Законопроект, запропонований головним комітетом в остаточній редакції
| Вид материала | Закон |
- Закону України "Про Державний земельний кадастр", 55.14kb.
- Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи,, 61.89kb.
- Верховної Ради України, Чечетову М. В. Шановний Михайло Васильович! Верховною Радою, 22.69kb.
- Перелигіної Людмили Федорівни (далі Сторони), від імені яких повноважними представниками, 797.72kb.
- Законопроект, 141.4kb.
- Галузева угода на 2010-2012 роки між Державним комітетом України із земельних ресурсів, 508.87kb.
- Галузева угода на 2010-2012 роки між Державним комітетом України із земельних ресурсів, 831.17kb.
- Верховною Радою України. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Комітетом, 73.68kb.
- Енергозбереження в нашій країні останнім часом набуває все більшої актуальності, 313.49kb.
- Галузева угода між Державним комітетом телебачення І радіомовлення України та Центральним, 481.24kb.
Відхилено
Пропозиція концептуально змінює суть норми, оскільки певні положення що повязанні з податковим обовязком не можуть встановлюватись іншими законодавчими актами, які не стосуються галузі податкових правовідносин.
37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи.
738.
37.2. Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та законодавство з питань митної справи пов’язує сплату ним податку.
37.2. Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та законодавство з питань митної справи пов’язує сплату ним податку.
739.
37.3. Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є:
37.3. Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є:
740.
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
741.
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
742.
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;
743.
37.3.4. скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
37.3.4. скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб.
744.
Стаття 38. Виконання податкового обов’язку
Стаття 38. Виконання податкового обов’язку
745.
38.1. Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
38.1. Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
746.
38.2. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.
38.2. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.
747.
38.3. У разі смерті платника податку його податковий обов’язок виконується спадкоємцями, які отримали свідоцтво про право на спадщину, пропорційно в межах доходів від спадщини.
-616- Н.д.Шпенов Д.Ю. (Реєстр.картка №141)
пункт 38.3. статті 38 розділу Ι виключити.
Враховано
748.
38.4. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються податковим законодавством.
-617- Н.д.Шпенов Д.Ю. (Реєстр.картка №141)
пункт 38.4.статті 38 розділу Ι викласти в наступній редакції:
«38.4. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються законами України.».
Враховано
38.4. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються законами України..
749.
Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
-618- Н.д.Воропаєв Ю.М. (Реєстр.картка №73)
31. Викласти ст. 39 розділу 1 законопроекту в наступній редакції:
«Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.
39.1. Звичайною ціню вважається ціна на товари (роботи, послуги), що визначена у договорі, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотного, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 – 39.4 цієї статті.
39.2. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов’язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування;
г) в інших випадках, прямо визначених цим Кодексом.
39.3. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється за одним із методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
а)порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
б) ціни перепродажу;
в) „витрати плюс ”;
г) розподілення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов’язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
39.4 У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ”.
39.5. За методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов’язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.
Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов’язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов’язаними особами, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, в установленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.
39.6. За методом „витрати плюс ” застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.
39.7. Відповідно до методу розподілення прибутку визначається прибуток від операції, який повинен бути розподілений між її учасниками. Такий прибуток розподіляється на економічно обґрунтованій основі, що наближує цей розподіл до розподілу прибутку, який отримали б учасники операцій, якби були непов’язаними особами.
39.8. Метод чистого прибутку ґрунтується на порівнянні показників рентабельності операції, які розраховуються на підставі відповідної бази (такої як витрати, обсяг реалізації, активи), з аналогічними показниками рентабельності операцій між непов’язаними особами у співставлених економічних умовах відповідно до пункту 39.2 цієї статті.
39.9. Методику визначення звичайної ціни страхового тарифу затверджує центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, виходячи з положень цієї статті.
39.10. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мінімальної ціни продажу або індикативної ціни. У цьому разі звичайною є ринкова ціна, але не нижче встановленої мінімальної ціни продажу або індикативної ціни.
39.11. Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) можуть використовуватись наступні офіційні джерела інформації:
39.11.1) статистичні дані уповноважених державних органів і установ;
39.11.2) ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування, що можуть бути застосовані в порівняних умовах на відповідних ринках товарів (робіт, послуг);
39.11.3) звіти та довідки торгово-економічних місій у складі посольств України за кордоном;
39.11.4) довідки кількох торгово-промислових палат;
39.11.5) інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними згідно з цим Кодексом.
39.12. Обов’язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки орган державної податкової служби має право надіслати вимогу за місцем реєстрації платника податку, а останній зобов’язаний протягом десяти календарних днів з моменту її отримання надати відповідь щодо обґрунтування рівня ціни, визначеної в договорі.
39.13. У разі незгоди з методом визначення звичайної ціни, застосованим платником податків, орган державної податкової служби застосовує інший метод визначення звичайної ціни, передбачений цією статтею, з обґрунтуванням необхідності застосування такого іншого методу.
У разі застосування звичайних цін за результатами проведення перевірки платника податку та встановлення їх відхилення у бік збільшення або зменшення від договірних цін більш ніж на 20 відсотків, посадові особи органу державної податкової служби фіксують в акті перевірки встановлені факти неправомірності застосування платником податків методу визначення звичайних цін та/або невідповідності використаних платником в податковому обліку цін звичайним цінам.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, об`єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. Рішення про сплату податкових зобов'язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у зв’язку із застосуванням звичайних цін приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
39.14. Великий платник податків має право звернутися до центрального органу державної податкової служби із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Договір про ціноутворення для цілей оподаткування є договором між зазначеним платником податків та центральним органом державної податкової служби, про порядок визначення цін (методів) відповідно до цієї статті та її застосування для цілей оподаткування протягом строку дії такого договору. Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
39.15. При проведенні аукціону (тендеру) звичайною вважається ціна, яка склалась за результатами такого аукціону (тендеру).»
Відхилено.
Норми цього Кодексу щодо «звичайної ціни» та методів її визначення викладені з урахуванням практики їх застосування, спрямовані на усунення можливих шляхів мінімізації податкових зобов‘язань з податку на прибуток, забезпечують створення однакових умов оподаткування для всіх платників податку.
Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни
-619- Н.д.Кінах А.К. (Реєстр.картка №52)
&&
Статтю 39 доповнити пунктом 39.1 наступного змісту: „Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 – 39.4 цієї статті”.
Відповідно, пункти 39.1, 39.2, 39.3 вважати пунктами 39.2, 39.3, 39.4.
Враховано.
39.1
„Звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 – 39.4 цієї статті”.
750.
39.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
39.1. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
751.
а) бартерних операцій;
а) бартерних операцій;
752.
б) операцій з пов’язаними особами;
б) операцій з пов’язаними особами;
753.
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки цього податку, або не є платником цього податку;
-620- Н.д.Клюєв С.П. (Реєстр.картка №61)
у статті 39
підпункт в) пункту 39.1 викласти в такій редакції:
«в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності;»
Враховано
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності;
754.
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
-621- Н.д.Пінчук А.П. (Реєстр.картка №5
У статті 39:
1) підпункт г) пункту 39.1 після слів «цим Кодексом» доповнити словами «за винятком випадків, коли застосовується податкова оціночна вартість;
Враховано
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом за винятком випадків, коли застосовується податкова оціночна вартість.
755.
39.2. Визначення звичайної ціни у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється послідовно за методами, вказаними в цьому пункті. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо звичайна ціна не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
-622- Н.д.Кінах А.К. (Реєстр.картка №52)
Абзац 1 пункту 39.2 статті 39 викласти в наступній редакції: „Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом. Здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:”.
Враховано
Так як відсутнє обгрунтування, що методи повинні застосовуватися тільки в порядку черговості, тому доцільно залишити діючий порядок застосування найбільш прозорого та ефективного медоту для даних обставин.
39.2. Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом. Здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:
756.
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);
757.
б) ціни перепродажу;
б) ціни перепродажу;
758.
в) „витрати плюс”;
-623- Н.д.Грицак В.М. (Реєстр.картка №98)
Виключити із пункту 39.2
« в) "витрати плюс";
Відхилено
Для обеєктивності розрахунку податкового зобовязання, за результатом застосування звичайної ціни, не доцільно обмежувати вибір способу методу розрахунку.
в) „витрати плюс”;
759.
г) розподілення прибутку;
-624- Н.д.Грицак В.М. (Реєстр.картка №98)
Виключити із пункту 39.2
г) розподілення прибутку;
Відхилено
Для обеєктивності розрахунку податкового зобовязання, за результатом застосування звичайної ціни, не доцільно обмежувати вибір способу методу розрахунку.
г) розподілення прибутку;
760.
ґ) чистого прибутку.
-625- Н.д.Грицак В.М. (Реєстр.картка №98)
Виключити із пункту 39.2
ґ) чистого прибутку.»
Відхилено
Для обеєктивності розрахунку податкового зобовязання, за результатом застосування звичайної ціни, не доцільно обмежувати вибір способу методу розрахунку.
ґ) чистого прибутку.
761.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов’язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
-626- Н.д.Кінах А.К. (Реєстр.картка №52)
В абзаці сьомому пункту 39.2 статті 39 слова „ціни в операціях між непов’язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг)” замінити на слова „ринкові ціни”.
Відхилено
Для обеєктивності розрахунку податкового зобовязання, за результатом застосування звичайної ціни, за доцільно визначення ринкової ціни повязуввати з умовами „ціни в операціях між непов’язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг)”.
При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов’язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).
762.
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
-627- Н.д.Грицак В.М. (Реєстр.картка №98)
&&
Доповнити пункт 39.2 «Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням зазначених методів, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку»(аналогічно п. 1.20.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»)
Відхилено
По суті пункт 5.3 проєкту Кодексу встановлю таке загальне правило, так як медоти розрахунку звичайної ціни застосовуються у тому числі у відповідності до положень стандартів.
763.
39.3. У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
39.3. У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
764.
39.4. У разі неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.2 - 39.3 цієї статті вважається, що звичайна ціна збігається з договірною.
-628- Н.д.Кінах А.К. (Реєстр.картка №52)
Пункт 39.4 статті 39 виключити.