Світова економіка, її структура та проблеми розвитку

Вид материала

Документы

Содержание Програють – місцеві виробники Наслідки для державних фінансів Ліквідність валюти Ступінь ліквідності країни = сумма ліквідних засобів / сумма обов’язкіів Міжнародні валютні відносини Міжнародні фінансові і кредитні відносини Світова валютна система Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти Курс валюти Форвардний ринок Форвардний валютний контракт Ринок SWOP Організація міжнародних валютних розрахунків

Подобный материал:

• Світова економіка: структура та загальні тенденції формування, 586.05kb.
• Світова економіка: структура та загальні тенденції формування, 664.2kb.
• Розділ: Світовий ринок Світова економіка, 158.34kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни світова економіка для студентів спеціальності, 610.92kb.
• Тема глобалізація та економічний розвиток, 434.09kb.
• Програма вступних випробувань за спеціальністю „Управління персоналом та економіка, 436.27kb.
• Рекомендована тематика дипломних робіт спеціальності 030504 «Економіка підприємства», 48.29kb.
• Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 195.49kb.
• Методика проведення лекційних занять у вищих навчальних закладах в умовах гуманізації, 150.95kb.
• 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку, 953.26kb.

Тема : Міжнародна міграція робочої сили

1. ММРС: причини, форми соціально-економічні наслідки
   
2. Світовий ринок робочої сили, його структура, джерела, тенденції.
   
3. Регулювання трудової міграції.
   
4. Проблеми міграції робочої сили для України.
   

1. ММРС: причини, форми соціально-економічні наслідки
   

Міграція робочої сили – це її переміщення через кордон в пошуках кращих умов праці і життя . Це важливий сегмент інтернаціонального ринку. Одночасно це форма відносного перенаселення.

Міграція – рух робочої сили.

Еміграція – виїзд робочої сили за кордон.

Іміграція – вв’їзд в країну робочої сили.

Рееміграція – повернення емігрантів.

Причини міграції робочої сили:

1. Незадоволення умовами життя і праці.
   
2. Не рівномірність економічного розвитку країн, асинхронність промислового циклу.
   

Стимулюють:

3. Зростання витрат на підготовку робочої сили, робітничий рух, змушують шукати дешеву іноземну робочу силу.
   
4. Хронічне масове безробіття
   
5. Інтеграція (полегшує).
   
6. Не економічні фактори (культурні, правові, екологічні)
   

Форми (Види):

1. Від тривалості
   
   • потійна (безповоротна) – промислові;
     
   • тимчасові – спеціалісти робітник;
     
   • сезонна – агро перенаселення, розвиток туризму, рекреаційні комплекси;
     
2. Від характеру переміщення і правового статусу мігрантів
   

• легальна – не легальна;
  
• добровільна – примусова;
  

3. Міграція в прикордонних межах (фронтальєри);
   
4. Еміграція без виїзду (на іноземну компанію);
   
5. Відтік умів;
   
6. Еміграція високо кваліфікованих робітників науковців;
   

Наслідки міграції:

1. Вплив на ринок праці:
   

Країна імміграції:

Виграють підприємці від додаткової робочої сили, зниження робочої праці; Покупці – купляють дешеві товари.

Програють – місцеві виробники

Країна еміграції:

виграють - місцеві виробники, збільшується заробітна плата;
втрачають - наймачи і покупці, споживачи.

Вцілому виграють мігранти і приймаюча країна, а країна еміграції втрачає

2. Наслідки для державних фінансів:
   

Мігранти не платят податки в своїй країні, але в приймаючій країні вони користуються суспільними блага. В країні еміграції вони втрачають всі ці блага. В цій ситуація втрачає більше країна еіграції, в виді податків. Чистий тягар для країни приймаючої – це політичні біженці.

3. Неринкові наслідки:
   
   • міграція талантів;
     
   • Перенаселеність;
     
   • Соціальні непорозуміння.
     

2. Світовий ринок робочої сили
   

Світовий ринок робочої сили це система організаційно-правових відносин пов’язаних з переміщення робочої сили між країнами.

Принципи його формування:

1. Визнасенна особиста (правова) і економічна свобода мігранта в виборі напрямку міграції.
   
2. Право приймаючої країни і її споживачів іноземної робочої сили самій вирішувати про кількість і якість притікаючої робочої сили.
   
3. Головним регулятором відносин продавця і покупця є ціна.
   

Функції СРРC:

1. Це регулювання попиту і пропозиції робочої сили
   
2. порівння національних вартостей робочої сили і встановлення інтернаціональної ціни робочої сили.
   
3. Розподіл робочої или між секторами світового господарства між країнами і регіонами.
   
4. Стимулювання професійної і географічної мобільності робочої сили.
   
   
   

Елементи міжнародного ринку робочої сили

1. Пропозиція – кількість робочої сили, шо є на світовому ринку або може бути доставлена на нього.
   

Джерела:

• зайняті, що шукають роботу
  
• безробітні
  
• робоча сила, що формується
  
• біженці
  

Серед мігрантів багато чоловіків, дітей. З професійної точки зору:

• некваліфікована робоча сила
  
• кваліфіковані робітники
  
• висококваліфіковані спеціалісти ( з країн, що розвиваються та між розвинутими країнами)
  

2. Попит – платоспроможна виробнича економічна потреба світової економіки в новій робочій силі
   

Фактори, що визначаюь об’єм попиту:

• Зменшення чисельності населення;
  
• Зменшення питомої ваги працездатних
  
• Дисбаланс в професійній структурі робочої сили
  
• Збільшення витрат на освіту
  

1. Конкуренція – боротьба між суб’єктами ринку
   

• Між продавцями робочої сили
  
• Між продавцями та покупцями
  
• Між покупцями
  

4. Ціна – грошовий вираз вартості робочої сили.
   

Фактори, що впливають на ціну:

• Конкуренція
  
• Співвідношення попиту і пропозиції
  
• Зміни вартості обочої сили
  
• Структура робочої сили
  
• Інтеграція формування „других економік”
  
• Державне регулювання рівня заробітної плати
  
• Діяльність профспілок (вугільна, металургійна, промисловість)
  

Тенденції ринку робочої сили:

• Стабілізувались потоки робочої сили
  

Це обумовлено:

• зростанням рівня зайнятості в самих країнах, що розвиваються
  
• зростають інвестиції в країнах, що розвиваються, що стримує рух робочої сили
  
• безробіття в розвинутих країнах
  
• масштаби міграції
  

Міжнародна організаціяя міграції 2005р. від 185-192млн. чол. (приблизно 3% населення світу), 1980р. – 80 млн чоловік.

• Визначились основні центри притягування робочої сили
  

• США, зах. Європа
  
• Нафтовидобуваючі країни: Латинська Америка – внутрішня міграція, приймають тут Аргентина, Чилі, Бразилія, Мексика, Венисуелла;
  
• Азіатсько-тихоокеанський регіон: основні імпортери Сінгапур, Малазія, Тайланд
  

3. Регулювання трудової міграції.
   

Почалося в 30-х рр.. ХІХ ст. в роки Великої депресії

Особливості регулювання:

1. Іміграція не регулюється (тільки в соціалістичних країнах)
   
2. Іміграція в 30-х рр. ХІХ ст.. За методом квотування. Зараз політичні імігранти приймаються, інші: існують системи адміністративних, організаційно-правових, економічних важелів (селективно-заборонний принцип використання)
   

Норми і вимоги регулювання іміграції:

• Якісні вимоги до іноземної робочої сили
  
• Додаткові професійні вимоги
  
• Віковий ценз
  
• Стан здоров’я
  
• Обмеження особистого характеру ( осуджені )
  
• Пряме квотування за професією
  
• Економічні методи (певна сума грошей)
  
• Тимчасові обмеження
  
• Пряма заборона роботи іноземців в галузі.
  
• Національно-географічні пріоритети
  
• Жорсткі санкції для мігрантів-нелегалів (штрафи, депортація, кримінальна відповідальність)
  
• Процедури дозволу на проживання
  

4. Проблема міграції робочої сили для України
   

Офіційна статистика – 2 млн. громадян

Не офіційно – 7 млн. громадян (Н. Карпачова)


Еміграція:

• В основному в 90-х рр. втікали у зв’язку з розбалансованістю економіки, наслідком було приховане безробіття.
  
• Якщо економіка буде розвиватися такими же темпами, то повернення цих емігрантів практично не можливе.
  
• Інтенсивний рост економіки може сприяти поверненню робочої сили
  
• 2004р. – Аргентина, Великобританія, Канада, ФРН, Польща, Росія – 3 млн. чол., США – 500 тис. Чол..
  
• Мігранти інвестують в Україну 19 млрд.$ на рік, 1,5 млрд.$ на місяць – грошові перекази.
  

Організації з міграції в Україні:

• Державний комітет по справам націоналізації та міграції
  
• Державна митниця
  
• Міністерство праці
  
• Держкомкордон
  

З приводу емігрантів допомога: укладання угод про нормальні умови праці з приймаючими країнами.

Імігранти: Україна – країна ЄС, угода реадмісії, щодо повернення робочої сили в країну з якої вони приїхали.


Міжнародні валютно-фінансові відносини

1. Світова валютна система, сутність і основні елементи
   
2. Види валютного курсу. Конвертованість валюти.
   
3. Валютні ринки: сутність види операцій
   
4. Організація міжнародних валютних розрахунків.
   
5. Платіжний баланс його структура.
   
6. Торгівля золотом і іншими валютними цінностями.
   

1. Світова валютна система, сутність і основні елементи.
   

Валюта – 1) грошова одиниця країни;

2. грошові знаки іноземних держав
   
3. наднаціональні розрахункові одиниці, платіжні засоби (ЕКЮ, СДР, ЄВРО)
   

Ліквідність валюти – мобільність ресурсів їх рухомість платежа по міжнародним обов’язкам. Ліквідні засоби – це готівка ВКВ, цінні папери в ВКВ, золото.


Ступінь ліквідності країни = сумма ліквідних засобів / сумма обов’язкіів


Євро валюта – це конвертована валюта країни яка переведена на рахунки Європейських банків і використовується їми для опрераацій в усіх країнах. Євро ринок Азіяринок, Американо ринок.


Валютна система є:

1. національна валютна система
   
2. міжнародна валютна система
   

• світова валютна система
  
• колективна валютна система (ЄС)
  

Національна валютна система: заснована на національному законодавстві і на нормах міжнародного права. ЇЇ елементи:

• національна валютна одиниця
  
• режим валютного курсу
  
• умови конвертації валюти
  
• навність/відсутність валютних обмежень
  
• порядок міжнародних розрахунків
  
• система управління золото-валютними резервами
  
• система національних установ які виконують ці функції
  

Світова валютна система – це:

1. Організація міжнародних валютних відносин в відповідності з міжнародними угодами. Вся сукупність національних, колективних валют.
   
2. Режим обміну валют, режим міжнародних розрахунків валюти і інших ліквідних засобів
   
3. Міжнародні установи, які регулюють валютно-кредитні відносини.
   

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин пов’язаних з функціонуванням єдиних грошей як світових, проведенням валютних операцій суб’єктами різних країн.

Міжнародні фінансові і кредитні відносини – це сукупність економічних відносин зв’язаних з рухом капіталу на світових кредитних і фінансових ринках.

Взв’язку з цим існують:

• валютні ринки – операції купівлі-продажу іноземної валюти.
  
• фінансові ринки – це купівля-продаж цінних паперів і купівля продаж валютно фінансових ризиків.
  
• кредитні ринки – це ринок грошей (короткострокові депозитно-позичкові операції) та ринок капіталу (це середньо і довгострокові кредити а також ЄВРО кредити.
  

Ці ринки складаються з національних регіональних ринків і концентруються, як правило в світових фінансових центрах: Нью Йорк, Лондон, Токіо, Цюріх, Франкфурт на Майні, Париж, Гон-конг, Сінгапур.

Світова валютна система – це сукупність норм організації міжнародних розрахунків.


Етапи світової валютної системи:

1. система золотого стандарту (1867р. – Паризька конференція). Основні риси:
   

• золотий стандарт.
  
• всі валюти мали золотий вміст в залежності від чого і складався паритет між ними.
  Тройська унція = 31,1 гр. Унція = 28 гр.
  
• Вільний рух золота.
  
• Плаваючи курси.
  

Етапи золотого стандарту:

1. золото-монетний стандарт.
   
2. Золото-зливковий стандарт (зливок = 12 кг.).
   
3. Золото-валютний (золото-девізний).
   

2. Генуезька валютна система 1922р.
   

• світові гроші – золото, девізи (іноземна валюта).
  
• золотий паритет сберігається, але конвертація золота здійснюється не лише безпосередньо, я й через іноземну валюту.
  
• Курси валюти плаваючи.
  
• Активна політика держави в валютному регулюванні.
  

3. Бреттон-Вудська система 1944р.(засновник Кейнс).
   

• світові гроші - $.
  
• курс валют фіксований до золота.
  
• фіксований курс валют однин до одного.
  
• Фіксована ціна золота ( $35 = 1 т.у.)
  
• Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс власних валют шляхом валютних інтервенцій.
  

4. Ямайська валютна система 1976р.:
   
   • здійснилась де монетизація золота (золото втрачає функцію грошей), відміна офіційного золотого паритету
     
   • відмова від фіксованої ціни золота.
     
   • Курси валют формуються попиту і пропозиції тому вони плаваючі.
     
   • Основні засоби міжнародних розрахунків це вільно-конвертовані валюти. Єнад національні валюти: €, СПЗ [SDR] (спеціальні права запозичення) – це валюта, яку використовує міжнародний валютний фонд.
     
   • Країна сама обирає режим валютного курсу, але не може виражати його через золот.
     
   • МВФ стежить за політикою країн в сфері валютних курсів
     

1979р. – формується Європейська валютна система, ЕКЮ – безготівкова основна валюта.

1992р. – приймається рішення про створення Європейського валютного союзу.

Коефіцієнт інтернаціоналізації валюти = доля валюти в світовій торгівлі / питома вага країна в світовому експорті.

$ = 4, € = 1, YEN = 1,1

2. Види валютного курсу. Конвертованість валюти
   

Курс валюти – ціна однієї валюти виажена в іншій валюті. Котирування – це визначенний урядом (банком) ціни інзомної валути в національній при цьому вказується курс купівлі і продажу. Котировка буває: пряма – це вираз іноземної валюти в національній, не пряма – це вираз одиниці національної валюти в іноземній валюті.

Курс валюти:

• Фіксований – чітко затверджений курс (тоталітарні країни);
  
• Плаваючий – який змінюється в залежності від попиту і пропозиції при чому плаваючий курс буває:
  
  1. стихійно плаваючий;
     
  2. оргназовано плаваючий;
     

Купівельна спроможність – це сукупність товарів і послуг, які можна отримати за національну валюту


Фактори, які впливають на курс валюти:

1. Стан платіжного балансу країни по поточним операціям.
   
2. Збільшення експорту приводить до збільшення курсу валюти країни, а збільшення імпорту навпаки.
   
3. Ставка проценту на ринку капіталів. ЇЇ збільшення приводить до збільшення курсу валюти даної країни.
   
4. Динаміка цін в країні. Їх збільшення призводить до зниження курсу валюти.
   
5. По товарний курс. = біржова ціна в гривнях / світова ціна в $.
   

Види курсів валют в залежності від характеру операцій на валютних біржах:

3. SPOT –курс по короткостроковім операціям до 48 годин
   
4. forward – по операціям „на строк” строкові
   
5. SWOP – це операція як комбінація із SPOT & forward.
   

Конвертація – це її оборотність, здатність до обміну на інші валюти.


Ступіні конвертації:

1. Повна конвертація, вільно конвертована валюта – відсутність обмежень по всім операціям, як по поточним, так і по капітальним. Нема повністю конвертованих валют.
   

Умови конвертації:

• розвинута ринкова економіка
  
• внутрішній валютний ринок
  
• відсутніст валютних обмежень
  
• котирування курсу валюти в відповідності з попитом і пропозицією.
  
1. Капітальна конвертація – конвертація по операціям пов’язаних з рухом капіталу і Середньо і довгострокових кредитів.
   
2. Поточна – пов’язана з поточними операціями.
   
3. Часткова – в країні є деякі обмеження.
   
4. Замкнута валюта – та що не ковертується, валюта в замкнутих економічних системах
   
5. конвертація зовнішня – для не резидентів
   
6. конвертація внутрішня – тільки для резидентів.
   

Девальвація – зниження курсу національної валюти. Ревальвація – це збільшення курсу національної валюти. Регулюються ці процеси валютною політикою:

1. Маніпулювання офіційними резервами ( надлишки валюти скуповуються, а якщо викидаються на ринок – валютна інтервенція)
   
2. Контроль над торговими і фінансовими потоками: стримання і стимулювання експорту.
   
3. Валютний контроль у виді раціонування: Держава (Нац. Банк) держава скуповує нац валюту у власних експортерів потім її розподіляє ( раціонує) між експортерами.
   
4. Вплив на банківський відсоток.
   

3. Валютні ринки: сутність види операцій

Валютний ринок – ринок валютних операцій з купівлі, обміну і продажу валюти

Функції валютного ринку:

1. обслуговування міжнародного обороту товарів
   
2. захист від валютних ризиків, створення можливостей реалізації цілей грошово-кредитної політики урядів;
   
3. формування валютного курсу
   

Основні тенденції ринку:

1. посилення інтернаціоналізації;
   
2. зростання кількості і об’єму спекулятивних і арбітражних операцій;
   
3. прискорення операцій
   

Види валютних ринків:

1. За об’ємом та характером опеацій:
   

• Глобальні
  
• Регіональні (операції з визначеним колом валют)
  
• Внутрішній ринок – операції банків по валютному обслуговуванню клієнтів;
  

2. Валютні обмеження:
   

• Вільні
  
• Не вільні
  

3. По суб’єктам:
   

• Міжбанківські
  
• Клієнтські
  

Основні валютні операції і сегменти ринку:

1. Ринок SPOT – 65% від усього обсягу валюти. Основний інструмент – канали системи SWIFT (спілка всесвітніх міжбанківських фінансових комунікацій)
   
2. Форвардний ринок – строковий ринок ( ринок операцій на поставку валюти на строк 3 і більше днів). Учасники: банки, компанії, біржі. В цих угодах курс валюти відрізняється на величину знижки або більше на величину надбавки (маржа).
   Форвардний валютний контракт – обов’язкова для виконання угода між суб’єктами по купівлі-продажу в майбутньому в певний день, визначену суму валюти.
   
3. Ринок SWOP – комбінація валют SPOT і FORWARD
   REPORT – продаж валюти на умовах SPOT і купівля на умовах FORWARD.
   DEPORT – купівля валюти на умовах SPOT і продаж на умовах FORWARD.
   Ф’ючерс – типова (стандартна) операція на поставку визначеної суми валюти у визначений строк курс валюти визначається в день укладання угоди.
   Порівняно з форвардною операцією: ф’ючерс – стандартний контракт, - укладається між клієнтом і розрахунковою палатою біржі..
   
4. Опціон – стандартний контракт дає право його володарю купити/продати визначену суму валюти по фіксованій ціні на момент угоди, в майбутньому
   

Ф’ючерс, опціон – деривативи (похідні документи). Хеджування – страхування.

4. Організація міжнародних валютних розрахунків