Проект Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні»

Вид материалаЗакон

Содержание


Проект Закону України «Про особливості діяльності закладів
Проект Закону України «Про захист прав пацієнтів»
Проект Закону України «Про внесення змін до Основ
Проект Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги»
Проект Закону України „Про реалізацію пілотного проекту щодо реформування системи медичного обслуговування у Вінницькій, Дніпроп
Проект наказу МОЗ «Про Порядок вибору лікаря первинної медико-санітарної допомоги»
Подобный материал:

Проект Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та обов’язкове соціальне медичне страхування в Україні»


Відповідно до законопроекту, запровадження обов’язкового соціального медичного страхування передбачається за рахунок додаткових внесків, які мають сплачувати до Фонду медичного страхування, зокрема, органи місцевого самоврядування (з отриманого до місцевих бюджетів єдиного податку) як страхувальники.

Крім того, законопроектом на органи місцевого самоврядування передбачається покладення додаткових обов’язків щодо:

- допущення уповноважених представників страховиків до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків,

- надання на вимогу застрахованої особи відомостей про сплачені страхові внески;

- виконання інших обов’язків, що встановлені чинним законодавством, договорами страхування, рішеннями Фонду медичного страхування України для страхувальників.

Ці обов’язки є невластивими для органів самоврядування, вони не передбачені чинним законодавством про місцеве самоврядування. Здійснення зазначених повноважень потребуватиме додаткових, не передбачених бюджетним законодавством, витрат з місцевих бюджетів на створення окремих структурних підрозділів, підготовку кадрів, забезпечення їх матеріальними та технічними ресурсами. З врахуванням державної політики, спрямованої на скорочення видатків на утримання органів публічної влади, вважаємо наділення органів місцевого самоврядування зазначеними функціями невиправданим і недоцільним.

В той же час законопроектом передбачається створення філій та представництв Фонду медичного страхування, які могли б взяти на себе ці функції. В тому числі сплата страхових внесків має здійснюватися напряму до відповідних філій (представництв) зазначеного Фонду без посередництва місцевих бюджетів.

Крім того, проект закону передбачає укладання договорів між страхувальником (орган місцевого самоврядування) та страховиком (Фонд медичного страхування України) на користь застрахованої особи. Такий механізм укладання договору є суперечливим, оскільки, укладання договору на користь іншої особи без доручення суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Незрозумілими є механізм здійснення Фондом розрахунків з медичними закладами, перш за все комунальними, які надали послуги, форма здійснення цих розрахунків, терміни перерахування коштів; не визначається механізм відповідальності страховика за несвоєчасне перерахування коштів медичним закладам. Необхідно визначити засади та механізми взаємодії закладів охорони здоров’я, зокрема комунальних, із регіональними підрозділами Фонду.


Проект Закону України «Про особливості діяльності закладів

охорони здоров'я»


Абзац 13 пункту 2 статті 3 «Класифікація закладів охорони здоров’я» пропонуємо викласти в наступній редакції: «Центр первинної медичної допомоги, до складу якого як структурні або відокремлені підрозділи можуть входити фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети, – заклад охорони здоров’я, основним завданням якого є організація та надання населенню первинної медичної допомоги». Запропоноване формулювання відповідатиме характеристиці центру первинної медичної допомоги, передбаченій статтею 35.1 «Первинна медична допомога» проекту Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я».

Органи міцевого самоврядування при наявності матеріально-фінансових ресурсів та за потребою уповноважені самостійно приймати рішення про створення комунальних закладів, установ. Тому створення закладів охорони здоров’я в містах обласного значення за поданням обласних адміністрацій є втручанням в компетенцію міських рад. Пропонуємо в абзаці четвертому частини 3 статті 16 словосполучення «…за поданням обласної державної адміністрації» змінити на «…за рішенням міської ради».

Для уніфікації підходів до розробки установчих документів та подальшої діяльності закладів охорони здоров’я розробити Типові положення, типові статути для усіх видів закладів охорони здоров’я, на підставі яких мають розроблятися відповідні установчі документи медичних установ.

Пропонуємо викласти пункт 1 статті 20 «Загальна характеристика закладу охорони здоров’я – комунального унітарного підприємства» в наступній редакції: «Заклад охорони здоров’я – комунальне унітарне підприємство (далі – комунальне підприємство) проводить некомерційну господарську діяльність, пов’язану з реалізацією медико-соціальних програм, метою якого не є одержання прибутку, утворюється і ліквідовується органом місцевого самоврядування в установленому законом порядку».

Статтю 25 доповнити пунктом 4 такого змісту: «4. Заклад охорони здоров’я – приватне підприємство забезпечує виконання загальнодержавних, галузевих та місцевих програм у сфері охорони здоров’я».

Статтю 26 доповнити пунктом 5 такого змісту: «5. Фізична особа – підприємець у сфері охорони здоров’я забезпечує виконання загальнодержавних, галузевих та місцевих програм у сфері охорони здоров’я»

Статтею 26 «Особливості діяльності фізичних осіб - підприємців
у сфері охорони здоров’я» передбачено обов’язкове дотримання санітарного законодавства та комплектування відповідно до табелів матеріально-технічного оснащення у приватних медичних закладів та кабінетів фізичних осіб-підприємців, однак подібна вимога відсутня щодо державних та комунальних закладів. Пропонуємо вказану вимогу поширити на заклади всіх форм власності.


Проект Закону України «Про захист прав пацієнтів»


У пункті 2 частини 2 статті 5 «Права і обов’язки пацієнтів» пропонуємо виключити необхідність отримання згоди від законного представника пацієнта на надання останньому медичної допомоги, оскільки мова йде про реальну загрозу життю пацієнта. Пункт 2 статті 12 «Право пацієнта на відправлення релігійних обрядів в установах охорони здоров’я» після слів «…і поваги до інших пацієнтів» доповнити словами «…та дотримання санітарно-епідеміологічного режиму та внутрішнього розпорядку лікувального закладу».


Проект Закону України «Про внесення змін до Основ

законодавства України про охорону здоров'я »


У зв’язку з передбаченням у статті 16 проекту контрактної форми роботи з керівником закладу охорони здоров’я комунальної, державної форми власності необхідно розробити нормативно-правовий документ, який би визначав зміст контракту, особливості укладання, розірвання, умови оплати тощо.

Статтю 38 «Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я» доповнити реченням такого змісту: «Відшкодування витрат на надання медичної допомоги пацієнту за його вибором в іншому районі чи області України, здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України». Необхідно розробити нормативно-правовий акт, який врегульовував би питання відшкодування закладам охорони здоров'я витрат, пов’язаних із наданням медичних послуг пацієнтам з інших територіальних громад, районів, областей.

Стаття 16 законопроекту «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я» передбачає, що існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я не може бути скорочена, а у статті 13 законопроекту «Про особливості діяльності закладів охорони здоров'я» мова йде про «формування мережі закладів охорони здоров'я… за поданням органів виконавчої влади». Необхідно усунути протиріччя між законопроектами з врахуванням норм Конституції України щодо недопущення скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров'я.

Більш детальному тлумаченню підлягає поняття «право пацієнта на вибір лікуючого лікаря» при отриманні медичної допомоги на вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях на безоплатній основі.


Проект Закону України «Про загальнодержавну систему надання екстреної медичної допомоги»


Статтю 9 «Принципи функціонування Системи» доповнити абзацом п’ятим такого змісту «- взаємодія закладів охорони здоров’я всіх форм власності», що є суттєвим для створення єдиного медичного простору.

Пропонуємо доповнити статтю 10 «Функції Системи» абзацом сьомим наступного змісту: « - забезпечення безперебійного доступу населення до диспетчерської служби».

Законопроектом передбачається, що існуючі підрозділи служби швидкої медичної допомоги (станції, підстанції, відділення) підпорядковуються відокремленому структурному підрозділу обласного (республіканського) підпорядкування "Республіканський Автономної Республіки Крим, обласний, міський міст Києва та Севастополя центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Взаємодію між структурними підрозділами буде здійснювати диспетчерська служба, яка повинна отримувати, передавати та супроводжувати виклик на всій підпорядкованій території. Вважаємо, що єдина диспетчерська система, яка пропонується законопроектом, і повинна забезпечити прийом усіх викликів, переданих за допомогою сучасних засобів зв'язку, не зможе ефективно надавати допомогу на ранньому госпітальному етапі (невідкладна медична допомога багатопрофільної лікарні) та догоспітальному етапі (бригада швидкої допомоги). Пропонуємо наділити диспетчерську службу на рівні області координаційними функціями, а прийом викликів та направлення машин швидкої допомоги має здійснюватись службами відповідно районного та міського значення. Кількість бригад швидкої медичної допомоги необхідно розраховувати відповідно до потреб регіону, але не менш як 1 бригада на 10 тис. осіб на міських територіях і на 400 кв. км на сільських. При цьому відповідні вже існуючі комунальні служби мають бути збережені.


Проект Закону України „Про реалізацію пілотного проекту щодо реформування системи медичного обслуговування у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях”


Перший абзац пункту 1 статті 7 «Фінансово-економічне забезпечення функціонування системи охорони здоров'я у пілотних регіонах під час реалізації пілотного проекту» пропонуємо викласти у наступній редакції: «Формування бюджетного запиту на 2012 рік з урахуванням концентрації бюджетних коштів для надання первинної медичної допомоги - на рівні районних бюджетів; вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги – на рівні обласних бюджетів; на рівні бюджетів міста обласного значення залишити надання первинної, вторинної та швидкої медичної допомоги».

У статті 8 «Договори про медичне обслуговування населення» викласти у наступній редакції абзац п’ятий (щодо вторинної медичної допомоги): «заклади охорони здоровя госпітальних округів пілотних регіонів та розпорядники бюджетних коштів міських, обласних бюджетів пілотних регіонів (у м.Києві – розпорядники бюджетних коштів бюджету м.Києва)» та абзац шостий (щодо екстреної медичної допомоги): «Центри екстреної медичної допомоги – розпорядники бюджетних коштів обласних бюджетів пілотних регіонів; швидка медична допомога – розпорядники бюджетів міст обласного значення (у м.Києві – розпорядники бюджетних коштів бюджету м.Києва)».


Проект наказу МОЗ «Про Порядок вибору лікаря первинної медико-санітарної допомоги»


Викликає занепокоєння надмірна, на наш погляд, складність прикріплення пацієнта до лікаря. Достатньо було б визначити періодичність формування реєстру, наприклад: щорічно, кожні півроку, щоквартально тощо з внесенням відповідних змін. Вважаємо, що ведення комп’ютерного обліку реєстру прискорить введення інформації та її обмін між центром первинної медичної допомоги та лікарем. Для створення реєстру пацієнтів необхідно забезпечити фінансування придбання комп’ютерної техніки та виконання робіт з налаштування локальних комп’ютерних мереж.

Проект наказу передбачає, що граничний рівень навантаження на лікаря становить 3500 прикріплених осіб. За чинними нормативами кількість населення, що обслуговується сімейним лікарем, має бути в межах 500 сімей або 1700 осіб. Тобто проект наказу передбачає збільшення цього показника у 2-2,5 рази, що не дозволить лікарю належно виконувати завдання первинного рівня допомоги. Пропонуємо зменшити навантаження на лікаря до 2000 осіб. Крім того, в рєстраційній формі прикріплення до лікаря первинної медико-санітарної допомоги пропонуємо ввести графу «обов’язковий індивідуальний код пацієнта», що надасть можливість швидкого пошуку його в базі реєстру центру.