Усю інформацію ви можете знайти на сайті Асоціації www umdpl info

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Рекомендації буде розміщено на сайті монмолодьспорт www mon gov ua та на сайті Інституту, 95.7kb.
• Рекомендації буде розміщено на сайті монмолодьспорт www mon gov ua та на сайті Інституту, 99.17kb.
• Рекомендації буде розміщено на сайті монмолодьспорт www mon gov ua та на сайті Інституту, 98.3kb.
• Рекомендації буде розміщено на сайті монмолодьспорт www mon gov ua та на сайті Інституту, 118.09kb.
• Правила оформления заявки для участия в конференции (оформляется на русском или английском, 158.22kb.
• Реферат на тему: «Українська народна дерев’яна іграшка», 125.02kb.
• Законодавство, 263.35kb.
• Правила оформления заявки для участия в конференции (оформляется на русском или английском, 258.94kb.
• Типове положення про Регіональне відділення Всеукраїнської асоціації районних та обласних, 206.68kb.
• Грошово-кредитний ринок, 323.85kb.

Міліція та право

громадян на свободу та

особисту недоторканість.

2011 РІК


Усю інформацію ви можете знайти на сайті Асоціації www.umdpl.info


Неухильне дотримання конституційних прав та свобод громадян повинно бути одним з пріоритетних напрямків службової діяльності органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ, інших правоохоронних органів України, незалежно від політичних поглядів та думок представників правлячих та владних структур.

В той же час моніторинг, проведений Асоціацією УМДПЛ першому півріччі 2011 року, свідчить - Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою, Службою безпеки України та судовими інстанціями конституційні права громадян дотримуються лише на паперах рішень колегій і наказів, у промовах з високих трибун та на брифінгах з журналістами.

Перше півріччя поточного року можна сміливо визнати періодом панування в країні правового безладдя, який характеризується ігноруванням владою норм національного законодавства та міжнародних стандартів дотримання прав людини. Однією з характерних рис такого безладдя, є встановлення пріоритету політичної доцільності над визначеними ст.8 Конституції України принципами верховенства права, «сучасного духу» закону над «буквою» Законів та інших нормативно-правових актів.

Нажаль, не авторитетними для правоохоронців України виявилися вимоги ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка містить повний перелік підстав для позбавлення громадян волі. Серед них:

а) законне ув’язнення особи, після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи, за невиконання законного припису суду або для забезпечення будь-якого обов’язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою доставляння його до компетентного органу;

е) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її незаконному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Доцільно зазначити про те, що після прийняття 17 липня 1997 року вищевказаної Конвенції, Україна взяла на себе зобов’язання привести своє національне законодавство до міжнародних стандартів. Більш того, відповідно до ст.9 Основного Закону, Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є невід’ємною частиною національного законодавства, а її положення є нормами прямої дії та мають пріоритет по відношенню до норм державного законодавства, що знаходяться у суперечності з нею.

Наразі слід зазначити, що відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи, в тому числі у вигляді взяття під варту, застосовуються при наявності достатніх підстав вважати про намагання особи:

• ухилятись від дізнання, слідства або суду;
  
• перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі;
  
• продовжувати злочинну діяльність;
  
• ухилятись від виконання процесуальних рішень.
  

Перелічені підстави для законних затримань та арешту обвинувачених та підсудних осіб є вичерпними. Будь-які інші підстави та наявність неаргументованих мотивів позбавлення волі є протиправними та кримінально караними діями, відповідальність за які повинна наставати, як за зловживання або перевищення влади та службових повноважень.

Так повинно бути. В той же час, за умов систематичного введення в оману Президента та народу України, керівниками Генеральної прокуратури та Міністерства внутрішніх справ, зазначені норми Законів свідомо перекручуються і використовуються з метою «політичної доцільності», поняття якої не передбачено жодною нормою національного чи міжнародного права.

Наочним прикладом є безґрунтовні підстави для утримування під вартою колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка.

Навіть відповідні звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н.Карпачової, майже ста народних депутатів України та чисельних громадських правозахисних організацій щодо порушення прав Юрія Луценка на свободу та особисту недоторканість, були проігноровані спочатку Генеральною прокуратурою, а потім і Печерським районним судом м. Києва.

Поза увагою Феміди залишились прохання омбудсмана щодо запобігання подальшому порушенню конституційних прав Юрія Луценка на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканість та про можливість зміни йому запобіжного заходу, на той що не пов’язаний з триманням під вартою. Ані погіршення стану його здоров’я, ані статус Юрія Луценка як громадського та політичного діяча нашої держави, за відсутності вищезазначених підстав для тримання під вартою, судом так і не враховані¹.

Декларативною залишається гарантія, надана ст.3 Конституції України, щодо визнання недоторканості, честі і гідності людини найвищою соціальною цінністю. І це підтверджується протиправними діями міліціонерів, про які міністр внутрішніх справ України А.Могильов з гордістю заявляє перед багатотисячною телевізійною аудиторією в програмі Є.Кисельова та на відомчому сайті очолюваного відомства².

Керівник підтвердив, що під час розкриття вибухів, які мали місце 20 січня 2011 року у м. Макіївці Донецької області, було дактилоскоповано більше трьох тисяч громадян, чим було грубо порушено їх права на свободу та недоторканість. Фактично, підставами для дактилоскопування, визначеними п.11 ст.11 Закону України «Про міліцію» є :

- затримання громадян у підозрі у вчиненні злочину ( порядок визначається ст.106 КПК України) або за бродяжництво;

- взяття під варту;

- звинувачення у вчиненні злочину;

- наявність рішення суду про під дання правопорушників до адміністративному арешту.

Будь-яких інших підстав для проведення дактилоскопування законодавство не передбачає.

Прикро є за працівників прокуратури, які за наявності такої інформації, відверто вдалися до приховування факту зловживань та перевищень влади працівниками міліції та до теперішнього часу не повідомили своїх громадян про вжиті заходи по усуненню у подальшому аналогічних порушень їх конституційних прав та прийняте рішення за цим фактом у відповідності до ст.97 КПК України (порушення кримінальної справи, відмову в порушенні кримінальної справи, або направлення матеріалів за належністю).

Лише після письмового запиту з боку Асоціації УМДПЛ від Генеральної прокуратури надійшов лист, в якому було повідомлено, що на усі поставлені запитання нам будуть надані відповіді … самим МВС України. І лише через місяць з відповіді МВС стало відомо, що міністр в черговий раз сказав неправду. А правда полягала в тому, що були перевірені майже 3000 осіб, чиї дані вже були на той час в дактилоскопічній базі даних МВС. Проте чи навряд міністр здогадався, що він сказав щось не так.

Відчуття вседозволеності та безкарності, дозволяють ігнорувати закони працівниками міліції на місцях. Порушення прав на свободу та особисту недоторканість громадян стали більш масовими та зухвалими.

Так, в січні поточного року, Жовтневим РВ Запорізького міського управління, порушено кримінальну справу за ознаками хуліганства відносно заступника голови запорізького осередку ВГО «Свобода» Артема Матвієнка. Під час тимчасового незаконного перебування під вартою, всупереч діючому законодавству, його було позбавлено можливості спілкування з адвокатом, про місце перебування затриманого міліціонери родичів не повідомляли, обмежували в прийомі їжі та води, висловлювались погрози, в тому числі тривалим терміном позбавлення волі.

За наслідками проведеного досудового слідства кримінальне провадження відносно А.Матвієнка було закрито, а позбавлення його конституційного права на свободу визнано незаконним³.

На 7 діб було позбавлено волі громадянина В., який, по підробленим рапортам та протоколу про адміністративне правопорушення, що нібито виразилося в порушенні громадського порядку у стані алкогольного сп’яніння та відмові надати документи, що посвідчують його особистість, був покараний судом до адміністративного арешту. 18 травня 2011 р. прокуратурою Дніпропетровської області за цим фактом відносно працівників міліції порушено кримінальну справу за ознаками зловживання ними службовим становищем та службове підроблення⁴.

21-річного шахтаря Романа Савісько, який запізно повертався додому, без будь яких підстав та пояснень, із застосуванням спеціальних засобів – наручників, було примусово доставлено до опорного пункту, в якому він перебував увесь нічний час. Під час незаконного тимчасового позбавлення волі, хлопець зазнав тортур і був відпущений лише після втручання стурбованої матері. Прокуратурою Кіровського району м. Донецька, факт порушення конституційних прав Р.Савіська, що виразився у незаконних затриманні та застосуванні спеціальних засобів підтверджено, відносно трьох працівників міліції порушено кримінальну справу⁵.

30 березня 2011 р. до харківської лікарні швидкої допомоги з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма» було доставлено 31-річного місцевого мешканця. Встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому спричинені працівниками карного розшуку УМВС України в Харківській області після відмови надати їм хабар. Після стрімкого погіршення стану здоров’я затриманого правоохоронці винесли з приміщення та залишили у місцевому сквері. Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень громадянин помер в медичній установі. По даному факту прокуратурою м. Харкова порушено кримінальну справу. Одного з працівників міліції заарештовано⁶.

За відсутності доказів причетності до скоєного злочину та з метою їх здобуття, на протязі 12 діб, був позбавлений волі в м. Одесі громадянин Скопін. Під час перебування в Суворівському районному відділі внутрішніх справ він зазнав тортур з боку працівників карного розшуку, а також тілесних ушкоджень і застосування електричного струму. Не витримавши знущань ним було підписано все, що було запропоновано працівниками міліції⁷.

Ігноруючи діюче законодавство, в Харкові працівниками міліції було затримано громадянина С.Попова, який запропонував правоохоронцям вжити заходів до осіб, які в переході станції метро «Студентська» продавала занесені в Червону книгу України проліски. Порушення прав на свободу відбулося після того, як С.Попов намагався відзняти на відеокамеру спілкування торговців квітами з правоохоронцями⁸.

Аналізуючи вище перелічені чисельні порушення конституційних прав громадян на свободу та особисту недоторканість, серед основних причин та умов, що їм сприяють слід виокремити наступні:

1. Вкрай низькі моральні та ділові якості окремих працівників міліції.
   
2. Незадовільний професійний рівень багатьох правоохоронців, які з метою здобуття доказів причетності до злочинів вимушені робити це завдяки тортурам та порушенням конституційних прав громадян на свободу.
   
3. Намагання керівників усіх рівнів мати основні показники з оперативно-службової діяльності не гірші, аніж вони були в попередньому та аналогічному звітному періоді за минулий рік.
   
4. Спроби уникнути відповідальності, в тому числі матеріальної, за нерозкриті злочини.
   
5. Неналежно організована робота в системі службової підготовки працівників міліції.
   
6. Нестача відкритої інформації про порушення прав громадян працівниками інших підрозділів та правові наслідки цих порушень.
   

З огляду на зазначене, з метою вжиття заходів щодо усунення порушень прав громадян, насамперед працівниками міліції, керівництву МВС України необхідно :

• за рахунок наявної штатної чисельності інспекцій з особового складу створити підрозділ (можливо в структурі відділів внутрішньої безпеки), наділений функціями дізнання, на який покласти обов’язки неупереджених, об’єктивних та всебічних перевірок скарг громадян, в яких міститимуться ознаки злочинів, вчинених працівниками міліції;
  
• по кожному випадку порушень конституційних прав громадян негайно надавати інформацію в ЗМІ з подальшим обов’язковим висвітленням результатів службових розслідувань та вжитими заходами до винних посадових осіб;
  
• запровадити практику проведення службових розслідувань, по найбільш резонансним фактам, із залученням представників громадських правозахисних організацій;
  
• підвищити особисту роль керівників різних рівнів та їх відповідальність за організацію проведення з підлеглими занять в системі службової підготовки, рівень їх професійної підготовки та юридичної обізнаності;
  
• забезпечити участь в навчанні працівників міліції спеціалістів з окремих галузей права з числа громадськості;
  
• напрацювати та забезпечити реалізацію програми дій щодо набуття партнерських взаємовідносин між працівниками міліції та населенням;
  
• вижити з практичної діяльності правоохоронців факти грубої, зухвалої поведінки;
  
• більш кваліфіковано запроваджувати заходи дисциплінарного впливу, аж до звільнення з органів внутрішніх справ, до працівників, які скомпрометували себе перед громадянами, свідомо порушили їх конституційні права та свободи;
  
• вжити заходів щодо реалізації на місцях запевнень керівників МВС України про скасування відомчої статистики та звітності, які базуються на кількісних показниках, відсоткоманії та ін.
  

© ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ)