько 50%.

Зросла значущість у глобальному лідерстві ТНК із країн, що розвиваються: у 2005 р. на 100 ТНК-лідерів з країн, що розвиваються, припадало 471 млрд. дол. США зарубіжних активів. П’ятірка найбільших ТНК нараховувала близько 1/3 зарубіжних активів 100 ТНК-лідерів цієї групи країн.

У четвертому розділі «Інтеграція макро- та мегасистем у процес транснаціоналізації» запропоновано концептуальні орієнтири взаємодії ТНК з національними економіками країн базування та країн, що приймають; порівняно особливості розвитку процесу транснаціоналізації в межах окремих регіональних економічних угруповань; визначено вплив процесу транснаціоналізації на світову економічну динаміку.

На основі дослідження теоретичних положень та практичного світового досвіду побудови взаємовідносин між ТНК та національними економіками визначено такі специфічні принципи їх оптимальної взаємодії: поважання суверенітету країн, де вони діють; забезпечення виконання вимог їх законодавчих систем; необхідність урахування у стратегії ТНК пріоритетів економічної політики країн, де вони діють; дотримання вимог конкуренції та антимонопольного регулювання; невтручання у внутрішню політику країн; утримання від корупції; поважання соціокультурних цілей, цінностей та традицій країн, що приймають; забезпечення в своїй діяльності вимог глобальної екологічної безпеки; дотримання принципів соціальної відповідальності перед суспільством; необхідність забезпечення в діяльності ТНК виконання принципів формування відносин з урядами держав відповідно до моделі стратегічного партнерства.

Встановлено, що характерною рисою сучасного міжнародного простору є його організаційно-структурний характер. На сучасному етапі розвитку глобальної економічної системи одним з актуальних питань є питання взаємодії у трикутнику «ТНК – держава – міжнародні організації», результати якої впливають на світосистемний порядок.

В результаті аналізу взаємодії ТНК з країнами базування та країнами-реципієнтами, практики міжнародного регулювання діяльності ТНК, а також з урахуванням підходів Р.Кейвза, А.Ругмана та А.Вербеке, запропоновано модель узгодження інтересів країни базування, країн, що приймають, та цілей діяльності ТНК через посередництво глобальних і регіональних міжнародних організацій (рис. 6 ).

Міжнародні організації: послідовний зв’язок між цілями ТНК і країнами базування

Конфлікт Доповнення

1 Конфлікт мети всіх сторін взаємодії	3 Домінування в діяльності ТНК інтересів країни базування
2 Послідовність узгодження інтересів урядів країн-реципієнтів та цілей діяльності ТНК	4 Додаткові зважені дії міжнародних організацій з узгодження інтересів урядів країн базування і країн –реципієнтів та цілей діяльності ТНК

Міжнародні організації:

послідовний зв’язок Конфлікт

між цілями

ТНК

і країни-реципієнта Доповнення

Рис. 6. Модель узгодження інтересів країни базування і
країни-реципієнта з цілями діяльності ТНК

Оптимальним з точки зору послідовності узгодження інтересів домашньої країни і країни-реципієнта з цілями діяльності ТНК через нормотворчу діяльність міжнародних організацій представляється квадрант 4 (рис. 6), де реалізуються додаткові зважені дії останніх, спрямовані на збалансованість інтересів всіх сторін взаємодії.

Існуючі міжнародні нормативні акти в сфері регулювання діяльності ТНК класифіковано з точки зору приналежності до секторів даної матричної моделі. У якості прикладів нормативних актів, що відображають дії міжнародних організацій, які віднесено до квадранту 4 даної матриці, можна відзначити «Кодекс поведінки ТНК», розроблений комісією ООН; документ ООН «Договори про оподаткування між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються», Вашингтонську конвенцію 1965 р. «Про порядок вирішення інвестиційних суперечок між державами і іноземними особами», «Декларацію країн ОЕСР щодо принципів та діяльності багатонаціональних корпорацій».

Зроблено висновок, що для формування процесу узгодження цілей діяльності транснаціональних корпорацій з інтересами країн базування та країн-реципієнтів з метою запобігання можливих конфліктів між всіма сторонами оптимальна взаємодія ТНК з міжнародними організаціями повинна будуватись на засадах таких принципів:

з організаціями глобального рівня: впровадження на добровільній основі правил поведінки відповідно до вимог законодавчих норм системи міжнародного права, необхідність дотримання у своїй діяльності пріоритетів розвитку світового суспільства, які визначаються міжнародними організаціями, дотримання принципів прозорості; здійснення постійних консультацій з питань узгодження цілей діяльності ТНК та інтересів країн базування і країн-реципієнтів інвестицій з метою запобігання виникнення конфліктів; дотримання вимог надання інформації з питань порушення державних гарантій та міжнародних норм стосовно прав іноземних інвесторів у країнах, що приймають; забезпечення принципів глобальної екологічної безпеки і соціальної відповідальності перед світовим суспільством, вимог міжнародних організацій у сфері трудових відносин;
з організаціями регіонального рівня: дотримання вимог спільної торговельної політики та політики відносно руху товарів, послуг, осіб, капіталу, технологій, ноу-хау між державами-членами організацій; врахування пріоритетів сільськогосподарської та промислової політики країн-членів економічних регіональних організацій при формуванні власної стратегії; дотримання вимог політики у сфері екологічної та соціальної безпеки в країнах-членах регіональних організацій; урахування в своїй діяльності пріоритетних напрямів розвитку співробітництва між країнами-членами регіональних організацій; надання пропозицій та консультацій щодо поліпшення інвестиційного клімату в країнах – членах регіональних угруповань.

У результаті економіко-математичного аналізу залежності між динамікою потоків ПІІ в країни-члени окремих інтеграційних угруповань (ЄС, ОЧЕС, НАФТА, МЕРКОСУР, АСЕАН), а також залежності між цими потоками та показниками зовнішньої торгівлі країн зроблено такі висновки:

– відзначено стійку закономірність зміни траєкторії кривої динаміки припливу ПІІ в країни після моменту входження їх до регіональних інтеграційних угруповань у бік різкого підвищення темпу зростання даного показника;

– найбільш значущими є залежності між потоками ПІІ в країни з ємними ринками, які входять до окремих інтеграційних угруповань (України, РФ у складі ОЧЕС; Бразилія і Аргентина у складі МЕРКОСУР);

– у випадку наявності низької ємності ринків країн, що входять в інтеграційні угруповання, спостерігається значуща залежність між зростанням ПІІ в окремі з країн регіону та зростанням імпорту готової продукції в інші країни даних регіонів.

Продіагностовано вплив процесу транснаціоналізації на світову економічну динаміку, в результаті чого констатовано, що світовий приріст припливу прямих іноземних інвестицій у 2006 р. у порівнянні з попереднім роком становив 38%. Зростання обсягу ввезених ПІІ було зареєстровано в усіх головних субрегіонах світу.

Відзначено, що така динаміка ПІІ частково була викликана зростанням корпоративних прибутків в усьому світі і як наслідок – зростанням цін на акції, що в свою чергу збільшило вартість угод зі злиттів та поглинань. Проте інвестиції «з нуля» також зросли, особливо у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою. У результаті зростання корпоративних прибутків реінвестовані доходи стали важливим компонентом припливу ПІІ: за оцінками, вони склали понад 30% сукупного припливу в світі у 2006 р. і майже 50% – у країнах, що розвиваються.

Накопичений зарубіжний капітал ТНК зріс у 2006 р. на 20%, у той час як обсяг продажів, додана вартість (валовий продукт), експорт зарубіжних філій зросли на 18, 16 та 12% відповідно. На зарубіжні філії ТНК припадало 10% світового ВВП у порівнянні з 9% у 2005 р. Проте, зростання експансії зарубіжних активів ТНК та операційної діяльності відображає, перш за все, динамізацію процесів поглинання.

Встановлено, що незважаючи на те що на ТНК розвинутих країн припадає переважна частка загальносвітових ПІІ, все більш значною є присутність міжнародних компаній – як приватних, так і державних – із країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Це підтверджують дані про транскордонні злиття і поглинання, стартові інвестиції і проекти розширення підприємств, а також статична інформація щодо кількості материнських компаній з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

На основі методу кореляційно-регресивного аналізу з використанням ППП „E-views” досліджено залежності вивозу ПІІ, експорту продукції та експорту високотехнологічної продукції від низки макроекономічних показників країн світу та окремих його регіонів.

Зроблено висновок, що найбільш значущими для динаміки відпливу ПІІ є такі чинники: приплив ПІІ, національний дохід на душу населення, обсяг виробленої доданої вартості в промисловості і послугах, імпорт товарів та послуг. Одержану залежність представлено рівнянням:

Y2 = – 5296.397043 + 0.792259716  Y1 – 0.8453457012  X2 –

0.1581387147  X5 + 0.03643842746  X6 + 0.0967963174  X7, (1)

де Y1 – приплив ПІІ в країну (млн. дол. США);

Y2 – відплив ПІІ з країни (млн. дол. США);

Х2 – національний дохід на душу населення (дол. США);

Х5 – додана вартість у промисловості (% від ВВП);

Х6 – додана вартість у секторі послуг (% від ВВП);

Х7 – імпорт продукції та послуг (% від ВВП).

Аналогічно оцінено інші варіанти залежностей: залежність експорту в цілому та експорту високотехнологічної продукції від низки макроекономічних показників країн, у результаті чого отримано значущу залежність експорту від таких найбільш вагомих чинників: відплив ПІІ, обсяг виробленої доданої вартості в секторах промисловості та послугах, імпорт продукції та послуг у країну. Найбільш значущою змінною для обсягу експорту високотехнологічної продукції одержана залежність визначила зростання обсягу ВВП, що впливає на можливість нагромадження капіталу, в тому числі у сфері знань та інновацій.

У п’ятому розділі «Інтеграція суб’єктів економіки України у процес транснаціоналізації» досліджено передумови та особливості формування транснаціонального характеру економіки України; визначено основні мотиви та стратегії діяльності ТНК на українському ринку; здійснено оцінку потенціалу транснаціоналізації українських підприємств та галузей економіки; розроблено підходи до формування інтеграційної стратегії України щодо розвитку взаємодії з транснаціональними корпораціями іноземного та національного походження на засадах моделі «стратегічного партнерства».

Визначено, що інтеграційними пріоритетами України на макрорівні є формування державної політики участі у регіональних економічних угрупованнях. Що стосується інтеграційних процесів на мікрорівні, то їх проявом є участь українських суб’єктів господарювання у світовому процесі транснаціоналізації через залучення прямих іноземних інвестицій з боку світових ТНК та формування транснаціонального характеру бізнесу власних підприємств.

Встановлено позитивну динаміку розвитку інвестиційної діяльності іноземних інвесторів в Україні, розширення її масштабів, видів і сфер. Зроблено висновок, що протягом усього аналізованого періоду постійними лідерами в географічному розподілі інвестицій в Україну були США, Нідерланди, Німеччина, Росія, Велика Британія, Кіпр, Британські Віргінські острови. Формування галузевої структури іноземних інвестицій пов'язано з особливостями інвестиційного клімату України. Зацікавленість інвесторів викликають проекти на короткострокову перспективу, з віддачею найближчим часом (харчова промисловість, внутрішня торгівля), а також на стратегічне завоювання ринків машинобудування і металообробки. Україна також має незначні за обсягом інвестиційні вкладення за кордоном, їх більша частина надходить до Російської Федерації. За даними ЮНКТАД, на 2004 р. індекс транснаціональності країн, що приймають, для України становив близько 18% ; на 2004 р. в Україні нараховувалося 367 зарубіжних філій транснаціональних корпорацій та одна українська компанія.

Проведене автором експертне опитування, в якому взяли участь топ-менеджери та менеджери середньої ланки найбільших ТНК, які присутні на ринку України, довело, що серед мотивів здійснення діяльності на ринку України на першому місці в рейтингу – мотив «Розмір і потенціал ринку» (20%), на другому місці – «Інтерес до доступу на ринок» (15%), крім цього було відзначено такі мотиви: «Зростаюча частка на світовому ринку» (7%), «Експортні можливості» (12%), «Забезпечення експорту» (9,8%), «Доступ до ресурсів» (9,8%), «Вартість ресурсів» (9,8%), «Якість ресурсів» (9,8%), «Умови бізнесу» (7%) (рис. 7).

Blog

Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

Содержание