Рекомендації з питань порядку укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю

Вид материала

Документы

Содержание Обов'язковому технічному контролю не підлягають 2) легкові автомобілі, що 1.4. На кожен автотранспортний засіб видається одна ліцензійна картка. Бланк протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є документом суворого обліку. Строк дії договору

Подобный материал:

• Заява про переоформлення ліцензії на провадження обов'язкового страхування цивільно-правової, 18.75kb.
• Два примірники опису (переліку) документів додаються, 9.85kb.
• Верховною Радою України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, 583.21kb.
• Мотоциклів усіх типів, марок І моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших, 499.67kb.
• Лекція 7 Тема: Страхування відповідальності, 179.13kb.
• Кабінет Міністрів України постановляє : Затвердити Порядок І правила проведення обов'язкового, 131.17kb.
• Кабінет міністрів україни постанов авід 9 липня 2002, 238.17kb.
• Проект Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне, 84.8kb.
• Обов'язки І права керівника підприємства, 32.2kb.
• Методичні рекомендації з питань накладення та зняття заборони відчуження нерухомого, 291.45kb.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Протокол Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України

від 26 серпня 2011 року №278/2011


Рекомендації з питань порядку укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю


Ці Рекомендації розроблені у зв’язку із запитами страховиків – членів МТСБУ щодо дотримання положень законодавства з питань укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух», та затверджені Президією МТСБУ на підставі пункту 39.1 статті 39, підпункту «а» пункту 47.4 статті 47 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон), а також абзацу четвертого пункту 3.1, абзаців дванадцятого та шістнадцятого пункту 3.2, підпункту «з» пункту 8.3 Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України.

1. Як з’ясувати чи підлягає транспортний засіб обов’язковому технічному контролю?
   

«Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.


Обов'язковому технічному контролю не підлягають:


1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;


2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років».

(Частини перша та друга статті 35 Закону України «Про дорожній рух»).


«Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.


На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті».

(Частини сьома та восьма статті 35 Закону України «Про дорожній рух»).

«автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;

автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;

таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;

транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо)».

(Витяг із статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»)

«небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин»

(Витяг із статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»)


З огляду на норми, передбачені ч.ч. 1, 2, 7 та 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов’язковому технічному контролю підлягають наступні категорії транспортних засобів, які мають бути забезпеченими:

1. легковий автомобіль, що використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, зі строком експлуатації більше двох років;
   
2. таксі;
   
3. вантажний автомобіль вантажопідйомністю до 3,5 тонни із строком експлуатації більше двох років;
   
4. причеп із строком експлуатації більше двох років до вантажного автомобіля вантажопідйомністю до 3,5 тонни;
   
5. вантажний автомобіль вантажопідйомністю більше 3,5 тонни незалежно від строку експлуатації;
   
6. причеп незалежно від строку експлуатації до вантажного автомобіля вантажопідйомністю більше 3,5 тонни;
   
7. автобус незалежно від строку експлуатації;
   
8. спеціалізований транспортний засіб, що перевозить небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації.
   

Для визначення типу транспортного засобу необхідно керуватися відомостями, зазначеними у свідоцтві про його реєстрацію. У разі, якщо у згаданому свідоцтві зазначено тип транспортного засобу, що не відповідає згаданій класифікації, наприклад вантажопасажирський, то для з’ясування типу транспортного засобу доцільно користуватися визначеннями, наведеними у законодавстві (зокрема, у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт»), роз’ясненнями Державної митної служби України (зокрема, листом від 09.03.2010 р. № 14/535-ЕП Щодо класифікації згідно з УКТЗЕД автомобіля), а також відомостями заводу-виробника.

З метою недопущення помилок при з’ясуванні питання щодо необхідності проходження транспортним засобом обов’язкового технічного контролю, рекомендується укладати договір страхування на підставі письмової заяви володільця транспортного засобу, у якій передбачити запис щодо віднесення транспортного засобу до категорії, що підлягають такому контролю.

2. Як визначити строк експлуатації транспортного засобу?
   

«строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

…

6.3. Визначення року виготовлення КТЗ здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються у VIN-коді.

6.3.1. При визначенні року виготовлення КТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники КТЗ зазначають у VIN-коді календарний або модельний рік виготовлення КТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Згідно з міжнародним стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельного року виготовлення КТЗ в описовій частині VIN-коду рекомендовано використання символів, наведених у таблиці 3.1 додатка 3.

6.3.2. Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною VIN-коду (останні 8 знаків VIN-коду за даними виробника дозволяють встановити дату виготовлення КТЗ).

6.3.3. За рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов'язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року.

Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу береться модельний рік виготовлення, визначений за його VIN-кодом, з урахуванням календарної дати першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ, що зазначена у супровідних документах (дати придбання, дати оформлення митних документів, дати першої реєстрації КТЗ тощо).

Датою першої реєстрації КТЗ, який був у користуванні (зокрема який ввозиться на митну територію України), є дата, що зазначена в спеціальній графі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) КТЗ, або дата видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).

У разі відсутності даних про календарну дату першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ або виникнення сумнівів щодо її достовірності, коли встановлений модельний рік виготовлення КТЗ збігається з роком виготовлення, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, під час оцінки за дату виготовлення береться 1 січня встановленого за VIN-кодом модельного року.

Якщо встановлений за VIN-кодом модельний рік виготовлення не збігається з роком виготовлення КТЗ, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті), і перевищує його, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо зазначене перевищення становитиме понад 1 рік, то за дату виготовлення беруть 1 січня модельного року.

6.3.4. Визначення року виготовлення КТЗ за датою виготовлення його окремих складових частин не допускається у зв'язку з можливістю їхньої заміни під час експлуатації або можливого значного проміжку в часі з моменту їх виготовлення до моменту складання з них КТЗ. Такі дати можуть мати інформативний характер тільки в усій своїй сукупності».


(Витяги із пунктів 1.6 та 6.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 р. № 1335/5/1159)


Для з’ясування строку експлуатації транспортного засобу необхідно встановити дату його виготовлення на підставі документально підтверджених даних. У разі їх відсутності вважати що транспортний засіб був виготовлений 1 січня року, зазначеному у реквізиті «Рік випуску» свідоцтва про його реєстрацію.

3. Який легковий автомобіль підлягає обов’язковому технічному контролю? Чи є відсутність ліцензійної картки на транспортному засобі достатнім підтвердженням не використання його для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку?
   

«Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

…

25) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу повітряним, річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом»

(абзац перший та пункт 25 частини третьої статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»)


«1.3. Ліцензійна картка - документ, який додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - ліцензія).

Ліцензійні картки додаються до ліцензії на кожен автомобільний транспортний засіб (далі - автотранспортний засіб).

1.4. На кожен автотранспортний засіб видається одна ліцензійна картка.

Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспортного засобу.


1.9. Ліцензійна картка повинна бути в автотранспортному засобі під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів».

(Витяг із Положення про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 22.07.2010 № 514).


Керуючись ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» легковий автомобіль підлягає обов’язковому технічному контролю, якщо він використовується:

1. у якості таксі;
   
2. для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку та має строк експлуатації більше двох років.
   

Для віднесення легкового автомобіля до категорії таксі доцільно керуватися визначенням цього поняття, що наведено у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».


Вбачається, що під «легковим автомобілем, що використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку,» слід розуміти: автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно та використовується для надання оплатних послуг з перевезення пасажирів та вантажу.

У відповідності до п. 25 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є видом господарської діяльності, який підлягає ліцензуванню.

Положенням про ліцензійну картку, що додається до ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 22.07.2010 № 514, передбачено, що на кожен автотранспортний засіб видається одна ліцензійна картка, яка має перебувати у ньому під час його використання для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Однак, відсутність такої картки не може бути достатнім доказом, що легковий автомобіль не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

На підставі зазначеного, договір страхування укладається на підставі письмової інформації страхувальника (викладеної в заяві або полісі) щодо використання забезпеченого ТЗ у якості таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Зазначений запис у заяві володільця легкового автомобіля може свідчити, що представник страховика при укладені договору страхування керувався відомостями наданими автовласником. У разі надання страхувальником неправдивої інформації у письмовій формі, вбачаються підстави стверджувати про те, що у представника страховика відсутня вина у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Яким чином страховик має діяти, якщо транспортний засіб підлягає технічному контролю, але представнику страховика не наданий для огляду протокол перевірки технічного стану, яким такий засіб визнаний технічно справним? Чи має право страховик роботи копію з такого протоколу? Чи не розглядатиметься факт не укладення договору по відношенню до такого транспортного засобу порушенням вимог пункту 14.2 статті 14 Закону?
   

«14.2. Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах, зазначених у пункті 15.3 статті 15 цього Закону».

(Пункт 14.2 статті 14 Закону, підкреслені слова будуть виключенні з 19.09.2011 згідно з Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI)

«Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними».

(Витяг із пункту 17.1 статті 17 Закону)


«Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

…

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Бланк протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є документом суворого обліку.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України»

(Частини 4, 8-10 статті 35 Закону України «Про дорожній рух»)

«2. Установити, що:

протягом року з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти господарювання, уповноважені у встановленому порядку проводити державний технічний огляд транспортних засобів до набрання чинності цим Законом, здійснюють обов'язковий технічний контроль відповідно до цього Закону, нарівні з суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, визначеними цим Законом»

(Витяг із Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень»)


Однією із умов укладення по відношенню до транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів є підтвердження протоколом перевірки технічного стану технічної справності цього транспортного засобу.

До затвердження Кабінетом Міністрів України порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, бланку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, але не більш ніж до 13.08.2012, вбачається доцільним на підтвердження технічної справності транспортного засобу, що підлягає такому контролю, керуватися талоном технічного огляду або іншим документом, який виданий суб'єктом господарювання, уповноваженим у встановленому порядку проводити державний технічний огляд транспортних засобів (перелік яких на сайті ДАІ sai.gov.ua). Наприклад, протоколом технічного стану, протоколом на відповідність експлуатаційним вимогам безпеки до технічного стану. Оскільки умовою укладення договору страхування є документальне підтвердження технічної справності транспортного засобу, то вбачається цілком виправданим зняття страховиком копії відповідного документа.

Не укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів до відношенню до транспортного засобу, який підлягає, але не пройшов обов’язковий технічний контроль, не має розглядатися порушенням п. 14.2 ст. 14 Закону виходячи із наступного: страховик не відмовляє страхувальнику в укладенні договору страхування, а інформує його про відкладення розгляду цього питання до виконання умови, передбаченої положень п.17.1 ст. 17 Закону.

5. На який строк може бути укладений внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягає обов’язковому технічному контролю? Як на це вплинуть зміни, що набирають чинності з 19.09.2011?
   

«Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».

(Витяг із пункту 17.1 статті 17 Закону)

«Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Укладення внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів допускається виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих - на час до їх реєстрації, тимчасово зареєстрованих - на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих на території іноземних держав - на час їх перебування на території України».

(Витяг із пункту 17.1 статті 17 Закону, зміни, що набирають чинності з 19.09.2011 згідно з Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI).


«Стаття 251. Поняття строку та терміну

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду»

(Стаття 251 Цивільного кодексу України)


«Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати»

(Стаття 252 Цивільного кодексу України)


«10. У разі якщо договір обов'язкового страхування укладається на строк менший, ніж один рік, застосовуються такі додаткові коефіцієнти залежно від строку дії договору:


Строк дії договору 

Коефіцієнт, що застосовується до річного страхового платежу 

15 днів  15 %

1 місяць  20 %

2 місяці  30 %

3 місяці  40 %

4 місяці  50 %

5 місяців  60 %

6 місяців  70 %

7 місяців  75 %

8 місяців  80 %

9 місяців  85 %

10 місяців  90 %

11 місяців  95 %

12 місяців  100 %.»

(Пункт 10 Розділу VII Закону).

Договір внутрішнього страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до транспортного засобу, що підлягає обов’язковому технічному контролю має укладатися на строк не більше ніж до дати проходження чергового технічного контролю. При цьому, фактичний строк визначається з урахуванням норм, передбачених п. 10 Розділу VII Закону. Тобто, якщо до дати чергового проходження обов’язкового технічного контролю залишилося 32 дні, то договір згаданого виду страхування по відношенню до такого транспортного засобу може укладатися на 30 днів.

Із запровадженням з 19.09.2011 вимоги щодо укладення по відношенню до транспортних засобів постійно зареєстрованих в Україні лише річних внутрішніх договорів згаданого виду обов’язкового страхування може розглядатися колізією. Однак, враховуючі той факт, що усі ці вимоги визначені в одному пункті Закону, то вбачається розглядати положення щодо укладення договорів страхування по відношенню до транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю, як спеціальні норми, а щодо річного строку договорів по відношенню до усіх постійно зареєстрованих в Україні транспортних засобів – загальною нормою. Керуючись згаданим, договори страхування до відношенню до транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю, після 18.09.2011 продовжуватимуть укладатися на строк до одного року, якщо строк до дати проходження чергового контролю складатиме менше року.


Розроблено Дирекцією, підтримано Правовим комітетом МТСБУ