Комплекс програм, які використовуються для роботи з комп'ютером, називається програмним забезпеченням. Все програмне забезпечення персонального комп'ютера можна умовно поділити на три основні категорії

Вид материала

Документы

Содержание Операційна система Сервісні програми Антивірусні програми Прикладна програма Табличний процесор Система управління базами даних Графічний редактор Операційна система, її функції. Інтерфейс Операційна система (ОС) — Файловою системою Повне ім'я файла

Подобный материал:

• Які програми лікують комп’ютери від вірусів? На які класи їх можна поділити? Які заходи, 43.29kb.
• Програма записується в окремому exe-файлі. Таким чином, програма це алгоритм, який, 2029.88kb.
• Називається комплекс програмних та мовних засобів, які використовуються для створення, 149.17kb.
• Глобальна мережа інтернет комп'ютерні мережі, 137.47kb.
• Тема урока, 157.49kb.
• Формат опису модуля назва модуля, 27.42kb.
• «комп’ютерні та інформаційні технології», 357.97kb.
• Інструктивна картка для практичної роботи, 9.25kb.
• Календарно-тематичне планування з інформатики, 39.19kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " Алгоритмічне програмне та інформаційне забезпечення, 400.69kb.

Програмна складова інформаційної системи

Комплекс програм, які використовуються для роботи з комп'ютером,
називається програмним забезпеченням.

Все програмне забезпечення персонального комп'ютера можна умовно
поділити на три основні категорії:

системне програмне забезпечення, яке є необхідним для управління роботою комп'ютера;

прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого користувач, виконує необхідні роботи — редагує тексти, малює, здійснює розрахун­ки тощо;

інструментальні системи, які допомагають створювати нові прикладні або системні програми для комп'ютера.

До системних програм належать: операційні системи та оболонки, драйвери, сервісні програми (утиліти), програми управління мережами тощо. Більшість системних програм постачається разом з комп'ютером та документацією до нього.

Операційна система — це комплекс системних та службових програм, які завантажуються при включенні комп'ютера і забезпечують діалог корис­тувача з комп'ютером та управління комп'ютером. Крім того, операційна си­стема забезпечує взаємодію програм із зовнішніми пристроями, взаємодію програм між собою, розподіл оперативної пам'яті, виявлення помилкових си­туацій, керування ресурсами комп'ютера, здійснює форматування дискет, за­вантаження програм тощо.

Для зручної роботи з операційними системами призначені оболонки (або операційні оболонки). В їх функції звичайно входить спрощення вза­ємодії користувача з комп'ютером, забезпечення зручного введення команд, відображення результатів виконання команд на екрані тощо.

Важливою складовою системних програм є програми-драйвери. Драйвер — це програма, яка організує обмін даними між пристроєм і комп'ютером. Драйвери є необхідними для правильної роботи будь-якого пристрою (монітора, клавіатури, нагромаджувачів тощо). Для кожного при­строю необхідний свій драйвер, для даного пристрою, як правило, не під­ходять драйвери схожого пристрою, який вироблений, наприклад, іншою фірмою. Драйвери пристроїв зазвичай постачаються разом із самими при­строями.

Сервісні програми (або утиліти) — це допоміжні програми, які розши­рюють можливості операційних систем.

Програми-архіватори за допомо­гою спеціальних методів «пакування» дозволяють ущільнювати інформа­цію на дисках. Антивірусні програми призначені для діагностування і видалення комп'ютерних вірусів. Програми оптимізації дисків завдяки упо­рядкуванню даних забезпечують швидкий доступ до інформації на дисках. Для персональних комп'ютерів розроблено тисячі прикладних програм. різного призначення.

Прикладна програма (або пакет прикладних програм) — де сукупність програм, що забезпечують розв'язання задач певного типу. Найбільш поширеними серед прикладних програм є текстові і графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних тощо. Текстові редактори та процесори — де програми, призначені для створення та обробки текстів. Відмінність між редакторами та процесорами є умовною, процесори звичайно мають більше засобів для створення склад­них за формою текстів.

Як правило, текстові редактори забезпечують використання різних шрифтів при наборі тексту, автоматичне розставлення переносів у словах, вирівнювання країв тексту, оформлення тексту у колонках, нумерацію сторінок, створення таблиць і діаграм, перевірку правопису та підбір синонімів тощо.

Серед текстових редакторів поширеними с Microsoft Word, Latex
(процесори), Corel WordPerfect, Lotus WordPro, Лексикон, Multi-Edit.

Табличний процесор (або програма для роботи з електронними таблицями) — це програма для опрацювання даних, які представлені у вигляді таблиці.

Табличні процесори звичайно дозволяють розв'язувати задачі, пов'язані з числовими розрахунками, з великими таблицями даних. Крім того, ці програми допомагають будувати дво- або тривимірні графіки, діаграми.

Серед табличних процесорів поширення набули Microsoft Excel, Corel Quattro Pro, Lotus 1-2-3, StarCalc, SuperCalc

Система управління базами даних (скорочено СУБД) — це програма, призначена для організації зберігання, опрацювання та пошуку інформації в базі даних.

База даних — це сукупність взаємопов'язаних даних, які відображають інформацію деякої предметної області.

Звичайно СУБД забезпечують введення даних, пошук, сортування записів, створення звітів тощо. Нині СУБД використовуються майже в усіх сферах людської діяльності. Найбільш популярні СУБД: Microsoft Access, Corel Paradox, Clipper, Oracle, FoxPro.

Графічний редактор — це програма, призначена для створення та опрацювання графічних зображень.

Як правило, графічні редактори надають користувачеві можливості зображення основних графічних примітивів (наприклад, відрізка, прямокутника кола), перетворення мальованих об'єктів (переміщення, копіювання, збільшення). Сучасні графічні редактори дозволяють обробляти зображен­ня одержувати тривимірні зображення. Серед графічних редакторів виді­ляють програми художньої графіки — Paint, Story Board, Adobe Illustrator, систему обробки фотографій — Adobe Photoshop, універсальну графічну систему — CorelDRAW.

Існують програмні пакети, які поєднують у собі можливості текстових, графічних редакторів, електронних таблиць, систем управління базами даних Ці програмні засоби називаються інтегрованими системами (або пакетами). Головна перевага їх полягає у тому, що вони мають схожі компоненти, передбачають єдині правила роботи з програмами, єдиний спосіб і використання функціональних клавіш. Серед інтегрованих систем популярними є Microsoft Office, Claris Works, Corel Perfect Suite, Lotus, Smartsuite, StarOffice. I

До складу прикладного програмного забезпечення належать також засо­би спеціалізованого призначення: математичні пакети, системи ділової і наукової графіки, системи автоматизованого проектування, бухгалтерські системи.

Інструментальні системи (або системи програмування) призначені для створення нових програм. В основі кожної інструментальної систе­ми лежить мова програмування. Великої популярності набули системи програмування Visual C++, Borland C++ (для програмістів, які пишуть мовою програмування Сі), Visual Basic (на основі Бейсіку), Borland Delphi (на осно­ві Паскаля).


Операційна система, її функції. Інтерфейс операційної системи та правила роботи з ним. Основні об'єкти, з якими працює операційна система. Типи вікон і правила робота з ними. Піктограми, їх призначення.

Операційна система (ОС) — це набір управляючих програм, які забезпечують роботу обчислювальної системи, а саме:

1. Здійснюють управління роботою апаратної і програмної складових обчислювальної системи, координують взаємодію ок­ремих частин цих складових.

2. Дають змогу користувачеві здійснювати загальне управлін­ня обчислювальною системою на рівні заздалегідь занесених до запам'ятовуючих пристроїв машини програм

ОС забезпечує взаємодію програм із зовнішніми пристроями та між собою; здійснює розподіл ресурсів оперативної пам'яті; виявляє різні ситуації, що виникають у процесі виконання про­грам, повідомляючи про них.

ОС бере на себе рутинні функції з управління ресурсами (дис­ками, принтерами, пам'яттю,..) і надав в розпорядження кори­стувача не реальну, а ніби іншу машину з полегшеним управлін­ням, тобто ОС постає як посередник між реальною машиною і користувачем.

Інтерфейс — засоби та сукупність команд ОС для здійснення діяльності користувача щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.

Для спрощення доступу користувача до ресурсів комп'ютера операційна система підтримує інтерфейс користувача, який мас високий рівень сервісу і звільняє користувача під безпосередньо­го спілкування з апаратурою.

Інтерфейс користувача сучасних ОС (наприклад, Windows 98/2000/ХР) називають ще графічним, оскільки він дає змогу по­давати команди операційній системі шляхом маніпулювання на­очними графічними об'єктами (вікнами, меню, списками, кноп­ками тощо).

Терміном об'єкт позначається будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок, кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо.

Основними об'єктами в системи Windows є вікна, документи, папки, ярлики.

Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows організує інформацію у вигляді документі». Як правило документи створюються у конкретних прикладних програмах (додатках). Окремі документі! складаються у папки, причому кожна папка може містити в собі як документи, так і вкладені папки.

Папка в Windows — це сховище різних об'єктів: документів, інших папок, зразків дисків, принтерів тощо.

Папки позначаються жовтим прямокутником із виступом у лівому верхньому куті. Серед усіх папок, записаних на диски комп'ютери, існують такі, що необхідні для роботи самої снстеми Windows. Ці папки називаються системними.

Ярлик — це невеликий файл (розміром до 1 Кбайта), що міс­тить картинку-піктограм у і посилання на будь-який об'єкт (про­граму, документ, папку, принтер гоню).

Вікнами називаються прямокутні ділянки на екрані, що при­значені для введення інформації від користувача і виведення Ін­формації, отриманої програмою.

Вікна — це, інакше кажучи, графічні відображення програм (тобто Windows-додатків), які бачить користувач на екрані.

До основних типів вікон належать:

Прикладні — вікна прикладних програм (додатків) Windows для виконання певної роботи.

Підлеглі— вікна, що викликаються із іншого вікна Windows.

Діалогові — додаткові вікна для встановлення параметрів ко­манд.

Інформаційні — вікна з Інформацією про стан системи, при­строїв, хід виконання робота, в також з попередженнями про аварійні ситуації.

Маніпулювати з вікнами можна, користуючись клавіатурою, а ще простіше — мишею. Наведемо основні операції з вікнами, що виконуються мишею.

Активізація вікна здійснюється простим клацанням миші по полю всередині вікна, Активне вікно розмішується зверху інших вікон, причому змінюється підсвічування фону заголовка. Цьо­го ж результату досягають натисканням кнопки програми на панелі задач — кнопка при цьому ніби заглиблюється.

Переміщення вікна. Щоб перемістити вікно, розмістіть курсор миші у рядок заголовка, натисніть на кнопку миші та потягніть контур вікна у потрібний бік. Відпустіть кнопку миші й вікно за­йме нове положення.

Зміна розмірів вікна. Розгорнути вікно на весь екран, віднови­ти його до попередніх розмірів, вгорнути на панель задач — усі ці операції викопуються за допомогою кнопок керування вікном. Для довільної зміни розмірів вікна потягніть покажчиком миші за будь-яку зі сторін обрамлення вікна (для зміни одного розмі­ру) чи за куток обрамлення (для одночасної зміни двох розмірів).

Закриття вікна здійснюється клацанням по кнопці керуван­ня вікном, позначеній хрестиком, або комбінацією клавіш Alt+F4.

Корисна команда Свернуть все окна. Вона дає змогу згорнути на панель задач усі вікна додатків та ВІДКРИТИ простір робочого стола. Ви можете користуватися цією командою, якщо треба швидше дістатися до будь-якого значка на робочому столі або до діалогу настроювання екрана.

Windows дає можливість користувачу керувати комп'ютером за допомогою графічних символів. Такі символи називають пік­тограмами, значками або «іконками».

Піктограми — це графічне зображення значком об'єкта, який знаходиться десь у файловій системі.

Піктограмами зображаються дисководи для дискет і ком­пакт-дисків, вінчестер, пристрої, папки, файли, засоби налаго­дження системи тощо.

Щоб Windows виконав певну команду, досить вибрати пот­рібну піктограму і виконати відповідну дію мишею. Залежно від виду піктограми реакція на ці дії може бути різною.

Основні об'єкти, з якими працює операційна система, та вказівки для роботи з ними. Стандартні імена зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв комп'ютера. Поняття файла, його імені та розширення, каталогу (папки), шляху до файла. Особливості виконуваних файлів. Приклали.

Терміном об'єкт позначається будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок, кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо.

Основними об'єктами в системі Windows c вікна, документи, папки, ярлики.

Для збереження інформації на зовнішніх носіях система Windows організує інформацію у вигляді документів. Як правило документи створюються у конкретних прикладних програмах (додатках). Окремі документи складаються у папки, причому кожна папка може містити н собі як документи, так і вкладені папки.

Ярлик — це невеликий файл (розміром до 1 Кбайта), який є засобом швидкого доступу і містить лише шлях до відповідного об'єкта.

Перед тим як зробити яку-небудь операцію над об'єктом (файлом, папкою, ярликом), його треба виділити у вікні програ­ми. Один об'єкт виділяється простим клацанням миші. Якщо ж треба виділити кілька об'єктів, то натисніть Ctrl і клацніть ми­шею по кожному з об'єктів, які треба виділити. Якщо об'єкти в списку вікна розмішені один за одним, то клацніть по першому і по останньому об'єктах при натиснутій клавіші Shift.

Перелічимо основні операції, що виконуються з об'єктами:

• Перейменування.
  
• Відкриття.
  
• Вставка.
  
• Створення нової панки.
  
• Копіювання.
  

• Переміщення.
  
• Вилучення.
  

Операції над об'єктами можна здійснювати кількома спосо­бами: за допомогою контекстного меню об'єкта, віконного меню або кнопок панелі інструментів, мишки або за допомогою кла­віатури, використовуючи певні комбінації клавіш.


Інформація на дисках (жорстких дисках, дискетах, CD-ROM тощо) зберігається у вигляді файлів. Імена файлів записуються у папках, які розмішуються на дисках або в інших папках. Диски мають позначення А: і В: —дисководи для дискет, С: (D:, Е:...) — логічні диски вінчестера, F: (G:, Н:...) — дисковід для ком­пакт-дисків.

Файл (від англ. file — папка для документів) — це область на носії деякого нагромаджувача, яка містить певну інформацію та має ім'я. Часто під файлом розуміють вміст цієї області пам'яті, тобто інформацію, яка там зберігається.

Обсяг пам'яті, який займає файл, називається розміром файла.

Файловою системою називають спосіб організації файлів, збереження інформації про них.

Структура файлової системи та правила створення імен файлів визнача­ються конкретною операційною системою, встановленою на комп'ютері.

Ім'я файла складається з двох частин: власне ім'я файла і роз­ширення, що визначає його тип (програма, документ тощо). Власне ім'я файла дає користувач, а його тип зазвичай задається додатком автоматично.

Приклади розширень:

.Н LP — файл довідкової інформації

.SYS — файл операційної системи

.ТХТ - текстовий файл

.ЕХЕ — виконуваний файл

.DOC — файл-документ.

Каталогом називається спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про кожний файл: дата і час останнього поновлення (запису) файла; атрибут файла, який вказує його тип; розмір файла в байтах; посилання на об­ласть диска, де записаний сам файл.

Каталоги утворюють багаторівневу ієрархічну структуру, що мас вигляд дерева. З початкового кореневого каталогу (наприк­лад, диска С) можна перейти в каталоги першого рівня, з них, у спою чергу, в каталоги другого рівня і т. д. У каталогах усіх рівнів можуть зберігатися файли.

Якщо в каталозі зберігаються дані певного файла, то говорять, що файл знаходиться в каталозі. Кожний диск має один так званий кореневий ката­лог, щодо якого всі інші каталоги є підкаталогами. У свою чергу будь-який каталог може містити не тільки файли, а й інші каталоги, які є під­каталогами цього каталогу. В різних каталогах часто розміщують файли, які належать до різних програм, до різних тематик тощо.

Усім каталогам, крім кореневого, надаються імена, які утворюються за тими самими правилами, що й імена файлів. Зазвичай імена каталогів не мають розширень. Кореневий каталог не іменується.

Каталог, з файлами якого працюють у поточний момент, називається поточним або активним. Для того щоб звернутися до файла з поточного каталогу, достатньо вказати на ім'я файла. Якщо необхідно вказати файл не з активного каталогу, слід задати повне ім'я цього файла.

Повне ім'я файла складається з імені диска, шляху до файла та імені файла, які розділяються символом «\». Повне ім'я файла має вигляд:

диск:\шлях\ім'я файла

Шлях до файла — це послідовність з імен всіх каталогів, розділених символом «\», через які треба пройти від кореневого каталогу, щоб діста­тися до даного файла. Якщо шлях починається з символу «\», то маршрут обчислюється, починаючи з кореневого каталогу.

Наприклад:

E:\office\my_works\letter.doc — файл letter.doc знаходиться на диску Е: в каталозі office в каталозі my__\vorks.

D:\my_picture.doc — файл my_picture.doc знаходиться в кореневому каталозі диска D:.