План вступ 3 Планетарний та космічний виміри автотрофності людства у працях космістів 3 Розвиток філософської спадщини космізму та підходи до концепції автотрофності людства на сучасному етапі 18

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3

Висновки


В ході короткого аналізу концепції автотрофності людства у її історичному розвитку та сучасних розробках ми намагалися в першу чергу встановити її співставність із проблемами сучасності та пошуками виходу з глобальної кризи, що ведуться сьогодні. Було зроблено спробу певним чином узагальнити концепцію автотрофності людства, висунуту та розвинену у працях представників течії космізму. Це видалося можливим через наявність певної спорідненості у філософських поглядах космістів, незважаючи на певну умовність самого терміну “космізм” та суттєві відмінності у світоглядній основі філософських систем космістів і пропонованих ними програм дій. Наше узагальнення концепції автотрофності людства, що включає в себе технологічні, соціально-економічні та загальнофілософські аспекти, на нашу думку, дозволяє виявити значення цієї концепції як можливого проекту подальшої соціально-економічної, технологічної та біологічної еволюції людства. В цьому розумінні концепція автотрофності є стратегічною ідеологією, співставною за своїм масштабом із провідною на сьогодні ідеологією стійкого розвитку, яка містить як стратегічні, так і тактичні елементи.

Проведений аналіз дозволяє зробити спробу дати відповідь на ряд питань, що виникають в процесі співставлення проекту автотрофного суспільства із теоріями, що більш інтенсивно розробляються сьогодні. Першим з цих питань є проблема того, чи здатна концепція автотрофності людства стати тактичним, а не стратегічним, довгостроковим планом дій. Ймовірніше за все, відповідь на це питання буде негативною. Причиною цьому є не лише і не стільки невизначеність технологічних перспектив автотрофності, а скоріше утруднене узагальнення соціально-економічних аспектів цієї концепції та її соціокультурного контексту, що обумовлюється різноманітністю підходів до цих проблем у течії космізму.

Другим актуальним питанням у аналізі ідеї автотрофності людства є її співвідношення із концепцією стійкого розвитку. На нашу думку, критика ідеології стійкого розвитку з боку ряду філософських течій сучасності є, незважаючи на певні перебільшення, невипадковою. Філософські системи космізму різко відрізняються за своїм історичним та, в першу чергу, світоглядним контекстом від будь-яких сучасних систем, оскільки є заснованими, в першу чергу і незважаючи на всі відмінності, на раціоналістичному гуманізмі Просвітництва, для якого на сучасному етапі настає час переоцінки. Саме цим може пояснюватися, з одного боку, відрив технологічних аспектів автотрофності від їх філософської основи у більшості сучасних робіт, та, з другого боку, неможливість повноцінної інтеграції концепції автотрофності людства (у її вихідному розумінні) у ідеологію стійкого розвитку чи альтернативні проекти розвитку людства, які виникають чи можуть виникнути в майбутньому. Саме розуміння базових понять – розвитку, технології, антропогенної дії на біосферу – спільне для філософії космізму, докорінно і, можливо, незворотньо змінилося протягом двадцятого століття.

Виходячи з цього, чи вірним був би висновок про те, що концепція автотрофності людства залишається в повній мірі не осмисленою сучасною філософією та наукою? На нашу думку, з цим можна погодитися, оскільки цінність цієї ідеї як стратегічної концепції розвитку людства, особливо в контексті теорії виникнення та еволюції ноосфери, є безсумнівною, через що її повноцінна інтеграція у сучасну наукову та філософську парадигму є надзвичайно актуальною.


Список використаних джерел
  1. Вернадский В.И. Автотрофность человечества // Русский космизм: антология философской мысли. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 288-303.
  2. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. – Электронный архив В.И. Вернадского. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  3. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. – Электронный архив В.И. Вернадского. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  4. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. – Электронный архив В.И. Вернадского. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  5. Декларация трансгуманистов. – WTA, 2002.
  6. Мельник Л.Г. Основи стійкого розвитку: Навчальний посібник для післядипломної освіти. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. – 383 с.
  7. Казначеев В.П. Ноосфера В. И. Вернадского это автотрофность человечества // «Академия Тринитаризма», М., Эл № 77-6567, публ.10408, 08.05.2003
  8. Лапо А.В. Насколько В.И. Вернадский известен во всем мире? – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  9. Переписка В. И. Вернадского и П. А. Флоренского // Новый мир. 1989. № 2.
  10. Урсул А.Д. Космические перспективы автотрофности человечества // Общественные науки и современность. 1995. № 2. С. 131-139.
  11. Федоров Н.Ф. Собрание сочинений: в 4-х тт. Том І. – М.: Издательская группа «Прогресс», 1995. – 518 с.
  12. Циолковский К.Э. Монизм Вселенной // Русский космизм: антология философской мысли. – М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 264-277.
  13. Djordjevic R. Russian cosmism (with the selective bibliography) and its uprising effect on the development of space research // Serbian Astronomic Journal №159. – 1999. – с. 105-109.
  14. Hughes J. Democratic Transhumanism 2.0. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  15. It's not a Biospheric Crisis, but a Noospheric Emergency. – Galactic Research Institute, 2006. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  16. Our Common Future: Report of the World Commission on Environment and Development. – United Nations, 1987
  17. Sterling B. The Manifesto of January 3, 2000. – [цит. 2008, 22 квітня]. – доступний з: <ссылка скрыта>
  18. World Conservation Strategy. Living resource conservation for sustainable development. – IUCN-UNEP-WWF, 1980.