Підгорна Людмила Михайлівна, 253-5307 e-mail: podqornaya1@moz gov ua проект закон
| Вид материала | Закон |
- Міністерство охорони здоров'я україни, 336.8kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни, 201.58kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України, 69.82kb.
- Запит цінових пропозицій, 308.63kb.
- ОБҐрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника, 30.57kb.
- Запит цінових пропозицій, 63.88kb.
- Премий Правительства Российской Федерации в области качества : 123557, Москва, Электрический, 142.11kb.
- Аудитор, приватний підприємець Ткаченко Людмила Михайлівна, 36.03kb.
- 620014, г. Екатеринбург, ул. Чернышевского 16, оф. 607, тел.: (343) 380-88-66, 253-22-05, 65.22kb.
- Палажнова Светлана Анатольевна, тел.(861)259-75-66, факс (861)253-08-69, e-mail:, 3901.88kb.
Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування
Дата:
Статус: Проект - громадське обговорення
ПОВІДОМЛЕННЯ
Для публічного обговорення пропонується проект Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування".
Зауваження та пропозиції просимо надсилати на адресу Управління економіки страхування та Відділу стратегічного планування та інформаційно-аналітичного забезпечення МОЗ України: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7; Підгорна Людмила Михайлівна, 253-5307 e-mail: podqornaya1@moz.gov.ua
ПРОЕКТ
Закон УкраЇни
Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування ______________________________
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає принципи, правові, організаційні та фінансові засади і механізми функціонування загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування громадян в Україні.
РОЗДІЛ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) застрахована особа - особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню та має право на отримання безоплатної медичної допомоги за цим страхуванням;
2) медична допомога - комплекс гарантованих державою заходів із застосуванням спеціальних засобів, спрямованих на лікування пацієнтів у стані, у якому на момент їх здійснення є загроза життю, здоров'ю, працездатності, а також у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною, що проводяться професійно підготовленими фахівцями, які мають на це право відповідно до законодавства;
3) медична послуга — технологічно завершена сукупність процедур, що проводяться в процесі обслуговування пацієнтів або пропонуються до проведення і мають визначену вартість;
4) об'єкт загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування — страховий випадок, з настанням якого застрахована особа має право на отримання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;
5) постачальник медичних послуг — зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична чи фізична особа, яка має право надавати медико-санітарну допомогу;
6) роботодавець — власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, що відповідно до законодавства використовує найману працю;
7) страховий випадок — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання медичної допомоги відповідно до закону;
8) Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування України (далі - Фонд медичного страхування України) — страховик, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;
9) страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (далі — страхові внески) — загальнообов'язкові платежі, які страхувальники зобов'язані сплачувати відповідно до цього Закону;
10) страхувальники — роботодавці та інші особи (юридичні та фізичні), які відповідно до закону сплачують страхові внески;
11) суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування — застраховані особи, страхувальники та страховик.
Стаття 2. Поняття і мета загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування
1. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування є складовою частиною системи загальнообов'язкового державного соціального страхування і формою соціального забезпечення населення у сфері охорони здоров'я.
2. Метою загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є встановлення гарантій для захисту прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги на засадах соціальної рівності і доступності незалежно від віку, статі, стану здоров'я за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
3. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування спрямоване на:
забезпечення рівного права громадян на доступність медичної допомоги;
отримання безоплатної медичної допомоги;
забезпечення сталого гарантованого фінансування надання медичної допомоги;
підтримання належного стану здоров'я населення.
Стаття 3. Законодавство України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування
1. Законодавство України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Принципи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування
1. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування здійснюється за такими принципами:
солідарності та субсидування (умови загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування не залежать від стану здоров'я і доходів застрахованих осіб);
установлення державних гарантій для реалізації застрахованими особами своїх прав на отримання безоплатної медичної допомоги;
цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;
надання медичної допомоги в разі настання страхового випадку згідно з відповідними стандартами;
обов'язковість фінансування Фондом медичного страхування України витрат, пов'язаних з наданням медичної допомоги, в обсягах, передбачених цим Законом;
паритетність представників держави, застрахованих осіб і роботодавців в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням;
невідворотність відповідальності суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, в тому числі постачальників медичних послуг, за вчинені правопорушення.
Стаття 5. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню
1. Загальнообов'язковому державному соціальному медичному страхуванню підлягають:
1) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах та працюють на підприємствах, в установах та організаціях, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, їх філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, об'єднаннях громадян, громадян-підприємців чи фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, у тому числі на умовах трудового договору (контракту), за договорами цивільно-правового характеру чи на інших умовах, передбачених законодавством;
2) члени колективних чи орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;
3) особи, які згідно із законодавством України працюють на іноземних підприємствах, в установах та організаціях, у тому числі міжнародних, їх філіях, представництвах та інших відокремлених підрозділах, що провадять діяльність на території України;
4) громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах, розташованих на території України;
5) особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;
6) особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищують кваліфікацію з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ чи організацій без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до законодавства;
7) особи, які навчаються в інтернатурі, клінічній ординатурі, магістратурі, аспірантурі, докторантурі за денною (очною) формою навчання;
8) особи, зареєстровані як безробітні;
9) особи, які відповідно до законів України одержують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10) непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи або дитиною-інвалідом віком до 18 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
11) особи, які забезпечують себе роботою самостійно — провадять адвокатську, нотаріальну, творчу та іншу діяльність, пов'язану з одержанням доходу, а також особи, які провадять підприємницьку діяльність, і члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
12) непрацюючі пенсіонери, крім осіб, зазначених у пункті 14 цієї частини;
13) непрацюючі діти віком до 18 років;
14) непрацюючі інваліди;
15) непрацюючі багатодітні матері, які мають трьох або більше дітей віком до 18 років;
16) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;
17) працівники воєнізованих формувань, утворених відповідно до законів України, особи рядового і начальницького складу фельд'єгерської служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту та зв'язку, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкованості, а також працівники спеціалізованих воєнізованих аварійно-рятувальних служб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби;
18) особи, які навчаються у вищих або професійно-технічних навчальних закладах за денною (очною) формою навчання;
19) особи, які тримаються у слідчих ізоляторах;
20) непрацюючі особи працездатного віку.
2. Інші особи, які не зазначені у частині першій цієї статті, та перебувають в Україні на законних підставах, можуть отримувати в Україні медичну допомогу за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням за власним бажанням за договорами про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (далі — договір про добровільну участь у медичному страхуванні), укладеними із Фондом медичного страхування України.
3. Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на отримання медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням в Україні за власним бажанням за договорами про добровільну участь у медичному страхуванні, укладеними із Фондом медичного страхування України.
4. Особи, зазначені у частинах другій та третій цієї статті, які не уклали договори із Фондом медичного страхування України про добровільну участь у медичному страхуванні, отримують медичну допомогу за рахунок бюджетних коштів.
5. Дія цього Закону не поширюється на осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців військової служби за контрактом та строкової служби Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, осіб, які навчаються в ад'юнктурі.
6. Порядок ведення персоніфікованого обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 6. Страхувальники
1. Страхувальниками є:
а) роботодавці — для осіб, зазначених у пунктах 1—5, 16 і 17 частини першої статті 5 цього Закону;
б) місцеві органи виконавчої влади — для осіб, зазначених у пунктах 6—10, 12—14 (крім осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання), 15, 18 і 20 частини першої статті 5 цього Закону;
в) особи, зазначені у пункті 11 частини першої статті 5 цього Закону;
г) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України — для осіб, зазначених у пункті 14 частини першої статті 5 цього Закону, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
д) центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань — для осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 5 цього Закону.
Стаття 7. Платники страхових внесків
1. Платниками страхових внесків є страхувальники.
2. Взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платників страхових внесків здійснюється Фондом медичного страхування України на підставі відомостей з реєстраційної картки, поданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня надходження зазначених відомостей до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — у тижневий строк після укладення трудового договору (контракту) з першим з найманих працівників.
Страхувальники, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", повинні подати до робочих органів виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України заяву про взяття їх на облік як платників страхових внесків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначені страхувальники беруться на облік не пізніше наступного робочого дня з моменту надходження такої заяви.
Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, набувають статусу платника страхових внесків з дня укладення такого договору.
3. Роботодавці набувають статусу платника страхових внесків:
юридичні особи — з дня взяття їх на облік як платників страхових внесків;
фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, — з дня укладення трудового договору (контракту) з найманими працівниками;
фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — в день укладення трудового договору (контракту) з першим з найманих працівників.
Повідомлення про взяття на облік роботодавця як платника страхових внесків надсилається робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України роботодавцеві наступного робочого дня після взяття його на облік.
4. Зняття з обліку роботодавця як платника страхових внесків здійснюється робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України на підставі відомостей з реєстраційної картки, поданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, — після розірвання трудового договору з останнім з найманих працівників, після проведення передбачених законодавством перевірок роботодавця, звірення розрахунків з ним та проведення остаточного розрахунку.
Зняття з обліку страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців", здійснюється за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.
Стаття 8. Медична допомога за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням
1. Перелік видів медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням визначається окремим законом, що приймається щороку одночасно з прийняттям законів про Державний бюджет України та про визначення розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
2. У зазначеному в частині першій цієї статті переліку повинні бути передбачені такі види медичної допомоги:
1) медична допомога у зв'язку з хворобою, індивідуальною профілактикою хвороб, травм, отруєнь та інших розладів здоров'я, запобіганням загостренню хвороби, переходом гострих хвороб чи інших розладів здоров'я у хронічну чи більш важку стадію та плануванням сім'ї:
а) первинна медична допомога (в тому числі вдома);
б) спеціалізована та високоспеціалізована амбулаторна та стаціонарна медична допомога;
в) медична реабілітація (крім послуг з медичного забезпечення та медичної реабілітації інвалідів, що фінансуються за рахунок коштів і в порядку, визначених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та послуг, що надаються санаторно-курортними і оздоровчими закладами, зазначеними у пункті 11 частини шостої цієї статті);
г) профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включені до календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними показаннями;
2) медична допомога у зв'язку з вагітністю, пологами та їх наслідками:
а) послуги лікаря або акушерки до, під час і після пологів, в тому числі пренатальний догляд за розвитком плоду;
б) послуги з надання стаціонарної медичної допомоги у зв'язку з пологами та за наявності медичних показань у зв'язку з порушенням нормального перебігу вагітності;
в) забезпечення за рецептом чи приписом відповідними готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами, виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами, необхідними для надання медичної допомоги, зазначеної у пунктах 1 і 2 цієї частини;
3) послуги з видачі в установленому законодавством порядку відповідних медичних документів, необхідних для:
а) вирішення питань щодо продовження лікування та медичної реабілітації, в тому числі видача витягу з історії хвороби, копій результатів медичних лабораторних та інструментальних обстежень, рентгенівських знімків та копій іншої персональної медичної документації застрахованої особи;
б) підтвердження тимчасової непрацездатності громадян у зв'язку з хворобою або травмою, вагітністю та пологами, вирішення питань щодо призначення громадянам належної у таких випадках соціальної допомоги;
в) вирішення питань щодо продовження виховання та навчання у дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладах;
г) вирішення питань щодо участі вихованців дошкільних навчальних закладів, учнів загальноосвітніх та студентів і слухачів вищих навчальних закладів у заняттях з фізичної культури і спорту та в організованому відпочинку.
3. Порядок та умови забезпечення застрахованих осіб необхідними для отримання медичної допомоги, зазначеної у підпунктах "а" та "б" пунктів 1 і 2 частини другої цієї статті, готовими основними (життєво необхідними) лікарськими засобами, виробами медичного призначення та екстемпоральними лікарськими засобами визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням установлених законом пільг окремим категоріям населення щодо оплати вартості лікарських засобів.
4. Обсяги і порядок надання послуг, зазначених у підпункті "в" пункту 1 частини другої цієї статті, та перелік стоматологічних матеріалів, що застосовуються під час їх надання, затверджуються Кабінетом Міністрів України з урахуванням установлених законом пільг окремим категоріям населення щодо оплати вартості зубопротезування.
5. Зміни до переліку видів медичної допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним медичним страхуванням можуть вноситися виключно законом.
6. За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування не надаються:
1) послуги з проведення обов'язкового медичного огляду окремих категорій працівників відповідно до Законів України "Про охорону праці" та "Про захист населення від інфекційних хвороб";
2) послуги з проведення медичного огляду для визначення придатності до управління механічними транспортними засобами, можливості придбання, зберігання та носіння газової та вогнепальної зброї, отримання виїзної візи та видачі відповідних медичних висновків;
3) послуги з проведення медичного огляду для отримання виїзної візи державними службовцями, що направляються у службові відрядження, та виїзду громадян на лікування за кордон у разі наявності відповідних медичних документів;
4) послуги, передбачені пунктом 8 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, що надаються за рахунок коштів державного бюджету, крім послуг згідно з переліком, визначеним частиною другою цієї статті, які надаються державними закладами охорони здоров'я окремим категоріям працівників за професійною ознакою в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;
5) послуги з надання психіатричної, наркологічної медичної допомоги, діагностики та лікування інфекційних хвороб, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу, в державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
6) послуги з надання протитуберкульозної допомоги, що надаються у порядку, встановленому статтею 15 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз";
7) послуги з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині, що надаються у порядку, встановленому статтею 10 Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині";